Ім'я файлу: МЕТКПул.doc
Розширення: doc
Розмір: 1811кб.
Дата: 27.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Ботаніко.docx
Каротиноїди.pptx
Розширення: doc
Розмір: 1811кб.
Дата: 27.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Ботаніко.docx
Каротиноїди.pptx
1. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ З ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
Мета курсового проектування - оволодіння методикою й одержання навичок для самостійного розв’язку конкретних інженерних задач, пов'язаних з розвитком агросервісних структур країни. Курсове проектування повинне сприяти закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, отриманих студентами за час навчання. При курсовому проектуванні студент повинен розв’язати відповідно до завдання конкретні конструктивні, технологічні й організаційно-економічні задачі.
У процесі проектування студент повинен набути уміння користуватися довідковою літературою, стандартами, табличним матеріалом, номограмами, кошторисними нормами, періодичною й іншою літературою. За прийняті в проектах (роботах) технічні рішення і вірогідність різних розрахунків відповідає автор проекту.
Темою курсової роботи, як правило, служить організація виробничого процесу ремонту виробу.
Структура пояснювальної записки
1. Титульний лист. Завдання. Анотація. Зміст. Уведення.
2. Вихідні дані для розробки включають: технічну характеристику виробу, огляд передового досвіду в області організації технічного агросервісу, обґрунтування трудомісткості, обсягу робіт і технології ремонту.
3. Організація виробничого процесу ремонту містить; розрахунок чисельності робочих місць і виробничих робітників, побудову лінійного чи сіткового графіка виробничого процесу, організацію відновлення деталей і розрахунок потреби в запасних частинах і матеріалах, побудову графіка керування запасами, організацію технічного контролю.
4. Організаційно-технічний паспорт робочого місця включає; характеристику робочого місця, його оснащення і технологічне планування, заходи щодо техніки безпеки і зв'язок із загальним виробничим процесом.
5. Висновок, Список літератури.
Графічна частина курсової роботи
Вона може містити лінійний чи сітковий графік технологічного процесу розбирання (збирання) виробу, графік керування рівнем запасу, технологічне планування робочого місця.
Загальні вказівки. Розрахунково-пояснювальна записка повинна в себе включати: титульний лист; завдання на проектування; анотацію; зміст (зміст) проекту з послідовним перерахуванням заголовків розділів, підрозділів, додатків і сторінок; основну частину проекту (роботи); додатка; список літератури.
Текст анотації обсягом 1...2 сторінки повинний включати: конкретні зведення, що розкривають зміст основної частини проекту; короткі висновки щодо конкретної ефективності, можливості й області застосування отриманих результатів.
Обсяг розрахунково-пояснювальної записки курсового проекту - до 40 стор. тексту.
Нумерація сторінок наскрізна (включаючи і додатка). Перша сторінка записки - титульний лист (номер її не проставляється), друга - завдання, третя - анотація, четверта - зміст (зміст) і т.д.
Побудова тексту. Написання текстових документів потрібно виконувати по вимогах стандартів. Текстової документ може містити суцільний текст (пояснювальні записки) і текст, розбитий на графи (специфікації, таблиці, відомості і т.п.). Текст виконується на нелінійованому папері формату А4 (297х210 мм). Кожен лист (сторінка) повинний мати границі тексту. Кожен розділ тексту повинний починатися з нової сторінки і мати порядковий номер. Нумерація пунктів розділу складається з номера розділу і пункту, наприклад: 1.1., 1.2. і т.д.
Кожний розділ і підрозділ повинні мати короткий заголовок, що відповідає змісту. Заголовок пишуть з нового рядка, не підкреслюють, крапку наприкінці не ставлять. Перенос слів у заголовку не допускається. При наявності двох пропозицій їх розділяють крапкою.
Виклад тексту. Кожний розділ і підрозділ потрібно починати з абзацу, у якому обов'язково вказують мету, і задачі даної частини роботи, і закінчують абзацом, у якому коротко формулюють основні висновки і пропозиції з розглянутого питання.
Виклад тексту повинен бути коротким, чітким, що виключає суб'єктивне тлумачення. Текст викладають у відповідності зі стандартом і технічними умовами, прийнятими в науково-технічній літературі, тобто текст пишуть від третьої особи, вживаючи дієслова невизначеної форми. Наприклад, «Дані розрахунків приводяться... У розділі розглядається...» і т.п.
