Формування навичок критичного мислення на уроках математики

1 2

Ім'я файлу: ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ.doc
Розширення: doc
Розмір: 764кб.
Дата: 25.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
практична 6.docx.odt
практична 6.docx
аграрний сектор галузевий аналіз.docx

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

КРИВИЙ РІГ - 2019
З міст

Вступ ……………………………………………………………………………..	3
Розділ І. Теоретико-методологічні засади розвитку критичного мислення ..	6
Погляди сучасних педагогів на роль і місце критичного мислення у процесі шкільної освіти …………………………………………………………	6
Цілі та завдання розвитку критичного мислення у сучасних школярів …………………………………………………………………………	7
Розділ II. Методи навчання математики в структурі уроків критичного мислення як шлях до формування компетентності учнів ……………………	10
2.1. Структура уроків критичного мислення ………………………………..	10
2.2. Методи навчання математики ………………………………………….	12
Стратегії технології «Розвиток критичного мислення учнів» ………..	20
Висновки …………………………………………………………………………	26
Список використаних джерел …………………………………………………..	27
Додатки …………………………………………………………………………..	28

Вступ
Візерунки математика, так само, як візерунки художника або поета,
мають бути чудові: ідеї так само, як кольори або слова, мають гармонійно пасувати одне до одного. Краса є першою вимогою: у світі немає місця для некрасивоїматематики.
Г.Х.Харді.
Як відомо, у шкільній освіті існує безліч методів навчання, різні типи уроків, які переслідують одну єдину мету — засвоєння знань учнями. Заохочувальним є впровадження нововведень та їх гармонійне уливання в устояну структуру уроку.

Учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуацій. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду викладача. У структуру уроку включаються тільки елементи інтерактивної моделі навчання — інтерактивні технології, тобто включаються конкретні прийоми й методи, які дозволяють зробити урок незвичайним, більш насиченим і цікавим. Хоча можна проводити і повністю інтерактивні уроки.

Початок XXI століття означений складним пошуком нового світорозуміння, педагогічного світовідчуття у всьому світі. За умов змін в українському суспільстві особливого значення набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, конкурентоспроможності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки молодої людини. За таких умов як ніколи гостро стоїть завдання створення нової філософії освіти, відкритої до прагнень та розвитку життєвого потенціалу людини. На цій основі формується нова педагогіка — педагогіка компетентної людини. Більшість педагогів погоджується з фактом, що якість системи середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи, що знання, вміння і навички, яких набувають учні у процесі вивчення шкільних предметів, не переходять автоматично в таку готовність. Саме компетентний підхід покликаний подолати прірву між освітою і потребами життя.

Проблема компетентно спрямованої освіти сьогодні є основним напрямом пошуків педагогів.

В українській педагогіці ця проблема активно розв’язується протягом останніх десяти років. Одну з перших спроб осмислення в європейському контексті завдань освіти як формування в учнівської молоді духовної, політичної, економічної, соціальної компетентностей здійснив Б.Чижевський (1996). Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти базуються на переконанні, що «навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, а сформувати комплекс компетенцій».

Проведено дослідження досвіду “компетенізації” європейської школи (О.Овчарук), де охарактеризовано підходи до запровадження компетентнісного підходу в освіті європейських країн.

Педагогами-практиками запропоновано формулу компетентності, що спрямована на досягнення конкретного результату під час компетентно-орієнтовного підходу до навчання: компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.

Формула вказує, що шляхом до формування компетентності є, по-перше, озброєння учнів знаннями та вміннями їх знайти, відсіяти від непотрібної інформації, перевести їх у досвід власної діяльності, по-друге, розуміння, яким чином можна здобути ці знання, в якому випадку який метод потрібний, по-третє, розвинене критичне мислення для адекватного оцінювання себе, свого місця у світі. Отже, предметне навчання, де навчальними програмами регламентується зміст предметного матеріалу, вимоги до засвоєння предметних знань, може стати основою для формування компетентності учня за умови підбору доцільних предметних методів навчання та поєднання їх з активними технологіями навчання, прикладом яких є технологія “Розвиток критичного мислення”. Таким чином, будуть розв’язані завдання, що стоять перед кожною навчальною дисципліною, в тому числі й математикою, такі як:

засвоєння предметних знань, умінь та навичок;
оволодіння методами роботи зі спеціальною математичною інформацією;
створення стійкої мотивації до навчання;
спонукання до самоосвіти, прийняття зважених рішень, обміну думками;
готовність до роботи з новою інформацією, до пошуку аргументованих шляхів розв’язання проблем, до спілкування з іншими тощо.

(додаток 1).

У роботі я пропоную розглянути, як можна поєднати традиційні методи навчання математики з етапами уроку критичного мислення, стратегіями технології “Розвиток критичного мислення”.

Розділ І. Теоретико-методологічні засади розвитку критичного мислення

Погляди сучасних педагогів на роль і місце критичного мислення у

процесі шкільної освіти

Що таке критичне мислення? Які нові погляди на цю проблему існують у сучасній педагогіці?

В основі критичного мислення можна угледіти відомий вислів Сократа: "Я знаю, що нічого не знаю". Сумнів стає джерелом знань. Коли дитина не буде сприймати слово вчителя як єдино правильне, вона почне мислити. Це одне з пріоритетних завдань кожного вчителя – навчати дискутувати, не приймати інформацію як істину в останній інстанції. (додаток 2)

Друге завдання вчителя – формування мотивації знань. "Численні експерименти, проведені нами протягом багатьох років, підтверджують роль мотивації у розумовій діяльності учнів" [3; 6]. Учень, який зрозумів, для чого він вивчає це питання, активніше працює над його розв’язанням. Запитання вчителя повинні давати можливість учневі шукати, міркувати, робити зіставлення, обґрунтовувати свою думку.

Розвиток інтересу в навчанні – проблема, яка хвилює кожного сучасного вчителя. Про це тільки останнім часом з’явилось багато публікацій у фахових газетах та журналах: статті В. Секіріної, О. Богданової, О. Давиденко, О. Куцевола та інших. Усі ці автори підкреслюють, що треба насамперед формувати в учнів пізнавальну потребу, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й тим самим сприяє її орієнтації на навчання, ознайомленню з новими фактами, повнішому й глибшому відображенню дійсності. У свою чергу, інтерес стимулює волю й увагу, зацікавлені учні легше й міцніше запам’ятовують. Тому однією з найважливіших проблем викладання є питання про те, як викликати у школярів пізнавальний інтерес і як досягти його постійного розвитку. Безумовно, відповідь на це питання не може бути однозначною.

Методисти пропонують декілька прийомів і методів навчання, що, як показує практика, сприяють інтересу до навчання. Прийомами навчання є окремі операції, розумові чи практичні дії вчителя, які розкривають або доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає названий метод. Методи навчання в школі – це упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.

Видається, що першим прийомом, який сприяє розвитку пізнавального інтересу до предмета вивчення, є формування розуміння потрібності, важливості вивчення предмету як у цілому, так і окремих його частин. Зрозуміло, що наявна система освіти потребує оновлення, бо вона, на жаль, успадкувала деякі риси такої культури, котру в пострадянський період визначили як культуру державну в значенні її заангажованості ідеологією офіційної влади. Ця культура, а разом і освіта базувалися на принципі: людина для держави. Зрозуміло, що сучасні історичні умови, в яких перебуває Україна, передбачають європейську інтеграцію; це відбиває прагнення нашої держави піднятися до рівня світових освітянських досягнень і вимагає перебудувати засади існуючих методик таким чином, щоб викладання будь-яких предметів було спрямоване не на накопичення інформації, а на те, щоб кожний навчальний предмет перетворився на знаряддя розвитку мислення і виявлення творчих здібностей учнів.

Відгуком на цю проблему, а водночас і вказівкою на шлях її розв’язання стають цікаві міжнародні освітні проекти, які допомагають країнам, що тривалий час перебували під пресингом тоталітарного режиму, в інформаційній ізоляції, скористатися з досвіду й набутків освітніх технологій країн з розвиненою демократією.

Цілі та завдання розвитку критичного мислення у сучасних

школярів

Істотна різниця між традиційною, ідеологічно заангажованою освітньою системою та демократичними засадами новітніх, інтерактивних методів викладання полягає насамперед у тому, що:

інформація має бути не кінцевим результатом – метою навчання, а її початковим пунктом;
навчання не зводиться до запам’ятовування інформації, автократно визначеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі; учителеві не слід випереджати ствердженням своїх ідей учнівську мисленнєву ініціативу;
навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою розбудови уявлення про те, що знання не обмежується сумою відомостей і не є кінцевим, а являє собою процес співвідношення знань;
сутність навчання полягає в приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити, і в такий спосіб дізнатися, що ми знаємо про те, що ми насправді знаємо з певної теми.

Ці принципи сформульовані в статті В. Секіріної [18; 8]. Серед цих сучасних принципів навчання особливо актуальним став принцип самостійного навчання. "Основне завдання для учнів – навчитися ефективно здобувати знання, наші вихованці мають бути здатними сприймати нову інформацію та ретельно й критично її досліджувати, досліджувати нові ідеї, розглядаючи їх з численних перспектив і породжуючи власні судження стосовно їх достовірності, оцінювати і визначати загальну цінність цих ідей на основі власних потреб і цілей" [4; 7].

Такий підхід значно полегшує вчительську працю і дає можливість наблизити процес навчання до якомога природнішого стану. при цьому завдання вчителя полягає не в тому, щоб засвідчити блискучий рівень власного володіння предметом, а в тому, щоб створити максимально сприятливі умови для осмислення запропонованої інформації і самостійного її здобування, критичного перегляду та застосування в практиці творчих робіт. (додаток 3)

Саме на критичному мисленні базуються інтерактивні методи навчання, які активно розробляються і застосовуються в практиці загальноосвітньої школи. Дуже популярні сьогодні активні та інтерактивні методи навчання не слід впроваджувати механічно. Від учителя залежить, бути чи не бути критичному мисленню в його учнів. Обираючи методи формування критичного мислення учнів, слід враховувати особливості класу (рівень підготовки учнів), та особисті якості вчителя. Лише таким тріумвіратом повинен керуватися вчитель. Крім того, кожен учитель має власні універсальні методи роботи. Водночас треба пам’ятати, що новітні освітні технології не відміняють класичних методів навчання. Ці методи пройшли апробацію багатовіковою історією розвитку європейської педагогічної думки, вони довели свою вагомість та ефективність. Зрештою, можна сказати, що світочі європейської культури формувалися, здобували освіту в системі культурних координат традиційної, класичної педагогіки.

Суть медіаосвіти яскраво відображена у думках Я.А. Коменського, що «учитель должен думать о том, чтобы сначала сделать ученика пригодным для восприятия образования. Учитель, прежде чем образовывать ученика своими наставлениями, сначала должен пробуждать в ученике стремление к образованию, делать ученика, по крайней мере, годным к образованию». Не об’єм знань і не кількість інформації, закладені у голову учня, є ціллю освіти, а те, як він вміє керувати цією інформацією: шукати, якомога краще засвоювати, знаходити у ній сенс, застосовувати у житті. Не привласнення «готового» знання, а конструювання свого, що народжується у процесі навчання.

Розділ ІІ. Методи навчання математики в структурі уроків критичного мислення як шлях до формування компетентності учнів

2.1. Структура уроків критичного мислення.

Сучасній людині необхідно вміти не тільки опановувати інформацію, але й критично її оцінювати, осмислювати, застосовувати. І тому у своїй практичній діяльності я застосовую елементи технології розвитку критичного мислення.

На своїх уроках дітей згруповую у три основні групи:

інформатичні компетентності;
рефлексивні компетентності;
дослідницькі компетентності.

Основним у групі інформатичних компетентностей є вміння працювати з даними, використовувати їх для розв’язання поставлених завдань і проблем як у професійній сфері, так і в повсякденному житті, для набуття нових знань і подальшої освіти, розвитку власних можливостей. Одними з основних проявів рефлексії мислення на моїх уроках є самоконтроль й самооцінка діяльності, усвідомлення засад і способів виконання діяльності, контролювання, регулювання дій і операцій. До дослідницьких компетентностей на уроках відношу такі якості: здатність до аналізу, синтезу, узагальнення, формалізації; виявлення і формулювання проблеми, задачі; здатність до прогнозування, моделювання ситуації й діяльності, експерименту.

Розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних або інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана. Критичне мислення починається як перехід від навчання, орієнтовано переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток свідомого самостійного мислення учнів.

Для стимулювання критичного мислення мені як вчителю необхідно:

виділити час і забезпечити можливості для застосування критичного мислення;
дозволити учням вільно розмірковувати;
приймати різноманітні ідеї та думки;
сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від насмішок;
висловити віру у здатність кожного учня породжувати критичні судження;
цінувати критичні міркування учнів.

Для формування критичного мислення на уроках я використовую:

розвивальне навчання;
особистісно - орієнтоване навчання;
інтерактивні методи;
проектну діяльність;
дослідно-експериментальну діяльність.

Критичне мислення – процес обмірковування власних думок та причин виникнення певної точки зору, що передбачає послідовний ланцюжок операцій мислення.

Мені імпонує критичне мислення, але воно вимагає часу, уваги та мети. На своїх уроках на кожну відповідь учня звучить від вчителя три «Чому?». Щоб навчити учнів мислити критично, потрібно дати їм алгоритм:

- «Що я думаю про це?»,

- «Як ця інформація відповідає тому, що я вже знаю»,

- «Що я можу зробити по-іншому тепер, коли володію новою інформацією?»,

- «Як ці ідеї впливають на мої погляди?».

Методи критичного мислення можуть використовуватися в різних видах навчальної діяльності. Проте найкращим з них, на мій погляд, є письмова робота. На папері процес мислення стає видимим, отже, доступним для вчителя. Той, хто пише, завжди активний, мислить самостійно і користується при цьому всім наявним у нього багажем знань. Він шукає відповідну аргументацію на підкріплення своєї думки.
2.2. Методи навчання математики

Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язування задач, розв’язання проблем, оцінювання ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому уроки математики створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на уроках математики відповідних стратегій технології формування та розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим. До того ж на кожному уроці математики важливим є опанування математичного матеріалу, що неможливо без спеціальних прийомів роботи та розвитку компетентності учня, без поєднання предметного матеріалу з продуктивними технологіями. Отже, доцільно використовувати методи навчання математики у структурі уроків критичного мислення для забезпечення засвоєння відповідних математичних знань, розвитку предметних умінь та навичок, для створення умов для формування та розвитку критичного мислення, для формування та розвитку основних груп компетентностей учня. [4]

