Ім'я файлу: ДМД критичні.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 13.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
мікроба.docx

1. Алгоритм допомоги
Сектор Укриття:
1)Контроль зупинки кровотечі, а при необхідності – тимчасова зупинка кровотечі
2)Первинний огляд пораненого (визначення ознак життя)
3)Швидке обстеження з ніг до голови (пошук наявних пошкоджень)
4)Відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів
5) Герметизація ран грудної клітини (при пневмотораксі)
6) Накладання пов’язок на рани кінцівки і тулуба
7)Фіксація переломів та шийного відділу хребта
8)Підготовка до транспортування пораненого в безпечну зону.
Сектор Обстрілу (ВЗАЄМОДОПОМОГА)
1) Побачив поранення бійця – встанови голосовий контакт з пораненим, дізнатися про місце поранення та можливість пересування. (якщо поранений не відповідає – вважає пораненого мертвим і надавай допомогу іншим пораненим)
2)Накажи пораненому накласти самостійно джгут (при потребі)
3)Якщо він може самостійно переміщуватися, накажи йому переміщатися за твоєю командою і забезпеч йому вогневе прикриття
4)Якщо він не може самостійно переміщатися, накажи йому не ворушитися
5)Передай інформацію командиру підрозділу про неможливість пораненого пересуватися
6) Отримай вказівку на висування за пораненим
7)Висуватися за пораненим під вогневим прикриттям
8)Встанови, чи є у пораненого травми несумісні з життям. Якщо є – вважай пораненого мертвим і повертайся в укриття сам.
9) Якщо несумісних з життям травм немає – встанови наявність кровотечі з кінцівки (кінцівки)
10)Роззброй пораненого
11) Якщо є кровотеча з кінцівки – наклади джгут. В першу чергу використовуй його джгут, за відсутністю – власний
12)Перемістити пораненого в сектор укриття по команді та піл вогневим прикриттям з виносом зброї пораненого.

Сектор Обстрілу (САМОДОПОМОГА)
1)Сповісти командира підрозділу що тебе пораненого.
2)Оглянь місце поранення
3)Якщо тебе поранено в кінцівку і ти побачив кров – накласти джгут
4) Сповісти командира підрозділу про можливість пересування.
5)Отримай дозвіл та перемістись в сектор укриття, якщо можеш пересуватися.
6) Якщо не можеш пересуватися, то сповісти командира і не ворушитися
2. Час накладання джгута
До 2-х год. В літню пору і до 1 год. Взимку.

Якщо джгут більше 6 годин на місці накладання – не знімати джгут (кінцівка відмерла)
Типові місця: на 5-8 см вище місця поранення на плече, передпліччя, стегно або гомілку

3. Критична кровотеча

Це масивне витікання крові з магістральних судин за короткий проміжок часу, яка призводить до гіповолемічного шоку та смерті травмованого.
Масивний крововтрат за короткий проміжок часу, яка можлива уже через 30 сек., значно обмежує час надання домедичної допомоги на полі бою і стає 80% випадків однією з основних причин смерті поранених.

Техніка зовнішнього масажу серця

При проведенні зовнішнього масажу серця потерпілого укладають на спину на тверду поверхню (підлога, земля), після цього:

  1. Реаніматор стає збоку від потерпілого і долонними поверхнями рук, накладених одна на одну, натискає на груднину з такою силою, щоб прогнути її в напрямку до хребта на 4-5 см.

  2. Частота натискувань 50-70 хв.

  3. Руки повинні лежати на нижній третині груднини, тобто на два пальці вище за мечоподібний відросток.

  4. Такий масаж вимагає значного фізичного напруження. Якщо реанімацію проводить одна людина, то через кожні 30 натисків груднини з інтервалом в 1 с слід, припинивши масаж, провести 2 сильних вдихи ( об'єм 700-900 мл) за методом рот в рот , рот в ніс або спеціальним ручним респіратором (2:30)

  5. За участі в реанімації двох чоловік слід проводити одне роздування легень після кожних 5 надавлювань груднини (1:5)

  6. Ускладнення. Слід пам’ятати, що грубе проведення зовнішнього масажу серця може призвести до важких ускладнень – перелому ребра з пошкодженням легень і серця. При сильному натиску на мечоподібний відросток груднини може відбутися розрив шлунку і печінки. Особливу обережність необхідно проявляти під час проведення масажу у дітей і літніх людей.

