Виконала студентка групи УФКСз-313м Томич Ірина
Конспекти статтей
Н.С. Гаврилова «Класифікація порушень артикуляційної моторики»
У віці до 6 років більше , ніж у 50 % діітей зустрічаються порушення артикуляційної моторики . дослідження сучасних науковців в галузі логопедії показують, що найефективнішим є проведення корекції порушень артикуляційної моторики у ранньому домовленнєвому періоді- ло 3 –х років. Корекції порушень артикуляційної моторики та дихання потребують діти з органічною дислалією , що обумовлена наявністю короткої під’язикової вуздечки, неправильним прикусом ( прогнатією чи прогенією). В такому випадку корекційна робота має бути направлена на розтягування вуздечки , формування вміння витягувати язик вперед і піднімати його , а при неправильному прикусі : протегенії – витягування нижньої щелепи і прогнатії – відтягування нижньої щелепи назад.
Корекційна робота з ринолаліками при наявності незрощеного твердого, м’якого піднебіння і язичка полягає у регуляції тонусу спинки язика , укріплення кінчика язика , відновлення ротового видиху і активності м’якого піднебіння. Якщо наявне незрощення верхньої губи , слід проводити роботу по укріпленню тонусу м’язів губ.
Найбільш виражено артикуляційна моторика порушена у дітей з анартрією( дизартрією) Корекційну роботу вибудовують відповідно до симптоматики.
Виділяють 5 структурних типів порушення артикуляційної моторики , кожен з яких характеризується відповідною симптоматикою, яка вказувала на порушення відповідної функції чи психічного процесу та місце локалізації порушення.
Руховий обмежуючий – причина -Порушення будови периферійних органів мовлення- порушена функція чи психічний процес- Коротка під’язикова вуздечка, прогенія (прогнатія)
Активно руховий – причина - Порушення пар черепно-мозкових нервів та ядер,у яких вони беруть початок- порушена функція чи психічний процес- Млявий парез у межах периферійних органів мовлення ,Односторонній парез (параліч) периферійних органів мовлення ,Параліч периферійних органів мовлення
Руховий регуляційний- причина - Порушення в області пірамідної системи, великого альфа мотонейрону ,порушення в області екстрапірамі дної системи, стріопалідарної її ділянки, малого альфа мотонейрону, порушення в області екстрапірамі дної системи, ділянки ретикулярної формації, гамма мотонейрону- порушена функція чи психічний процес-Спастичний парез, Гіперкінетичні парези: атетоз, хореїчні гіперкінези, міоклонії, тіки, тремтіння, тонічна судома, Ригідний парез (параліч)
Чутливий кінестетичний – причина - Порушення кінестетичних зон тім’яної долі кори головного мозку- порушена функція чи психічний процес -Знижений тонус м’язів, порушення кінестетичного праксису
Динамічний руховий – причина - Порушення кінетичних зон лобної долі кори головного мозку - порушена функція чи психічний процес -Порушення кінетичного праксису
Отож, в статті визначено п’ять структурних типів порушення артикуляційної моторики: руховий обмежуючий, активно-руховий, руховий регуляційний, кінестетичний чутливий, руховий динамічний. Виявлено, що психологічні причини виникнення цих типів порушення різні: порушення моторної функції, кінестетичного та кінетичного видів праксису. На кожен із типів порушення вказує диференційована симптоматика: локальне обмеження рухливості певного органу артикуляції,слабкість рухової активності м’язів, порушення контролю за виконанням рухів периферійними органами мовлення,недостатня точність при утворенні артикуляційних та пальцевих позицій за умови відсутності візуального контролю, труднощі при переключенні з одного руху на інший. Таким чином, корекційну роботу з метою відновлення артикуляційної моторики необхідно організовувати з урахуванням причин, що обумовили це порушення, обсягу ураження, індивідуальної симптоматики, яка на нього вказує. Визначено, що уже цільові установки при організації корекційної роботи будуть диференційованими і залежатимуть від усіх названих компонентів. Зокрема, метою корекції рухового обмежуючого типу порушення є формування артикуляційних позицій, необхідних для постановки та правильної вимови звуків мовлення. Метою подолання порушень активно-рухового типу є формування активності в межах уражених м’язів та базових артикуляційних позицій для постановки звуків мовлення. Метою корекції рухового регуляційного типу порушення є формування навиків контролю за діяльністю м’язів та базових артикуляційних позицій для постановки звуків мовлення. Цільовою установкою подолання кінестетичного чутливого типу порушення є активізація кінестетичної чутливості та формування уявлення про артикуляцію звуків мовлення. Метою подолання рухового динамічного типу порушення є формування вміння переключатися з однієї артикуляційної позиції на іншу та уявлення про різницю у вимові звуків мовлення, протилежних за артикуляцією та подібних за звучанням.
Н.С. Гаврилова «МЕТОДИКА КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ МОТОРИКИ КІНЕСТЕТИЧНОГО ТИПУ»
У розвитку та функціонуванні акту вимови провідну роль відіграє рухова система. Одним із найвагоміших факторів, що забезпечує її розвиток є кінестетичний фактор. Від кінестетичної чутливості залежить точність виконання кожного руху, з іншого боку, в процесі втримування позицій та виконання рухів активними стають кінестетичні відчуття, що дозволяє уявити позу в якій знаходиться той чи інший орган тіла (рука, нога, язик, губи тощо) без візуального спостереження за нею. Функції кіркової та таламічної ланки - забезпечення відчуття точності локалізації дотику у різних частинах тіла, розрізнення відчуттів за силою впливу, гальмування афективного компоненту відчуттів, а також функцією кіркової ланки є сигнальне позначення кінестетичних відчуттів. За результатами авторського дослідження кінестетичного праксису у дітей дозволило виявити, що наслідком його порушення є незначно знижений тонус м’язів неточності при виконанні артикуляційних рухів та рухів пальцями рук без опори на зоровий зразок. На певному етапі, в міру розвитку мовлення, рухи в області органів артикуляції стають точнішими, вони швидше автоматизуються, проте в області пальців рук ці труднощі залишаються набагато довше. І особливо довго формується всебічне уявлення про звук мовлення як фонему та артикулему. Характерними при цьому структурному типі є стійкі заміни одних звуків мовлення іншими. Після постановки звуків мовлення довший час спостерігаються їх взаємозаміни, сплутування. Цей структурний тип порушення, що виникає при ураженні в області тім’яної долі кори головного мозку, кінестетичних зон на який вказує вище перерахована симптоматика було нами названо кінестетичним чутливим. Для подолання кінестетичного чутливого типу порушення у роботі логопеда, з точки зору автора статті , є активізація кінестетичної чутливості та формування уявлення про артикуляцію звуків мовлення (головну артикуляційну ознаку фонеми; місце формування перешкоди на шляху повітряного струменя, що видихається).Для корекції цього типу порушення рекомендовано застосовувати такі засоби як логопедичний масаж, артикуляційні та дихальні вправи. Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний та самомасаж. Місцем проведення логопедичного масажу є межі органу артикуляції, що забезпечує формування перешкоди на шляху струменя повітря, що видихається (місця утворення звука мовлення).Також проводять пасивні артикуляційні вправи покликані підвищити кінестетичну чутливість в межах певних груп м’язів органів артикуляції. Поступово переходимо до виконання статичних артикуляційних вправ перед дзеркалом, завдяки чому формуватиметься візуальний образ-уявлення про артикулему. А потім переходимо до вправ з недовільним рівнем виконання з опорою на внутрішньом’язеве відчуття без зорового контролю, що сприятиме усвідомленню образу-артикуляції на рівні уявлення. На останньому етапі також важливо звуку мовлення надати смислове наповнення через співвіднесення його з предметно-практичною ситуацією. З урахуванням вище зазначених особливостей було розроблено та апробовано методичні комплекси, які включили елементи масажу, артикуляційні та дихальні вправи спрямовані на формування уявлення про артикуляцію звуків мовлення, зразки окремих із них наводимо нижче в таблиці .
Методика формування уявлення про характерні особивості артикуляції фонем
| Назва | Мета | Хід виконання |
| Формування уявлення про артикуляцію звука -А- | ||
Відчуй широко відкрий рот
Формування відчуття відкривання рота широко
Логопед фіксує погляд дитини на своєму обличчі. Пальцем натискає під нижньою губою опускаюи вниз підборіддя, наскільки це можливо, або лише задає, на рівні відчуття, програму відкривання рота і сам промовляє подовжено -А-.
Формування уявлення про артикуляцію звука -У-
Витягування губ
Формування відчуття сильно витягнутих вперед губ
Логопед фіксує погляд дитини на своєму обличчі. Кладе великі або вказівні пальці боковими краями справа і зліва кутиків губ легко натискає та просовує їх вперед до утворення вузької трубочки. При цьому сам промовляє подовжено по різному емоційно забарвлено -У-.
Формування уявлення про артикуляцію звука -Е-
Піднімання кутиків губ вверх
Формування відчуття піднятих вверх кутиків губ
Логопед фіксує погляд дитини на своєму обличчі. Кладе пучки пальців в області кутиків губ. Піднімає кутики губ вверх до утворення легкої посмішки при цьому вимовляє -Е-.
Формування уявлення про артикуляцію звука -І-
Розтягування кутиків губ з напруженням
Формування відчуття розтягнутих з силою кутиків губ
Логопед фіксує погляд дитини на своєму обличчі. Кладе пучки пальців в області кутиків губ. Розтягує кутики губ вбік до утворення напруженої посмішки при цьому вимовляє -І-.
Формування уявлення про артикуляцію –П-, -Б-
| Закинь вишеньку на паличку | Формування уявлення про артикуляцію звуків -П-, -Б- | До пальця на нитці прив’язують кульку з вати (можна на нитку приклеїти червоний кружечок з паперу). Дитині пропонують вдихнути через ніс, а потім з силою видихнути крізь зімкнені губи на кульку -П- так, щоб кулька підлетіла вверх і перелетіла через палець. Зразок виконання демонструє спочатку логопед, а потім виконує дитина. |
| Формування уявлення про артикуляцію -М- | ||
| Відчуй як вібрує (гуде) | Формування відчуття вібрації у носовій порожнині при вимові звука -М- | Логопед фіксує погляд дитини на своєму обличчі. Кладе її долоню собі в області щоки таким чином, щоб її пальці наблизилися до колового м’яза рота і крил носа. Подовжено вимовляє -М-. |
Теоретичний аналіз виявив, що головний фактор для формування правильної артикуляції фонем кінестетичний. Виявлено, що порушення артикуляційної моторики кінестетичного типу виникає у різних категорій дітей: при моторній алалії кінестетичного типу, при розумовій відсталості, при розладах спектру аутизму та при складній дислалії. Засобами корекції порушення кінестетичного типу є елементи класичного масажу, самомасаж та артикуляційні вправи.
Н.С.Гаврилова ТИПИ ПОРУШЕНЬ АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ МОТОРИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ КОРЕКЦІЇ
У дітей порушення вимови одного конкретного звука мовлення чи групи фонем можуть бути обумовлені якісно різними порушеннями будови та рухливості органів артикуляції і це має враховуватися при визначенні напрямків проведення масажу, глибини впливу на м’язи органів артикуляції при його виконанні, а також при підборі допоміжних засобів корекції. Для кожної дитини необхідно підбирати вправи для розвитку рухливості органів артикуляції, розвитку дихання та прийоми постановки фонем індивідуально. Вже раніше було виділено п’ять структурних типів порушення артикуляційної моторики, кожен з яких характеризувався відповідною симптоматикою, яка вказувала на порушення певної функції чи психічного процесу та місце локалізації порушення: руховий обмежуючий, активно-руховий, руховий регуляційний, кінестетичний чутливий, динамічний руховий. Для корекції цих типів порушення були підібрані різні види масажу, вправи артикуляційної та дихальної гімнастики різного рівня складності. Тип порушення: обмежуючий руховий. Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний, самомасаж.
Місце проведення логопедичного масажу. локально, у місці порушення будови органу артикуляції, у межах одного органу артикуляції. Кількість артикуляційних позицій, необхідних для формування. Переважно одна, максимум дві артикуляційні позиції. Зокрема, при наявності короткої під’язикової вуздечки формують позиції язика «Лопата» та «Гірка вверху»; при прогенії чи прогнатії – позицію зубо-щелепної системи «Парканчик»; при незрощенні верхньої губи – позицію губ «Трубочка»; при незрощенні твердого, м’якого піднебіння і язичка – позицію язичка «Вверху».
Тип порушення: активно-руховий.Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний, точковий та самомасаж.
Місце проведення логопедичного масажу: в межах м’язів антагоністів, що забезпечують формування артикуляційної позиції. Спочатку проводять масаж в області м’язів, що активізуються в процесі утворення позиції, а потім тих, що розслабляються. Зокрема, відкривання-закривання рота та втримування зубів зімкненими – «Голодний вовк», «Парканчик»; розтягування кутиків губ при відкритому роті – «Посмішка», «Напружена посмішка»; опускання нижньої губи так, щоб було видно нижні зуби – «Оскал»; витягування губ вперед, лабіалізація – «Трубочка»; розтягування губ при закритому роті і втримування їх міцно зімкнутими – «Качечка»; кінчик язика впирається в нижні зуби, спинка язика широка і вигнута вверх – «Кішечка сердиться» та інші. Тип порушення: руховий регуляційний .Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний, точковий та самомасаж.Місце проведення логопедичного масажу. У межах м’язів антагоністів, що забезпечують формування артикуляційної позиції. Спочатку проводять масаж в області м’язів, що розслабляються в процесі утворення позиції, а потім тих, що активізуються.
Особливості проведення масажу: метою є не стільки зняти підвищений тонус м’язів, скільки відрегулювати його (забезпечити узгоджену роботу м’язів-згиначів та розгиначів). На початку, як і при млявому тонусі м’язів, розігрівають їх, але у подальшому більше уваги зосереджують на легких прийомах погладжування та вібрації. У подальшому рекомендовано чергувати прийоми розслабляючого масажу з артикуляційними та дихальними вправами.
Тип порушення: кінестетичний чутливий. Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний та самомасаж.Місце проведення логопедичного масажу: в межах органу артикуляції, що забезпечує формування перешкоди на шляху струменя повітря, що видихається (місця утворення звука мовлення). Зокрема: «Широко відкритий рот», «Посмішка», «Напружена посмішка», «Оскал», «Округлені губи», «Сильно витягнуті вперед губи», «Нижня губа наближена до верхніх зубів», «Широкий кінчик язика впирається в верхні зуби»та інші , всього 12 .Тип порушення: динамічний руховий.Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: масаж не застосовують, застосовують артикуляційну гімнастику.
Кількість артикуляційних переключень, необхідних для формування. У залежності від ступеня складності порушення, в середньому формують від одного до п’яти артикуляційних переключень. Зокрема, «Напружена посмішка – трубочка», «Легка посмішка – оскал», «Нижня губа наближена до верхніх зубів – широко відкритий рот», «Язик витягнутий вперед – відсовується назад», «Широкий кінчик язика впирається в нижні зуби – піднімається вверх до твердого піднебіння», «Вузький – широкий кінчик язика».
Н.В.Павлова,В.I.Тарасенко,Т.В.Дегтяренко«ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗВУКОВИХ НЕЙРОМОДУЛЯЦІЙ В ПРАКТИЦІ РАННЬОЇ КОРЕКЦІЇ ТЯЖКИХ ПОРУШЕНЬ МОВЛЕННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ»
У більшості випадків контингент дітей, якi не говорять, має складний сполучений характер дефекту, провідною патологічною ланкою якого є неврологічна обтяженість. Це підтверджується даними різних досліджень. Однак, виражені зміни в структурах ГМ, що реєструються вищевказаними методами (порушення мозкового кровообігу, зміщення серединних структур, зміни коркового ритму, дисфункція структур ГМ), мають першорядне значення для розробки найбільш ефективних шляхів корекції, у тому числі і педагогічними прийомами в ході подальшої логопедичної роботи. Важливим напрямком у роботі над запуском мовленнєвої функції є і усунення порушень сенсорної інтеграції, які є у більшості дітей, якi не говорять. Під обробкою сенсорної інформації прийнято розуміти спосіб і процес виявлення, передачі, розпізнавання та аналізу відчуттів у центральної нервової системи (ЦНС), а також інтеграцію, об'єднуючу кінцеву обробку сенсорних стимулів і їх усвідомлення. Виражається це в неправильній інтерпретації повсякденної сенсорної інформації (тактильної, слухової, зорової, нюхової, смакової та рухової), що проявляється у порушеннях регуляції поведінки, емоцій, розвитку координації і мови. Також варто зазначити, що часто зустрічаються особливі клінічні форми вираження порушень сенсорної обробки, наприклад такi, як дисбазія за псевдоспастичним типом (ходіння навшпиньки),також бувають функціональна блювота і функціональний розлад прийому їжі. Для позначення суті розуміння ТПМ крім застосування традиційних педагогічних прийомів, можуть застосовуватися інші, а також вживається поняття «нейрологопедiя», яке вже входить в професійний обіг.Тому нейрологопедичний підхід більше співвідноситься з медичними аспектами розуміння мовних патологій, ніж з педагогічними, демонструє реальне об'єднання наук у площині вирішення завдань по усуненню мовних розладів в рамках загального розвитку дитини. У підсумку, використання нейрологопедом у своїй роботі нейрофізіологічних модуляцій, якi активізують природний мовленнєвий розвиток дитини в умовах патогенетичної орієнтації, стає більш ніж цільовим і виправданим, оскільки подібні дії, не будучи лікувальними процедурами i можуть бути використані без паралельної лікарської терапії, викликають, тим не менш, потужні позитивні зрушення в освіті нових нейронних мереж. Мова, насамперед, йде про нейроакустичнi тренування (Tomatis-ефект) і про вплив на нервову тканину постійного струму малої сили, тобто транскраніальної мікрополяризацiї (ТКМП). При цьому, міждисциплінарний підхід у визнанні даних методів співтовариством суміжних фахівців, означає розуміння умов для надання найефективнішої допомоги саме в сенситивний період становлення мовленнєвої функції. Досягненням результатів мовленнєвої активності передує поява явного поліпшення в зрізі сенсорно-інтегрованого функціоналу, що значно полегшує подальшу роботу фахівцям корекційно-розвивального профілю, у яких спостерігається дитина з ТПМ. На сьогоднішній день однією з найбільш ефективних і при цьому доступних методик, яка використовує відкриття Томатіса, є розроблена В.І. Тарасенко авторська програма Високочастотної Терапії «Електронне вухо», яка отримала ліцензію від Linguistic Correction Center – Ukraine. Для терапії використовується не тільки музика, а й тексти, в яких міститься багато звукiв високої частоти. Вони вимовляються жіночим голосом певного тембру з необхідними обертонами та оброблені спеціальним чином. Високі частоти музики Моцарта, Вівальді, Гайдна та їх поєднання в програмах «Електронне вухо», а також використання для прослуховування певного обладнання (навушників з кістковою провідністю) несуть лікувальний вплив на кору ГМ, відновлюючи функціональну роботу мозку в цілому, зокрема сенсорної та моторної мовних зон. Також в програмах використовуються ще й ритмізованi елементи, що допомагають дитині далi засвоїти просодичнi компоненти мови і складову структуру. В рамках практичної діяльності для дітей з ТПМ застосовуються програми «Домашній дефектолог» і «Домашній логопед», які дозволяють нормалізувати швидкість обробки мовнослухових акустичних сигналів після курсу, що складається з однієї-двох програм. Мета методу нейроакустічних тренувань полягає в поліпшенні здатності ЦНС сприймати і інтегрувати інформацію.