Скорочення слів у тексті і підписах під ілюстраціями, як правило, не допускається.
Пояснювальна записка конструкторського розділу проекту в загальному випадку складається з наступних пунктів: призначення й області застосування проектованого виробу; технічні характеристики; опис і обґрунтування обраної конструкції; розрахунки, що підтверджують працездатність і надійність конструкції; опис організації робіт із застосуванням розроблювального виробу; очікувані техніко-економічні показники; рівень нормалізаційної оцінки і рівень уніфікації.
Розрахунки в загальному випадку повинні містити: ескіз чи схему об'єкта (у довільному масштабі, але такому, що забезпечує, чітку уяву про об'єкт); задачу розрахунку з вказівкою шуканих параметрів; умови (аналітичні, графічні, графоаналітичні, експериментальні); розрахунок; висновок. Формули, коефіцієнти, нормативні величини супроводжуються посиланням на літературне джерело, порядковий номер якого вказують у квадратних дужках, наприклад [32].
Літературу, використовувану при проектуванні, приводять наприкінці основної частини записки (перед додатками). Її нумерують за абеткою чи в міру появи посилань на неї в тексті.
Найменування в тексті записки повинні строго відповідати написам на кресленнях, схемах, малюнках, у таблицях, додатках і ін.
Оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (схеми, креслення, фотографії й ін.) розміщають відразу після посилання на них у тексті записки й іменують малюнками. Їхнє число визначається змістом проекту (роботи) і повинне бути достатнім для пояснення тексту, що викладається.
Всі ілюстрації нумерують арабськими цифрами в межах усієї записки чи розділу. При посиланні в тексті на малюнок варто вказати його повний номер, наприклад: малюнок 1 (мал. 1), малюнок 1.2 (мал. 1.2). Повторні посилання на малюнки дають у такий спосіб: (мал. 1) чи (див. мал. 1.2),
Під кожним малюнком дається змістовний підпис, у якій римськими цифрами вказують різні положення механізму (виробу), арабськими цифрами - складові частини об'єкта, схеми, графіків і т.д. і малими літерами українського алфавіту (а, б, в і т. д.) - елементи деталей (отвору, пази, канавки, бортики й ін.). У під малюнковому тексті повинний бути прямий порядок слів, наприклад: «Мал. 1. Планування технологічне; 1 - колесо черв'ячне; а - паз конічний; і ін.».
Побудова таблиць. Цифровий матеріал, отриманий у результаті однотипних розрахунків, перелік устаткування, різні показники підприємства, характеристики об'єкта й інші оформляють у виді таблиць. Кожну таблицю поміщають відразу ж після першого згадування про неї в тексті. При розміщенні таблиці на декількох сторінках тексту необхідно поставити заголовок. На другій і наступній сторінках тексту з табличним матеріалом пишуть слова «Продовження табл. 2». При наявності в тексті декількох таблиць їх нумерують арабськими цифрами в межах усього документа чи одного розділу. Якщо параметри мають різну розмірність, її вказують у кожній графі чи рядку таблиці, наприклад; «Маса, кг», «Зольність не більше...».
При одній розмірності параметрів, чи коли в таблиці поміщені графи з параметрами переважно однієї розмірності, скорочене позначення одиниці виміру поміщають над таблицею, після заголовка, наприклад: «Розміри, мм». Розмірність інших параметрів поміщають у заголовках відповідних граф.
При відсутності цифрового чи іншого даного у відповідній рядку таблиці обов'язково ставиться прочерк. Цифри в графах таблиці повинні мати однакове число десяткових знаків, і їх розташовують так, щоб класи чисел по всіх графах були точно один під іншим.
Написання формул. У формулах умовні літерні позначення (символи) механічних, хімічних, математичних і інших величин варто застосовувати тільки установлені відповідними стандартами і, що рекомендуються в підручниках відповідних дисциплін.
Розшифровку кожного символу і його числове значення приводять з нового рядка безпосередньо під формулою в тій же послідовності, у якій вони дані у формулі. Розмірність того самого параметра, прийнятого чи розрахованого за формулою, у межах усієї записки постійна, тобто в одній із встановлених одиниць виміру. Коли в записці приводять кілька цифрових величин, то одиницю виміру ставлять наприкінці ряду, наприклад; 2,20; 2,50; 3,00 м.
Формули нумерують арабськими цифрами в межах усієї чи записки чи розділу. Номер ставлять із правої сторони листа, на рівні нижнього рядка формули в круглих дужках.
Оформлення додатків. Додатками, що поміщають наприкінці розрахунково-пояснювальної записки, можуть бути ілюстрації (малюнки), таблиці, а також текст допоміжного характеру. Кожен додаток починають з нової сторінки. Дають заголовок із вказівкою в правому верхньому куті слова і номера (нумерують арабською цифрою) додатка, наприклад: «Додаток 1», «Додаток 2» і т.д.
Текст у межах кожного додатка може бути розбитий на розділи, підрозділи і пункти з відповідною нумерацією, наприклад: «П.1.2.3.» (третій пункт другого підрозділу першого додатка). Нумерація сторінок записки і додатків - наскрізна, причому в змісті (змісті) необхідно перелічити всі додатки. Ілюстрації (малюнки), таблиці і формули в кожнім додатку нумерують арабськими цифрами.
3. ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕМОНТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПІДПРИЄМСТВА З КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ ПОВНОКОМПЛЕКТНИХ МАШИН
Підприємства призначені для капітального ремонту машин, їх складальних одиниць і агрегатів, а також відновлення корпусних деталей. Виробництво організують за принципом без цехової структури керування і прийнятого технологічного процесу ремонту.
Машини, що надходять у ремонт, проходять зовнішнє очищення і транспортуються своїм ходом чи тягачем на площадку ремфонда. З цієї площадки машину подають на розбірно-мийну ділянку, де її спочатку розбирають на основні, більш великі частини, вдруге очищають, а потім остаточно розбирають. Двигун машини відправляють на обмінний пункт. Деталі миють у конвеєрній установці, а потім направляють на ділянку дефектування. Придатні деталі направляють щілинним конвеєром на комплектувальну ділянку; деталі, що вимагають відновлення, направляють на склад деталей, що очікують ремонту (ДОР), відкіля транспортують на ділянку відновлення.
Корпусні деталі направляють з дефектувальної ділянки безпосередньо на ділянки відновлення і зборки. Відновлені деталі миють, комплектують і також подають на ділянки збирання. Зібрані агрегати і складальні одиниці фарбують і подають на лінію збирання тракторів. Цей технологічний процес, як правило, виконують потоковим методом на конвеєрі. Машину після регулювання, заправлення, обкатування, доукомплектування і фарбування своїм ходом направляють на площадку готової продукції.
Товарні агрегати і деталі централізованого відновлення консервують, упаковують і направляють на склад готової продукції.
Для виконання ремонтних операцій і процесів підприємство повинне мати наступні ділянки: розбирання і мийки, ремонту двигунів, слюсарно-механічний, ковальсько-термічний, гальванічних покрить, ремонту полімерними матеріалами, зборки агрегатів і складальних одиниць, фарбувальний, шиноремонтний і ін.
3.2. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПІДПРИЄМСТВА З КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ АГРЕГАТІВ
Агрегатно-ремонтне підприємство, як правило, робить капітальний ремонт одного чи декількох однойменних агрегатів, наприклад, двигунів, коробки передач, трансмісії автомобіля і трактора, агрегатів і складальних одиниць зернозбиральних комбайнів, складальних одиниць гідросистеми, паливної апаратури, електроустаткування й ін. Крім основної програми ремонтної продукції, ці підприємства відновлюють деталі агрегатів.
Агрегати на склад ремонтного фонду доставляють з технічних обмінних пунктів автомобільним транспортом в оборотних металевих контейнерах. Склад ремфонда обладнають кран-балкою і електро-завантажувачем для зняття і постановки агрегату на багатоярусне і штабельне короткочасне збереження.
Після зняття деяких складальних одиниць агрегати навішують на підвісний конвеєр і переміщають на розбірно-мийну ділянку, де на цьому ж конвеєрі послідовно роблять зовнішнє очищення агрегату, очищення мастильної системи, розбирання агрегату на складові частини і їхнє очищення. На деталі складові частини агрегату розбирають на поточно-механізованих лініях. На ділянці передбачене устаткування для очищення масляних каналів і картерів, а також деталей від нагару і смолистих відкладень.
