«Деонтологія інклюзивної освіти»

Вступ
Освіта є важливою складовою будь-якого суспільства, яке має за мету формування та розвиток людського потенціалу. У сучасному світі, де багатоманітність та різноманітність людей є неспростовним фактом, інклюзивна освіта стає все більш важливою темою. Інклюзивна освіта - це система навчання, яка розроблена для того, щоб забезпечити можливість отримання якісної освіти для всіх студентів, незалежно від їхніх здібностей та особливостей. Деонтологія ж, в свою чергу, вивчає моральні засади поведінки людей.
Деонтологія інклюзивної освіти вимагає від педагогів повної відданості освітньому процесу та поваги до прав та потреб кожного учня. Це передбачає розуміння потреб та можливостей учнів з різними формами і ступенями фізичних та психічних обмежень, а також забезпечення рівних можливостей для всіх учнів на кожному етапі навчання.
Проблемі розвитку інклюзивної освіти присвятили праці такі зарубіжні вчені: М. Рейнолдз, Е.Н. Дено, Т. Бут, Д. Деппелер, Д. Джонсон та ін. На проблемах розуміння деонтології інклюзії наголошують В. Засенко, А.
Колупаєва, Т. Сак, Т. Скрипник, В. Тарасун, Н. Софій, Ю. Найда, О. Таранченко,
О. Федоренко, І. Луценко, В. Кобильченко, І. Малишевська, А. Калиновська, та багато інших вітчизняних науковців[7, с. 196].
Метою є розгляд деонтології інклюзивної освіти, зокрема, її етичних принципів та норм, які мають бути враховані педагогами при роботі з учнями з різними формами та ступенями обмежень, її вплив на педагогічну практику та дослідження способів їх втілення в практику педагога.
Також варто зазначити, що деонтологія інклюзивної освіти є важливим напрямком розвитку сучасної освітньої системи, оскільки вона сприяє створенню рівних умов для навчання та розвитку кожного учня, незалежно від його особливостей та потреб. Дослідження цього напрямку має важливе значення для формування та вдосконалення практики інклюзивної освіти в усьому світі.

Поняття інклюзивної освіти
Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням
індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей[8].
В сучасному освітньому просторі України широко вживані терміни
«інклюзивна освіта» та «інклюзивне середовище». Зазначимо, що інклюзивна освіта має на меті надання системи освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та право навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу на рівних засадах з іншими дітьми, незалежно від психічного та фізичного стану здоров’я. Інклюзивне середовище передбачає створення умов для пристосування суспільства до сприйняття людей з особливими потребами. Ці тотожні поняття мають на меті різний результат, що має відображатись під час визначення завдань підготовки сучасного вчителя початкової школи. Постає питання розуміння суті поняття «особливі потреби», яке зустрічається при визначення засад інклюзивної освіти[2, с. 27].
Інклюзивна освіта має на меті забезпечення повного включення всіх учнів у навчальний процес, зокрема тих, хто має фізичні, психологічні або соціальні обмеження. Освітні заклади, які практикують інклюзивну освіту, забезпечують навчання для всіх учнів на рівні, який відповідає їхнім потребам та здібностям.
До цього варто зазначити, що в Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами прийнято вважати осіб з особливостями психофізичного розвитку:

з порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);

із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);

з порушеннями мовлення;

із затримкою психічного розвитку;

з порушеннями опорно-рухового апарату;

із розумовою відсталістю;

зі складними вадами розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру).
Метою інклюзії, на відміну від інтеграції, є створення умов для особистісного розвитку дітей із особливими потребами, формування освітньо- розвивального середовища для них. Тобто, в інклюзивній школі не дитина підлаштовується до вимог освіти, а система навчання змінюється заради дитини.

Такий підхід виключає будь-яку дискримінацію й забезпечує доступ до школи усім дітям[5, с. 4].
Загалом у інклюзивній освіті виділяють наступні переваги, які допомагають особам з інклюзією почувати себе краще:

вищий рівень соціальної взаємодії з ровесниками (порівняно з дітьми, що знаходяться у спеціальних школах);

покращення соціальної компетентності й комунікативних навичок;

вища академічна успішність (за рахунок більш насичених навчальних програм);

соціальне прийняття дитини; дружні зв’язки з ровесниками.
В Україні інклюзивне навчання лише починає впроваджуватися: Закон про
інклюзивну освіту був підписаний у липні 2017 року. Ним передбачено, що в
інклюзивних класах може навчатися до 30 дітей, з яких троє – з особливими потребами, але їхня кількість може бути і меншою. На уроках таку дитину має обов'язково супроводжувати асистент, який допомагає їй опановувати шкільні предмети, підтримує на перерві, у їдальні, а також допомагає вчителю у роботі.
Урок у «особливих школярів» триває, як і у звичайних дітей, – 45 хвилин, але протягом заняття вони мають час на розвантаження: учні можуть пройтися з асистентом, змінити діяльність[5, с. 4].

Поняття деонтології та її місця у інклюзивній освіті
Деонтологія інклюзивної освіти роз’яснює значення тих чи інших дій, вчинків, мотивів, характерних особистісних якостей педагогічних працівників, сприяє формуванню необхідних моральних рис, запобігає їх деформації у наслідок тривалого виконання професійних обов’язків. Крім того, у завдання деонтології інклюзивної освіти входить вивчення способів усунення несприятливих факторів, конфліктних ситуацій, що виникають у процесі професійної діяльності, запобігання формального застосування знань вчителями, виховання деонтологічних якостей особистості, а також підвищення престижу педагогічної професії[10, с. 64].
Однією з основних моральних засад деонтології є повага до гідності людини. У контексті інклюзивної освіти ця моральна засада вимагає повної рівності усіх учнів у навчальному процесі та повної поваги до їхньої гідності та прав. Це означає, що вчителі та інші учасники навчального процесу мають ставитися до учнів з повною повагою та увагою, незалежно від їхніх здібностей та особливостей. Принцип поваги до особистості передбачає визнання неповторності та унікальності кожної людини, а також її права на повагу та гідність. У контексті інклюзивної освіти цей принцип передбачає розуміння та прийняття різних культурних, етнічних, гендерних, релігійних та інших особливостей учнів, їхніх потреб та інтересів. Учасники навчального процесу повинні дотримуватися цього принципу, створюючи атмосферу довіри, поваги та взаєморозуміння між учнями. Вчителі повинні розуміти, що кожен учень є неповторним та має право на повноцінне отримання освіти, тому необхідно надавати індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи його потреби та можливості.
Завдання деонтології інклюзивної освіти полягають не тільки в розкритті значення професійного обов’язку педагога, відповідальності за результати професійної діяльності, визначенні системи системи норм і вимог, що ставляться до вчителів у процесі взаємодії з учнями з ООП, їхніми батьками, іншими педагогічними працівниками, а й у виявленні умов їх реалізації у практичній діяльності. Деонтологія інклюзивної освіти роз’яснює значення тих чи інших дій, вчинків, мотивів, характерних особистісних якостей педагогічних працівників, сприяє формуванню необхідних моральних рис, запобігає їх деформації унаслідок тривалого виконання професійних обов’язків. Крім того, у завдання деонтології інклюзивної освіти входить вивчення способів усунень несприятливих факторів, конфліктних ситуацій, що виникають у процесі професійної діяльності, запобігання формального застосування знань вчителями, виховання деонтологічних якостей особистості, а також підвищення престижу педагогічної професії[10, с. 64].

Фахова компетентність викладача, який працює з інклюзивними здобувачами освіти, повинна включати знання з таких питань:
- національного законодавства у сфері інклюзивної освіти та державних підходів до організації інклюзивної освіти;
- основних категорій загальної і корекційної педагогіки, загальної і спеціальної психології;
- особливостей і закономірностей розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;
- способи адаптації та диференціації змісту навчальних програм;
- диференційованого та індивідуального механізмів і прийомів навчання;
- методів організації освітнього процесу в умовах інклюзії;
- методи роботи з родинами вихованців та ін.
Поряд з цим, викладачу, мають бути притаманні такі особисті якості, як спостережливість, емпатія, гуманізм, етичність, відповідальність, саморегуляція
і самодисципліна, тактовність, толерантність, рефлективність [4, с. 166].
Іншою моральною засадою деонтології є принцип справедливості. У контексті інклюзивної освіти цей принцип вимагає забезпечення рівних можливостей для всіх учнів. Це означає, що всі учні мають мати рівний доступ до знань та ресурсів, а також рівні можливості для розвитку свого потенціалу та досягнення своїх цілей. Принцип справедливості передбачає рівність усіх учасників навчального процесу перед законом та визнання права на рівні можливості для отримання якісної освіти. У контексті інклюзивної освіти цей принцип передбачає забезпечення рівних можливостей для учнів з різними потребами та особливостями, незалежно від їхньої етнічної, соціальної та економічної належності. Для забезпечення справедливості в інклюзивній освіті необхідно здійснювати ретельний аналіз структури навчального процесу, організовувати навчальні заходи та взаємодію з учнями на основі принципу рівних можливостей. Вчителі та інші учасники навчального процесу повинні бути готові до роботи з учнями з різними потребами та забезпечити їм можливість повноцінного участі в навчанні.
Крім того, деонтологія вимагає дотримання принципу автономії, який передбачає повне повагу до волі та рішенням людини. Так, у контексті
інклюзивної освіти цей принцип вимагає поваги до волі та рішень учнів з
інклюзією, їхніх батьків та опікунів. Інклюзивні учні та їхні батьки мають мати право на свободу вибору шляху навчання та на свободу вибору своїх освітніх цілей.

Деонтологія також передбачає дотримання принципу нешкідливості, який вимагає уникнення будь-яких дій, які можуть завдати шкоди іншим людям. У контексті інклюзивної освіти цей принцип вимагає уникнення будь-яких дій, які можуть завдати шкоди учням та іншим учасникам навчального процесу. Вчителі та інші учасники навчального процесу повинні забезпечити безпеку та благополуччя всіх учнів, зокрема тих, хто має особливі потреби.
Зауважимо, що деонтологія (від грецького «деонтос» – обов’язок і «логос»
– вчення) – це: а) етична наука, яка вивчає проблеми обов’язку людини, б) вчення про моральні, професійні та юридичні обов’язки й правила поведінки спеціалістів, ставлення до людини, яка перебуває у сфері виробничих і соціальних стосунків цих спеціалістів. Поняття «деонтологія» застосовується до будь-якої сфери професійної діяльності людини: медичної, юридичної,
інженерної, управлінської і, звичайно, педагогічної. Деонтологія науково обґрунтовує необхідність свідомого підпорядкування власних інтересів потребам суспільства в гармонійному поєднанні особистого і суспільного, визначає форми професійної моралі, виконання громадянського обов’язку в конкретній суспільній галузі життєдіяльності[9, с. 6].
Ще одним важливим аспектом деонтології в інклюзивній освіті є розуміння різноманітності та визнання унікальності кожного учня. Учні з різними потребами та особливостями потребують індивідуального підходу, і це може бути важким завданням для вчителів та навчальних закладів. Тому, важливо, щоб вчителі та навчальні заклади мали належну підготовку, необхідні ресурси та засоби для реалізації деонтологічних принципів в інклюзивній освіті. Наприклад, вчителі повинні бути підготовлені до роботи з учнями з різними особливостями та мати доступ до інформації про спеціальні потреби учнів. Крім того, навчальні заклади повинні забезпечити належну інфраструктуру для учнів з особливими потребами, яка б включала в себе доступність фізичного простору, технічні засоби, додаткову підтримку та інші необхідні ресурси. Наприклад, навчальні заклади можуть забезпечити розвиток педагогічних практик, які забезпечують
індивідуальний підхід до кожного учня, використовуючи різні форми та методи навчання, які враховують особливості та потреби учнів. Крім того, навчальні заклади можуть проводити тренінги та семінари для вчителів з метою підвищення їх кваліфікації щодо інклюзивної освіти та деонтологічних принципів.
Педагогічна деонтологія – наука про професійну поведінку педагогічного працівника, про його обов’язок. Змістом педагогічної деонтології є система морально-етичних норм і принципів, необхідних педагогові для виконання своїх професійних обов’язків. Ключовими етичними категоріями педагогічної деонтології є: обов’язок, відповідальність, справедливість, честь і гідність, гуманність, демократичність, повага, співчуття[9, с. 6].

Педагогічна деонтологія вчить ставитися до учня чи колеги не як до об’єкт, своїх спостережень І педагогічних дій, а як до особистості зі своїм духовним світом, своїми бажаннями, сподіваннями, надіями, острахами. Ігнорування або пряме порушення деонтологічних принципів не тільки знижує ефективність педагогічних зусиль, а й може завдати невиправданої шкоди психічному, моральному або фізичному здоров’ю дитини. Принцип "не зашкодь" в педагогіці має не менш глибокий сенс, ніж у медицині. «Слово, дія педагога виконують не лише освітню, виховну, інформаційну, а й фізіологічну функції. Саме тому педагог повинен навчатися володіти педагогічною технікою, не завдаючи шкоди здоров’ю дитини[3].
З огляду на сказане, окреслимо завдання педагогічної деонтології:

вивчення принципів поведінки педагогічних працівників, спрямоване на ефективне виконання професійних і посадових обов’язків;

вивчення розмаїття відносин у системах «учитель-учень», «педагог- педагог», «педагог-батьки» для встановлення правильних стосунків, що ведуть до успіху;

вивчення несприятливих чинників педагогічного процесу з метою мінімізації їх впливу на розвиток дітей;

пошуки шляхів усунення шкідливих наслідків неякісної педагогічної роботи[9, с. 13].
Зазначимо, що деонтологічний аспект як виховний обов’язок стосується будь-якої сфери життєдіяльності дитини. Зміст поняття «педагогічна деонтологія» розуміємо як реалізацію принципу компліментарності в освіті, що дає можливість удосконалити рівень професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Втілення засад педагогічної деонтології як компонента інклюзивної освіти майбутніх учителів допоможе свідомо підпорядкувати особисті інтереси фахівця до потреб дітей з різним рівнем розвитку та стану здоров’я[1, с. 6].
Основні принципи педагогічної деонтології:

гуманне ставлення до дітей;

піклування про їхнє здоров’я;

надання педагогічних послуг дітям незалежно від расової, політичної та регіональної приналежності;

повага до честі і гідності людини /дитини;

охорона дитячих таємниць, проблем;

демократичний стиль спілкування з дітьми;

діалектичний взаємозв'язок поваги та вимогливості до дитини;


педагогічний оптимізм тощо[3].
В інклюзивній освіті дотримання деонтологічних принципів є необхідним для забезпечення рівних можливостей для учнів з різними потребами та особливостями. Вчителі та інші учасники навчального процесу повинні бути готові до роботи з учнями з різними потребами та забезпечувати їм рівний доступ до навчальних можливостей та ресурсів.
Однак, реалізація деонтології в
інклюзивній освіті може бути викликана різноманітними викликами і перешкодами. Наприклад, можуть існувати бюрократичні процедури, що перешкоджають забезпеченню належної освіти дітям з особливими потребами.
Крім того, недостатня підготовка вчителів може бути перешкодою для реалізації принципів деонтології.

Проблематика деонтології в педагогіці
Проблематика деонтології в інклюзивній освіті пов'язана з тим, як дотримання моральних принципів може впливати на розвиток інклюзивної освіти та забезпечення рівних можливостей для учнів з різними потребами та особливостями.
Задля забезпечення рівного доступу до якісної освіти не лише інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи й форми навчання, а й загальноосвітні заклади мають забезпечити використання наявних ресурсів на основі партнерства з громадою через пристосування до
індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами. Науковці, які всебічно вивчають різні аспекти інклюзивної освіти та інклюзивного середовища, ширше описують перешкоди на шляху впровадження цієї форми освіти, а саме:
- інформація про переваги інклюзії не була донесена до учасників процесу належним чином або ж була непереконливою;
- необхідні для ефективного впровадження інклюзії зміни виявилися надто масштабними, а тому їх складно досягти за короткий час, або ж надто обмежені, тому не дають уявлення про реальний ефект;
- зміни втілюються надто швидко, тож учасники процесу не встигають осмислити нововведення, або надто повільно, й ентузіазм щодо їх реалізації згасає;
- необхідні ресурси для забезпечення ефективності інклюзивної форми освіти не надаються або розподіляються в недоцільний спосіб чи нераціонально;
- не вживаються заходи для посилення переконань та готовності до довготривалої роботи (в тому числі і над собою);
- працівники, які мають стати рушійною силою у впровадженні
інклюзії, можуть бути недостатньо віддані справі або покладають на себе надто великий обсяг роботи. Це може відлякувати інших членів колективу;
- спроби залучити батьків до співпраці зі школою формальні або ж взагалі не відбуваються;
- керівництво навчального закладу прагне встановити традиційно жорсткий контроль або ж пускає процес на самоплив, не заохочує працівників досягати вищих результатів[6].
Одна з основних проблем пов'язаних з деонтологією в інклюзивній освіті полягає у тому, що не завжди вчителі та інші учасники навчального процесу мають достатні знання та навички роботи з учнями з різними потребами та особливостями. Це може призводити до того, що учні не отримують необхідної підтримки та навчальної допомоги, що порушує принцип рівної можливості.

Іншою проблемою дотримання деонтологічних принципів в інклюзивній освіті є те, що вчителі та інші учасники навчального процесу можуть мати біаси та стереотипи щодо учнів з різними потребами та особливостями. Це може призводити до того, що учні не отримують повноцінної підтримки та можливості для розвитку.
Крім того, проблематика деонтології в інклюзивній освіті пов'язана з тим, що не завжди вчителі та інші учасники навчального процесу можуть мати розуміння моральних принципів та їх застосування в контексті інклюзивної освіти. Це може призводити до того, що учні не отримують належної підтримки та навчальної допомоги, а також до того, що інклюзивна освіта не розвивається належним чином.
Звісно, під час становлення нової освітньої концепції виникають труднощі.
Це і фінансові (не вистачає коштів на підручники, забезпечення корекційних занять, спеціальне обладнання), і кадрові (залишаються відкритими вакансії асистентів) проблеми. Крім того, в українському суспільстві існує упередженість, що школи створені лише для здорових дітей. Як наслідок, багато батьків висловлюють невдоволення навчанням «особливої дитини» у звичайному класі. Водночас деякі навчальні заклади в Україні досить давно та успішно працюють за новітньою концепцією навчання, впровадження
інклюзивної освіти має багато переваг, і її розвиток став одним з пріоритетів
«Нової української школи». Та потрібно докласти чимало зусиль, щоб усунути ті недоліки, що заважають повноцінному навчанню дітей з особливими потребами.
Адже інклюзивне навчання – це перший крок до того, щоб така дитина стала частиною соціуму й могла розвиватися як особистість[5, с. 4].
Нарешті, проблематика деонтології в інклюзивній освіті може бути пов'язана з питанням етичності взаємодії з учнями з різними потребами та особливостями. Наприклад, може виникати дилема між захистом прав учня на
індивідуальну підтримку та дотриманням принципів справедливості в розподілі ресурсів. Також можуть виникати етичні запитання стосовно інформування учнів та їх батьків про їх права та можливості в інклюзивній освіті.
Загалом, проблематика деонтології в інклюзивній освіті досить складна і вимагає уваги та розгляду з боку усіх учасників навчального процесу.
Дотримання моральних принципів та етичних стандартів в інклюзивній освіті допоможе забезпечити розвиток учнів з різними потребами та особливостями, а також підвищить якість навчання та забезпечить рівність можливостей для всіх учнів.
Отже, розглянута нами проблема щодо деонтології інклюзивної освіти
існує і повинна вирішуватись шляхом навчання дисципліни «Деонтологічні основи інклюзивної освіти» у всіх навчальних закладах, що готують фахівців корекційної освіти, інститутах післядипломної освіти, курсах підвищення кваліфікації. Від впровадження принципів та реалізації завдань, визначення

сутності і деонтології роботи інклюзивної освіти, вивчення основних деонтологічних стратегій роботи в інклюзивному освітньому середовищі різних освітніх рівнів, навчанню основам деонтології в інклюзивному просторі, від виконання своїх професійних обов’язків, засвоєння практичних технологій та вмінь розв’язувати складні спеціальні задачі із застосуванням теоретичних знань, методик, покращення власної професійної поведінки, залежить розвиток
інклюзивного навчання в країні, вчителі масових шкіл збагатяться новими знаннями спеціальної освіти для роботи в інклюзивних освітніх закладах[7, с.
203]

Висновки
Отже, врахування деонтологічних принципів та стандартів в процесі
інклюзивної освіти допомагає забезпечити належний рівень доступності та якості навчання для учнів з різними потребами та особливостями. Крім того, дотримання етичних стандартів та принципів деонтології допомагає підвищити рівень участі учнів та їх батьків у процесі навчання та прийняття рішень.
Оскільки інклюзивна освіта є новітнім напрямком у педагогічній практиці, важливо забезпечити належну підготовку педагогічних кадрів з урахуванням деонтологічних принципів. Також, важливо забезпечити співпрацю з учнями та
їх батьками, проводити консультації та діалог для того, щоб забезпечити належний рівень участі учнів у процесі прийняття рішень та організації навчання.
Отже, дотримання деонтологічних принципів та стандартів є надзвичайно важливим у розвитку інклюзивної освіти, що допоможе забезпечити належний рівень доступності та якості навчання для учнів з різними потребами та особливостями, а також підвищить рівень участі учнів та їх батьків у процесі навчання та прийняття рішень. Також важливо пам'ятати, що в процесі
інклюзивної освіти дотримання деонтологічних принципів і стандартів повинно здійснюватися не тільки з боку педагогів, але і з боку учнів. Учні повинні вчитися поважати та розуміти своїх однокласників з різними потребами та особливостями, допомагати їм та не дискримінувати через їхні особливості. Такі цінності повинні бути закладені у навчальні програми та передаватися як етичні принципи. У підсумку, дотримання деонтологічних принципів та стандартів у процесі інклюзивної освіти є надзвичайно важливим завданням, яке допоможе забезпечити належний рівень доступності та якості навчання для учнів з різними потребами та особливостями. Врахування етичних принципів деонтології допоможе створити сприятливі умови для розвитку інклюзивної освіти, яка повинна стати нормою для сучасного суспільства.

Список використаних джерел
1. Акімова О. М. Педагогічна деонтологія як етична норма підготовки майбутніх учителів початкової школи до створення інклюзивного середовища / Олена М. Акімова. // Педагогіка вищої та середньої школи.
– 2016. – №47. – С. 3–8.
2. Акімова О. М. Педагогічна деонтологія як компонент інклюзивної освіти майбутніх учителів початкових класів / Олена М. Акімова. //
Наукові записки кафедри педагогіки. – 2015. – №38. – С. 23–30.
3. Деонтологія в педагогіці [Електронний ресурс] // Освіта.UA. – 2011. –
Режим доступу до ресурсу: https://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14520/
4. Жмурко І. Л. Педагогічна деонтологія інклюзивної освіти / І. Л.
Жмурко. // Інновації партнерської взаємодії освіти, економіки та соціального захисту в умовах інклюзії та прагматичної реабілітації соціуму. – 2020. – №4. – С. 165–167.
5. Інклюзивне навчання: рівні можливості для кожного : бібліогр. покажч.
(2003–2018 рр.) / уклад.: В. П. Балюк, С. В. Спірякова (відп. за вип.), О.
В. Токміленко, О. Б. Чорней ; Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Бібліотека імені М. А. Жовтобрюха.
– Полтава, 2019. – 107 с.
6. Колупаєва А. А. До проблеми понятійно-термінологічних визначень у сучасній спеціальній педагогіці: [наук.-метод. зб.] / А. А. Колупаєва //
Дидактичні та соціальнопсихологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. – 2006. – Вип. 8. – С. 105–109.
7. Коноз О. Б. Актуальна проблема інклюзивного навчання: деонтологія
інклюзивної освіти в Україні / Оксана Богданівна Коноз. // The world of science and innovation. – 2021. – №12. – С. 195–204.
8. Концепція розвитку
інклюзивного навчання https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsii-rozvitku- inklyuzivnogo-navchannya (дата звернення: 26.06.2021)
9. Педагогічна деонтологія : навч.-метод. посіб. [для студ. спеціальності
«Початкова освіта»] / Авт.-укл. Юлія Михайлівна Шевченко . –
Мелітополь : Видавничо-поліграфічний центр «Люкс», 2018. – 130 с.
10. Порошенко М. А. Інклюзивна освіта: навчальний посібник. – Київ :
ТОВ «Агентство «Україна», 2019. – 300 с.