| Тип | Характеристика | Елементи в сучасних світових релігіях |
| Тотемізм | комплекс обрядів і вірувань, пов’язаний з уявленням про надприродний зв’язок людини й окремих соціальних колективів із тваринами й рослинами. | Тотемізм увійшов як елемент у всі сучасні релігії. Особливо відчутний його вплив в індуїзмі, де багато тварин вшановуються як священні. Найпочесніше місце серед усіх шанованих тварин у індусів займає корова. Сліди тотемізму простежуються й у християнстві. Святий дух зображується у вигляді голуба, а Христос часто називається агнцем, тобто ангелом. Від обряду ритуального з'їдання тотема бере свій початок християнське таємне причащання, під час якого віруючі під виглядом хліба і вина з'їдають тіло і п'ють кров бога. |
| Анімізм | віра в існування матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників. Анімізм починається з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряддям праці тощо. У подальшому своєму розвиткові анімізм включив у себе уявлення про двійників матеріальних процесів: хвороби, війни, ковальської справи та ін. | У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі — все це за своєю суттю ускладнений анімізм. Самостійно анімізм живе у вірі в привиди і спіритизмі (віра у можливість спілкування з душею померлого за допомогою блюдечка, що крутиться). |
| Фетишизм | віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей. Фетишами називають матеріальні предмети, яким віруючі приписують надприродні властивості. | В сучасних релігіях фетишизм зберігається у вигляді поклоніння священним предметам (хрести, ікони, мощі), а як самостійний залишок — у вигляді віри у талісмани й амулети. Талісман, з точки зору забобонних людей, приносить щастя, амулет оберігає від нещастя. Сучасними фетишами (талісманами або амулетами) у марновірних людей є, наприклад, іконки, ладанки, кулони, слоники, іграшки, "щасливі" квитки. |
| Магія | віра в існування надприродних засобів впливу на природу. | Магія дійшла до наших днів як елемент сучасної релігії (віра в надприродну силу обрядів) в самостійній формі (у вигляді таких побутових пересудів, як гадання на картах тощо). |
| Аніматизм | віра в загальну, безособову одухотвореність природи без виділення окремих конкретних духів чи божеств. Головна особливість його в тому, що всі предмети природи уявлялися наділеними людськими рисами. | Не дошло |
| Народ | Хронологічні рамки на теренах України | Матеріальна культура | Духовна культура |
| Кімерійці | час перебування кіммерійців на землях сучасної України можна датувати від ХІІ–ХІ ст. до н. е. до VII ст. до н. е. | основу господарства цих племен становило орне землеробство. Певне значення мало розведення великої рогатої худоби, коней, свиней. Під час розкопок знайдено зернотерки, крем’яні вкладні до серпів, кам’яні свердлені сокири, вироби з кістки й рогу. Досить численними є вироби з бронзи – сокири, кинджали, наконечники списів, мотики, ножі, шила, голки, різні прикраси. Зрідка трапляються залізні вироби, зокрема ножі. | Кіммерійському мистецтву були притаманні геометричні мотиви: спіралі, кільця, хрестоподібні, прямокутні та ромбоподібні фігури, лунниці, розетки, меандри. Важливу роль в житті Кімерійців грали старійшини, родова аристократія. Кожне князівство було самостійним, іноді вони діяли спільно, іноді воювали між собою. Жерці-старійшини регулювали міжплемінні відносини, виступали суддями у спірних питаннях. |
| Скіфи | У першій половині VII ст. до н. е. на території України з’явилися давньоіранські племена під назвою скіфи. Вони прийшли зі сходу із степів між Кавказом, Уралом і Каспієм. | Скіфи вели кочовий спосіб життя, тому житлом їм служили вози з шатрами, вкриті повстю. Харчувалися вони переважно м’ясом, сиром і молоком. Займалися скіфи і полюванням. Скіфи-кочівники випасали худобу, адже степи були чудовими пасовищами. Вони перекочовували зі своїми стадами з місця на місце залежно від стану пасовищ. | Скіфи мали свою релігію, в якій поєдналися старі вірування з впливом грецької міфології. Головною богинею була Табіті – богиня домашнього вогнища. Своїм родоначальником і повелителем неба скіфи вважали грізного бога Папая, богом війни – Арея, богинею землі – Апі, яка була дружиною Папая. Скіфи не споруджували своїм богам храмів, а складали пожертви, найчастіше з домашніх тварин. |
| Сармати | У III ст. до н. е. в Північне Причорномор’я почали проникати зі сходу, з Поволжя, іраномовні сарматські племена. Вважається, що сармати дуже близькі до скіфів за своїм походженням і способом життя. Вони розгромили скіфів і шість століть панували в степах Північного Причорномор’я. | Основним заняттям сарматських племен було скотарство, полювання, рибальство. Вони розводили стада великої рогатої худоби, отари овець, табуни коней, полювали на степових звірів і птахів, ловили рибу в річках і озерах. Через кочовий спосіб життя мешкали сармати у шатрах, які напинали на дво- або чотириколісні вози. Звичним одягом були довгі просторі штани, шкіряні камізельки, чобітки з м’якої шкіри та шапки. Археологічні знахідки підтверджують, що жінки часто вдягались як чоловіки. | Сармати вірили в потойбічне життя, а тому велике значення в їхніх віруваннях мав культ мертвих. Заслуга сарматів полягає в тому, що, перейнявши елементи релігійної системи скіфів, вони передали їх слов'янам. Так під впливом сарматської культури у слов'ян змінюється тип поховань і поховальний ритуал. Померлих ховають у ґрунтових ямах з північним і південним орієнтуванням. У поховальному ритуалі передаються жертвоприношення та тризна. |
| Греки | Греки з'явилися на теренах України ще в 6-му столітті до Христа. Це було пов'язано із заснуванням давньогрецьких міст-держав на узбережжі Чорного моря. Ольвія, Тира, Пантікапей, Херсонес тощо стали форпостами еллінського світу в цьому регіоні Європи | Певне уявлення про ментальність давніх греків доби архаїки дає кераміка. З середини 6 століття до н. е. коло сцен, зображуваних на вазах, виходить за рамки міфології, все частіше змальовуються сцени повсякденного життя — перш за все, це сцени релігійної, військової, морської, соціальної (зокрема, весіьні церемонії), спортивної, промислової, музичної тематики. Деякі науковці зосереджували свою увагу на вивченні саме підсвідомих смислів і підходів, відображених у таких сцен, що давало більш глибоке розуміння менталітету стародавніх греків[3]. Так, наприклад, антикознавець Валдо Світ відзначав, що символом всієї грецької ментальності до кінця 6 століття стають театр та спорт[4]. | Особиста свобода означала духовну свободу чи точніше свободу індивідуальної творчості в різних сферах культури і політичної діяльності. Це зумовило появлення критики авторитетів і критики сталих традицій. Протилежна сторона цієї свободи — розбалансованість всієї системи духовних цінностей. Гіперестетизм і надмірний артистизм греків робили їх чутливішими до всякого роду проблем. Нервувати індивіда, штовхати його в крайності — автоматично означало напружувати атмосферу всередині самого суспільства. Саме психічна нестабільність призводила до їх душевних злетів і падінь (свого роду нервових зривів). Греки завжди прагнули бачити в сьому щось героїчне, красиве і гармонійне. Ці ілюзії швидко розбилися через об'єктивну реальність їх історичної долі |