Ім'я файлу: Ібн Рушд.docx
Розширення: docx
Розмір: 147кб.
Дата: 09.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Ткачина_Технології навчання в галузі Математика в початковій шко
Реферат Договір куплі-продажу.docx
252608.docx
10 кл. питання.docx

Абу-ль-Валід Мухаммед ібн Ахмед ібн Рушд, латинізована форма ім'я — Аверро́ес (араб. Ibn Rushd; 14 квітня 1126 — 10 грудня 1198) — ісламський середньовічний мислитель, автор праць з логіки, арістотельської та ісламської філософії, теології, релігійного права, ісламської юриспруденції, психології, політики, географії, математики і середньовічних наук медицини, астрономії, фізики, і небесної механіки. Перипатетик, видатний представник східного арістотелізму, основоположник аверроїзму; переклади його праць на латину сприяли популяризації Арістотеля в Європі. Сучасники говорили, що Арістотель пояснив природу, а Аверроес — Арістотеля.

Аверроес народився в Кордові (нині Іспанія), і помер у Мараккеші на території сучасного Марроко. Його тіло було віддане землі в його родинній гробниці в Кордові

Батько Ібн Рушда був головним суддею і муфтієм Кордови. Аверроес навчався у найкращих учених свого століття і був у дружніх стосунках із знаменитим суфійським мислителем Ібн Арабі і такими вченими як: Ібн Туфайль та Ібн Зухра. При альмохадському султані Юсуфі (1163—1184) досяг вищих почесних посад і жив то в Марокко, то в Севільї або Кордові. У його спадкоємця Аль-Мансурі Аверроес знаходився спочатку у великій милості, але потім, був звинувачений заздрісниками в недотриманні вчення Корану і, потрапивши в немилість, був зміщений з посад і жив у вигнанні поблизу Кордови. Через кілька років, коли сам султан став займатися і цікавитися філософією, Аверроеса знову покликали до двору в Марокко і обсипали доказами прихильності; але незабаром після цього він помер у 1198 році.

Його найважливіша філософська робота — «Непослідовність непослідовності» (Tahafut al-tahafut), в якій він захищав філософію Арістотеля проти нападів Аль-Газалі в «Непослідовності філософів» (Tahafut al-falasifa). Аль-Газалі стверджував, що арістотелізм, особливо, як було представлено в працях Авіценни, є внутрішньо суперечливим і ображає вчення ісламу. Спростування Аверроеса було двостороннім: він стверджував, що аргументи Аль-Газалі були помилковими, і що, в кожному разі, виклад Авіценни був спотворенням справжнього арістотелізму, і що Аль-Газалі переслідував саме таку мету.

У «Міркування, що виносить рішення щодо зв'язку між релігією і філософією» (Fasl al-Maqal), Аверроес розповідає про законність філософського дослідження відповідно до ісламських законів, і що немає ніякого внутрішнього протиріччя між філософією та релігією, і, по суті, вони є різними засобами досягнення тієї ж істини. Тим не менш, він застерігає від викладання філософських методів простолюду

Традиція ісламської філософії


Аверроес сприяв традиції грецької філософії в ісламському світі. Критикуючи спроби Аль-Фарабі, об'єднання ідей Платона і Арістотеля, Аверроес стверджував, що філософія Арістотеля розійшлися у важливих аспектах з філософією Платона. Аверроес відхилив неоплатонізм Авіценни, який був частково заснований на творах неоплатонічної філософії, Плотіна і Прокла, які були помилково приписані Арістотелю. 

Система філософії


Аверроес намагався примирити систему арістотелівської думки з ісламом. За його словами, немає ніякого конфлікту між релігією і філософією, вони є різними способами досягнення однієї і тієї ж істини. Він вірив у вічність Всесвіту. Він також постановив, що душа розділена на дві частини, одна особистісна (індивідуальна) і друга божественна. Аверроес має два види пізнання Істини. Перший, це знання істини релігії, яке ґрунтується на вірі і, таким чином, не може бути перевірено, а також не вимагає навчання, щоб зрозуміти. Другий вид — знання істини філософії, яке було зарезервовано для небагатьох, хто мав інтелектуальні здібності, для того щоб проводити свої дослідження.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас