Ім'я файлу: Новий Документ Microsoft Office Word (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 103кб.
Дата: 19.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
111111111111111111111111.rtf

Фінансові послуги та їх розвиток в Україні

Фінансові послуги є сферою міжнародних послуг, яка найбільш інтенсивно розвивається, значно відрізняються від усіх інших видів послуг і розглядається урядами як стратегічна галузь. Саме через це сфера фінансових послуг часто підпадає під різноманітне державне регулювання. Крім того, нині торгівля і прямі закордонні інвестиції у сфері фінансових послуг є серед найбільш швидко зростаючих світових контрактів з міжнародних послуг.

За даними Інституту світової економіки Адама Сміта, перше місце за прибутковістю серед легалізованих видів світового бізнесу займає надання фінансових послуг, кількість яких в економічно розвинених країнах налічує понад 700 різновидів.

Сфера фінансових послуг включає багато видів діяльності, що пов'язана з фінансовими активами і розглядається як сукупність усіх фірм, що надають фінансові послуги або є об'єднанням таких традиційних і сегментованих галузей промисловості як банківська діяльність, цінні папери, страхування, нерухомість, кредит, інвестування тощо. У США сфера надання фінансових послуг включає нефінансові корпорації типу "Дженерал Моторс", "Форд Мотор Компанія" та інші, які зайняті у виробництві та одночасно надають фінансові послуги. Спеціальним інструментом ринку є фінансова послуга.

"Фінансові послуги — це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічної діяльності та потреб населення, які здійснюються на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування" [61].

Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (дальше Закон) "фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів" [34].

Нині фінансові інститути та інші установи країни надають близько 500 законодавчо дозволених фінансових і супутніх послуг, які регламентують понад 3000 законодавчих і нормативних актів.

Фінансові послуги у розвиненому суспільстві мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов'язана із задоволенням потреб суспільного виробництва:

  • • фінансово-кредитне обслуговування;

  • • страхові послуги;

  • • інформаційне обслуговування;

  • • бухгалтерське обслуговування.

Сферою реалізації фінансових послуг є фінансова посередницька діяльність. Основний зміст фінансових послуг — забезпечення за допомогою фінансового посередництва обслуговування руху грошей з метою одержання доходу.

Мобілізація та перелив капіталу в економіці забезпечуються за рахунок емісії та обігу фінансових активів, що є носіями вільного капіталу. У зв'язку з цим, надання фінансових послуг, пов'язаних із залученням та перерозподілом капіталу, супроводжується використанням фінансових активів — грошових коштів (як в національній грошовій одиниці, так і в іноземних), банківських депозитів, цінних паперів, боргових зобов'язань тощо.

Особливості фінансових послуг полягають у тому, що вони:

  • 1) відмінні від сфери матеріального виробництва;

  • 2) залежні не тільки від пропозиції та попиту при ціноутворенні, але й від мікро- і макро- факторів (національна психологія, курс акцій, процентні ставки, рівень заробітної плати, рівень життя в країні тощо).

У своїй різноманітності фінансова послуга може дорівнювати одній фінансовій операції, а найчастіше включати десятки фінансових і допоміжних операцій у поєднанні із супутніми послугами. Суть фінансової послуги проявляється у виконанні фінансовою установою конкретних дій з фінансовими активами в інтересах клієнта та переважно за його рахунок.

Термін "фінансова послуга" за своїм змістом є ширшим, ніж термін "фінансова операція". Фінансова операція може здійснюватись фінансовою установою як в своїх цілях, так і в інтересах клієнта за рахунок власних або залучених ресурсів. Наприклад, здійснення банком інвестицій в цінні папери за рахунок банківських коштів є фінансовою операцією, проте не вважається послугою. Схожі риси та відмінності між фінансовою послугою і фінансовою операцією представлені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Спільні та відмінні риси між фінансовою послугою і фінансовою операцією



До фінансових операцій належать залучення, зберігання, видача, управління, купівля, продаж та інші дії з фінансовими активами, але часто такі операції як управління, зберігання чи залучення можуть виступати і як послуга.

Під час надання фінансової послуги мають справу із допоміжними операціями, посередницькими та супутніми послугами.

Допоміжні операції — це здійснення обов'язкових дій (операцій) під час виконання фінансових послуг з активами, які не відносять до фінансових. Наприклад, інформаційні та контрольні операції є в більшості випадків допоміжними (транспортування та охорона є допоміжними операціями під час надання такої фінансової послуги як інкасація).

Посередницькі послуги — це діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб — підприємців, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Супутні послуги — це послуги, які надають для поліпшення ліквідності та якості фінансових послуг. Такі послуги надають аудиторські фірми, консалтингові підприємства, фірми з оцінки майна, фірми з антикризового управління, юридичні та інші установи.

Відповідно до Закону дозволяється створювати компанії з надання допоміжних послуг, які є юридичними особами і не є фінансовими установами. Такі компанії надають послуги з інформаційних технологій, з володіння або управління майном, з обробки даних чи будь-яких інших подібних послуг, які необхідні для здійснення фінансовою установою діяльності з надання фінансових послуг.

Через ринок фінансових послуг можуть проводитись фінансові операції, що визначаються як сумнівні, або такі, що спрямовані на легалізацію грошей, набутих злочинним шляхом чи призначені для фінансування терористичної діяльності.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами відповідно до вимог чинного законодавства та положень нормативно-правових актів.

Згідно з Законом фінансовими вважаються такі послуги:

  • 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

  • 2) довірче управління фінансовими активами;

  • 3) діяльність з обміну валют;

  • 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

  • 5) фінансовий лізинг;

  • 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

  • 7) надання гарантій та поручительств;

  • 8) переказ коштів;

  • 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

  • 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;

  • 11) факторинг; адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;

  • 12) управління майном для фінансування об'єктів будівництва або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю;

  • 13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

  • 14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного Законом. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Фінансові послуги мають свої властивості, які представлені на рис. 1.2.

Фінансова послуга, як і будь-який товар, має свою вартість (платність), яка відображена у ціні (тарифі). Переважна більшість фінансових послуг оплачується клієнтами і забезпечує фінансовим установам отримання процентних, торговельних і комісійних доходів. Кожна фінансова установа розробляє свою політику цін на фінансові послуги. Ціна фінансової послуги знаходиться у прямій залежності від рівня витрат на її реалізацію, ступеня розвитку ринку послуг, конкуренції між фінансовими установами. Окремі фінансові послуги, які надаються спільно з іншими фінансовими послугами, можуть бути безоплатними. У такий спосіб фінансові установи намагаються залучити нових клієнтів і в найбільш повній мірі задовольнити їх потреби.



Рис. 1. 2. Властивості фінансової послуги (Запропоновано автором на основі власних досліджень)

Абстрактність фінансової послуги, як властивість, пов'язана з відсутністю її матеріальної субстанції — носія. На відміну від продажу товарів, у процесі якого покупець набуває певні матеріальні речі, реалізація фінансових послуг має на меті задоволення потреб клієнтів з метою набуття ними певних вимог, що може знаходити вираження у одержанні доходу інвестором, захисту заощаджень громадян від інфляційного знецінення, додатковому фінансуванні господарської діяльності, гарантуванні платежів, проведенні розрахунків, страхуванні тощо. Успішність діяльності фінансових установ залежить від ступеня задоволення ними запитів клієнтів за обсягом, структурою та якістю фінансових послуг.

"Матеріалізація" фінансових послуг відбувається шляхом реалізації договірних відносин між фінансовими установами та їх клієнтами. Надання переважної більшості фінансових послуг здійснюється на основі укладення договору між фінансовою установою та клієнтом. Складність операційних технологій сучасних фінансових операцій вимагає від фінансових установ проведення додаткового роз'яснення та консультування клієнтів при укладенні таких договорів.

Комплексність фінансових послуг або надання їх в одному "пакеті" пов'язана із сучасними тенденціями розвитку ринку фінансових послуг, які привели до появи нових видів фінансових послуг, що надаються одночасно. Наприклад, клієнт банку при відкритті депозитного рахунку одержує кредитну платіжну картку, що надає йому можливість здійснювати розрахунки за товари та послуги у безготівковій формі та у межах визначеного ліміту одержати банківський кредит.

