Ім'я файлу: Документ (10).pdf
Розширення: pdf
Розмір: 140кб.
Дата: 21.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
ткам.docx
Лекція 4.docx

5 Разом із розвитком класових відносин процеси формування державності йшли від союзів племен до князівства та інших більш високого рівня політичних об’єднань і завершилися утворенням Давньоруської держави.
У східних слов’ян вищим ступенем розвитку первіснообщинного ладу, що підготував їх окремі племена до історичного життя у великих об’єднаннях, в яких неминуче й швидко зникали давні патріархальні форми зв’язку, змінюючись новими, більш широкими, були союзи племен. Названі у давньому літопису поляни, древляни, угличі, тиверці, дуліби, бужани, волиняни, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі та ільменські словени і складали 14 союзів східнослов’янських племен. Територія кожного з них порівнювалася декільком сучасним областям.
Союзи племен об’єднували до десятка племен, назви яких з часом
забулися. Збереглася лише загальна назва союзу, яка могла одночасно бути назвою одного з племен, що входило у союз. На початку існування цих союзів племен формою організації їх правління була військова демократія.
6
На зміну племенам утворювалися князівства, на чолі кожного стояв свій князь. Князь повинен був захищати свою територію та був змушений утримувати владу. Для цього князь керував військовим укріпленням – своєю дружиною. «Городи» стали центрами князівств: сіверяни утворили князівство з центром у Чернігові, поляни заснувалися в Києві. Цим процесом супроводжувалося Велике переселення народів. Люди скоріше об’єднувалися в князівства, коли з зовнішніх боків була постійна загроза від кочових племен.
В Середньому Подніпров’ї утворилося найбільше об’єднання, до складу якого входили древляни, поляни та сіверяни. Літописці називали новоутворення Руссю або Руською землею. Згодом з’явилася назва Київська Русь, адже центром об’єднаних земель став
«город» Київ.
7.
Період розквіту Київської Русі припадає на кінець X – першу половину XI
століття. Це час правління двох найвідоміших київських князів – хрестителя Русі
Володимира Великого та «тестя Європи» Ярослава Мудрого. Ще однією умовою до піднесення Київської держави було об’єднання слов’янських племен на подніпровських землях, що створило сприятливі умови для подальшого розвитку середньовічної Русі.
На той час Київська Русь перебувала в занепаді. Незчисленні походи визнаного найбільш войовничим з київських князів Святослава спустошили країну. На відміну від свого батька, котрий обрав політику розширення території за рахунок завоювань,
Володимир
Святославович надав перевагу укріпленню та захисту кордонів. Завершивши формування території київської держави походами 981-993 років на ятвягів, в'ятичів та хорватів, князь закріпив кордони Русі, котра стала за його правління найбільшою державою середньовічної Європи.
Щоб захистити кордони своєї держави від кочівників, зокрема печенізьких ханів,
Володимир розпочинає зведення так званих Змієвих Валів, які простягалися майже на тисячу кілометрів. Це були системи укріплень, що складалися з:
• гігантських земляних валів з дубовими частоколами;
• укріплених міст;
• фортець.
8.
Поглиблення соціально-економічних і культурних процесів, торговельних та
інших зв'язків зумовило формування, починаючи з XIII ст., на основі цих земель і князівств територій української, російської та білоруської народностей. Так, на
теренах Київської, Чернігово-Сіверської, Переяславської, Волинської, Галицької,
Подільської земель, а також Буковини та Закарпаття утворюється українська народність. Етнічним осердям українського етносу стала Київська земля. Видатну роль у цьому процесі відіграв і Київ. Не дивно, що саме за Наддніпрянщиною раніше, ніж за іншими землями Південної Русі, закріпилася назва Україна (1187 p.). Із XVII ст. цією назвою стали позначати всі землі, заселені українським народом.
До роздробленості Київської Русі призвели подальша феодалізація давньоруського суспільства, соціально-економічний розвиток окремих регіонів.
Збагатившись за рахунок землеволодінь, боярство стало значною політичною силою, зацікавленою насамперед у процвітанні та примноженні своїх багатств і зовсім байдужою до держави. Місцеві князі, спираючись на боярство, що їх оточувало, почали дбати про збагачення своїх князівств коштом сусідів.
Унаслідок цього Київська Русь поступово перетворилася на ціле з багатьма центрами, пов'язаними традиціями та династичними узами. Змінилася лише форма державного устрою: на зміну відносно єдиній централізованій монархії прийшла монархія федеративна. Із середини XII ст. нею спільно править група найвпливовіших і найсильніших князів, вирішуючи питання внутрішньої й зовнішньої політики на з'їздах — снемах. При цьому зберігалися всі елементи загальноруської державності: єдність території, що поділялася внутрішніми межами, народність, культура. Тобто зберігалися об'єднавчі тенденції державно- політичного життя, які живила також спільна боротьба із зовнішніми ворогами,
єдине законодавство та система церковної організації.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас