111
РОЗДІЛ 7
СТРАХУВАННЯ
ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ
ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
НА ВИРОБНИЦТВІ
Страхування від нещасного випадку на виробництві – один із видів загальнообов’язкового державного соціального страху- вання, яке забезпечує соціальний захист, охорону життя та здоров’я громадян під час їхньої професійної діяльності. Це страхування здійснюють згідно із законом України “Про за- гальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Дія цього закону поширюється на осіб, які працюють в умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в устано- вах, організаціях, незалежно від їхньої форми власності та господарювання, а також на фізичних осіб та на осіб, які за- безпечують себе роботою самостійно і громадян-суб’єктів підприємницької діяльності.
7.1.
Завдання страхування
від нещасного випадку
на виробництві
Головними завданнями страхування від нещасного випадку є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу- нення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, запо- бігання нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, відновлення здоров’я та працездатності по- терпілих від нещасних випадків, відшкодування матеріальної шкоди застрахованим особам або членам їхніх сімей
(
рис. 1.14).
112
Рис. 1.14. Головні завдання страхування від нещасних випадків на виробництві
7.2.
Об’єкт та суб’єкти страхування від нещасного
випадку на виробництві
Об’єкт страхування від нещасного випадку – це страхо- вий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застра- хованих осіб (членів їхніх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Під стра- ховим ризиком розуміють обставини, внаслідок яких може статися нещасний випадок або професійне захворювання, а страховий випадок – це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне за- хворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахова- ним нормативних актів про охорону праці.
Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застра- ховані особи (в окремих випадках члени їхніх сімей), страху- вальники та страховик. Застрахованою особою є будь-яка фізична особа, на користь якої здійснюють страхування.
113
Страхувальниками у разі обов’язкового страхування є робо- тодавці, а у разі добровільного страхування – застраховані особи. Обов’язки страховика виконує Фонд соціального стра- хування України.
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соці- альне страхування” передбачає обов’язкове та добровільне страхування (рис. 1.15).
Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підля- гають:
• особи, які працюють в умовах трудового договору (кон- тракту), або на інших підставах, передбачених законо- давством про працю;
• учні та студенти навчальних закладів, клінічні ордина- тори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких ро- біт під час, перед або після занять, під час занять, коли вони набувають професійних навичок, та у період про- ходження виробничої практики, виконання робіт на підприємствах;
• особи, яких утримують у виправних, лікувально- трудових, виховно-трудових закладах та залучають до трудової діяльності на виробництві цих установ або на
інших підприємствах за спеціальними договорами.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійс- нюють у безособовій формі. Всі витрати, пов’язані із обо- в’язковим страхуванням від нещасного випадку, несе робото- давець. Термін страхування розпочинається з дня підписан- ня трудового договору. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватись:
• особи, які забезпечують себе роботою самостійно – за- ймаються адвокатською, нотаріальною, творчою та ін- шими видами діяльності, пов’язаними з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фер- мерського господарства, особистого селянського госпо- дарства, якщо вони не є найманими працівниками;
• громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.
114
Рис. 1.15. Види державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
Усі витрати, пов’язані з добровільним страхуванням від нещасного випадку, несе застрахована особа. Термін страху- вання розпочинається з наступного дня після прийняття за- яви, однак за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок не сплачений протя- гом трьох місяців з дня подання заяви.
7.3.
Фонд соціального страхування та його
повноваження
Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випад- ку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медич-
115
ним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків
і контроль за використанням коштів, забезпечує фінансуван- ня виплат за цими видами загальнообов’язкового державно- го соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд соціального страхування – це некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджує її правління.
Управління Фондом соціального страхування здійснюють на паритетній основі держава та представники роботодавців
і застрахованих осіб. Безпосереднє управління Фондом соці- ального страхування здійснюють його правління та виконав- ча дирекція. До складу правління Фонду, яке обирають на шість років, входять:
• 7 представників держави, яких призначає Кабінет Міні- стрів України;
• 7 представників роботодавців, яких делегує Всеукраїн- ське об’єднання роботодавців;
• 7 представників застрахованих осіб, яких обирає Всеук- раїнське об’єднання профспілок.
Постійним виконавчим органом правління Фонду є ви- конавча дирекція, яка здійснює матеріально-технічне забез- печення роботи наглядової ради та правління Фонду.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі та відділення в районах і містах облас- ного підпорядкування.
Основними завданнями Фонду та його робочих органів є:
• реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
• надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг;
• профілактика нещасних випадків;
• віднесення страхувальника до класу професійного ри- зику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;
• проведення перевірок достовірності поданих страху- вальниками відомостей про види економічної діяльнос-
116
ті (у тому числі основний) підприємств, установ і орга- нізацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;
• здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду;
• аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати
єдиного внеску.
Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань:
• здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фон- ду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управ- ління майном;
• проводять розслідування страхових випадків та обґрун- тованості виплати матеріального забезпечення, страхо- вих виплат;
• здійснюють заходи з профілактики страхових випадків;
• забезпечують функціонування
інформаційно- аналітичних систем;
• здійснюють обмін інформацією з центральними орга- нами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціа- льного захисту населення, реалізації державної подат- кової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,
Пенсійним фондом України для виконання Фондом по- кладених на нього функцій і завдань, визначених зако- нодавством України;
• здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх- нього надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санк- ції та накладають адміністративні стягнення;
• беруть участь у проведенні наукових досліджень з пи- тань соціального страхування населення, вивчають між- народний досвід з метою запровадження інноваційних
117
форм соціального страхування, виступають замовником наукових робіт, досліджень і методичного забезпечен- ня;
• беруть участь у здійсненні міжнародного співробітни- цтва для розв’язання проблем та обміну досвідом у сфері соціального страхування;
• здійснюють інші функції, передбачені статутом Фонду.
Фонд соціального страхування зобов’язаний:
• забезпечувати фінансування та виплачувати матеріаль- не забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги;
• здійснювати контроль за дотриманням порядку вико- ристання страхувальником страхових коштів;
• вживати заходів щодо раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;
• контролювати правильність витрат за соціальним стра- хуванням;
• стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фі- зичних осіб у встановленому законом порядку;
• вести облік і звітність щодо страхових коштів;
• надавати безоплатно застрахованим особам і страху- вальникам консультації з питань застосування законо- давства про соціальне страхування;
• вести облік показників для визначення класу професій- ного ризику виробництва;
• щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та після його затвердження правлінням Фонду подава- ти Кабінету Міністрів України і оприлюднювати;
• інформувати страхувальників та застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформа- ції;
• укладати угоди з лікувально-профілактичними закла- дами та окремими лікарями на обслуговування потер- пілих на виробництві, а також угоди із санаторно- курортними закладами для обслуговування застрахова- них осіб, скерованих безпосередньо зі стаціонару ліку- вального закладу до реабілітаційних відділень.
118
Безпосередню роботу з виконання обов’язків Фонду з пи- тань страхування від нещасних випадків на виробництві здій- снюють страхові експерти з охорони праці, які мають право:
• безперешкодно та в будь-який час відвідувати підпри-
ємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;
• у складі відповідних комісій брати участь у розсліду- ванні нещасних випадків на виробництві та професій- них захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;
• одержувати від роботодавців пояснення та інформацію про стан охорони праці та види здійснюваної діяльно- сті;
• брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;
• вносити роботодавцям обов’язкові для виконання по- дання про порушення законодавства про охорону пра- ці, а центральному органу виконавчої влади, що реалі- зує державну політику з охорони праці, – подання що- до застосування адміністративних стягнень або притяг- нення до відповідальності посадових осіб, які допусти- ли ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров’ю або життю працівників;
• складати протоколи про адміністративні правопору- шення у випадках, передбачених законом;
• брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробни- чих об’єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.
Фонд соціального страхування у разі настання страхово- го випадку зобов’язаний здійснити страхові виплати у вигляді грошових сум. Підставою для оплати потерпіло- му витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Страхові виплати охоплюють:
119
• страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
• страхові виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
• страхові виплати дитині, яка народилася інвалідом вна- слідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
• страхові витрати на медичну та соціальну допомогу.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку з’ясовано, що ушкодження здоров’я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим норма- тивних актів про охорону праці, розмір одноразової допомо- ги зменшується на підставі висновку цієї комісії, проте не більш як на 50 %.
Суму щомісячної страхової виплати встановлюють відпо- відно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушко- дження здоров’я.
У разі стійкої втрати професійної працездатності, вста- новленої МСЕК, Фонд сплачує потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначають відповідно до сту- пеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Допомогу у разі тимчасової непрацездатності виплачу- ють у розмірі 100 % середнього заробітку (оподатковуваного доходу). Причому перші п’ять днів тимчасової непрацездат- ності оплачує власник або уповноважений ним орган за ра- хунок коштів підприємства, установи, організації.
У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачують його сім’ї одноразову допомогу, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму, встанов- леного законом на день настання права на страхову виплату для працездатних осіб, та одноразову допомогу кожній осо- бі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дити- ну, яка народилася протягом не більш як десятимісячного
120
строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20-ти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом на день настання права на страхову виплату для працездатних осіб.
Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомо- гу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побу- тове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засо- бів пересування тощо, якщо потребу в них визначено виснов- ками медико-соціальної експертної комісії та індивідуаль- ною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення).
Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально- профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвид- шого відновлення здоров’я застрахованого.
У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе
Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів
України.
Фонд соціального страхування здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здо- ров’ю працівників, спричиненої умовами праці, у тому чис- лі:
• вивчає стан умов, безпеки, охорони праці та профілак- тичної роботи на підприємствах, у фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю, з метою надання страхувальникам необхідних консультацій у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;
• бере участь:
9 у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;
9 у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці;
• перевіряє стан профілактичної роботи та охорони пра- ці на підприємствах, бере участь у розслідуванні не-
121
щасних випадків на виробництві, а також професійних захворювань;
• веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує створення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам’ятки тощо з питань соціального страху- вання від нещасного випадку та охорони праці;
• бере участь у розробленні законодавчих та інших нор- мативних актів про охорону праці;
• вивчає та поширює позитивний досвід створення без- печних та нешкідливих умов виробництва;
• виконує інші профілактичні роботи.
7.4.
Права та обов’язки роботодавця
як страхувальника
Роботодавець як страхувальник має право на:
• безоплатне отримання в органах Фонду інформації про порядок використання коштів Фонду;
• отримання інформації про результати проведення пе- ревірки використання коштів Фонду;
• судовий захист своїх прав.
Роботодавець як страхувальник зобов’язаний:
• надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид мате- ріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг;
• вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів;
• під час перевірки правильності використання коштів
Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
• подавати в установленому порядку відповідно до зако- нодавства відомості про:
9 розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників;
122
9 річний фактичний обсяг реалізованої продукції (ро- біт, послуг), кількість нещасних випадків і професій- них захворювань на підприємстві за минулий кален- дарний рік;
9 використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому правлінням Фонду;
• інформувати про:
9 кожний нещасний випадок або професійне захворю- вання на підприємстві;
9 зміну виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику;
• безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду;
• повідомляти працівникам підприємства про адреси та номери телефонів Фонду, а також лікувально- профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з
Фондом обслуговують підприємство;
• подавати звітність до Фонду у терміни, в порядку та за формою, що встановлені правлінням Фонду;
• повернути Фонду суму виплаченого матеріального за- безпечення та вартість наданих соціальних послуг по- терпілому на виробництві у разі невиконання своїх зо- бов’язань щодо сплати страхових внесків.
Страхові внески (СВ)на страхування від нещасних випад- ків та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, входять уєдиний страховий внесок на за- гальнообов’язкове державне соціальне страхування. Розмір цих страхових внесків залежить від страхового тарифу, який
є чинним для підприємств одного класу професійного ризи- ку виробництва і визначається Фондом соціального страху- вання, та фактичних витрат підприємства на оплату праці у місяці, за який сплачують страховий внесок.
Страховий тариф визначають за класом професійного ризику виробництва, який встановлюють відповідно до кла- сифікації видів економічної діяльності за класом професій- ного ризику виробництва. У нашій країні за професійним ризиком виробництва всі види економічної діяльності поді- лені на 67 класів.
123
Фактичні витрати на оплату праці дорівнюють сумі нара- хованої заробітної плати за видами виплат, які налічують як основну та додаткову заробітну плату, так і інші заохочу- вальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами
7.5.
Права та обов’язки застрахованої особи
Застрахована особа має право на:
• безоплатне отримання інформації про порядок витра- чання страхових коштів Фонду та тлумачення з питань соціального страхування;
• отримання у разі настання страхового випадку мате- ріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг;
• участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі за участі представника профспілкового органу або своєї довіреної особи;
• послуги медичної реабілітації;
• послуги професійної реабілітації, включаючи збере- ження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, якщо загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років;
• відшкодування витрат під час проходження медичної та професійної реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрат на житло та харчування, транспортування багажу, а також на проїзд особи, яка його супроводжує;
• послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надають відповідно до законодавства;
• оскарження дії страховика, страхувальника-робото- давця щодо надання матеріального забезпечення, стра- хових виплат та соціальних послуг;
• судовий захист своїх прав.
Застрахована особа зобов’язана:
124
• надавати страхувальнику, страховику достовірні доку- менти, на підставі яких призначають матеріальне за- безпечення та надають соціальні послуги;
• своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни роз- міру матеріального забезпечення та соціальних послуг;
• знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що сто- суються застрахованого, а також додержуватися зо- бов’язань щодо охорони праці, передбачених колектив- ним договором (угодою, трудовим договором, контрак- том) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;
• у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання:
9 лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або у медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування;
9 дотримуватися правил поведінки та режиму лікуван- ня, визначених лікарями, які її лікують;
9 не ухилятися від професійної реабілітації та виконан- ня вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернен- ня її до трудової діяльності;
9 дотримуватися режиму, визначеного лікарем на пері- од тимчасової непрацездатності.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподія- ну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчас- ного або неналежного виконання умов страхування, встанов- лених законодавством.