Ім'я файлу: оцінка розвитку в педіатрії.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 30.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
пошкодження глотки.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 30.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
пошкодження глотки.docx
«Вступ»
Для оцінки фізичного розвитку в педіатрії використовуються методи соматометрії, соматоскопії та фізіометрії.
Оцінку фізичного розвитку дитини проводять шляхом порівняння її індивідуальних антропометричних показників з нормативними. При цьому використовують два основні методи: орієнтовних розрахунків і антропометричних стандартів.
Метод антропометричних стандартів є більш точним, оскільки індивідуальні антропометричні величини дитини порівнюють з віковими, статевими і регіонарними антропометричними таблицями стандартів двох типів: параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного).
Незважаючи на високу інформативність сигмальних таблиць, вони мають ряд недоліків, які знижують їх практичну цінність. Зокрема, вони не дають уявлення про взаємний зв’язок зросту, маси тіла, периметрів та інших показників. Крім цього, сигмальні таблиці не дозволяють робити висновки про гармонійність розвитку дитини.
ВЛАСНЕ ЦЕНТИЛЬНИЙ МЕТОД
Більш доцільною є непараметрична «центильна» оцінка, що відображає кількісні характеристики розподілу ознак, абсолютно незалежних від форми розподілу. Це ніби фотографія дійсності. Центильний розподіл — не математизований, не штучний, а суворо об’єктивний. Центильна шкала — це ряд чисел, які характеризують певну ознаку і розміщені з поступово зростаючим значенням їх величин.
Центильні таблиці грунтуються на непараметричних методах оцінки показників фізичного розвитку і не вимагають дотримання умов нормального розподілу варіант.
Принцип центильних таблиць полягає в тому, що центилі ділять ділянку значень показників фізичного розвитку на 100 рівнозначних інтервалів, попадання в які мають рівні ймовірності.
Центилі визначаються за формулою:
Р = L + c/f • е,
де L — нижня межа відповідного центильного інтервалу; с — різниця між порядковим номером центильного випадку і комулятивного збору кількості випадків попадання в центильний інтервал; f — кількість випадків у центильному інтервалі; е — ширина центильного інтервалу.
Найоптимальнішу центильну оцінку параметрів фізичного розвитку можна одержати за умови, якщо кількості об’єктів складає 1000 одиниць. Проте вірогідними є також дані при обстеженні 500 і 250 осіб. У центильному ряді в МІРУ зростання його величин виділяють межі в 3, 10, 25, 50, 75, 90 і 97% Центильного розподілу; 0 і 100% не враховуються як крайні величини (шкала Стюарта).
Звичайно для характеристики фізичного розвитку використовують 3, 10, 25, 50, 75, 90 і 97-й центилі. Наприклад, 3-й центиль — це така величина Досліджуваного параметра, менше якої він спостерігається у 3% дітей; величини параметрів менше 10-го центиля зустрічаються у 10% дітей і т.д.
Перевага центильного методу полягає у можливості комплексної оцінки рівня фізичного розвитку, оскільки його показники (зріст, маса тіла, об’єм грудної клітки) представлені у взаємозв’язку. Причому дуже важливо, що всі показники подані у взаємовідношенні до зросту. Так, якщо маса тіла знаходиться в середній центильній межі (25-75-й центилі), то масу тіла дитини можна оцінювати як таку, що відповідає середнім характеристикам зросту. Межі від 25-го до 10-го і від 75-го до 90-го центиля свідчать про тенденцію до зниження або зростання маси тіла дитини, межі від 10-го до 3-го і від 90-го до 97-го центиля — про явне зниження або зростання маси тіла відносно зросту.
Методика оцінки фізичного розвитку грунтується на порівнянні фактичних та необхідних належних антропометричних показників. Послідовність і структура методики оцінки ступеня фізичного розвитку можуть бути представлені у вигляді такого алгоритму:
1. Проведення соматометрії і збір фактичних антропометричних даних про дитину в повному обсязі (зріст, маса тіла, периметри голови, грудної клітки, плеча, стегна, гомілки, обчислення антропометричних індексів).
2. Визначення необхідних показників фізичного розвитку дитини даного віку на основі емпіричних формул та довідкових таблиць.
3. Зіставлення фактичних антропометричних даних дитини з середніми належними показниками фізичного розвитку дітей даного віку. Розрахунок процентного та сигмального відхилення між фактичними і належними показниками фізичного розвитку, визначення ділянки центильного ряду. Занесення даних до таблиці.
4. Оцінка пропорційності фізичного розвитку дитини відповідно до зросто- масових показників.
5. Оцінка рівня фізичного розвитку з урахуванням відповідності чи невідповідності її віку. Написання висновків.
За підсумками оцінки фізичного розвитку виділяють п’ять його меж: середній, вище середнього, високий, нижче середнього і низький.
При оцінці антропометричних даних використовують такі критерії:
— середні — якщо відхилення показників знаходяться в межах: від 25- го до 75-го центиля;
— вище або нижче середнього — від 75-го до 90-го і від 25- го до 10-го центиля;
— низькі або високі — якщо показники знаходяться в межах: зони від 10-го до 3-го або від 90-го до 97-го центиля.
Правила прикладання дітей до грудини на природному вигодовуванні (476 Майданник , правила на 480):
1. Перед кожним годуванням немовляти груддю мати обов'язково повинна вимити руки з милом і щіткою, потім обтерти груди теплим розчином борної кислоти (1 чайна ложка на склянку кип'яченої води), причому сосок окремо ватною кулькою.
2. Слід зцідити перші краплини молока до появи сильної струмини, а потім дати дитині ссати. Завдяки цьому видаляються випадкові бактерії, які знаходяться у периферичних відділах вивідних залозистих проток
3. Протягом перших 3-4 днів слід годувати лежачи у ліжку на тому чи іншому боці залежно від того, до якої груді прикладається дитина.При цьому рукою, яка спирається на постіль, мати тримає дитину, а іншою підтримує грудь і стежить, щоб вона не закривала носові ходи дитини і не порушувала її дихання.
У подальшому потрібно годувати сидячи, вибравши для цього зручне положення, щоб не виникав біль у спині, втома та інші неприємні відчуття. Найзручніше сидіти на невисокому стільці або в кріслі, підставивши під ногу ослінчик. Голівка дитини при цьому лежить на руці, а вся маса її тулуба спирається на стегно, вільною рукою мати підтримує грудь
4. Під час годування груддю треба стежити, щоб дитина захоплювала ротом не тільки сосок, а навколососковий кружечок. Це важливо для регуляції надходження молока з грудей у порожнину рота дитини, а також для того, Щоб дитина не заковтувала під час акту ссання повітря
5. Щоразу давати тільки одну грудь, чергуючи протягом дня годування лівою і правою груддю. При такому чергуванні грудні залози майже повністю звільняються від молока. Тільки у виняткових випадках, коли молока мало, Допускається годування з обох грудей
6. Годувати новонародженого слід досита. Здорова дитина, яка активно ссе, звичайно наїдається за 10-15 хв. Як правило, в перші 5 хв. вона висисає 70-80% Всього молока із груді. Тримати біля груді дитину понад 20 хв. не рекомендується навіть у тому випадку коли вона сама не випускає соска. При тривалому триманні дитини біля груді сосок може подразнюватися і на ньому можуть утворюватися тріщини, які викликають під час ссання больові відчуття, що утруднюють годування і перешкоджають повному звільненню груді від молока.
7. Після кожного годування, незалежно від того, добре чи погано ссала дитина, необхідно зціджувати навіть незначні залишки молока рукою або молоковідсмоктувачем. Спочатку молоко зціджують після кожного годування, а згодом, коли лактація встановиться і дитина добре ссатиме, зціджування залишків молока рекомендується обмежити до 2-3 разів на день.
Важливо пояснити матері, що повне спорожнення груді є необхідною передумовою, стимулом для утворення молока в подальшому і збільшення його кількості
8. Щоразу після закінчення годування і зціджування залишків молока грудь слід обмити кип'яченою водою, обсушити чистою м'якою серветкою і змастити сосок вазеліном або ланоліном.
9. Привчати немовля спати не після годування, а до нього. Такий режим створює добрий настрій у дитини, і вона рідко плаче. Під час годування груддю не слід розважати дитину, а також відвертати свою увагу сторонніми справами.
10. Рекомендується рано прикладати (протягом перших 2 год. після народження) здорових доношених дітей з оцінкою при народженні за шкалою Апгар 8-10 балів. Раннє прикладання сприяє позитивному впливу на психоемоційний стан матері і прихильне відношення її до дитини. Тобто це робиться для подальшого підтримання контакту матері із дитиною. У дітей, яких рано прикладали до груді, виявляється значно більш високий рівень факторів неспецифічного захисту (пропердин, комплемент) і концентрації імуноглобулінів М в сироватці крові
Раннє прикладання дитини до груді матері сприяє також кращій динаміці скорочення матки, оскільки ссання відразу після пологів викликає більш високе продукування окситоцину в задній частці гіпофіза і швидку інволюцію матки після пологів. Раннє прикладання до груді позитивно впливає на становлення і тривалість лактації
11. На перше годування новонародженому потрібна зовсім невелика кількість молозива (5-10 г), якщо ж до зазначеного часу ознаки лактації відсутні, хвилюватись не варто. У цьому випадку малюка слід нагодувати у належний час молоком іншої матері, зцідженим з груді після годування своєї дитини.
12. Незважаючи на видиму або припущену відсутність молока, дитину слід прикладати до груді спочатку на 5-10, а потім на 15-20 хв. щоразу, коли настає час годування за режимом. Дитина повинна робити спроби одержати їжу з груді матері( але недоношених , або народжених в тяжких пологах з оцінкою нижче 7 балів за шкалою Апгар, а також від хворих матерів не рекомендується прикладати в першу годину після пологів, їм потрібно відпочити)
13. Поки не встановилась лактація у матері, а дитина тільки пристосовується до акту ссання, всіх новонароджених у пологовому будинку регулярно зважують до і після годування, визначаючи таким чином, чи достатньо дитина висисає молока під час кожного годування
14. При задовільному стані матері на другий день після пологів вигодовування проводиться в її спокійному, впевненому стані, в зручному, розслабленому сидячому (можна лежачому) положенні.
15. При необхідності, для з'ясування ступеня лактації, дитині призначається контрольне зважування.
2.Особливості застосування у дітей гірчичників, грілки, пузир з льодом.
Застосування гірчичників :
Необхідно : Гірчичники, лоток з водою температури 40°-45°С, серветка, пелюшка, вазелін.
Алгоритм виконання
1. Вимити руки.
2. Дитину покласти на живіт, голову повернути на бік.
3. Гірчичники змочити у теплій воді, після чого прикласти до шкіри задньої поверхні грудної клітки гірчицею, зверху прикрити пелюшкою.
4. Дитину покласти на спину.
5.Гірчичники змочити у теплій воді та прикласти до шкіри передньої поверхні грудної клітки справа.
6. Дитину вкрити пелюшкою.
7. Через 3-5 хвилин знімити гірчичники.
8. Залишки гірчиці видалити серветкою, змоченою теплою водою.
9. Шкіру витерти насухо, змастити вазеліном.
10. Дитину вкрити ковдрою.
Про виконання процедури зробити відмітку в листку призначень.
Протипоказання
Легенева кровотеча, злоякісні новоутворення, захворювання шкіри.
Примітка: перш ніж поставити гірчичники, необхідно врахувати чутливість шкіри до дії гірчичних ефірних олій, слід оберігати слизові оболонки від попадання гірчиці.
Застосування грілки :
Необхідно : 1.Ліжко новонародженого.2. Стерильні пелюшки.3. З грілки.
4. Підготовлена вода, підігріта до 50-60°С. 5. Дитяча ковдра.6. Водний термометр.
Алгоритм виконання : Помити руки перед процедурою.
1.Грілку відкрити, заповнити гарячою водою температури40-60°С до половини її об'єму.
2.Витиснити повітря з грілки, щільно закрити, перевірити на герметичність, загорнути грілку в пелюшку.
3.Для зігрівання недоношених дітей одночасно використовують три грілки. Одну з них покласти під ноги дитині, а дві інші вздовж тіла з кожного боку на відстані ширини долоні.
4.Дитину вкрити ковдрою.
5.Періодично через 30 хв. грілки замінювати по черзі.
6.Після проведення процедури продезінфікувати звільнену від води грілку, зануривши її у дезинфікуючий розчин на 60 хв.
7.Промити водою, висушити.
Протипоказання
Гострі запальні процеси черевної порожнини (гострий апендицит, гострий холецистит), травматичні ушкодження в перші години життя, пухлини, кровотечі.
Застосування пузиря з льодом : ( ПРИ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІЙ ТРАВМІ)
Необхідно : 1. Ліжко 2. Стерильні пелюшки. 3. Міхур з льодом. 4. Холодна вода, шматки криги.
Алгоритм виконання : Дитину сповити і покласти в ліжко.
1. Наповнити міхур холодною водою і покласти в воду шматочки криги.
2. На стіл покласти міхур з льодом і натиснути на заповнений водою міхур,
випустити повітря.
3. Коли рівень води підійде до отвору міхура, закрити його пробкою, перевернути міхур отвором донизу і перевірити, чи міхур цілий.
4. Розгорнути пелюшку і в її середину покласти міхур з льодом.
5. Зав'язати пелюшку протилежними кінцями.
6. Підвісити на дві години над головою дитини на відстані 10 см.
7. Зробити перерву на 1 годину, а потім знову підвісити міхур, змінивши
холодну воду з шматочками криги.
Утримувати міхур над головою дитини 2 доби в цілому, якщо новонароджений з внутрішньочерепною травмою.
Примітка. Якщо міхур прикладається до голови у разі пологової пухлини або кефалогематоми, то тривалість прикладання ЗО хв. Через 1 год прикладання можна повторити.
Гігієнічні та лікувальні ванни
Першу гігієнічну ванну проводять новонародженому після відпадання пуповини і епітелізації пупкової
ранки (7-10-й день життя). Протягом перших 6 міс дитину бажано купати щодня, з 6 до 12 міс. – через
день, а надалі – двічі на тиждень, але можна й частіше. Заздалегідь підготовляють пелюшки й
білизну, щоб відразу після купання дитину загорнути, не охолоджуючи її. Якщо температура повітря в
приміщенні нижча за 22°С, пелюшки та сорочечку перед сповиванням зігрівають. На дно ванночки
опускають пелюшку, спочатку наливають гарячу, потім холодну воду, доводячи її до 37°С. Для
вимірювання температури води користуються водяним термометром.
Якщо пупкова ранка не загоєна чи є зміни на шкірі, у воду для купання додають декілька крапель
заздалегідь підготовленого міцного розчину марганцевокислого калію до отримання блідо-рожевого
кольору води, але не в якому разі не додавати кришталики марганцю безпосередньо у ванночку, бо
вони можуть попекти ніжну дитячу шкіру. Окрім того, купання дитини може проводитися із
застосуванням відварів трав чистотілу, череди, ромашки та ін. (див. нижче). Протягом першого місяця
життя дитини, а також – в разі наявності попрілості, або проявів дерматиту, для купання бажано
брати кип’ячену воду.
Купають дитину у вечері перед годуванням, але можна й в другій час. В умовах стаціонару купання
дитини є складовою частиною лікувального процесу. Гігієнічну ванну; положення дитини у ванні і
тривалість купання призначає лікар, індивідуально, залежно від стану дитини. Після здійснення
процедури в листі призначень обов’язково роблять відмітку.
Техніка купання. Для купання дитини необхідно мати ванночку, дитяче мило, м'яку губку або
фланелеву рукавичку, водяний термометр, глечик з теплою водою (37°С) для ополіскування дитини,
пелюшку, простирадло. Перед кожним купанням ванночку миють щіткою з милом і споліскують
холодною водою, а потім ошпарюють окропом. В умовах стаціонару ванночку після купання
обробляють дезинфікуючим розчином і ополіскують гарячою водою. Зберігати ванночку краще у
вертикальному положенні і використовувати виключно для купання малюка.
Малюка роздягають (перші місяці життя дитину занурюють у пелюшці) й опускають у ванночку, так,
щоб верхня частина грудей дитини була над водою. Голівка дитини лежить на лівому передпліччі
матері, або того, хто купає дитину, а долонею треба підтримувати дитину за ліве стегно. Правою
рукою поливають тіло дитини водою. Для намилювання вживають м’яку фланелеву рукавичку. Дітей
першого півріччя купають в положенні лежачи, другого півріччя – сидячи.
Дитяче мило або шампунь під час купання дитини застосовують після 6 місяців, 1-2 рази на тиждень.
У разі наявності на шкірі голови себорейних кірочок перед купанням на 15-20 хв. бажано змастити
голову дитячою олією, або стерильною рослинною олією. Спочатку миють голівку, потім тіло, руки,
пахову ділянку, ноги. Тривалість купання в середньому становить: до 6 місяців 3-5 хв., від 5 до 12 міс
– 10-15 хв., надалі – 15-20 хв. Залежно від стану малюка тривалість гігієнічної ванни може бути
більшою. Після купання дитину ополискують чистою водою. У завчасно зігріту пелюшку швидко
завертають дитину та обсушують промокальними рухами. З профілактичною метою змазують під
пахвами і пахову ділянку дитячою олією або стерилізованим рослинним спеціальною. Це зменшує
контакт шкіри з фізіологічними виділеннями (кал, сеча, піт). Здоровій дитині достатньо тільки
ретельно обсушити. У новонародженого після купання ретельно оглядають пупкову ранку і, за
необхідністю, обробляють 1% спиртовим розчином брильянтового зеленого. Потім дитину одягають
або сповивають і укладають в ліжко. Старшим дітям гігієнічну ванну проводять один раз на тиждень.
Цього ж дня міняють постільну і натільну білизну, одяг. За необхідністю одяг і натільну білизну
міняють частіше.
Гігієнічні і лікувальні ванни поділяються на загальні і місцеві. Залежно від температури води ванни
бувають:
гарячі (40°С- 42°С),
теплі (38°С),
індиферентні (37°С),
прохолодні (30-33°С),
холодні (нижче 20°С). При проведенні лікувальних ванн використовують лікарські речовини й трави.
Гігієнічні ванни .
Прісні теплі ванни. Показання: рахіт, алергічний діатез, шкірні захворювання, хвороби нирок,
пневмонії, поліомієліт, неврози, порушення опорно-рухового апарату. Температура води 38°С.
Тривалість 5-15 хв. На курс 8-10-15 процедур через день.
Загальні гарячі ванни. Показання: при лікуванні пневмоній, бронхітів, нефриту та ін. Протипоказання:
важкий стан дитини, серцева недостатність.
Техніка: дитину поміщають у ванну з температурою води 36-37оС. Потім поступово тонким струменем
підливають у „ножний кінець” ванни гарячу воду, постійно помішуючи. Температуру доводять до
400С. Тривалість ванни 2-5 хв. На голову дитини можна покласти прохолодну (300С) хусточку. У
результаті проведення такої ванни шкіра дитини стає ніжно рожевого кольору. Після ванни дитину
ополіскують чистою теплою водою, обсушують і переносять в наперед нагріте ліжко.
Гірчичні ванни: Рецептура: 40-50 г сухої гірчиці на 10 л води.
Показання: пневмонії, бронхіти та інші захворювання органів дихання. Протипоказання: алергічні
захворювання. Тривалість 5-6 хв. Температура води 37-38°С. Після ванни дитину ополіскують чистою
теплою водою, обсушують і переносять в зарані нагріте ліжко. Таким же чином готують і ножну ванну,
але в цьому випадку температура води може бути на 2-3°С вище, а тривалість ванни - довше.
Крохмальні ванни. Рецептура: 100 г очищеного картопляного крохмалю на 10 л води. Показання:
атопічний дерматит та інші шкірні захворювання. Проводять для зняття сверблячки і подразнення.
Температура води 37°С, тривалість 7-10 хв. На курс 8-10 ванн.
Ванни з перманганатом калію. Показання: гнійничкові та інші захворювання шкіри. Ця ванна має
дезинфікуючу і підсушувальну дію. Температура води 36-37°С; на курс 5-6 ванн. Додають 5% розчин
перманганату калію з розрахунку 5 мл розчину на 10 л води (до блідо-рожевого кольору води).
NB! Не можна кристалічний перманганат калію розводити безпосередньо у ванні! Кристали можуть
викликати некроз шкіри!
Сольові ванни. Рецептура: 50-100 г солі (краще морської) на 10 л води. Проводяться дітям старше 6
місяців при рахіті в період реконвалесценції, гіпотрофії. Для розчинення солі її кладуть у ванну в
марлевому мішечку. Температура води для дітей від 6 міс. до 1 року – 35-36°С, потім її знижують до
32°С. Тривалість ванни 3-10 хв. Після сольової ванни дитину необхідно обмити теплою водою,
температура якої на 1°С нижче за початкову. Протипоказання: ванна не проводиться ослабленим або
виснаженим дітям, дітям з шкірними захворюваннями (алергічний дерматит у стадії мокнуття, гострі
алергічні реакції, та ін.), а також – дітям з неврівноваженою нервовою системою.
Хвойні ванни: Рецептура: 1 ст. ложка (20 мл) хвойного екстракту на 20 л води. Показання: рахіт,
безсоння, неврози, ревматизм, гіпотрофія, захворювання органів дихання в період одужання.
Температура води 36-37°С, тривалість 5-7-10 хв. На курс 15-20 ванн через день. Після ванни дитину
обливають водою, температура якої на 1°С нижче за початкову.
Ванни розрізняються також за ступенем занурення тіла дитини у воду.
Загальна: у воді знаходиться все тіло дитини
Місцева: занурюється певна частина тіла. Застосовують при захворюваннях суглобів, опорно-рухового
апарату.
Сидяча: у воду занурюються сідниці, нижня частина животу і верхня частина стегон; ноги знаходяться
назовні. Застосовують при захворюваннях сечової системи.
Ручна ванна: застосовують при захворюваннях легенів. Температура води 40°C, тривалість 10-15 хв.
Одну або обидві руки дитини занурюють у воду до ліктя. Для посилення відволікаючої дії у воду
можна додати сухої гірчиці (100 г гірчиці на 10 л води).
Ножна ванна: в емальоване відро або бачок наливають воду температури не нижче 36-37°C.
Опускають ноги дитини і повільно та обережно підливають гарячу воду, доводячи температуру води
до 40°C. Тривалість процедури складає 10-15 хв., після чого ноги насухо витирають, надягають
бавовняні шкарпетки, поверх їх – шерстяні. Дитину напівсидячи укладають у ліжко і тепло вкривають.
Загальні правила догляду за новонародженими
Вчасно змінюйте одноразові підгузники (після спорожнення кишечника, раз у 3-4 години або частіше,
якщо в цьому з'явилася необхідність). При кожній зміні підгузника підмивайте дитину або
скористайтеся вологими серветками, інакше на шкірі може виникнути подразнення.
•повітряні ванни дуже корисні для шкіри і для загартовування.
•Раз у 1-3 дні опитамальний варіант купання у ванні.
•Після зміни підгузника, підмивання, купання малюка використовуйте дитячий лосьйон, масло,
захисний крем або присипку, щоб захистити шкіру від висипань, попрілостей і роздратувань.
Особливості гігієни дівчаток
Підмивання дівчаток, обтирання вологими серветками проводиться в напрямі «спереду – назад» або
від животика до спинки. Тобто підмивання необхідно акуратно проводити від каналу сечовипускання
до заднього проходу, щоб не занести мікроби з анального отвору до піхви.
Не потрібно ретельно мити/протирати статеві губи зсередини, так легко травмувати слизову
оболонку, що може призвести до спайок (синехій) і зрощення малих статевих губ.
Після миття краще не витирати шкіру, а промокнути рушником. Для того, щоб видалити залишки
вологи скористайтеся присипкою, однак її не варто сипати безпосередньо на шкіру. Присипку
потрібно висипати на долоньку і рівномірно розподілити по дитячій шкірі та між складочкам.
Особливості гігієни хлопчиків
Під час гігієни хлопчиків діють у зворотному напрямку: від спинки до животика. Спершу видаляють
смегму з крайньої плоті, яка може спровокувати інфекцію голівки члена. Потім миють/протирають усі
складочки у верхній частині ніжок і довкола геніталій, закінчуючи гігієнічні процедури миттям
схлопчикі
Пам'ятаєте, не можна прикладати зусилля, щоб відсунути крайню плоть, це може призвести до її
розриву. Часто у маленьких хлопчиків голівка члена повністю прихована крайньою плоттю і може
взагалі не рухатися. У міру дорослішання дитини, голівка статевого члена відкриється самостійно.