Якщо через 30-40 хв від початку масажу серця , штучного дихання і лікарської терапії серцева діяльність не відновлюється, зіниці залишаються широкими, без реакції на світло, можна вважати, що в організмі наступили незворотні зміни і загибель мозку, і реанімацію припиняють.

СТС(синдром тривалого стиснення) – загальна реакція організму на тривале стиснення та роздавлювання тканин масивним предметом великих ділянок м’яких тканин.
Під час стиснення відбувається обширне розчавлювання м’яких тканин з утворення продуктів розпаду. Після звільнення кінцівки тканини потрапляють в кров, викликаючи отруєння організму, що супроводжується комплексом специфічних патологічних комплексів(шок,порушення серцевого ритму, гостра ниркова недостатність).
ось чому перед звільненням кінцівки вище місця стиснення заздалегідь накладають кровоспинний джгут і виконати транспортну іммобілізацію пошкодженої кінцівки.

При уражені нирок летальність при краш-синдромі сягає 85-90%.
в патогенезі слід розрізняти 2 періоди:
1. Стиснення або компресії. 2. Декомпресії.

Основні патогенетичні чинники СТС:

1.Больовий(нейрорефлекторний). Він обумовлений дією на організм важкої механічної травми, внаслідок чого в ЦНС відбувається порушення процесів збудження та гальмування.

2. Токсемічний. Пов’язаний зі всмоктуванням продуктів розпаду(міоглобін, біоактивні токсини), з пошкоджених м’язів кінцівок, розташованих нижче з місця стиснення. М’язова тканина після травмування втрачає до 75% міоглобіну, 65% калію,75% фосфору, 70% креатиніну. Ці речовини після декомпресії надходять в кров і спричиняють розвитку СТС.

3. Плазмовтрата. Виникає повторно внаслідок масивного набряку пошкодженої кінцівки. У клінічній картині СТС розрізняють 3 періоди:
1-й Ранній. Продовжується 3 дні. Кінцівка в цей час бліда, синюшна, набрякла, з вогнищами крововиливів або міхурами з геморагічною рідиною. Стан потерпілого спочатку може не викликати побоювань. У подальшому воно прогресивно погіршується, розвивається загальна втомлюваність, сонливість, падає АТ, частішає пульс, зменшується сечовиділення(олігурія), сеча набуває темно- бурого кольору. Потерпілого можна вивести з важкого стану, застосовуючи відповідний комплекс лікувальних заходів, проте картина синдрому на цьому не закінчується.
2-й Проміжний. Може тривати до 3-4 тижнів. Після відносного благополуччя, що здається , розвивається картина ниркової недостатності токсичної природи з вираженими явищами анурії і уремії, які до початку 2-й тижня можуть призвести до летального наслідку.
3-й Пізній(відновлення). Характеризується місцевими змінами в пошкодженій кінцівці: набряк її зменшується, але наростає некроз тканин безпосередньо від стиснення, а також внаслідок порушення кровообігу в кінцівці.

Форми клінічного прояву СТС
Вкрай важка форма. Розвивається при здавлюванні обох нижніх кінцівок протягом більше 6 год. Летальність, наступає в перші 2 доби.

Важка форма. Наступає від стиснення однієї, іноді обох нижніх кінцівок до 6 годин. Летальність складає 25-30%.

Середньої важкості форма. Зустрічається при стисненні однієї нижньої кінцівки менше 6 годин, чи тільки гомілок, або верхньої кінцівки. Можливий летальний наслідок.

Легка форма. Виникає при стисненні окремих сегментів кінцівки менше 4 годин. Прогноз сприятливий.

Алгоритм надання допомоги:

  1. Знеболення:
    -введення в/м наркотичних анальгетиків(в АІ шприц- тюбик з промедолом) – до звільнення кінцівки;
    - футлярна новокаїнова блокада вище місця здавленя – після звільнення кінцівки.

  2. Накласти джгут на кінцівку вище місце здавленя(для попередження кровотечі та масивного крововиливу , та також для запобігання потрапляння токсинів і роздавлених тканин у кров’яне русло)

  3. Звільнити постраждалого від стиснення.

  4. Туге бинтування кінцівки в напрямку від центру до периферії.

