Ім'я файлу: 0507_K_PB_19_5K_Elis_Daria_Romanivna.docx
Розширення: docx
Розмір: 115кб.
Дата: 28.05.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 115кб.
Дата: 28.05.2023
скачати
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Навчально-науковий інститут права
Кафедра публічного права
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Адміністративний арешт майна»
Роботу виконала здобувач вищої освіти
Групи ПБК-19-5
Еліс Дарʼя Романівна
Науковий керівник:
к.ю.н., доцент
(науковий ступінь, посада)
Мельник Олена Петрівна
(Прізвище, ім’я, по батькові)
Національна шкала ____
Кількість балів _____
Оцінка ЄКТС ____
Члени комісії:
______ _________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
ІРПІНЬ – 2022
Реєстраційний №________ __________ _______________
(дата) (П.І.Б.)
Результати перевірки______________ ________ _______________
(до захисту (дата) (П.І.Б.)
на доопрацювання)
Результати захисту ______________________________________________
ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра публічного права
Навчальна дисципліна «Податкове право»
Курс____4_____ Навчальна група ___ПБК-19-5__ Семестр___7___
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу
Здобувача вищої освіти __Еліс Дарʼї Романівни _________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1.Тема курсової роботи__«Адміністративний арешт майна»____
2.Строк здачі здобувачем вищої освіти закінченої роботи_________________
3. Наукова база роботи: __1) Податковий кодекс України 2) 4. Касьяненко Л. М. Сутність фінансово-процесуальних норм, їх співвідношення з матеріальними. Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). 2008. No 4 (43). С. 162–168 3) 14. Кодекс адміністративного судочинства України.
4. Зміст курсової роботи (перелік питань, які підлягають вивченню): сутність та підстави виникнення адміністративного арешту майна , застосування адміністративного арешту майна, проблеми та недоліки застосування адміністративного арешту та шляхи їх усунення ______________
5. Перелік нормативно-правових актів, що регулюють досліджувані суспільні
відносини_________________________________________________________
6. Дата видачі завдання______________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
| № п/п | Назва етапів курсової роботи | Строк виконання етапів (роботи) | Примітки |
| 1. | Вибір теми, вивчення літературних джерел та складання плану роботи | До 23.09.2022 | |
| 2. | Підготовка рукопису курсової роботи та подання її керівнику | 23.09. – 24.10.2022 | |
| 3. | Доопрацювання роботи з урахуванням зауважень керівника | До 28.10.2022 | |
| 4. | Подання курсової роботи на кафедру для перевірки на запозичення | до 03.11.2022 | |
| 5. | Подання зшитої курсової роботи на кафедру. Підготовка до захисту | До 10.11.2022 | |
| 6. | Захист курсової роботи | 11.11.2022 | |
Здобувач вищої освіти
(підпис)
Керівник
(підпис) ( прізвище, ім’я, по батькові)
«_________» ___________ _________р.
ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ТА ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА………………………………….9
1.1. Загальна характеристика адміністративного арешту майна…………………..9
1.2. Підстави для накладення адміністративного арешту майна…………………15
РОЗДІЛ 2 ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА.....................................................................................................................20
2.1 Порядок застосування арешту майна платника податків……………….……20
2.2. Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків….24
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА НЕДОЛІКИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ………...30
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….………………35
ВСТУП
Актуальність теми. «Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом» [1]. Основними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок застосуванняі адміністративного арешту майна платника податків, є Податковий кодексі України та Кодекс адміністративного судочинства України (далі по текстуі - КАС України). Нормами статті 94 Податкового кодексу України іврегульовано: обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративнийі арешт майна платника податків; види адміністративного арешту імайна; обов’язок адміністративного суду протягом 96 годин перевірити обгрунтованістьі рішення керівника (його заступника) органу державної податкової службиі України (далі по тексту - орган ДПС України) проі накладення адміністративного арешту на майно платника податків; іпідстави припинення адміністративного арешту майна платника податків та ідії органу ДПС України. Положеннями статті 283−3 КАС України івизначено, зокрема, «особливості провадження у справах за зверненням (поданням) органів ДПС України про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків» [2, с. 153-164].
Положеннями статті 81 ПК України визначено умови та порядокі допуску посадових осіб органів ДПС України до проведенняі документальних виїзних та фактичних перевірок.
