Ім'я файлу: принципи Другої хвилі, Соціологія Європи.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 15.04.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 15.04.2022
скачати
Модульна контрольна робота
Виконала студентка курсу «Європейські студії» Гикава Катерина
Характерні риси індустріального суспільства за працею О.Тоффлера «Третя хвиля».
Стандартизація;
Першими, хто почав стандартизувати суспільство були американці. На початку шляху стандартизація була прогресивним методом, який допоміг налагодити системи комунікації і алгоритми виконання тієї чи іншої діяльності. Якщо до того моменту всі сфери працювали хаотично, то з приходом нової філософії тейлоризму вдалося звести процедури виконання робіт до узгоджених норм. Це працювало прогресивно до тих пір, поки не почалися впровадження стандартизації по відношенню до людей, а не тільки для систем. Такий підхід, потрохи забирав свободу у людей, встановлюючи чіткі рамки стандартного життя, і того життя, яке залишається за межами встановленого стандарту. Нестандартна поведінка засуджувалась і визнавалась ганебною. Великого гніту через стандартизацію зазнали різноманітні групи людей, які за різними критеріями виходили за рамки стандарту. Усе було зведено до алгоритмів, що категорично позбавляло людей можливості креативного мислення, винаходу інакшого підходу до виконання робіт. Це було зручно для керівництва, адже людьми, які звикли слідувати нормам набагато легше керувати і нав’язувати нові правила та ідеали. Цей принцип був використаний з метою усунення відмінностей, для полегшення комунікації всередині країни та на міжнародному рівні. Доцільним було рішення застосувати єдину грошову одиницю в одній єдиній країні, це зробило роботу ринку набагато простішою. Також певні стандарти якості продукції і методи виробництва стали служити для контролю якості, призвели до формування цін, базуючись на загальноприйнятих стандартах. Можна зробити висновок, що для розвитку ринкових капіталістичних відносин стандартизація стала рушійною силою, але її проникнення в усі сфери повсякденного життя суттєво обмежило свободу громадян.
Спеціалізація;
Спеціалізація стала продовженням філософії стандартизації. Це проявлялось в розмежуванні людей, зважаючи на їх вміння та відповідність критеріям стандарту. До цього методу, професіонали виконували процес від початку і до кінцевого результату. В умовах пришвидшення темпів виготовлення і споживання продукції, вимагалось пришвидшення роботи спеціалістів. Саме тому, виробництво поділили на етапи, а етапи на процеси, поставивши на кожен працівника, який міг монотонно виконувати нескладну роботу. Результат був шокуючий, адже швидкість виробництва виросла більше ніж у 100 разів. Така монотонна робота зводилась до автоматизації, коли люди були радше виконавцями, ніж майстрами. Як ми бачимо, принцип спеціалізації досі працює, хоча у більшості випадків. Людей замінили машини. Спеціалізація також заполонила майже усі сфери життя, адже тепер люди поділились на «професіоналів» та «клієнтів». Одні надають послуги, інші їх споживають. Можна прослідкувати, що у суспільстві кожен постійно являється і «професіоналом» і «клієнтом», в залежності від сфери діяльності. Ці соціальні ролі глибоко укорінились в суспільстві.
Синхронізація;
Синхронізація бере свій початок з початком існування людства. У всі часи була потреба синхронізувати свій ритм життя з навколишнім світом, потім, синхронізація зі своїми колегами, задля хорошого спільного результату. У часи Другої хвилі синхронізація набула іншого вигляду. Робітникам треба було встигати за темпом машин, які були пристосовані для потужного виробництва, а не для комфортної праці людей. Якщо робітники не могли синхронізуватись з лінією, ефективність всього процесу зазнавала втрат.
Згодом суспільство також синхронізувалося, час перестав вимірюватись тривалістю світлового дня, його замінили годинники, де кожна година була виділена для певної справи. Люди святкували у визначені дні, о конкретній годині дивились телевізор, слідкували за графіком руху транспорту, о певній годині лягали спати і відвідували заходи. Зважаючи на такий ритм життя, з’явились професії, які планували час, оголошували його і слідкували за ним. Така відмінність ритмів, тих, хто пристосувався до годинникового часу і тих, хто ще жив за стараю системою розподілу часу породжувала певного роду конфлікти і непорозуміння. Найбільш помітними вони були у міщан і селян, адже люди, працюючі в сільськогосподарській сфері, жили більш повільним життям, яке не було чітко синхронізованим з годинником. Але поступово ці зміни охопили всі території, і годинники стали єдиною системою синхронізації життя.