Деталі, що надійшли на ділянку дефектування, сортують на придатні, потребуючі відновлення й утильні. Перші направляють на комплектувальну ділянку щілинним конвеєром, утильні - на склад утилю. Деталі, що вимагають ремонту, конвеєром переміщаються на ділянку ДОР, де їх накопичують і комплектують у партії визначених технологічних маршрутів. Партії деталей за допомогою конвеєра направляють на відповідні ділянки відновлення чи поточно-механізовані лінії ремонту, і після відновлення передають на комплектувальну ділянку.
Для відновлення деталей передбачають процеси хромування, сталювання, зварювання в середовищі аргону, вібродугового наплав-лення, ремонту полімерами, електрофізичні способи, а також усе необхідне устаткування для механічної обробки. Після комплектуван-ня деталі партіями передаються на поточно-механізовані лінії зборки. Загальну зборку агрегату виконують на горизонтально-замкнутому підвісному конвеєрі. Обкатують і випробують агрегати на стендах з дистанційним керуванням, розташованих у звукоізолюючих боксах.
За допомогою кран-балки і підвісного конвеєра агрегати подають на ділянку, де роблять знежирення, ґрунтовку, фарбування і сушіння. Після доукомплектування агрегати електрозавантажувачем доставляють на склад готової продукції.
3.3. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПІДПРИЄМСТВА З КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ ЗЕРНОЗБИРАЛЬНИХ І СПЕЦІАЛЬНИХ КОМБАЙНІВ
Такі підприємства призначені для виконання капітального ремонту комбайнів, а також ремонту основних складальних одиниць і агрегатів (З0...35%). При ремонті самохідних машин передбачають поточний ремонт двигунів. Капітальний ремонт двигунів виконують по кооперації на інших спеціалізованих підприємствах.
Після зняття жниварки, пасів, ланцюгів і акумуляторів комбайни очищають і встановлюють на площадку ремфонда. Далі комбайни і жниварки надходять на лінію розбирання, де на відповідних постах їх розбирають на агрегати і складальні одиниці і згодом за допомогою конвеєра очищають у мийній установці. Агрегати і складальні одиниці розбирають на візках конвеєра чи на спеціальних постах. Після повторної мийки деталі дефектують.
Жниварки й інші великогабаритні складальні одиниці ремонтують на спеціалізованих лініях чи постах з обов'язковим їх фарбуванням. Для проведення відновлювальних робіт підприємство має мідницько-радіаторну, деревообробну, шпалерну, слюсарно-механічну, зварювально-бляхарську і шиноремонтну ділянки.
Після фарбування деталі і складальні одиниці надходять на ділянку зборки агрегатів і комбайнів. Потім комбайни заправляють, обкатують і регулюють. Після фарбування комбайни надходять на площадку готової продукції.
3.4. РЕМОНТНА МАЙСТЕРНЯ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Майстерня загального призначення виконує ремонт і технічне обслуговування гусеничних і колісних тракторів, самохідних шасі, комбайнів, устаткування тваринницьких ферм, а також ремонт агрегатів (50% загального обсягу робіт).
Машини, що надходять в ремонт чи для ТО проходять зовнішнє очищення за допомогою пароводоструменевого очисника. Склад і компонування виробничих ділянок, застосовуване технологіч-не устаткування повинні передбачати передову технологію ремонту на універсальних постах у приміщеннях зального типу. Це дозволяє швидко переналагоджувати виробництво для обслуговування і ремонту машин різного призначення. Після технічного діагностування машини переміщають на ділянки ТО і ремонту. Агрегати машин і устаткування тваринницьких ферм, що не потребує капітального ремонту, направляють на відповідні ділянки. Капітальний ремонт агрегатів машин виконують по кооперації на інших підприємствах. Для виконання ковальських і механічних робіт передбачають відповідні виробничі ділянки. Зібрані машини й агрегати піддають обкатуванню, випробуванню і фарбуванню, а потім установлюють на площадку збереження готової продукції для видачі замовнику.
3.5. ЦЕНТРАЛЬНІ РЕМОНТНІ МАЙСТЕРНІ КОЛЕКТИВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ (ЦРМ)
ЦРМ призначені для проведення поточного ремонту і технічного обслуговування тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарських машин, електродвигунів і устаткування тваринницьких ферм. Виробнича діяльність майстерень кооперується з роботою ремонтних підприємств, що проводять капітальний ремонт машин, агрегатів і складальних одиниць, а також централізоване відновлення деталей, ремонт автотракторної гуми й акумуляторних батарей. Після ретельного очищення зовнішніх поверхонь і внутрішніх порожнин картерів машину частково розбирають і доставляють на ремонтно-монтажну ділянку з двома лініями ремонту.