Методи навчання математики істотно відрізняються від методів навчання інших шкільних предметів. Розглянемо впорядкування найбільш значущих для шкільної математики методів навчання. Чим можна керуватися під час такого впорядкування? Доцільно під методами навчання розуміти методи проведення всіх найважливіших етапів навчання. Система уроків математики з кожної теми містить: вивчення нового матеріалу, його закріплення, формування вмінь та навичок під час розв’язування задач. Кожен із цих компонентів системи уроків може здійснюватися різними методами. Крім того, навчання не завжди раціонально починати з вивчення нового матеріалу. Щоб школярі краще сприймали матеріал, бажано спочатку створити відповідну атмосферу: стимулювати вчення, викликати інтерес до теми, взагалі — привернути увагу. Ось чому можна запропонувати таке впорядкування методів навчання математики: активізація уваги школярів; вивчення нового матеріалу; закріплення знань; навчання розв’язування задач та вправ.

Активізація уваги школярів

Навчання розв’язування задач та вправ

Методи навчання математики

Вивчення нового матеріалу

Закріплення знань

Розглянемо конкретні види методів навчання математики та їх відповідність етапам уроку критичного мислення.

1. Методи активізації уваги школярів: мотивація; збудження інтересу; створення проблемних ситуацій; стимулювання.

Мотивація — це такий спосіб навчання, за якого формуються або активізуються дійові мотиви діяльності, учні переконуються, що все, що вивчається, є для них корисним та необхідним.

Мотив — внутрішній чинник діяльності, усвідомлена бажана мета, що спонукає людину до діяльності.

Методи активізації уваги

мотивація

стимулювання учнів

збудження інтересу

створення проблемних ситуацій

Мотив повинен бути зрозумілим, переконливим та порівняно стислим. Мотивація тісно пов’язана з визначенням мети.

Школяр, який має дійові, потужні, добре усвідомлені мотиви діяльності, порівняно швидко й добре справляється з цією діяльністю, навіть якщо йому доводиться долати значні труднощі.

Під час проведення кожного уроку метод мотивації передбачає відповідь на питання «Навіщо мені це потрібно?»

Мотиви вивчення математики: розвиток загальної культури; використання у практичній діяльності; продовження навчання; успішне виконання тематичних оцінювань, домашніх завдань, державної підсумкової атестації, завдань зовнішнього тестування вступних іспитів; використання матеріалу під час вивчення наступних тем; міжпредметні зв’язки; внутрішня мотивація кожного учня тощо.

Метод збудження інтересів — це такий спосіб навчання, що супроводжується позитивними емоціями, цікавістю до навчання та призводить до зосередження уваги, сприяє формуванню і розвитку пізнавального інтересу.

Ступені зацікавленості в навчанні

1	Початковий	Цікавість	Ситуативна, виникає за певних умов, зазвичай швидко зникає
2	Середній	Допитливість	Характерне прагнення глибше ознайомитися з тим чи іншим предметом, виявляється в подиві, у відчутті радості пізнання
3	Найвищий	Пізнавальний інтерес	Стійкий інтерес до математики, що проявляється в бажанні самостійно розібратися в проблемній ситуації, узагальнити знайдене рішення, застосувати знайдений спосіб до розв'язання інших задач

Пізнавальний інтерес, розширюючись та поглиблюючись, зазвичай призводить до розвитку інтересу особистості — глибинних інтересів людини до певної галузі: математики, спорту тощо.

Інтерес — один з найбільш дійових мотивів навчання.

Збудження цікавості до матеріалу, що вивчається, — найважливіший метод активації уваги школярів, актуальний на всіх етапах уроку. Учні повинні усвідомлювати, що у вивченні математики не все цікаво, легко, багато чого потрібно взяти напруженням волі, працею. Сам по собі інтерес не виникає, математичні абстракції, суворість міркувань цікавлять не всіх. Бажано не розважати учнів, а зацікавлювати їх математикою. Прикладами використання методу збудження інтересу на уроках математики можуть бути: повідомлення про щось несподіване, незвичайне для учнів; звернення до досвіду учнів; використання цікавих задач та вдалих прикладів; розгадування та складання математичних кросвордів; написання математичних казок; використання висловлювань відомих людей та створення таких висловлювань самими учнями; участь учнів у позакласних заходах з математики; залучення учнів до проведення та аналізу уроків тощо.

Метод проблемних ситуацій — це такий спосіб навчання, що передбачає створення проблемної ситуації перед вивченням теорем, правил, властивостей у випадках, коли вони природні, зрозумілі школярам і на їх розглядання потрібно небагато часу; сприяє приверненню уваги учнів до розв'язання проблеми, а також, і до теми, що вивчається. Не слід плутати з проблемним методом навчання, як одним з дослідницьким методів, йдеться лише про створення проблемних ситуацій з метою активізації уваги школярів.

Проблемна ситуація — це інтелектуальне утруднення, що виникає у випадку, коли людина не знає, як пояснити деякі явища або факти, не може досягти бажаної мети відомим способом. Відповідь на поставлене проблемне запитання відбувається під час вивчення нового матеріалу.

Створення проблемних ситуацій можна, особливо в середніх класах, комбінувати з грою.

Метод стимулювання учнів — це такий спосіб навчання, що передбачає вплив на учня, заохочення, авансування його навчальної діяльності, створення відчуття натхнення, що породжене видимим успіхом.

Потрібно переглянути ставлення до поточних оцінок. Ш.А.Амонашвілі, С.М.Лисенкова, В.Ф.Шаталов та інші ініціатори педагогіки співробітництва проголошують «Який би слабкий клас нам не дістався, ми десятиріччями не ставили дітям поганих оцінок, не скаржились батькам на учнів, — виявляється, так вчити можна, навіть більше, так вчити набагато легше. Поточні оцінки повинні стимулювати школярів, допомагати навчанню. Діти повинні відчувати радість успіху, навіть якщо успіх незначний, краще наголосити на слові «успіх», а не на слові «незначний». На своїх уроках я часто наголошую, що навіть припущені помилки — це шлях до успіху. Не слід утримуватись від виставлення учням високих балів за результати, про які не «згадується у критеріях оцінювання» — за перемогу в шкільній чи районній олімпіадах, за виготовлення математичної газети, перемогу в математичній вікторині, участь у конкурсі, нові ідеї на уроці, суперактивну роботу тощо.

2. Методи вивчення нового матеріалу: заучування; конкретно-індуктивний; абстрактно-дедуктивний; сократичний; евристичний; дослідницький; проскриптивний; інскриптивний.

Метод заучування. Заучування буває неусвідомленим (зубріння) та усвідомленим (переосмислення). Щоб навчити заучувати матеріал усвідомлено, необхідно пропонувати учням наводити власні приклади, креслення, позначення; виділяти ключові слова у правилах, теоремах, параграфах; придумувати асоціації для запам’ятовування; пояснювати матеріал своїми словами; складати алгоритми, схеми для кращого запам’ятовування.

Конкретно-індуктивний метод — метод навчання, за якого проходять від конкретних прикладів до абстрактної теорії.

Метод забезпечує краще усвідомлення та засвоєння матеріалу; сприяння активізації роботи учнів; можливість подати будь-яку математичну істину в більш доступній формі; необхідність пов’язати навчання із життям, можливість бачити в математиці засіб для пізнання навколишнього світу; співвідношення теоретичних знань з практикою.

Абстрактно-дедуктивний метод — метод навчання, за якого спочатку формулюється загальне означення, правило чи теорема, доводяться твердження, а вже потім наводяться конкретні приклади, розглядаються окремі випадки.

Метод забезпечує ілюстрацію важливості теоретичних знань для будь-якої діяльності; можливість із загальних правил вичленити винятки, окремі випадки; всебічне вивчення проблеми чи питання; розвиток уміння працювати з інформацією; розуміння та усвідомлення інформації; аналіз та критичне ставлення до інформації.

Сократичний метод — метод навчання, за якого вчитель за допомогою навідних запитань підводить учнів до відкриття ними істини і потрібних висновків, а якщо на деякі запитання учні відповідають неправильно, то за допомогою інших питань вчитель переконує їх в абсурдності таких відповідей.

Характеристика сократичного методу: один з продуктивних методів; сприяє розвитку критичного мислення; містить зачатки дослідницького методу навчання; потребує порівняно багато часу; передбачає швидке знаходження прикладів, добре сформульованих навідних запитань з боку вчителя та учнів; активізує творчі здібності учнів; розвиває вміння знаходити нові розв’язання; формує адекватне ставлення до критики; розвиває культуру математичної мови; розвиває вміння використовувати власний досвід.

Евристичний метод — метод навчання, за якого перед учнями ставиться питання, заслуховуються відповіді, а вчитель може уточнювати, виправляти відповіді, на деякі запитання відповідати сам, робити деякі пояснення.

Характеристика евристичного методу: містить елементи сократичного методу; містить елементи «відкриття», протікає порівняно швидко; надає зразки правильних лаконічних відповідей на запитання; забезпечує співробітництво учнів, учителя та учнів; формує відчуття поваги до чужої праці.

Дослідницький метод — метод, за якого пропонується учням самостійно «відкрити» теореми, формули, закономірності, які вивчаються, або поряд з узагальненням готових знань перед учнями ставляться окремі питання та проблеми, що потребують досліджень.

Характеристика дослідницького методу найбільш точно відповідає етапу уроку критичного мислення — усвідомлення змісту; розвиває вміння працювати самостійно; забезпечує активність учня; стимулює пізнавальну активність; забезпечує співробітництво, роботу в парах та групах; сприяє організації власних прийомів діяльності.

Проскриптивний — метод, за якого виклад матеріалу супроводжується порівняно повними словесними або символічними записами.

Під час використання такого методу надаються зразки оформлення знань, що є корисним для учнів у підготовці до тематичних, контрольних, самостійних, екзаменаційних та інших видів письмових робіт; забезпечується чітке встановлення причинно-наслідкових зв’язків між етапами доведення чи розв’язання; розвивається культура математичної мови.

Інскриптивний — метод, за якого виклад матеріалу не супроводжується детальними математичними записами. Це треба відрізняти від усного викладу, бо допускаються короткі записи, замальовки, опорні сигнали.

3. Методи закріплення знань:

Методи закріплення знань

супровідного закріплення

повторення

вправ

Метод супровідного закріплення — метод, що передбачає органічне поєднання закріплення із засвоєнням матеріалу з перших хвилин вивчення. Формулювання означень, правил, аксіом, виведення формул, розв’язування опорних задач, доведення теорем бажано повторити, обговорити, опрацювати два-три рази одразу ж після їх викладення.

У ході закріплення необхідно звернути особливу увагу на такі моменти: ідея доведення чи розв’язання та основні його етапи; основні етапи доведення чи розв’язання; ключові слова в означеннях, правилах; детальна аргументація тверджень.

Метод повторення — це метод, що передбачає повернення до раніше вивченого матеріалу з метою його закріплення, поглиблення та систематизації. Повторення може бути епізодичним та систематичним. Прикладами епізодичного повторення є повторення розв'язання прямокутних трикутників на уроках стереометрії, тематичне повторення перед контрольною роботою.

Метод вправ — метод, що передбачає вдосконалювання певного вміння в процесі виконання якомога більшої кількості тренувальних вправ. Використовуючи метод вправ, по можливості поєднують тренувальні вправи з грою, груповою роботою, самоперевіркою, самооцінкою; більшість тренувальних вправ доречно виконувати усно у швидкому темпі; доречно залучати учнів до придумування таких вправ.

4.Методи навчання розв’язування задач та вправ: наслідування; спроб

та помилок; поступового ускладнення; евристичних наставлянь.

Метод наслідування — це спосіб організації діяльності, за якого учні наслідують дію вчителя, це метод вироблення найпростіших умінь, необхідна сходинка на шляху до творчості. Завдання вчителя — давати учням кращі зразки для наслідування.

Метод спроб та помилок — належить до творчих методів навчання, найчастіше використовується для пошуку плану розв’язання задачі. Завдання вчителя організувати роботу над задачею таким чином, щоб кожен учень мав змогу висловити свою думку, висунути гіпотезу, обрати пропозицію щодо раціональності розв’язання, міг звернутися по допомогу до вчителя чи інших учнів. Тут у пригоді стануть такі стратегії технології критичного мислення, як «Взаємонавчання», «Робота в парах», «Обери позицію» та інші.

Метод поступового ускладнення — під час вивчення певної теми учням спочатку пропонуються прості та неважкі типові задачі, а з часом задачі поступово ускладнюються. Для навчання розв’язування типових задач цей метод найефективніший. Більшість з таких задач можна розв'язувати усно.

Метод евристичних наставлянь — під час пошуку плану розв’язання важкої задачі учням пропонують систему наставлянь чи навідних запитань. Метод евристичних наставлянь — найефективніший для навчання розв’язування нетипових задач. Під час використання методу евристичних наставлянь доречно залучити учнів до складання плану розв’язання задачі, до складання пам’яток про розв’язування задач, до повторення головних методів уже розв’язаної задачі, до виділення в складній задачі вже відомих простих, до самоперевірки задач за готовим розв’язанням, до створення малюнків, схем, таблиць до задач.

2.3. Стратегії технології «Розвиток критичного мислення учнів»

Поряд з математичними методами, без яких неможливе опанування математичного матеріалу, доцільно використовувати стратегії технології розвитку критичного мислення.

Стратегія «Розминка» може бути застосована:

- для знайомства учасників навчання один з одним;

- для об’єднання тих, хто разом навчається;

-для активізації емоційної, розумової діяльності, зосередження на предметі математика на початку уроку;

- для відпочинку, зміни виду діяльності протягом заняття.

Зміст розминки повинен відповідати меті та змісту діяльності. Розминки допомагають втілювати завдання заняття у життя. На уроках математики можна використовувати такі розминки:

- усний рахунок;

- розв’язування цікавих завдань;

- висловлювання видатних людей про математику та їх обговорення;

- відповіді учнів на запитання: «Чому важливо вивчати математику?»,

«Навіщо потрібна кожному та чи інша тема?» тощо.

- побажання один одному на уроці;

-написання коротких математичних казок та висловлювань про математику тощо.

