1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Кейс_диплом.docx
Розширення: docx
Розмір: 831кб.
Дата: 24.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Музей_ру.docx
125.docx
2020_M_BIT_Klishch.pdf
система відеоспостереження.docx




ВСТУП

CASE-технології (Computer Aided System Engineering) - це технології автоматизованої розробки систем (програмного забезпечення), які забезпечують за допомогою призначеного для цих цілей інструментарію (CASE-засобів) комплексну підтримку розробки або підтримки окремих стадій життєвого циклу складних програмних систем - їх специфікацію, проектування, реалізацію, тестування, супровід і розширення. CASE-технології базуються на певних методологіях проектування систем управління, а також включають в себе набір інструментальних заобів, що дозволяють в наочній формі моделювати предметну область, аналізувати цю модель на всіх етапах розробки і супроводу систем і розробляти програми відповідно до потреб користувачів [1-3].

Початковими етапами процесів життєвого циклу систем управління є стадії аналізу вимог і проектування (конструювання) структури і взаємозв'язків, що розробляється. Це найбільш трудомісткі і погано формаліловані етапи розробки систем управління, в процесі яких CASE-засоби забезпечують підвищення якості прийнятих технічних рішень і підготовку якісної проектної документації.

При розробці будь-якої системи управління виникає завдання вибору інструменту проектування, який відповідав би всім вимогам проектувальників і дозволяв грамотно і ефективно вирішувати поставлені завдання. Сучасний ринок програмних засобів налічує близько 300 видів різних CASE-засобів, найбільш потужні з яких так чи інакше використовуються практично всіма провідними західними та українськими фірмами, і багато компаній стикаються з проблемою вибору підходящого програмного рішення. Вибір ефективних і адекватних методів, які використовуються при аналізі, проектуванні, розробці або впровадженні систем управління, являє собою складну і відповідальну задачу. Розробка програмної системи, яка дозволить спростити процес

прийняття рішень стосовно вибору CASE-засобів для для проектування систем управління підприємствами є дуже актуальною задачею, що потребує вирішення.
РОЗДІЛ 1

АНАЛІЗ ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ ПІДТРИМКИ ПРОЦЕСІВ ВИБОРУ CASE-

ЗАСОБІВ



    1. Методології та методи аналізу та проектування



Одними з визначальних чинників при виборі тих чи інших інструментальних засобів є методології і методи проектування, на яких базуються відповідні CASE-засоби. Розглянемо основні методології і методи, що застосовуються при аналізі, проектуванні, розробці та впровадженні систем управління. Дамо визначення основним використовуваним далі поняттям.

Методологія - вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності. Метод - спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності. Модель (інформатика) - це система, дослідження якої служить засобом для отримання інформації про іншу систему. Система - множина елементів, що знаходяться у відношеннях і зв'язках один з одним, утворюють певну цілісність, єдність.

Основні методології моделювання, які використовуюються в даний час на етапах аналізу, розробки та впровадження систем управління представлені на рисунку 1.1. Їх можна розділити на дві великі групи: структурні і об'єктно- орієнтовані [1].

Структурні методології базуються на декомпозиції, що моделюється та автоматизує функції: система розбивається на функціональні підсистеми, які в свою чергу діляться на функції, що підрозділяються на завдання і так далі. При цьому система зберігає цілісне уявлення, в якому всі компоненти взаємопов'язані. Найбільш відомими структурними методологіями є: структурний аналіз/структурне проектування (SA/SD), комплексна автоматизація виробничих них процесів (IDEF), архітектура інтегрованих інформаційних систем (ARIS), методології фірм розробників (ORACLE, BAAN)


Рис. 1.1. Види методологій

Об'єктно-орієнтовані методології основані на представленні системи у вигляді сукупності об'єктів, кожен з яких є реалізацією певного типу, використовує механізми пересилання повідомлень і класи, організовані в ієрархію наслідування. Найбільш відомими об'єктними методологіями є: об'єктно-орієнтований системний аналіз (OSA), технологія об'єктного моделювання (OMT), уніфікована мова моделювання (UML).

Кожна з методологій включає в себе набір методів графічного моделювання аспектів предметної області (видів моделей, діаграм, нотацій). На рисунку 1.2 наведено класифікацію основних методів моделювання, які використовуються при аналізі, проектуванні, розробці та впровадженні систем управління [7].

Функціональні моделі - моделі, орієнтовані на функції і представляють собою структуру зображення функцій системи або середовища, інформації і об'єктів, що зв'язують ці функції. Функціональні моделі застосовують при аналізі вимог до системи, при проектуванні нової системи, а також для аналізу бізнес-процесів при прийнятті рішень про реконструкцію (реінжиніринг) системи управління.
Моделі потоків даних - моделі графічного структурного аналізу, що описують зовнішні по відношенню до системи джерела і приймачі даних, процеси, потоки даних і сховища даних, до яких здійснюється доступ. Моделі потоків даних використовуються на етапі проектування систем управління.

