1   2   3
Ім'я файлу: Курсова робота(5).docx
Розширення: docx
Розмір: 72кб.
Дата: 02.02.2022
скачати

Вступ


Актуальність теми. Стимулювання відіграє величезну роль в організації діяльності підприємства, так воно спрямоване на мотивацію працівника до ефективної і якісної праці, який не тільки покриває витрати роботодавця на організацію процесу виробництва, оплату праці, а й дозволяє отримати певний прибуток.

Трудові ресурси − основний рушійний механізм економічного розвитку держави, а від ефективності управління персоналом залежать як загальні показники, що характеризують економічний розвиток країни, так і добробут кожної людини [3, c. 186].

Як кожне підприємство має свою стратегію розвитку, так і кожний працівник має свої мотиви, бажання, особливості поведінки, що відбивається в процесі трудової діяльності.

В Україні процес формування систем стимулювання праці відбувається в складних соціально-економічних умовах. У нашій країні не так багато успішних підприємств, на кожному з яких намагаються створити свою власну модель мотивації і стимулювання з урахуванням реальних умов економічного середовища та доступних ресурсів.

Від того, як буде сформована система управління персоналом залежить кінцевий результат виробничо-господарської діяльності організації. Саме тому таким важливим є дослідження та розробка одних з найважливіших підсистем управління персоналом – мотивації й стимулювання працівників на підприємстві.

Об’єктом дослідження виступає система мотивації та стимулювання персоналу на туристичному підприємстві “Ukrainian Travel Company ( UTC )”.

Предмет курсової роботи – напрями підвищення мотивації й стимулювання праці персоналу на туристичному підприємстві.

Метою курсової роботи є визначення шляхів підвищення мотивації й стимулювання праці працівників на підприємстві.

Для реалізації поставленої мети необхідно визначити та реалізувати наступні завдання:

  1. визначення теоретичних аспектів стимулювання праці персоналу підприємства та існуючих теорій мотивації;

  2. удосконалення існуючої системи мотивації персоналу;

  3. обґрунтування використання комплексної системи мотивації

працівників;

  1. на прикладі туристичного підприємства "Ukrainian Travel Company (UTC)" провести аналіз існуючої системи мотивації та стимулювання праці на підприємстві;

  2. на основі отриманих результатів визначити вплив підвищення системи мотивації й стимулювання на ефективність роботи підприємства.

Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: синтезу (при розробці оптимальної системи стимулювання на основі класичних і сучасних теорій мотивації); конструктивно-логічний метод (при визначенні особливостей, структури і закономірностей формування системи стимулювання персоналу у сфері туризму); статистичного аналізу (при аналізі результативності трудової діяльності в туристичній сфері); економіко-математичні методи та метод експертної оцінки (при оцінюванні ефективності роботи персоналу на туристичному підприємстві "Ukrainian Travel Company (UTC)" ).

Структура роботи. Дана курсова робота складається з вступу, трьох розділів (з підрозділами), висновків, списку використаних джерел та додатків.

Загальний обсяг роботи − 38 сторінок.

Розділ І. Теоретико-методологічні аспекти мотивування та стимулювання персоналу в туристичному бізнесі

1.1. Суть мотивації й стимулювання персоналу на туристичному підприємстві

Управління персоналом на туристичному підприємстві включає в себе багато складових: кадрова політика, взаємовідносини в колективі, соціальнопсихологічні аспекти управління. Ключове ж місце займають визначення способів підвищення продуктивності праці, творчої ініціативи, а також стимулювання і мотивації працівників.

Поняття мотивації трактується як одна із функцій управління. Під ним розуміється процес свідомого й доцільного впливу на трудову поведінку людей. Мотивація − це сукупність чинників, які зумовлюють поведінку людей. Мотивування праці – це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання людини до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей і цілей організації [5, c. 17].

Найчастіше до елементів мотивації зараховують: зміст та умови праці, відносини між працівниками, засоби адміністративного примусу (заборони, розпорядження), заохочення (стимули матеріальні та нематеріальні), засоби переконання (переговори, консультації), тощо.

До основних рис системи мотивування персоналу на туристичному підприємстві належать:

♦ сприяння як формуванню, так і досягненню суспільно значущих цілей організації і завдяки цьому підтриманню рівноваги між економічними цілями та суспільною відповідальністю підприємства;

♦ виконання функції комунікації між керівництвом, власником організації та її працівниками. Мотивування стосується створення та підтримання взаємного порозуміння між підприємством та окремими групами людей або всередині груп;

♦ система мотивації має дві сторони. Одна сторона стосується рівня, диференціації структури та динаміки витрат на персонал, зокрема заробітної плати, створення системи стимулів до праці. Друга пов'язана зі стилем управління, що застосовується керівниками. Вона проявляється у поступовому переході від авторитаризму до демократичного стилю [6, c. 15].

Гнучка система мотивації управлінського персоналу туристичного підприємства повинна відповідати таким принципам:

▪ гнучкості, який означає, що система мотивації персоналу повинна мати здатність до оперативного реагування на зміну зовнішніх і внутрішніх умов функціонування, а також на зміну загальних і локальних цілей підприємства;

▪ системності, який означає повне відображення індивідуального вкладу людини в досягнення кінцевих результатів підприємства через ланцюги "людина – посада − робота" і "особа – група − колектив";

▪ відповідності, який полягає у встановленні такого рівня мотивації персоналу, який відповідає кількості, якості та вагомості затраченої праці;

▪ структурованості − характеризує поділ заробітної плати на частини, кожна з яких є відображенням особистого вкладу працівника в досягнення поточних, кінцевих і віддалених результатів діяльності підприємства;

▪ відкритості системи мотивації персоналу, який означає її прозорість та інформаційну доступність для кожного працівника [10, с. 18].

Мотивацію, як процес впливу на поведінку працівників, теоретично можна розділити на 6 стадій.

Такий розгляд процесу носить досить умовний характер, тому що в реальному житті немає настільки чіткого розмежування стадій і немає відособлених процесів мотивації. Однак для з'ясування того, як розвивається процес мотивації, яка його логіка і складові частини, може бути прийнятна наведена нижче модель.

Перша стадія − виникнення потреб. Потреба виявляється у вигляді того, що людина починає відчувати, що їй чогось не вистачає. Виявляється вона в конкретний час і починає “вимагати” від людини, щоб вона знайшла можливість і почала робити якісь кроки для її усунення. Потреби можуть бути різноманітними. Їх можна поділити на три групи:

  1. Фізіологічні

  2. Психологічні

  3. Соціальні

Друга стадія − пошук шляхів усунення потреби. Виникнення потреби створює проблеми для людини, вона починає шукати можливості усунути її: задовольнити, придушити. Виникає необхідність щось зробити або почати.

Третя стадія − визначення цілей (напрямки) − людина фіксує, що і якими засобами вона повинна робити, чого домогтися, що одержати для того, щоб усунути потребу. На даній стадії необхідно врахувати такі чотири моменти:

  1. Що я повинен одержати, щоб усунути потребу;

  2. Що я повинен зробити, щоб одержати те, що бажаю;

  3. Як мені домогтися того, чого бажаю;

  4. Наскільки те, що я можу одержати, може усунути потребу.

Четверта стадія – здійснення дії. На цій стадії людина витрачає зусилля для того, щоб здійснити дії, що повинні дати їй можливість одержати щось, щоб усунути потребу. Процес роботи робить зворотний вплив на мотивацію, і тому на цій стадії може відбуватися коригування цілей.

П'ята стадія – одержання винагороди за здійснення дії. Виконавши роботу, людина або одержує те, що вона може використовувати для усунення потреби, або те, що вона може обміняти на бажаний для неї об'єкт. На даній стадії з'ясовується те, наскільки виконання дій дало бажаний результат. У залежності від цього відбувається або послаблення, або зберігання, або ж посилення мотивації до дії.

Шоста стадія – усунення потреби. В залежності від ступеня зняття напруги, що викликається потребою, а також від того, виникає усунення потреби послаблення або посилення мотивації діяльності, людина або припиняє діяльність до виникнення нової потреби, або продовжує шукати можливості і здійснювати дії по усуненню потреби [10, с.27].

Стимулювання праці – один із загальних способів соціального управління, впливу на поведінку, діяльність індивідів, соціальних груп, трудових колективів. Стимулювання й соціальний контроль містять у собі зовнішні спонукання й елементи трудової ситуації. До них відносяться умови, що безпосередньо визначають заробітну плату, організацію й зміст праці, тощо.

Під стимулюванням праці звичайно розуміють вплив на трудову поведінку працівника через створення особистісних значимих умов (трудової ситуації), що спонукають його діяти певним чином. Тим самим створюються, з одного боку, сприятливі умови для задоволення потреб працівника, з іншого боку, забезпечується трудова поведінка, необхідна для успішного функціонування підприємства, тобто відбувається своєрідний обмін діяльністю

[5, с. 12-16].

Поняття "стимулювання праці" містить всі використовувані в управлінні методи мотивації, впливу, винагороди, зокрема адміністративні, економічні (матеріальні), соціально-психологічні. При цьому, адміністративні методи стимулювання праці припускають вплив на індивіда, групу за допомогою наказів, видачі завдань і т.п. Це такий метод, коли необхідний суб'єктові керування трудовою поведінкою результат досягається за рахунок того, що для суб'єкта праці "збитки" від можливих санкцій за невиконання перевищують витрати на виконання завдання.

У свою чергу, економічне, матеріальне стимулювання праці припускає включення в мотивацію вартісних важелів залучення людей до праці, тобто безпосередній економічний вплив на неї, забезпечення особистої й групової зацікавленості суб'єктів праці в матеріальному заохоченні. Тут застосовуються як безпосередні (заробітна плата, премії, доходи від прибутку й т.п.), так і опосередковані (ціни, податки, кредити) важелі регулювання трудової поведінки [12, с. 78].

Стимулювання трудової мотивації здійснюється на основі таких методів:

► традиційні, що не вичерпали стимулюючих "ресурсів";

► цільові, що полягають у використанні для підвищення стимулюючого впливу на трудову мотивацію системи цілей, тобто бажаних орієнтирів, досягнення яких заохочує певну трудову поведінку;

► індивідуальне збагачення праці, яке через "включення" механізмів задоволення соціальних, потреб вищого рівня, пов'язаних з наданням працівникам більш складної, відповідальної роботи, активно стимулює їхню трудову мотивацію;

► співучасті, пов'язані із залученням працівників в управління виробництвом, трудовими колективами. Застосовується безліч форм промислової демократії, спрямованих на залучення працівників у систему керування виробництвом, що інтенсивно стимулює їхню трудову активність

[27, c. 14].

Чітко розроблений процес стимулювання дозволяє трудовим колективам тривалий період часу ефективно функціонувати без втручання суб'єкта керування. Стимулювання як спосіб керування припускає необхідність врахування інтересів особистості, трудового колективу, ступеня їхнього задоволення, тому що саме потреби є найважливішим чинником поводження соціальних систем. Сама по собі потреба не може спонукати працівника до якихось певних дій. Тільки тоді, коли потреба зустрічається із предметом, здатним її задовольнити, вона може направляти й регулювати діяльність соціальної системи, управляти її поводженням. Усвідомлення потреб викликає інтереси, бажання, прагнення, потяги [8, c. 29].

Якщо мотивація припускає певний механізм включення індивідів, соціальних груп у соціальну дійсність, вибір ними способу, спрямованості й активності своєї участі в трудовій діяльності під впливом різних факторів, то стимулювання праці − спосіб управлінського впливу на трудову поведінку, соціальну мотивацію праці.

Таким чином, мотивація – це сукупність чинників, які спонукають людей поводитись певним чином. Вона важлива для менеджерів, оскільки разом із здібностями і чинниками середовища визначає індивідуальне виконання роботи.

Стимулювання праці – один із загальних способів соціального управління, впливу на поведінку, діяльність індивідів, соціальних груп, трудових колективів. Воно ефективне тільки в тому випадку, коли органи управління вміють підтримувати той рівень роботи, за який платять.

Таким чином, стимулювання в принципі відрізняється від мотивування. Різниця полягає в тому, що стимулювання виступає засобом, за допомогою якого можна здійснювати мотивування.

1.2. Методологія та практика побудови системи стимулювання і формування мотивації персоналу на туристичному підприємстві

Про методологію побудови систем стимулювання і формування мотивації персоналу написано досить багато. Насамперед хотілося б звернути увагу на те, що українські керівники намагаються вибудовувати власні моделі оцінки, стимулювання і мотивації, виходячи з конкретних умов діяльності.

Стимулювання персоналу розглядається як елемент загальної системи роботи з персоналом, який нерозривно пов'язаний з нею і з усіма іншими елементами системи. Цей підхід передбачає, що людський фактор є одним з визначальних в успіху організації в умовах конкурентної боротьби на ринку

[32, c. 15].

Тому в програму роботи з персоналом крім визначення форм і методів стимулювання найманих працівників входять планування кадрового складу, якісна підготовка персоналу, формування показників оцінки як робочих місць, так і результатів праці, тренінги за фахом і з менеджменту для керівних кадрів та інші напрямки роботи з персоналом.

При створенні системи стимулювання потрібно дотримуватися таких принципів:

♦ Комплексність − припускає, що необхідний всебічний підхід з урахуванням всіх можливих факторів: організаційних, правових, технічних, матеріальних, соціальних, моральних і соціологічних.

♦ Системність − дає можливість створити систему стимулювання, яка внутрішньо збалансована за рахунок взаємного узгодження її елементів і здатна ефективно працювати на користь організації.

♦ Регламентація − передбачає встановлення певного порядку у вигляді інструкцій, правил, нормативів і контроль за їх виконанням. У цьому зв'язку важливо розмежувати ті сфери діяльності працівників, які вимагають жорсткого дотримання інструкцій і контролю за їх виконанням, від тих сфер, в яких працівник повинен бути вільний у своїх діях і може проявити ініціативу.

♦ Спеціалізація − це закріплення за підрозділами підприємства та окремими працівниками певних функцій і робіт відповідно до принципу раціоналізації. Спеціалізація є стимулом до підвищення продуктивності праці, зростанню ефективності і поліпшенню якості роботи.

♦ Стабільність − припускає наявність сформованого колективу, відсутність плинності кадрів, наявність певних завдань і функцій, що стоять перед колективом. Будь-які зміни, що відбуваються в роботі підприємства, повинні проходити без порушення нормального виконання функцій того чи іншого підрозділу підприємства або співробітника [22,c.17].

Управління стимулюванням праці охоплює ряд послідовно виконуваних етапів робіт:

  1. Вибір форм і систем заробітної плати являє собою початковий етап організації стимулювання праці персоналу.

  2. Побудова на підприємстві тарифної системи заробітної плати являє собою важливий етап організації стимулювання праці на тих підприємствах, де зайняті працівники різної кваліфікації і де є істотні відмінності в складності виконуваних робіт.

  3. Побудова системи додаткового стимулювання окремих аспектів трудової активності працівників покликане посилити трудову мотивацію персоналу (див. рис. 1.1 додаток 1). До додаткових методів стимулювання можна віднести:

  • цінні подарунки; - моральні заохочення;

  • відгули, додаткові відпустки;

  • пайова участь персоналу в прибутку;

  • продаж акцій компанії.

Говорячи про стимулювання працівників, треба враховувати й таке поняття як мотивація праці.

Фахівці вважають, що система мотивації повинна коректуватися і доводитися до відома кожного співробітника. Від цього залежить, чи стане пропонована система мотивуючим чи демотивуючим фактором.

Визначивши, який тип працівників переважає в компанії, можна розробити рекомендації щодо створення оптимальних умов, при яких буде забезпечена максимальна віддача.

Якщо розроблена в організації система мотивації входить у суперечність з поведінковими характеристиками реальних співробітників, треба або виправляти систему, або міняти співробітників.

Водночас правильне роз'яснення системи мотивації може в значній мірі згладити ці протиріччя. Знаючи, до якого поведінкового типу відносяться підлеглі, керівник може правильно розставити акценти при роз'ясненні не тільки системи мотивації, але і будь-яких інших змін, що відбуваються в організації.

На туристичних підприємствах виділяють такі основні методи мотивації персоналу ( табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Основні методи мотивації персоналу на туристичних підприємствах

Метод

Характеристика методу

Переваги

Недоліки

1

2

3

4



Передбачає наявність різноманіття навичок,

необхідних для виконання

роботи та завершеності

виконуваних завдань, надання

самостійності працівникові,

створення уявлення щодо значущості роботи і

відповідальності, своєчасний зворотний зв'язок про відповідність роботи встановленим вимогам.

Створення атмосфери довіри до працівника та підтримка

самостійності в

роботі. Збільшення спілкування з

працівником, що знижує певні посадові бар’єри.

Залежність від ставлення

працівника до роботи, його

навичок та рівня самостійності.



Передбачає конкурентоспроможність

пропонованої заробітної плати, відповідне

співвідношення постійної і змінної частини заробітної

плати. Існує зв'язок оплати і

результатів роботи компанії за

умови реалізації соціальних програм. Можливість диференціювати оплату.

Ефективне мотивування

працівників, адже

грошові виплати – те, заради чого

людина працює.

Спрямування працівника на результат.

Бажання працівників постійного

підвищення

оплати праці.

Ризик непорозуміння у

колективі через різну оплату праці.



Передбачає широкий набір нематеріальних стимулів, що використовується як

безпосереднім керівником, так і адміністрацією компанії або філії.

Постійна моральна підтримка і

стимулювання.

Відчуття приналежності до колективу і компанії.

Залежність від внутрішніх

мотивів

працівника, яким

іноді недостатньо просто моральної підтримки.



Передбачає оцінку керівником індивідуальних особливостей окремого працівника і вибір

таких підходів, які найбільше відповідають особливостям

його особистості, характеру, національності і специфіці мотиваційної програми.

