Ім'я файлу: [Офтальмологія] Готові теоретичні питання.docx
Розширення: docx
Розмір: 1629кб.
Дата: 27.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
дороблено.docx
Розширення: docx
Розмір: 1629кб.
Дата: 27.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
дороблено.docx
Змістовий модуль 1
1. Зоровий аналiзатор, його значення у пiзнаннi зовнiшнього свiту.
ЗОРОВИЙ АНАЛІЗАТОР – сукупність структур, що сприймають світлове випромінювання (електромагнітні хвилі довжиною 390-760 нм) і формують зорові відчуття. Через очі надходить 80-90% всієї інформації про навколишній світ.
Орган зору є найважливішим знаряддям пізнання зовнішнього світу. Основна інформація від навколишнього світу (біля 90 %) надходить у мозок саме через цей аналізатор.
Зоровий аналізатор людини анатомічно складається з 4 відділів:
1. Периферичний: власне око із світлосприймаючим апаратом – сітківкою.
2. Провідниковий: а) зорові нерви; б) зорове перехрестя (хіазма); в) зорові тракти.
3. Підкіркові центри: а) зовнішні колінчасті тіла; б) пластинка покришки (переднє чотиригорбикове тіло); в) подушка зорового горба.
4. Кіркові центри потиличної ділянки із 17, 18, 19-ми полями Бродмана (сенсорний, моторний,змішаний центри). Підкіркові центри зорового аналізатора пов’язані з кірковими спеціальними шляхами – зоровою променистістю (променистість Граціоле) внутрішньої капсули мозку. У лобовій частині мозку зліва є центр свідомого синхронного руху обох очей. Існують численні асоціативні, нервові, гуморальні, ендокринні та інші зв’язки зорового аналізатора в ділянці сітчастого утвору (ретикулярної формації) та кори великого мозку, що забезпечує високу чутливість зорового аналізатора щодо фізіологічних і патологічних змін в організмі, зумовлює залежність його від різних систем та органів людини.
Захисний апарат зорового аналізатора також включає 4 відділи: 1) повіки; 2) слізні органи; 3) руховий апарат; 4) орбіту.
Зоровий аналізатор з його захисним апаратом формується з трьох ембріональних пластинок - ектодерми, мезодерми та ендодерми.
ЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА ТА ЙОГО ЗАХИСНОГО АПАРАТУ
Розвиток зорового аналiзатора і власне ока людини почи нається з кінця 2-го тижня життя плода появою випинання з обох боків нервової ектодерми в ділянці проміжного мозку. Це - первинний очний пухир. На його поверхні, вкритій шкiрною ектодермою, утворюється стовщення - зародок кришталика, що тисне на стінку очного пухиря і перетворює його на очний келих. Стінки келиха спершу розділені одна від одноï щілиною, котра згодом зникає, і стінки утворюють цілісну оболонку ока - сітківку, причому зовнішня стінка келиха перетворюється на її пігментний епітелій, внутрішня - на саму сітківку. З передньої частини внутрішньоï стінки розвивається склисте тіло. Краточного келиха, розвиваючись далi перед кришталиком, утворюють ектодермальну частину райдужної оболонки та повікову частину сітківки.
На дні очного келиха формується ембріональна шiлина, що поширюється на передню частину нiжки мозкового пухиря. Через цю щілину сітківка без посередньо пов'язана нервовими волокнами з новоутвореним очним пухи рем (яблуком) і головним мозком. Ніжка яблука перетворюється на зоровий нерв.
Отже, ембріогенез зорового аналізатора свідчить про те, що він утво рюється з проміжного мозку та є частиною мозку, винесеною на периферію. З проміжного мозку формуються зорові шляхи, підкіркові й кіркові центри, iх сполучення. Усi iншi частини очного яблука та його захисний апарат утворюються з мезодерми (мезенхіми). Проростаючи наперед по руч із кришталиком, мезодерма утворює щілину - передню камеру, а перед щілиною вона перетворюється (разом зі шкірною ектодермою) на рогівку та склеру.
ЗОРОВИЙ АНАЛІЗАТОР:
1)рецепторний відділ-фоторецептори сітківки
2)провідниковий відділ-зоровий нерв
3)центральний відділ-зорова зона потиличної області кори головного мозку
Поряд з поняттям зорового аналізатора існує поняття органу зору.
Орган зору – око, що включає три різних в функціональному відношенні елементи:
1) очне яблуко, в якому розташовані світлосприймаючий, світлозаломлюючий і світлорегулюючий апарати;
2) захисні пристосування: зовнішні оболонки ока (склери і рогівка), слізний апарат, повіки, вії, брови;
3) руховий апарат, представлений трьома парами очних м'язів (зовнішня і внутрішня прямі, верхня і нижня прямі, верхня і нижня косі), які іннервуються III (окоруховий), IV (блоковий) і VI(відвідний) парами черепних нервів.
Очне яблуко (bulbus oculi) має неправильну кулясту форму з опуклою передньою частиною та сплощенням згори й знизу. Середні розміри його у дорослої людини становлять приблизно 24 мм за передньо-заднім, поперечним і вертикальним меридіанами, у новонароджених – 18-18 мм.
Очне яблуко має складну будову, структури його анатомічно й функціонально можна поділити на 4 групи: 1) капсула ока – склера та рогівка; 2) судинний тракт – райдужка, війкове тіло, власне судинна оболонка; 3) світлочутливий апарат – сітківка (оптично діяльна та оптично недіяльна); 4) світлозаломлюючий апарат – рогівка, водяниста волога передньої та задньої камер ока, кришталик, склисте тіло.
Адекватним подразником органа зору є енергія світлового випромінювання. Людське око сприймає світло довжиною хвилі 380-760нм.
Зоровий акт є складним нейрофізіологічним процесом, не всі деталі якого ще з'ясовано. Встановлено, що він складається з 4-х основних етапів:
1. За допомогою оптичних середовищ ока на фоторецепторах сітківки утворюється дійсне, але інвертоване зображення предметів зовнішнього світу.
2. Під впливом світлової енергії в фоторецепторах відбувається складний фотохімічний процес, що спричинює розпад зорових пігментів із подальшою їх регенерацією за участю вітаміну А. Цей фотохімічний процес сприяє трансформації світлової енергії в нервові імпульси. Світлі, темні і кольорові деталі зображення предметів по-різному збуджують фоторецептори сітківки і дозволяють сприймати світло, колір, форму предметів зовнішнього світу.
3. Імпульси, що виникли у фоторецепторах, проводяться по нервових волокнах до зорових центрів кори головного мозку.
4. У коркових центрах відбувається перетворення енергії нервового імпульсу в зорове відчуття та сприйняття.
Основою всіх зорових функцій є світлова чутливість ока. Функціональна здатність сітківки нерівноцінна на всьому протязі. Найвища вона в ділянці жовтої плями, особливо в центральній ямці, де розташовані високо-диференційовані колбочки. По периферії сітківки розташовані палички.
У зв'язку з вищесказаним, потрібно розрізняти центральний і периферичний зір. Центральний зір здійснюється колбочковим апаратом сітківки, він характеризується гостротою зору, сприйняттям кольору і форми предмета. Периферичний паличковий зір служить для орієнтації в просторі, забезпечує поле зору і сутінковий зір (темнову адаптацію).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 47