1 загальні правила оформлення креслеників 1 Формати

1 ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КРЕСЛЕНИКІВ
1.1 Формати
Формат аркуша паперу визначається розмірами зовнішньої рамки.
Формати встановлює ГОСТ 2.301-68 (ДСТУ 3321:2003). Існують основні формати (табл.1.1) та додаткові, які утворюються збільшенням короткої сторони основних форматів у кілька разів, наприклад: А0

2, А4

8.
Таблиця 1.1 – Основні формати
На форматі виконують зовнішню та внутрішню рамки, в правому нижньому кут у розташовують основний напис (рис.1.1).
На форматі А4 основний напис розташовують тільки вздовж короткої сторони формату, а на форматі А3 вздовж короткої сторони і вздовж сторони яка довше. Основний напис виконується за ДСТУ ГОСТ 2.104:2006 (рис.1.2).
Рис.1.1 – Приклад формату А3
Рис.1.2 – Розміри основного напису
1.2 Масштаби
Масштаби зображень встановлює ГОСТ 2.302-68 (ДСТУ 3321:2003 )
(табл.1.2).
Позначення формату
А0
А1
А2
А3
А4
Розміри формату, мм
841

1189 594

841 420

594 297

420 210

297
Внутрішня рамка
Зовнішня рамка
Основний напис

Таблиця 1.2 – Масштаби зображень
Масштаби зменшення
Натуральна величина
Масштаби збільшення
1:2 1:2,5 1:4 1:5 1:10 1:15 1:20 1:25 1:40 1:50 1:75 1:100 1:200 1:400 1:500 1:800 1:1000 1:1 2:1 2,5:1 4:1 5:1 10:1 20:1 40:1 50:1 100:1
В основному написі масштаб позначається так само, наприклад: 1:1, 5:1 тощо, в інших випадках

А(5:1), Б-Б(2:1).
1.4 Лінії
ГОСТ 2.303-68 встановлює 9 типів ліній, кожен з яких має своє зображення, товщину та призначення (табл.1.3).
Призначення найбільш поширених типів ліній показано на рис.1.3
(нумерація ліній відповідає табл.1.3).
Рис.1.3 – Приклад призначення типів ліній
Таблиця 1.3 – Типи ліній
Назва
Товщина
Зображення
1.5 Суцільна товста
S=(0,5…1,4)мм
2. Суцільна тонка
S/3…S/2 3. Суцільна хвиляста
S/3…S/2 4. Штрихова
S/3…S/2 5. Штрих-пунктирна тонка
S/3…S/2 6. Штрих-пунктирна потовщена
S/2…2S/3 8-30 3-5

1.6
Розімкнена
S…1,5S
8. Суцільна тонка зі зламами
S/3…S/2 1.7
Штрих- пунктирна з двома точками тонка
S/3…S/2
1.8 Шрифти креслярські
ГОСТ 2.304-81 встановлює 4 типи шрифтів:
– тип А без нахилу,
– тип А з нахилом (

75°),
– тип Б без нахилу,
– тип Б з нахилом (

75°).
Встановлено такі номери шрифтів: 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40.
1.9 Нанесення розмірів
Відповідно ГОСТ 2.307-68 існують наступні вимоги щодо нанесення розмірів на кресленику:
1.
Розміри на кресленні вказують за допомогою розмірних чисел та розмірних ліній.
Наносити розмірні лінії рекомендується поза зображенням, проставляти розміри до ліній невидимого контуру дозволяється тільки тоді, коли це зменшує кількість зображень.
2.
Мінімальна відстань між контурними та розмірними лініями — 10мм, між сусідніми розмірними — 7мм, виносні лінії повинні виходити за кінці стрілок розмірних ліній на
1-5 мм (рис.1.6).
3.
Розмірне число наносять над розмірною лінією якомога ближче до її
Рис.1.6 – Приклад середини, при потребі

над її продовженням або на поличці лінії-виноски.
4.
Нанесення розмірних чисел для різних положень розмірних ліній визначаються зручністю їх читання. Розмірні лінії закінчуються стрілочкою, розміри якої залежать від обраного формату креслення і товщини основної лінії
(рис. 1.7).
8…20

6.
Не дозволяється переривати контурні лінії для нанесення розмірних чисел, а також розташовувати розмірні числа в місцях перетину осьових, розмірних або центрових ліній.
7.
В місці нанесення розмірного числа осьові, центрові лінії та лінії штриховки мають бути перервані
(рис.1.8).
8.
Діаметр та радіус позначаються знаками
 та

(рис.1.9, рис.1.10).
9.
Знаки, , та використовують для позначення ухилів і конусності (рис.1.11).
Розміри цих елементів залежать від обраного розміру шрифту.
Рис.1.8 – Нанесення діаметрів
Рис.1.9 – Нанесення радіусів
Рис.1.10 – Нанесення діаметрів
Рис.1.11 – Приклад нанесення ухилів та конусності
10.
Якщо поставити стрілочку немає можливості, вона замінюється рисочкою або точкою (рис.1.12).
Рис.1.12 – Приклад нанесення розмірів
11.
Розмірні числа повинні бути розташовані в шаховому порядку (рис.1.13).

Рис.1.13 – Приклади нанесення розмірів
Запитання для самоперевірки
1.
Наведіть приклад позначення основних форматів.
2.
Наведіть декілька масштабів збільшення.
3.
Чому дорівнює товщина суцільної товстої основної лінії?
4.
Чому дорівнює висота великих букв для шрифту номер 7 типу Б?
5.
Чому дорівнює висота малих букв для шрифту номер 7 типу Б?
6.
Наведіть декілька масштабів зменшення.
2
ГЕОМЕТРИЧНЕ КРЕСЛЕННЯ.
СПРЯЖЕННЯ
2.1 Побудова спряжень
Спряження – плавний перехідоднієї лінії в другу, що виконується за допомогою додаткової лінії, дуги кола. Додаткове коло при цьому задається, як правило, радіусом, а центр та кінцеві точки дуги визначають побудовою.
2.1.1 Алгоритм побудови спряжень за допомогою прямих.
1. Побудувати допоміжні лінії паралельно заданим прямим на відстані, яка дорівнює радіусу спряження.
2. Знайти перетин цих допоміжних прямих

центр кола спряження.
3. Для визначення кінцевих точок дуги спряження побудувати перпендикуляри до допоміжних прямих (рис. 2.1).

Рис.2.1 – Побудова спряження двох прямих
2.1.2 Алгоритм побудови спряжень за допомогою кола.
1.
Спряження кола і прямої (рис.2.2).
Рис.2.2 – Побудова спряження кола і прямої
2.
Спряження двох кіл (радіуси яких дорівнюють R
1
та R
2
, за допомогою дуги радіуса R): а) зовнішнє спряження (центри заданих кіл О
1
та О
2
розташовані з різних боків від дотичної в точці спряження S з центром кола спряження О); б) внутрішнє (центри заданих кіл О
1
та О
2
розташовані з одного боку від дотичної в точці спряження S з центром кола спряження О); в) змішане, де прямі ОО
1 та ОО
2
(лінії центрів) визначають положення кінцевих точок дуги спряження – точок S. а б в
Рис.2.3 – Побудова спряжень двох кіл
3.
Спряження прямої та кола за допомогою дуги радіуса r.

а б
Рис.2.4 – Побудова спряження кола і прямої за допомогою дуги кола
Центр кола спряження

т.О

є точка перетину прямої, яка паралельна заданій прямій та віддалена від неї на відстань d=r, та дуги, центр якої співпадає з центром заданого кола, а радіус R=d ± R
1
відповідно для зовнішнього (рис.2.4а) та внутрішнього (рис.2.4б.) спряжень.
4.
Побудова дотичних до двох кіл (рис.2.5):
– зовнішня дотична (рис.2.5а);
– внутрішня дотична (рис.2.5б). а б
Рис.2.5 – Побудова дотичної до двох кіл
5.
Побудову овалу за двома осями. Менша вісь овалу дорівнює

, більша

b.
Побудова овалу виконується за таким алгоритмом:
– побудувати два концентричних кола, діаметри яких дорівнюють осям овалу;
– з’єднати точки А та В;
– від т. А по прямій АВ відкласти відстань R
3
=(b-

)/2 =|АК|;
– провести серединний перпендикуляр до відрізка ВК (лінію центрів).
Точки перетину цієї прямої з осями (т. О
1
та т. О
2
) є центрами відповідних дуг; радіуси дуг r та R визначаються за побудовою.
Побудову овалу можна розглядати як побудову спряження чотирьох кіл.

Рис.2.6 – Приклад побудови овалу
3 ПРОЕКЦІЙНЕ КРЕСЛЕННЯ.
ВИДИ
3.1 Визначення поняття «Вид». Класифікація видів
Зображення предметів виконуються за способом прямокутного проекціювання. Предмет вважається розташованим всередині куба і проекціюється на 6 його граней, які приймають за основні площини проекцій
(рис.3.1).
Рис.3.1 – Метод проекціювання Рис.3.2 – Розташування видів на кресленику
Грані суміщають з фронтальною площиною проекцій, зображення на якій приймають за головне (рис.3.2).
Залежно від змісту зображення, відповідно за ГОСТ2.305-68, поділяються на види, розрізи, перерізи та виносні елементи.
Вид

зображення зверненої до спостерігача видимої частини поверхні

предмета. На виді дозволяється за допомогою штрихових ліній показувати невидимі частини поверхні предмета.
Види поділяються на:
– основні;
– додаткові;
– місцеві.
Основних видів існує 6 : вид спереду або головний (1), зверху (2), зліва
(3), справа (4), знизу (5), ззаду (6). Якщо основні види розташовані на кресленику в проекційному зв’язку за схемою, наведеною на рис.3.2, вони не позначаються
(рис.3.3).
Рис.3.3 – Розташування головного виду і виду зверху
Позначаються основні види лише в таких випадках:
– якщо вони не мають безпосереднього проекційного зв’язку з головним видом (вид зверху на рис.3.4);
– якщо вони відділені від головного виду іншими зображеннями;
– якщо вони розташовані на іншому аркуші.
Рис.3.4 – Позначення виду зверху Рис.3.5 – Розмір стрілочки погляду
У цих випадках вид позначається літерою та стрілкою, яка вказує напрямок погляду. Розміри стрілки наведені на рис.3.5.
Якщо на основних видах якусь частину предмета неможливо показати без спотворення форми та розмірів, використовують додаткові види(рис.3.6).
Додатковий вид позначають, якщо він розташований не в проекційному зв’язку з основним видом. Додатковий вид можна повертати відповідно до положення предмета на головному виді. Позначення у цьому випадку доповнюється спеціальним знаком .

Рис.3.6 – Додатковий вид Рис.3.7 – Місцевий вид
Намісцевому виді зображується обмежена частина поверхні предмета.
Місцевий вид (рис.3.7) може бути обмеженим лінією обриву, або ні.
Позначається місцевий вид так як і додатковий.
Запитання для самоперевірки
1.
Дати визначення поняттю «Вид».
2.
Класифікація видів.
3.
Як позначаються види на креслениках.
4.
Дати визначення поняттю «Допоміжний вид». Привести приклади.
5.
Дати визначення поняттю «Місцевий вид». Привести приклади.
6.
Які розміри має стрілочка погляду.
7.
Читання точок на кресленику.
Рис.3.9 – Метод проекціювання

Рис.3.10 – Приклад графічної роботи «Види»
РОЗРІЗИ ПРОСТІ
4.1 Визначення поняття «Розрізи прості»
Розріз –зображення предмета, умовно розрізаного однією (простий розріз) або кількома площинами (складний розріз).
На розрізі показують те, що лежить у січній площині та за нею. Те, що належить безпосередньо січній площині виділяється на кресленику штриховкою.
Штриховку виконують суцільною тонкою лінією товщиною S/3...S/2.
Лінії штриховки мають бути нахилені під кутом 45 до лінії контуру зображення, або до його осі, або до ліній рамки креслення (в будьякий бік). Якщо при такому нахилі лінії штриховки стають паралельними лініям контуру або осі, штриховку слід виконувати під кутом 30 або 60 (рис.4.1). Відстань між лініями штриховки в залежності від площі штриховки повинна бути від 1 до 10 мм.
Для всіх перерізів тієї ж деталі нахил та відстань, як правило, повинні бути однаковими.
Рис.4.1 – Приклад штриховки
Розрізи, які виконуються на різних зображеннях предмета, ніяк не

пов‘язані між собою і не змінюють інші зображення (рис.4.2)
Рис.4.2 – Приклад позначення розрізів деталі
7.2 Класифікація розрізів простих
Залежно від положення січної площини відносно горизонтальної площини проекцій прості розрізи поділяються на:
–
горизонтальні
(рис.4.3);
–
вертикальні (в тому числі фронтальні рис.4.4 та профільні рис.4.5);
–
нахилені (рис.4.6);
–
місцеві (рис.4.7)
Рис.4.3 – Горизонтальний розріз
Рис.4.4 – Вертикальний фронтальний розріз

Рис.4.5 – Вертикальний профільний розріз
Якщо простий розріз виконано площиною яка розташована під кутом до горизонтальної площини проекцій то такий розріз називається нахилений.
Нахилений розріз розташовують відповідно напрямку погляду, який вказано стрілочкою в безпосередній близькості від основного зображення.
Дозволяється нахилений розріз розташовувати на вільному місці кресленика, а також повертати його в таке положення яке б не відрізнялося від положення деталі на головному вигляді. В такому випадку поряд з зображенням ставиться знак (рис.4.6).
Рис.4.6 – Приклад нахиленого розрізу
Розрізи, які виявляють внутрішню будову предмета в обмеженому місці мають назву місцеві розрізи. Місцеві розрізи не позначаються.
Рис.4.7 – Приклад місцевих розрізів
7.3 Правила виконання розрізів простих і їх позначення
Якщо деталь не симетрична відносно своєї осі, то січна площина позначається розімкнутою лінією, напрямок погляду показується стрілочкою і ставиться літера за алфавітом (рис.4.8).
А-А або

Рис.4.10 – Послідовність формування головного виду з розрізом
Лінії невидимого контуру на кресленику не залишаються як на видах з розрізом так і на видах на яких розріз не виконувався. Рекомендується для видалення ліній невидимого контуру на видах де розріз не виконувався, але не зрозуміла форма деталі, робити місцевий розріз.
Якщо ребро жорсткості (тонка стінка) перетинається січною площиною вздовж, то воно не штрихується (рис.4.11).
Рис.4.11 – Вигляд розрізу ребра жорсткості на кресленику
Детально побудова лінії перетину ребра жорсткості з циліндричною частиною деталі показана на рисунку 4.12.

Рис.4.14 Послідовність виконання графічної роботи «Розрізи прості»
7.4 Нанесення розмірів
1.
Загальна кількість розмірів на кресленику повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення та контролю виробу.
2.
Розміри того ж самого елемента деталі не повинні повторюватись на кресленику.
3.
Розміри, які не підлягають виконанню за даним креслеником, є довідковими. На кресленику їх позначають знаком , а в технічних вимогах записують: “

Розміри для довідок”.
4.
Лінійні розміри на кресленику найчастіше вказують в міліметрах, одиницю виміру при цьому не позначають, але в технічних умовах одиниці виміру позначати необхідно.
5.
Кутові розміри задають з позначенням одиниць виміру, наприклад:
30.
6.
Розміри, які стосуються якогось елемента виробу, слід групувати на тому зображенні, де форма цього елемента показана найбільш повно.
7.
Розміри зовнішніх поверхонь рекомендується проставляти з боку вигляду деталі, розміри внутрішніх поверхонь

з боку розрізу.
8.
Виносні і розмірні лінії не повинні перетинатися, тобто спочатку проставляються менші розміри а потім більші.
9.
При нанесенні розмірів доцільно виділити в деталі прості геометричні фігури (призми, циліндри тощо) і для кожної з цих фігур проставити розміри форми та розміри положення, після чого проставити габаритні розміри всієї деталі (див. таб. 4.1). Габаритні розміри рекомендується проставляти між проекціями.
10. Розміри на кресленику повинні бути проставлені (по можливості) рівномірно.