ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………………………..
Концептуальні засади міжнародної економічної діяльності Алжиру……………….……....
Національні економічні інтереси Алжиру в глобальному конкурентому середовищі….....
Людський ресурс міжнародної економічної діяльності Алжиру…………………………..
Міжнародне науково-технологічне співробітництво Алжиру ……………….…………....
Алжир в процесах міжнародного виробництва.…………….…………………………..…..
Міжнародна інвестиційна діяльність Алжиру ……………………………………………...
Міжнародна торгівля товарами Алжиру ……………………………………………………
Міжнародна торгівля послугами Алжиру ……….……………………………………….…
Міжнародні валютно-фінансові операції Алжиру ……..………………………….……….
Регіоналізм міжнародної економічної діяльності Алжиру ………………….………….…
Глобальні проблеми та ризики сучасного світогосподарського розвитку………………...
Висновки………………………………………………………………………………….……
Список використаної літератури……………………………………………………………..
Вступ
Алжир — держава на північному заході Африки[1]. Член ООН з 1962 року. Площа: 2,381 млн км² (10-е місце в світі), найбільша за площею країна Африки. Населення — 32,9 млн осіб (оцінка 2006 року) (37-е місце в світі). Столиця — Алжир. Офіційнi мови — арабська та берберська. Грошова одиниця — алжирський динар.
Назва країни «Алжир» походить від назви столиці — міста Алжир. Остання виводиться з арабського слова «Аль-Джазаїр» (الجزائر, al-Jazā'ir) і означає «Острови». Первісно цим терміном позначали чотири острови біля міського узбережжя, які стали частиною великої землі в 1525 році[. Крім цього, «Аль-Джазаїр» було скороченою назвою старого міста Алжира, що повністю називалося «Джазаїр Бані Мазхана» (جزائر بني مزغانة). Його використовували арабські середньовічні географи, такі як Мухаммад аль-Ідрісі та Якут аль-Хамаві. Арабська назва міста і країни перейшла в османську мову — Cezayir і французьку — Alger.
Алжир за формою правління є президентською республікою. Глава держави — президент, що обирається загальним прямим і таємним голосування на п'ятирічний термін з однією можливістю переобрання, є водночас верховним головнокомандувачем збройних сил країни[1]. Президент очолює Раду міністрів, призначає міністрів. Державний устрій — унітарна держава.
Перша конституція незалежної держави була прийнята 8 вересня 1963 року, проте вже 19 червня 1965 року вона була відмінена, уся повнота влади перейшла до Революційної ради з 18 осіб. Чинна конституція була прийнята 1989 року
Концептуальні засади міжнародної економічної діяльності Алжиру.
Алжир — аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки. Основні галузі економіки: нафтова та газова, легка промисловість, гірнича, електроенергетична, нафтохімічна, харчова. Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Беджаія, Арзев, Алжир, Аннаба, Оран, Скікда. Найважливіші аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейді, Орані, Константіні й Аннабі. В країні діє 66 летовищ.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) Алжиру, станом на 2015 рік, за паритетом купівельної спроможності становив 578,7 млрд доларів США (34-те місце в світі); за офіційним обмінним курсом — 172,3 млрд доларів США; у розрахунку на одну душу населення — 14,5 тис. доларів США (112-те місце в світі)[2]. Ріст ВВП 2015 року становив 3,7 % (72-ге місце в світі)[2]. 1996 року ВВП країни дорівнював 115,9 млрд, 2001 року — 45,5 млрд доларів США; на душу населення 1996 року 4 тис., 2001 року — 1521 доларів США, темп зростання ВВП 2001 року становив 5,1 %.
Розподіл ВВП за секторами економіки 2015 року: промисловість — 46 %, агровиробництво — 10,3 %, сфера послуг — 43,7 %[2]. Розподіл ВВП за кінцевими споживачами (станом на 2015 рік):
споживання домашніх господарств — 39,1 %,
державне споживання — 21,3 %,
інвестиції в основний капітал — 39,6 %,
інвестиції в товарно-матеріальні запаси — 7,6 %,
експорт товарів і послуг — 27,4 %,
імпорт товарів і послуг — -35 %[2].
Валове національне заощадження 2013 року становило 45,1 %; 2015 року — 34,6 % від ВВП (10-те місце в світі)[2].
Розподіл сімейного доходу (коефіцієнт Джині) 35,3 (92-ге місце в світі)[2]. За межею бідності, станом на 2006 рік, знаходилось 23 % населення країни
Україна:
Зовнішня торгівля України — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та інших держав, яка має місце як на території України, так і за її межами і яка зводиться до посередництва між виробниками і споживачами по здійсненню угод купівлі-продажу товарів або послуг. Зовнішня торгівля України поділяється на експортну (вивізну) — рух товарів або послуг від українського виробника до іноземних споживачів, та імпортну (ввізну) — рух товарів/послуг від іноземного виробника до українських споживачів.
За підсумками 2012 р. зовнішня торгівля України характеризувалася наступними показниками:
експорт товарів: 68 809,8 млн дол
імпорт товарів: 84 658,1 млн дол
сальдо торгівлі товарами: ‒ 15 848,2 млн дол
експорт послуг: 13 527,6 млн дол
імпорт послуг: 6 706,3 млн дол
сальдо торгівлі послугами: + 6 821,3 млн дол
експорт товарів та послуг: 82 337,4 млн дол
імпорт товарів та послуг: 91 364,4 млн дол
сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами: ‒ 9 027,0 млн дол.
Економічний потенціал нашої держави щодо розширення експорту є одним із факторів інтеграції національної економіки у світову. На сучасному етапі однією з умов ефективного розвитку економіки є використання переваг, закладених у міжнародному поділі праці. Експортна стратегія і практика повинна бути спрямовані на зменшення вартості товарів, підтягування її до інтернаціональної вартості.
Не менш важливим чинником, ніж поповнення бюджету, виступає експорт щодо збільшення робочих місць. В усьому світі ця проблема – основне питання урядів країн. Саме використовуючи наявні природно-географічні умови, технічний рівень виробництва, кваліфікацію кадрів кожна країна намагається цим шляхом залучити якомога більше людей у галузі виробничої або невиробничої сфери. Потенціал нашої держави у цьому відношенні використовується недостатньо. Галузі, пов’язані із створенням експортної продукції, можуть прийняти мільйони працівників. Замість невпинного, хоча й дещо прихованого, зростання безробіття в нашій країні, можна було б досягти його істотного зменшення. Входження у світовий ринок, євроринок, проникнення на національні ринки країн, де наша продукція мало відома або зовсім невідома, потребує не знаходження якоїсь «ніші», а розгортання великих можливостей вітчизняної економіки, зокрема для потреб істотного зростання експорту.
Головною ж метою підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики України – є посилення позицій України в глобальній економіці, поліпшення якісних параметрів зовнішньоекономічної політики, підвищення вкладу зовнішньоекономічної сфери у вирішення завдань модернізації національної економіки [2].
2.Національні економічні інтереси Алжиру в глобальному конкурентному середовищі.
Алжир є членом Африканського союзу, в т.ч. заявляє про активну участь в програмі нового партнерства заради розвитку Африки (NEPAD), про свою готовність всіляко використовувати свою зростаючу міжнародну вагу для підтримки цієї організації.
Також Алжир є членом Ліги арабських держав (ЛАД) і Союзу арабського Магрибу (Марокко, Мавританія, Туніс, Лівія, Алжир).
Однак, при наявності зазначеного членства з точки зору масштабу впливу на тенденції економіки, зовнішньоторговельного стану, формування внутрішніх стандартів споживання, розвиток національного законодавства, інші галузі та сфери, на даному етапі можна поставити на перше місце асоціацію між Алжиром та Європейським Союзом.
Угода про асоціацію між АНДР та Європейським Союзом набула чинності з 1 вересня 2005 року. Однією з основних частин, на якій значною мірою базується укладена угода, є запровадження зони вільної торгівлі між Алжиром та ЄС. В цій частині угода про асоціацію містить докладні положення, що нормами прямої дії. Тому фактичне запровадження зони вільної торгівлі розпочалося з 1 вересня 2005 року.
Текст угоди передбачає, що Алжир та Євросоюз встановлюють між собою зону вільної торгівлі поетапно протягом 12 років з моменту набуття чинності угодою у відповідності до умов генеральної угоди про митний тариф та торгівлю 1994 року, а також інших багатосторонніх угод, в тому числі в рамках СОТ.
В рамках зони вільної торгівлі продукція, яка має походження з АНДР, імпортується до ЄС в режимі звільнення від мита та інших митних платежів. Європейські товари отримують преференції при імпорті в Алжир на основі принципу еквівалентності.
1 вересня 2006 року минув перший рік з моменту набуття чинності угодою про асоціацію між Європейським союзом та АНДР.
З самого початку було очевидним, що це запровадження є доволі масштабним та значущім в масштабі окремо взятої країни – Алжиру.
Прийняттю угоди про асоціацію передували активна полеміка та масштабна роз’яснювальна компанія, яка підкреслювала вагоме значення набуття чинності цим документом.
В той же час, доволі часто звучали побоювання, що умови угоди є нерівними для Алжира та ЄС матиме із запровадження цієї угоди на порядок більше зиску.
Адже основна і фактично єдина конкретна до дрібних деталей частина угоди – це запровадження зони вільної торгівлі між Алжиром та ЄС, яке було частково розпочато безпосередньо з 1 вересня 2005 року та має бути доведено до повної ліквідації ставок ввізного мита на всі групи товарів та послуг та зняття усіх обмежень до 2017 року.
Данні показують тенденцію до збільшення питомої ваги європейських товарів в загальних обсягах імпорту до АНДР з 54 % до 57,4 %. Товари походженням з ЄС потіснили усі інші регіони, окрім Азії – за рахунок потужної економічної експансії на алжирський ринок з боку Китаю, що спостерігається в останній період. Питома вага експорту з Алжиру до ЄС збільшилась з 54 до 55,4 %, але відбулось це в основному за рахунок нарощування експорту енергоносіїв.
Поряд з цим, є данні про звернення більш ніж 300 алжирських компаній відносно того, що їх інтереси можуть бути порушені через нарощування імпорту з Європи.
В січні 2006 року в Алжирі відбулась зустріч послів країн, що зацікавлені в європейській політиці сусідства. Під час зустрічі був присутнім представник євро комісії в Алжирі Герато, а також представники європейських структур Фотіадіс та Річардсон. Було підкреслено, що така зустріч відбувається саме в Алжирі, оскільки він відіграє ключову роль для європейської політиці добросусідства. Серед пріоритетних напрямів розвитку співробітництва в рамках програми сусідства було відзначено транспорт енергетику, рибну ловлю, приватизацію, банківський сектор, розвиток інвестиційного співробітництва. Інтеграція підприємств країн – сусідів на внутрішній ринок – основна відмінність, яку було підкреслено, програми сусідства від змісту угоди про асоціацію ,яка зараз підписана між Алжиром та ЄС. Йдеться також про програми, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних секторів економіки.
Питання про стратегічне партнерство в енергетичній галузі між Алжиром та ЄС було більш повно піднято в контексті потрясінь, які відчув європейський газовий ринок у наслідок українсько – російського газового конфлікту. Алжир продемонстрував активне бажання щодо розвитку співробітництва з Російською Федерацією в енергетичній сфері після візиту В. Путіна, що відбувся в травні 2006 р. Можливе об’єднання (як було оцінено – фактична картелізація) відносин між двома основними постачальниками природного газу до Європи змусило європейські структури переглянути своє загальне ставлення до Алжиру в енергетичному питанні. В кінцевому підсумку ЄС дало країні чіткий сигнал відносно того, партнерство між Європою та ЄС носить стратегічний характер.
Інша форма співпраці Алжиру із європейськими країнами, зокрема країнами західного регіону Середземного моря, - співпраця в рамках ініціативи "Діалог 5+5", у першу чергу, що стосується військових аспектів діяльності цієї структури.
Зовсім інше ставлення продемонструвала АНДР, як і більшість її сусідів, по відношенню до Барселонського процесу, що стартував десять років тому, висловивши своє повне невдоволення з приводу його "сумнівних" результатів. У цьому контексті Алжир вважає, що всі зусилля з розбудови дієздатної ринкової економіки, інтегрованої в світове господарство, що здійснювались в рамках цієї ініціативи, не виправдали сподівань країн південного берегу Середземного моря щодо реального партнерства з метою запобігання небажаним наслідкам розвитку ринкових трансформацій та політики лібералізації.
В рамках програми європейської програми MEDА II Алжир має отримати від ЄС 40 млн. євро, включаючи 20 млн. – фінансування сектору водних ресурсів, 10 млн. євро – фінансування модернізації прикордонної служби в контексті боротьби із незаконною міграцією, ще 10 млн – підтримка створення некомерційних об’єднань громадян для поліпшення демократії.
В загалом ЄС говорить про свої зобов’язання із допомоги Алжиру на рівні 380 млн. євро, з яких 106 млн. євро – на 2005 – 2006 роки. Орієнтовно 50 млн. євро вже витрачено. Однією з основних складових цієї програми має стати фінансування, яке буде супроводжувати набуття чинності угодою про асоціацію між Алжиром та ЄС.
Серед нових напрямів надання допомоги – проекти підтримки якості прийняття економічних рішень, проекти допомоги міністерству транспорту та міністерству громадських робіт, фінансування розвитку національної системи статистики.
Наповненим з точки зору економічних напрямів є співробітництво АНДР в рамках Африканського Союзу. Алжир прагне підвищення своєї ролі в рамках роботи Африканського Союзу. Це прагнення має під собою один з практичних підтекстів. Насамперед, Алжир має інтереси щодо входження в енергетичний сектор африканських країн, а також він прагне відігравати одну з провідних ролей в енергетичній сфері Африканського континенту, переслідуючи власні національні цілі. Адже економіка країни практично повністю залежить від енергетичної сфери.
АНДР бере активну участь в заходах Африканського Союзу.
Глава уряду Алжиру взяв участь у роботі 6-го саміту глав держав і урядів країн-членів Африканського Союзу, що відбувся 23-24 січня 2006 р. в суданській столиці і був в основному присвячений пошуку шляхів прискорення темпів реалізації стратегії із структурного реформування розвитку африканського суспільства, питанням освіти та відродження африканської культури. Виступаючи на спеціальному засіданні згаданого саміту, присвяченому реалізації програми NEPAD (Нове партнерство заради розвитку Африки), алжирський прем’єр назвав цю програму “мотором” економічних зрушень Африки і наголосив на “виключній” ролі, яку вона відіграє сьогодні в реалізації як першочергових, так і перспективних завдань континенту.
Алжир продовжує здійснювати значний вплив на загальний розвиток ситуації та окремі події, що відбуваються в арабсько-мусульманському світі та в Африці в цілому. АНДР бере активну участь у всіх заходах, що здійснюються в рамках Африканського Союзу та партнерства NEPAD, виступає за надання необхідної організаційної підтримки і сприяння цим структурам з боку західних держав та ООН з метою перетворення їх на органи, спроможні забезпечити мир і стабільність на африканському континенті та його сталий економічний розвиток.
Президент А. Бутефліка взяв участь у засіданні “G- 8”, присвяченому Африці (2005 р., Шотландія), на якому розглядалися питання реалізації програми NEPAD, врегулювання боргу африканських країн та реформування торговельних відносин, за результатами якого найбідніші країни Африки мають отримати доступ на ринки розвинених країн та можуть розраховувати на 50 млрд. дол. США фінансової допомоги.
Під час загальноафриканського саміту голів держав та урядів країн – членів Африканського союзу, що відбувся 1 та 2 липня 2006 р. в столиці Гани, президент АНДР А. Бутефліка прийняв участь в обговоренні результатів африканського інтегрування, починаючи із створення Африканського союзу в 2002 році.
В своєму виступі під час саміту президент відзначив позитивні результати завдяки роботі механізмів NEPAD з точки зору розвитку партнерства, поліпшення економічних показників африканських країн.
Серед пріоритетів регіонального розвитку алжирським президентом було відзначено пріоритет розвитку інфраструктурних проектів, включаючи електроенергію, розвиток водної інфраструктури, зв’язку та транспорту. В той же час, як відзначається, обіцянки допомоги з боку розвинутих країн, як правило не виконуються, не зважаючи на реально досягнутий прогрес щодо поліпшення економічних показників країн Африки.
Однак, як було зазначено, основні практичні інтереси Алжира знаходяться в енергетичній сфері.
На сьогоднішній день на Африканському континенті знаходяться 7,2 % загальносвітових ресурсів нафти і 7,3 % природного газу. Видобуток нафти складає 12 % від загальносвітового видобутку (9,5 млн. барелів на день, що еквівалентно 500 млн. тон на рік). Продукція африканських країн складає 20 % в загальному обсязі видобутку нафти ОПЕК.
Україна:
Ю.Ковбасюк та Г.Ситник визначають національні інтереси як «сукупність збалансованих інтересів людини (громадянина), суспільства, держави у різних сферах їх життєдіяльності, реалізація яких гарантує збереження національних цінностей, державний суверенітет, територіальну цілісність та прогресивний суспільно-політичний і соціально-економічний розвиток, вихідний пункт політики національної безпеки та основа формування національних цілей і пріоритетів.
Визначення національних економічних інтересів має першочергове значення при створенні системи економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національної безпеки України, оскільки від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації і захисту.
Національні економічні інтереси (НЕІ) невіддільні від історії і традицій українського народу, системи господарювання, менталітету, культурних і духовних цінностей.
В ролі виразника і гаранта захисту НЕІ повинна виступати держава. Однак в Україні досі відсутні чітко визначені НЕІ, не сформовано їх цілісну систему.
Це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати будь-які свої дії, запевняючи, що вони повністю відповідають НЕІ. Така ситуація (скільки чиновників – стільки ж і трактувань НЕІ), таїть значну загрозу економічній безпеці України.
Для проведення аналітичної та прогнозної діяльності відповідні державні органи повинні визначати НЕІ, досліджувати їх взаємодію, співвідношення пріоритетності тощо.
Для створення цілісної системи НЕІ та її ефективного функціонування насамперед необхідно:
створити відповідну нормативну базу;
проводити моніторинг НЕІ та їх моделювання;
створити банк даних щодо НЕІ;
забезпечити баланс НЕІ та їх гармонійне поєднання.
Найбільш пріоритетними економічними інтересами є:
створення надійної системи економічної безпеки України;
створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки .
1 2 3 4