КОНТРОЛЬНА РОБОТА
ПСИХОЛОГІЯ МАСОВОЇ ПОВЕДІНКИ
за темою: 1. Психологічні особливості індивіда в натовпі
2. Лідер у натовпі і механізми управління натовпом
спеціальність: Практична психологія
План
1. Психологічні особливості індивіда в натовпі
Визначення натовпу
Циркулярна реакція та її вплив на індивіда
Окремі риси поведінки та сприйняття індивіда в натовпі
Етапи впливу натовпу
Моральність натовпу
Психічні наслідки впливу натовпу на індивіда
Народ і натовп
Розум і навіювання
2. Лідер у натовпі і механізми управління натовпом
Опис лідера
Типи лідерів
Лідерство і герой
Маніпуляція та її типи
Ознаки маніпуляції
Маніпуляція натовпом
1. Психологічні особливості індивіда в натовпі
Визначення натовпу
На́товп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих чинником зовнішньої провокації.
Натовп можна схарактеризувати, як тимчасове об´єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже однаково реагують на певні стимули.
Натовп має схильність до крайнощів, збуджують його лише сильні подразники. Почуття юрби завжди дуже прості та надмірні. Відповідно тому, хто бажає впливати на масу, не потрібна перевірка логічності та послідовності своєї аргументації, йому потрібно перебільшувати та постійно повторювати те ж саме.
Прагнення до зростання — це перша і головна властивість маси. Вона захоплює кожного, хто перебуває в межах її впливу... природна маса - це відкрита маса: її зростання нічим не обмежено. Будинків, дверей, замків, заборон вона не знає. Все, що зачинене, — підозріле для неї. Відкрита маса існує, поки росте. Її розпад починається, як тільки вона перестає рости.
У ширшому розумінні поняття “натовп” визначив В. Белінський: “Натовп є зібрання людей, що живуть за переказами і думають за авторитетом”
У книзі Д. Верищагіна “Визволення” детально описана психологія натовпу через психоемоційне поле, яке вона створює. Дослідник справедливо зазначає, що “у натовпі немає індивідуальностей, а є лише багатоголова, але при цьому істота без мізків, енергетичний монстр, який діє “за заявками” розважливих “заспівувачів” .
Мислення окремого індивіда є цілком свідомим, а мислення натовпу – цілком несвідомим, тому все колективне – несвідоме, все несвідоме – колективне.
Циркулярна реакція та її вплив на індивіда
Основними механізмами формування натовпу і розвитку його специфічних якостей вважається циркулярна реакція (наростаюче двостороннє емоційне зараження), а також чутки. Циркулярна реакція - це взаємне зараження, тобто передача емоційного стану на психофізіологічному рівні контакту між організмами.
Емоційне кружляння стирає індивідуальні відмінності. Ситуативно знижується роль особистісного досвіду, індивідуальної та рольової ідентифікації, здорового сенсу. Індивід відчуває і поведінково реагує, “як усі”.
Ю. Платонов цитує З. Фрейда: “Схоже, досить опинитися разом великій масі, величезній безлічі людей для того, щоб всі моральні досягнення складових їх індивідів відразу розвіялись, а на їх місці залишилися лише найпримітивніші, найдавніші, найгрубіші психологічні установки”
Відомо, що люди в натовпі не належать самі собі, що може мати вкрай катастрофічні наслідки.
У натовпі зникає свідома особистість, причому почуття й ідеї всіх окремих одиниць, які складають ціле, іменоване натовпом, приймають один і той же напрям, навіть зовні індивіди в натовпі стають схожими.
які б не були індивіди, що його складають, який би не був їх спосіб життя, заняття, їх характер і розум, одного їх перетворення в натовп достатньо для того, щоб у них утворився рід колективної душі, яка змушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж думав, діяв і відчував кожен із них окремо.
