Декоративні якості деревних рослин
Декоративність рослин проявляється в їхніх зовнішніх ознаках – розмірах і формі крони, архітектоніці і забарвленні листя, величині і забарвленні квітів і плодів. Декоративність значною мірою залежить як від спадкових особливостей виду, так і від зовнішніх умов. Найвищої декоративності рослини досягають у середньому віці.
Декоративні якості дерев і чагарників виявляються в конкретному оточенні в композиції парку, скверу, лісопарку, вулиці або площі. Тут свою роль відіграють фон, освітленість і розміщення рослин. Однак у кожній рослині можна помітити окремі «деталі», що додають їй особливу виразність і привабливість. Знання властивостей і декоративних якостей окремих органів дерев і чагарників (ростових можливостей, будови і силуету крони, забарвлення і форми листя, квіток і плодів) дозволяють значно збагатити художній вигляд міських і приміських ландшафтів.
ВЕЛИЧИНА РОСЛИНИ
За величиною дерева і чагарники поділяють на такі групи:
1.Дерева:
І величини – 20м і більше(ялина, дуб);
ІІ величини – 10-20м (тис, граб);
ІІІ величини – 5-10м(горобина, айва).
2.Чагарники:
І (високі) – 2-5м (ялівець звичайний, бузина);
ІІ (середні) – 1-2м (барбарис, смородина);
ІІІ (низькі) – 0,5-1м (ялівець козацький, спірея японська).
Величина рослини визначає її місце в садово-паркової композиції. Дерева першої величини, наприклад, не рекомендується висаджувати у невеликих скверах, у дворах житлових будинків, на нешироких вулицях, оскільки розростаючись вони закривають доступ світла і заважають сприйняттю архітектури будівель. Високі дерева краще висаджувати в парках і скверах на значній відстані від доріжок (не менше подвійної висоти рослини) у вигляді одиночних або групових посадок на відкритих просторах, при створенні алей, масивів, для обсадження доріг. Біля будівель більш доречні низькорослі дерева.
Декоративні якості стовбура. За формою стовбури поділяють на :
1) збіжисті, викривлені;
2) повнодеревні, рівні (каштан кінський, клен гостролистий).
3) циліндичний
4) конусоподібний
Створюючи садово-паркові композиції, враховують фактуру кори стовбура, яка може бути:
1) гладкою (бук, горобина);
2) пластинчастою (платан, сосна зв.);
3) дрібно-тріщинуватою (ялина, липа);
4) глибоко-тріщинуватою (акація біла, верба біла).
Не менш важливо враховувати також і забарвлення кори:
біла кора (береза повисла, лох вузьколистий);
світло-сіра кора (айлант, бук, вільха сіра, горобина зв.)
темно-сіра кора (акація біла, черешня, тсуга канадська);
коричнева кора (вяз шорстий, гінкго, вільха чорна);
чорно-сіра кора (клен гостролистий, черемха зв);
жовта й оранжева кора (сосна зв, береза жовта);
червона кора (дерен білий, береза даурська)
РОЗМІРИ КРОНИ За розмірами крони поділяють на:
1. широка (більше 10 м: платани, кедри);
2. середніх розмірів (5-10м: граб, груша звичайна);
3. вузька (2-5м: смерека, горобина звичайна, черемха звичайна).
Дерева з широкою кроною в основному використовують у поодиноких посадках на відкритих просторах, а також для створення щільних алей, нещільних груп тощо.
Чагарники за розмірами крони поділяють на:
1. високі (3-5 м);
2. середньої висоти (1-3 м);
3. низькі (0,5-1 м).
ФОРМА КРОНИ
Кожна деревна порода в процесі еволюції сформувала властиву лише їй форму крони, яка визначається характером галуження і направленістю бокових гілок.
Типовими формами крони є:
розложиста або неправильна (дуб, сосна, в’яз, тополя чорна);
пірамідальна:
конусоподібна (ялина, ялиця, кипарис);
веретеноподібна (ялівець звичайний);
колоноподібна (циліндрична) (тополя пірамідальна);
овальна (гіркокаштан, модрина сибірська і європейська),
яйцеподібна (дуб скельний, липа повстяна, сосна кедрова сибірська),
парасолеподібна (айлант, акація біла, сосна італійська),
кулеподібна (горобина круглолиста, яблуня сибірська, клен польовий),
штамбова;
кущова;
плакуча (береза повисла, верба вавилонська),
витка (ліаноподібна) (актинідія, виноград, плющ),
сланка (ялівець козацький, кизильник розпростертий),
подушкоподібна (садові форми кипарисовиків)
Форма крони у чагарників:
- кулеподібна;
- снопоподібна;
- розложиста.
ЩІЛЬНІСТЬ КРОНИ
Важливою морфологічною ознакою є щільність крони:
1) масивна щільність (просвіти становлять менше 25%, бук, граб);
2) середньої щільності, напіважурна (25-50%, береза, сосна зв.);
3) ажурна, легка (більше 50%, гледичія, ясен зв.)
Породи з більшою щільністю крони відзначаються кращими пило-, вітро- та шумопоглинальними властивостями. Їх використовують для посадки на вулицях, для створення тінистих алей, захисних насаджень. Породи з ажурними кронами більш придатні для поодиноких посадок, створення груп і масивів.
ФАКТУРА КРОНИ
велика пухка (види з великими листками, які нещільно прилягають) – катальпа, павловнія;
велика щільна – липа широколиста, гіркокаштан, клен гостролистий;
дрібна пухка – верби, модрина;
дрібна щільна – самшит, клен татарський, тис ягідний.
ДЕКОРАТИВНІСТЬ ЛИСТЯ
Декоративність рослин великою мірою залежить від будови і розмірів листя. За будовою вони бувають прості і складні.
Листкові пластинки можна об’єднати у такі форми:
округла,
овальна,
яйцеподібна,
обернено яйцеподібна,
довгаста,
ланцетна,
голкоподібна.
РОЗМІР ЛИСТКІВ За величиною листки поділяють на:
а) дуже великі (б.40 см: катальпа),
б) великі (20-40см: платан, ясен зв.),
в) середньої величини (10-20 см: дуб зв, горобина зв),
г) дрібні (5-10 см: липа дрібнолиста),
д) дуже дрібні (1-5 см: самшит, тамарикс)
За величиною хвою поділяють на:
а) дуже велика (б.15 см: сосна жовта, сосна чорна),
б) велика (10-15 см: сосна кримська, с. гімалайська),
в) середньої величини (5-10 см: сосна зв, с. гірська),
г) дрібна (1-5 см: ялина зв., тис ягідний, тсуга канадська),
д) дуже дрібна (0,1-1 см: ялівець козацький, кипарис, туя)
ФАКТУРА ЛИСТКІВ
Важливо добре знати фактуру листя, яке може бути:
а) гладким глянцевим (вишня);
б) гладким матовим (клен),
в) шорстким або опушеним (береза пухнаста);
г) горбистим з помітним жилкуванням (калина зморшкуватолиста);
д) з шипами (магонія, падуб).
ЗАБАРВЛЕННЯ ЛИСТКІВ
Типове – літнє забарвлення:
світло-зелене (айлант, аралія, береза повисла, модрина європейська);
зелене (акація біла, бундук, гледичія, граб, сосна зв);
темно-зелене (абрикос, алича, бук, вишня звичайна, клен гостролистий і явір, черемха, бузок)
сіро-зелене або сріблясто-біле (верба біла, клен сріблястий, липа повстяна, горіх сріий, осика)
сизо-зелене або блакитно-зелене (тюльпанове дерево, скумпія, кипарисовик Лавсона, модрина японська, ялиця одноколірна).
Сезонне забарвлення:
Осіннє забарвлення може бути:
жовте – акація біла і жовта, аморфа, бархат, береза, клен польовий і гостролстий, гінкго дволопатеве, моддрина;
червоне – дуб червоний, бореальний, шарлаховий і болотний
багатоколірне – барбарис звичанйий і Тунберга, берека, ірга канадська, дерен, клен Гіннала, осика, горобина, скумпія
Кольорове у форм та різновидів.
Зміни забарвлення листя впродовж вегетації беруть до уваги як при проектуванні окремих груп, так і цілих масивів.
Декоративність квітів визначається за їх формою, величиною і забарвленням, яке створюють не тільки пелюстки, а й інші частини квітки. Велику декоративність мають махрові форми квітів.
РОЗМІРИ КВІТОК і СУЦВІТЬ
За величиною квіти поділяють на:
1) дуже великі (б.10 см: магнолія великоквіткова),
2) великі (5-10 см: троянди, камелія японська),
3) невеликі (2-5 см: вишня, рододендрон);
4) дрібні (до 2 см: алича, спірея).
За величиною суцвіть поділяють на:
1) дуже великі (20-30 см: вістерія китайська, гортензія, каштан кінський, софора),
2) великі (10-20 см: акація біла, горобина, бузок, черемха),
3) дрібні (до 10 см: бирючина, дейції, спіреї).
ЗАБАРВЛЕННЯ КВІТОК
Забарвлення квітів різноманітне (білі, оранжеві, червоні, рожеві, зелені, блакитні, фіолетові, пурпурові). Великий емоційно-психологічний ефект створюють запахи квітів.
ІНТЕНСИВНІСТЬ і ЯКІСТЬ ЗАПАХУ КВІТОК
За інтенсивністю запахів:
а) дуже духмяні (запах відчутний на великій віддалі)
б) духмяні (запах відчутний на невеликій віддалі)
в) слабо духмяні (запах відчутний тільки при безпосередній близькості до рослини)
За якістю запаху квіти поділяють на:
з приємним запахом – акація біла, липа, магнолія великоквіткова;
з посереднім запахом – бузина чорна, глід,
з неприємним запахом – каштан їстівний, еурія японська (свинне дерево).
ПЕРІОД і ТРИВАЛІСТЬ ЦВІТІННЯ
Щоб забезпечити садово-паркові композиції тривалим періодом цвітіння, потрібно враховувати його терміни:
ранньо-весняний період (кінець лютого – березень) – вовче лико, дерен чоловічий;
весняний період (квітень – травень) – абрикос, груша;
літній період (червень – серпень) – гібіскус сірійський, липа;
осінній період (вересень – листопад) – гортензія;
зимовий період (грудень – лютий) – акація срібляста, евкаліпт
За тривалістю цвітіння рослини поділяють на:
1) тривало квітучі (більше 1 місяця: гортензія садова, спірея японська);
2) середньої тривалості цвітіння (до 1 місяця: айва японська, бузок зв.);
3) нетривало квітучі (1-2 тижні: акація біла, черемха зв.).
Декоративність плодів
визначають величиною, оригінальністю форми, яскравістю забарвлення, рясністю плодоношення і тривалістю збереження плодів на гілках. Декоративністю особливо вирізняються плоди таких дерев: абрикос, вишня, груша, мандарин, яблуня, а яскравістю – глід, горобина, бузина, обліпиха.
Всі описані декоративні особливості дерев і чагарників є підгрунтям для необмеженого використання рослинного матеріалу в озелененні.