ДЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ МОЗ УКРАЇНИ»
КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ, СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ
ТА ВАЛЕОЛОГІЇ
| «Затверджено» на методичній нараді кафедри ф  ізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології  (назва кафедри)Завідувач кафедри к.мед.н. __________ О.Б. Неханевич « 30» 08 2013 р. |
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА
студентам ІV курсу МЕДИЧНОГО факультету
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
з дисципліни Фізична реабілітація, спортивна медицина
М
ОДУЛЬ № 1: ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНАЗмістовий модуль 1: Спортивна медицина
Тема № 6: Передпатологічні стани, захворювання
та ушкодження, які виникають при
нераціональних заняттях фізичними вправами
Дніпропетровськ 2013
МОДУЛЬ І. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНА
Змістовний модуль 1: Спортивна медицина
ТЕМА № 5. Передпатологічні стани, захворювання та ушкодження, які
виникають при нераціональних заняттях фізичними вправами
Актуальність теми: Добре відомий позитивний вплив фізичних вправ на здоров'я людей, так само, як і небезпека тривалої фізичної бездіяльності. Проте фізична активність тільки тоді корисна, коли вона не надмірна і відповідає індивідуальним можливостям людини. Нераціональне дозування фізичних навантажень під час занять спортом, фізичною культурою або в процесі фізичної реабілітації може стати причиною виникнення передпатологічних змін та розвитку серйозних патологічних станів, які іноді навіть не сумісні з життям. Саме тому, одним з найактуальніших завдань спортивної медицини є вивчення різноманітних відхилень у стані здоров'я, які виникають при неадекватних, перш за все, надмірних фізичних навантаженнях, або через допуск до занять фізичними вправами, особливо спортом, осіб, з різними, найчастіше прихованими, відхиленнями в стані здоров'я.
Безперечно, що глибоке знання причин виникнення, механізмів розвитку, принципів надання невідкладної допомоги і вчасного лікування передпатологічних станів, захворювань чи ушкоджень, що розвиваються при неадекватних фізичних навантаженнях, зможе забезпечити їх профілактику і подальше уникнення в процесі занять фізичними вправами.
Тривалість заняття (або теми): 2 (год.).
Навчальна мета: Ознайомитися з передпатологічними станами, захворюваннями та ушкодженнями, які виникають при нераціональних заняттях фізичними вправами, оволодіти методами їх своєчасної діагностики та надання першої медичної допомоги, засвоїти основні принципи їх лікування і профілактики.
Конкретні цілі:
Знати:
зміни основних фізіологічних систем організму під впливом фізичних навантажень різної інтенсивності;
причини виникнення, патофізіологічні механізми та способи запобігання передпатологічних та патологічних станів, а також раптової смерті при нераціональних заняттях фізичною культурою і спортом.
Вміти:
виявляти зовнішні ознаки різних ступенів стомлення при виконанні фізичних вправ;
проводити діагностику гострого та хронічного фізичного перенапруження, а також інших захворювань і ушкоджень, що виникають внаслідок неадекватних фізичних навантажень;
володіти методами невідкладної допомоги і лікування гострого та хронічного фізичного перенапруження.
Оволодіти практичними навичками:
самостійно проводити діагностику зовнішніх ознак різних ступенів стомлення при виконанні фізичних вправ;
самостійно діагностувати ранні ознаки гострого та хронічного фізичного перенапруження, а також інших захворювань та ушкоджень, які виникають при неадекватних фізичних, особливо надмірних, навантаженнях;
володіти методами надання невідкладної допомоги при гострих патологічних станах, які виникають при надмірних фізичних навантаженнях.
Базові знання, уміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):
-
Назви попередніх дисциплін
Отримані навички
Нормальна фізіологія
Володіти навичками реєстрації основних фізіологічних показників, методиками проведення функціональних проб.
Патологічна фізіологія
Визначати механізми розвитку передпатологічних та патологічних змін в організмі, в т.ч. при неадекватних фізичних навантаженнях.
Пропедевтика внутрішніх хвороб
Вимірювати частоту дихання, артеріальний тиск, ЧСС, давати характеристику пульсу. Оцінювати зовнішні ознаки втоми та перевтоми, гострого та хронічного фізичного перенапруження різних органів і систем. Інтерпретувати отримані клінічні дані
Пропедевтика дитячих хвороб
Знати особливості функціонального стану дітей в залежності від віку.
Фізичне виховання
Мати уяву про методику оздоровчого та спортивного тренування. Проводити самоконтроль при фізичних тренуваннях.
5. Зміст теми:
5.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
-
№ з/п
Термін
Визначення
1.
Передпатологічні стани під час занять фізичними вправами
Це початкові форми порушення у функціонуванні органу або системи, що протікають без суб'єктивних відчуттів, але які мають тенденцію до переходу в патологію, якщо своєчасно не проводиться корекція фізичних навантажень та / або не застосовуються адекватні лікувально-профілактичні засоби.
2.
Втома
Фізіологічний процес, який супроводжує любе заняття фізичними вправами та проходить сам по собі після відпочинку.
3.
Перевтома
Стан, що виникає при накопиченні явищ втоми, коли організм людини протягом певного часу повністю не відновлюється від одного тренувального заняття або змагання до іншого.
4.
Перенапруження
Порушення функції органів і систем організму внаслідок дії неадекватних – надмірних – навантажень.
5.
Гостре фізичне перенапруження
Гострий патологічний стан, що розвивається під час або відразу після одноразового фізичного навантаження, яке значно перевищило функціональні можливості людини в момент його виконання.
6.
Хронічне фізичне перенапруження
Патологічні зміни в органах і системах, які розвиваються внаслідок дії тривалих фізичних та/або психоемоційних перенавантажень.
7.
Хронічно виникаючі гострі прояви фізичного перенапруження
Ряд гострих станів, що постійно (хронічно) виникають під час або відразу після виконання тренувальних чи змагальних навантажень.
8.
Допінг
5.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Поняття про втому, перевтому, гостре та хронічне фізичне перенапруження.
Причини виникнення передпатологічних станів, захворювань і ушкоджень під час занять фізичними вправами.
Види гострого фізичного перенапруження.
Хронічне фізичне перенапруження ЦНС (перетренованість), причини виникнення, типи та стадії перетренованості, лікувально-профілактичні заходи.
Хронічне перенапруження серцево-судинної системи. Поняття про «фізіологічне» та «патологічне» спортивне серце.
Кардіоміопатія внаслідок хронічного фізичного перенапруження, клінічна картина, стадії перебігу, лікування та профілактика.
Порушення ритму серця під час занять фізичною культурою та спортом.
Гіпер- та гіпотонічні стани під час занять фізичною культурою та спортом.
Хронічні ураження та перенапруження опорно-рухового апарату.
Хронічно виникаючі гострі фізичні перенапруження під час занять фізичною культурою і спортом (печінковий больовий синдром, гравітаційний шок, гіпоглікемічний стан та ін.), причини виникнення, невідкладна допомога.
Раптова смерть в процесі занять фізичною культурою та спортом, визначення та основні причини, які до неї призводять.
Патологічні стани, захворювання і ушкодження, які найчастіше призводять до раптової смерті при фізичних навантаженнях.
Основні заходи профілактики раптової смерті під час занять фізичною культурою і спортом.
Поняття про допінг, основні види допінгів, наслідки їх застосування.
Практичні роботи (завдання), які використовуються на занятті:
Зробити опис клінічної картини, стадій перебігу, лікування та профілактики гострої та хронічної фізичної перенапруги.
Дайте опис клінічної картини, лікування та профілактики різних типів перетренованості.
Зробіть огляд клінічної картини, стадій перебігу, лікування та профілактики метаболічної кардіоміопатії внаслідок хронічного фізичного перенапруження.
Встановіть причини виникнення та наведіть схему надання невідкладної допомоги при гострих патологічних станах під час занять фізичною культурою та спортом (печінковий больовий синдром, гравітаційний шок, гіпоглікемічний стан).
5.4. Зміст теми:
Причини передпатологічних та патологічних станів, що виникають в процесі занять фізичними вправами поділяють на дві великі групи:
1. Не пов’язані безпосередньо із заняттями фізичними вправами:
негативні впливи зовнішнього середовища (переохолодження, перегрівання, висока вологість та ін.);
наявність вогнищ хронічної інфекції (хронічного тонзиліту, гаймориту, холециститу, каріозних зубів та ін.), які послаблюють захисні сили організму і погіршують адаптацію організму до фізичних навантажень;
допуск до занять фізичними вправами осіб з наявністю граничних станів або прихованої патології внаслідок недостатньо точної їх діагностики чи недооцінки лікарем виявлених порушень, особливо таких як передгіпертонічні стани, синдроми з’єднувально-тканинної дисплазії (в т.ч. аневризми серця і крупних судин; вади серця, додаткові хорди лівого шлуночка) та ін.
2. Пов’язані із заняттями фізичними вправами:
неправильна організація та методика тренувань, насамперед, застосування надмірних фізичних навантажень;
недостатнє відновлення після тренувань чи змагань;
початок тренувань без попереднього лікарського обстеження; допуск до тренувань у хворобливому стані або нехтування рекомендаціями лікаря;
не дотримання термінів відновлення тренувань і змагань після перенесених захворювань, особливо таких, як грип, ангіна та ін.; наслідки закритих травм (навіть незначних) голови, грудної клітини, живота;
неправильна поведінка осіб, що займаються фізичною культурою та спортом (порушення режиму тренувань і відпочинку, неякісне харчування, шкідливі звички (зловживання алкоголем, паління та ін.), дисимуляція (прихованість) скарг при захворюваннях, поєднання інтенсивних тренувань з напруженою фізичною чи розумовою діяльністю або навчанням, іспитами тощо;
несприятливі санітарно-гігієнічні умови місць тренувань чи змагань;
погане матеріально-технічне забезпечення навчально-тренувального процесу.
До передпатологічних станів, що виникають в процесі занять фізичними вправами відносяться перевтома і перенапруження провідних систем організму.
Перевтома – стан, що виникає при накопиченні явищ втоми, коли організм людини протягом певного часу повністю не відновлюється від одного тренувального заняття або змагання до іншого.Перевтома характеризується більш тривалішим, ніж звичайно, збереженням після фізичних навантажень відчуттям втоми, супроводжується погіршенням самопочуття, сну, нестійким настроєм, небажанням тренуватися. Фізична працездатність може в цілому залишатися без істотних змін або трохи знижуватися. Проте стає помітним ускладнення при утворенні нових рухових навиків, виконанні складних тактичних задач, з'являються технічні погрішності, можуть знижуватись спортивні результати, подовжується відновлювальний період після дозованих фізичних навантажень.
Перенапруження – порушення функції органів і систем організму внаслідок дії неадекватних, насамперед, надмірних навантажень. Будь-яке фізичне перенапруження правильно вважати не самостійною патологією, а лише етіологічними факторами, які призводять до розвитку патологічних станів.
Фізичне перенапруження має три клінічні форми:
гостре фізичне перенапруження;
хронічне фізичне перенапруження;
хронічно виникаючі гострі прояви фізичного перенапруження.
Гостре фізичне перенапруження – це гострий патологічний стан, що розвивається під час або відразу після одноразового фізичного навантаження, яке значно перевищило функціональні можливості людини в момент його виконання.
Гостре фізичне перенапруження виявляється різко вираженими вегетативними розладами – появою холодного поту, нудоти, блідості шкірного покрову. Задуха, тахікардія, загальна слабкість і запаморочення не дозволяють продовжувати виконання фізичного навантаження. Відзначають велике число ознак, які свідчать про ураження ЦНС, серцево-судинної системи, органів дихання, нирок і системи крові.
- Гостре перенапруження ЦНС може проявлятися у вигляді:спазму судин головного мозку з розвитком парезів, паралічів; гіпнотичного сну; ретроградної амнезії; стану патологічного афекту; рефлекторного, больового або травматичного шоку.
- Гостра судинна недостатність виявляється непритомністю, колапсом і шоком (гравітаційним, ортостатичним, вазавагальним та ін.).
- Гостре ураження серця як наслідок гострого фізичного перенапруження, виявляється гострою серцевою недостатністю (лівошлуночковою, правошлуновочкою, змішаною); інфарктом міокарда, крововиливом в серцевий м'яз, розривом міокарда.
- Гостра поразка органів дихання виявляється розвитком емфіземи легенів, гострого спонтанного пневмотораксу, гострої дихальної недостатності.
- При гострому ураженні нирок розвивається дистрофія ниркового епітелію з крововиливом у ниркову паренхіму і розвитком інфаркту нирки. Крім того, можуть виникати: гемоглобінурія (внаслідок внутрішньосудинного гемолізу та гемоглобінемії) та міоглобінурія з розвитком міоглобінурійного нефрозу і ниркової недостатності (при травматичному міозиті).
Гостра поразка системи крові при фізичних навантаженнях призводить до появи в периферійній крові значного лейкоцитозу (міогенного), патологічної зміни лейкоцитарної формули, зниження функціональної активності гранулоцитів, гіпоглікемії, ДВС-синдрому.
Профілактика ураження органів і систем організму через гостре фізичне перенапруження ґрунтується на виключенні всіх причин, які призводять до того, що тренувальне і змагальне навантаження стає для спортсмена надмірним. Тому необхідно суворо слідкувати за тим, щоб до змагань допускалися тільки добре підготовлені спортсмени та тільки у відповідній віковій, кваліфікаційній, а в єдиноборствах – ваговій групі. Тренування і змагання у хворобливому стані повинні заборонятися. Слід своєчасно ліквідувати запальні процеси хронічної інфекції і суворо слідкувати за тим, щоб спортсмени дотримувалися тренувального режиму, режиму праці, відпочинку, харчування і лікування.
В усіх випадках гострих фізичних перенапружень спортсмена треба обов’язково госпіталізувати і провести ретельний клінічний аналіз для виявлення причин захворювання.
Хронічне фізичне перенапруження – патологічні зміни в органах і системах, які розвиваються внаслідок дії тривалих фізичних та/або психоемоційних перенавантажень.
Хронічне фізичне перенапруження у спортсменів можна спостерігати під час форсованого тренування та тренування з підвищеними навантаженнями, які не відповідають функціональним можливостям організму. У виникненні хронічного фізичного перенапруження суттєве значення можуть мати порушення режиму життя, роботи, відпочинку, харчування, фізичні та психічні травми, інтоксикація із запалень хронічної інфекції, тренування на тлі будь-якого захворювання або невдовзі після перенесеного грипу, ангіни, гострого респіраторного захворювання. Усі ці чинники знижують здатність організму переносити фізичні навантаження, у зв`язку з чим звичайні тренувальні та змагальні навантаження, можуть стати для спортсмена надмірними. Хронічне фізичне перенапруження у спортсменів частіше розвивається в основний період тренувального процесу і, особливо, коли спортсмен, який перебуває в “спортивній формі”, прагне поліпшити свої досягнення шляхом нераціонального збільшення тренувальних навантажень. Хронічне фізичне перенапруження може привести до ураження ЦНС, серця, печінки, нирок і системи крові. Воно може бути також причиною виникнення порушення ритму серця, підвищення або зниження артеріального тиску.
Основними клінічними формами хронічного фізичного перенапруження є: хронічне перенапруження ЦНС; серцево-судинної системи; системи травлення; системи сечовиділення; системи неспецифічного захисту та імунітету; опорно-рухового апарату.
Хронічне перенапруження ЦНС («хронічна втома» або«перетренованість») – це патологічний стан, який характеризується дезадаптацією, порушенням досягнутого в процесі тренування рівня функціональної готовності, зміною регуляції діяльності систем організму, оптимального співвідношення між корою головного мозку і нижче лежачими відділами нервової системи, руховим апаратом і внутрішніми органами. Останнім часом перенапруження ЦНС поділяють на 2 типи (Г. А. Макарова, 2002):
І тип – «перетренованість» розвивається внаслідок постійної фізичної та психоемоційної перевтоми. Може проявлятися у вигляді наступних синдромів: 1) невротичного (невроз І, ІІ та ІІІ стадії); 2) кардіалгічного; 3) вегетативно-дістонічного; 4) змішаного.
В основі перетренованості І типу лежить перенапруження коркових процесів, у зв'язку з чим провідними ознаками цього стану є зміни ЦНС, які протікають переважно по типу неврозів. Велику роль при цьому виконують і зміни ендокринної сфери, головним чином, кори надниркової залози і гіпофіза. Повторно, внаслідок порушення регуляції, можуть виникати зміни функцій різних органів і систем (серця, судин та ін.).
Причиною виникнення стану перетренованості є не тільки надмірні, але і одноманітні й часті тренування, що проводяться без урахування емоційного стану спортсмена. Слід пам’ятати, що критеріями ризику є надмірні фізичні навантаження еволюційно не передбачені, або помірні навантаження на генетично неповноцінне або ушкоджене серце. Мають також значення порушення режиму. Все це приводить до порушення координації між ЦНС, внутрішніми органами і руховим апаратом. При перетренованості функціональний стан інших органів і систем може бути на достатньо високому рівні.
Звичайно, в клініці хронічного перенапруження ЦНС виділяють нечітко обмежені один від одного три стадії.
I стадія. Скарги найчастіше відсутні, лише в окремих випадках спортсмени скаржаться на порушення сну або небажання тренуватися. Відзначають відсутність зростання спортивних результатів (інколи зниження), гіршає пристосованість серцево-судинної системи до швидкісних навантажень, порушується найтонша рухова координація, з`являються патологічні реакції пульсу та АТ на фізичне навантаження.
II стадія. Характерні функціональні порушення в різних органах та системах організму і зниження спортивних результатів. Спортсмени скаржаться на апатію, млявість, сонливість або, напроти, на підвищення роздратованості, безсоння. Досить часто зникає бажання тренуватися. Крім того, можуть виникати зниження апетиту, легка втома, неприємні відчуття і біль у ділянці серця. Прогресують розлади сну, сон стає поверхневий, неспокійний, з частими сновидіннями, нерідко страхітливого характеру. Відзначається неадекватна реакція на дозоване фізичне навантаження, подовження періоду відновлення після нього, порушення ритму серцевої діяльності у вигляді синусової аритмії, ригідного ритму, екстрасистолії й передсердно-шлуночкової блокади I, інколи II ступеня. У спокої в спортсменів може бути тахікардія і підвищення АТ або, навпаки, різка брадикардія і гіпотензія, часом розвивається вегетативна дистонія.
III стадія. Для неї характерний розвиток неврастенії та різке погіршення спортивних результатів. Клінічно характеризується підвищеною нервовою збудливістю, відчуттям втоми, загальною слабкістю, апатією та безсонням. Часто спортсмени мають характерний вигляд – бліда шкіра обличчя, запалі очі, синюватий колір губ і синці під очима.
Лікувально-профілактичні засоби при «перетренованості» І типу: відпочинок 1-3 тижні; зменшення інтенсивності навантажень, усунення нервової напруги (застосування електросну, аутотренінгу та інших відновлювальних засобів).
ІІ тип – «перетренованість» розвивається при надлишкових обсягах фізичного навантаження на тлі високого рівня витривалості, як феномен «переекономізаціі» забезпечення м'язової діяльності. Єдиним проявом І типу «перетренованості» може бути лише нездатність показати високі спортивні результати при відсутності будь-яких патологічних змін в організмі.
Для того, щоб вийти з даного стану, необхідно на деякий час змінити вид спортивних тренувань на інший.
Хронічне перенапруження системи кровообігу
1 2 3 4