Ім'я файлу: zahodi_procesualnogo_primusu_na_sayt.doc
Розширення: doc
Розмір: 59кб.
Дата: 10.04.2022
скачати
Розширення: doc
Розмір: 59кб.
Дата: 10.04.2022
скачати
Узагальнення практики застосування заходів процесуального примусу в адміністративному процесі
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі — це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку у судовому засіданні та під час їх розгляду.
Застосування заходів процесуального примусу пов’язане з обмеженням особистої свободи і волі громадян, юридичних осіб та суб’єктів владних повноважень — привід, доставлення, адміністративне затримання; вилучення речей і документів, майна; вимоги припинення неправомірних дій; тощо.
Застосування примусу зачіпає суттєві особисті та майнові права громадян, юридичних осіб та суб’єктів владних повноважень. Тому заходи процесуального примусу застосовуються лише відповідно до їх призначення за наявності встановлених законом підстав і з додержанням відповідної правової процедури.
У загальному вигляді такими підставами є:
а) протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного провадження;
б) порушення особами встановлених у суді правил;
в) невиконання вимог щодо припинення протиправних дій осіб та фіксування вчиненого правопорушення.
На практиці суди, уповноважені розглядати і вирішувати адміністративні справи, застосовують різноманітні заходи процесуального примусу: привід, доставлення, адміністративне затримання, вилучення доказів для дослідження судом, попередження, вилучення речей і документів, одержання зразків для експертного дослідження, витребування документів тощо.
Обов’язки, встановлені ст. 134 КАС України встановлюють правила шанобливого ставлення учасників процесу до органів, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи, створюють необхідні умови для роботи всіх учасників процесу, сприяють ефективному дослідженню доказів та забезпечують реалізацію прав, свобод і законних інтересів усіх зацікавлених осіб.
У всіх випадках в основі рішення про застосування заходу адміністративного примусу лежить сукупність конкретних реальних фактичних даних, що свідчать про необхідність застосування того чи іншого заходу. Питання про наявність достатніх підстав кожного разу вирішуються суддею окремо.
Застосування заходів процесуального примусу забезпечується шляхом вчинення особами, уповноваженими розглядати адміністративні справи, відповідних процесуальних дій, наприклад: постановлення ухвали про привід особи до суду; постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Саме через дії реалізуються повноваження органів, що розглядають адміністративні справи, про застосування процесуального примусу.
Процесуальний примус тісно пов’язаний з адміністративними провадженнями. Кожному виду адміністративних проваджень властиві відповідні заходи процесуального примусу. Наприклад, у провадженнях за позовами немає потреби затримання особи з метою забезпечення притягнення її до відповідальності. У разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони, позивача, відповідача суд може відкласти розгляд справи, залишити позовну заяву без розгляду чи вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів (частини 2-4 ст. 128 КАСУ), що не завжди може відповідати інтересам учасників у справі, тому законодавець стимулює їх добровільну явку до суду. Інша справа в провадженнях, у яких ухилення від судового засідання може призвести до уникнення адміністративної відповідальності.
У провадженнях з адміністративного судочинства встановлено чотири види заходів процесуального примусу (ст. 269 КАСУ):
1) попередження;
2) видалення із зали судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, органом владних повноважень;
4) привід.
Попередження — це письмове чи протокольне викладення зауваження до особи про порушення нею порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Наприклад, образливе чіпляння до учасників процесу, репліки, недотримання тиші у залі судового засідання тощо. Попередження може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні. Застосування попередження оформляються ухвалою суду та робиться позначка в журналі судового засідання.
Видалення із зали судового засідання — це вимога головуючого у судовому зсіданні або судового розпорядника до особи, яка повторно, тобто після попередження, вчинила порушення порядку під час судового засідання або не виконує розпорядження головуючого, залишити залу судового засідання.
Видалення із зали судового засідання може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні й порушує встановлені правила. Застосування цього заходу також оформлюється ухвалою.
