Доповідь
«Ефективний урок. Шляхи досягнення ефективності»
Підготувала
Охріменко А.Г.
Сьогодні урок як засіб організації навчально-виховного процесу є по суті основним стрижнем у процесі вирішення методичних і психолого-педагогічних завдань. Понад три століття існує класно-урочна система, і, не дивлячись на безліч експериментів, ніхто поки нічого кращого за урок не запропонував.
Сьогодні перед учителями стоїть важливе запитання: як учити дітей? Я, як і кожен педагог, шукаю відповідь на нього і доходжу висновку, що вчити потрібно так, щоб уроки були цікавими й при цьому діти здобували міцні знання.
"Будьте самі шукачами, дослідниками. Не буде вогнику у вас — вам ніколи не запалити його в інших," - писав В. Сухомлинський.
Як же зробити, щоб урок не тільки надавав учням певні знання й уміння, але й викликав у них справжній інтерес, щире залучення у навчальний процес, сформував творче начало?
Ми живемо в суспільстві змін, тому кожна людина вчиться протягом всього свого життя. Саме вчитель початкових класів повинен розвивати любов до навчання, пізнавальні інтереси дітей молодшого шкільного віку, їхні творчі навички, уміння самостійно здобувати знання, бути активними, не пасивними.
В. О. Сухомлинський писав, що кожна нормальна дитина йде в школу з вогником у душі, і завдання педагога – підтримати цей вогник, щоб він не погас. Для цього потрібно перебувати в постійному пошуку цікавих форм, прийомів, засобів, технологій навчання молодших школярів, вміло поєднувати елементи передового педагогічного досвіду та інноваційних технологій у навчально-виховному процесі.
Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його активності на уроці, вміння працювати з учителем, однокласниками залежить успіх в опануванні програмового матеріалу. На жаль, дітей зазвичай більше хвилюють оцінки, ніж сам процес навчання. Проте шкільні оцінки не визначають майбутнє дитини. Як навчити дитину вчитися самостійно? Як уникнути пасивності учнів на уроці? Як "свій" урок зробити "їхнім" уроком? Як учительське "треба" перетворити на учнівське "хочу"? Що зробити, щоб учні не відсиджувалися, а проявляли себе? Як зробити урок цікавим, різноманітним, ефективним, щоб діти не втрачали цікавості до здобуття знань, щоб "тягнулися" до додаткової літератури?
Мета моєї педагогічної діяльності – сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками.
Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Тому потрібно запроваджувати нові освітні технології, спрямовані на всебічний розвиток дитини.
На мою думку, основними завданнями сучасного вчителя є залучення учнів до активної самостійної діяльності, перетворюючи школярів у її суб’єктів. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань. "Учень — це не посудина, яку потрібно заповнити, учень ― це смолоскип, який потрібно запалити".
Тому з перших днів навчання потрібно уважно придивлятися до кожного учня, намагатися знайти та розвивати його позитивні риси. Від уміння вчителя своєчасно їх помітити, допомогти дитині відчути впевненість у своїх силах, надати своєчасну підтримку, створити сприятливі умови, атмосферу творчості залежить те, чи відчує дитина свою неповторність, чи виросте справжній талант.
Доповідь
«Ефективний урок.
Шляхи досягнення ефективності»
Підготувала
Холод М.Г.
Згадаймо слова В. О. Сухомлинського: «Є успіх ― є бажання вчитися».
Справді, учні добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож із перших днів навчання дитини в школі, створюю ситуацію успіху, підбадьорюю учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.
"Знати свою науку вчителю, звичайно, необхідно, але, крім цього, потрібно ще володіти ключем до розуму і серця своїх вихованців. І хто не володіє цим даром природи, той повинен його шукати в сучасній педагогіці й методиці," - писав К. Лейбніц.
Кожного разу, готуючись до уроку, потрібно вирішувати різні проблеми: чому навчити учнів і як це зробити, як сформувати їхній духовний світ. Пріоритет в організації освітнього процесу надається особистості учня, його вмінню самостійно здобувати знання.
Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб заохочувати до активної пізнавальної діяльності учня, створювати умови для виявлення зацікавленості, стимулювати до висловлювань без побоювань помилитися, формувати прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи, вчитися аналізувати та виявляти учнівську ініціативу, самостійність у самовираженні. Успішність навчально-виховного процесу, висока якість уроку досягається саме завдяки використанню нестандартних технологій.
У роботі повинні бути задіяні тією чи іншою мірою всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності проявляють вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх у роботу, створювати ситуації успіху. Інтерактивні технології – не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.
Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя й учні прагнутимуть до творчості:
Чи буде урок цікавим дітям, чи захочуть вони брати в ньому активну участь, залежить від того, наскільки добре продумана кожна деталь уроку. При організації уроку необхідно спиратися на його мету. Потрібно чітко визначити, що повинен понести з уроку учень, яке завдання буде вирішувати урок: чи буде це вивчення нового матеріалу або урок повторення, узагальнення та систематизації знань, контрольне заняття.
Досягнення мети буде прямо залежати від мотивації учнів. Тому необхідно докласти максимум зусиль, щоб у школярів з’явилося бажання знати те, про що їм розповідається. Потрібно активно використовувати свій творчий потенціал, різноманітні методи, прийоми і засоби навчання.
Дуже важливо вибрати форму уроку. Вона визначається відповідно до його цілей та віку учнів. Форми уроку дуже різні. Уроки вивчення нового матеріалу проводжу у вигляді подорожі, пригоди, уроку-казки, уроку-сюрпризу і т. д. Для більш старшого віку це може бути презентація, в тому числі підготовлена самими учнями. Урок закріплення матеріалу проводжу у вигляді конкурсу, презентації, концерту, ярмарку. Це може бути як в межах одного класу, так і декількох класах паралелі. Дуже цікаво проходять урок-екскурсія, урок-похід, урок-мандрівка, урок-марафон. Це сприяє не тільки прояву інтересу учнів до уроку, а й згуртуванню класу. Контрольний урок можна провести у формі олімпіади, вікторини, уроку-змагання, уроку-брейн-рингу та інші. Для комбінованого уроку підходить проведення його у формі майстерні. Але слід пам’ятати, що подібні уроки повинні проводитися в системі, але не кожен день. Учні, по-перше повинні будуть підготуватися, по-друге, вони будуть знати, що їх знову чекає не просто цікавий урок, а свято. Це піднімає і авторитет вчителя в очах учнів. Комп’ютер, таблиці, ілюстрації, відеофільми, презентації — правильне й доречне використання цього тільки прикрасить урок.
Спираючись на цілі та форму уроку, вибираю методи і прийоми навчання. Вони класифікуються за різними підставами і можуть бути: словесні, наочні, практичні, пояснювально-ілюстративний метод, репродуктивний метод, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, або евристичний, метод, дослідницький метод і т. д. Велике значення для розвитку пізнавального інтересу школярів набувають методи проблемного навчання, адже саме вони більшою мірою здатні активізувати учнів на уроці.
Проблемне питання, проблемне завдання, проблемна ситуація і т. д. Все це дозволяє зробити будь-який урок цікавим, завдяки тому, що діти самі беруть участь пошуку відповіді. Застосування різних методів навчання сприяє підвищенням пізнавального інтересу учнів, а це нерозривно пов’язано з кращим засвоєнням досліджуваного матеріалу, розвитку в них творчих здібностей, уваги, пам’яті, мислення. Учень буде із задоволенням чекати наступного уроки, знаючи, що на них завжди цікаво.
Під час уроків потрібно застосовувати елементи інтерактивних методик, які мають багато переваг: у роботі задіяні всі діти класу, учні вчаться працювати у групі, парі, формується доброзичливе ставлення до опонента, кожна дитина має можливість пропонувати свою думку, створюється "ситуація успіху", за короткий час опановується багато нового матеріалу, формується вміння аргументувати свою думку. Із задоволенням ми з учнями проводимо на уроках інтерактивні вправи - "Аналогії", "Обговорення", "Вузлики", "Мозковий штурм", "Асоціативний кущ", "Роби, як я" та інші.
Інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості дітей, що і робить урок цікавим.
Знаючи, що провідний вид діяльності для учнів початкових класів – гра, постійно користуюся цим. Саме використанню цікавих вправ, ігрових ситуацій на уроках приділяю багато уваги у своїй роботі. Вважаю, що вони сприяють підвищенню якості знань, умінь та навичок учнів і зацікавлюють дітей на уроці.
Добираючи цікаві завдання, потрібно враховувати, що вони повинні сприяти повноцінному всебічному розвитку дітей, їх пізнавальних здібностей, мовлення, досвіду спілкування з однолітками і дорослими, прищеплювати інтерес до навчальних занять, формувати уміння і навички до навчальної діяльності, допомогти дитині оволодіти уміннями аналізувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати.
Матеріал до уроків добирати різноманітний, але весь він має бути цікавим як за змістом, так і за формою проведення. У процесі гри інтелектуальна діяльність дитини повинна бути пов'язана з її діями по відношенню з оточуючими предметами. Дуже дітям подобаються інтерактивні дидактичні ігри "Модельєри", "Кмітливчики", "Загадкові кросворди", "Дотепники", "Клуб знавців", "Ігрова скринька", "Рятівники" та інші. Для успішного навчання в процесі гри необхідно застосовувати як предмети, які оточують школяра, так і моделі вивченого матеріалу.
Науковці зазначають: правильно організований урок завжди має бути ефективним. Та практика часто заперечує цьому теоретичному постулату, оскільки він не враховує склад учнів і особистість учителя, тобто психолого-педагогічну складову процесу навчання, а обмальовує тільки ідеальну модель взаємодії вчителя і учнів: учитель пропонує – учні діють. А що робити вчителю, якщо учні відмовляються (не бажають) діяти?
Але щоб провести урок, який би запам’ятався учням (а значить – став результативним, ефективним для них, а не з точки зору процесу навчання), слід говорити про екстраметодичні прийоми і знахідки вчителів-практиків, націлені на отримання певного продукту (матеріального, інтелектуального чи духовного) як результату діяльності вчителя і учнів на уроці.
Тож сучасний урок цінний не тільки отримуваною учнями інформацією, але і навчанням їх способам діяльності для отримання інформації. Учитель на уроці повинен прагнути передати спосіб творчої діяльності або стимулювати дітей до створення такого самостійно, нехай і в початковій, примітивній формі.
Цікавий урок повинен відображати володіння вчителем класичною структурою його на тлі активного застосування власних, авторських напрацювань, як в сенсі його побудови, так і у відборі навчального матеріалу, в технології його подачі. Провідну роль при цьому грає форма організації пізнавальної діяльності учнів, ступінь готовності їх засвоїти новації вчителя. У будь-якому випадку саме рівень взаєморозуміння вчителя і учня на уроці свідчить про актуальність нових технологій, використовуваних вчителем, про його творчий потенціал.