Ім'я файлу: есе Чепурненко Святослав 4 група.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 20.05.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 20.05.2022
скачати
“АНГЕЛ СМЕРТІ ІЗ ОСВЕНЦІМА”.
КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБИСТОСТІ
ЙОЗЕФА МЕНГЕЛЕ
«Немає такого тяжкого злочину на який розумна людина не відчувала б себе здібною» А. Камю.
І справді аналізуючи весь шлях людства, можна дійти висновку – якщо людина здатна уявити злочин, то вона здатна його і втілити. Чезаре Бекарріа, італійський юрист та правознавець епохи просвітництва в своїй праці «Про злочини та покарання» писав, що кожна людина сама обирає лінію своєї поведінки зважуючи переваги та недоліки, уникаючи страждань та прагнучи до задоволення.
Отже кожна людина в силу свого досвіду, світогляду, оточення, професійної діяльності, моральності, принциповості та біофізіологічних чинників сама вирішує стати на шлях скоєння кримінального правопорушення чи ні. Тому в кримінології важливий пласт досліджень приділений вивченню особистості злочинця, проводяться спроби виокремити риси, що характерні для осіб вчиняючих кримінальні правопорушення певного роду. Для цього досліджують як загальні риси типові для таких злочинців, так і особистості окремих індивідів, що з тих чи інших причин стали найбільш репрезентативними прикладами. Цим есе я хочу долучитись до дослідження даної проблематики, розглянувши особистість, яка стала синонімом слова «жах» в думках людей, що змогли вижити в концентраційних таборах, утворених під час другої світової на території Польщі – Йозефа Менгеле також відомого як «Ангел смерті з Освенціма».
Вивчення особистості злочинця, в кримінології, зазвичай виявляється у дослідженні соціально-демографічних, соціально-рольових та морально-психологічних характеристик, які покладені в основу скоєння особою злочину. Також багато значення приділяють походженню, тобто природі злочинної поведінки правопорушника, має вона біологічний чи соціальний початок.
Розглядаючи Йозефа Менгеле як особистість, вважаю доцільним провести дослідження його біографії. Він був 2 сином у сім’ї німецького підприємця, що займався продажом сільськогосподарської техніки, сім’я у них була доволі заможна. Менгеле був досить розумною людиною, тому за порадою батька вступив до мюнхенського університету на факультет філософії. Людиною був досить активною, тому в університеті вступив в молодіжну організацію «Сталевий Шолом», яка потім стане досить відомим ультрарадикальним утворенням. Там же всередині нього культивувалися популярні на той час ідеї націонал-консерватизму. Через слабке здоров’я організацію йому довелося покинути.
Після чого стався досить важливий поворот в його житті, який в подальшому вплине на його шлях в сторону злочинних дій – він почав цікавитись медичними науками, антропологією, генетикою та популярною для того періоду євгенікою. Займаючись дослідженнями навіть зміг отримати ступінь доктора, захистивши роботу за тематикою расових відмінностей челюстей. Після чого в подальшому почав працювати в науково-дослідницькому інституті і розвивати цю тематику.
З початком війни, будучи членом СС був відправлений на фронт в складі медичного батальйону, де за спасіння двох членів екіпажу з під палаючого танку, отримав звання гауптштурмфюрера, після поранення був відкликаний з передової. Саме тут починається його шлях як «Ангела смерті з Освенціма». Після відзиву, був запрошений до концентраційних таборів де тримали представників єврейських та циганських общин, від яких виходячи з германської ідеології позбавлялися. Там, партією, йому було дано завдання досліджувати фактори народжуваності: як збільшити або зменшити її, чому іноді відбуваються різні аномалії як близнюки, карлики і т.д. Також до нього часто зверталися відомі генетики та євгеніки того часу, робили замовлення на дослідження різного роду.
Перевід до табору Освенцім, став саме тим ключовим моментом, коли Йозеф Менгеле став на злочинний шлях. Маючи високе офіцерське звання, підтримку від командування, дозвіл на дослідження, а також жагу до пізнання людської природи, розуміючи власну безкарність за скоєні ним діяння, він почав свої експерименти. Серед них були: спроби штучно створити сіамських близнюків, шляхом операційного поєднання звичайних близнюків; повне залишення людини без крові; кастрація через випромінювання; катування та вбивство газовими камерами; спроби впливати на фізіологію людей шляхом введення хімічних речовин; використання електричного струму.
Особливою була також і поведінка Йозефа Менгеле. Кожного разу коли до табору завозили нову партію людей, він особисто зустрічав їх, розподіляв на тих кому жити, кому працювати, кому померти та кому підти на досліди. Досить гарно з цим моментом можна ознайомитись в книзі американської психологині, австрійського походження, єврейкою за національністю Едіт Єви Єгер «Вибір», яка особисто пройшла через цей табір та поділилася цим досвідом з іншими. Там вона описувала, що в момент розподілу людей він не здавався тираном, що ставився до людей спокійно, навіть описується момент коли Менгеле дав їй хліба після її виступу перед ним, який врятував їй потім життя.
Незважаючи на жорстоку поведінку та негуманні дослідження, ті хто був знайомий з Менгеле особисто не описують його як особу, яка може проводити такі експерименти. Хоча колеги й боялися його за поведінку, проте описували як цілком нормальну та добру людину. Багатьох потерпілих від його експерементів, яким вдалося вижити, об’єднує думка, про те що він хоч і був «Ангелом смерті з Освенціма», але ставився до всіх по доброму.
Резюмуючи все вищеописане, хочу дійти висновку, що Йозеф Менгеле, як злочинця можна характеризувати за соціально-рольовими ознаками, адже саме вони були тим фактором, що перетворив його на «Ангела смерті». До них вважаю за потрібне віднести його захоплення генетикою та медициною (професійна діяльність), його положення (професія лікаря, високе офіцерське звання), обставини в яких він опинився (на той час в німецькому суспільстві культивувалися ідеї шовінізму), але зауважую, що були наявні й психологічні фактори які вплинули на його становлення як злочинця. Зокрема жага до досліджень (так звана гра в «Бога»), його оцінка життя інших людей.