Однак, на теперішнійі час, як показує правовий аналіз судової практики адміністративнихі судів, застосування органами ДПС України та адміністративними судамиі положень Податкового кодексу України та КАС України, якіі визначають правила (підстави, порядок, процедуру) накладення, підтвердження обгрунтованостіі та припинення адміністративного арешту майна платника податків, уі деяких випадках, здійснюється без дотримання таких правил. іЦе, у свою чергу, може призводити до порушення приписіві статті 41 Конституції України, зокрема, права платника податківі розпоряджатися (користуватись) своєю власністю.
Варто зауважити, що правовіі аспекти, пов’язані з правилами застосування органами ДПС Україниі адміністративного арешту майна платника податків, підтвердження його обгрунтованостіі та припинення не знайшли зі сторони науковців достатньоїі уваги. До цих актуальних питань слід віднести правовийі аналіз положень Податкового кодексу України і КАС іУкраїни, що встановлюють правила, за якими адміністративний суд повинені вчинити певні процесуальні дії.
Дослідженню питань застосування податковимиі органами адміністративного арешту майна платника податків приділялась увага таких науковців, як І. Балицький, А. Беспалова, А. Дьомін, Ю. Крохіна, О. Мамалуй, С. Позняков, Р. Стецько, П. Федотов та інші.
Метою даної роботи є дослідження положень законодавчих актіві України, які визначають правила застосуання органами ДПС Україниі адміністративного арешту майна платника податків, надання аналізу правовихі позицій органів ДПС України щодо застосування правил інакладення, підтвердження обгрунтованості та припинення адміністративного арешту майна платникаі податків та їх узгодженість з вимогами положень Податковогоі кодексу України та КАС України.
Мета роботи буде досягнута за допомогою вирішення наступних завдань:
здійснити загальну характеристику адміністративного арешту майна;
визначити підстави для накладення адміністративного арешту майна;
ознайомитися з порядком застосування арешту майна платника податків;
дослідити проблеми та недоліки застосування адміністративного арешту та шляхи їх усунення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі виникнення підстав та порядку застосування адміністративного арешту майна.
Предметом роботи є зміст, підстави виникнення та порядок застосування адміністративного арешту майна.
Під час написання роботи було використано комплексний підхід до вивчення теми роботи, що передбачає поєднання наступних наукових методів: на теоретичному рівні: аналіз та синтез, інформаційний, структурний підходи, дедукція та індукція, порівняльний аналіз; на емпіричному рівні: аналітичний метод у вивченні стану дослідження обраної теми та системний метод у вивченні літератури.
Під час проведення дослідження було опрацьовано наступну літературу: Податковий кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, відомчі нормативно-правові акти та наукові праці вітчизняних науковців та фахівців у галузі податкового права.
РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ ТА ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА
1.1. Загальна характеристика адміністративного арешту майна
На сучасному етапі розвитку суспільних відносин, зокрема іподаткових, нагальним питанням залишається їх належна правова регламентація, іяка повинна об’єктивно відповідати рівню (ступеню) їх розвитку таі водночас цілком задовольняти потреби та інтереси не лишеі держави, суспільства, а й громадянина. «Беззаперечно, податкові відносини, в межах яких здійснюється накладання адміністративного арешту на майно платника податків, не є винятком, оскільки під час реалізації матеріальних податкових норм, котрі в цілому закріплюють право застосовувати адміністративний арешт, його види: умовний/ повний, вичерпний перелік підстав, також використовуються конкретні процедури, які в цілому можуть об’єднуватися в окремий податковий процес і регламентовані саме процесуальними нормами, що носить специфічний характер і спрямовується на забезпечення процедур виконання податкового обов’язку» [3, с. 115-122].
Досліджуючи питання матеріального та процесуального у відносинах ізі адміністративного арешту, визначаючи особливості їх співвідношення, цілком слушноюі видається думка Л.М. Касьяненко, яка стверджує про «наявність об’єктивно існуючого взаємозв’язку матеріального, процесуального права та процесу як органічно пов’язаних між собою явищ та визначає його як три форми, а саме: першу як матеріальне право, котре є формою закріплення відносин суспільних; другу – як процесуальне, що є формою права (в нашому випадку – це податково-процесуальні норми, які визначають порядок діяльності (алгоритм дій) контролюючого органу із застосування адміністративного арешту) та процес, котрий розглядається як своєрідна «форма життя» процесуального та матеріального права» [4, с. 162-168].
Співвідношення між матеріальними і процесуальними нормами в контекстіі застосування адміністративного арешту майна можна охарактеризувати так: «якщо матеріальна податкова норма, встановлюючи обсяг та зміст прав і обов’язків платника податку та контролюючого органу, встановлює відповідь на запитання: що саме потрібно (які дії) вчинити з метою реалізації конкретних прав та обов’язків, то процесуальна норма, у свою чергу, передбачає відповідь на логічне питання: яким саме чином, у якій чіткій послідовності та в якому саме імперативному порядку закріплені права і обов’язки учасників податково-забезпечувальних правовідносин можуть і мають бути реалізованими» [4, с. 162-168].
Норми Податкового кодексу України, визначають (закріплюють) поняття «адміністративний арешт майна платника податків», який, відповідно, тлумачиться як «винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов’язків» [1].
Окрім того, матеріальний аспект становить і саме правоі контролюючого органу на застосування заходів забезпечення виконання платникомі податків їхніх обов’язків, а саме: адміністративного арешту. іНорма, якою визначено право податкового органу на застосування заходіві забезпечення встановлює міру впливу державних органів на платникаі податку, який не виконує свій конституційний обов’язок щодоі сплати податків, з метою здійснення контролю за іправильністю, повнотою і своєчасністю нарахування і сплати податків, щоі є притаманним саме матеріальним нормам.
Водночас, підстави дляі застосування адміністративного арешту майна мають небагато спільного зіі збереженням майна платника податків, а швидше виступають заходамиі примусу або навіть можуть бути охарактеризовані як відповідальністьі зі сторони платника податків. Наприклад, пп. 94.2.1 ст. 94 ПКУ закріплює «право контролюючого органу застосувати арешт майна платника податків у разі, якщо платник податків порушує правила відчуження майна, що знаходиться у податковій заставі, в контексті чого явно простежується практична спрямованість такого обмеження» [1].
Окремі підстави для застосування адміністративного арешту майна платникаі податків, які містить ст. 94 ПК України, за своїм змістомі можуть бути розглянуті як примусові заходи або заходиі впливу на недобросовісного платника податків та які маютьі на меті «примусити» платника податків здійснити певні дії або утримуватись від них, які безпосередньо не пов’язані зі сплатою податкових зобов’язань, що може вважатись засобом забезпечення відповідальності суб’єкта господарської діяльності. Так, наприклад, відповідно до пп. 94.2.4 ст. 94 ПК України, «адміністративний арешт майна може бути застосований, якщо у платника податків відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності» [1]. Метою застосування адміністративного арешту майна платника податків заі таких умов є, як правило, об’єктивно обумовлена потребаі у перешкоджанні веденню господарській діяльності такого недобросовісного платникаі податків, що реалізується шляхом блокування його права вільногоі розпорядження своїм майном до тих пір, поки віні не отримає ліцензію (дозвіл), необхідний для провадження певногоі виду господарської діяльності.
Варто зазначити, що п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексуі України передбачає право контролюючого органу на застосування іадміністративного арешту, поділяючи його на два види: 1) повний; 2) іумовний.
Відповідно до абз. 1 п. 94.5 ст.94 Податкового кодексу України, «повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном» [1]. У даному випадку ризик, пов’язаний із втратою функціональнихі чи споживчих якостей такого майна, покладається на іорган, який прийняв рішення про таку заборону.
Варто зауважити, щоі у жодній статті Податкового кодексу України окремо неі визначені підстави для застосування умовного чи повного видуі адміністративного арешту, незважаючи на значну різницю між іними, що свідчить про можливість контролюючого органу самостійно визначатиі випадки застосування того чи іншого виду арешту.
Якщоі матеріальні податково-правові норми закріплюють в цілому повноваження учасниківі у відносинах з адміністративного арешту майна, то процесуальніі норми регламентують відносини щодо складання, подання, розгляду іпозовних заяв контролюючого органу про застосування арешту коштів платникаі податків. Значна роль відводиться саме ряду процесуальних норм-іприписів, що конкретизують послідовність, умови і терміни здійснення певнихі дій у рамках процедур застосування адміністративного арешту імайна, форми і реквізити звернень, повідомлень, способи їх ідоставки, порядок прийняття (узгодження) підсумкових рішень, момент набрання нимиі чинності, форми закріплення їх результатів і ін.
Адміністративнийі арешт коштів на рахунках платника податків по аналогіїі з адміністративним арештом майна платника податків є винятковимі способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначенихі законом.
«Обидва види арешту різняться процедурою застосування, а саме: застосовується або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за вмотивованим рішенням суду (арешт коштів платника податків). За таких обставин має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих правовідносин. Процесуальні норми, що регламентують порядки застосування і адміністративного арешту майна і коштів виступають одночасно як модель, міра, еталон, масштаб відповідно вираженої у ній державної волі необхідної або можливої поведінки учасників податкових правовідносин, і як критерій, показник оцінки правомірної, неправомірної, законної і незаконної поведінки» [5].
Традиційно специфікою процесуальної процедури, порівняно з матеріально-правовою, щоі характеризується особливістю охоронних правовідносин, вважають те, що «… в їх межах реалізуються обов’язки (та права) держави забезпечувати нормальну дію правового механізму. Цей момент призводить до обов’язкової присутності в складі процесу владного суб’єкта» [6, с. 153-164]. Таким суб’єктом є контролюючий орган, який бере активнуі участь у правовідносинах із застосування адміністративного арешту, оскількиі більша частина процесуальних норм присвячена регламентації дій самеі податкового органу, тим самим визначаючи межі його втручанняі у право власності недобросовісного платника податків.
Так, іпп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючого органу на звернення доі суду з вимогою щодо накладення арешту на ікошти платника податків. У свою чергу, п. 94.6.2 ст. 94 ПК України встановлено, щоі арешт коштів підлягає застосуванню лише на підставі вмотивованогоі судового рішення шляхом звернення контролюючого органу до ісуду. Вказане право для контролюючого органу не може бутиі охарактеризоване як абсолютне та є обмеженим, що зумовленоі закріпленням у чинному Податковому кодексі України правових підставі для такого звернення, оскільки пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено такі іпідстави, «як: 1) наявність податкового боргу, якщо у такого платника податків відсутнє майно; 2) наявність податкового боргу та/або балансова вартість майна платника податків є меншою ніж сума податкового боргу; 3) наявність податкового боргу та/або майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу» [1].
Таким чином, Податковим кодексом України визначено вичерпні правовіі підстави для звернення контролюючого органу до суду ізі вмотивованою заявою з вимогою про накладання адміністративного арештуі на кошти на рахунках платника податків.
Варто ізауважити, що адміністративний арешт майна обмежений часовими проміжками послідовногоі вчинення дій. Тобто, у випадку недотримання встановлених імперативнихі строків право контролюючого органу на вжиття заходів забезпеченняі не буде реалізоване жодним чином.
Так, відповідно доі п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України «арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом» [1].
Разом з тим, існує неврегульованість питання щодо продовженняі строків застосування адміністративного арешту. Лише п. 1 р. 8 «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», передбачає, що «строк застосування адміністративного арешту майна не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, передбачених ПК України» [1]. Проте, дискусійним на сьогодні залишається питання визначення межі такого строку.
З метою комплексного розв’язання зазначених питаньі вважаємо за доцільне систематизувати підстави застосування адміністративного арештуі майна у вичерпний перелік в одній нормі ПКі України. Окрім того, врегулювання потребують питання визначення таі виокремлення вичерпних критеріїв застосування як повного, так іі умовного видів адміністративного арешту майна. Строк, на якийі може бути накладений адміністративний арешт, має бути прямоі визначеним законодавцем, адже застосування примусу без чіткої регламентаціїі може призвести до крайнощів: або свавілля з бокуі владного суб’єкту, або до абсолютної неможливості застосування законногоі способу забезпечення виконання податкового обов’язку.
Варто зазначити, щоі «застосування податкових матеріальних норм, що закріплюють право податкового органу на застосування арешту майна та коштів платника податків, а також підстави їх застосування, види арешту (повний/умовний) беззаперечно, потребують від контролюючих органів здійснення відповідних функцій щодо їх реалізації, що, у свою чергу, може бути тільки при дотриманні передбаченої процедури, реалізація якої виражена у процесуальній формі. Тобто, в такому разі податкова норма матеріальна, яка не матиме забезпечення процесуального, буде лише «проголошувати», але жодним чином не діяти» [7].
1 2 3