“Одухотворений натовп є тимчасовим організмом, що утворився з різнорідних елементів, які на одну мить об’єдналися разом, подібно до того, як з’єднуються клітини, що входять до складу живого тіла і що утворена з допомогою цього з’єднання нова істота володіє властивостями, відмінними від тих, якими володіє кожна клітина окремо”
Найтонший аналітик, найбільш проникливий спостерігач у стані підмітити лише дуже невелике число несвідомих двигунів, яким він кориться. Наші свідомі вчинки витікають із субстрату несвідомого, створюваного впливом спадковості. Елементи свідомого, які утворюють душу раси, саме і є причиною подібності індивідів цієї раси, що відрізняються один від одного головним чином елементами свідомого - тим, що складає плід виховання або ж результат виняткової спадковості. Самі найнесхожіші між собою за своїм розумом люди можуть володіти однаковими пристрастями, інстинктами і почуттями в усьому, що стосується почуття, релігії, політики, моралі, прихильностей і антипатій тощо. Загальні риси характеру, керовані несвідомим та наявні в більшості нормальних індивідів раси, поєднуються разом у натовпі. У колективній душі інтелектуальні здібності індивідів і, отже, їх індивідуальність зникають; різнорідне потопає в однорідному, і беруть верх несвідомі якості.
Які б не були індивіди, що його складають, який би не був їх спосіб життя, заняття, їх характер і розум, одного їх перетворення в натовп достатньо для того, щоб у них утворився рід колективної душі, яка змушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж думав, діяв і відчував кожен із них окремо.
Отже, зникнення свідомої особистості, перевага особистості несвідомої, однаковий напрям почуттів та ідей, зумовлений навіюванням, і прагнення перетворити негайно в дії викликані ідеї - ось головні риси, що характеризують індивіда в натовпі. Він вже перестає бути самим собою і стає роботом, у якого своєї волі не існує. Таким чином, стаючи часткою організованого натовпу, людина опускається на кілька сходинок нижче сходами цивілізації. В ізольованому положенні вона, можливо, була б культурною людиною; в натовпі це варвар, тобто істота інстинктивна. У неї виявляється схильність до сваволі, буйства, лютості, але також і до ентузіазму і героїзму, властивих первісній людині, подібність із якою ще більше підсилює те, що людина в натовпі надзвичайно легко підкоряється словам і уявленням, що не справили б на неї в ізольованому положенні ніякого впливу, і робить вчинки, які явно суперечать і її інтересам, і її звичкам.
Коли в дію вступає некерований общинний інстинкт і гору беруть несвідомі якості. - сильно розвинена здатність до уяви – в уяві людей, які зібрались у натовпі, події спотворюються, а інколи навіть виникають колективні галюцинації. - особливості мислення – мислить образами, і викликаний в його уяві образ, в свою чергу, викликає інші, які не мають жодного логічного зв’язку з першим. Він вважає реальними образи, викликані в його розумі і які часто мають лише віддалений зв'язок зі спостережуваним ним фактом, ніколи не прагне до правди, відвертається від очевидного, яке йому не подобається, і надає перевагу поклонятися ілюзіям. - заражуваність – людина схильна до наслідування, думки і вірування поширюються у натовпі шляхом зараження.
Підпорядкування енергетиці великої кількості людей - пряма дорога до хвороб, розвитку злоби, негативізму, а також до помилкових прагнень, до безглуздого проведення часу і ще до тисячі людських нещасть.
Етапи впливу натовпу
Натовпи існують у три етапи: занурення, зараження і навіювання. Під час занурення, люди у натовпі втрачають відчуття індивідуальної особистості та особистої відповідальності. Це досить сильно викликано анонімністю натовпу. Зараження, означає схильність окремих людей беззаперечно дотримуватися переважних ідей та емоцій натовпу. Цей ефект здатний поширюватися між "зануреними" особами, як захворювання.
Моральність натовпу
Натовп може виявити іноді дуже високу моральність.
Діючи на індивіда в натовпі і викликаючи в нього почуття слави, честі, релігії і патріотизму, легко можна змусити його пожертвувати навіть своїм життям. Історія багата прикладами, подібними до хрестових походів і волонтерів 93-го року. Тільки натовп здатен до прояву найбільшої безкорисливості та найбільшої відданості. Як багато разів натовп героїчно вмирав за яке-небудь вірування, чи слова ідеї, що він сам ледь розумів. Натовп, що влаштовує страйки, робить це не стільки для того, щоб домогтися збільшення свого убогого заробітку, яким він задовольняється, скільки для того, щоб коритися наказу. Особистий інтерес дуже рідко буває могутнім двигуном у натовпі, тоді як в окремого індивіда він займає перше місце. Ніяк не інтерес, звісно, керував натовпом в багатьох війнах, частіше усього недоступних його поняттям, але він йшов на смерть і так само легко приймав її, як легко дають себе убивати ластівки, загіпнотизовані дзеркалом мисливця.