  5. Провести транспортну іммобілізацію(типи) пневматичні шини, протишоковий одяг(протишокові штани, підручні матеріали).

  6. Провести заходи щодо загального зігрівання(гарячі напої) та регіонального(місцевого) охолодження кінцівки – обкласти поверхню кінцівки грілками, або поліетиленовими пакетами з холодною водою, снігом або потовченим льодом.

Термічні опіки

Опіки – це пошкодження тканин, які викликані дією термічного або променевого чинника, що супроводжується місцевими і загальними проявами.

Термічні опіки частіше виникають від безпосередньої дії на тіло високої температури (полум’я , кип’яток, розжарені металеві предмети…)

Для виявлення глибини опіку користуються чотирьохступеневою класифікацією:

I ступінь – характеризується почервонінням, набряком шкіри унаслідок розширення капілярів і пропотівання плазми. Характерні пекучі болі унаслідок дії температурного чинника на нервові закінчення і здавлення їх набряклими тканинами. Одужання наступає швидко і закінчується злущуванням епітелію. Іноді залишається пігментація обпалених ділянок.

ІІ ступінь – на шкірі з’являються міхурі з прозорою або жовтуватою рідиною унаслідок пропотівання через судини плазми крові. При опіку більше 15% поверхні тіла можливий шок. Неускладнені форми опіків загоюються через 8-14 днів шляхом епітелізації обпаленої поверхні без утворення рубця. При нагноєнні вмісту міхурів процес загоєння затягується.

ІІІ ступінь – міхурі зливаються , рідина буро-червоного кольору. Відбувається нагноєння і утворюється рубцева тканина. З метою вибору раціональнішого місцевого лікування цей ступінь опіку розділяють на дві форми.

IV ступінь – повне омертвіння всієї шкіри і підлеглих тканин ( м’язів , кісток). Нерідко спостерігається обвуглювання. Самостійно такий опік практично не загоюється, часто нагноюється і супроводжується відторгненням омертвілих ділянок. Іноді потрібна навіть ампутація кінцівки. Для закриття гранулюючих ран проводять аутодерматопластику різними методами. Можуть утворюватися грубі колоїдні рубці, виразки та контрактури .

Ускладнення при опіках :

  • Запалення легень, гепатит, виразкова хвороба шлунку і кишечнику , сепсис

Алгоритм надання допомоги при термічних опіках

  1. Усунути дію ушкоджуючого фактора :

- загасити вогонь, зняти палаючий одяг або накрити щільною тканиною; зняти одяг з обгорілих місць; горілий одяг не видаляють, а тільки обрізають навколо обпеченої шкіри

- При обпеченні кип’ятком, охолодити обпечену ділянку струменем води (20-25 градусів) впродовж 10 хв. Для охолодження можна використовувати сніг або лід.

- при хімічних опіках уражені ділянки промивають проточною водою продовж 10-15 хв, а при запізненні з наданням допомоги протягом 1 год

- не слід знімати одяг з необгорілих ділянок тіла, щоб попередити переохолодження

- при опіках кистей необхідно найшвидше зняти з пальців каблучки , обручки тощо

2. Винести потерпілого з небезпечної зони

3. Знеболення

4. Оброблення проти опіковими аерозолями (пантенол) або мазями

5. Накладання асептичних пов’язок ( якщо одяг пристав до опікової рани, то пов’язка накладається поверх неї); первинні пов’язки не повинні містити мазі, жири , крохмаль , порошки . мило , розчинники, барвники (калію перманганат, розчин йоду, танін, зеленку, тощо). Поверхневі опіки лиця, шиї, промежини лікують відкритим методом , тобто пов’язки не накладають, а змащують опікові поверхні мазями, і чекають самостійного відторгнення струпів.

6. Іммобілізація

7. Евакуація в першу чергу.

Інфаркт міокарду (серцевий напад) – некроз ділянки серцевого м’яза внаслідок порушення її кровопостачання , що виявляється в порушенні серцевої діяльності.

