Ім'я файлу: Розпитування та огляд хворого, їх роль в оцінці загального стану
Розширення: pptx
Розмір: 3457кб.
Дата: 23.11.2022
скачати
Розширення: pptx
Розмір: 3457кб.
Дата: 23.11.2022
скачати
Розпитування та огляд хворого, їх роль в оцінці загального стану пацієнта.
Підготувала студентка 2-курсу
Медичного факультету №2,12 групи
Шкварчук Валерія Валеріївна
Зміст:
Оцінка загального стану здоров’я.
Критерії оцінки загального стану здоров’я.
Стани хворого.
Обстеження хворого.
Суб’єктивне обстеження.
Об’єктивне обстеження.
Об'єктивне обстеження органів дихання.
Об'єктивне обстеження серцево-судинної системи.
Об'єктивне обстеження органів травлення.
Об'єктивне обстеження органів травлення.
Висновок.
Джерела.
Оцінка загального стану здоров’я:
Загальний стан пацієнта (status aegroti) – це збірне поняття, яке формується лікарем під час огляду з моменту першої зустрічі, збору анамнезу та протягом усього спостереження. На підставі даних об’єктивного обстеження лікар робить остаточний висновок про загальний стан хворого.Розрізняють такі стани хворого:
Легкий;
Середньої тяжкості;
Важкий;
Дуже важкий.
У практично здорових людей загальний стан оцінюється як добрий.
Критерії Оцінки загального стану здоров’я:
Критеріями оцінки стану хворого є такі показники:
- Свідомість
Положення
Постава
Ходу
Вираз обличчя
Маса тіла
Психічний статус
Стани хворого:
Добрий стан характеризується ясним розумом, активною поставою, прямою поставою, впевненою ходою, значущим виразом обличчя, нормальною масою тіла, відповідним реагуванням на оточуючих і свій стан. Зустрічається у здорових людей.
Задовільний стан характеризується чітким усвідомленням, активним або активним із обмеженим положенням, прямою поставою, впевненою або частково порушеною (специфічною) ходою, значущим виразом обличчя, з нормальною або надмірною вагою, відповідним психічним реагуванням на інших та їх стан. Спостерігається в період одужання, в період ремісії при тривалих хронічних захворюваннях.
Середня характеризується чіткою усвідомленістю, зміною міміки та постави (часто вимушеною), нестійкою ходою, частковими психічними розладами, особливо щодо їх стану (переоцінка або недооцінка скарг, симптомів, сумнівів і невпевненості в лікуванні). Спостерігається в період загострення хронічних або гострих захворювань, травм, отруєнь.
Стани Хворого:
Тяжкий стан характеризується порушенням свідомості (темрява, сонливість, судоми), зміною міміки (страждання, страх, байдужість), хворі знаходяться в пасивному або вимушеному положенні, спостерігається зміна маси тіла (схуднення або ожиріння). , зміни психіки (недостатні, родичі). Пацієнти у важкому стані зазвичай прикуті до ліжка і потребують зовнішнього догляду. Цей стан характерний для декомпенсованих хворих із захворюваннями серця, нирок, ендокринних залоз і нервової системи, онкологічними та інфекційними захворюваннями, а також після операцій, травм та травм.
Вкрай тяжкий стан характеризується різким порушенням свідомості (сопор, кома), пасивним положенням, виразом обличчя байдужості чи страждання (обличчя Гіппократа), частковою або повною відсутністю контакту з оточуючими. Спостерігається при коматозних станах різної етіології, станах шоку, агонії.
Обстеження хворого:
Обстеження хворого поділяється на суб'єктивне та об'єктивне.
Суб'єктивне обстеження — це розпитування хворого, усі ті дані, які сам хворий розповідає про свою хворобу і про своє життя.
Об'єктивне обстеження — це фізичні методи обстеження за допомогою наших органів чуття (огляд, пальпація, перкусія, аускультація), а також лабораторні, рентгенологічні та інструментальні методи дослідження.Обстеження хворого:
Ретельно зібраний анамнез — дуже важлива частина обстеження хворого. Інколи розповідь хворого про свої скарги і про прояви своєї хвороби вже наводить лікаря на думку про певний діагноз.
Лікар повинен збирати анамнез активно. Було б неправильним вислуховувати все, що розповідає хворий, і записувати. Потрібно скеровувати хворого у його розповіді, ставити йому питання, притримуватися визначеного плану у збиранні анамнезу. Коли хворий у важкому стані, не слід збирати анамнез відразу весь. У таких випадках потрібно обмежитися найнеобхіднішими питаннями і щонайшвидше почати надавати хворому допомогу. У хворих, що знаходяться у непроточному стані, анамнез збирати неможна. У таких випадках опитують родичів або отчуючих хворого або лікаря, який наглядав його. Дані, які повідомляє хворий, тобто анамнез, повинні бути записані. Це – початок написання історії хвороби.Історія хвороби – дуже важливий документ. У ньому повинно бути відображено усе, що відбувається з хворим.
Суб’єктивне обстеження:
Розпитування (interrogatio) часто називають суб’єктивним обстеженням, але це не зовсім правильно, тому що виявляються шляхом розпитування симптоми часто можуть бути встановлені лікарем і об'єктивно, наприклад, задишка, набряки, кашель.Розпитування хворого включає з'ясування:
скарг;
історії захворювання - anamnesis (спогад) morbi (morbus - хвороба);
історії життя (anamnesis vitae).
Суб’єктивне обстеження:
Зазвичай на початку розпитування хворому надається можливість вільно висловитися щодо того, що привело його до лікаря. Для цього лікар задає загальний питання: "Що Вас турбує?" або "На що Ви скаржитеся?". Такий прийом має дуже великий сенс. По-перше, він є демонстрацією уваги лікаря до хворого, сприяє виникненню почуття довіри з боку пацієнта. По-друге, під час викладу хворим його скарг лікар вивчає хворого, оцінює його психічний стан, ставлення до хвороби, інтелектуальний рівень. У ході розповіді хворого у лікаря формується перша діагностична гіпотеза щодо того, яке захворювання є у даного пацієнта, або яка система вражена. Далі лікар повинен вести цілеспрямований розпитування, уточнюючи і деталізуючи кожну скаргу, суворо дотримуючись певних правил. Постановка питань, їх форма і зміст повинні бути адаптовані до рівня загального розвитку хворого. Питання повинні бути прості і зрозумілі, мова лікаря доброзичливою. Бесіда ведеться в спокійній обстановці, бажано наодинці з хворим.На початку розпитування виявляються основні скарги, з якими хворий звернувся до лікаря.
Об’єктивне обстеження:
Розрізняють такі види об’єктивного обстеження:
Об'єктивне обстеження органів дихання.
Об'єктивне обстеження серцево-судинної системи.
Об'єктивне обстеження органів травлення.
Об'єктивне обстеження сечовидільної системи.
Об'єктивне обстеження органів дихання:
Проведіть огляд грудної клітки і зверніть увагу на:
- форму:
патологічні типи будови грудної клітки.
симетричність обох половин грудної клітки і їх участь в акті дихання, кількість дихань за хвилину;
тип дихання.
Проведіть пальпацію грудної клітки і визначить:
- резистентність і болючість в різних ділянках грудної клітки;
голосове тремтіння.
Проведіть порівняльну і топографічну перкусію легень.
Проведіть аускультацію легень і зверніть увагу на:
- характер дихання (везикулярне, бронхіальне, жорстке);
хрипи: сухі (свистячі чи дзижчачи), вологі (дрібнопухирчасті, середньопухирчасті, великопухирчасті);
шум тертя плеври;
наявність крепітації.
Об'єктивне обстеження серцево-судинної системи:
1. Визначить властивості пульсу частоту, ритм, напруження, наповнення, синхронність. При наявності аритмії визначить її тип: екстрасистолія, миготлива аритмія. При миготливій аритмії визначить дефіцит пульсу.
2. Виміряйте артеріальний тиск.
3. Проведіть огляд і пальпацію серцевої ділянки і зверніть увагу на:
- верхівковий поштовх (локалізація, сила, висота, поширення);
пульсацію в ділянці серця і великих судин.
4. Проведіть перкусію серця і визначить: межі відносної серцевої тупості (праву, верхню, ліву); межі абсолютної серцевої тупості (праву, верхню, ліву).
5. Проведіть аускультацію серця і зверніть увагу на:
- звучність тонів (підсилення, послаблення);
тембр (хлопаючий, металічний, глухий);
розчеплення, роздвоєння тонів;
наявність чи відсутність акценту II тону на аорті або легеневій артерії;
наявність чи відсутність шумів серця, їх характер, сила, тембр.
Об'єктивне обстеження органів травлення:
1. Огляньте ротову порожнину: зуби, стан слизової оболонки ясен, язика, мигдаликів.
2. Проведіть огляд живота і зверніть увагу на:
- форму живота;
симетричність живота;
участь в акті дихання;
наявність висипань, рубців, варикозно розширених вен.
3. Проведіть поверхневу пальпацію живота.
4. Проведіть глибоку ковзну методичну пальпацію за Образцовим-Стражеско.
5. Проведіть перкусію живота.
6. Проведіть аускультацію живота.
Об'єктивне обстеження сечовидільної системи:
Проведіть огляд поперекової ділянки.
Визначте симптом Пастернацького.
Проведіть пальпацію нирок.
Висновок:
Отож, розпитування та обстеження є важливими етапами на шляху лікування хворих. Адже, без розпитування лікарю буде важко встановити «що» і «де» щось турбує пацієнта. А без обстеження не вдасться встановити вірний діагноз та назначити лікування. Тому лікарю варто бути зосередженим при проведенні суб’єктивного та об’єктивного обстеження пацієнта.
Джерела:
https://helpiks.org/6-85219.html
https://helpiks.org/6-85217.html
https://helpiks.org/7-32737.html
Обстеження хворого. Колектив авторів. Під редакцією Л.Ю. Смольської та І.В. Чикайла. Львів, 2019
Пропедевтика внутрішніх хвороб. Колектив авторів. Під редакцією проф. М.С. Расіна. Полтава, 2004
Шуліпенко І. М. Пропедевтика внутрішньої медицини. Загальна семіотика та діагностика / Навч. посібник для студентів ВМНЗ IV рівня / І. М. Щуліпенко. – К: Медицина, 2008
Пелещук А.П., Передерій В.Г, Рейдерман М.І. Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб: навчальний посібник. - К., Здоров’я, 1993
Банченко Г.В., Ю.М.Максимовский, В.М.Гришин.// Язык - “зеркало” организма.-М., 2000