Застосування попередження і видалення із зали судового засідання головуючим у судовому засіданні та судовим розпорядником базуються на тому, що на судового розпорядника покладено обов’язок слідкувати за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, його вимоги є обов’язковими для усіх осіб, які беруть участь у справі, та присутніх у залі судового засідання (ч. 2 ст. 64 КАСУ). Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку (ч. 3 ст. 123 КАСУ), створює необхідні умови для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі.
Законодавство окремо визначає наслідки для перекладача за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого (ч. 2 ст. 270 КАСУ). Отже, у разі вчинення таких дій перекладачем уперше суд може застосувати до нього попередження. Однак після вчинення перекладачем зазначених дій повторно суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача, про що постановляється ухвала суду.
Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом — це вилучення судом письмових та речових доказів, які без поважних причин не були подані для дослідження судом, або у разі невиконання ухвали про витребування доказів по справі. Наприклад, неподання нормативного акта органом владних повноважень із метою уникнення дослідження щодо наявності норм, які суперечать Конституції і законам України, порушують права і законні інтереси фізичних чи юридичних осіб. Витребування доказів здійснюється відповідно до статей 79 і 80 КАС України за клопотанням особи. Однак, якщо докази не подані до суду без поважних причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове їх вилучення для дослідження.
Поважною причиною неподання доказів може бути визнана обставина, якщо їх подання тягне за собою порушення державних, корпоративних, громадських інтересів та інтересів особи. Наприклад, документи, фото-, звуко-, відеодокументи, схеми, креслення, малюнки, ескізи, зразки техніки, винаходів тощо, які містять державну, банківську, комерційну, адвокатську таємницю, таємницю усиновлення тощо, потребують відповідного забезпечення для її нерозголошення.
Речові докази після дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, повертаються, а якщо речові докази вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Письмові докази після дослідження також передаються особам, які їх надали, але у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Як приклад, у справі 822/230/16 фізична особа звернулась до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання наказу про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС протиправним, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі висновків службового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, яке проводилось стосовно позивача та наказів Міністерства внутрішніх справ України №2075 від 10.10.2014 року та №1205 від 10.10.2014 року.
Ухвалами суду від 24.03.2016 року та 07.04.2016 року у Міністерства внутрішніх справ України витребувано матеріали службового розслідування стосовно позивача - інспектора режимно-секретного сектору.
Вказані ухвали отримані Міністерством внутрішніх справ України, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки Міністерство внутрішніх справ України без поважних причин не виконало вимог вищезазначених ухвал від 24.03.2016 року та 07.04.2016 року про витребування доказів, суд застосував захід процесуального примусу, який визначений ст.271 КАС України, згідно з ч.1 якої, у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом.
Тому суд ухвалив тимчасово вилучити докази, що витребовувались судом, які знаходяться в управлінні кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.
Виконання ухвали доручено органу ДВС - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, якому направлено ухвалу для організації виконання.
На виконання ухвали суду про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом відповідачем долучено до матеріалів справи матеріали службового розслідування стосовно позивача - інспектора режимно-секретного сектору.
Привід — це примусове доставлення особи до суду керівником органу внутрішніх справ за ухвалою суду. Підставами застосування приводу є:
а) обов’язковість особистої участі у справі особи, визнаної судом;
б) неявка належно викликаної особи до суду. Належно викликаною особою вважається особа, якій вручено повістку відповідно до ст. 35 КАС України;
в) неприбуття в судове засідання свідків без поважних причин або неповідомлення причин неприбуття.
Отже, привід до суду застосовується до сторін чи третіх осіб, особиста участь яких у справі визнана судом обов’язковою (ст. 120 КАСУ), незважаючи навіть на те, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники, а також щодо свідків, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини свого неприбуття.
Про привід суд постановляє хвалу, в якій зазначаються всі необхідні реквізити для його здійснення (ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання чи перебування, місце навчання або роботи, коли і куди особа має бути доставлена тощо). Ухвала про привід направляється до органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) або за місцем роботи чи навчання особи, яку належить привести. Працівник органу внутрішніх справ, якому доручено виконання приводу особи, оголошує їй ухвалу адміністративного суду про привід і забезпечує привід. У разі неможливості здійснення приводу (відсутність у місці проживання, перебування на лікуванні або у відрядженні особи, яка підлягає приводу) працівник органу внутрішніх справ негайно повертає ухвалу до суду через начальника органу внутрішніх справ із письмовим поясненням причин невиконання.
Особа, до якої застосовано привід, відшкодовує у дохід держави витрати на його здійснення.
Привід не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які не можуть бути допитані як свідки відповідно до ст. 65 КАС України.
Привід — це примусове доставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі якщо відповідно до закону присутність цієї особи є обов’язковою. Підставою приводу є ухилення особи від явки на виклик суду. Головуючий суддя виносить ухвалу про примусовий привід особи
Як приклад у справі № 822/2126/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної архітектурно-будівельної інспекції України третя особа на стороні відповідача Міське комунальне підприємство - ринок "Ранковий", третя особа на стороні відповідача Хмельницька міська рада, за участі прокуратури Хмельницької області про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
В судовому засіданні 03.08.2015 року суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про виклик свідка.
Свідок у судові засідання 25.08.2015 року, 04.09.2015 року, 10.09.2015 року, 28.09.2015 року не прибув, про дату, час і місце судового розгляду з урахуванням вимог ст.ст. 33, 35 КАС України повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України до належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомлені причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
Керуючись ч.4 ст.272 КАС України, ухвала про привід до суду передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести.
Відповідно до ч.5 ст.272 КАС України, ухвала про привід до суду оголошується учаснику адміністративного процесу, до якого застосовується привід, особою, яка її виконує.
Оскільки неявка свідка за викликом суду унеможливлює об'єктивний розгляд адміністративної справи, а показання свідка є необхідними для встановлення фактичних обставин справи, суд застосував до зазначеної особи заходи процесуального примусу у вигляді приводу до суду через органи внутрішніх справ. Тому, суд ухвалив зобов’язати Хмельницький МВ УМВС України в Хмельницькій області, відповідно до ч.4 ст. 272 КАС України здійснити привід свідка, для допиту у якості свідка в судовому засіданні.
На виконання ухвали про застосування заходів процесуального примусу у вигляді приводу до суду через органи внутрішніх справ, для допиту у якості свідка в судовому засіданні було забезпечено явку свідка у судове засідання.
Закріплені заходи процесуального примусу в окремому розділі Кодексу має неабияке значення, тому що надає судові реальні інструменти для впливу на осіб, які порушують встановлені в суді правила. Додержання встановленого порядку в судовому засіданні створює необхідні умови для нормальної роботи суду та всіх учасників адміністративного процесу, сприяє дослідженню доказів і, як слідство, забезпечує реалізацію прав, свобод та інтересів усіх зацікавлених осіб. Обов'язки присутніх у залі судового засідання з додержання порядку встановлені ст. 134 КАС України. Правила, передбачені ст. 134 КАС України, формують шанобливе ставлення учасників адміністративного процесу до суду.
Існує два види підстав застосування судом заходів процесуального примусу. Першою підставою є порушення особами встановлених у суді правил. Мова йде про правила, передбачені ст. 134 КАС України, а також іншими статтями Кодексу. Другою підставою застосування судом заходів процесуального примусу є протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного судочинства. Це може знайти прояв у різноманітних діях, наприклад, у недопущенні свідків, експертів, або інших учасників процесу до зали судового засідання чи до виступу і т. ін., тобто йдеться про порушення не конкретних, встановлених законом правил, а про такі дії, що на думку суду, створюють перешкоди для здійснення судочинства.
Слід зазначити, що з 01.01.2015 року Хмельницьким окружним адміністративним судом винесено 279 письмових ухвал про витребування доказів, 104 про залучення сторін у справі. Офіційної статистики про застосування заходів процесуального примусу в адміністративному процесі не ведеться. Випадки застосування заходів процесуального примусу є поодинокими.
За інформацією відділу узагальнення судової практики та інформаційно-статистичної роботи
Ковальчук О.А.