Моделі бізнес-процесів - моделі видів діяльності організації, що включають опис ділових об'єктів (процесів, бізнес-функцій, потоків робіт, підрозділів, посад, ресурсів, ролей, інформаційних систем, носіїв інформації і т.д.) і відображення зв'язків між ними. Відзначимо, що моделі бізнес-процесів є динамічними моделями, так як описують послідовність (і іноді умови) виконання бізнес-процесів, на відміну від інших груп структурних моделей (рисунок 1.2), описуючих виключно статику системи. Моделі бізнес-процесів використовуються при описі та реінжинірингу видів діяльності компанії, на етапах аналізу і визначення вимог до системи, а також при впровадженні систем управління на підприємствах.

Подієві моделі - це моделі, в яких функціонування системи представляється у вигляді набору станів об'єктів і переліку подій (функцій) системи. Подієві моделі використовуються на етапах аналізу вимог і проектування поведінки динамічних об'єктів (елементів) системи.

Інформаційні моделі - моделі даних конкретної предметної області або її об'єктів, вони відображають структуру даних проектованих систем. Інформаційні моделі розробляється на етапах проектування і реінжинірингу систем управління.

Ієрархічні моделі - моделі представлення системи у вигляді дерева (ієрархічної) структури, що складається з об'єктів різних рівнів. З поміж ієрархічних моделей для організацій і підрозділів, які описують організаційні структури, дерева цілей, виконуваних функцій, продуктів і послуг, що надаються і т. д. Ієрархічні моделі використовують в управлінському консалтингу при реінжинірингу систем управління.

Об'єктні статичні моделі - моделі, які не відображають динаміку системи, тобто зміни, проходять з плином часу. Основними статичними моделями на
етапах об'єктно-орієнтованого аналізу і проектування систем служать діаграми, що представляють класи, об'єкти або компоненти системи і їх відносини між собою: асоціації, узагальнення і різні види залежностей.

Об'єктні динамічні моделі - моделі, які описують зміну (динаміку) функцій (параметрів, станів об'єктів) системи. Об’єктні динамічні моделі використовуються на етапах об'єктно-орієнтованого аналізу і проектування і відображають процес зміни станів реальної або проектованої системи, показують відмінності між станами об'єктів, послідовність зміни станів і послідовність виконання функцій системи протягом часу.


Рис. 1.2. Класифікація методів моделювання


    1. Методи оцінки якості програмного забезпечення



Програмне забезпечення (ПЗ) є специфічним об’єктом: воно настільки багатофункціональне, що навіть схематично може бути описано тільки дуже великим числом критеріїв якості (як правило, не менше двохсот). Це не дозволяє застосовувати сучасні методи оцінки якості інших видів продукції до ПЗ в незмінному вигляді. Оцінки якості ПЗ сформовані в державні та міжнародні стандарти. Оцінка якості ПЗ являє собою сукупність операцій, які включають вибір номенклатури показників якості, визначення значень цих показників і порівняння їх з базовими значеннями. Основні існуючі методи оцінки якості ПЗ можна розділити на три групи (рисунок 1.3).



Рис. 1.3. Класифікація методів оцінки якості програмного забезпечення
До першої групи належать методи, призначені для оцінки якості ПЗ по внутрішнім характеристикам, таким технічними показниками програм, як їх складність, обчислювальна складність, структурна доцільність і т. д. До найбільш поширених методів даної групи можна віднести метрики розміру програм, метрики Холстеда, метрики Альбрехта, цикломатичну міру складності програми Маккейба, метрики стилістики програм Ван Тассел, Конаковського та ін. До другої групи належать методи оцінки якості ПЗ за зовнішніми характеристиками, спрямовані на оцінку функціональних можливостей ПЗ без обліку його внутрішньої реалізації.

В цілому, методи оцінки якості за внутрішніми характеристикам дозволяють отримати досить точні оцінки складності програм, однак їх практично неможливо використовувати стороннім експертам через відсутність доступу до вихідних текстів програм. Що стосується методів оцінки якості ПЗ по зовнішніх і змішаних характеристиках, то вони, як правило, спрямовані або на оцінку вузькоспеціалізованих програмних продуктів, або навпаки – на оцінку занадто узагальнених показників якості.

Проте, в порівнянні з методами оцінки по внутрішнім характеристикам, вони пропонують більш універсальний підхід до оцінки якості, дозволяючи розглядати програмні продукти у вигляді «чорного ящика »на будь-якому етапі його розробки. У загальному вигляді етапи оцінки якості ПЗ, характерні практично для всіх методів другої і третьої груп, можуть бути представлені наступною послідовністю:

  1. Складання системи характеристик якості програмних продуктів. Як правило, ця система має вигляд ієрархічної структури і може включати як внутрішні, так і зовнішні характеристики якості ПЗ.

  2. Визначення значень вагових коефіцієнтів (важливості) характеристик якості із залученням думок експертів.

  3. Оцінка значень одиничних показників якості. Інформація про їх значеннях може бути отримана за результатами випробувань програмних


продуктів, а якщо це неможливо або затруднено, то за результатами експертного опитування.

  1. Нормування значень одиничних показників якості.


  2.   1   2   3   4   5

    скачати

© Усі права захищені
написати до нас