Причини:

  • Атеросклероз

  • Гіпертонічна хвороба

  • Фізичні навантаження в поєднанні з емоційним напруженням

  • Цукровий діабет та інші обмінні захворювання

  • Вплив навколишнього середовища

Симптоми і ознаки:

Реакція – в початковий період больового нападу поведінка неспокійна, нерідко супроводжується страхом смерті, надалі можлива втрата свідомості

Дихання - часте, поверхневе, може зупинитися, спостерігаються напади задухи

Циркуляція крові – пульс слабкий, швидкий, переривчастий. Можлива зупинка серця

Інші ознаки – раптовий гострий біль в області серця за грудниною або зліва від неї. За характером – стискаючий, пекучий. Поширюється в ліве плече, лопатку, руку, вправо від груднини, захоплює верхню частину живота. Біль поступово наростає. Може бути нудота, блювота, виражене потовиділення. Потерпілий може втратити здатність говорити.

Ознаки інфаркту міокарда:

  1. Сильний стискаючий біль за грудниною, що не знімається прийомом нітрогліцерину. Віддає в ліву половину грудної клітки, ліву руку та лопатку. Тривалість від 20-30 хв до декількох годин.

  2. Холодний піт

  3. Задишка

  4. Частий і неправильний пульс

  5. Людина різко блідне, скаржиться на страх швидкої смерті, брак повітря

  6. Хворий збуджений

  7. Нудота, іноді блювота

Домедична допомога:

  1. Забезпечити повний спокій і приплив свіжого повітря

  2. Дати нітрогліцерин/валідол, попередити, що його треба повністю розсмоктати. Наступну таблетку дати через 5 хв. Повторити не більше 3-х разів. Виміряти АТ, при різкому зниженні нітрогліцерин не давати

  3. Для заспокоєння накапати 30-40 крапель валокордину/корвалолу на шматок цукру і дати розсмоктати

  4. Дати 1 таблетку аспірину для зниження процесу тромбоутворення. Для зменшення болю 2 таблетки анальгіну

  5. Поставити гірчичники на ікри ніг як відволікаючий засіб

  6. Викликати Швидку допомогу

  7. При ознаках клінічної смерті приступити до СЛР

Інсульт (крововилив в мозок) – гостре порушення кровообігу в ГМ і СпМ – є ускладненням гіпертонічної хвороби і атеросклерозу судин ГМ.

Виникає раптово. Хворий непритомніє, можуть спостерігатися нудота, блювота, мимовільне виділення сечі і калу. Обличчя стає гіперемованим з ціанозом носа та вух..

Характерне порушення дихання: різка задишка, дихання голосне з хрипами змінюється припиненням дихання або рідкісними одиничними вдихами.

Пульс сповільнюється до 40-50 в хвилину. Часто відразу виявляються параліч кінцівок, асиметрія обличчя, анізокорія, порушення мови.

Домедична допомога: хворого укладають в ліжко, розстібнути одяг, створити доступ свіжого повітря. Голову обкласти міхурами з льодом або тканиною, змоченою в холодній воді, до ніг покласти грілки. Створити абсолютний спокій. Якщо хворий може ковтати, дають заспокійливі засоби і засоби, що знижують АТ (папаверин, дибазол).

Стежити за диханням, попереджувати западання язика, видалити слиз і блювотні маси з порожнини рота. Викликати Швидку допомогу

ІНСУЛЬТ (КРОВОВИЛИВ У МОЗОК) - гостре порушення

кровообігу в головному і спинному мозку - є ускладненням

гіпертонічної хвороби і атеросклерозу судин головного мозку.

Захворювання виникає раптово, часто без жодних передвісників, коли

людина не спить або під час сну. Хворий непритомніє, в цей період

можуть спостерігатися блювота, мимовільне відділення сечі і калу.

Обличчя стає гіперемованим з ціанозом носа та вух. Характерне

порушення дихання: різка задишка, дихання голосне з хрипами

змінюється припиненням дихання або рідкісними одиничними

вдихами. Пульс сповільнюється до 40-50 в хвилину. Часто відразу

виявляються параліч кінцівок, асиметрія обличчя (параліч мімічної

мускулатури половини обличчя) і анізокорія (нерівномірність ширини

зіниць). Іноді інсульт може протікати не так бурхливо, але завжди

супроводжується паралічем кінцівок, тим або іншим ступенем

порушення мови.

Хворого перш за все необхідно зручно укласти на ліжку і

розстебнути одяг, створити достатній доступ свіжого повітря. Голову

слід обкласти міхурами з льодом або тканиною, змоченою холодною

водою, до ніг покласти грілки. Треба створити абсолютний спокій.

Якщо хворий може ковтати, дають заспокійливі засоби (настоянка

валеріани, броміди), засоби, що знижують артеріальний тиск (дибазол, папаверин). Необхідно стежити за диханням, проводити заходи,

застережливі западенню язика, видалити слиз і блювотні маси з

порожнини рота. Переміщати хворого і транспортувати в стаціонар

можна лише після висновку лікаря про транспортабельність хворого.

ЧАДНИЙ ГАЗ (СО).

Речовина переважно загальноотруйної дії.

Газ без кольору і смаку, із слабким часниковим запахом. Щільність відносно повітря 0,97. Практично не вбирається активованим вугіллям, тому звичайний протигаз неефективний. Концентрація 1,7- 2,3 мг/л. небезпечна через годину дії, а 4,6 мг/л і вище - призводить до смерті через 1-10 хвилин. Новонароджені більш стійкі СО і можуть вижити при дозах, які є смертельними для дорослих. В клінічній картині переважають явища, які свідчать про порушення функції центральної нервової системи, кровообігу та дихання. У більшості випадків картину отруєння можливо поділити на 3 стадії:

1. Початкова стадія - характеризується почуттям важкості в голові, стискуючою біллю у чолі та скронях, запамороченням. шумом у вухах, слабкістю, задухою, нудотою, блювотою. Артеріальний тиск підвищений, зіниці розширені, іноді можуть бути психічні порушення.

2. Ейфорійна стадія - загальна м'язова слабкість, важкість в нижніх кінцівках, (підкошуються ноги), безучасність, неадекватність реакції на оточуючу обстановку, яка нагадує алкогольне сп'яніння. Обличчя бліде, на шкірі грудної клітини, внутрішній поверхні стегон плями яскраво-рожевого кольору. Дихання і пульс часті.

3. Коматозна стадія - втрата свідомості, блювота, посмикування

м'язів, мимовільне сечовипускання та дефекація. Дихання поверхневе,

спочатку часте, потім повільне, може приймати характер «Чейн-Стокса", АТ знижений, пульс слабкий, частий, аритмічний, Фібрілярні посмикування окремих груп м'язів, клонічні (не часто тонічні) судороги. Коматозний стан вказує на високий коефіцієнт отруєння (60-70 % НвСО).

Домедична допомога:

1. Винести постраждалого з забрудненої атмосфери.

2. Послабити стискаючий одяг.

3. Забезпечити тепло, спокій,

4. Дати вдихнути пари нашатирного спирту.

5. Проведення штучного дихання (до 2-х годин) звільнення

порожнини рота від блювотних мас.

6. Вдихання карбогеном (суміш 95% 0,+ 5 % CO2).

7.0,3-1% дати подихати солянокислого лобеліну в/в.

8. 1,0-2,0 цитітону в/м (п/ш).

9. Кордіамін 1,0 в/м.

10. Кофеїн, камфора.

11. Глюкоза + вит. С 5% - 2.0 в/в віт. В п/шк.

МЕТИЛОВИЙ СПИРТ (деревний спирт, метанол), СН, ОН.

Безбарвна рідина із запахом спирту . Використовують як розчинник при виробництві лаків, фарб, мастик, політур і т.п. Токсичність залежить не тільки від прийнятої кількості, а також від індивідуальних особливостей організму (100,0 мл. - у деяких викликала смерть, а у деяких 500,0 - без важких токсичних явищ).

Клінічні прояви: одразу після вживання першої порції виникає нудота, блювання. Після цього настає латентний період, який триває 3-4 діб, після якого виникають скарги на головну біль, нудоту, повторне блювання, загальну слабкість, виникнення "сітки". "туману" перед очима з послідуючим падінням гостроти зору до сліпоти. Порушуються функції дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту . Найбільше небезпечні перші 3 доби.

Заходи захисту

1. Дотримання правил безпеки, поводження з технічними отрутами.

2. Періодичні медичні огляди.

3. Універсального антидота не існує. Лікування спрямовано на комплекс дезінтоксикаційних заходів. Це: промити шлунок ( в любий час після прийому), блювотні засоби, сифонні клізми і в якості непрямого антидота дають випити 50-100.0 грам медичного спирту, який нейтралізує дію на організм метилового спирту.

4. В/в введення лужних розчинів ( двовуглекисла сода

5. Киснева терапія.

6. Вітамінотерапія .

7. Симптоматична терапія.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас