Ім'я файлу: Znpchdtu_2009_24(1)__39 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 21.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
1.1.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 21.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
1.1.docx
Ñåð³ÿ: Åêîíîì ³÷í³ íàóêè
Âèïóñê 24. ×àñòèíà ²
УДК 339.187.44
ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ
Свида І. В., к.е.н.
Мукачівський державний університет
В статье исследованы вопросы применения франчайзинговых сетей для развития отечествен-ного бизнеса. Рассмотрено сутность, перспективы и недостатки франчайзинга, мировой опыт, сде-лан акцент на проблеме пересмотра нормативно-правововой базы, которая регулирует франчайзин-говые отношения, обоснованыперспективыразвитияфранчайзингавУкраине.
Ключевыеслова:франчайзинг,франчайзинговеотношения,бизнес,предпринимательство.
The article deals with the question of usage of frandusing network for home business development. Theaim, perspectives and imperfection of frandusing were scrutiniged as well as international experience, theproblem oflegislativebaseimprovement,regulatingfrandusingaffairs,hasbeenpointedout.
Theauthoroutlinedthedevelopmentperspectivesoffrandusingin Ukrainen.
Keywords:frandusing,frandusingnetwork,business.
Вступ. Актуальність теми дослідження. Сучасний стан економіки, що базується на ринкових відносинах, її інтернаціоналізація обумовлює необхідність розробки організаційно-економічних основ формування інтегрованих форм бізнесу, таких як франчайзинг.
Франчайзинг є особливою системою відносин між суб’єктами підприємницької діяльності. При належному підході франчайзинг може слугувати каталізатором, прискорювачем розвитку бізнесу, оскільки створює для підприємств, що входять до франчайзингової мережі, сприятливі умови для ус- пішного функціонування та відкриває нові можливості. Проте дана форма організації бізнесу підхо- дить не для всіх підприємств в однаковій мірі.
Як показує світова практика, франчайзинг – це один з ефективних способів ведення бізнесу для компаній, що вже досягли успіху і мають намір успішно функціонувати й надалі. Вітчизняним підпри- ємцям, які хочуть і в подальшому залишатися в своїх ринкових нішах або розширити власний бізнес за рахунок завоювання нових ринкових сегментів, як засвідчує досвід, необхідно або створювати власні мережі, або включатися до вже існуючих розкручених бізнес-систем.
Основними причинами розвитку та поширення франчайзингу, на думку автора, є конкуренція на ринку між підприємствами, яка змушує шукати підприємців нові форми та методи ведення бізнесу для досягнення конкурентних переваг.
Питанням розвитку франчайзингу в Україні приділено увагу в роботах Муніна Г.Б, Карягіна О.Ю. [4], Варналій З.С. [3], Бревнова А.А. [2] та ін., які розглядають франчайзинг як альтернативний спосіб ведення підприємницької діяльності. Ці та інші наукові дослідження є актуальними та дочасни- ми, оскільки сприяють поглибленню теоретичних основ та наукових уявлень щодо ряду важливих ас- пектів підприємництва.
Об’єкт дослідження – діяльність підприємницьких структур, предмет дослідження – можли- вість формування франчайзингових мереж вітчизняними підприємствами.
Метою статті є з’ясувати зміст і особливості франчайзингу; виділити причини, що впливають на формування франчайзингових відносин; а також визначити основні негативні чинники, що заважають успішному розвитку підприємницьких відносин на основі франшизи вУкраїні.
Актуальність теми та мета дослідження зумовила наступні завдання:
визначити сутність та зміст франчайзингових відносин між суб’єктами підприємницької діяльності;
дослідити переваги та недоліки франчайзингових угод як для франшизерів, так і для франчайзі;
охарактеризувати сучасний стан розвитку франчайзингу в Україні та за кордоном;
виділити основні негативні чинники, що гальмують розвиток франчайзингових відносин в Україні;
внести власні висновки і пропозиції з досліджуваної проблеми.
Світовий досвід франчайзингу. Франчайзинг – це проста й ефективна організація бізнесу, яка успішно функціонує на світовому ринку. Зміст її полягає в тому, що провідна фірма (франчайзода- вець, франшизер) надає право на використання власного товарного знаку, імені, а також вироблені та апробовані технології ведення бізнесу компанії (франчайзоотримувачу, франчайзі) на певних обгово- рених та узгоджених умовах.
За визначення Міжнародної франшизної асоціації (International Franchise Association) [5] «Фран- шиза являє собою безперервні взаємовідносини між франшизером та франчайзі, при якому всі знання, стиль, успіх, виробничі та маркетингові методи надаються франчайзі за зустрічне задоволення інтере- сів». Таким чином, франчайзі отримує практично власне готове підприємство з управлінською майсте- рністю великого бізнесу. Саме в цьому й полягає основна привабливість організації бізнесу на основі франчайзингу.
Виділяють три види франчайзингу:
Торговий (товарний) франчайзинг – це франчайзинг в сфері торгівлі на продаж готового товару.
Виробничий франчайзинг – це франчайзинг на виробництво товарів. Класичний приклад – вироб- ництво безалкогольних напоїв з використанням концентратів та технологій відомої компанії «Кока-Кола».
Франчайзинг «бізнес-формату». Франшизер передає ліцензію фізичним або юридичним осо- бам на право відкриття мережі закладів (або магазинів) для продажу товарів та послуг під іменем фра- ншизера. Класичний приклад – готельно-ресторанний бізнес.
Міжнародна франшизна асоціація прогнозує [5], що найближчим часом за кордоном франчай- зинг буде переважати в роздрібній торгівлі. На сьогоднішній день франчайзинг переважає у сфері по- слуг, і в меншій степені у виробництві.
Фанчайзингові угоди зазвичай використовують компанії, які розглядають можливості швидко поширити власний бізнес (торгову марку) в нові регіони, не вкладаючи при цьому значний капітал. Сучасна франшиза надає крім ліцензованого пакету, що включає товарний знак, консалтингові послу- ги, ноу-хау та ін., ще й розроблений бізнес-план, юридичний супровід бізнесу, маркетингові техноло- гії, послуги по навчанню персоналу та ефективну систему менеджменту, розроблений корпоративний стиль, концепції фінансування, інформаційну підтримку, що дозволяє мінімізувати рекламні, марке- тингові та інші витрати, а також забезпечує підтримку в майбутньому. За це франчайзі систематично платить обумовлену в договорі плату.
Франчайзингові відносини найбільше розвинені в США, і застосовуються як мінімум в 65-ти сферах: готельному та туристичному бізнесі, включають громадське харчування, автосервіс та оренду машин, постачання в різних галузях (служба логістичних послуг), будівництво, мережа хімчисток, са- лони краси, продаж товарів по каталогам, медичні, страхові, бухгалтерські (аудиторські), фінансові послуги, фармацевтика, оптика, торгівля та ін. У Великобританії на основі франшизи працюють в 46 сферах бізнесу, з яких виділяють 38 додаткових секторів [5].
Згідно статистичних даних Міжнародної асоціації франчайзингу [5], середня рентабельність ін- вестицій за перші 10 років роботи для звичайних незалежних підприємств складає біля 300%. Для компаній, які працюють в межах франшизи - 600%. Із всіх створюваних у світі незалежних компаній на протязі 3-х років в середньому біля 90% закінчують своє існування, в той час як для франчайзинго- вих компаній частка банкрутів в перші три роки складає менше 10%. В цілому, за останні 5-ть років у світі менше 8% франчайзингових підприємств показали себе нежиттєздатними.
Отже, система франчайзингу на сьогоднішній день показала себе як одна з найбільш оптималь- них форм управління. Існують різні точки зору стосовно успіху франчайзингових мереж. Проте основ- ні з них зводяться до високої якості обслуговування та дотримання стандартів якості незалежно від країни розташування.
Як і будь-який інший спосіб ведення бізнесу франчайзинг має свої переваги і недоліки. Особли- востями франчайзингових угод є тривалий термін дії, стандартні умови для всіх франчайзі та узгодже- ність дій з усією мережею. Дана угода обмежує незалежність і франшизера, і франчайзі.
Переваги для франчайзі полягають у наступному: використання на законній основі відомого бренду; постійна різностороння підтримка; економія засобів і часу на рекламі, навчанні персоналу, технології ведення бізнесу, розробці та реєстрації влісного торгового знаку, пошуку партнерів; часто відкритий доступ до кредитних ресурсів; певна захищеність від конкурентів; високий імідж; зменшен- ня ризиків; швидкий та ефективний початок бізнесу.
Переваги для франшизера: просування власного торгового знаку в нові регіони; популяризація бренду за рахунок франчайзі; отримання гарантованого додаткового доходу за мінімальних витрат.
Мінуси для франчайзі: обмеження в свободі прийняття рішень; дотримання єдиних стандартів якості обслуговування; нерівність відносин; неможливість швидкого розірвання франчайзингових угод; ризик переоцінки іміджу франшизера.
Ризики для франшизера: неможливість одностороннього розірвання контракту; ризик негативно- го впливу на всю мережу при недотриманні окремим підприємством належних стандартів якості; ри- зик недоотримання обумовлених в контракті доходів; можливість розголошення комерційної таємниці.
Франшизер має право розірвати договір з франчайзі в наступних випадках:
не отримання прибутку у встановленому розмірі;
скарги на незадовільне обслуговування споживачів;
зловживання ім’ям та устаткуванням франшизера;
невидача звітів про стан справ на вимогу франшизера.
На думку деяких вітчизняних бізнесменів, франчайзинг – це купівля бізнесу. Насправді це не так. Франчайзі отримує ліцензію на використання розкрученого бренду та інші переваги. Проте підбо- ром персоналу, забезпеченням контролю за діяльністю підприємства та дотриманням умов, зазначених в контрактній угоді, займається безпосередньо підприємець. Якщо підприємець вважає, що запрова- дження франчайзингу звільнить його від обов’язків та збільшить кількість вільного часу – то краще не починати цю справу.
Франчайзинг є вигідним як для малого, так і для великого бізнесу. Проте найбільш очевидні пе- реваги отримує малий та середній бізнес, оскільки саме тут спостерігаються найбільші підприємницькі ризики. Франчайзинг як форма організації бізнесу значно знижує підприємницький ризик, оскільки підприємство отримує вже готову форму ведення бізнесу, яка успішно апробована й відпрацьована в багатьох країнах світу.
Однак слід враховувати, що франчайзинг не є універсальним методом вирішення всіх проблем для будь-якої компанії. Франчайзі можуть стати тільки найбільш успішні компанії, яких в Україні не- багато. Даний фактор створює передумови для розвитку вітчизняних, національних мереж, що діють на основі франчайзингу.
2. Вітчизняний досвід франчайзингу. Якщо на світовому ринку товарів і послуг франчайзинг як ефективна форма організації бізнесу відома давно, то в Україні – це хоча й відносно не нове явище, проте до цих пір не вироблено належних підходів до його становлення. Розвивається внутрішній фра- нчайзинг, проте ця бізнес-технологія являє собою досить специфічну форму закордонних франчайзин- гових технологій з вітчизняним підходом до ведення бізнесу.
В Україні франчайзинг як маркетингова концепція знаходиться на початковому етапі розвитку. Згідно даних асоціації франчайзингу в Україні [1], в країні в 2008 р. функціонувало біля 100 франчай- зингових мереж (для порівняння: в США їх кількість складає більше 1500, у Франції – більше 750, Польщі – біля 140) [5].
Прикладом створення франчайзингових мереж в Україні є СП «Американська хімчистка» (ACI – American Clearens International), що почала діяти на ринку Києва з 1994 р. Перші кілька років пішло на те, щоб завоювати ринкову нішу, проте на сьогодні мережа має значну кількість клієнтури: посольст- ва, відомі готельні та ресторанні підприємства та ін.
Наступний приклад – російська фірма «1С», яка діє на ринку з 1991 р. та є добре відомою. Її спе- ціалізація – комп’ютерні програми та бази даних. Інші приклади присутності іноземних франчайзин- гових мереж на ринку України – «Мак Доналдс», «Кока-Кола», «Редіссон Готел Кієв» та ін.
Однією з перших вітчизняних компаній, що створили національну франчайзингову мережу, ста- ла Львівська компанія «Система швидкого харчування» (FFS), що запустила мережу ресторанів швид- кого обслуговування. Проте на сьогоднішній день найбільшим франшизодавцем є торгова марка „На- ша Ряба”, в системі якої працюють тисячі торговельних точок, також зростає швидкими темпами фра- нчайзингова мережа „Джинси Суперціна”. Інші приклади створення вітчизняних франчайзингових мереж – ресторанна мережа «Козирна карта»; туристична франчайзингова мережа компанії «Вояж- Київ» - «Галопом по Європах»; мережі агенцій „Горящие путёвки” та ін.
На жаль, більшість вітчизняних компаній не мають необхідних передумов для успішного розви- тку на основі франчайзингу. Основні критерії щодо визначення успішності наступні.
По-перше, компанія мереж повинна володіти брендом в тій чи іншій формі: логотипом, торго- вою маркою, символікою та ін. В Україні взагалі мало власних брендів товарів/послуг, що передбача- ють насамперед високу якість та дійсно «розкручену» запатентовану торгову марку.
По-друге, франчайзі повинен мати власні значні грошові інвестиції та бути власником свого біз- несу, а також отримувати високі прибутки, з яких він повинен систематично сплачувати франшизеру за отримані права та послуги.
По-третє, проблемою розвитку франчайзингу в Україні є непідготовленість законодавчої бази щодо даного виду організації бізнесу. Вітчизняне законодавство не містить такого поняття як фран- чайзинг. В результаті відсутній комплексний підхід до системи франчайзингу як такої, а відносини франчайзингу розглядаються в контексті комерційної концесії, яка не враховує і не відображає всі ню- анси та особливості франчайзингу.
Необхідно відзначити, що одним з найбільш негативних факторів є відсутність у підприємців інформації про переваги ведення бізнесу на основі франшизи. Вітчизняні підприємці більшою мірою цінують товар, який має матеріальну форму, а платити гроші за нематеріальні активи, такі як торгова марка, технологія виробництва, розроблена концепція ведення бізнесу - більшість не готова.
Також негативними чинниками є: низький рівень банківського кредитування, відсутність у віт- чизняних підприємців досвіду роботи в межах франчайзингу, недобросовісне відношення до виконан- ня договірних зобов’язань та чужої інтелектуальної власності та ін.
Як показує практика функціонування, найбільшими внутрішніми управлінськими проблемами національних франчайзингових мереж є неможливість забезпечення належного контролю за діяльніс- тю всіх франчайзі, оскільки ті знаходяться в різних регіонах України; забезпечення єдності стилів у компанії з різною корпоративною культурою; насторожене ставлення до інноваційних підходів веден- ня бізнесу (особливо в невеликих, провінційних містах).
Прикро визнавати, але закордонні франчайзодавці розглядають Україну як країну з нестабіль- ною політичною й економічною ситуацією, а дані фактори найбільшою мірою становлять загрозу ін- вестиційним проектам. Цим можна пояснити те, що відомі міжнародні мережі уникають можливості вийти на ринок України, натомість розглядають в якості ділових партнерів інші країни Східної Євро- пи, такі як Болгарію, Польщу, Угорщину, Чехію.
Враховуючи економічну нестабільність та відсутність сприятливого правового поля іноземні ме- режі ризикують власними фінансовими коштами. Тому деякі з них надають перевагу продавати тільки власну торгову марку, отримуючи відсотки від обороту, при цьому часто вимагають від вітчизняних бізнесменів гарантій того, що об’єкт на протязі певного часу не буде проданий.
Отже, для економіки України франчайзинг є відносно новим та до кінця неопрацьованим яви- щем, в той час як в закордонних країнах франчайзинг як форма ведення бізнесу практикувався сторіч- чями. Для України франчайзинг як метод отримання фактично готового бізнесу, що значно зменшує підприємницькі ризики, може стати динамічним фактором розвитку підприємництва. Проте для під- вищення франчайзингової активності необхідно:
Удосконалення законодавства щодо регулювання франчайзингових відносин. Для реалізації будь-яких бізнес-проектів необхідно вирішити ряд важливих юридичних питань, починаючи зі ство- рення та реєстрації організації, в подальшому регулювання її діяльності, вирішення корпоративних конфліктних ситуацій й закінчуючи судовим захистом та можливою ліквідацією організації. В Україні франчайзингові правовідносини регулюються тільки на стадії виконання та припинення франчайзин- гового договору. Тому існує об’єктивна необхідність у створенні належного законодавчого регулю- вання, що сприятиме утвердженню франчайзингу як ефективної форми організації бізнесу на вітчиз- няному ринку товарів і послуг.
Отже, щоб створити сприятливе середовище для розвитку франчайзингових угод необхідно в першу чергу внести зміни в законодавство. Не менш важливим завданням є уніфікувати, наблизити відповідність українського законодавства міжнародним нормам та угодам.
Забезпечення доступності кредитування для бажаючих розвивати власну франчайзингову мережу.
Створення необхідних структур для просування розвитку франчайзингу: популяризація та ін- формаційна підтримка розвитку франчайзингу, розроблення пропозицій щодо підвищення ефективно- сті функціонування франчайзингових підприємницьких систем; розроблення та схвалення етичних правил для франчайзингових відносин й підприємницької культури, консалтингові послуги.
В подальшому доцільно проводити дослідження щодо теоретичних і практичних основ розвитку теорії вітчизняного та зарубіжного досвіду в організації управління та обслуговування франчайзинго- вих мереж.
На сьогоднішній день на ринку світових туристичних послуг особливим попитом користуються рекреаційний та лікувальний види туризму. Для України, на думку автора, враховуючи її багатий при- родно-рекреаційний потенціал, доцільно було б розглянути пропозиції створення власних мереж су- часних висококомфортабельних санаторно-курортних комплексів, так званих СПА-курортів.
Головною особливістю СПА-курортів є те, що вони мають бути розташовані в мальовничих і не- повторних місцях. Для України, враховуючи її природно-рекреаційний потенціал, із місцерозташуван- ням СПА-курортів питань не виникне. Багата історична і культурна спадщина дозволяє поєднати ліку- вання з відпочинком та культурно-історичним туризмом, а відома гостинність українців у поєднанні зі значним досвідом прийому відпочиваючих сприятиме підвищенню туристичного іміджу країни.
Висновок. Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу в Україні – це глобальна пробле- ма, яка передбачає розробку пакетів закону, а також перегляд податкової та фінансово-кредитної полі- тики з метою створення сучасних прогресивних організаційних форм ведення бізнесу.
Щоб створити сприятливе середовище для розвитку франчайзингових угод необхідно в першу чергу внести зміни в законодавство. Необхідно прийняти закон про франчайзинг, забезпечити доступ- ність кредитування, а також сприяти підвищенню підприємницької культури.
ЛІТЕРАТУРА
Асоціація франчайзингу в Україні // www.franchising.org.ua.
Бревнов А.А. Организация частного предпринимательства в Украине. – Харьков, Одиссей, 2004. – 672 с.
Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – К., «Знання», 2001. – 277 с.
Мунін Г.Б., Карягін Ю.О. Франчайзинг в готельно-ресторанному бізнесі. – К., «Кондор», 2008. – 368 с.
International Franchise Association // www.franchise.org.