Стратегія «Асоціативний кущ чи сематична карта» спонукає до вільного й відкритого мислення, тому цю стратегію рекомендується використовувати на етапах актуалізації і рефлексії. Для складання асоціативного куща слід дотримуватись таких правил:

1. Записати на дошці чи аркуші в центрі ключове слово (фразу), обвести його (її) колом чи прямокутником.

2. Записати всі слова (фрази), які спадають на думку.

3. Після того як заповнені всі можливі «гілки», вказати аспекти проблеми, що потребують додаткової інформації.

4. Поставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.

5. Записати всі ідеї, які є, або скільки дозволяє час.

Стратегія «Обери позицію» допомагає у виборі позиції щодо спірних проблем, а також ознайомленні з аргументами тих, хто обирає іншу позицію.

План стратегії:

1. За темою обрати позиції у вигляді шкали, записати їх на дошці.

2. Навести не менше ніж два аргументи на підтримку своєї точки зору.

3. Підійти до дошки й обрати позицію письмово (на шкалі).

4. Пояснити свій вибір, не наводячи аргументів.

5. Під час обговорення можна зайняти іншу позицію, якщо думка змінилася.

6. Можна провести дебати.

Стратегія Метод «Прес» допомагає знайти вагомі аргументи і сформувати свою думку щодо спірного питання; розібратися у своїх ідеях, а також сформулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Стратегія може бути використана на будь-якому етапі уроку.

Етапи методу «Прес»:

1. Висловлюємо свою думку: «Я вважаю…»

2. Пояснюємо причину такої точки зору: «Тому що…»

3. Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «…наприклад…»

4. Узагальнюємо, формулюємо висновки: «Отже…»

(«Таким чином…»)

Стратегія «Робота в парах» може застосовуватись на різних етапах уроку та на уроках різних типів. Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до роботи в групах, готує ґрунт для широкого й ефективного застосування інтерактивних технологій. За умови парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, обмінюватись ідеями з партнером, спілкуватись, допомагати один одному, висловлюватись, критично мислити, переконувати.

Приклади завдань:

1) обговорення параграфа та виділення в ньому головного;

2) аналіз задачі, теореми;

3) розробка питань для учнів;

4) перевірка завдання та оцінювання роботи один одного;

5) відповіді на запитання;

6) підготовка до відтворення знань за ключовими словами;

7) формулювання мети уроку;

8) розв’язування завдань;

9) виконання самостійної роботи;

10) підбиття підсумків роботи тощо.

Стратегія «Сенкан» допомагає підсумувати інформацію, визначити головні ідеї, думки. Сенкан (п’ятиряддя) - це білий вірш, в якому синтезована інформація в короткому вислові з п’яти рядків (фр.сіпg-«п’ять»)

Правила складання сенкана:

1) один іменник - назва поняття;

2) два прикметники - описання поняття;

3) три дієслова - визначення дії;

4) фраза з чотирьох слів, яка стосується теми;

5) одне слово (синонім до теми), в якому відображено зміст чи сформульовано висновок.

Стратегія «Сюрприз» дає можливість швидко й цікаво підбити підсумок уроку. Полягає в тому, що до початку уроку вчитель (учень) готує картки, які в стислій формі ілюструють матеріал уроку й потребують коментарів, а саме: розпізнавання формул, заповнення пропусків у формулах чи правилах, вибір методів для розв’язування рівнянь, нерівностей тощо. Картки поміщають в яскраву «чарівну скриньку». Підбиваючи підсумки, учитель (учень) витягає картки, пропонує учням навести потрібний коментар. Особливості стратегії:

- ефективна в опрацюванні результатів уроку, на якому засвоєно або використано комплексні знання, наприклад, декілька способів розв’язання, декілька формул чи правил тощо;

- дає можливість наприкінці уроку зосередитись на головному;

- вносить в урок елемент гри, сприяє розвитку зацікавленості до предмета, розвитку позитивних емоцій;

- дає можливість плавного переходу до коментування домашнього завдання;

- надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань.

Стратегія «Рюкзак» дає можливість залучити кожного учня класу до підбиття підсумків уроку. Полягає в тому, що кожен з учнів коротко записує на папері відповідь на запитання: які з тих знань, умінь, способів дій, що набули на уроці, вони візьмуть з собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо. Папірці з відповідями складають у рюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.
Особливості стратегії:

- дає можливість залучити до роботи всіх учнів;

- дає можливість виділити головне, визначити важливість уроку;

- вносить в урок елемент гри, сприяє розвитку пізнавальних інтересів, позитивних емоцій;

- надає вчителю інформацію про кожного учня, про методи роботи, що були важливими для учнів, сподобались їм;

- створює основу для проведення мотивації на наступних уроках.

Есе - твір, в якому учень повинен висловити свої думки з приводу певної проблеми, вільне письмо. Есе:

1) збагачує словниковий запас;

2) дозволяє учневі «почути» себе;

3) розширює світогляд, змушує бути уважним і спостережливим;

4) дозволяє зробити підсумок у нетрадиційній формі.