Індивідуальний підхід до кожного конкретного

працівника, що

створює для нього

уявлення значущості та необхідності компанії.

Об’ємність оцінки, трудомісткість при виборі

індивідуальних стимулів,

необхідність

психологічних

знань та вмінь для керівництва.



Передбачає постановку перед працівником чітких завдань і завдань, які повинні бути вирішені за певний час.

Ключовими вимогами до мотивувальних завдань є:

конкретність, привабливість і можливість реалізації.

Конкретність завдання,

спрямування

працівників на

конкретну мету, що

скорочує виконання другорядних завдань.

Ризик невідповідності завдань

особливостям чи вмінням

конкретного працівника.



Характеризується через своєчасність і повноту

задоволення потреб

працівників значущою для них інформацією (що

особливо важливо для відрядженого співробітника).

Володіння працівником необхідною

інформацією

полегшує його роботу.

Диференційований вплив методу на працівників.



Сьогодні багато туристичних підприємств розробляють власні комплексні програми мотивації персоналу. Однак ці програми не завжди працюють ефективно, тому що не враховують особливості окремих співробітників. Мотивувати людину, яка цінує спокій і стабільність, можливістю вирішувати складні завдання на свій страх і ризик так само недоцільно, як і мотивувати активного працівника надбавкою до зарплати за вислугу років.

Задоволеність роботою − це результат співвідношення мотивуючих і підтримуючих факторів.

Підтримуючі фактори:

  • гроші;

  • умови;

  • інструменти для роботи; • безпека;

  • надійність.

Мотивуючі чинники:

  • визнання;

  • зростання; • досягнення;

  • відповідальність і повноваження.

Якщо обидві групи факторів відсутні − робота стає нестерпною. Якщо присутні тільки підтримуючі фактори − незадоволеність від роботи мінімальна. Якщо присутні тільки мотивуючі чинники − співробітник любить роботу , але не може собі її дозволити. Якщо обидві групи факторів присутні − робота приносить максимальну задоволеність .

Коли мова йде про мотивацію, необхідно враховувати, що на туристичному підприємстві, де зарплата (незалежно від її розмірів) нижче середньоринкової для окремих категорій фахівців , не відповідає прожитковому мінімуму, де відсутня організаційна структура і порядок, де навантаження на персонал перевищує норми, тобто на туристичному підприємстві, де не створені передумови нормальної роботи, ніяка система мотивації не дасть довгострокового ефекту [30, c. 12].

Таким чином, неможливе правильне стимулювання працівників без урахування їх трудових мотивацій. Саме на цьому принципі і повинна будуватися система стимулювання, яка повинна бути гнучкою, легко змінюватися по відношенню до різних категорій персоналу. А перш ніж будувати систему мотивації, спочатку потрібно усунути демотивуючі фактори, які присутні на даному туристичномі підприємстві.

1.3. Мотивація і стимулювання персоналу в підвищені ефективності роботи туристичного підприємства

Керівництво будь-якого туристичного підприємства зацікавлене в тому, щоб співробітники творчо і з наснагою відносилися до своїх обов'язків. Однак у силу ряду чинників, у тому числі таких як ступінь особистої відповідальності, відносин з начальником, і т.д. у працівника може наступити розчарування у своїй діяльності. Це як правило буває викликано наступними причинами:

  • надмірне втручання з боку безпосереднього керівника;

  • відсутність психологічної й організаційної підтримки;

  • недостатньо необхідної інформації;

  • відсутність зворотнього зв'язку, тобто незнання працівником результатів своєї праці;

  • неефективне вирішення керівником службових проблем працівника

[21,c. 420].

Ці чинники викликають у працівника почуття приниженості. Втрачається почуття гордості, впевненості в собі, у стабільності свого службового положення і можливості подальшого просування.

Процес втрати інтересу до праці складається з таких шести стадій:

  1. Розгубленість.

  2. Роздратування.

  3. Підсвідомі надії.

  4. Розчарування.

  5. Втрата готовності до співробітництва.

  6. Заключна.

З економічної точки зору, люди є надзвичайно дорогим обмеженим ресурсом, а, отже, повинні використовуватися з максимальною ефективністю. Керівник так само зобов'язаний розуміти що тут існує і моральний чинник. Усвідомлення цієї проблеми ставить перед керівником нову задачу: Якою має бути ідеальна робота для підлеглих?

Відповідаючи на це питання не варто прагнути до надмірної оригінальності. Все одно врахувати відмінність в смаках і особистих думках кожного вдається рідко, тому керівник, як правило, прагне до підвищення інтегральної продуктивності. З наведеними нижче чинниками у керівника є шанс дістати згоду максимальної кількості своїх підлеглих. Отже, "ідеальна робота" повинна:

      • мати цілісність, тобто приводити до певного результату;

      • оцінюватися службовцями як важлива і що заслуговує бути виконаною;

      • давати можливість приймати рішення, необхідні для її виконання, тобто повинна бути автономія (у встановлених межах);

      • забезпечувати зворотний зв'язок з працівником, оцінюватися в залежності від ефективності його праці;

      • з погляду працівника приносити справедливу винагороду.

Спроектована відповідно до цих принципів робота забезпечує внутрішнє задоволення. Це дуже потужний мотиваційний чинник, тому стимулює якісне виконання роботи.

На думку вчених, будівництву ефективної стимулюючої схеми сприяють:

      • планування та вдосконалення роботи з персоналом;

      • підтримка і розвиток здібностей і кваліфікації працівників [37].

Робота з удосконалення системи мотивації не може бути повноцінною, якщо не враховуються настрої і побажання, якщо не всіх працівників , то хоча б ключових фахівців, найбільш яскравих представників колективу.

Таким чином, можна зробити висновок, що існує ціла система стимулів, вміло використовуючи які менеджери можуть істотно підвищити, як працездатність колективу, так і, в кінцевому підсумку, загальну прибутковість підприємства.

Розділ ІІ. Особливості мотивації й стимулювання персоналу на туристичному підприємстві “Ukrainian Travel Company ( UTC )”

2.1. Характеристика основних напрямків діяльності туристичного підприємства “ Ukrainian Travel Company ( UTC )” Назва: ТОВ «Ukrainian Travel Company».

Тип компанії: компанія, що надає послуги.

Адреса: вул. Жилянська 126/23, Київ, Україна.

Телефон: + 380 (44) 288 29 49.

Факс: + 380 (44) 288 29 49.

Сайт: http://utctour.com.

Ukrainian Travel Company ( UTC ) − це оператор ділових і туристичних поїздок з головним офісом у Києві. Компанія працює на ринку туристичних послуг, уже більше 15 років.

Основні напрямки діяльності туристичного підприємства “Ukrainian Travel Company ( UTC )”:

♦ Туристичне підприємство спеціалізується на виїзному туризмі, і пропонує своїм клієнтам пляжні, активні та екскурсійні тури в усі куточки світу. Незважаючи на те, що основними напрямками є Бельгія і Голандія, UTC завжди запропонуємо саме той оптимальний тур, який буде відповідати Вашим бажанням і бюджету в даний момент.

♦ Одним з найбільш привабливих для споживача напрямків діяльності підприємства є бронювання готелів в Україні та за кордоном за спеціальними тарифами. Ukrainian Travel Company надає унікальну послугу − програму ділових подорожей, яка дозволяє економити витрати на поїздки як для компаній, так і для індивідуальних мандрівників.

♦ UTC − є лідером ринку в сфері конференс сервісу.

Обслуговування конференцій, семінарів, презентацій, розміщення делегацій за спеціальними цінами, організація заходів різної складності і спрямованості це далеко не весь перелік послуг компанії UTC. Завдяки багаторічному досвіду, все це виконується на найвищому рівні і клієнти завжди повністю задоволені роботою працівників підприємства. Ukrainian Travel Company працює з компаніями та організаціями різної спрямованості, державними структурами і приватними підприємствами , усталеними лідерами ринку і початківцями ентузіастами. Завдяки професіоналізму персоналу компанії, застосуванню новітніх технологій зв'язку і злагодженій роботі партнерів, UTC завжди досягає кращих результатів [40].

2.2. Оцінка системи мотивації й стимулювання персоналу на туристичному підприємстві “Ukrainian Travel Company (UTC)”

Оцінка системи мотивації й стимулювання персоналу − надто складна управлінська проблема. Процес мотивацї формується під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Внутрішні фактори пов'язані з особистістю людини — її потребами та інтересами, соціальними установками, індивідуальною позицією щодо окремих речей, моральними переконаннями, очікуваннями, сприйняттям та усвідомленням певних цінностей. Серед зовнішніх факторів переважають стимули, що застосовує організація, в якій працює людина [9, c. 185].

Стимулювання – це заохочення людей до підвищення ефективності трудової діяльності, яке базується на матеріальній чи не матеріальній винагороді.

Матеріальними стимулами праці, крім грошових винагород, є можливість зміни соціального статусу (кар’єра), отримання пам’ятних подарунків, туристичних та екскурсійних путівок, певних пільг та привілеїв в області соціально-культурного й житлово-побутового обслуговування.

Моральні стимули − задоволення від усвідомлення того, що здійснена робота стане корисною для колективу, в якому він працює, або для суспільства в цілому; почутті страху перед покаранням за невиконану роботу і т.д.

Мотиваційна система туристичного підприємства “Ukrainian Travel Company” відрізняється цілеспрямованим характером формування мотивів трудової діяльності. На підприємстві основними методами стимулювання праці є:

♦ підвищення заробітної плати працівникам в залежності від їх

кваліфікаційного рівня;

♦ винагороди за якісно виконану роботу;

♦ надбавки за дотримання трудової дисципліни;

♦ створення для робітників компанії «центрів здоров’я», з відповідним устаткуванням;

♦ надання фінансової допомоги особам, які мають дітей-інвалідів [38].

Отже, суть системи мотивації й стимулювання персоналу на туристичному підприємстві UTC показує, що оклад і заробітна плата робітників зростають в залежності від особистої кваліфікації, кількості виконуваних завдань, якості їх виконання і т.д.

Слід зазначити також, класифікацію співробітників запропоновану залежно від найбільш бажаних для них заохочень: перший тип – «мисливці за бонусами». Більшість із них – жінки. Ідеальний варіант для співробітників цього типу – подарункові сертифікати і туристичні путівки; другий тип - так звані «домосіди», переважно це чоловіки старші 40 років. Позачерговий вихідний для них – краща винагорода; третій тип − чоловіки – «мисливці за похвалою». Вони задоволені роботою, коли компанія визнає їхні заслуги. Для найбільш ініціативних співробітників-чоловіків краща нагорода – це особливий статус, що дозволяє управляти іншими співробітниками [39].

На туристичному підприємстві “Ukrainian Travel Company” затвердилась система оплати праці робітників за віком, або за вислугою років. Усім новим працівникам призначається однакова заробітна плата, яка доповнюється щорічними надбавками за досвідченість.

Великого значення для стимулювання праці персоналу набуває його участь у прибутках, тобто розподіл певної частини прибутку підприємства між працівниками.

У 2016 році на туристичному підприємстві UTC було проведено дослідження з метою удосконалення систем стимулировання праці. Тільки 21% респондентів поставили високу заробітну плату на останнє місце в оцінці, назвавши при цьому головними мотивами цікаву роботу, можливість самореалізації і професійного зростання, трудову діяльність у стабільному доброзичливому колективі [40].

Системи мотивації й стимулювання праці у ТОВ «Ukrainian Travel Company» сформульовані конкретно і чітко: підвищення зацікавленості персоналу в кінцевих результатах праці і в якісному виконанні службових обов'язків. На підприємстві розроблено Положення про оплату праці та преміювання, проводиться щомісячна оцінка діяльності всіх категорій працівників.

2.3. Аналіз ефективності роботи туристичного підприємства “Ukrainian Travel Company (UTC)”, як результат стимулювання персоналу

У 2016 році на туристичному підприємстві "Ukrainian Travel Company" проводилася цілеспрямована, виважена і гнучка політика в області роботи з персоналом, головними напрямками якої були:

♦ оптимізація кадрового складу у відповідність із завданнями, визначеними концепцією розвитку ТОВ “Ukrainian Travel Company”;

♦ визначення потреби і забезпечення підготовки фахівців у відповідності зі структурою та обсягами виробництва;

♦ створення умов для кар'єрного зростання, системи мотивації, формування кадрового резерву;

♦ вдосконалення системи стимулювання ефективності праці;

♦ додаткове соціальне страхування працівників; ♦ поліпшення умов праці.

Протягом 2015 року в компанії проводилася цілеспрямована робота з підвищення соціальної захищеності кадрового складу. У соціальний пакет усіх працівників була включена медична страховка за договором про добровільне медичне страхування.

З метою закріплення кваліфікованого персоналу підприємств і посилення його соціальної захищеності в 2015 році була розроблена і розглянута Концепція соціальної підтримки працівників UTC, яка включає програми додаткового пенсійного забезпечення, добровільного особистого страхування, професійної підготовки та перепідготовки, організацію культурно-оздоровчого відпочинку , матеріального і морального стимулювання [7, c. 301].

Аналіз фінансового стану туристичного підприємства “Ukrainian Travel Company” наведено у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Аналіз фінансового стану “Ukrainian Travel Company”

за 2015− 2016 рр.

Показники

Одиниця виміру

2015 р.

2016 р.

Відхилення

Валовий дохід

тис. грн

5667,7

6428,7

761

Валовий дохід без ПДВ

тис. грн

5324,4

6092,4

768

Витрати в сумі до ВД

тис. грн

1134

1336,8

202,8

Витрати до ВД у%

%

20

20,8

0,8

У тому числі:



170,8

293,2

122,4

Змінні



963,2

1043,6

80,4

Прибуток від реалізації в сумі



1371,7

1715,8

344,1

Прибуток від реалізації в%

%

24,2

26,7

2,5

Інший прибуток





1

1

Балансова прибуток



237,7

379

141,3

Середня вартість ОФ



2313

2065

-248

Всього з / с



4283

6520

2237

Середня вартість оборотних коштів



2746,5

3102

355,5

Середньооблікова чисельність



14

14

0

Фонд оплати праці



924

1008

84

Показники ефективності використання ресурсів.



0,59

0,83

0,24

матеріальних:

Прибуток від реалізації













Валовий дохід на 1 грн. ОФ



2,45

3,11

0,66

Трудових:

Валовий дохід на 1 працівника



404,8

459,2

54,4

на 1 грн. ФОП



6,13

6,38

0,25

Прибуток від реалізації на 1 працівника



97,98

122,56

24,58

Валовий дохід на 1 грн. ОС



2,06

2,07

0,01

Прибуток від реалізації на 1 грн. ОС



0,5

0,55

0,05

Валовий дохід на 1 грн. с/с



1,32

0,98

-0,34

Прибуток від реалізації на 1 грн. с / с



0,32

0,26

-0,06



За даними таблиці можна побачити, що в 2016 р. результати роботи туристичного підприємства “Ukrainian Travel Company” покращилися. За період 2015 – 2016 р.р. валовий дохід зріс на 761 тис. грн. або на 13,43%, прибуток від реалізації на 344,1 тис. грн. або на 2,5%.

За навединими даними можна зробити висновок, що ефективність роботи туристичного підприємства “Ukrainian Travel Company” – є результатом активної та наполегливої праці працівників.

Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення системи мотивації й стимулювання персоналу на туристичному підприємстві “Ukrainian Travel Company (UTC)”

3.1. Основні напрямки удосконалення системи мотивації й стимулювання персоналу на туристичному підприємстві “Ukrainian Travel Company (UTC)”

Удосконалення потреби мотивації стимулювання працівників на туристичному підприємстві “Ukrainian Travel Company (UTC)” може бути досягнуто за таких умов: пожвавлення системи управління розвитком персоналу, поширення інноваційної діяльності, поширення самомотивації серед працівників, впровадження системи мотиваційного моніторингу щодо коригування системи мотивації. Відповідно, заходи щодо вдосконалення системи мотивації та стимулювання працівників на туристичному підприємстві можна визначити за трьома напрямами:

  1. Формування заробітної плати шляхом оплати вартості витраченої праці та оплати в результаті праці. Це можна зробити за допомогою встановлення прозорої системи оплати праці, мінімальної та максимальної заробітної плати, врахування результатів праці окремого працівника, підрозділу та усього підприємства.

  2. Мотивування саморозвитку персоналу. На мою думку, в умовах сучасного динамічного світу, коли відбувається прискорення НТП, слід швидко оновлювати професійні знання, уміння та навички. Сучасні спеціалісти повинні перенавчатися через 3-5 років, що на думку власників підприємств, є не завжди можливим, адже вони намагаються більшу частину витрат перекласти на працівників.

  3. Формування системи розвитку персоналу завдяки підвищенню кваліфікації та заохоченню раціоналізаторської діяльності.



При розробці заходів з удосконалення організації праці на туристичному підприємстві найбільш доречним є підхід, коли керівництвом одночасно розробляється та взаємоузгоджується система мотивації персоналу як стратегія організації праці та система стимулювання персоналу як тактика організації праці.

Найпоширеніший чинник, який власники підприємств використовують для задоволення потреб своїх працівників в мотивації, – це гроші (зарплата, бонуси, премії тощо). В більшості випадків вважається, що даний елемент є найважливішим і повинен задовольнити потреби працівників у мотивації.

Асоціацією регіональних кадрових агенцій України було проведено опитування серед працівників “Ukrainian Travel Company”. Респондентам було запропоновано заповнити своєрідну карту мотиваторів та оцінити для себе за 10 бальною шкалою важливість певного мотиву до праці взагалі, в ідеалі та задоволеність цими ж чинниками в дійсності (табл. 3.1). Різниця між цими показниками − коефіцієнт незадоволеності – свідчить про важливість кожного мотиву [36].

Таблиця 3.1

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас