Кохання, що минає і швидко спливає

Ім'я файлу: Гійом Аполлінер “Міст Мірабо” аналіз вірша.docx
Розширення: docx
Розмір: 10кб.
Дата: 03.04.2023
скачати
Пов'язані файли:
Підан_Анастасія_Сергіївна_Тези.docx
Савченко Завдання 1.docx
№9 Ukrainian artists.docx
receipt_SjJxzBseVxMZ2SXMPQPNUiKEPbk.pdf

Гійом Аполлінер “Міст Мірабо” аналіз вірша

Назва: “Міст Мірабо”

Автор: Гійом Аполлінер

Рік: 1912

Збірка: “Алкоголі. Вірші 1898 – 1913”

Жанр: ліричний вірш

Стиль: кубофутуризм

Тема: кохання, що минає і швидко спливає.

Ідея: У вірші відтворений не лише сум розлуки, а й роздуми поета про саме життя, про плин часу.

Мотив: утвердження вічного життя цінності людського “я”

Основний композиційний прийом побудови вірша “Міст Мірабо” – психологічний паралелізм.

Проблематика:

кохання;

життя та смерть;

тлінність і вічність;

існування особистості.

“Міст Мірабо” образи та символи

Провідні образи: ріка Сена, міст, кохання, вода, час

Міст Мірабо — сталий образ, що не змінюється на відміну від інших, плинних образів цього вірша.

Міст Мірабо – це символ кохання, символ вічного, нетлінного, непідвладного часу.

Художні засоби “Міст Мірабо”

антитези (“вода бігуча – життя хода тягуча”, «журба і втіха крутнява шалена», «любов сплива — надія ж невгамовно, жагуча», « «минають дні а я ще є»

паралелізм (“любов сплива як та вода бігуча”);

рефрен (Хай б’є годинник ніч настає, Минають дні а я ще є)

Особливості вірша: відсутність розділових знаків.

«Зарізана голубка й водограй» аналіз

Автор – Гійом Аполлінер

Поезія “Зарізана голубка й водограй” є осмисленням трагедії подій Першої світової війни.

Основна тема вірша “Зарізана голубка й водограй” – протест проти війни.

Вірш “Зарізана голубка й водограй” написаний у формі – монологу.

Твір побудовано за принципом антитези: з одного боку, природне життя — голубка, водограй, люди, а з іншого – кров і насильство.
“Ранене” сонце на “багрянистім горизонті” стає символом загальної трагедії й надає твору попереджувального характеру – автор застерігає людство від небезпеки самознищення.

Водограй у вірші “Зарізана голубка й водограй” став символом скорботи.
Вірш має форму звернення до сучасників, яких розкидала по світу війна або забрала до себе смерть. Поета хвилює доля дівчат, що розцвітали для життя й кохання, але їм не судилося бути щасливими.
Антитеза, побудована на паралелізмі (убиті — розквітлі), з особливою силою підкреслює протиприродність війни. Риторичне запитання: “Де ви дівчата Я вас питаю” залишається без відповіді. Образ водограю набуває значення символу скорботи, гіркого жалю з приводу передчасної смерті молодих. Печаль душі не виплакати, як не може закінчитися вода у водограї. Внутрішня емоційна напруга зростає у другій і третій строфах, де згадуються друзі поета.
Звертання до друзів теж залишається без відповіді, бо мертві не можуть говорити. І знову “рида водограй”, а “душа ятриться з непокою”. У четвертій строфі виникає слабка надія: “А як вони іще живі десь б’ються на Північнім фронті”, однак її заступає образ закривавленого сонця.
У кінці вірша поєднуються глибокий трагізм і віра поета у можливість спасіння людства. Олеандри “всі в крові”, але сонце не померло, воно — “ранене”, а значить, його, як і світ, ще можна врятувати.

Символіка образів «Зарізана голубка й водограй»

Голубка — символ миру, чистоти. Але голубка «зарізана», тобто мертва. Голубка, «груди якої», у дослівному перекладі, «пробиті кинджалом» — символізує рану, яку заподіяла війна; біль, туга, надія; символ жіночості, яка дає життя.
Водограй — вода, чистота, життя, невпинний рух. Водограй асоціюється з плачем, що збігається з настроєм ліричного героя («біля водограю, що плаче», «і водограй рида зі мною»); вічна пам’ять, сльози, але ж водограй (вода) здатний омити і сльози, і кров. Зрошуючи спалену землю, вода дає можливість відродитися.

Голубка над струменями фонтана — це символ вічного плачу за тими, хто загинув у Першій світовій війні.
«Сонна» вода — це статичність, зупинка руху, смерть. Зупиняється рух води — це війна, яка все знищує. . «Ви в сонну воду глядитесь».
Горизонт — символ межі між життям і смертю.
Сонце ранене — трагедія, абсурд, війна не тільки вбиває все живе, а перевертає основи Всесвіту (місце сонця не в траві, а в небі). Але воно ранене, а не вбите. Є ще надія, є ще іскра життя.
Філософський сенс вірша: поєднання особистого і епохального, особистісного і загальнолюдського; викрито протиприродну сутність війни; усвідомлено страшну трагедію та філософське розуміння цінності життя.
Зарізана горлиця Аполлінера стала прототипом голубки Пікассо, який через сорок років підхопив ідею поета, створивши образ, що символізує мир в очах сучасного людства.
Вірш «Зарізана голубка й водограй» — втілення трагічного фронтового досвіду поета. Водночас поет піднімається до узагальнення заперечення війни як такої, що несе смерть і страждання.
В основі вірша — антитеза життя — смерть, звернення до дівчат: «о дорогі розквітлі губи — убиті любі»; біля водограю, який символізує життя, бо «вода грає», вмирає голубка.
скачати