Державне регулювання — це комплекс заходів, які проводить держава з метою недопущення порушень законодавства та зловживань на ринку фінансових послуг. Державою забезпечується їх регулювання, нагляд і контроль за реалізацією. Наприклад, сумнівні фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу з боку держави та обов'язковій реєстрації фінансовими установами.

Цільове спрямування фінансової послуги дає змогу точніше прорахувати ризик і прибутковість за послугою. Особливо це стосується послуг, які пов'язані з цінними паперами, валютою, грошовими кошами.

Договірний характер фінансових послуг стосується і юридичних, і фізичних осіб, які заключають договори щодо надання та отримання послуг. Так послуги фондових, валютних, товарних бірж, послуги банків, різних компаній, фондів надаються тільки на договірній основі.

Фінансові послуги можна поділити на окремі види за певними ознаками класифікації. Класифікація фінансових послуг — це процес розподілу видів, різновидів послуг на відокремлені класи і категорії. Класифікацію проводять з метою пізнання, аналізу, узагальнення відмінних ознак кожного виду фінансових послуг, що є важливою умовою ефективного управління процесом їх створення і надання. Йдеться передусім про комплекс заходів із сегментації фінансових послуг у процесі їх позиціювання на ринку. Класифікація також спонукає працівників сфери фінансових послуг до пошуку нових їх видів. У процесі класифікації послуг використовують різні критерії (ознаки), найпоширеніші із них представлені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Класифікація фінансових послуг

Ознаки класифікації
Види фінансових послуг

За економічним змістом

  • - кредитні; - депозитні

  • - розрахункові; - комісійні;

  • - агентські; - страхові;

  • - гарантійні; - довірчі;

  • - торговельні та конверсійні;

  • - з недержавного пенсійного забезпечення

За рівнем комерціалізації

  • - платні;

  • - безоплатні

Залежно від суб'єктів ринку — одержувачів послуг

  • - для юридичних осіб;

  • - для фізичних осіб;

  • - для державних органів

Залежно від ступеня поширення

  • - традиційні;

  • - новітні

За комплексністю

  • - основні;

  • - супутні;

  • - допоміжні;

  • - сумнівні

За призначенням

  • - виробничі;

  • - розподільчі;

  • - професійні;

  • - споживчі (масові)

За роллю, яку виконують у суспільстві та в інфраструктурі економіки

  • - задовольняють споживчі потреби;

  • - мають інфраструктурний характер

Поділ фінансових послуг за економічним змістом зумовлено тим, що фінансові послуги характеризуються неоднорідністю і підлягають реалізації за рахунок здійснення різних за змістом фінансових операцій (депозитних, гарантійних, кредитних, страхових ті ін.).

За ознакою стягнення фінансовими установами плати за проведення фінансових операцій (за рівнем комерціалізації) розрізняють платні і безоплатні фінансові послуги. На ринку фінансових послуг переважають платні послуги. Безоплатні фінансові послуги можуть надаватися в цілях залучення нових клієнтів, збільшення фінансових ресурсів оферентів таких послуг, розширення асортименту суміжних фінансових операцій та підвищення рівня обслуговування клієнтів.

Ступінь поширення фінансових послуг поділяє їх на традиційні і новітні. Традиційними видами фінансових послуг є банківські розрахункові, кредитні, депозитні операції. Поява нових видів фінансових послуг зумовлена інституційним розвитком фінансового сектора України та зростанням його ролі у фінансовому забезпеченні економіки, а також розвитком комп'ютерних та інформаційних технологій. Новими для вітчизняного ринку фінансових послуг є довірчі послуги щодо управління фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю, послуги з цінними паперами, з валютою тощо. Поступового поширення в Україні набувають послуги, які базуються на новітніх технологіях: мобільний банкінг, телефонний банкінг, інтернет-банкінг та інші. Нині розробка нових фінансових послуг є важливою складовою стратегії фінансових установ.

За призначенням фінансові послуги поділяють переважно на чотири групи:

  • - виробничі — включають лізинг, інжиніринг, з антикризового управління, консультаційні, інформаційні, аудиторські, факторингові та інші;

  • - розподільчі — торгівля цінними паперами, валютою;

  • - професійні — це банківські послуги, страхові, консалтингові, з оцінки майна та інші, які потребують праці висококваліфікованих фахівців;

  • - споживчі — найпоширеніші послуги, які включають депозитні операції, надання кредитів, розрахункові операції.

За роллю, яку виконують фінансові послуги у суспільстві та в інфраструктурі економіки виділяють послуги, які задовольняють споживчі потреби — це надання кредитів, депозитні операції, новітні послуги, що пов'язані з інтернет-банкінгом, мобільний банкінг і послуги, що мають інфраструктурний характер, наприклад, форфейтинг, факторинг, франчайзинг, інжиніринг та інші.

Наведена класифікація відображає поділ фінансових послуг за найбільш суттєвими ознаками, які не можна вважати вичерпними. Проводять класифікацію переважно з метою спонукання працівників сфери ринку фінансових послуг до пошуку нових їх видів.

Ринок фінансових послуг — це сфера діяльності його учасників з метою надання і споживання певної фінансової послуги.

Ринок фінансових послуг в Україні знаходиться на стадії становлення. Запроваджуються нові види фінансових послуг, удосконалення та подальшого розвитку набувають традиційні послуги. На сучасному етапі посилюється конкурентна боротьба між професійними учасниками ринку за клієнтську базу, за вільні фінансові ресурси, набувають удосконалення механізми здійснення фінансових операцій та форми співпраці між оферентами та споживачами фінансових послуг.

На вітчизняному фінансовому ринку існує багато проблем, пов'язаних з недостатньою ефективністю діяльності фінансового сектора країни, низьким рівнем економічної грамотності та поінформованості споживачів фінансових послуг щодо особливостей функціонування фінансових установ і можливостей отримання необхідних фінансових послуг, недостатньою довірою населення до діяльності фінансових посередників, відсутністю достатньої практики ринкових відносин тощо.

Основними проблемами функціонування вітчизняного ринку фінансових послуг є:

- недосконалість законодавчого та нормативного регулювання процесів реалізації окремих фінансових послуг, а в деяких випадках, відсутність його взагалі; недостатній рівень захисту прав споживачів фінансових послуг; відсутність компенсаційних механізмів захисту вкладень населення в секторі небанківського фінансового посередництва;

недостатній професійний рівень керівництва і персоналу певної частини фінансових установ, що обумовлює застосування у їхній діяльності малоефективних і непрозорих стандартів корпоративного управління та розкриття інформації;

- недостатні капіталізація та конкурентоспроможність національних фінансових установ;

неналежний рівень інформованості населення щодо послуг, їх видів і фінансових посередників (особливо небанківської сфери), що надають ці послуги;

низький попит на послуги через високі на них тарифи та недовіру населення у зв'язку з певними стереотипами, пов'язаними із банкрутством фінансових установ;

недостатнє державне регулювання та нагляд за діяльністю банківських і небанківських фінансових посередників, здатних забезпечити цивілізованість, відкритість ринку фінансових послуг і доступність до нього;

- невідповідність законодавчого регулювання окремих видів фінансових послуг європейським нормам та ін.

Подальший розвиток ринку фінансових послуг в Україні буде знаходитись під впливом таких чинників, як:

  • • стабільність макроекономічної та політичної ситуації в країні та у світі;

  • • наслідки глобалізації світових фінансових ринків;

  • • ступінь успішності функціонування національної економіки;

  • • рівень інфляції в країні;

  • • темпи зростання реальних доходів населення;

  • • зміни в інституційній структурі фінансового сектора в зв'язку з вступом України до Світової організації торгівлі;

  • • ступінь узгодженості інституційного розвитку фінансового сектора з потребами у відповідних фінансових послугах з боку реального сектора економіки і населення.

Найбільш важливими завданнями підвищення ефективності функціонування вітчизняного ринку фінансових послуг і подолання проблем у його розвитку є такі:

  • - розширення спектру фінансових послуг для найбільш повного задоволення потреб їх споживачів;

  • - удосконалення діяльності фінансового сектора країни, підвищення його ролі в інвестиційних процесах;

  • - зростання конкурентоспроможності національних фінансових установ шляхом підвищення їх капіталізації та ліквідності;

  • - недопущення зловживань з боку фінансових установ;

  • - удосконалення законодавчого та нормативного регулювання діяльності фінансових установ і механізму надання фінансових послуг, розмежування контролюючих функцій та функцій нагляду між Національним банком України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг і Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

  • - формування національних грошового, валютного, страхового ринків, ринку цінних паперів та позикового капіталу за світовими стандартами;

  • - посилення захисту прав споживачів фінансових послуг через використання механізму розкриття інформації професійними учасниками ринку на основі загальноприйнятих принципів і міжнародних стандартів;

  • - формування умов для утворення компенсаційних механізмів на ринках фінансових послуг шляхом розбудови системи гарантування вкладів і забезпечення виплат за договорами довгострокового страхування життя, договорами недержавного пенсійного забезпечення, внесками на депозитні рахунки до кредитних спілок тощо;

  • - удосконалення інфраструктури ринку фінансових послуг і системи біржової торгівлі фінансовими активами;

  • - сприяння поетапному впровадженню у фінансовому секторі України міжнародно-визнаних стандартів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, аудиту, розкриття інформації та корпоративного управління;

  • - послідовна реалізація чіткої програми взаємодії із міжнародними фінансовими організаціями, міжнародними об'єднаннями органів нагляду за фінансовим сектором економіки та іноземними регуляторами з метою запровадження в Україні міжнародних стандартів надання фінансових послуг;

  • - інтеграція національного ринку фінансових послуг у європейський та світовий ринки;

  • - проведення широкої просвітницької роботи щодо діяльності фінансового сектора України серед споживачів фінансових послуг.

Розвиток ринку фінансових послуг в Україні повинен бути спрямований на забезпечення повної збалансованості та узгодженості стратегічних пріоритетів розвитку фінансового сектора з визначеними макроекономічними та соціальними пріоритетами розвитку країни. За таких умов фінансовий сектор буде спроможний генерувати достатній обсяг інвестиційних і кредитних ресурсів для забезпечення економічного зростання країни та підвищення добробуту її громадян.

Провідні тенденції розвитку ринку фінансових послуг у сучасному світі тісно пов'язані з певними особливостями функціонування фінансових ринків окремих держав. Однак, незважаючи на безліч відмінностей, можна виділити сучасні тенденції розвитку світового ринку фінансових послуг. Найбільш важливими із них є:

  • - посилення концентрації фінансово-промислового капіталу, концентрації світових ринків позичкового капіталу, що особливо характерно для інвестиційних банків, страхових компаній і пенсійних фондів. (Концентрація відбувається шляхом злиття і поглинання фінансових інститутів серед корпорацій - позичальників);

  • - розширення сфери діяльності фінансових корпорацій і посилення ролі нефінансових корпорацій у наданні фінансових послуг клієнтам;

  • - інтернаціоналізація та регіоналізація процесів регулювання ринків фінансових послуг, широка диверсифікація активів і пасивів позичальників і кредиторів у країнах і регіонах;

  • - глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних торговельних і розрахунково-клірингових систем для обслуговування фінансових операцій; глобалізація фінансових потоків — збільшення ролі міжнародних ринків у проведенні операцій кредитування та надання позик резидентам різних країн;

  • - посилення міжнародної конкуренції на світовому ринку між суб'єктами, які є резидентами різних країн;

  • - інтеграція міжнародних ринків. Інтеграційні процеси призвели до зняття бар'єрів на національних боргових ринках іноземних фінансових інструментів, що сприяє мобільності позичкового капіталу;

  • - конвергенція міжнародних ринків позичкового капіталу — процес, який подібний до інтеграції ринків, а саме: внаслідок зняття законодавчих обмежень, бар'єрів регулювання, як правило, зникають межі між секторами та сегментами ринків;

  • - технологізація ринків капіталу завдяки зростаючому використанню новітніх інформаційних і фінансових технологій;

  • - універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг;

  • - зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій.

У кожній державі на ринку фінансових послуг, крім банків (суто кредитних установ), а також поштових служб, існують фінансові установи, які надають широкий спектр фінансово-кредитних послуг, а також здійснюють операції з цінними паперами.

Розглянемо досвід Франції щодо розвитку ринку фінансових послуг [42]. До фінансових установ у Франції належать:

  • а) установи, що надають кредити промисловості та торгівлі; депозитно-консигнаційні каси; установи сільськогосподарського кредиту; фінансові компанії з лізингового кредитування; установи, які фінансують житлове будівництво;

  • б) муніципальні банки та ін.

Такий склад фінансових установ співпадає із загальним переліком фінансових компаній, визначених українським законодавством. У цілому фінансові установи Франції можна поділити на два види, що займаються кредитуванням (найбільший представник — банк "Національний кредит") і формуванням власних фондів.

До фінансових компаній належать установи, які не мають права одержувати депозити і надавати кредити визначеного типу або лізинговий кредит. До цієї групи входять компанії, що надають: споживчий кредит; кредит під нерухомість; лізинговий кредит під рухомість.

У Франції сектор фінансових компаній складається із шести категорій:

  • 1) майже 100 компаній, що займаються лізинговим кредитом під рухоме майно;

  • 2) близько 80 компаній з управління нерухомою власністю для торгівлі і промисловості;

  • 3) понад 60 компаній з фінансування нерухомості;

  • 4) кілька організацій з фінансування інвестицій в галузь економії енергії;

  • 5) близько 20 факторингових компаній;

  • 6) банк "80РГг-ГС0" (кредитування придбання товарів тривалого користування, зокрема автомобілів) і банківська компанія — холдинг фінансових компаній.

У Франції функціонує близько 350 банків. Перша група поєднує три найбільших банки (Паризький Національний банк; "Креді Ліоне"; "Сосьєте Женераль") — найменш спеціалізовані; друга поєднує досить великі універсальні банки; третя — банки середнього і малого розміру, які проводять універсальну діяльність; четверта — близько 40 банків, які характеризуються більш вузькою галуззю діяльності, ніж банки третьої групи; п'ята — 60 інших банків. До шостої групи належать касові банки й облікові будинки (близько 20). Сьому групу утворюють 20 інвестиційних банків, найбільш спеціалізованих. Восьма група — 120 іноземних банків. Близько 20 банків важко віднести до будь-якої конкретної групи, вони складають дев'яту групу.

На ринку банківських фінансових послуг найбільший обсяг складають вкладні операції — чекові рахунки, депозитні вклади до запитання, термінові депозити та ін. Проценти за цими вкладами звільняються від податків.

На ринку фінансових послуг Франції здійснюється класичний кліринг. Більше 100 розрахункових палат, з яких одна — Розрахункова палата паризьких банків — є самостійною.

Дуже широко у Франції використовуються операції лізингу, які одержали бурхливий розвиток завдяки пільговим умовам оподатковування. Перевагою лізингу є вивільнення оборотних коштів у розпорядження підприємства.

У Франції щодо житлового фінансування розрізняють дві великі категорії позичок: позички, призначені для будівництва соціального житла і позички для фінансування вступу у право власності.

Система фінансових послуг у Франції — досить розвинена, насичена банками та іншими фінансовими установами. Разом з тим найбільшу кількість фінансових послуг надають банківські установи.

Така ж ситуація характерна нині і для України. Відмінними рисами французького ринку фінансових послуг порівняно з українським є широке поширення послуг лізингу і факторингу. Для України важливим є використання цього досвіду, залучення засобів на депозити, крім того, корисним було б запозичення найсучасніших способів надання фінансових послуг, наприклад створення "домашніх банків". Досвід існує, вивчається але потрібні фахівці, які б уміло його використали на вітчизняному ринку фінансових послуг.

Водночас ринок фінансових послуг в Україні розвивається дуже повільно. Українські компанії, які надають фінансові послуги, поки що не можуть конкурувати з аналогічними компаніями на міжнародному ринку. Частково цей процес гальмувався відсутністю відповідного законодавства, яке б регулювало порядок надання окремих фінансових послуг. 3 іншого боку, на становлення ринку фінансових послуг негативно вплинула нестабільність української валюти, яка була спричинена незбалансованістю економіки та грошово-кредитної політики держави. Але після прийняття Закону на ринку відбувається пожвавлення. Уже опрацьовані такі поняття як "фінансова послуга", "фінансові інститути", "ринок фінансових послуг", "фінансові та допоміжні операції", "фінансові інструменти", "посередницькі послуги" та інші, які широкого застосування в українській фінансовій термінології не мали і не були визначені в законодавчій базі. Серед фінансових посередників, що діють на ринку, найбільшим попитом користуються банки. Така ситуація свідчить про те, що банківська сфера є найбільш впорядкованою і стабільною.

Рух фінансових активів на ринку фінансових послуг оформлюється тим чи іншим фінансовим інструментом. Здійснюючи операції на ринку фінансових послуг, його учасники обирають відповідні фінансові інструменти.

Кожний сегмент ринку фінансових послуг: грошовий, валютний, страховий, фондовий, кредитний та інші має велику кількість фінансових інструментів, які формують і забезпечують надання послуги. Наприклад, найпоширенішими суб'єктами фондового сегмента ринку фінансових послуг є депозитарії та фондові біржі, основними фінансовими інструментами яких при наданні послуги є цінні папери; на валютному сегменті діють банки, валютно-обмінні контори, валютні біржі, основним фінансовим інструментом яких є валюта.

Фінансові інструменти — це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на ринку фінансових послуг.

Згідно з міжнародними стандартами фінансового обліку (ISA 32 -Financial Instruments. Disclosure and Presentations)), IAS 39 -Financial Instruments. Recognition and Measurement)), IFRS 7 -Financial Instruments. Disclosures)), фінансовими інструментами є будь-які угоди, в результаті яких одночасно виникають фінансовий актив в однієї сторони та фінансове зобов'язання або інструмент власного капіталу в іншої. Згідно з визначеними стандартами фінансові інструменти поділяються на три категорії:

  • • фінансові активи;

  • • фінансові зобов'язання (контрактні зобов'язання передати грошові кошти або інший фінансовий актив контрагенту або помінятися фінансовими активами з іншим суб'єктом господарювання);

  • • інструменти власного капіталу (дольові інструменти).

Згідно з Директивою Європейського парламенту та Ради 2004/39/ЄС "Про ринки фінансових інструментів" до фінансових інструментів належать:

  • • цінні папери, що підлягають обігу;

  • • активи інститутів спільного інвестування;

  • • інструменти грошового ринку;

  • • фінансові контракти щодо розбіжностей;

  • • похідні інструменти для передачі кредитного ризику;

  • • опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні угоди та будь-які інші контракти стосовно цінних паперів, валюти, відсоткових ставок, ставок дохідності та інші деривативи.

На сучасному етапі фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегментах ринку фінансових послуг, характеризуються великою різноманітністю.

У таблиці 1.5 представлені основні сегменти ринку фінансових послуг і зміст найпоширеніших фінансових інструментів, які пов'язані із їх обслуговуванням.

Таблиця 1.5. Рекомендовані інструменти ринку фінансових послуг

Вид сегменту ринку
Зміст фінансового інструменту

Інструменти ринку позичкових капіталів
Гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку

Інструменти ринку цінних паперів
Різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу регулюється відповідними нормативно-правовими актами)

Інструменти валютного ринку
Іноземна валюта, розрахункові валютні документи, окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок

Інструменти страхового ринку
Страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), розрахункові документи та окремі види цінних паперів

Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння
Цінні метали та камені, які купуються з метою формування фінансових резервів і тезаврації, розрахункові документи та цінні папери

Ринок банківських послуг і послуг кредитної кооперації
Гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку (документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України та випущені з метою здійснення платежів у господарському обороті), розрахункові документи та цінні папери, що обслуговують ринок

Ринок нерухомості
Цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості

Наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками. Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів, своєю чергою, класифікується за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу та погашення.

Надання фінансової послуги завжди пов'язане з певним видом фінансового активу (інструменту). Оскільки на сегментах ринку фінансових послуг задіяна велика кількість фінансових інструментів, їх можна класифікувати за ознаками (див. рис. 1.3), серед яких важливе значення займає рівень ризику. Згідно визначеної ознаки виділяють:

  • - безризикові фінансові інструменти. До них належать державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найбільш надійних банків, "тверда" іноземна валюта, золото та інші цінні метали і каміння, придбані на короткий період. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, тому що потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який із перерахованих видів фінансових інструментів; вони служать лише для формування виміру рівня ризику за іншими фінансовими інструментами;

  • - фінансові інструменти з низьким рівнем ризику — включають, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, які обслуговують ринок грошей і виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника;


скачати

© Усі права захищені
написати до нас