1. Проведення повного та часткового санітарного оброблення пацієнта

Ім'я файлу: Документ Microsoft Office Word.docx
Розширення: docx
Розмір: 64кб.
Дата: 21.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
ПР-20.docx

1.Проведення повного та часткового санітарного оброблення пацієнта

Повна – ванна, душ. Ванна заповнюється на 2/3 водою, температурою 36-35 градусів. При потребі допомагаємо роздягтися. Ослаблених пацієнтів проводжаємо до ванни, підтримуємо за пахви, коли від сідає до ванни та підводиться. Для кожного хворого видають «індивідуальні» прокип’ячену протягом 15хв мочалку та мило. Перед проведенням процедури ванну миють спеціальною мочалкою або щіткою з мило, споліскують 0.5% розчином хлорного вапна або 2% розчином хлораміну, а потім змивають кілька разів гарячою водою. Спочатку наливаємо холодної води, а потім доливаємо гарячої . Робиться це для уникнути накопичення пари в приміщенні. Якщо хворий не може митися сам, йому допомагають. Спочатку потрібно вимити голову, потім тулуб, руки і, нарешті, ноги. Особливо ретельно треба мити стопи, міжпальцеві складки, волосисті ділянки тощо. Тривалість процедури — 20—25 хв. Після миття шкіру витирають сухим рушником. Якщо є можливість, то краще мити хворих під душем (стоячи або сидячи на табуретці).
Часткове – поступове обтирання окремих ділянок тіла рушником змоченим водою, або з додаванням мила. Починаємо з обличчя, а закінчуємо нижніми кінцівками. Процедура проводиться швидко, щоб уникнути переохолодження пацієнта. У деяких хворих обтирають почергово різні ділянки тіла, прикриваючи простиралом уже обтерті. Спершу обтирають спину і поперек, обсушують рушником, потім хворого перевертають на спину і обтирають груди, обсушують та накривають ковдрою. Після цього обтирають живіт, ноги та руки. Кожного разу оголюють тільки ту частину тіла, яку обтирають, а після обсушення її накривають ковдрою.
переноситься.

2.Санітарне оброблення пацієнта з педикульозом

Проведіть психологічну підготовку хворого.
Надягніть додатковий халат, маску, гумові рукавички, хустинку.
Табурет застеліть клейонкою, посадіть хворого. Плечі хворого накрийте клейонкою-пелериною.
Обробіть волосся одним із протипедикульозних засобів.
Покрийте волосся поліетиленовою, а зверху бавовняною хустинкою і залиште на 30 хв.
Допоможіть ретельно промити волосся із застосуванням шампуню або туалетного мила.
Для видалення з волосся гнид змочіть його теплим 10 % розчином оцтової кислоти. Пов'яжіть голову хустинками і залиште на 30 хв.
Ретельно промийте волосся теплою водою, просушіть рушником.
Вичешіть густим гребінцем загиблих вошей та гнид на білу паперову серветку.
Паперову серветку із загиблими вошами та гнидами спаліть.
Проведіть повне санітарне оброблення хворого. Змініть натільну білизну.
Одяг хворого складіть у мішок і здайте згідно з описом в квитанції в дезінфекційну камеру. Другий примірник квитанції вклейте в медичну карту стаціонарного хворого.
Продезінфікуйте використане приладдя, додатковий одяг і приміщення.
На титульній сторінці медичної карти зробіть відповідний запис: "Педикульоз (головний, платтяний, лобковий). Санітарне оброблення (дата, підпис медичної сестри)".
Заповніть "Термінове повідомлення про інфекційне захворювання" (ф. 058/у), надішліть його до СЕС за місцем проживання хворого.

У "Журнал обліку інфекційних захворювань" (ф. 060/у) у відповідні графи занесіть необхідні

3.Долікарська допомога хворому в разі погіршення стану під час приймання гігієнічної ванни

У разі погіршення самопочуття хворого (запаморочення, серцебиття, біль у ділянці серця, блідість) треба:

припинити митися;
допомогти хворому вийти з ванни;
вкласти на кушетку з трохи піднятим ножним кінцем;
накрити простирадлом;
піднести до носа тампон, змочений нашатирним спиртом;
розтерти скроні;
до голови прикласти рушник, змочений холодною водою, і викликати лікаря.

4.Приготування хлорного вапна (10%,0.5%,1%), хлораміну (1%,3%,5%)

Приготування концентрованого освітленого 10 % розчину та робочих розчинів хлорного вапна

Надягніть маску-респіратор, гумові рукавички, фартух. Добре провітріть приміщення, забезпечте доступ свіжого повітря.
Всипте в ємкість 1 кг сухого хлорного вапна.
Воду потроху доливайте до 9 л, розмішуючи дерев´яною лопаточкою.
Ємкість закрийте і залиште в темному місці на 1 добу. Протягом перших годин розчин кілька разів перемішайте дерев´яною лопаточкою.
Злийте освітлений розчин в іншу ємкість через кілька шарів марлі (осад не використовуйте).
Освітлений розчин розлийте в ємкості з темного скла і закрийте корками.
На ємкості наклейте етикетки із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати приготування.
Зберігайте розчин у темному прохолодному місці. Використовуйте протягом 5 — 7 діб.
Для приготування робочих розчинів концентрований 10 % розчин хлорного вапна безпосередньо перед застосуванням розбавте відповідною кількістю води.
Для дезінфекції приміщень, обладнання, предметів догляду за хворими, інструментів, білизни використовують робочі 0,5 %, 1 %, 3 %, 5 % розчини хлорного вапна залежно від об´єкта медичного призначення та рівня їхнього забруднення.

Приготування 0.5% розчину

500мл 10% розчину хлорного вапна + 9500мл води

Приготування 1% розчину

1000мл 10% розчину хлорного вапна + 9000мл води

Приготування розчину хлораміну (1%,3%,5%)

для отримання 1%-го розчину для 1 літра води потрібно 10 г хлораміну
для отримання 3%-го розчину для 1 літра води потрібно 30 г хлораміну
для отримання 5%-го розчину для 1 літра води потрібно 50 г хлораміну

5. Дезінфекція предметів догляду, особистої гігієни пацієнта, посуду

Рукавички та використанні ватні кульки – занурюємо у 3% розчин хлораміну(1год)
Шприци, голки, пінцети, затискачі, зонди та катетори – при туберкульозу занурюємо в 5% розчин хлораміну, 6% розчин перекису водню(1год), 70% етиловий спирт (30 хв), 2% розчин соди(15 хв) кип’ятити

6.Контроль якості передстерилізаційного очищення виробів медичного призначення

Методика проведення азопірамовог проби

Робочим розчином азопіраму обробіть обстежуваний предмет — протріть тампоном, змоченим у реактиві, або за допомогою піпетки нанесіть на нього кілька крапель реактиву. Так, у шприц за допомогою піпетки влийте кілька крапель реактиву і через 30 с вилийте його на марлеву серветку або ватний тампон.
Для перевірки якості очищення голок реактив наберіть у чистий, без слідів корозії шприц і, змінюючи голки, пропустіть розчин через кожну, видавлюючи по 3 — 4 краплі на серветку.
Кількість реактиву, що потрібна для перевірки інших порожнистих виробів, залежить від їхньої величини.
Контролю підлягає 1 % від кількості предметів одного призначення, але не менш як 3 — 5 одиниць з кожної партії.

-кров

-іржа

-окислювачі, що містять хлор

Запобіжні заходи при використанні азопіраму

Азопірам зберігайте в щільно закритій ємкості окремо від харчових продуктів, ліків, дезінфекційних речовин, концентрованих кислот і лугів.
У разі потрапляння азопіраму на шкіру або слизові оболонки негайно зніміть його серветкою і промийте цю ділянку проточною водою.
Азопірам горить, тому його контакт із відкритим вогнем неприпустимий

-Фенолфталеїновая проба – миючий засіб

-Амидопіриновая проба – кров, біологічні рідини

7.Стерилізація медичного інструментарію кип’ятінням

Кип’ятити 30хв - у дистильованій воді, 15хв – з додаванням соди, після промити під проточною водою

8.Стерилізпція в повітряному стерилізаторі. Контроль якості стерилізації

При повітряній стерилізації, яку проводять у спеціальних повітряних камерах (сухожарових шафах), мікроорганізми знищують за допомогою високої температури.

При температурі 180 °С час стерилізації — 60 хв,
При температурі 160 °С — 2,5 год.

Сухожаровій стерилізації підлягають термостійкі, незгораючі матеріали зі скла (шприци, посуд), металу (хірургічні, гінекологічні, стоматологічні та інші інструменти) чи фарфору. Не підлягають сухожаровій стерилізації перев'язувальний матеріал, гумові вироби, катетери, матеріали з пластика, вода і водовмісні рідини.

Для контролю роботи парових і повітряних стерилізаторів використовують також хімічні індикатори, які поділяються на шість класів.

9.Стерилізація парою під тиском у парових стерилізаторах. Контроль якості

При тиску пари 1 атм стерилізація відбувається при t 120оС, термін стерилізації – 45 хв.
При тиску пари 1,5 атм температура в автоклаві підвищується до 127оС, термін стерилізації скорочується до 30 хв.
При тиску 2 атм t всередині апарата досягає 132оС, а термін стерилізації при цьому дорівнює 20 хв.

Для контролю роботи парових і повітряних стерилізаторів використовують також хімічні індикатори, які поділяються на шість класів.

10.Користування стерильним біксом

Медсестра перевіряє бікс:

герметичність (поясок повинен закривати вікна, широкі знадвору бікс повністю!);
маркування:

Назва бікс («Рукавички», «Кульки» і т.д.);
Термін придатності бікс (дату стерилізації).
Медична сестра миє руки, надягає маску.

Відкриває бікс, перевіряє індикатор стерильності (чи змінив колір за зразком), закриває.
Зазначає на бирці дату, час розтину бікс, ставить свій підпис.
Одягає стерильні рукавички.
Дістає з бікс стерильним пінцетом необхідний матеріал і поміщає його на стерильний стіл або в стерильний лоток.
Закриває бікс.

Термін зберігання стерильного бікса

бікс без фільтра - термін придатності 3 діб
бікс з фільтром - 20 діб
після розтину бікса - 6 годин

11. Підготовка до роботи маніпуляційного кабінету

У процедурному кабінеті 2 рази на день:

роблять вологе прибирання (перед початком і наприкінці робочого дня) із застосуванням дезінфекційних засобів, а у разі потреби проводять і поточне прибирання.
здійснюють квартування протягом 40 хв і провітрювання.
1 раз на тиждень здійснюють генеральне прибирання.

Перед початком роботи процедурного кабінету медична сестра здійснює гігієнічне миття рук, надягає маску, перевіряє наявність усього необхідного для роботи, двічі, з інтервалом в 15 хв дезінфікує поверхню маніпуляційного стола. Обробляє руки 70% етиловим спиртом, надягає стерильні гумові рукавички і накриває стерильний стіл в асептичних умовах.

12.Облаштування ліжка пацієнта

Звичайне ліжко має бути металевим або дерев'яним (полакованим) з рівною, добре натягнутою пружинною сіткою. Ніжки повинні
мати коліщатка, щоб ліжко можна було легко пересувати. Ліжка в
палаті треба розташовувати так, щоб забезпечити вільний підхід до
хворого з усіх боків.
Тяжкохворим доцільніше використовувати у відділеннях стаціонару функціональні ліжка. За допомогою ручок, розташованих
біля головного та ножного кінців ліжка або розміщених посередині
ліжка, можна підняти або опустити відповідні секції ліжка і надати
хворому зручного положення. Наприклад, у разі задишки необхідно
підняти головний кінець ліжка, щоб хворий зайняв положення напівсидячи.
"У разі різкого зниження артеріального тиску головний кінець
ліжка опускають до горизонтального рівня, а ножний кінець піднімають. На ліжко кладуть матрац із наматрацником. Матрац має бути достатньої товщини, рівним без горбів і западин. Для тяжкохворих з
нетриманням сечі та калу матрац на 2/3 довжини обшивають клейонкою, щоб запобігти його забрудненню. Зверху стелять чисте простирадло, краї якого підгортають під матрац так, щоб воно не збиралось у складки. У разі потреби тяжкохворим додатково підстеляють пелюшки або невеликі простирадла під поперекову ділянку і таз. Під голову хворого підкладають дві подушки у наволочках. їх кладуть так, щоб нижня лежала рівно і дещо виступала з-під верхньої, а верхня опиралася об спинку ліжка.
постіль – чиста, суха, без крихт та складок

13.Техніка зміни натільної і постільної білизни лежачому хворому

Замінюють постільну та натільну білизну в стаціонарі 1

раз на 7—10 діб або щоразу після забруднення. Перестеляють постіль тяжкохворим двічі на день. При цьому розправляють на постелі

складки, струшують крихти, витрушують ковдру з підковдрою, спушують і поправляють подушку. Перестилання здійснюють перед вологим прибиранням палати.

Зміна постільної білизни(пацієнту можна перевертатися)

Чисте простирадло необхідно до половини згорнути валиком у довжину. Підняти трохи голову хворого і забрати подушку. Зсунути хворого на край ліжка і повернути його на бік. Брудне простирадло згорнути у довжину в напрямку до хворого. На звільнену частину ліжка розстелити чисте простирадло, щоб його вільний край дещо звисав. Повернути хворого на спину, а потім на інший бік, тобто на ту частину ліжка, що покрита чистим простирадлом. Забрати брудне простирадло й розправити чисте. Повернути хворого на спину. Краї простирадла заправити під матрац. Підкласти під

голову подушку, надати хворому зручного положення, укрити його ковдрою з підковдрою.

Зміна постільної білизни(пацієнту не можна перевертатися)

Чисте простирадло треба згорнути по ширині валиком.Трохи підняти верхню половину тіла хворого, забрати і згорнути брудне простирадло з-під голови до крижів. На звільненому місці розстелити приготовлене чисте простирадло. На нього покласти подушку і опустити голову хворого. Підняти таз хворого, прибрати з-під нього брудне простирадло і продовжити розправляти чисте. Підняти ноги хворого, прибрати брудне простирадло, поправити чисте й опустити ноги хворого. Заправити краї простирадла під матрац, надати хворому зручного положення.

Зміна сорочки тяжкохворому

Спочатку легкими рухами, які найменше турбують хворого, підтягують сорочку ззаду до потилиці, а спереду — до грудей. Після цього, піднявши руки хворого, скидають сорочку через голову, а потім послідовно вільняють руки. Надягають сорочку в зворотному порядку: спершу на руки, потім через голову і далі обережними рухами розпростують по спині та грудях і акуратно розправляють. Якщо у пацієнта хвора одна рука, рукав знімають спочатку зі здорової, а потім з хворої руки, а надягають у зворотному порядку, починаючи з хворої верхньої кінцівки. Якщо тяжкохворому необхідний повний спокій, то користуються сорочкою, яка має розріз уздовж усієї спини. Надягають її лише на руки, а краї закладають під спину і розправляють.

14.Техніка користування функціональним ліжком

Надати пацієнту звичайне положення у функціональному ліжку (всі секції ліжка розмістити горизонтально).
Надати напівсидяче положення пацієнту, піднімаючи головний кінець

ліжка (при задишці).

Надати підвищене положення нижніх кінцівок, піднімаючи ножний

кінець ліжка, головний кінець ліжка опустити до горизонтального рівня,

забрати подушку з-під голови (при колапсі).

15.Техніка транспортування і перекладання пацієнта

Транспортування хворого за допомогою крісла-каталки

Нахиліть крісло-каталку вперед, наступивши на підставку для ніг.
Запропонуйте хворому стати на підставку для ніг, допоможіть йому сісти в крісло.
Поставте крісло-каталку у вихідне положення. Змінюючи за допомогою рамки положення спинки крісла та підставки для ніг, пацієнту можна надати положення сидячи, напівлежачи, лежачи.
Стежте, щоб руки хворого під час транспортування не спадали з підлокітників крісла-каталки.
Обережно транспортуйте хворого на підйомі та спуску крісла-каталки по похилій доріжці, у цей момент підтримуйте пацієнта.
Продезінфікуйте крісло-каталку після використання.

Транспортування хворого за допомогою каталки-нош

Застеліть ноші ковдрою, а за необхідності — простирадлом.
Покладіть подушку.
Перекладіть хворого з кушетки на каталку.
Надайте хворому зручного положення залежно від характеру захворювання чи пошкодження.
Вкрийте хворого іншою ковдрою.
Переміщуйте каталку головним кінцем вперед, за необхідності завезіть у кабіну ліфта і підніміть або опустіть хворого на потрібний поверх.
Перекладіть хворого з каталки на ліжко.
Продезінфікуйте каталку після використання. Замініть постіль.

Транспортування хворого за допомогою нош

Застеліть ноші ковдрою, потім простирадлом.
Перекладіть хворого з кушетки на ноші.
Накрийте хворого ковдрою.
Нести на ношах хворого можна удвох або вчотирьох. Нести хворого по рівній поверхні слід головою вперед, не в ногу.
Піднімаючи хворого сходами, несіть його головою вперед, при цьому опустіть головний кінець і відповідно підніміть ножний кінець.
Опускаючи хворого сходами, несіть його ногами вперед, піднявши ножний кінець нош.
Перекладіть хворого з нош на ліжко.
Продезінфікуйте ноші після використання.

Перекладання хворого з кушетки на каталку і з каталки на ліжко

Раціонально розмістіть каталку відносно кушетки або ліжка.
Поставте каталку перпендикулярно до кушетки так, щоб її головний кінець розмістився біля ножного кінця кушетки.
Утрьох станьте біля хворого з одного боку: перший підводить руки під голову та лопатки хворого, другий — під поперекову ділянку і таз, третій — під стегна та гомілки.
Підніміть хворого, поверніться разом із ним на 90° у бік каталки, покладіть хворого на каталку та транспортуйте у відділення стаціонару.
У відділенні головний кінець каталки поставте перпендикулярно до ножного кінця ліжка.
Підніміть хворого і перекладіть на ліжко.

16.Догляд за шкірою, вмивання лежачих пацієнтів, обтирання

Протирають шкіру рушником або бавовняною серветкою, зволоженими теплою водою або теплим розчином оцту (одна столова ложка 9 % розчину оцту на склянку води) у такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню і бокові частини грудної клітки, живіт, руки, спину, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскують у чистій воді. У разі потреби використовують мило, 40% етиловий спирт. Особливу увагу звертають на складки шкіри, ділянки посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо відхідника. Обмивання шкіри здійснюють послідовно й одразу її ретельно протирають чистим сухим рушником, щоб хворий не змерзнув.

17.Догляд за волоссям лежачих пацієнтів(ст. 90)

Один раз на 7-10 днів лежачому пацієнту миють голову. Під голову та плечі підкладають спеціальну підставку. Для миття волосся застосовують рідкий шампунь або теплу воду з кухля. Після миття волосся витерти рушником та розчесати щіткою або гребінцем, пов’язати голову хусткою (щоб не допустити переохолодження).

18.Догляд за статевими органами, промежиною

Надати пацієнтці горизонтальне положення, ноги зігнути у колінах і розвести. На простирадло під нижню частину тіла постелити клейонку, поверх неї – попелюшку. Під сідниці підставити сухе тепле судно. Взяти у ліву руку кухоль заповнений теплим антисептичним розчином (розчин калію перманганату блідо-рожевого кольору, переварена вода, розчин фурациліну тощо), а в праву – корнцанг із серветкою. Розчин полити на ділянку статевих органів. Правою рукою за допомогою корнцангу та затисненої в ньому марлевої серветки здійснювати рухи від статевих органів до заднього проходу, тобто зверху вниз, миючи послідовно: лобок, соромітні губи, пахвинну ділянку справа і зліва, ділянку анального отвору. Так слід робити для того, щоб не занести інфекцію до сечостатевих органів. Щоразу треба брати чисту марлеву серветку. Використану серветку викидати у лоток ля використаного матеріалу. Висушити ділянку промежини сухою марлевою серветкою, затисненою у корнцанг, у тому ж напрямку і в тій же послідовності. Забрати судно, звільнити його від вмісту, занурити в дезінфекційний розчин, забрати клейонку, пелюшку, покласти їх у відповідно маркіровані ємності для подальшої дезінфекції. Використані марлеві серветки, корнцанг поміщають у дезінфікуючий розчин.

19.Догляд за очима: промивання ванночки

Для промивання ока використовують стерильну ундинку. Наливають в неї антисептичний розчин, пропонують хворому взяти ундинку за ніжку, нахилитися над нею так, щоб повіки розміщувалися в ундинці, притиснути її до шкіри, підняти голову, притримуючи ундинку рукою. Пацієнт має покліпати протягом хвилини, потім нахилитись уперед і поставити ундинку на стіл. Процедуру при необхідності повторюють. При відсутності ундинки очі можна промити за допомогою стерильної піпетки, підставивши ниркоподібний лоток, у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього.
Після промивання – бажано очі закапати розчином сульфацилу натрію.
При наявності гнійних виділень, які склеюють повіки, взяти стерильну марлеву серветку, змочити її одним із антисептичних розчинів (фурацилін 1:5000) і накласти на очну щілину. Через 1-2 хвилини, після розм’якшення кірки, іншою стерильною зволоженою серветкою протерти повіки у напрямку від зовнішнього до внутрішнього кута ока. Щоб попередити перенесення інфекції з одного ока на інше, для кожного ока використовувати окремі стерильні марлеві серветки. Протирання повторити 4-5 раз (різними серветками). Залишки розчину промокнути сухою серветкою.

20.Догляд за вухами, оброблення зовнішнього слухового ходу

У важкохворого пацієнта очистити зовнішній слуховий прохід стерильною ватою, намотаною на гігієнічний пластмасовий зонд. Для цього однією рукою відтягнути вушну раковину пацієнта трохи назад і вверх, а іншою рукою обережно ввести зонд у зовнішній слуховий канал. Легкими обертовими рухами очистити вухо. При відсутності зонду для очищення слухового проходу можна використати марлеву турунду, для виготовлення якої взяти смужку марлі шириною 3 см і довжиною 10 см. загорнути краї смужки по довжині і туго скрутити її. Потім скласти вдвоє і ще раз скрутити. За допомогою створеного джгутика обертовими рухами прочистити слуховий канал.

21.Догляд за носовими ходами

Якщо пацієнт ослаблений і не може вивільнювати носові ходи самостійно, медична сестра повинна щоденно видаляти утворені шкуринки. Для цього в носові ходи вводять ватну турунду, змочену y вазеліновому маслі, гліцерині або будь-якому масляному розчині, відкинувши назад голову пацієнта, і через 2-3 хвилини обертальними рухами видаляють шкуринки.

22.Догляд за порожниною рота

Тяжкохворі, що не можуть самостійно чистити зуби, після кожного прийому їжі медична сестра повинна протирати рота. Для цього вона бере пінцетом ватну кульку , змочує його y 5% розчині борної кислоти, 2% розчині натрію гідрокарбонату, слабкому розчині калію перманганату або в теплій воді і протирає пацієнтові зуби та язика Після цього пацієнт добре прополоскує порожнину рота.
3рошення - проводять за допомогою шприця Жане або гумової груши. Груди пацієнта накривають цератою, надають йому положення полусидячи, в руках він тримає нирковидний лоток, який підносить до підборідця для стікання промивної рідини. Медична сестра, відтягуючи шпателем по черзі то ліву, то праву щоку, вводить наконечник і зрошує порожнину рота. Під тиском струму відбуваеться механічне вимивання частинок їжі, гною та інше.
3убні протези на ніч слід знімати, ретельно промивати з милом і до ранку зберігати в чиcтoму cтaкaнi, a вpaнцi знoву пpoмити i oдягти.

23.Комплексна профілактика пролежнів

Пролежні утворюються переважно в ділянці потилиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п´яток. Якщо він лежить на боці чи на животі, некротизуються ділянки великих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілок.

Навчити пацієнта піклуватись про себе наскільки це можливо.
Навчити родичів прийомам догляду за важкохворим з метою профілактики пролежнів.
Розмістити пацієнта комфортно у ліжку. Порекомендувати використати один із матраців: поролоновий, надувний, водяний або матрац, заповнений насінням просу.
Змінювати положення хворого в ліжку кожні 2 години, заохочувати пацієнта змінювати положення в ліжку за допомогою перекладин, поручнів та інших пристосувань.
Використовувати пристосування для зняття тиску тіла на ушкоджені м’які тканини (поролонові прокладки в чохлах, мішечки, заповнені насінням просу або льону).
Перевіряти стан постелі під час заміни положення пацієнта (кожні 2 години). Постільна білизна має бути чистою, сухою, без складок, рубців, ґудзиків.
Після кожного прийому їжі – струшувати простирадло, щоб у ліжку не було крихт.
Робити легкий масаж під час зміни положення хворого, не можна робити масаж в місцях виступів кісток.
Один раз на добу ділянки, найбільш уразливі щодо виникнення пролежнів, обмивати теплою водою, витирати м’яким рушником методом “промокання”, а потім протирати 10% розчином камфорного спирту, 40% етиловим спиртом, або слабким розчином оцту.
Контролювати регулярне випорожнення кишечнику.
Рекомендувати пацієнтам похилого та старечого віку, а також пацієнтам з нетриманням сечі користуватись памперсами. Памперси змінюють кожні 4 години, щоразу підмиваючи пацієнта. При нетриманні калу памперси змінюють одразу ж після акту дефекації, обов’язково підмивши пацієнта.

24.Догляд за шкірою в разі наявності пролежнів

Початкові пролежні в стадії мацерації обмийте холодною перевареною водою з милом, висушіть, протріть 70 % розчином етилового спирту і припудріть тальком.
У разі почервоніння шкіри періодично розтирайте її сухим рушником для поліпшення кровообігу та змажте 5 % розчином калію перманганату.
Пухирі змажте 1 % розчином діамантового зеленого, потім накладіть суху асептичну пов´язку.
У випадку некрозу змертвілі тканини видаляють, рану закривають стерильною серветкою, змоченою розчином фурациліну 1:5000. У міру очищення рани накладають мазеві пов´язки (10 % синтоміцинова мазь, 10 % стрептоцидова мазь, мазь Вишневського).

25.Техніка підкладання металевого та гумового суден важко хворим

Із санітарної кімнати приносять продезінфіковане сухе та тепле підкладне судно. У судно наливають невелику кількість води. Пацієнту надають горизонтальне положення, повертають на бік, або підводять одну руку під його сідниці та піднімають трохи таз. Під сідниці підстеляють клейонку, поверх неї – пелюшку. Повертають пацієнта на спину або опускають таз. Допомагають пацієнту зігнути ноги в колінах і трохи розвести їх в сторони. Судно підставляють так, щоб над його великим отвором опинилася промежина, а трубка судна була між стегнами пацієнта в напрямку до колін. Забезпечити пацієнта туалетним папером. Вкрити пацієнта ковдрою і залишити його на деякий час одного. Після акту дефекації підняти таз пацієнта, взяти судно за трубку і обережно вийняти його. Судно накрити кришкою, звільнити від вмісту в туалеті, ополоснути його водою та занурити у дезінфекційний розчин. Над чистим судном підмити пацієнта, висушити промежину. Забрати судно, клейонку, пелюшку та провести їх дезінфекцію. Провітрити палату.

