Ім'я файлу: plt_9127.doc
Розширення: doc
Розмір: 308кб.
Дата: 07.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Курсач_приклад (1).docx
239870.rtf
Презентація Козака Валерія група ПБ-15с.pptx
Алгоритми виконання практичних навичок.pdf
dial30 (копія).docx
49.docx

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

ЕКСПЛУАТАЦІЯ І РЕМОНТ МЕХАНІЗМІВ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ АВТОМОБІЛЯ



ПЛАН

ВСТУП


1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ АВТОМОБІЛІВ

2. ВИДИ СИСТЕМ ОХОЛОДЖЕННЯ, ПОВІТРЯНА СИСТЕМА ОХОЛОДЖЕННЯ

3. РІДИННА СИСТЕМА ОХОЛОДЖЕННЯ

4. НЕСПРАВНОСТІ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ АВТОМОБІЛІВ, РЕМОНТ СИСТЕМ ОХОЛОДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Вступ

Тема даної курсової роботи “Система охолодження” є вкрай актуальною для вивчення, оскільки автомобільний мотор, не зважаючи на його потужність, завжди зазнає нагрівання і потребує охолодження. Без системи охолодження двигун досить швидко вийде з ладу.

За останні сто років будова автомобіля принципово не змі­нилася. Він, як і раніше, має колеса, кузов, чотиритакт­ний двигун внутрішнього згоряння, трансмісію, механіз­ми керування тощо. Проте всі вузли, агрегати, механізми й системи автомобіля дістали колосальний розвиток і істотно ускладнилися. Завдяки цьому різко зросли швид­кості, підвищилися потужність, економічність, комфорта­бельність автомобілів, поліпшився їхній дизайн. Крім то­го, розширилася номенклатура застосовуваних деталей і збільшилася їхня кількість. Сучасні автомобілі мають еле­менти автоматизації, а більшість іноземних — обладную­ться комп'ютерами.

Тому вивчення автомобілів на базі однієї або кількох моделей не може дати уявлення про будову й роботу всіх існуючих автомобілів. Аби підготувати спеціаліста з екс­плуатації й технічного обслуговування автомобілів за ко­роткий час, відведений навчальною програмою, необхідно пояснити сутність окремих процесів і явищ, що забезпе­чують роботу автомобіля, викласти принципи, на яких во­ни грунтуються, а потім на цій підставі роз'яснити будову механізмів, котрі реалізують зазначені процеси.

Оскільки принцип дії одних і тих самих агрегатів авто­мобілів аналогічний, то достатньо знати кілька найпоши­реніших конструктивних рішень їх, щоб мати уявлення про процес у цілому.

В даній роботі система охолодження буде розглядатися на окремих моделях автомобілів, які відображають найкраще загальний принцип будови та функціонування системи охолодження автомобілів.
1. Загальні принципи роботи

системи охолодження автомобілів

Температура газів у циліндрах двигуна, що працює, досягає 1800...2000 °С. Частина теплоти, що виділяється (для карбюраторних Двигунів — 21...28 %, для дизелів — 29...42 %), перетворюється на корисну роботу, частина (12...27% — для карбюраторних двигунів, 15...25 % — для дизелів) — відводиться з охолодною рідиною.

У
разі перегрівання двигуна внаслідок недостатнього відведення теплоти його потужність зменшується, а витрата палива збільшуєть­ся. Крім того, це може призвести до заклинювання поршнів, обго­ряння головок клапанів, вигоряння мастила, виплавляння вкла­дишів підшипників, руйнування поверхні шийок колінчастого вала. В карбюраторному двигуні може виникнути детонація.

Рис. 1

Принципові схеми систем охолодження двигунів:

а — рідинної; б — повітряної; / — радіатор; 2 — вентилятор; 3 — верхній патрубок; 4 — термостат; 5 — водяна сорочка; 6 — розподільна труба; 7 — насос; 8 — головка циліндрів; 9— рефлектор; 10— охолодні ребра
У разі переохолодження двигуна внаслідок втрати теплоти його потужність знижується, збільшуються втрати на тертя через густе ма­стило; частина робочої суміші конденсується, змиваючи мастило зі стінок циліндра, підвищується корозійне спрацьовування стінок ци­ліндрів унаслідок утворення сірчаних і сірчистих сполук.

В автомобільних двигунах застосовують такі системи охолоджен­ня (рис. 1):

• рідинну (здебільшого);

• повітряну (рідше).

Температура охолодної рідини, що міститься в головці блока ци­ліндрів, має становити 80...95 °С. Такий температурний режим найвигідніший, забезпечує нормальну роботу двигуна й не повинен змінюватися залежно від температури навколишнього повітря та наван­таження двигуна.
2. Види систем охолодження,

повітряна система охолодження
Р
ідинні системи охолодження бувають: • відкриті; • закриті. Відкрита система охолодження безпосередньо сполучаєть­ся з навколишньою атмосферою, а закрита (рис. 1, а), що засто­совується в сучасних двигунах, — періодично, через спеціальні кла­пани в кришці радіатора або розподільного бачка. В закритих систе­мах охолодження підвищується температура кипіння охолодної рідини, й вона менше випаровується. Крім того, циркуляція рідини примусова. Як охолодну рідину використовують воду або антифризи (водяні розчини етиленгліколю, в тому числі «Тосол-А40» і «То-сол-А65» з температурою замерзання не вище ніж —40 та —65 °С від­повідно).

Рис. 1, б


Повітряна система охолодження

Для повітряних систем охолодження (рис. 1, б) ха­рактерна безпосередня передача теплоти в атмосферу. Потрібна інтенсивність охолодження досягається за допомогою охолодних ре­бер 10, вентилятора 2 та рефлектора 9. Витрата охолодного повітря може регулюватися. Система проста за будовою та в експлуатації, за­безпечує швидке прогрівання двигуна після запуску, має невелику масу. Недоліки системи повітряного охолодження: велика потуж­ність, що витрачається на привод вентилятора; шумність роботи; не­рівномірність відведення теплоти по висоті циліндра.

3. Рідинна система охолодження
Принцип дії рідинної системи охолодження (рис. 2). Відцентро­вий насос, який дістає обертання за допомогою паса від шківа колін­частого вала, засмоктує охолодну рідину з нижньої частини радіатора через патрубок і нагнітає її в сорочку охолодження циліндрів.

Охо­лодна рідина обмиває насамперед найбільш нагріті деталі двигуна, відбирає частину теплоти, а потім через верхній патрубок подається у верхній бачок радіатора.

Проходячи крізь серцевину радіатора в нижній бачок, нагріта рідина охолоджується й знову спрямовується до відцентрового насоса.

Водночас частина нагрітої рідини надхо­дить у сорочку впускного трубопроводу для підігрівання пальної су­міші, а також у разі потреби відводиться через спеціальний кран в опалювач салону кузова.

Радіатор призначається для охолодження рідини, що відводить теплоту від двигуна. Він складається з нижнього та верхнього латун­них бачків, припаяних до серцевини, патрубків і заливної горловини з пробкою. В автомобілі «Москвич» радіатор пластинчастий, його серцевину виготовлено з латунної стрічки (рис. 3).

Патрубки бачків через прогумовані шланги сполучають радіатор із сорочкою охолодження блока циліндрів. Заливна горловина радіа­тора герметично закривається пробкою (рис. 4), в яку встановле­но випускний (паровий) 7 і перепускний (повітряний) 9 клапани.

Випускний клапан 7 відкривається, коли тиск у системі охоло­дження підвищується до 0,15 МПа. При цьому вода, що застосо­вується як охолодна рідина, закипає за температури 109 °С. Якщо клапан стерильний, рідина, яка закипає, або пара відводиться в розширювальний бачок, що запобігає руйнуванню радіатора й пат­рубків.

Перепускний клапан 9 відкривається, коли тиск у системі зни­жується до 0,01 МПа внаслідок зменшення об'єму охолодної рідини або конденсації парів рідини під час остигання двигуна.

При цьому в радіатор надходить рідина з розширювального бачка, що запобігає сплющуванню трубок серцевини радіатора атмосферним тиском.

Розширювальний бачок W (див. рис. 2), який виготовляється із пластмаси, містить певний об'єм охолодної рідини й слугує для конпенсації зміни об'єму охолодної рідини в системі охолодження під час роботи двигуна.

Відцентровий водяний насос установлюється в передній частині блока циліндрів і забезпечує примусову циркуляцію рідини в системі охолодження. Він складається з алюмінієвого корпусу 16 (рис. 3), в якому запресовано сталевий стакан.

