Іван Багряний
“Тигролови”
Підготувала учениця 11-Б класу Давидюк Софія
«Тигроло́ви» — пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного, написаний 1944 року як «Звіролови», згодом перероблений і виданий 1946 року під назвою «Тигролови».
Роман окремими виданнями українською мовою виходив за кордоном 1955 р. (Детройт, США), 1970 р. (Нью-Йорк), 1991 р. (Детройт), а також видавався англійською, німецькою і нідерландською мовами.
Історія написання
Перебуваючи на окупованій німцями Західній Україні, переховуючись деякий час від Гестапівців у Моршині, Іван Багряний написав твір за 14 днів. В основу роману поклав власний гіркий притайожний випадок:
«Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником... Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів.»
Історія написання
Твір був вперше надрукований 1944 року у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді під назвою «Звіролови». Того ж року на літературному конкурсі у Львові роман був нагороджений першою премією, яку розділив з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».Про назву твору
Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини.
Про назву твору
Через мотиви утечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вольнолюбивим диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона, і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє.Проблематика твору
- Боротьба добра і зла;
- Виживання людини в умовах жорстокого терору;
- Справедливість і кара;
- Моральний вибір;
- Воля до життя і цілеспрямованості;
- Стосунки людини і природи;
- Родинні взаємини;
- Вічність вікових традицій предків;
- Кохання.
Сюжет
Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.
Сюжет
Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.«Тигролови» літературний паспорт:
- Автор: Іван Багряний. (Лозов’яга)
- Рік написання: 1944.
- Жанр: пригодницький роман.
- Літературний рід: епос.
- Тема: Зображення втечі і побудови нового життя поза тоталітарною системою Григорія Многогрішного.
- Ідея: «Сміливі завжди мають щастя». Сміливість протистояти системі – це можливість побудувати своє життя самостійно.
- Головна думка – у будь-яких випадках людина має бути Людиною.
- Події твору “Тигролови” відбуваються на Далекому Сході у 30-тих рр. XX ст.
Оцінка літературознавців
- Відгуки й рецензії на твір були схвальними. Американський літературознавець Вільям Ґоґан, прочитавши твір, зауважив:
- В.Чорнограй зауважив, що цей твір «є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства над природою і над його ворогами… Твір високопатріотичний, високомистецький і по-вселюдському гуманний»
«Серйозний і хвилюючий талант Багряного проявляється в аналізі таких питань, як кохання, смерть та сміливість. Настільки я можу судити з небагатьох перекладних зразків радянської літератури, які мені довелося бачити, Багряний вигідно відрізняється від фрагментарного, контрольованого радянського красного письменства. Бо тут він є самим собою.. »