26.Техніка подавання сечоприймача лежачим пацієнтам

Принести із санітарної кімнати продезінфікований сухий та теплий сечоприймач. Надати пацієнту горизонтального положення. Підстелити під сідниці пацієнта клейонку, поверх неї – пелюшку. Зігнути ноги хворого в колінах, трохи розвести в сторони. Дати сечоприймач пацієнту у ліжко, якщо він сам не може втримати сечоприймач, допомогти йому ввести статевий член в отвір сечоприймача та тримати сечоприймач. Після сечовиділення забрати сечоприймач від пацієнта, сечу вилити в унітаз. Ополоснути сечоприймач у санітарній кімнаті теплою водою, занурити його у дезінфікуючий розчин. Забрати клейонку, пелюшку з-під хворого, покласти їх у відповідно маркіровані ємності для проведення подальшої дезінфекції.
Для усунення різкого аміачного запаху сечі необхідно періодично ополіскувати сечоприймач 2-3% розчином хлористоводневої кислоти або миючими пастами чи порошками, які розчиняють солі сечової кислоти.

27.Користування гумовим колом

Пошкоджена ділянка ПОВИННА знаходитись усередині підкладного круга, не стикаючись зповерхнею.
Одночасно з цим пошкоджена поверхня не повинна знаходитися занадто далеко від гуми, щоб уникнути провисання шкіри. Саме тому виріб варто підбирати, виходячи з розмірів зони, де потрібна профілактика.
Круг потрібно накривати тканиною, щоб не допустити тертя здорових ділянок шкіри. Це допоможе уникнути утворення нових пролежнів.
Задля пришвидшення регенерація пошкодженої ділянки необхідно дотримуватися правил гігієни, а також обробляти шкіру антисептиками та засобами для прискорення загоєння.
Перед першим застосуванням виробу потрібно його вимити під проточною водою з м'яким миючим засобом. Протирати його не варто, необхідно зачекати доки він сам висохне.
Не можна перекачувати вирію, оскільки користувач може відчувати дискомфорт. Рану потрібно трохи підняти над поверхнею ліжка, щоб уникнути стикання з білизною

28.Складання порційної вимоги

Заповнюється шапка "Порційної вимоги" (із зазначенням числа, місяця, року, найменування відділення, кількості пацієнтів у відділенні)
Кількість осіб, які харчуються цією лікувальною дієтою у відділенні, вказується навпроти кожного лікувального столу (порівнюються призначення дієти і лікаря).
При залишенні порціонника і порційної вимоги вважається потрібна кількість білого і чорного хліба в буханцях або батонах (150 г білого хліба на людину в день і 100 г чорного хліба).
Підписують "Порційну вимогу" старша медсестра і завідувач відділення.
На новоприбулих пацієнтів складається "Порційна вимога додаткова".
Готова порційна вимога відноситься на харчоблок.

29.Складання приблизного добового меню згідно з рекомендованою дієтою

Годування лежачого пацієнта з ложки, поїльника у стаціонарі – це прямий обов’язок палатної медичної сестри. Ентеральне введення харчових продуктів (за допомогою зондів, фістул, клізм), парентеральне введення в організм живильних речовин (обминаючи травний канал) – більш складні маніпуляції, у виконанні яких беруть участь палатна медична сестра, старша медична сестра та лікар.

30. Годування лежачого пацієнта з ложки, напувальника.

Надати пацієнту положення напівсидячи, прикрити груди хворого рушником. Розмістити їжу, призначену для пацієнта на приліжковому столику. Однією рукою трохи підняти голову пацієнта разом з подушкою, іншою рукою піднести до рота ложку з їжею. Їжу в рідкому або напіврідкому вигляді (протерті каші, супи, бульйони, киселі тощо) можна дати пацієнту з поїльника або звичайного невеликого чайника. Годувати пацієнта малими порціями, повільно, з достатніми паузами, щоб він мав змогу добре пережувати їжу. Пропонувати напій після декількох ложок твердої їжі. Для пиття соку, компоту, чаю порекомендувати використовувати поліхлорвінілові трубочки, довжиною 20-25 см і звичайну чашку або склянку. Після прийняття їжі запропонувати пацієнту прополоскати ротову порожнину водою, витерти губи пацієнта серветкою, струсити простирадло від крихт, розправити складки на ньому, допомогти пацієнту зайняти зручне положення в ліжку.

31. Введення харчових сумішей через зонд, годування через гастростому, оброблення шкіри навколо гастростоми

Годування через зонд

допоможіть пацієнту зайняти зручне положення (напівсидячи);
розмістіть фонендоскоп над ділянкою шлунка і введіть через зонд 30-40 мл повітря; ви повинні почути характерні звуки, які свідчать про те, що зонд зна ходиться в шлунку;
перетисніть зонд затискачем, помістивши вільний кінець зонда в лоток;
наберіть у шприц Жане рідку їжу;
з'єднайте шприц з шлунковим зондом; тримайте шприц лівою рукою, якщо ви "правша", за конус, ручка поршня при цьому спрямована доверху;
зніміть затискач, який затискає зонд;
перекладіть шприц в положення, при якому ручка поршня спрямована донизу;
продовжуйте підтримувати лівою рукою місце з'єднання зонда з конусом шприца, а правою рукою повільно вводьте підготовлену їжу;
промийте зонд водою (з іншого шприца);
від'єднайте шприц;
закрийте корком вільний кінець зонда;
прикріпіть зонд до одягу;
переконайтеся, що пацієнт почуває себе комфортно;

Годування через гастростому

підготуйте їжу для годування;
підготуйте пацієнта до майбутнього годування;
помийте руки;
приєднайте лійку до зонда (можна використовувати і шприц Жане);
малими порціями, притримуючись природної швидкості прийому їжі, введіть їжу в шлунок (через лійку або шприц Жане безпосередньо через зонд);
промийте зонд невеликою кількістю води;
від'єднайте лійку;
перетисніть затискачем дистальний кінець зонда;
закріпіть зонд на одязі пацієнта;
переконайтесь, що пацієнт почуває себе комфортно;

32. Техніка вимірювання температури тіла, реєстрація.

Вимір температури тіла в пахвовій западині й паховій складці:

Перевірити рівень ртуті в термометрі. Якщо ртуть вище відмітки 34^оС, струснути кілька разів термометр і ще раз перевірити рівень ртуті.
Якщо шкіра в пахвовій області волога, витерти її рушником.
Кінець термометра з резервуаром ртуті помістити в глибину пахвової западини й попросити хворого пригорнути зігнуту в лікті руку до тіла протягом 8-10 хвилин.
Температуру занести в температурний аркуш.
Термометр продезинфікувати.
Дітям раннього віку температуру вимірюють у глибині паховій складці, зігнувши ногу в колінному суглобі.

Вимір температури в ротовій порожнині:

Резервуар термометра із ртуттю поміщають під язик хворого й просять його губами притримати корпус термометра.
Через 5 хвилин результати термометрії занести в температурний аркуш.
Термометр продезинфікувати.

Вимір температури в прямій кишці:

Покласти хворого на бік.
Резервуар термометра змазати вазеліном.
Увести резервуар термометра за сфінктер ануса.
Через 5 хвилин визначити показання термометра й дані занести в температурний аркуш.
Термометр продезинфікувати.

Реєстрація температури: проводиться після кожного виміру в температурному аркуші у вигляді температурної кривої й в історії хвороби. Ціна розподілу шкали «Т» температурного листка становить 0,2˚С. Температуру наносять у вигляді крапки в графі відповідної дати, часу доби (ранок, вечір) і показника температури по шкалі «Т». З'єднавши ці точки лініями, одержуємо температурну криву.

33. Догляд за пацієнтами з лихоманкою

Укласти хворого в ліжко.
Тепло закутати в ковдру.
До ніг прикласти грілки.
Дати хворому гаряче питво (молоко з медом, чай з малиною, калиною або липою).

34. Надання допомоги пацієнту під час критичного та літичного зниження температури тіла

35. Підрахунок частоти дихання, оцінка отриманих даних

Надати пацієнтові зручне положення (лежачи або сидячи)
Взяти руку пацієнта, як для дослідження пульсу;
Покласти свою і пацієнта руки на грудну клітку у жінок (грудної тип дихання) або епігастральній ділянці у чоловіків (черевний тип дихання), імітуючи дослідження пульсу;
Підрахувати число вдихів за хвилину, користуючись секундоміром;
Оцінити частоту, глибину, ритм і тип дихальних рухів;
Пояснити пацієнту, що йому зробили підрахунок частоти дихальних рухів;
Провести реєстрацію даних в температурномлісте.

36. Долікарська допомога у разі виникнення кровохаркання, легеневої кровотечі

Надати хворому положення напівсидячи з опущеними ногами,
жгути на нижні кінцівки, тепло на низ живота і ноги.
Заспокоїти хворого. Заспокійливі кашльові засоби.
Їжа і питво в холодному виді.
Холод на груди (з обережністю).
Питний розчин амінокапронової кислоти.

37. Подавання кисню з кисневої подушки. Централізоване подавання кисню через носові катетери, кисневі маски
скачати