У стакані розміщено два під­шипники, на яких установлено вал 10. Підшипники заповнюються мастилом (змащувати їх не треба до ремонту).

На передньому кінці вала напресовано маточину 11 вентилятора, а на задньому — чавунну крильчатку 5. Ущільнення заднього кінця вала на виході його з кор­пусу досягається самоущільнювальним сальником з ущільнюваль­ною шайбою 4, розміщеною всередині корпусу сальника, по поверх­ні якої своїм торцем ковзає крильчатка.



Рис. 2.

Схема системи охолодження двигуна автомобілів «Москвич»:

1, 5 — зливальні краники; 2 — гільза циліндра; 3 — випускний трубопровід; 4 — відвідний шланг до опалювача; 6 — вентилятор; 7 — жалюзі радіатора; 8 — радіа­тор; 9— кришка заливної горловини; 10— розширювальний бачок; 11 — термостат; 12 — датчик покажчика температури охолодної рідини; 13 — відцентровий насос; 14 — відвідний шланг камери підігрівання впускного трубопроводу; 15 — камера підігрівання впускного трубопроводу; 16 — впускний трубопровід; 17 — кран від­бирання рідини в опалювач; 18 — покажчик температури охолодної рідини; 19 — сорочка головки блока циліндрів; 20 — сорочка блока циліндрів
Всередині корпусу сальника встановлено також гумову манжету 3 й розтискну пружину 14.

Остання через латунні обойми 13 притискає торці манжети до кор­пусу ущільнювальної шайби 12 сальника. Щоб запобігти проникан­ню рідини в корпус насоса (в разі несправності сальника), в ньому зроблено дренажний (контрольний) отвір, крізь який рідина витікає назовні. Це запобігає також вимиванню мастила з підшипника.



Рис. 3

Радіатор:

а — будова; б — трубчаста серцевина; в — пластинчаста серцевина; / — верхній бачок із патрубком; 2 — паровідвідна трубка; 3 — заливна горловина з пробкою; 4 — серцевина; 5 — патрубок із зливальним краником; 6 — нижній бачок; 7 — трубки; 8 — поперечні пластини
До маточини 11 вентилятора болтами прикріплюється шків привода від­центрового насоса та вентилятора.

Привод здійснюється трапецієподібним пасом від шківа колінча­стого вала. Цим самим пасом приводиться в обертання генератор. Під час роботи двигуна крильчатка насоса своїми лопатями захоп­лює охолодну рідину, що надходить з нижнього бачка радіатора, під дією відцентрової сили відкидає її до стінок корпусу й нагнітає в со­рочку блока й головки циліндрів.


Рис. 4

Пробка радіатора:

1 — патрубок для приєднання трубки до розширювального бачка; 2 — горловина ра­діатора; 3 — кришка пробки; 4 — прокладка кришки; 5, 6 — пружини відповідно ви­пускного клапана та кришки; 7, 9 — відповідно випускний і перепускний клапани; 8, 10 — прокладки відповідно випускного й перепускного клапанів
Вентилятор — чотирилопатевий, пластмасовий, слугує для ство­рення сильного потоку повітря, що просмоктується через серцевину радіатора, для швидшого охолодження в ньому рідини. Лопаті венти­лятора разом із приводним шківом кріпляться болтами до маточини вала відцентрового насоса.

Термостат — двоклапанний, призначається для прискорення пі­дігрівання двигуна після пуску й автоматичного підтримання найви-гіднішого теплового режиму двигуна під час руху автомобіля. Його встановлюють у корпусі відвідного патрубка головки циліндрів. Тер­мостат двигуна складається з корпусу 2 (рис. 5), в якому роз­міщено рухоме осердя 4 з двома клапанами: перепускним 1 та основ­ним 7. У початковому (верхньому) положенні осердя втримується поворотною пружиною 3. Всередині осердя розміщено реактивний штифт 5, гумовий буфер 6, гумову діафрагму 8 і тверду термочутливу речовину — церезин (кристалічний віск) 9, що має великий коефі­цієнт об'ємного розширення. Під час прогрівання двигуна після пус­ку (рис. 6, а) основний клапан /закритий, а перепускний 1 — від­критий, і охолодна рідина циркулює по малому колу, минаючи раді­атор: від відцентрового насоса в сорочку охолодження й через перепускний клапан 1 термостата назад до насоса. Таким чином охо­лодна рідина, циркулюючи тільки сорочкою охолодження, швидко нагрівається й прогріває двигун. У міру нагрівання охолодної рідини церезин в осерді термостата починає плавитися й, розширюючись, вибиває діафрагму 8, передаючи через буфер 6 зусилля на штифт 5. Останній, упираючись у корпус, переміщує осердя 4 з клапанами вниз, відкриваючи основний клапан і прикриваючи перепускний.



Рис. 5

Водяний насос автомобілів «Москвич»:

1 — стопорне кільце; 2 — корпус ущільнювача; 3 — манжета; 4 — ущільнювальна шайба; 5 — крильчатка; 6 — підшипник; 7 — контргайка; 8 — стопорний гвинт під­шипника; 9 — розпірна втулка; 10— вал; 11— маточина; 12 — корпус ущільню­вальної шайби; 13 — обойма; 14 — пружина; /5 — стакан підшипників;

16 — корпус насоса

При цьому нагріта рідина починає частково надходити через основ­ний клапан 7 у радіатор, а частково — через перепускний до насоса (рис. 6, б). Коли охолодна рідина прогріється до температури 90...94 °С, основний клапан повністю відкривається, а перепуск­ний — закривається. В цей час циркуляція всієї рідини відбувати­меться по великому колу через радіатор (рис. 6, в).

Жалюзі складаються з вертикальних пластин, шарнірно закріпле­них угорі та внизу перед радіатором. Повертання пластин для зміни кількості повітря, що проходить крізь серцевину радіатора, а отже, регулювання температури охолодної рідини здійснюються рукоят­кою з місця водія. Коли рукоятка всунута до кінця, жалюзі відриті, й повітря вільно проходить крізь серцевину радіатора. Прикриваються жалюзі витягуванням рукоятки. Це потрібно для прискорення про­грівання двигуна й під час руху за низьких температур навколишньо­го повітря.


Рис. 6

Схема роботи термостата двигуна автомобілів «Москвич»:

а — циркуляція рідини по малому колу під час прогрівання холодного двигуна; б — циркуляція по малому та великому колам (початкове відкривання клапана); в — циркуляція по великому колу (повне відкриття клапана, двигун прогріто до

нормальної температури)
Для зливання охолодної рідини із системи є два зливальних кра­ники. Один із них, установлений з лівого боку на підвідному патруб­ку відцентрового насоса, закривається повертанням управо спеціаль­ної тяги, шарнірно з'єднаної зі стержнем краника. Другий краник, розташований з правого боку в нижній частині сорочки блока цилін­дрів, закривається переміщенням тяги вниз. Для відкривання крани­ка тягу переміщують угору.

4. Несправності системи охолодження автомобілів, ремонт систем охолодження


Ознаками несправності системи охолодження є підтікання охолодної рідини, перегріву чи переохолодження двигуна.

Підтікання рідини може відбуватися через нещільності в з'єднаннях шлангів і фланців, тріщини в бачках і серцевині радіатора, несправні чи погано закриваються спускні пробки, а також через контрольний отвір рідинного відцентрового насоса. При цьому на місці стоянки утворюються мокрі плями і виникає необхідність часто доливати охолодну рідину. Для усунення течі через нещільності в з'єднаннях шлангів треба підтягнути стяжні хомутики. Текти через нещільності у фланцях патрубків усувається підтягуванням болтів і гайок кріплення. У випадку протікання рідини через дренажний отвір корпусу рідинного насосу необхідно замінити зношені деталі манжети, що самоущільнюється, (сальника). Якщо невелике підтікання з дренажного отвору виявлено в період обкатування автомобіля, це може бути результатом незакінченого приробляння деталей ущільнювача і вживати заходів до усунення течі поки немає необхідності. Неприпустимо усувати підтікання закриттям отвору. Це неминуче приведе до влучення рідини в підшипник насоса і до його руйнування. Підтікання рідини через тріщини в бачках і серцевині радіатора усувається запаюванням (заклеюванням) ушкоджених місць. Підтікання рідини через невеликі тріщини може бути усунуте шляхом додавання в охолодну рідину спеціального герметику.

Перегрів двигуна характеризується підвищеною температурою і можливим закипанням охолодної рідини. Виникає він унаслідок: недостатнього рівня охолодної рідини; несправності електровентилятора (не включається через несправність чи датчика електродвигуна, що не дає потрібну частоту обертання); засмічення проходів у серцевині радіатора; поломки крильчатки відцентрового насоса; несправності термостата (не відкривається основний клапан і рідина через радіатор не циркулює); чи забруднення відкладення шумовиння в сорочці охолодження і радіаторі. Перегрів двигуна може бути викликаний також несправностями систем живлення і запалювання. При перегріві відбуваються втрата потужності двигуна внаслідок погіршення наповнення циліндрів пальною сумішшю, а також вигоряння олії, що приводить до посиленого зношування поршневої групи і циліндрів. При тривалій роботі з підвищеною температурою можливе заклинювання поршнів у циліндрах і вихід двигуна з ладу, тому при перших же ознаках перегріву необхідно приймати міри до усунення несправностей.

Для перевірки справності термостата безпосередньо на автомобілі необхідно пустити двигун і обмацати рукою нижній чи бачок нижній патрубок радіатора. При справному термостаті чи бачок патрубок починає прогріватися, коли температура охолодної рідини досягне 80 - 90 °С. При цьому стрілка покажчика температури в комбінації приладів повинна знаходитися на відстані 3 - 4 мм від червоної зони шкали чи ташовуватися між розподілами 80 - 100 на цифровому покажчику.

Засмічення проходів серцевини радіатора визначається зовнішнім оглядом і усуненням спочатку прочищенням щіткою з довгим ворсом, промиванням серцевини струменем води з боку двигуна, а потім продувкою стисненим повітрям.

Забруднення і шумовиння в сорочці охолодження і радіаторі значно погіршують тепловіддачу і викликають тому систематичний перегрів двигуна. Для усунення цього необхідно промити систему охолодження одним зі спеціальних складів, що видаляють шумовиння, відповідно до технології його застосування, після чого промити систему чистою водою і заправити охолодною рідиною.

Переохолодження двигуна може бути викликано несправністю термостата (не закривається основний клапан). Необхідно перевірити термостат способом, зазначеним вище, і при необхідності замінити його. Робота двигуна при низькій температурі охолодної рідини приводить до втрати потужності і викликає посилене зношування деталей кривошипно-шатунного механізму внаслідок погіршення умов змащення через конденсацію пар палива, змивання олії зі стінок циліндрів і розрідження олії в картері.

Технічне обслуговування системи охолодження. Щодня необхідно перевіряти відсутність підтікань і контролювати рівень охолодної рідини, що на остиглому двигуні повинний бути на 3 - 4 див вище ризики з оцінкою "М1М" у розширювальному бачку, а при наявності двох поділок (двигун Мемз-245) - на рівні верхньої ризики. Під час роботи двигуна і відразу після його зупинки рівень рідини може трохи підвищуватися.

Як охолодну рідину в системах охолодження двигунів використовується Тосол А-40 чи Тосол А-65. Ці рідини являють собою суміш технічного етиленгліколя і дистильованої води з температурою замерзання відповідно -40 і -65 °С, температура їхнього закипання при атмосферному тиску близько 108 °С. При зазначених негативних температурах рідина перетворюється не в лід, а в густу масу, що не викликає ушкодження радіатора і блоку циліндрів двигуна. Ці рідини не схильні до вспінювання, відкладенню шумовиння і випару, але є отрутними. При влученні їх в організм людини може відбутися важке отруєння, тому їх не можна відсмоктувати ротом через шланг. Після роботи з ними треба добре мити руки з милом. Не слід допускати влучення рідини на пофарбовану поверхню кузова щоб уникнути псування фарбування. Зберігати рідина можна в закупореній чистій скляній, пластмасовій чи залізній, але не оцинкованому посуді.

Для всіх двигунів, експлуатованих у південних регіонах країни, круглорічно, а в районах середньої смуги і Півночі в теплий час року ін!/необхідності допускається заливати в систему охолодження чисту м'яку воду. Для цього із системи охолодження зливають низькозамерзаючу рідину, заливають до повного рівня воду, пускають двигун і прогрівають його до нормальної температури (80...90 °З). Потім зупиняють двигун, зливають воду й остаточно заправляють систему чистою водою. Слід, однак, мати на увазі, що застосування води сприяє утворенню шумовиння на внутрішніх поверхнях сорочки охолодження. Тому доцільно у воду додавати препарат "Антинакипін".

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:


В автомобільних двигунах застосовують такі системи охолоджен­ня:

• рідинну (здебільшого);

• повітряну (рідше).

Температура охолодної рідини, що міститься в головці блока ци­ліндрів, має становити 80...95°С. Такий температурний режим найвигідніший, забезпечує нормальну роботу двигуна й не повинен змінюватися залежно від температури навколишнього повітря та наван­таження двигуна.

Рідинні системи охолодження бувають: • відкриті; • закриті.

Для повітряних систем охолодження ха­рактерна безпосередня передача теплоти в атмосферу. Жалюзі складаються з вертикальних пластин, шарнірно закріпле­них угорі та внизу перед радіатором. Повертання пластин для зміни кількості повітря, що проходить крізь серцевину радіатора, а отже, регулювання температури охолодної рідини здійснюються рукоят­кою з місця водія. Коли рукоятка всунута до кінця, жалюзі відриті, й повітря вільно проходить крізь серцевину радіатора. Прикриваються жалюзі витягуванням рукоятки. Це потрібно для прискорення про­грівання двигуна й під час руху за низьких температур навколишньо­го повітря.

Принцип дії рідинної системи охолодження полягає в тому, що відцентро­вий насос, який дістає обертання за допомогою паса від шківа колін­частого вала, засмоктує охолодну рідину з нижньої частини радіатора через патрубок і нагнітає її в сорочку охолодження циліндрів.

Охо­лодна рідина обмиває насамперед найбільш нагріті деталі двигуна, відбирає частину теплоти, а потім через верхній патрубок подається у верхній бачок радіатора.

Проходячи крізь серцевину радіатора в нижній бачок, нагріта рідина охолоджується й знову спрямовується до відцентрового насоса.

Водночас частина нагрітої рідини надхо­дить у сорочку впускного трубопроводу для підігрівання пальної су­міші, а також у разі потреби відводиться через спеціальний кран в опалювач салону кузова.

Радіатор призначається для охолодження рідини, що відводить теплоту від двигуна. Він складається з нижнього та верхнього латун­них бачків, припаяних до серцевини, патрубків і заливної горловини з пробкою.

Патрубки бачків через прогумовані шланги сполучають радіатор із сорочкою охолодження блока циліндрів. Заливна горловина радіа­тора герметично закривається пробкою, в яку встановле­но випускний (паровий) 7 і перепускний (повітряний) 9 клапани.

Випускний клапан 7 відкривається, коли тиск у системі охоло­дження підвищується до 0,15 МПа. При цьому вода, що застосо­вується як охолодна рідина, закипає за температури 109 °С. Якщо клапан стерильний, рідина, яка закипає, або пара відводиться в розширювальний бачок, що запобігає руйнуванню радіатора й пат­рубків.

Перепускний клапан 9 відкривається, коли тиск у системі зни­жується до 0,01 МПа внаслідок зменшення об'єму охолодної рідини або конденсації парів рідини під час остигання двигуна.

При цьому в радіатор надходить рідина з розширювального бачка, що запобігає сплющуванню трубок серцевини радіатора атмосферним тиском.

Список використаної літератури



1. Боровських Ю. L, Буральов Ю. В., Морозов К. А. Будова автомобілів. — К • Вища шк., 1991. — 304 с.

2. Калисский В. С., Манзон А. Й., Нагула Г. Е. Учебник водителя (категории «С»). - M.: Транспорт, 1985. - 334 с.

3. Кленников В. М., Ильин H. M., Буралев Ю. В. Учебник водителя (категории «В»). — М.: Транспорт, 1980. — 254 с.

4. Михайловский Е. В., Серебряков К. Б., Тур Е. Я. Устройство автомобилей. — М.: Машиностроение, 1981. — 344 с.

5. Резник А. М., Орлов В. П. Электрооборудование автомобилей — М • Транспорт, 1983. — 254 с.

6. Румянцев С. И., Синельников А. Ф., Штоль Ю. Л. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. — М.: Машиностроение, 1989. — 310 с.

7. Сабинин А. А. Автомобили с дизельными двигателями. — М.: Высш шк 1981. - 263 с.

8. Шестопалов К. С., Чиняев В. Г. Устройство и эксплуатация автомобиля — М.: Изд. ДОСААФ, 1974. - 286 с.

9. Ютт В. Е. Электрооборудование автомобилей. — М.: Транспорт, 1989 — 286 с.




скачати

© Усі права захищені
написати до нас