На лінію, прокладену уздовж майстерні, установлюють важкі машини, а на лінію з тупиковим розташуванням - машини масою до 3 т. Машини на пости встановлюють за допомогою підвісного крана. Агрегати і складальні одиниці, що надійшли на розбірно-мийну і дефектувальну ділянки, цілком чи частково розбирають і подають підвісним краном у мийну установку. Очищені складальні одиниці і деталі направляють на відповідні виробничі ділянки для проведення нескладного ремонту й випробуванням.
У майстерні передбачають ділянки поточного ремонту і регулювання паливної апаратури, силового й автотракторного електроустаткування, мастильної і гідравлічної систем. Для відновлення деталей майстерня обладнана слюсарно-механічною, мідницько-бляхарською, ковальсько-зварювальною, вулканізаційною (для ремонту камер) ділянками. Є також ділянка ремонту деталей полімерними матеріалами. Поточний ремонт простих сільськогоспо-дарських машин і устаткування тваринницьких ферм роблять на спеціальній ділянці, обкатування й випробування поза майстернею.
3.6. СТАНЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРАКТОРІВ (СТОТ)
СТОТ призначені для технічного обслуговування і поточного ремонту на базі заміни агрегатів тракторів ДО-701, Т-150К і типу «Бєларусь». Трактори з площадки для стоянки після зовнішнього очищення направляють на ділянку діагностування й залежно від технічного стану далі - на ділянку технічного обслуговування чи поточного ремонту й усунення несправностей. Машини на пости ТО переміщають за допомогою спеціального пристрою. Пости мають пристрої для відводу випускних газів при пуску двигунів. Поточний ремонт і усунення несправностей тракторів роблять на окремій ділянці, що складається з тупикових постів, оснащених оглядовими ямами. Переміщають трактори за допомогою спеціального пристрою.
Ділянка ТО й усунення несправностей агрегатів і складальних одиниць містить у собі пости очищення; робочі місця розбирання і зборки двигуна коробка передач і мостів; шиномонтажний пост.
Після ТО й усунення несправностей трактори встановлюють на площадку для стоянки машин після технічного обслуговування.
3.7. СТАНЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОМОБІЛІВ (СТОА)
СТОА призначені для цілорічного технічного обслуговування № 1, № 2 і поточного ремонти автомобілів і їхніх агрегатів.
Автомобілі, що прибувають на СТОА для проходження ТО і поточного ремонту, проходять зовнішнє очищення на відкритій площадці, після чого їх направляють у будинок механізованої мийки. Висушений автомобіль для проходження діагностування залежно від номера технічного обслуговування направляють на відповідні лінії, обладнані діагностичними установками.
На лінії ТО-1 виконують експрес-діагностування з перевіркою гальмових якостей автомобіля. На лінії ТО-2 і поточного ремонту перевіряють збіжність коліс, гальмові і тягові якості автомобіля. Лінії оснащують конвеєрами, що штовхають, і оглядовими ямами. На останніх постах машини заправляють паливом і мастильними матеріалами.
Переміщення автомобіля по постах і обсяг виконуваних робіт приводять у діагностичній карті. Усі спеціальні роботи, зв'язані з ТО і поточним ремонтом автомобіля (ремонт агрегатів, приладів живлення, електроустаткування, ремонт і зарядка акумуляторів, шиноремонтні й інші роботи), роблять на спеціалізованих ділянках, оснащених відповідним устаткуванням. Поточний ремонт автомобіля роблять тупиковим методом на спеціальній ділянці, що має необхідне технологічне устаткування. Фарбують машини в корпусі механізованої мийки, що має відповідний потоковий пост.
3.8. СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО З ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ
Це виробництво призначене для централізованого відновлення зношених деталей машин способами зварювання, наплавлення, гальванопокриттів і механічною обробкою.
Деталі, що підлягають відновленню, надходять на склад ремфонда і матеріалів, до складу якого входить мийна ділянка. Після очищення деталі конвеєром мийної установки передають на ділянку дефектування і попередньої обробки. Попередньо оброблені деталі залежно від прийнятого способу відновлення направляють у відповідні відділення і ділянки.
У зварювально-наплавлювальному відділенні організовані спеціальні потокові лінії наплавлення деталей, об'єднані спільністю технологічних операцій. У відділенні металопокриттів передбачені потокові механізовані лінії сталювання і хромування, а також ділянка відновлення корпусних деталей методом поза ванного (місцевого) сталювання.
Після закінчення зварювання, чи наплавлення гальвано-покриття деталі, що вимагають подальшої обробки, направляють у механічне відділення, а потім на фарбування. Пофарбовані деталі конвеєром подають у склад готової продукції.
4. РОЗРАХУНОК ОБСЯГУ РОБІТ РЕМОНТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
4.1. РОЗРАХУНОК ОПТИМАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО РЕМОНТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Вихідними даними для розрахунку оптимальної програми ремонтного підприємства є:
1. Кількісний склад машин, що будуть піддаватися ремонту і технічному обслуговуванню на проектованому підприємстві.
2. Середній коефіцієнт охоплення капітальним ремонтом.
3. Середні коефіцієнти, що враховують вік машин і зональні умови їх експлуатації.
4. Площа території, що обслуговується. Число машин, що підлягають капітальному ремонту на розглянутій території, розраховують за формулою
, (1)де δ - коефіцієнт, що враховує додаткові ремонти агрегатів (δ = 1.35...1,50);
КОХ - коефіцієнт охоплення капітальними ремонтами з урахуванням середнього терміну служби машин (табл. 26);
n - число машин на розглянутій території.
При проектуванні агрегатно-ремонтних спеціалізованих підприємств річну потребу в капітальному ремонті агрегатів тракторів і комбайнів визначають за формулою
, (2)де γ - поправочний коефіцієнт, що враховує середній вік машини;
β - поправочний коефіцієнт, що враховує зональні особливості умов експлуатації (βТРАКТ = 0,90...1,10, βКОМБ = 0,95...1,20);
NH - нормативна потреба в агрегатах на 100 машин (табл. 28);
WГ - середній річний наробіток однієї машини;
n - число машин, що працюють на розглянутій території;
WЭ - еталонний наробіток розглянутої групи машин (для тракторів WЭ = 1000 мотогодин, комбайнів WЭ = 200 га, автомобілів WЭ = 40000 км.).
| Середній вік машини, рік | 1,0 | 1,5 | 2,0 | 2,5 | 3,0 | 3,5 | 4,0 | 4,5 | 5,0 |
| γ | 0,20 | 0,20 | 0,60 | 0,70 | 0,80 | 0,90 | 0,95 | 0,97 | 1,0 |
Річну потребу в капітальному ремонті агрегатів автомобілів розраховують за формулою
, (3)де β1 - коефіцієнт, що враховує категорію умов експлуатації автомобілів (табл. 27);
β2 - коефіцієнт, що враховує склад автопоїзда, для машин без причепа β2= 1,0; з одним причепом β2= 1.1 і з двома - β2= 1,2;
β3 - поправочний коефіцієнт на природнокліматичні умови; для Центральної зони β3= 1.
Знаючи потребу в ремонті машин чи агрегатів (NM), густину об'єктів ремонту (NK) чи їхнє число, що приходиться на площу із середньою відстанню перевезень, рівною 1 км, визначають за формулою
, (4)де F - площа території, що обслуговується, км2.
Середній раціональний радіус перевезень (RCP) виробів ремонту вираховують за формулою
, (5)де A - коефіцієнт, що характеризує частку витрат на оплату праці виробничих робітників, що змінюється залежно від програми ремонтного підприємства;
D - витрати на оплату праці виробничих робітників (табл.29), грн. на 1 т;
a - коефіцієнт, що враховує витрати на перевезення виробу на ремонтне підприємство і назад, грн. на 1 т·км;
η3 - коефіцієнт, що враховує зустрічні перевезення запчастин;
ηM - коефіцієнт, що враховує перевезення матеріалів, необхідних для ремонту виробів;
ηH - коефіцієнт, що враховує накладні витрати (ηH = 1+RОП/100);
RОП - відсоток загально виробничих накладних витрат вихідного підприємства.
Оптимальна програма ремонтного підприємства:
, (6)де RСРП середній раціональний радіус перевезень ремонтованих виробів з урахуванням конфігурації території (ηТ) і мережі доріг (ηД),
.Для території у формі квадрата ηТ= 1,06; території, що наближається до форми рівностороннього трикутника ηТ= 1,16.
Таблиця 26. Нормативи з технічного обслуговування і ремонту машин і устаткування
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 24