Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Дніпропетровський національний університет
ім. Олеся Гончара
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
«Сучасна японська література»
На тему «Образ жінки в творах Д. Танідзакі»
Дніпро
2024
Вступ 2
Розділ I 3
Митець та « жіночий ідеал» в творах Джюн’ічіро Танідзакі 3
Завдання для аналізу: 8
Розділ II 9
Актуальність жіночого образу у творчості Джюн’ічіро Танідзакі 9
Завдання для аналізу: 12
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 13
Бібліографія перекладів 14
Вступ
Образ жінки в літературі відображає не лише індивідуальні внутрішні переживання, але й широкий соціокультурний контекст. Ця розробка спрямована на вивчення та розуміння ключових аспектів творчості Танідзакі, зокрема на його унікальний погляд на жіночий образ у японському суспільстві початку ХХ століття.
Розробка складається з двох розділів, де в першому студентам запропоновано розглянути та проаналізувати роль митця та поняття жіночого ідеалу в творчості. Джюн’ічіро Танідзакі. Другий розділ спрямований на аналіз актуальності образу жінки в ранній та пізній творчості автора.
Після кожного розділу подано завдання для аналізу по темі розділу. Посилання на літературу, що має допомогти з аналізом надано в списку рекомендованої літератури, разом з бібліографією перекладів творів автора українською, та англійською мовами.
Розділ I
Митець та « жіночий ідеал» в творах Джюн’ічіро Танідзакі
У своїх літературних творах, Джюн’ічіро Танідзакі, постійно привертає увагу дослідників, тим, як у своїх літературних творах, він неодноразово висвітлює тему жіночої краси, страждань та влади до якої вона веде. Його творчість пронизана глибокою взаємодією між красою, мистецтвом та соціокультурними явищами. Автор звертається до жіночої краси як до центрального мотиву, який формує не лише зовнішній образ персонажів, але і визначає їхню психологію та взаємодію з оточуючим світом. Жіноча краса у творах Танідзакі виявляється як не тільки фізичний аспект, але й мистецька концепція, яка може перетворювати життєві сценарії та викликати зміни у стосунках між персонажами.
Термін 『美術』 (біджюцу), що перекладається як «мистецтво» , став важливим у контексті культурного взаємообміну між Заходом та Сходом, особливо завдяки лекції Ернеста Фенолози 『美術眞說』, в якій автор звернув увагу на цей термін. У своїй роботі Фенолоза піднімає питання про взаємодію мистецтва різних культурних традицій і розвиток художньої ідентичності в умовах глобалізації. Фенолоза визнає художника як провідника високих ідей мистецтва для широкого загалу. Він вважає, що художник може відтворити глибокі та складні ідеї мистецтва у формі, доступній для сприйняття широкого кола глядачів, тим самим забезпечуючи навіть тим, хто не має особливих знань у мистецтві, можливість відчути його красу і відповідати на його вплив
Митці в творчості Джюн’ічіро Танідзакі займають особливе місце, часто саме вони стають оповідачами історій, головними героями та рушійною силою подій. Художники у творчості Танідзакі є важливими фігурами, які не лише створюють мистецтво, але й відображають глибокі психологічні та емоційні аспекти людського існування. Вони часто стають своєрідними відображеннями автора, який висловлює свої думки та ідеї через образи своїх героїв-художників. Митці у творчості Танідзакі не завжди мають пряме відношення до мистецтва, але вони постійно захоплені відтворенням свого ідеалу. Вони можуть бути письменниками, науковцями, художниками або просто звичайними чоловіками, які відчувають потяг до жіночої краси та прагнуть відтворити їх у реальному житті.
Протягом довгих років Сейкічі, головний герой «Татуювання», мріяв про те, щоб створити шедевр свого мистецтва на шкірі прекрасної дівчини. Для нього було важливим не лише зовнішнє вигляд та ніжність шкіри, але й характер майбутнього полотна, яке він планував створити. Як пише сам автор:
『彼の年来の宿願は、光輝ある美女の肌を得て、それへ己れの魂を刺り込む事であった。その女の素質と容貌とに就いては、いろの注文があった。啻たゞに美しい顔、美しい肌とのみでは、彼は中々満足する事が出来なかった。江戸中の色町いろまちに名を響かせた女と云う女を調べても、彼の気分に適かなった味わいと調子とは容易に見つからなかった。まだ見ぬ人の姿かたちを心に描いて、三年四年は空しく憧あこがれながらも、彼はなお其の願いを捨てずに居た。』
Його давнім бажанням було, здобути сяючу шкіру красуні, та вкласти в неї свою душу. Щодо того, який характер та зовнішність має бути у тієї жінки, в нього було багато думок - гарна шкіра та обличчя не задовольняли його. Та навіть коли він шукав серед відомих куртизанок Едо, важко було знайти ту, яка б повністю відповідала його смакам. Протягом трьох-чотирьох років він уявляв собі ідеальний силует людини, яку ніколи раніше не бачив, і хоч все було марно, але ніколи не відмовлявся від цього бажання.
Джюн’ічіро Танідзакі, «Татуювання»
Також важливо відзначити, що в творі «Любов дурня» автор втілив образ свого роду митця, який мріяв створити свій власний ідеал. Наомі вже має "ідеальні", західні риси, але за думкою пана Джьоджі, вона має бути подібною до скульптури, що після обробки руками митця стає абсолютно прекрасною.
『たとい如何いかなる美人があっても、一度や二度の見合いでもって、お互の意気や性質が分る筈はずはない。「まあ、あれならば」とか、「ちょっときれいだ」とか云うくらいな、ほんの一時の心持で一生の伴侶はんりょを定めるなんて、そんな馬鹿ばかなことが出来るものじゃないそれから思えばナオミのような少女を家に引き取って、徐おもむろにその成長を見届けてから、気に入ったらば妻に貰うと云う方法が一番いい。何も私は財産家の娘だの、教育のある偉い女が欲しい訳ではないのですから、それで沢山なのでした。のみならず、一人の少女を友達にして、朝夕彼女の発育のさまを眺めながら、明るく晴れやかに、云わば遊びのような気分で、一軒の家に住むと云うことは、正式の家庭を作るのとは違った、又格別な興味があるように思えました。』
Якою б гарною не була дівчина, за одну-дві зустрічі важко зрозуміти її характер і наміри. Чи можна один раз подумати, що дівчина гарна, й обрати супутницю на все життя? Тепер, коли я про це думаю, найкраще це взяти до себе таку дівчину як Наомі, спостерігати як вона росте, і якщо сподобається, взяти її за дружину. Я не хотів брати собі за дружині багату та освітчену діівчину – ні! Стати дівчинці другом, спостерігати як вона росте й розвивається з ранку до ночі – те, що зробить мене щасливим.
Джюн’ічіро Танідзакі, «Любов дурня»
Творчість Танідзакі часто розглядає психологічні аспекти персонажів і відображає їхні внутрішні боротьби, конфлікти та прагнення до ідеалів. Він досліджує психологічні стани своїх героїв і використовує їх для створення складних та реалістичних образів. Також у своїх творах Танідзакі формує ідеал краси, який може виявлятися в різних аспектах, від фізичної привабливості до духовної гармонії.
Танідзакі в своєму роздумі про жіночу красу『 恋愛及び色情』, «Любов і пристрасть» висловлює власний погляд на цей поняття, а також робить порівняння між японськими та західними жінками. Його слова про те, що «японські жінки існують для обіймів, а західні для споглядання», свідчать про його уявлення про роль і функцію жінки в суспільстві. Він підкреслює важливість внутрішньої краси, але також наголошує на тимчасовості та швидкому зникненні зовнішньої привабливості японок, де пік їхньої краси це 20- 25 років тому на нашу думку в «Татуюванні» дівчина саме у юному віці 15 років. Танідзакі виражає свої уподобання до західної зовнішності тому, Наомі, яка схожа на Мері Пікфорд та, за його словами, відповідає його ідеалу жіночої краси. Його ідеал дівчини побудований на схожості з західними акторками, що може бути пов'язано з популярністю західних культурних впливів в Японії того часу. Для Танідзакі жіноча краса полягає не лише у зовнішній привабливості, але й у внутрішній гармонії та схожості з його ідеалом, який частково визначається західними культурними стандартами. Ці роздуми відображають не лише його особисті переконання, але й культурні впливи та стереотипи, які складають його уявлення про красу. Прикладом цього можуть слугувати наступні фрагменти:
『それは「肥料」と云う畫題であった。畫面の中央に、若い女が桜の幹へ身を倚せて、足下に累々と斃れて居る多くの男たちの屍骸を見つめて居る。女の身辺を舞いつゝ凱歌をうたう小鳥の群、女の瞳に溢れたる抑え難き誇りと歓びの色。それは戦の跡の景色か、花園の春の景色か。それを見せられた娘は、われとわが心の底に潜んで居た何物かを、探りあてたる心地であった。』
Ця картина називається «гній». У центрі молода жінка прихилилася до стовбура вишневого дерева, дивлячись на трупи багатьох чоловіків, які лежать мертвими біля її ніг. Зграйка маленьких птахів танцює навколо жінки, співаючи тріумфальну пісню, і колір непереборної гордості та радості наповнює очі жінки.Це декорації залишків битви чи весняні декорації квітника? Коли дівчині показали це, вона відчула, ніби відкриває щось глибоко в собі.
Джюн’ічіро Танідзакі, «Татуювання»
『当時私は、それほど彼女の機嫌を買い、ありとあらゆる好きな事をさせながら、一方では又、彼女を十分に教育してやり、偉い女、立派な女に仕立てようと云う最初の希望を捨てたことはありませんでした。この「立派」とか「偉い」とか云う言葉の意味を吟味すると、自分でもハッキリしないのですが、要するに私らしい極く単純な考で、「何処へ出しても耻かしくない、近代的な、ハイカラ婦人」と云うような、甚だ漠然としたものを頭に置いていたのでしょう。ナオミを「偉くすること」と、「人形のように珍重すること」と、この二つが果して両立するものかどうか？―――今から思うと馬鹿げた話ですけれど、彼女の愛に惑溺して眼が眩んでいた私には、そんな見易い道理さえが全く分らなかったのです。』
У той час, хоч я й міг догоджати їй і змушувати її робити всілякі речі, які я хотів, я ніколи не відмовлявся від своєї початкової мети добре її виховати і зробити з неї велику та поважну жінку. Коли я думаю про значення «велика» і «поважна», я не маю чіткого уявлення про те, що вони означають, але коротко кажучи, я маю на увазі сучасну, виховану, стильну жінку,що виглядає ідеально. Чи можуть співіснувати ідеї «зробити Наомі великою» і «всіляко її балувати? Озираючись на це зараз, все здається безглуздим, але оскільки я був засліплений коханням, я не мав й уявлення логічність моїх дій.
Джюн’ічіро Танідзакі, «Любов дурня»
В цьому розділі студентам було запропоновано розглянути ключові аспекти сприйняття та втілення митецького ідеалу у творчості японського письменника. Аналізуючи різноманітні аспекти ідеалу, що прослідковуються через персонажів та сюжетні лінії, дослідник відкриває глибокі роздуми Танідзакі щодо краси, любові, ідеалізації та прагнення до ідеального образу. Під час аналізу творів Танідзакі стає зрозумілим, що ідеал для митецького витвору не обмежується лише зовнішньою красою, але включає в себе і внутрішні якості персонажів, їхні почуття та духовність. Цей ідеал може бути сприйнятим як стандарт або мета, до якої митець прагне наблизитися у своїй творчості.
Аналіз творчості Джюн’ічіро Танідзакі в контексті ідеалу та митецької перспективи дозволяє краще зрозуміти його унікальний погляд на красу, любов та пристрасть, а також розкриває глибину його мистецького вираження та його взаємозв'язок із суспільством та культурою Японії.
Завдання для аналізу:
Визначте спільні риси митців у творах «Татуювання» та «Любов дурня»
Охарактеризуйте роль «ідеалу» у творчості Джюн’ічіро Танідзакі, керуючись його роздумом «Любов і пристрасть».
Розділ II
Актуальність жіночого образу у творчості Джюн’ічіро Танідзакі
На початку ХХ століття знайомство з провідними філософськими ідеями та художньо-естетичними системами Заходу спонукало японських письменників і поетів до переосмислення своєї культурної спадщини та оновлення власної національної літератури відповідно до вимог часу. Джюн’ічіро Танідзакі в цей час відчував потяг до експериментів і відмінності від традиційних підходів, що стали важливим фактором у формуванні його творчої ідентичності. Під час різних періодів творчості Танідзакі у своїх творах представляв як актуальні образи, що відображали сучасні тенденції і вимоги епохи, так і більш традиційні образи жінок, що були вкорінені в японську культуру. Його твори відзначаються глибоким пізнанням та чуттєвим відображенням різних аспектів жіночого образу, які відтворюють різноманіття та багатогранність жіночого досвіду у японському суспільстві того часу.
Традиційно творчість Танідзакі поділяють на 2 етапи. Ранній, відзначений впливом західноєвропейської культури та літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст., та зрілий який характеризується захопленням традиційною японською естетикою та класичною літературою.
В своїй ранній творчості, Танідзакі часто використовує образи «прогресивних» жінок, що часто характеризують терміном «モダンガール» перекладі означає «сучасна дівчина» бере свій початок в першу половину XIX ст. – час великого соціокультурного перетворення в Японії. Це поняття відноситься до молодих жінок, які надихнулись західними течіями в цей період, та відзначалися своєю новаторською зовнішністю, манерами та життєвими цінностями. Вони були представницями змінюючогося соціуму, який відкидав традиційність та пробував нові, більш відкриті підходи до життя.
Наомі – ідеальний приклад «モダンガール» , вона представляє собою цікавий конфлікт між сучасністю та традиційними цінностями у японському суспільстві. Вона виступає як неординарна постать, що відхиляється від стандартних стереотипів про жіночу поведінку в Японії. Наомі не лише слідує за останніми тенденціями моди, але і відверто знайомиться з чоловіками, іноді навіть руйнуючи традиційні уявлення про жіночу делікатність та стриманість. Її спроби виходити за рамки конвенційного жіночого образу у японському суспільстві надають їй характер самовпевненої та незалежної особистості, яка відмовляється від традиційної ролі. Наприклад, дівчина не лише ходить на танці в нетрадиційному одязі, але й лає чоловіка, як наприклад в наступних фрагментах:
『譲治さん、何をブルブル顫ふるえているのよ、シッカリしないじゃ駄目じゃないの！」と、そこへ持って来てナオミは始終耳元で叱言こごとを云います。「ほら、ほら又すべった！ そんなに急いで廻るからよ！ もっと静かに！ 静かにッたら！』
«Джоджі-сан, чому ти так тремтиш? Тобі потрібно заспокоїтися!» Коли ми прийшли сюди, Наомі весь час лаяла мене шепотом. «Гей, дивись, ти знову послизнувся! Ти так швидко обертаєшся! Тихіше! Тихіше! »
『ナオミは毎朝十一時過ぎまで、起きるでもなく睡ねむるでもなく、寝床の中でうつらうつらと、煙草たばこを吸ったり新聞を読んだりしています。煙草はディミトリノの細巻、新聞は都新聞、それから雑誌のクラシックやヴォーグを読みます。いや読むのではなく、中の写真を、―――主に洋服の意匠や流行を、―――一枚々々丁寧に眺めています。その部屋は東と南が開いて、ヴェランダの下に直ぐ本牧の海を控え、朝は早くから明るくなります。ナオミの寝台は、日本間ならば二十畳も敷けるくらいな、広い室へやの中央に据えてあるのですが、それも普通の安い寝台ではありません。或ある東京の大使館から売り物に出た、天蓋てんがいの附いた、白い、紗しゃのような帳とばりの垂れている寝台で、これを買ってから、ナオミは一層寝心地がよいのか、前よりもなお床離れが悪くなりました。』
Наомі й не прокидається і до одинадцятої години, а безтерботно лежить у ліжку, курить і читає газету.Вона курить тонку сигарети марки Дімітріно, читаэ такі газети, як «Міяко», і журнали, такі як «Classic» і «Vogue» .Ні, вона їх не читає, але уважно переглядає кожне фото всередині, в основному дизайни та тренди одягу. Кімната має вікна що дивляться на схід і південь, а море Хонмоку знаходиться прямо під верандою, і воно стає яскравим рано вранці. Ліжко Наомі було поставлено в центрі великої кімнати, куди можна було вмістити 20 татамі в традиційній японській кімнаті, але це було не звичайне дешеве ліжко. Якось Наомі потрапила на розпродаж від посольства в Токіо - біле, схоже на марлю, ліжко з балдахіном і висячими зазубринами. Відколи вона її купила, Наомі стало спати ще зручніше, а вставати з ліжка ще важче, ніж раніше.
Джюн’ічіро Танідзакі, «Любов дурня»
Тим не менш, на пізніших етапах своєї творчості Танідзакі все частіше звертався до більш традиційних образів жінок. Він відмовлявся від експериментів з характерами, що відхилялися від усталених стереотипів, та віддавав перевагу відтворенню класичних образів японських жінок, які відповідали стандартам чистоти, скромності та відданості. У романі «Ключ» автор з точки зору чоловіка описує свою дружину як типову традиційну японську жінку, яка дотримується шістьох заповідей конфуціанства у своєму шлюбі. В уривку автор зазначає, що він не може публікувати навіть те, що здається найменш важливим для неї. Він обмежений її нетерпимістю до інтимних, які перешкоджають відвертому спілкуванню між подружжям. Це відбивається у її схильності, буквально вимушеності через суспільство, до збереження особистих секретів та уникненні відвертих розмов про інтимні теми. Її бажання зберегти «чистоту» і «праведність», які вважаються непорушними для дружини в японському суспільстві, спричиняють утворення моральних бар'єрів у взаєморозумінні з чоловіком.
モトヨリ僕ハ彼女ニ都合ノヨイバカリハ書カナイ。彼女ガ不快ヲ感ズルデアロウヨウナ、彼女ノ耳ニ痛イヨウナモ憚はばカラズ書イテ行カネバナラナイ。モトモト僕ガコウイウヲ書ク気ニナッタノハ、彼女ノアマリナ秘密主義、―――夫婦ノ間デ閨房けいぼうノヲ語リ合ウサエ恥ズベキトシテ聞キタガラズ、タマタマ僕ガ猥談わいだんメイタ話ヲシカケルトタチマチ耳ヲ蔽おおウテシマウ彼女ノイワユル「身嗜ミ」、ア 偽善的ナ「女ノラシサ」、アノワザトラシイオ上品趣味ガ原因ナノダ。
Насправді, я збираюсь написати тут те, що може здатися неприємним для моєї дружини, чи причинити їй біль. Робити це, мене змушує її черемірна таємничість та скромність, вона вважає що обговорювати інтимні подробиці подружжя – соромно, тому кожен раз коли я випадково щось таке кажу, вона закриває вуха. Це її лицемірна «скромність», вишколені «краса» та «чистота».
Джюн’ічіро Танідзакі, «Ключ»
В цьому розділі студентам було запропоновано розглянути етапи творчості та актуальність жіночого образу в творчості Джюн’ічіро Танідзакі. Актуальність жіночого образу проявляється у динамічному спектрі від традиційних до сучасних уявлень. Починаючи з експериментів із «モダンガール» - жінок, що відхилялися від усталених стереотипів у початковому періоді своєї творчості, Танідзакі в подальшому звертався до більш традиційних образів японських жінок, що відповідали соціокультурним очікуванням. У цьому контексті, твори автора відображають не лише зміни у соціальному та культурному оточенні Японії на початку ХХ століття, а й внутрішню динаміку самого автора, його пошуки і творчу еволюцію. Актуальність жіночого образу у творчості Танідзакі виявляється в його здатності адаптуватися до змін в суспільстві та відображати різноманітні аспекти жіночого досвіду, від традиційних до сучасних, створюючи таким чином багатогранний і комплексний портрет жіночого становища в японському суспільстві того часу.
Завдання для аналізу:
Проаналізуйте етапи творчості Джюн’ічіро Танідзакі, та зверніть увагу на зміну образів в ранньому та зрілому етапі.
Порівняйте образ «モダンガール» та образ традиційної японської жінки у творчості Джюн’ічіро Танідзакі.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
谷崎, 潤一郎. (1931). 恋愛及び色情– アクセスモード ：https://viewer-trial.bookwalker.jp/03/18/viewer.html?cid=60b41895-8a5e-44a4-86bf-b30550839796&cty=0&adpcnt=7qM_t
KAYNAR, A. İ. (2020). Tanizaki Jun'ichirō's Modern Girls: Reversing the Role of Moga in Japanese Literature. [Electronic resource] . – Access mode: https://www.researchgate.net/publication/346573458_Tanizaki_Jun'ichiro's_Modern_Girls_Reversing_the_Role_of_Moga_in_Japanese_Literature. https://www.researchgate.net/publication/346573458_Tanizaki_Jun'ichiro's_Modern_Girls_Reversing_the_Role_of_Moga_in_Japanese_Literature
Зеленцова, В. (2014). Концепция искусства в малой прозе Акутагава Рюноскэ и Танидзаки Дзюнъитиро. Мовні і концептуальні картини світу, 176-182.
Рибалкін, В. С. (2015). КУЗЬМЕНКО ЮЛІЯ СЕРГІЇВНА (Doctoral dissertation, КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА) – 239 ст.
Бібліографія перекладів
TANIZAKI, Jun’ichirō (1957(1948)) «The Makioka Sisters» Transl. Edward G. Seiden. New York: Knopf – 544 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1965(1961)): «Diary of a Mad Old Man» Transl. Howard Scott Hibbett. New York: Knopf - 192 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1977(1956)): «The key» – Transl. Howard Hibbett, Vintage; First Edition – 192 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1977 (1933)): «In Praise of Shadows» – Transl. Thomas J. Harper , Leete's Island Books - 73p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1985 (1924)): «Naomi» - Transl. Anthony Chambers , New York: Knopf; First Edition - 237 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1985(1963)): «Seven Japanese Tales» Transl. Howard Scott Hibbett. New York: Knopf – 298 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1990 (1955)): «Childhood Years» Trans. Paul McCarthy. London: Flamingo – 240p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1990(1936)) «A Cat, A Man, and Two Women» Transl. Paul McCarthy. Tokyo: Kodansha International - 164 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (1994(1930)) «Quicksand» Transl. Howard Scott Hibbett. New York: Knopf - 224 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (2016(1925)): «Red Roofs and Other Stories» Transl. Anthony H. Chambers and Paul Mc.Carthy. Michigan Monograph Series in Japanese Studies. Vol. 79. Ann Arbor: University of Michigan Press – 277 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (2019 (1918)): «Devils in Daylight» Transl. J. Keith Vincent. Seattle:New Directions – 96 p.
TANIZAKI, Jun’ichirō (2020(1911)) : «Таємниця» - Переклад Юлії Кузьменко, Doctoral dissertation, КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (221-239 ст.) – 239 ст.