Ім'я файлу: VstupDo_K_Lekc.docx
Розширення: docx
Розмір: 120кб.
Дата: 26.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Практична робота 1.docx
58874.docx
Розширення: docx
Розмір: 120кб.
Дата: 26.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Практична робота 1.docx
58874.docx
Конспекти лекцій
Тема 1. Поняття про психологію як науку
План
Предмет психології.
Основні групи психічних явищ, що вивчає психологія.
Основні завдання сучасної психології.
Основні принципи наукового вивчення психіки.
Структура та завдання психології (практичної психології).
Психологія, перш за все - це наука, яка є найскладнішою, досить цікавою і важливою для людини наук. Тим більше, що вона є однією з найдивніших наук.
"Психологія" вживається в повсякденному, життєвому розумінні. Психологом називають людину, яка завдяки життєвому досвіду може багато відчути, побачити, зрозуміти і навіть передбачити в інших людях.
Предмет психології визначився не відразу. Він має свою історію становлення. Слово "психологія" походить від двох старогрецьких слів: psyche, що означає дихання, душа і logos, що означає наука. Дослівно: психологія наука про душу. Проте, в наш час ніхто так не визначає психологію як науку. В своїх першоджерелах поняття про душу носило матеріалістичний характер. Так, матеріалістичні філософи (Демокріт, Лукрецій, Епікур) розуміли душу людини як різновидність матерії, як тілесне утворення, яке виникає із кулькоподібних, дрібних і найбільш рухливих атомів. А філософ ідеаліст Платон розумів душу людини як щось божественне, яке відрізняється від тіла.
Релігія на основі глибокої віри внесла в поняття про душу релігійний зміст. За релігійним розумінням, душа це нематеріальна, безтілесна істот, яка ніби-то покидає тіло людини в момент її смерті і продовжує існувати в потойбічному світі. Великий філософ Арістотель в трактаті "Про душу" виділив психологію як своєрідну сферу знань і вперше висунув ідею нероздільності душі і живого тіла.
Таким чином, на першому етапі свого становлення психологія існувала як наука про душу.
З подальшим розвитком природничих наук, психологія як наука про душу не задовільняє вчених. Тому, що все те, що стверджує психологія душі неможливо довести, так як його неможливо об'єктивно спостерігати та практично аналізувати. А тому залишається тільки вірити. Вчення, яке засноване лише на вірі, воно в тій чи іншій мірі є формою релігійного відношення до світу, а не наукового.
В результаті виникає інший спосіб пояснення дійсності. Цей спосіб дістав назву теорії захованих властивостей і субстанцій. Це мало свій відповідний вплив і на психологію. В результаті перестали говорити про душу, а почали про свідомість.
Психологія свідомості вже заснована на спостереженні
Шлях становлення психології як науки надзвичайно складний. На цьому шляху одна криза змінює другу. На початку криза психології душі, потім криза психології свідомості, а тепер криза психології поведінки.
Вихід з цього тупика було знайдено на четвертому етапі розвитку психологічної науки, коли вдалось довести, що між психічним і матеріальним існує не протиріччя і не тотожність, а єдність. Психіка являє собою функцію, тобто спосіб дії, відповідної форми високо організованої матерії нервової системи і в вищому її прояві мозку. Носієм психічного є матерія. Таким чином психологія це наука про закономірності виникнення, розвитку і прояву психіки взагалі і людської свідомості зокрема.
На шляху становлення психології як науки, виникали різні школи, напрями і концепції. За своїм характером вони були різними, часто суперечили одна одній.
Інтроспективна психологія охоплює низку напрямів. Загальним для них є те, що всі вони використовують як один метод вивчення психіки самоспостереження, тобто, спостереження людини за змістом і актами власної свідомості. Одним із напрямків інтроспективної психології є вчення про "внутрішній досвід", з позиції якого психічні явища пізнаються принципово іншим способом, ніж матеріальні (Дж. Локк, Р. Декарт та інші).
Асоціативна психологія бере свій початок із стародавньої філософії. У межах цього напряму психічні явища пояснювалися головне за допомогою поняття про асоціації.
Дехто з представників асоціативної психології висунули теорію "елементаризму", згідно з якою свідомість складається з простих елементів (відчуття, згадування, тощо), а ці елементи об'єднувались за законами асоціацій.
Психоаналітичний підхід був розроблений З. Фрейдом (1856 1939) наприкінці ХІХ на початку ХХ століття спершу як метод лікування психічних захворювань, а пізніше для побудови гіпотез і теорій з психології, зокрема для пояснення ролі несвідомого в психіці людини. Фрейд прагнув створити узагальнення не тільки психологічного, а й філософського характеру, побудувати оригінальну теорії психоаналітичної психології та філософії. В структурі особистості Фрейд виділив три взаємодіючі компоненти: "Воно", "Я" "Над-Я". Несвідоме (Воно), за Фрейдом, є успадкованим людською організацією, глибинним шаром, "киплячим котлом інстинктів", невгамовних потягів людини.
У психоаналізі використовується поняття "інтроекція". Воно має місце при дослідженні механізмів ідентифікації, за допомогою яких людина присвоює характеристики іншої особи.
Аналітична психологія була заснована швейцарським психологом К.Г. Юнгом (1875 - 1961). Він розглядав процес психічного розвитку індивіда як асиміляцію свідомістю змісту особистого і колективного несвідомого. За Юнгом, центром психіки є архетип Самості (від грецького початковий образ, ідея).
Юнг ввів поняття "комплекс" сукупність взаємопов'язаних, емоційно заряджених ідей. У психоаналізі комплекс трактується як несвідоме психічне утворення, яке виникає внаслідок витіснення зі свідомості ідей, пов'язаних із значимими для індивіда переживаннями. Вживається, поняття "комплекс" меншовартості, переваги, тощо.
Когнітивна психологія (від лат. знання, пізнання) один з сучасних напрямів психології. Дослідження представників когнітивної психології пов'язані з аналізом різних аспектів мисленнєвої діяльності індивіда.
Операціональна концепція інтелекту і генетичної епістології. Була заснована швейцарським вченим Ж. Піаже (1896 - 1980). Провідним чинником інтелектуального розвитку дитини він вважав процеси соціалізації. Джерелом інтелектуального розвитку, за Піаже, є дії з речами.
Біхевіоризм (від англ. поведінка) напрям в американській психології, представники якого заперечують свідомість як предмет психології. Засновником цього напрямку був Дж. Уотсон (1878 - 1958). Він виступив проти погляду на психологію як науку про безпосереднє переживання суб'єктивних явищ. Натомість Уотсон запропонував вважати предметом психології поведінку.
Необіхевіоризм напрям в американській психології, який виник у 30-х роках ХХ століття. Сприйняв головне положення біхевіоризму, згідно з яким предметом психології є об'єктивне спостереження реакції організму на стимул зовнішнього середовища (схема S-R). Проте, представники необіхевіоризму ввели в загальну схему "проміжну змінну" сполучну ланку між стимулом і реакцією (S - O - R).
Один з представників необіхевіоризму, американський психолог Б. Скіннер феномени свідомості, самопізнання, моральні цінності і мотиви, суб'єктивність людини намагається пояснити у поняттях поведінки. Мета людської діяльності, стверджує він, лежить поза індивідом, у сфері об'єктивованих надособистісних структур.
Психологія вчинку започаткована українським психологом В.А. Роменцем. На сучасному етапі вона виступає як концепція, в якій її автори намагаються об'єднати гуманістичні ідеї з іншими, які виникли в минулому. Гештальтпсихологія один з напрямів у психології 20 - 30-х років ХХ століття, створений В. Вертгеймером (1880 - 1943), В. Кёллером (1887 - 1967), К. Коффкою (1886 - 1941) та іншими німецькими психологами. Вони виходили з примату цілого над частинами, форми над матеріалом (гештальт нім. образ, форма, конфігурація).
Критична психологія напрям у психології, який виник у 60-70 роки ХХ століття. Засновники його (Х. Хольцкамп, П. Койлер, ін.) виходили з того, що психологія є наукою про суб'єктивність.
Короткий аналіз різних напрямів, течій і концепцій є свідченням того, що проблеми психології в різні часи, різними вченими розв'язувались і розв'язуються по-різному.
Тема 2. Предмет і завдання курсу «Вступ до спеціальності». Поняття про професію психолога
План
Психологічна культура людини.
Психічне здоров’я.
Система психологічного супроводу життєдіяльності людини.
Система психологічної практики.
Історія становлення професії практичного психолога.
Паспорт спеціальності.
Вивчаючи курс «Вступ до спеціальності», студент знайомиться з різними видами знань:
основи теоретичних знань з головних галузей психологічної науки;
знання з практичної психології;
уявлення про професійну діяльність взагалі та практичну діяльність психолога зокрема;
знання про основні напрями діяльності практичного психолога;
історія становлення психологічної науки і психологічної практики;
зміст і форми діяльності практичного психолога.
Предметом вивчення курсу “Вступ до спеціальності” для психологів і практичних психологів є наукові уявлення про практичну психологію, головні напрями та особливості діяльності психолога-дослідника і психолога-практика, проблеми професійного становлення студента-психолога і майбутньої самостійності професійної діяльності, її соціальні, моральні та духовні проблеми, а також вимоги до особистості психолога та шляхи його професійного становлення.
Як показують спеціальні дослідження і практика, уявлення більшості студентів-першокурсників психологічних факультетів про психологію та майбутню професійну діяльність часто мають у своїй основі різноманітні міфи, що грунтуються на побутових думках, чутках, відомостях з телепередач і псевдопсихологічних книг.
Як навчальний курс, “Вступ до спеціальності” охоплює такі проблеми: предмет курсу, виникнення і розвиток психологічної науки і практики, практична психологія як теоретична основа психологічної практики, загальна характеристика професійної діяльності психолога; основні напрями та сфери діяльності практичного психолога; організаційні форми діяльності практичного психолога; соціальні, моральні та духовні проблеми у діяльності практичного психолога; вимоги до особистості практичного психолога; особливості підготовки практичних психологів у ВНЗ; професійно-особистісний розвиток і саморозвиток психолога.
Курс реалізує ряд функцій. Теоретико-пізнавальна функція курсу передбачає пізнавання сфери практичної психології та психологічної практики, розкриває особливості практичної діяльності у сфері психології. Розвивально-рефлексивна функція полягає у сприянні становленню майбутніх психологів як суб’єктів навчально-професійної та самостійної професійної діяльності. Мотиваційно-ціннісна - спрямована на формування у майбутніх психологів мотивів, цінностей і смислів професійної діяльності та соціального замовлення на діяльність практичного психолога.
Найголовнішими завданнями курсу є:
зорієнтувати майбутнього психолога в наукових засадах психологічної практики, сформувати загальне уявлення про практичну психологію як теоретичну основу психологічної практики;
викласти загальні та історичні тенденції становлення психологічної практики;
сформувати у студента загальне уявлення про зміст та особливості професійної діяльності практичних психологів;
охарактеризувати зміст та особливості основних напрямів професійної діяльності практичних психологів у різних сферах життєдіяльності суспільства (освіта, охорона здоров’я, бізнес, політика, реклама тощо);
викласти основні соціальні, психологічні, моральні та духовні проблеми у діяльності психолога та вимоги до особистості практичного психолога;
зорієнтувати студента у індивідуальній програмі та методах професійного і особистісного розвитку й саморозвитку;
підготувати студента-психолога до ефективного навчання у ВНЗ.
Виділяються наступні сфери, де психолог/практичний психолог може знайти для себе місце:
1. Педагогічна психологія, що вивчає психологічні особливості освіти дітей і дорослих, а також проблеми безперервної і випереджаючої професійної освіти.
2. Медична психологія і патопсихологія, де одним з важливих аспектів є побудова моделі взаємодії психологів з медиками у наданні допомоги хворим.
3.. Спортивна психологія.
4. Психологія масових комунікацій і реклами.
5. Політична психологія, де психолог бере активну участь в організації виборчих компаній, у міжпартійній і політичній боротьбі.
6. Юридична психологія, перед якою в умовах реально “неправової держави”, із симптомами корупції і вседозволеності (в тому числі і в сфері самих правоохоронних органів) постають особливо складні проблеми.
7. Психологія туризму та організації дозвілля.
8. Військова психологія, де діяльність психолога вельми багатоманітна, в тому числі у зв'язку з подіями, що відбуваються в «гарячих точках», і необхідністю підготовки бійців до діяльності в екстремальних ситуаціях, психологічній допомозі їм у період і після закінчення служби.
9. Індустріальна (виробнича) психологія і близька до неї психологія управління (організаційна психологія), у яких виділяються напрями практичної психології за кожною галуззю виробництва (будівельна психологія, металургійна психологія та ін.). Іноді як окрему сферу виділяють психологію менеджменту, психологію підприємницької діяльності та ін.
10. Авіаційна психологія, де зусилля психологів спрямовані на оптимізацію психологічних умов роботи пілотів, диспетчерів аеропортів та інших працівників льотних служб.
11. Космічна психологія, де психолог досліджує і формує готовність майбутніх космонавтів до участі у польотах, а також розробляє рекомендації для оптимізації підготовки космонавтів, займається медико-психологічною реабілітацією після польотів тощо.
Перелік завдань, які розв’язує практичний психолог/психолог, багато в чому визначається специфікою його місця роботи. Якщо психолог працює в організації, основна діяльність якої не зв'язана з психологічною проблематикою (наприклад, рекламне агентство, спортивно-оздоровчий комплекс), то стратегічні завдання йому, як правило, визначає керівник організації (добір персоналу, складання рекомендацій з оформлення кімнати психологічного розвантаження, рекламних роликів, листівок), а ось тактичні й оперативні завдання такий психолог ставить і розв’язує самостійно.
Основними формами впливу, що здійснюється психологом на іншу людину, є: психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка та психологічний супровід.
Психологічна допомога передбачає реалізацію психологом профілактичної, корекційно-розвивальної, терапевтичної функції щодо клієнта, який звертається за допомогою.
Психологічне сприяння не прямий вплив на клієнта, а організація умов, у яких він може почувати себе комфортніше.
Психологічна підтримка полягає у підтримці психологом існуючого рівня стосунків у групі (навчальній чи професійній) та готовності психолога у разі потреби надати психологічну допомогу.
Психологічний супровід передбачає гуманістичні стосунки психолога і клієнта, віру в можливості останнього до самоперетворень, у його потенціал особистісного росту.
Термін “психічне здоров'я” належить одному із засновників гуманістичного напряму у психології А. Маслоу. На думку цього ученого, більшість людей початково спрямовані на збереження здоров'я, а не на хворобу, страждання чи смерть.
Експертами Всесвітньої організації збереження здоров’я (ВОЗЗ) підтверджена провідна роль сім’ї, системи освіти та загальної культури суспільства у забезпеченні людського здоров’я у цілому.
Психічне здоров’я залежить від якості і повноти життєдіяльності, її відповідності природним, моральним та духовним потребам людини, зокрема дитини, підлітка, юнака, дорослого. Наприклад, невідповідність дитини виховній нормі виражається в обмеженості уявлень про навколишній світ, поведінці, яка зумовлюється незначним їх запасом, у психіатрії визначається як затримка інтелектуального розвитку внаслідок педагогічної і соціальної занедбаності.
Отже, психічне здоров’я як основна категорія психогігієни – це стан благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну регуляцію поведінки та діяльності в умовах сьогодення.
Складною і комплексною проблемою є виділення критеріїв психічного здоров’я. Крім метичних і психологічних критеріїв, слід враховувати суспільні і групові норми та цінності, що регламентують духовне життя людини.
Основними критеріями психічного здоров’я є:
відповідність суб’єктивних образів об’єктивної дійсності та характеру реакції на зовнішні подразники значенням життєвих подій;
адекватний віку рівень зрілості особистісної, емоційно-вольової і пізнавальної сфер;
адаптованість та активність у соціальних стосунках;
здатність керувати своєю поведінкою, розумно планувати життєві цілі і підтримувати активність у їх досягненні.
Психічне здоров’я людини невіддільне від її духовного розвитку.
До реальних небезпек, показників руйнування психологічного здоров'я, фахівці відносять:
1) виникнення особистісних деструкцій (або “поломок”); 2) агресивність; 3) стереотипізацію поведінки; 4) ригідність особистості; 5) неадекватність соціальних оцінок; 6) суїцидальні настрої особистості (небажання жити) та ін.
З якої б позиції – допомоги, сприяння, підтримки або супроводу – не розглядати діяльність практичного психолога, у будь-якому випадку можна говорити про п’ять основних напрямів цієї діяльності: психопрофілактика, психодіагностика, психологічна корекція, психологічне консультування,психотерапія
1 2 3 4 5