План
1. Визначення «отруєння»
2. Загальні відомості (отрути, їх класифікація, шляхи надходження в організм)
3. Класифікація отруєнь за швидкістю надходження
4. Ознаки отруєння в залежності від виду
5. Загальна перша допомога при отруєннях
6. Отруєння метиловим спиртом
7. Отруєння чадним газом
8. Список використаної літератури
Отруєння - це порушення роботи органів внаслідок надходження до організму людини різних отруйних речовин. Отруйною може бути будь-яка речовина зовнішнього середовища, яка при потраплянні до організму людини викликає тяжкі порушення його життєдіяльності.
Класифікація отрут та токсичних речовин
1. Промислові (дихлоретан, анілін, метиловий спирт).
2. Отрутохімікати (карбофос, хлорофос, гранозан).
3. Лікарські засоби.
4. Побутові хімікати (оцтова кислота, засоби для особистої гігієни і косметики, засоби для догляду за меблями, одягом, автомобілем).
5. Біологічні рослинні та тваринні отрути ( аконіт, отрута змій, павуків, риб).
6. Бойові (іприт, зарин, фосген).
Класифікація за швидкістю надходження до організму
1. Гострі – одночасне надходження доз, достатніх для порушення нормальної життєдіяльності організму.
2. Хронічні – надходження протягом тривалого часу невеликих доз.
Шляхи надходження отрут
1. Інгаляційний (спирти, ефіри, галогеновмісні, вуглеводні, неелектроліти, хлористий водень, сірчаний газ, вугільний та силікатний дим, туман).
2. Дігестивний (тяжкі метали, неіонізовані луги (морфін), поступають з крові в шлунок, а потім в іонізованій формі надходять в кишківник).
3. Перкутанний (ароматичні нітро- та хлорсполуки, солі ртуті, талію).
4. Парентеральний.
Симптоматика
1. Харчові отруєння (недоброякісними, лежалих продуктами - м'ясом, ковбасою, рибою, консервами, сиром і отруйними грибами). Ознаки: біль у животі, блювота, пронос, головний біль, запаморочення, різка слабкість, у важких випадках - втрата свідомості.
2. Отруєння алкоголем: спочатку збудження, почервоніння обличчя, запах алкоголю з рота, потім марення, почервоніння шкірних покривів змінюється на збліднення, порушення свідомості. У випадках отруєнням сурогатами алкоголю (метиловий спирт) - втрата зору.
3. Отруєння наркотичними і снодійними засобами: сонливість, запаморочення, шум у вухах, блювота, брадикардія, слабкий пульс, судоми.
4. Отруєння окисом вуглецю (чадним газом) і світильним газом: головний біль, шум у вухах, виражена загальна слабкість, запаморочення, задишка, слабкий пульс, нудота і блювота, у тяжких випадках - судоми і втрата свідомості.
5. Отруєння інсектицидами ( отруйними речовинами, використовуваними для боротьби з шкідливими комахами - карбофосом, хлорофосом і т. п.): головний біль, запаморочення, біль у м'язах, втрата апетиту. Через кілька днів ці симптоми можуть пройти, але при великій концентрації парів може виникнути ураження центральної нервової системи. Якщо отрута потрапляє на шкіру, він може викликати утворення виразок; ураження слизових оболонок очей призводить до важких захворювань очей і часткової втрати зору.
Загальні принципи першої домедичної допомоги:
1. При потраплянні отруйної речовини на шкіру (перкутанний шлях) - ретельне промивання водою ділянки, на яку вона потрапила, звільнення від одягу, на якому залишились сліди цієї речовини.
2. При потраплянні отруйної речовини до очей - негайне промивання очей великою кількістю проточної холодної води.
3. При вдиханні отруйної речовини (інгаляційний шлях) - необхідно негайно вивести чи винести постраждалого на свіже повітря, одежу також бажано зняти - вона могла увібрати в себе пари отруйної речовини. У разі втрати свідомості необхідно піднести до носу постраждалого розчин нашатирного спирту, а при зупинці дихання зробити штучне дихання.
4. При отруєнні харчовими продуктами, алкоголем, грибами - необхідно дати випити постраждалому великої кількості води та викликати блювоту. Після цього можна дати будь який сорбент (ентеросгель, активоване вугілля), покласти у горизонтальне положення та тепло вкрити, забезпечити великою кількістю рідини.
Отруєння метиловим спиртом
Особливості: швидко надходить в кров, пікова концентрація в крові - через 30 - 60 хв після вживання. Метаболізується в печінці повільніше ніж етанол, за допомогою алкогольдегідрогенази до формальдегіду та мурашиної кислоти - смертельно отруйних метаболітів, що призводять до розвитку тяжкого нереспіраторного ацидозу та пошкодження органів.
Наростаючий ацидоз посилюється через нагромадження лактату внаслідок вторинної клітинної гіпоксії. Смертельна доза - від 0,5 до 1 мл/кг.
Основні симптоми отруєння: спочатку (до метаболізації на формальдегід та мурашину кислоту) як і етанол, викликає пригнічення ЦНС та симптоми сп'яніння. По мірі розвитку отруєння виникають порушення свідомості (аж до коми), порушення дихання (гіпервентиляція, дихання Кусмауля), зниження артеріального тиску, тахікардія, іноді брадикардія. При важких отруєннях судоми, гостра дихальна недостатність, іноді гострий панкреатит.
Для отруєння метанолом (особливо у пізньо діагностованих випадках) характерними є розлади зору, які спричинені набряком та/або пошкодженням сітківки і зорових нервів (у більшості випадків пошкодження органу зору є незворотними).
Лікування:
1. Детоксикація: промивання шлунку та уведення активованого вугілля не рекомендуються.
2. Антидотна терапія:
- етанол - насичуюча доза п/о 2,5 мл 40 % розчину/кг, а в осіб без свідомості - в/в уведення 10 % р-н етанолу в 5 % розчині глюкози 10 мл/кг впродовж 30 хв. Підтримуюча доза - 10 % розчину етанолу в/в 1,5 мл/кг/год, у осіб, які залежні від алкоголю 2–3 мл/кг/год, під час гемодіалізу 3–4 мл/кг/год. Метою терапії є концентрація рівня еталону в крові 100–150 мг/дл (1–1,5 ‰).
- фомепізол - альтернативний антидот, усі дози вводять в повільній інфузії в/в (впродовж 30 хв) у 250 мл 0,9 % розчину NaCl або 5 % розчину глюкози. Доза насичення становить 15 мг/кг, підтримуюча доза спочатку 10 мг/кг 4 уведення кожні 12 год, а далі 15 мг/кг кожні 12 год; під час проведення діалізу 10–15 мг/кг кожні 4 год.
3. Симптоматичне лікування: початкове лікування нереспіраторного ацидозу: спочатку 1 - 2 ммоль/кг NaHCO3 в/в (у першій фазі отруєння ≥400–600 ммоль) у всіх хворих із pH артеріальної крові <7,3; метою є досягнення pH >7,35. У більшості випадків попри введення NaHCO3 є необхідним проведення гемодіалізу.
Отруєння чадним газом (окисом вуглецю)
Оксид вуглецю (CO) утворюється внаслідок неповного згорання природного газу (також бутану або пропану з балону) у несправних пальниках (в основному, у газових колонках) або у погано провітрюваних приміщеннях, а також при згоранні вугілля, коксу або нафти у печах (а також дров у камінах) з несправними димоходами.
Входить до складу диму котрий утворюється при пожежі (разом із іншими газами — ціанідами, оксидами сірки та азоту).
Симптоматика: головні болі (найчастіше) і головокружіння, нудота, блювота, порушення рівноваги і орієнтації, слабість, втома, тахікардія, аритмії, гіпотензія, порушення свідомості аж до коми, судоми; симптоми ішемії серцевого м'язу (навіть у осіб без ішемічної хвороби серця); шкіра - зазвичай синьо-бліда (яскраво-червоне забарвлення спостерігається лише після смерті або при найважчих отруєннях).
Лікування: припинення впливу CO та забезпечення безпеки: провітрювання приміщень та відключення доступу газу до пальника (колонки), евакуація потерпілого із отруєного середовища, надання непритомному зі спонтанним диханням безпечного положення та захист від переохолодження. Надалі необхідно налагодити надходження до потерпілого кисню. Нормобаричну оксигенотерапію розпочинають відразу, як тільки виникла підозра на отруєння чадним газом, також і на догоспітальному етапі; продовжують у стаціонарі, з контролем лабораторних показників (аналіз газів артеріальної крові, концентрація лактату у сироватці крові, карбоксигемоглобін крові).
У пацієнтів з дихальною недостатністю проводять штучну вентиляцію легень з подачею 100 % кисню.
Окрім нормобаричної оксигенотерапії при тяжких неврологічних порушенях та за відсутності позитивної динаміки зважте можливість гіпербаричної оксигенотерапії (ГБО), з умовою, що транспортування до барокамери не пов’язане з додатковою загрозою для життя пацієнта (ГБО після 24 год від моменту отруєння не виправдана).
Гіпербаричну оксигенотерапію призначають вагітним з концентрацією COHb >25%, незалежно від клінічного стану, а при концентрації COHb >15 % (але <25 %) — якщо зберігаються неврологічні та/або кардіологічні порушення.
Список використаної літератури:
empendium.com
http://bdp.ks.ua/hospital/batkam/bud-zdorovym/gostri-otruennya-persha-dopomoga
Трахтенберг І.М. «фармакологія»
Медицина за Девідсоном: принципи та практика