Концентрація;
Наступним кроком, що послідовно настав в результаті стандартизації став принцип концентрації. Якщо раніше суспільство було розсіяне повсюди, то з приходом індустріалізації відбулось зосередження певних груп людей в виділених для цього місцях. Усе більше людей їхали з різних куточків держав в центри згуртування людей. Це зумовлено як новими умовами праці, так і встановленими законами. Частіше всього, концентрація відбувалась за сферою діяльності людини, приналежністю до певної соціальної групи: школяр, робітник, правопорушник, психічнохворий, студент. В результаті розвитку компаній-гігантів, які виробляли більше ніж 90 відсотків продукції на продаж, поступово почали зникати маленькі кооперативи і підприємства, адже вони не в змозі були витримати конкуренцію. Такий принцип концентрації як і інші наскрізь просочився у повсякденне життя людей. Помешкання стали оснащувати спільними системами енергопостачання, водопостачання, людей об’єднували установи і місце роботи. В СРСР була найбільш концентрована промисловість, хоча по всій Європі принцип концентрації вживався так само широко.
Максимілізація;
У зв’язку з позитивними наслідками усіх принципів спрямованих на об’єднання і масштабування максимілізація стала символом ефективності. Тому усі прагнули зробити свої компанії, будівлі, виробництва чим більше, наскільки це можливо. Прослідковується гігінтоманія, коли держави ніби змагаються, і той, хто досягне найбільших масштабів, вважатиметься найпрогресивнішим. Панувала ідея, що ефективність виробництва напряму пов’язана з його розмірами і кількістю робітників, тому компанії прагнули розширитись якнайбільше, число робітників деяких сягало близько мільйона осіб. У СРСР був план об’єднати виробництва до мінімального числа одиниць, при цьому максимілізувати масштаби самих підприємств. Принцип гігантоманії та максимілізації усіх сфер виробництва був застосований до економіки. Однозначно, він був не бездоганним і мав багато вад. Керівництво держав нехтувало багатьма факторами, до прикладу, такими, як благоустрій держави і громадян, екологія і соціальні процеси задля досягнення наймасштабніших цифрових результатів. Наслідки досягнутих цифр стали жахливими для багатьох сфер діяльності. Бездумна гонитва за збільшенням ВВП понесла за собою багато дурних результатів. Максимілізація — процесс, який повністю захопив світ, будучи використаним разом з основними методами індустріалізації, такими як спеціалізація та стандартизація.
Централізація.
Разом з масштабуванням усіх галузь виробництва з’явилась гостра потреба в централізації. Це було необхідно для контролювання і забезпеченню якісної робити на всіх етапах. Принцип управління величезними компаніями базувався на принципі піраміди, коли на вершині було головне керівництво, а по мірі спускання донизу були намісники, які виконували накази тих, хто зверху. Одними із перших, хто застосовав цю систему були залізниці. На них лягла велика відповідальність у розповсюдженні продукції і її транспортуванні для подальшої реалізації. Конституція, видана у 1787 році запровадила поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Але з приходом централізації ці органи влади дозволяли собі розширювати повноваження. В результаті, виконавча влада стала провідною гілкою, у централізованій системі управління. Прихильники марксизму прагнули до централізації усіх сфер, тому не виключенням стала і влада, а щодо децентралізованої економіки, то для її централізації створили центральний банк. В дійсності, така система працювала також централізовано і усі рішення залежали від слова верхівки. Така синхронізація, яку давав центральний банк була останнім етапом завершення другої хвилі індустріалізації.
Отже, висновком стає те, що методами Другої хвилі індустріалізації стали принципи стандартизації, спеціалізації, синхронізації, концентрації, максимілізації, централізації. Виходячи один з одного, вони доповнювали систему, розширювали її і розділяли відстань між виробником і споживачем, формуючи проміжні ланки і контролюючі установи. Ці шість принципів індустріалізації підвищили вплив бюрократії до найбільшого рівня. У результаті всіх процесів виникли успішні компанії-гіганти, що досі процвітають і забезпечують ринок відомою на весь світ продукцією. Центральним елементом, який поєднав економічну, соціальну, ринкову сфери та владу став централізований банківський апарат. Завдяки йому, контролюються майже всі сфери, потоки капіталів та виготовленої продукції. Сьогодні світ стоїть на порозі витіснення принципів Другої хвилі, поки що все ще присутніх у суспільстві, на прихід нової ери — Третьої хвилі. Швидкий розвиток, що вже почався і стрімкими темпами набирає сил, змусить прихильників колишнього устрою швидко шукати нові рішення і адаптуватися, або піти на дно разом з принципами своєї ери. Втримаються на плаві ті, хто гнучкий до змін в світі і готовий змінюватися разом з ним.