Н.С. Гаврилова ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ВИМОВИ ФОНЕМ У ДІТЕЙ
Різні вади вимови фонем та різні причини їх виникнення вимагають індивідуального підходу для корекції і підбору диференційованих прийомів їх постановки. Основною метою етапу постановки звуків мовлення є формування правильної їх артикуляції. Аналіз наукових джерел (Л. Єфіменкова, О. Ревуцька, М. Савченко, М. Шеремет, Н. Чевельової та інших) показує, що можна виділити п’ять груп прийомів постановки звуків мовлення у дітей. Перша група – прийоми відображеної вимови звуків мовлення. Ведучими прийомами цієї групи можна вважати: 1) прийом демонстрації правильної артикуляції фонеми логопедом перед дзеркалом; 2) прийом опису артикуляційних ознак фонем з зосередженням активної уваги дитини на місці їхнього утворення (кінчик язика опустити вниз і впертися ним у нижні зуби чи підняти вверх до твердого піднебіння тощо), способі утворення (видихати довго і плавно для утворення щілини чи сильно і коротко для того, щоб розімкнути змичку тощо), якості звучання (дзвінко-глухо, твердо-м’яко); 3) прийом наслідування дитиною правильної артикуляції з візуальним контролем за власними органами артикуляції (перед дзеркалом). Друга група – прийоми постановки звуків за допомогою артикуляційних вправ. До цієї групи відносять такі прийоми: демонстрації артикуляційної позиції перед дзеркалом, наслідування артикуляційної позиції та багаторазового її повторення (з метою закріплення уявлення про неї); емоційної стимуляції (з метою викликання інтересу до формування артикуляційної позиції). Третя група – прийоми постановки звуків від інших звуків мовлення. До цієї групи відносять прийом викликання струменя повітря під час відтворення правильної артикуляції звука шляхом використання інструкції; прийом викликання голосоутворюючого струменя повітря шляхом використання інструкції; прийом наслідування вимови знайомих та доступних для дитини звуків мовлення з метою переходу від них до вимови заданої при постановці артикуляції. Четверта група – механічні прийоми постановки звуків. В загальному ми пропонуємо виділити такі механічні прийоми, які виконуються із застосуванням логопедичних зондів: прийом натискання зондом на різні частини язика (кінчик язика, середню частину язика тощо), прийом втримування кінчика язика за нижніми зубами, відсовування кінчика язика в глибину ротової порожнини, піднімання язика вверх і втримування його у такій позиції; вібрації кінчика язика тощо. Поруч із цим використовуються при постановці звуків і механічні прийоми, які виконуються за допомогою пальців рук: витягування губ пальцями рук вперед; формування зімкнення губ; піднімання нижньої губи до верхніх зубів; розтягування кутиків губ тощо. П’ята група – ігрові прийоми постановки звуків мовлення. До ігрових прийомів, що сприяють постановці звуків мовлення відносять: створення наочно-образної ситуації, що стимулює вимову конкретного звука мовлення (ліс шумить – ш-ш-шш); використання динамічного руху різними частинами тіла, який демонструє основні особливості артикуляції даного звука мовлення (ракета злітає– діти присідають, руки у них знаходяться внизу, а потім поступово встають і піднімають руки вперед і вверх як язик при вимові -р- і вимовляють одночасно цей звук тихо, а потім усе голосніше і голосніше), емоційної стимуляції вимови фонеми (для цього використовують в основному ігри з віршованим та жестовим супроводом) У логопедичній практиці переважно комбінують різноманітні прийоми постановки звуків мовлення, таке комбінування, в основному, здійснює логопед індивідуально з урахування особливостей дитини, якій ставлять звуки мовлення. Також слід вказати, що постановка фонем може здійснюватися не лише індивідуально, але і фронтально. Таким чином, постановка звуків мовлення у кожному окремому випадку може здійснюватися по різному. Вибір прийому постановки звука мовлення здійснюється з урахуванням характеру неправильної вимови фонеми та причин, що зумовили виникнення вади звуковимови.