Окремі риси поведінки та сприйняття індивіда в натовпі
У натовпі індивід набуває ряд специфічних психологічних особливостей, які можуть бути йому абсолютно не властиві, якщо він перебуває в ізольованому стані.
Людині в натовпі властиві певні ознаки.
Анонімність. У “безликій масі” людина перестає відповідати за власні вчинки, чинить “як всі”. Звідси і та жорстокість, яка звичайно супроводжує дії агресивного натовпу. Так звана безіменність викликає помилкове відчуття незалежності від організаційних зв’язків, через які людина включена в трудовий колектив, сім’ю й інші групи та соціальні спільноти.
Інстинктивність. У натовпі індивід віддає себе у владу таким інстинктам, яким ніколи (в інших ситуаціях) не дає волю. У нього зменшується здатність до раціонального перероблення інформації, а спостережливість і критичне ставлення до дійсності повністю зникає.
Несвідомість. У натовпі зникає, розчиняється свідома особа. У натовпі панує: однаковий напрям відчуттів і сприйняття ідей під впливом навіювання.
Стан єднання (асоціації). У натовпі індивід відчуває силу людської асоціації, дія її виражається або в підтримці і посиленні, або в забороні і придушенні індивідуальної поведінки людини. Відомо, що люди в натовпі, відчуваючи психічний тиск оточення, можуть зробити (або, навпаки, не зробити) те, чого вони ніколи не зробили б (або, навпаки, що неодмінно зробили б) за інших обставин. Наприклад, людина не може надати, без збитку для власної безпеки, допомогу жертві через вороже ставлення до неї натовпу. Г. Лебон відзначає вражаючий факт, що спостерігається в натовпі. Утворення щось на зразок колективної душі примушує людей відчувати, думати і діяти абсолютно інакше, ніж це вони роблять окремо. Натхненний натовп — це тимчасовий організм, що злився з різнорідних елементів.
Стан гіпнотичного трансу. Індивід у натовпі впадає в стан загіпнотизованого суб’єкта. Він уже не усвідомлює своїх вчинків. У нього одні здібності зникають, інші ж доходять до крайнього ступеня напруги. Під впливом навіювання індивід у натовпі скоює навіть протиправні дії.
Відчуття незборимої сили. Індивід в натовпі набуває свідомо незборимої сили, що справляє вплив на його приховані інстинкти: у натовпі він не схильний їх приборкувати саме тому, що натовп анонімний і ні за що не відповідає.
Заражуваність. У натовпі будь-яка дія заразлива, тому індивід дуже легко приносить у жертву свої особисті інтереси інтересам натовпу.
Аморфність. У натовпі повністю зникає індивідуальність людей, їх оригінальність і особиста неповторність. Втрачається психічна надбудова кожної особи, розкривається і виходить на поверхню аморфна однорідність. Поведінка індивіда в натовпі обумовлюється однаковими установками, спонуками і взаємною стимуляцією. Не помічаючи відтінків, індивід у натовпі сприймає всі враження в цілому і не знає ніяких переходів.
Безвідповідальність. У натовпі у людини повністю втрачається відчуття відповідальності.
Соціальна деградація. Стаючи частинкою натовпу, людина нібито спускається на кілька сходинок нижче в своєму розвитку. У звичному житті індивід міг бути культурною людиною, в натовпі ж — це варвар, тобто істота інстинктивна. У натовпі у індивіда виявляється схильність до свавілля, буйства, лютості. Людина в натовпі зазнає і зниження інтелектуальної діяльності. Для людини у натовпі також характерна підвищена емоційність сприйняття всього, що вона бачить і чує навколо себе.
Психічні наслідки впливу натовпу на індивіда
З натовпу індивід виходить емоційно втомленим, не в змозі напевно пригадати, що з ним сталося та скільки минуло часу. Ці відчуття аналогічні у людей, що вийшли з будь-якої маси і не залежать від того, якими саме емоціями був охоплений натовп: позитивними чи негативними. Після виходу з маси індивіду потрібен час аби повернутися до реальності, почати адекватно сприймати оточуючу його дійсність.
Народ і натовп
Народ структурований, усвідомлює себе у своїх життєвих підвалинах, у своєму мисленні та традиціях . В його співтоваристві є якась атмосфера, людина з народу володіє особистими рисами характеру також завдяки силі народу, яка служить йому основою. Маса, навпаки, не структурована, не володіє самосвідомістю, однорідна і квантитативна, вона позбавлена будь-яких відмінних властивостей, традицій, ґрунту - вона порожня. Маса є об’єктом пропаганди і навіювання, живе на найнижчому рівні свідомості.
Критичний розум і навіювання
Пропаганда (або комунікація) має ірраціональну основу, колективні переконання — це інструмент навіювання на невеликій відстані або на віддаленні. Значна частина наших дій є наслідком переконань. Критичний розум, відсутність переконаності і пристрасті є двома перешкодами до дії. Навіювання може їх подолати, саме тому пропаганда, адресована масам, повинна використовувати мову алегорій – енергійну і образну, з простими і наказовими формулюваннями.
2. Лідер у натовпі і механізми управління натовпом
Опис лідера
Від вожака натовп вимагає сили, навіть насилля, доброта ж сприймається, як різновид слабкості. Вождь повинен мати сильну волю та бути фанатично відданим ідеї, яку намагається донести до інших, саме це дає йому можливість впливати на масу. До жахливих наслідків може призвести надання влади людині, що наділена привабливістю у поєднанні з твердими переконаннями та вузькістю розуму. Така людина легко може перетворити натовп із аморфної маси у руйнівну матеріальну силу.
Особливості поведінки маси, її сила залежать від психологічних якостей та індивідуальності лідерів. Лідерство – це один з проявів влади, здатність індивіда впливати на людей, спрямовувати їх зусилля на досягнення певних цілей. Коли мова йде про масові соціально-психологічні явища для позначення людини, що має владу над натовпом, частіше використовують термін ―вождь‖, аніж ―лідер‖. Натовп має схильність до крайнощів, збуджують його лише сильні подразники. Почуття маси завжди дуже прості та надмірні.
Натовп реагує в першу чергу не на логіку подій, а на їх емоційний образ. Відповідно тому, хто бажає вплинути на масу, не потрібна перевірка логічності та послідовності своєї аргументації, йому необхідно перебільшувати та постійно повторювати теж саме. Головним для взаємодії з натовпом є не промова лідера, а ритмічні стимули (жести та вигуки), що її супроводжують. Від вожака натовп вимагає сили, навіть насилля, доброта сприймається як різновид слабкості. Вождь повинен мати сильну волю та бути фанатично відданим ідеї, яку намагається донести до інших, саме це дає йому можливість впливати на масу.
На думку З. Фрейда, на лідера натовпу спрямовані підсвідомі почуття людей, він виступає у ролі «батька» і тим самим забезпечує єдність натовпу. Натовп ідентифікується з лідером і потрапляє у цілковиту залежність від нього. До жахливих наслідків може привести надання влади людині, що наділена привабливістю у поєднанні з твердими переконаннями та вузькістю розуму. Така людина легко може перетворити натовп із аморфної маси у руйнівну матеріальну сил
З цього приводу варто згадати думку В. Винниченко: «У період невпевненості ситуації раз у раз у всіх націй з’являються так звані національні герої, яких обставинами виносить на гребінь хвилі. Вони легкі, наче корок, і через те можуть триматися навіть на піні. Вони надзвичайно самолюбиві і через те, опинившись на гребні, легко вірять у те, що вони вище за всіх. Славолюбність їхня примушує їх за всяку ціну і всякими способами триматися на найвищій точці. Для того вони голосно про себе кричать, метушаться, стають у пози перед масами знизу».
Той, хто керує натовпом, має бути досвідченим маніпулятором, знавцем людських душ, адже некерований натовп може знищити і морально і навіть фізично того, хто невміло спробує його підкорити. “Хто хоче владарювати над людьми, примусити їх наслідувати чи підкорятись, той повинен вчиняти так, як діє маніпулятор, що здійснює гіпнотичний сеанс. Він повинен моментально справити настільки сильне враження на людей, щоб воно заволоділо ними повністю і, відповідно, на певний час придушило всі інші відчуття і враження, чим і досягається одностороння концентрація свідомості; або він має поставити цих людей в умови постійних одноманітних вражень. І в тому і в іншому випадку він може робити мало не чудеса, примушуючи танцювати під свою скрипку масу народу і зовсім не застосовуючи грубої сили”
Типи лідерів
У залежності від психологічних якостей лідерів їх поділяють на декілька типів:
-Апостоли певних вірувань: релігійних, соціальних або суто політичних. Такі лідери – прообраз натовпу, їм властиві його основні якості: елементарна логіка, примітивний розум, цілковите не сприйняття всіляких пояснень та законів, потреба у руйнуванні.
-Фанатики однієї ідеї – це люди, які можуть бути достатньо розумними у звичайних для них умовах, проте вони втрачають здатність мислити та аналізувати, в них прокидається особлива несамовитість і навіть манія, коли справа зачіпає певні значимі для них питання. Фанатики однієї ідеї найчастіше стають вірними та відданими помічниками апостолів.
-Природжені вороги суспільства, люди не здатні пристосуватися у оточуючому соціумі. Достатньо мстиві та меркантильні невдахи, особистості з комплексом неповноцінності. Найчастіше це пов’язано з фізичними або розумовими проблемами.
-Тирани або диктатори, вони приходять до влади, використовуючи резуль-тати роботи своїх попередників, вміють примусити натовп любити їх та боятися водночас.
Безсумнівним політико-психологічним фактом є те, що вплив на маси мають лідери особливого типу – незвичайні, по багатьом категоріям аномальні індивіди.
Лідерство і героїзм
Як свідчить історія, поняття “великої людини”, “героя” завжди відносне, адже вимоги, що висуваються до такої людини за різних історичних обставин, можуть бути абсолютно різними. Великий полководець, яким захоплюються сучасники, в очах нащадків може стати жорстоким людиновбивцею та тираном, а правитель, що спинив кровопролиття і відмовився від чергової війни, – в очах одних постане як боягуз, а для інших стане спасителем нації. В питаннях релігії визначення “великої людини” стає особливо складним. Адже особистість, яка в очах віруючого була великим подвижником і святим, стає містифікатором та безумним з позиції атеїста. Тому критерієм для оцінки в даному контексті ми оберемо здатність особистості повести за собою інших в певній критичній ситуації для досягнення певної мети.
Більш близьким для натовпу поняття “героя моменту”, якщо розглядати натовп як явище тимчасове, що виникає як результат певної події. Але герой – це той, хто не стільки володіє натовпом, скільки сам, перебуваючи в полоні емоційного настрою натовпу, його захоплення чи осуду, здійснює певний радикальний вчинок. Героїзм не може бути раціональним, адже в кожній людині, яка не позбавлена здорового глузду, існує інстинкт самозбереження. “Ірраціональне піднесення настрою, екзальтованість, сп’яніння від боротьби, що створює атмосферу певного героїчного авантюризму – все це рідна стихія героїзму”.
Маніпуляція та її типи
Подібні технології застосовуються в таких видах впливу, як:
1) маніпуляція образами — оскільки образи володіють сильною психо-логічною дією, їх широко застосовують в комунікативній практиці, особливо в рекламі;
2) конвенціональна маніпуляція — спирається не на особисті психологічні установки, а на соціальні схеми: правила, норми, традиції, прийняті в суспільстві, сім'ї;
3) операційно–наочна маніпуляція — заснована на таких психічних осо-бливостях особи, як сила звички, інерція, логіка виконання дії;
4) маніпуляція особою адресата — прагнення перекласти відповідальність за яку–небудь дію на адресата, тоді як у виграші залишається маніпулятор;
5) маніпуляція духовністю — маніпуляція вищими рівнями психіки (значе-нням життя, духовними цінностями, почуттям обов'язку).
Маніпуляція через ЗМІ. Контроль за ЗМІ дає змогу маніпулювати масовою свідомістю. Штучно насаджується таке явище, як медіа-свідомість (тобто свідомість, заснована на хибних цінностях, маніпулятивних інтерпретаціях, подвійній моралі), коли реальність, пропонована ЗМІ, відрізняється від дійсної. Громадська думка через медіа-свідомість значно спотворюється.
В умовах інформаційної війни зростає потреба в захисті інформаційного простору.
Залежно від того, які критерії покладено в основу (способи, засоби, методи, цілі тощо), психологічні впливи можна диференціювати на сильні і слабкі, життєдайні і згубні, навмисні і випадкові. Відкритий психологічний вплив – цілі якого завчасно повідомляються та не приховуються. Прихована психологічна взаємодія – взаємовплив, цілі якого не оголошуються або маскуються під цілі відкритої взаємодії і адресат приймає рішення (чи виконує дію), заплановане ініціатором впливу.
Прихований вплив може чинитися з різними цілями та намірами ініціатора. Коли у виграші залишаються адресат впливу і сам маніпулятор, такий прихований вплив називають ассертивним, такий, що не має на меті вчинити шкоду іншому, а слугує можливості людини впевнено та гідно відстоювати свої права (не гноблячи прав інших). Коли адресат впливу опиняється у виграші, а ініціатор програє – йдеться про альтруїстичний прихований вплив. Отримання виграшу лише ініціатором впливу відбувається в результаті егоїстичного прихованого впливу (маніпуляції).
Види психологічного впливу, які різняться своїми засобами:
переконування — свідомий аргументований вплив на іншу людину чи на групу людей з метою змінити їхні судження чи рішення. Пред’явлення адресату чітких та зрозумілих аргументів, визнання сильних та слабких сторін прийнятого рішення;
навіювання — свідомий неаргументований вплив на людину з метою зміни її стану, ставлення до чогось. Вплив здійснюється завдяки особистісному магнетизму, авторитету, впевненістю поведінки, використанням обставин;
зараження — довільне та мимовільне передавання свого стану чи ставлення іншій людині. Цьому допомагають висока енергетика власної поведінки, артистизм, використання інтриги для залучення партнера у виконання дій, погляд «очі в очі», тілесний контакт;
спонукання до наслідування — здатність викликати бажання бути подібним до себе. Цьому допомагають публічна відомість того, хто впливає, демонстрація зразків високо моральної поведінки;
формування благосприятливості — створення в адресату позитивного ставлення до себе. Цьому сприяють такі засоби як прояв власної непересічності та привабливості, надання послуги адресату впливу;
прохання — звертання до адресата із закликом задовольнити бажання ініціатора впливу. Засобами впливу є ввічливі та чіткі формулювання, визнання права адресата відмовити у послузі;
деструктивна критика — образливі висловлювання про особистість людини, насмішка над її діями. Засоби впливу — приниження особистості, висміювання того, що людина не в змозі змінити, критичні зауваження на адресу людини, яка перебуває у пригніченому настрої;
ігнорування — навмисна неуважність по відношенню до партнера по спілкуванню. Ігноруються висловлювання та дії співбесідника;
маніпуляція — приховане від адресата спонукання його до переживання певних станів, зміни ставлення до чогось та виконання дій, необхідних для досягнення цілей ініціатора впливу. Її суть — думки, почуття, рішення ініціатора впливу починають «належати» адресату впливу, за які він визнає свою відповідальність;
примус — вимога виконувати вказівки ініціатора, підкріплена погрозами (відкритими чи прихованими). Його засоби — жорстко окреслені строки чи методи виконання роботи, накладання заборон, які не можуть бути оскаржені, залякування наслідками, погроза покарання.
Ознаки маніпуляції
Характерні ознаки маніпуляції: ставлення до об’єкта маніпулювання як до засобу досягнення власних цілей; прагнення отримати односторонній виграш; прихований характер впливу; використання психологічної вразливості; прагнення ввести партнера по взаємодії у психологічну залежність; створення в адресата маніпуляції ілюзії самостійності прийняття рішень та дій.
Дослідження різних аспектів психологічного впливу є вкрай актуальними, а особливо – вивчення механізмів його здійснення, умов, що впливають на ефективність застосування, способів захисту від деструктивного втручання.
Маніпуляція натовпом
Маніпулюва́ння ма́совою свідо́містю — програмування думок і прагнень людей, їхніх настроїв і психічного стану з метою забезпечення такої поведінки, яка необхідна групі небагатьох власників засобів маніпуляції, що здійснюють такий вплив, переслідуючи свої особисті корисливі цілі.
Маніпулювання натовпом — це навмисне використання способів, заснованих на принципах психології натовпу для залучення, контролю або впливу на бажання юрби, задля спрямування її поведінки на певну дію. Ця практика є спільною для релігії, політики та бізнесу і може сприяти схваленню або засудженню чи байдужості до особи, політики або продукту. Зазвичай, піддається сумніву етичність маніпуляцій з юрмищем.
Маніпулювання натовпом відрізняється від пропаганди, хоча вони можуть зміцнювати одне одного для отримання бажаного підсумку. Якщо пропаганда є «послідовними, тривалими зусиллями зі створення або формування подій, які впливають на взаємини громадськості з підприємством, ідеєю або групою», маніпуляція з натовпом — це відносно короткий заклик до дії, коли насіння пропаганди (точніше "передпропаганди") посіяно і громадськість організована в натовп. Пропагандист звертається до мас, навіть якщо вони розділені, тоді як маніпулятор натовпу звертається до частини мас, зібраних в юрмище у реальному часі. Однак у таких випадках, як надзвичайні події в країні, маніпулятор натовпу може використовувати засоби масової інформації для того, щоби звертатися до мас в реальному часі так, ніби він виступає перед юрбою.
Маніпулювання натовпом також, відрізняється від контролю натовпу, який виконує завдання безпеки. Місцеві органи влади використовують методи контролю натовпу, щоб утримувати й розсіювати юрмища, а також запобігати й реагувати на непокору та незаконні дії, такі як заворушення і грабежі.
Це вид духовного, психологічного впливу, а не фізичне насильство чи загроза. Це прихований вплив, факт який не повинен бути помічений об'єктом маніпуляції. Успіх маніпуляції гарантований, коли маніпульований вірить, що все відбувається природно і неминуче.
Процес відбувається шляхом формування стереотипного реагування. Себто якщо в групі об'єктів керування, відсутні рефлексії на потрібні стереотипи/прагнення, треба їх втілити та зробити бажаними. В той же час маніпуляція є обмеженим інструментом через вплив переважно, винятково на долучені до стереотипів об'єкти, та побічні ефекти психологічної взаємодії/вивчення їх рушіїв.
Оксфордський словник англійської мови визначає маніпуляцію як «акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо зі зневажливим підтекстом, як приховане управління та обробка». Саме в такому наповненні слово «маніпуляція» замінило в політичному словнику термін «макіавеллізм».
Також під маніпуляцією свідомістю розуміють дії направлені на зміну психологічних установок, ціннісних орієнтацій, поведінки індивідів і аудиторій незалежно від їх бажання. Мета маніпуляції — контроль над юрбою, її керованість. Для досягнення мети використовуються різні маніпулятивні технології: цілеспрямоване спотворення інформації (замовчування, вибірковість, «перекручування», спотворення інформації).
Список літератури
1. Маніпуляція політична //Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015
2. Загурська С. М. Масова свідомість як засіб утвердження влади. Гілея — 2016. — Вип. 111. — С. 166—170.
3. О. Бойко. Гра політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 156 с.
4. Сусська О. О. Методичні матеріали щодо забезпечення самостійної роботи студентів з дисципліни “Психологія масової поведінки” (для спеціалістів). — К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. — 36 с.
5. Руда О. Г. Мовне питання як об'єкт маніпулятивних стратегій у сучасному українському політичному дискурсі: монографія / О. Г. Руда. К., 2012. — 232 с.
6. Винославська О. В., Бреусенко-Кузнєцов О. А., Зливков В. Л., Апішева А. Ш., Васильєва О. С. «Психологія» Навчальний посібник / К.: Фірма «ІНКОС», 2005.- 351 c.
7. Вовченко Н.О.Психологія натовпу. Навчально-методичний посібник – Вінниця, 2007. – 21 с.
8. Соціальна психологія. М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко – К., 2010. – 304 с.
9. Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. Социальная психология. Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов вузов / - М.: Аспект Пресс, 2011. – 475 с.
10. Социальная психология. С.И. Самыгин, Л.Д. Столяренко. – Ростов-на-Дону, 2012. – 576 с.
11. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. Учебное пособие. М.: Алгоритм, 3000 экз., 528 с.
12. Маніпуляція_масовою_свідомістю[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Маніпуляція_масовою_свідомістю
13. Натовп[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Натовп
14. Психологія натовпу. Фрейдівська теорія[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Психологія_натовпу#Фрейдівська_теорія
15. Маніпуляція масовою свідомістю[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Маніпуляція_масовою_свідомістю