1. Оборотні кошти підприємства: поняття, класифікація і структура
Поряд з оборотними фондами підприємства, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечується фондами обігу. До фондів обігу належать:
готова продукція на складах підприємства;
готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі;
грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;
грошові кошти у незавершених розрахунках;
дебіторська заборгованість;
готівка в касі.
Оборотні кошти підприємства - це сукупність грошових коштів, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу
Оборотні кошти класифікуються за:
1) джерелами формування: власні і позичкові;
2) спосіб виявлення потреби: нормовані і ненормовані.
Необхідність поділу оборотних коштів на власні та позичкові обумовлена неоднаковою потребою в них у часі.
Власні оборотні кошти - це ті, які виділені підприємству при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибутку, а також за рахунок використання стійких пасивів. Стійкі пасиви - це грошові кошти, які є тимчасово вільними, використовуються підприємством в господарському обороті, але не належать йому, наприклад, резерв майбутніх платежів, заборгованість по заробітній платі, внески на соціальне страхування та ін.
Позичкові оборотні кошти - це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви. На всіх підприємствах протягом року потреба в оборотних коштах коливається, наприклад, на формування запасів готової продукції на складах, на відвантажену продукцію, на утворення сезонних запасів сировини та ін. Є періоди, коли потреби підприємства в таких коштах різко зростають, а в інші періоди - знижуються до мінімуму. Підприємствам не доцільно «мати» постійно максимальну величину оборотних коштів, оскільки це призводить до їх надлишків у певні періоди. Мінімальна величина оборотних коштів спричиняє їх нестачу і певні труднощі у розвитку виробництва. Тому поділ оборотних коштів на власні і позичкові забезпечує їх раціональне використання і оперативне маневрування.
Нормованими є ті оборотні кошти, на які встановлюються нормативи запасів. За економічним призначенням вони повинні забезпечувати безперебійність виробничо-господарської діяльності підприємства. До нормованих належать всі оборотні кошти, які обслуговують сферу виробництва (оборотні фонди) та готова продукція на складах підприємства.
Ненормованими є оборотні кошти, на які нормативи не встановлюються, оскільки потреба в них є тимчасовою. Їх величина контролюється за фактичними даними. До них відносяться відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.
В сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.
Структура оборотних коштів - це виражене у відсотках співвідношенням окремих елементів у їх загальному обсязі. Ця структура змінюється в часі, вона неоднакова вона в різних галузях промисловості і визначається рядом чинників виробничого, постачальницького і збутового характеру. До виробничих чинників відносяться матеріально-технічні особливості галузей, характер організації виробництва, режим роботи підприємства, тривалість виробничого циклу, характер споживаної сировини і продукції,, що випускається. До чинників постачання і збуту відносяться розміщення постачальників ресурсів та споживачів продукції, періодичність поставок, використовувані форми розрахунків та ін. В цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів авансується в оборотні фонди, а 1/3 - у фонди обігу.
2. Розрахунок нормативів оборотних коштів
Частина оборотних коштів підприємства підлягають нормуванню, тобто для них мають бути встановлені певні нормативи.
Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості мінімальних і в той же час достатніх запасів товарно-матеріальних цінностей, залишків незавершеного виробництва, готової продукції та інших коштів
Методи нормування оборотних коштів:
аналітичний, полягає в аналізі наявних товарно-матеріальних запасів та їх коригування і вилучення залишків;
коефіцієнтний - у норматив звітного року вносяться поправки на зміну обсягу виробництва і прискорення оборотності оборотних коштів;
прямого рахунку - розрахунок нормативу по кожному елементу оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва .
Основним методом нормування оборотних коштів є метод прямого рахунку, інші доповнюють його.
Нормування виробничих запасів передбачає визначення їх норми у днях запасу, в натуральному і в грошовому виразі.
Норматив запасу в днях (Здн) включає:
1) транспортний запас (Зтр) - час на знаходження товарно-матеріальних цінностей в дорозі від постачальника до споживача; час знаходження матеріалів в транспортних запасах визначається від моменту їх передачі транспортним організаціям до моменту передачі матеріалів споживачу;
2) підготовчий запас (Зпідг) - час на розвантаження матеріалів, здійснення кількісного і якісного приймання, комплектацію і складування; визначається за фактичним часом за звітний період, скоригованим на зміну умов в
розрахунковому році;
3) технологічний запас (Зтехн) - час на підготовку матеріалів до виробничого споживання: сушіння деревини, природне старіння окремих видів матеріалів, вилежування льону тощо; визначається кількістю днів, необхідних в конкретних умовах виробництва;
4) поточний запас (Зпоточ) - основний вид запасу, який необхідний для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами в період між двома поставками; його розмір в днях залежить від частоти поставки і визначається інтервалом між двома суміжними поставками (Тпост); поточний запас постійно змінює величину, в день надходження чергової партії він буває максимальним, напередодні надходження - мінімальним. Тому його норма в днях приймається як половина тривалості інтервалу між поставками.
Інтервал між поставками визначається на основі домовленостей з постачальниками або на основі аналізу звітних даних за кілька років;
5) страховий (гарантійний) запас (Зстр) - час на забезпечення безперебійності виробничого процесу на випадок непередбачених перебоїв у постачанні (затримка в дорозі, некомплектність поставок тощо); період зриву поставок в днях (Тзрив.пост) визначається на основі аналізу зривів у минулих періодах.
Норматив виробничих запасів в натуральному та вартісному виразі (Нвир.зап) визначається множенням денної потреби в певному виді матеріальних ресурсів (Д) в натуральних або вартісних вимірниках на норматив запасу в днях: Нвир.зап = Д х Здн., од., грн.
Денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів визначається діленням загальної річної потреби в ресурсі (Мзаг) на 360, а остання обчислюється:
Мзаг = Nі х gі, од.,
Часткові нормативи визначаються:
Н поточн = Д х Тпост., од., грн.;
Н сер.поточ = Д х Тпост./ 2, од., грн.;
Н стр = Д х Тзрив.пост., од., грн.;
Н макс = Н тр + Н підг +Н техн + Н поточ + Н стр. од., грн.;
Н мін = Н тр + Н підг +Н техн + Н стр. од., грн.
Кожен із цих часткових нормативів визначається як добуток денної потреби в ресурсах на їх запас у днях.
Величина оборотних коштів у незавершеному виробництві залежить від обсягу самого незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, характеру розподілу витрат на випуск продукції на окремих стадіях
виробництва, а також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і готової продукції (коефіцієнта наростання затрат Кнз).
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннзв) визначається за формулою:
Ннзв = Ср х Тц х Кнз / 360, грн.,
де Ср - собівартість річного обсягу випуску продукції, грн.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів(Нмайб пер) розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду (Впоч), суми запланованих на період витрат (Впл) за мінусом суми на погашення витрат у плановому періоді за рахунок собівартості продукції (Впогаш):
Нмайб пер = Впоч + Впл - Впогаш, грн.
Норматив оборотних коштів у запасах готової продукції (Нгп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (Вд) на норму запасу готової продукції на складах у днях:
Нгп = Вд х Здн, грн.
Сукупний норматив оборотних коштів підприємства (Нсум) обчислюється:
Нсум = Нвир.зап + Ннзв + Нмайб пер + Нгп , грн.
Усі зазначені нормативи оборотних коштів повинні враховувати потреби підприємства не лише для їх основної діяльності, але й для виробничої інфраструктури та невиробничих підрозділів.
3. Показники ефективності використання оборотних коштів підприємства
Оборотні кошти підприємства постійно перебувають у русі, здійснюючи кругообіг. Вони переходять із однієї стадії в іншу: із сфери обігу у сферу виробництва, із сфери виробництва у сферу обігу і т.д.
Кругообіг коштів підприємства починається з моменту оплати ним сировинно-матеріальних та інших ресурсів і завершується поверненням цих коштів у вигляді виручки від реалізації готової продукції.
Схематично кругообіг оборотних коштів можна представити:
Г - ВЗ - НЗВ - ГП – Г/;
На І стадії (Г - ВЗ) оборотні кошти змінюють грошову форму на товарну, «перетворюючись» у виробничі запаси; на ІІ стадії (ВЗ - ГП) йде процес споживання предметів праці у виробництві та їх перетворення через незавершене виробництво у готову продукцію; на ІІІ стадії (ГП - Г/;) оборотні кошти у вигляді готової продукції вступають у сферу обігу і знову перетворюються у грошову форму.
Час, протягом якого оборотні кошти здійснюють один кругообіг, називається періодом (тривалістю) обороту оборотних коштів.
У будь-який момент часу оборотні кошти підприємства перебувають в усіх трьох стадіях кругообігу. Їх кількість на кожній із стадій повинна бути мінімальною, але достатньою для забезпечення нормального процесу
виробництва і збуту продукції.
Показниками оборотності оборотних коштів підприємства є: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту.
Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів, які здійснюють оборотні кошти підприємства за рік, і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів (Sноз):
Коб = РП / Sноз, об./рік.
Коефіцієнт завантаження (Кзав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності: Кзав = Sноз / РП.
Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.
Тривалість обороту (Тоб) показує тривалість одного обороту оборотних коштів у днях і визначається:
Тоб = 360 / Коб, дні.
Чим більше кругообігів здійснюють оборотні кошти підприємства протягом року, тобто чим меншою є тривалість одного їх обороту, тим менше їх потрібно для забезпечення життєдіяльності підприємства. Це свідчить про підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для підприємства ще й тому, що в результаті цього прискорення із обороту вилучаються кошти, які можна використати для інших цілей: збільшення обсягу випуску продукції, стимулювання працівників, вирішення соціальних питань тощо.
Економічна ефективність використання оборотних коштів підприємств характеризується прискоренням їх оборотності. Ефект прискорення оборотності виражається у вивільненні, зменшенні потреби в
оборотних коштах у зв’язку з покращенням їх використання.
Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема, приріст прибутку та рівень рентабельності.
4. Шляхи покращення використання оборотних коштів підприємства
У сучасних умовах функціонування підприємств, коли середовище бізнесу є нестабільним, забезпечення ефективного використання оборотних коштів підприємства є запорукою його успіху на ринку.
Недостатня кількість оборотних коштів призводить до фінансових труднощів та збоїв у виробничо-господарській та комерційній діяльності підприємства. Натомість їх надлишок, тобто створення понаднормативних запасів, спричиняє вилучення грошових коштів з обігу, їх «залежування» у запасах, а гроші, як відомо, приносять дохід тоді, коли обертаються.
Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу. Такими заходами можуть бути:
1) на стадії створення виробничих запасів:
впровадження економічно обґрунтованих норм;
оптимальний вибір постачальників та використання прямих тривалих зв’язків із ними;
ліквідація понаднормативних запасів сировинно-матеріальних ресурсів;
раціональне використання матеріальних ресурсів у виробництві та недопущення їх втрат;
створення сучасної складської системи із засобами механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт;
налагодження ефективної роботи транспорту;
2) на стадії незавершеного виробництва:
o скорочення тривалості виробничого циклу внаслідок впровадження нових техніки і технологій;
o розвиток стандартизації та уніфікації;
o використання у виробництві більш дешевих ресурсів та конструктивних матеріалів;
o збільшення частки продукції, яка користується підвищеним попитом, має збут і «не залежується»;
o удосконалення форм організації виробництва на підприємстві,
наприклад,використання кооперованих зв’язків, спеціалізації підрозділів та ін.;
3) на стадії обігу:
раціональна організація збуту продукції через своєчасність підготовки продукції до відвантаження, формування партій продукції, використання транзитної форми перевезень тощо;
прискорення документообігу;
удосконалення системи розрахунків за реалізовану продукцію, дотримання договірної платіжної дисципліни;
збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок виконання замовлень по прямих зв’язках;
використання маркетингових важелів активізації продажу, наприклад, реклами, стимулювання збуту, паблікрілейшнз та ін.
У конкретних умовах кожне підприємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що дає змогу зекономити певні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення підприємством додаткових фінансових ресурсів.