МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Факультет іноземної філології
Кафедра іноземної філології
ДИПЛОМНА РОБОТА
ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЕМОЦІЙНОСТІ В ТЕКСТАХ АВТОРСЬКИХ КАЗОК (НА МАТЕРІАЛІ КАЗОК
ОСКАРА УАЙЛЬДА ТА МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА)
Виконавець:
студентка 511-АН групи
Семисал Вікторія Володимирівна
Науковий керівник:
канд. філол. наук, доцент
кафедри іноземної філології
Пікалова А.О.
Рецензент:
канд. пед. наук, доцент
кафедри іноземної філології
Осова О.О.
Дипломна робота
рекомендована до захисту
засіданням кафедри іноземної філології.
Протокол №10 від 26 травня 2011р.
Зав. кафедри _____________ Крехно Т.І.
Харків – 2011
ЗМІСТ
| ВСТУП................................................................................................................ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОСТІ В ТЕКСТОВОМУ ПРОСТОРІ………………………………………………….. 1.1. Емоційний та емотивний дискурси як види мовленнєвої діяльності…. 1.1.1. Лексико-семантичні та стилістичні особливості емоційного та емотивного дискурсів…………………………………………………… 1.1.2. Структурно-комунікативні особливості емоційного й емотивного дискурсів……………………………………………………. 1.1.3. Прагмалінгвістичні особливості емоційного й емотивного дискурсів…………………………………………………………………. 1.2. Вербальне вираження емоцій на різних рівнях мови………………….. Висновки до першого розділу......................................................................... РОЗДІЛ 2. КАТЕГОРІЯ ЕМОТИВНОСТІ В ТЕКСТАХ АВТОРСЬКОЇ КАЗКИ………………………………………………………………………… 2.1. Лінгвокультурологічні параметри вивчення текстового простору авторської казки в сучасній філології……………………………………….. 2.2. Репрезентація засобів вираження емоційності в текстах казок М.Стельмаха………………………………………………………………….. 2.2.1. Особливості мовної картини світу поетичних текстів М.Стельмаха, призначених для дітей………………………………….. 2.2.2. Емоційність та експресивність художнього мовлення в авторських казках українського митця………………………………… 2.2.3. Багатство засобів вираження емоційності в казках М.Стельмаха……………………………………………………………… 2.3. Засоби вираження емоційності в текстах англомовних авторських казок (на матеріалі казок О.Уайльда) ……………………………………….. 2.3.1. Емоції та особливості їх вербалізації в казках О.Уайльда…….. 2.3.2. Типові емотивні фрази в казкових текстах Оскара Уайльда…… 2.3.3. Особливості текстових портретів емотивних концептів в казках О.Уайльда………………………………………………………… Висновки до другого розділу.......................................................................... РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ КАЗКИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ………………………………………………………. 3.1. Мотивація як провідний фактор навчання англійської мови…………. 3.2. Казка як засіб формування позитивної мотивації навчання англійської мови………………………………………………………………. 3.3. Використання казки у навчальному-виховному процесі……………… 3.4. Роль казки у процесі навчання англійської мови………………………. Висновки до третього розділу....................................................................... ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ……………. АНОТАЦІЯ........................................................................................................ | 4 7 7 10 12 14 16 20 23 23 28 28 31 34 41 42 46 48 50 53 53 56 61 65 69 71 74 82 83 |
ВСТУП
Антропоцентрична спрямованість сучасної лінгвістики, розвиток і становлення когнітивної лінгвістики як окремого напряму лінгвістичних досліджень поставив науковців перед необхідністю вивчати концептуальний зміст тексту.
Для тексту казки характерним виявляється існування унікальних, іноді фантастичних понять в системі уявлень автора про світ поруч із універсальними, загальнолюдськими поняттями.
В руслі сучасних наукових досліджень проблема вивчення емоційної мовленнєвої поведінки людини привертає сьогодні увагу науковців, серед яких Ю.Апресян [7], Н.Арутюнова [16], Л.Бабенко [21], Й.Стернін [64], В.Телія [75], В.Шаховський [90] та ін. Відповідно до новітніх концепцій актуальним видається лінгвістичне вивчення системних емотивних засобів на прикладі казкової мовної картини мови.
Актуальність роботи зумовлена загальною антропоцентричністю й емотіологічною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень, зорієнтованих на вивчення всього розмаїття діяльності людини, втіленої у мовно-мовленнєвих явищах, у тому числі у способах мовленнєвої поведінки мовців, відображеної в текстах авторської казки. Дипломна робота також видається актуальною з огляду на те, що є необхідність виявлення й аналізу мовних механізмів впливу на адресата не лише в українській лінгвокультурі, а й в англомовній лінгвокультурі. Також актуальність підтверджується інтересом до вивчення емоційної лексики, до проблеми її мовленнєвої реалізації.
Об’єктом дослідження обрані мовні засоби вираження емоційності в текстовому просторі української й англомовної казок.
Предметом вивчення стали особливості репрезентації засобів вираження емоційності на різних рівнях мови в текстах українських та англомовних казок.
Наукова новизна даного дослідження полягає в тому, що в ній висвітлені специфічні особливості репрезентації засобів вираження емоційності в текстах дитячих казок української й англомовної лінгвокультур; проведена спроба розмежувати засоби вираження емоційності в текстах казок на різних мовленнєвих рівнях.
Гіпотеза роботи полягає в тому, що репрезентація засобів вираження емоційності в текстах авторських казок відбувається на всіх рівнях мови; емотивність мовленнєвих ситуацій в текстах казок доцільно вивчати як на рівні авторського художнього мовлення, так і на рівні персонажів казки.
Мета дипломної роботи полягає у виявленні й описі засобів вираження емоційності в текстах авторських казок, у виявленні особливостей їх репрезентації на різних рівнях мови.
Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
з’ясувати зміст категорій емоційності й емотивності;
виявити засоби вираження емоційності в текстах казок;
описати засоби вираження емоційності на різних рівнях у текстах казок М.Стельмаха й О.Уайльда;
виявити особливості репрезентації емоційності в текстах авторських казок, що аналізуються.
Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань у роботі використані такі методи лінгвістичного аналізу: метод зіставного аналізу (для виявлення подібних і відмінних ознак емоційного й емотивного дискурсів); метод лінгвостилістичного аналізу (для встановлення особливостей вживання стилістичних лексичних, семантичних та синтаксичних засобів вираження емоційності); метод контекстуального аналізу (для встановлення впливу мовних та позамовних чинників на зміст і прагматичну зумовленість виникнення емоційного або емотивного дискурсу).
Матеріалом дослідження слугували дитячі казки українського письменника М.Стельмаха (14 казок загальним обсягом 108 сторінок) та англомовні казки Оскара Уайльда (7 казок загальним обсягом 73 сторінки).
Теоретичне значення дипломної роботи зумовлене тим, що воно є внеском у вирішення проблем теорії мовленнєвої комунікації; у можливості повніше інтерпретувати емоційну мовленнєву поведінку людини. Поглиблений аналіз засобів вираження емоційності в текстах казок сприяє подальшому дослідженню теоретичних питань з емотіології.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його положень і результатів у спецкурсах з прагматики, теорії мовленнєвої комунікації, емотіології; на практичних заняттях з лінгвокраїнознавства; при написанні наукових робіт.
Апробація основних положень і висновків та публікації. За матеріалами дослідження були підготовлені та прочитані доповіді на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Мова й література у проекції різних наукових парадигм» (м. Луганськ, 2011р.) та на V Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (м. Луцьк, 2011р.).
Основні положення роботи висвітлені в 2 публікаціях:
«Емоційна експресія в текстах казок Оскара Уайльда», опублікована у збірнику матеріалів II Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «Мова й література у проекції різних наукових парадигм», м. Луганськ, 2011р. (с. 202–205);
«Засоби вираження емоційності в текстах авторських казок (на матеріалі казок Оскара Уайльда та Михайла Стельмаха)», опублікована у збірнику матеріалів V Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень», м. Луцьк, 2011р. (с. 62–63).
Структура та обсяг роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 85 сторінок, з них - 71 сторінок основного тексту. Бібліографічний список містить 109 позицій, з яких 14 - англійською мовою.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОСТІ В ТЕКСТОВОМУ ПРОСТОРІ
Мова, будучи головним інструментом людського спілкування, не тільки забезпечує інформаційний обмін мовців, але й відображає їх емоційний стан в акті комунікації. Емоції – явище багатогранне. Вони характеризуються суб'єктивністю та плинністю, що ускладнює процес їх опосередкування у мовленні. Аналіз емотивних мовних засобів і механізмів їх впливів на людину становить собою неабиякий інтерес для досліджень у цій сфері.
Емоційний та емотивний дискурси як види мовленнєвої діяльності
Соціально-побутовий емоційний та емотивний дискурси виділяються на основі диференціації емоційної й емотивної комунікації. В емоційній комунікації на перший план виходить вираження емоційних станів співрозмовників, а в емотивній комунікації, навпаки, саме за рахунок мовних засобів викликається певний емоційний стан у слухачів [36, с.7]. Відповідно, поняття емоційності та емотивності розглядаються в площині мови і відображають дзеркально протилежні процеси. Емоційність є спонтанною, непередбачуваною властивістю мовлення, а емотивність, навпаки, – це передбачувана, усвідомлювана властивість мовлення, пов’язана з пошуком мовних засобів, які цілеспрямовано надають йому емоційності для впливу на адресата.
Виділення емоційного та емотивного дискурсу співвідноситься
з однойменними видами комунікації на основі того, що вченими відзначається прямий зв’язок між комунікацією і дискурсом. Дискурс розглядаємо як мовленнєву комунікацію, мовленнєву діяльність, інформаційним наслідком якої є усний/ письмовий текст як конструкт (аналог) живої комунікації [16, с.45].
Емоційний та емотивний дискурси виокремлюються за низкою критеріїв (ступінь підготовленості, контрольованість емоційного прояву, усвідомленість емоційного прояву, мотивованість, тональність спілкування, форма спілкування, ситуативна обумовленість, характер цілей, інформаційна значущість мовлення, тип міжособистісних відношень), як такі, що репрезентують різні типи мовленнєвої діяльності в емоціогенних ситуаціях [36, с.8].
Емоційному дискурсу притаманна суперечність, яка полягає в тому, що він є одночасно процесом переживання того чи іншого емоційного стану і його результатом, емоційною розрядкою. Цей тип дискурсу базується на первинних, несвідомих, слабо контрольованих і переважно негативно забарвлених емоціях
та пов’язаний із втратою емоційної рівноваги з боку мовця або співрозмовника.
Причинами виникнення емоційного дискурсу є емоційне напруження сторін, що спілкуються; раптовий емоційний спалах, викликаний несподіваністю новини, повороту розмови, емоційною реакцією співрозмовника; дефіцит часу (даний параметр ситуації емоційного спілкування не є обов’язковим). Особливу роль серед цих причин має необхідність збереження “обличчя” мовця. Коли в емоційному дискурсі мовець відчуває, що його право
на позитивний імідж ігнорується чи ставиться під сумнів, він намагається захистити своє “обличча”. Випадкова, навмисна чи навіть вигадана загроза “обличчю” є основою багатьох міжособистісних конфліктів. Іншими словами, учасники емоційної комунікації реалізують свої комунікативні права в захопленні ініціативи в розмові, причиною чого є настійне бажання мовця отримати верх над супротивником. Як наслідок, розвивається “Его”-конфлікт [36, с.8].
Мовленнєвою формою емоційного дискурсу є переважно діалог як
взаємодія двох і більше мовців, між якими відбувається обмін не лише
пропозиціонально-значущою інформацією на комунікативному рівні, а й емоційною соціативно-значущою інформацією на метакомунікативному рівні,
на якому між співрозмовниками формуються певні стосунки. Інтерактивна природа емоційного дискурсу вказує на його ситуативну залежність,
оскільки він створюється в конкретній ситуації спілкування, та на його динамічність, про що свідчить стрімкий розвиток розмови, нерегламентованої
в часі, хід якої передбачити практично неможливо.
Емотивний дискурс, на відміну від емоційного, спирається на соціально зумовлені, свідомі, контрольовані та позитивно забарвлені емоції. Він є формальним, бо відображає стандарт, який цінується суспільством, і розглядається нами як поєднання риторичних, психолого-дидактичних та логічно-послідовних норм мовлення, яке базується на спланованому вираженні емоцій і створенні бажаного для мовця настрою у слухачів. Риторичні риси задаються тим,
що емотивний дискурс представлений промовами, організованими за всіма правилами красномовства, завчасно підготовленими, добре продуманими
за змістом, тематично цілісними, логічно побудованими та ефектно презентованими, тобто так, щоб якомога сильніше вплинути на психічну, емоційну сферу слухачів. Більшість промов на соціально-побутову тематику – такі, що проголошуються за умов урочистої події: дня народження, хрестин, заручин, весілля, дня виходу на пенсію (у відставку), підвищення по службі, випускного дня у школі (коледжі, університеті), зустрічі випускників (членів клубу), похоронів, поминок тощо – завжди дуже емоційні, бо в них здійснюється навмисна апеляція до почуттів, а не розуму адресата. Автори таких дискурсів прагнуть актуалізувати у свідомості слухача систему таких позамовних зв'язків, які не залишать його байдужим, пробудять його емоції, привернуть увагу
та сформують інтерес до виступу. Тому головною метою емотивного дискурсу є повідомлення соціативно-значущої солідаризуючої інформації, створення доброзичливого ставлення до об’єкта інформації, позитивного відгуку слухачів. Емотивний дискурс, таким чином, є стереотипним ритуалізованим мовленням на метакомунікативному рівні, тому що спрямований на зміцнення соціативних уз спілкування, створення атмосфери довіри між комунікантами, формування емоційного унісону.
Емотивний дискурс має монологічну форму презентації, не розрахований
на безпосередню вербальну реакцію адресата, і розглядається нами як тривала форма впливу при спілкуванні (при цьому регламентованість у часі попередньо обумовлюється).
Отже, емоційний та емотивний дискурси є різними видами мовленнєвої діяльності, що мають відмінну позалінгвальну зумовленість. Якщо емоційний дискурс є спонтанною реакцією на емоції, обставини, ситуацію тощо,
то емотивний дискурс є завчасно спланованим стимулом, оскільки розрахований на цілеспрямований емоційний вплив на слухачів.
1.1.1. Лексико-семантичні та стилістичні особливості емоційного та емотивного дискурсів. Експресивність в емоційному й емотивному дискурсах досягається перш за все завдяки використанню стилістично диференційованих лексико-семантичних засобів мовленнєвої комунікації.
В емоційному дискурсі експресивність створюється шляхом вживання неформальної, стилістично маркованої лексики, представленої групами повнозначних та неповнозначних одиниць. До повнозначних емоційно-оціннихлексичних одиниць належать:
лексеми з позитивною семантикою (charm, beauty, fantastic);
лексеми з негативною семантикою типу нецензурних, лайливих, вульгарних ( foolish, cursed, tart);
пестлива лексика(honey, darling, dear);
сленг, жаргонна лексика (slime, napper);
словотвірні деривати з демінутивними афіксами суб’єктивної оцінки (girlie, kiddies);
емоційна лексика, утворена шляхом словоскладання (warm-hearted);
лексика, що виражає емоційне ставлення мовця до повідомлюваного чи до адресата(tohate, todespise, tofascinate);
метафоричні одиниці переважно образливого змісту, де емоційність створюється через перенесення ознак виділених мовцем осіб, тварин, предметів або явищ на людину, про яку йдеться (tornado, mischief). Сюди відносяться імена, в основі яких лежить явище антономазії; прізвиська; зооніми; фітоніми; етнономінації; метонімічні слова, що називають особу через предмет.
Група неповнозначних лексичних одиниць в емоційному дискурсі складається зі стереотипної, часто вживаної, частково або повністю десемантизованої лексики, яка легко (автоматично) відтворюється при мінімумі затрат мовленнєвих зусиль. Найчастотнішими з них є вигуки, включаючи божіння та прокльони, лексичні інтенсифікатори емоційності, пестливі, фамільярні або грубі слова-звертання. Емоційний дискурс є лексично збідненим, оскільки складається з найбільш уживаних, простих слів, які першими спадають на думку.
В емотивному дискурсі для створення експресивності використовується літературно-писемна, стилістично вишукана офіційна та пишномовна лексика, представлена, головним чином, рідко вживаними словами, які відносяться
до книжної, поетичної, релігійної лексики, архаїзмів та неологізмів. У порівнянні з емоційним, емотивний дискурс відзначається високим ступенем лексичної різноманітності, що досягається в першу чергу за рахунок великої кількості синонімів.
В емоційному дискурсі стилістичним засобам відводиться роль додаткових, у той час як в емотивному дискурсі вони є головними у створенні емоційного резонансу [34, с.12]. Їх функцією є сплановане акцентування уваги адресата на важливих для мовця моментах дискурсу за рахунок багаторазового повторювання, змін в тема-рематичному членуванні речень, які ведуть до виокремлення смислового навантаження певних частин дискурсу, вживання додаткових структур чи конструкцій. Тут спостерігається “ефект нанизування” [36, с.11] різних стилістичних прийомів та фігур з метою посилення впливу на слухача.
Лексична різноманітність у цьому дискурсі забезпечується, зокрема, за допомогою вживання синонімічних слів. Однак головними засобами створення емоційного ефекту промови є стилістичні: метафори, перифраз, епітети, порівняння, синоніми-замісники, синоніми-уточнення, антитеза. “Ефект нанизування” [36, с.11] таких стилістичних прийомів приводить до кульмінаційного моменту всього дискурсу.
Таким чином, в емоційному дискурсі основними мовними показниками напруженості мовленнєвої ситуації слугує лексика зниженого стилю та обмежений репертуар стилістичних засобів. Емотивний дискурс відзначається ретельним підбором лексики високого стилю й різнопланових стилістичних засобів.
1 2 3 4 5 6 7 8