У кінці уроку учням пропонується 10-хвилинне або 5-хвилинне есе.

10-хвилинне есе пропонується для того, щоб «зібрати» свої думки разом і викласти їх письмово. 5-хвилинне есе використовується для визначення ключових понять теми чи нових понять, того, що сподобалось і не сподобалось учням на уроці, які питання залишились незрозумілими.

Самооцінка:

- дає можливість залучити всіх учнів до роботи на уроці;

- вчить учнів контролювати та оцінювати дії свої та інших учнів;

- дає можливість учневі краще розуміти оцінку, що виставляє йому вчитель;

- надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань;

- надає природну можливість диференціації домашнього завдання.

Технологія «Розвиток критичного мислення» універсальна і дозволяє здобути такі освітні результати, як уміння працювати в різних галузях знань з інформаційним потоком; уміння висловлювати свої власні думки усно та письмово, чітко та коректно стосовно оточуючих; уміння формувати особисту точку зору, власну думку на підставі осмислення різноманітного досвіду, ідей та уявлень; уміння розв’язувати проблеми; здатність самостійно займатися власною освітою; вміння співпрацювати та працювати в групі. Але сама по собі технологія не вичерпує арсеналу можливостей формування компетентностей, до того ж без методів навчання математики навряд чи можна опанувати математичну інформацію, формувати предметні знання та вміння. Тому оптимальним варіантом вважаю поєднання елементів уроку критичного мислення та стратегії цієї технології з традиційними методами навчання математики.

Висновок

Однією із можливостей використання уроків математики в основній школі як бази для формування навчальних компетенцій учнів є формування критичного мислення учнів.

Здатність структурувати дані (ситуацію), виокремлювати математичні відносини, створювати математичну модель ситуації, аналізувати і перетворювати її, інтерпретувати отримані результати – це все включає у себе технологія «Розвиток критичного мислення». Іншими словами, критичне мислення учня сприяє адекватному використанню математики для вирішення виникаючих у повсякденному житті проблем, тобто для формування математичних компетентностей. Однак компетентність не можна трактувати лише як суму предметних знань, умінь і навиків учнів. Вона (математична компетентність) формується у результаті навчання і життєвого досвіду і пов’язує знання та вміння учня зі спектром інтегральних характеристик якості підготовки, у тому числі і зі здатністю застосовувати отримані знання та вміння до вирішення проблем, що виникають на практиці.

Формування критичного мислення учнів на уроках відбувається через опанування ними нових знань, умінь та навиків при вивченні математики. Поява позитивного та якісного результату навчання у учнів стимулює вчителів до використання діяльнісних технологій, методів і прийомів роботи з учнями на уроці і в позаурочний час, серед яких останнім часом популярними є проблемне навчання, проектне навчання, особистісно-орієнтоване навчання, блочно-модульне навчання, інформаційні технології навчання.

Головним завданням вчителя математики в процесі формування математичної компетентності учнів є мотивація учнів на прояв ініціативи і самостійності. Фактично вчитель має створити умови для «розвиваючого середовища», в якому забезпечуватиметься повномасштабне формування в учнів їх інтелектуальних, логічних, аналітичних та інших здібностей.

Список використаних джерел

п/п	Характеристика джерел	Автор
1.	Книга одного автора	Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2005.
2.	Стаття в журналі	Сиротинко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. - X.: Вид. група «Основа», 2003. Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип.. 3.
3.	Стаття в журналі	Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. - X.: Вид. група «Основа», 2005. Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип. 8.
4.	Стаття в журналі	Бевз Г.А. Методи навчання математики. - X.: Вид. група «Основа», 2003. Бібліотека журналу «Математика в школах України»; Вип. 4.
5.	Стаття в журналі	Щербань Т. Модель компетентного випускника. Завуч. — 2005. — № 28
6.	Книга двох авторів	Пєхота О.М., Кіктенко А.З. Освітні технології. - К.: А.С.К., 2004.
7.	Стаття в журналі	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. Директор школи. - 2000. - № 39-40.
8.	Стаття в журналі	Чернишова Р., Андрюхіна В. Мета сучасної школи - компетентність. Директор школи. - 2001. - № 8.
9.	Книга двох авторів	Маркова І.С., Біловол Г.О. Урок математики в сучасних технологіях: теорія І практика. Розвиток критичного мислення. — X.: Вид. група «Основа», 2007.
10.	Книга одного автора	Маркова І.С. Інтерактивні технології на уроках математики - X.: Вид група «Основа», 2007.-128 с.
11.	Книга двох авторів	Єрмаков І.Г., Пузаков Д.О. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи. - Запоріжжя, 2005.-112с.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Розробка уроку з використання методів навчання математики та стратегії технології "Розвиток критичного мислення"

Алгебра- 9 клас.

1 2

скачати