§ 71. Мікронезія. Меланезія. Полінезія
5. Нова Зеландія.
1) Склад території. Економіко-географічне положення. Природні умови та ресурси. Нова Зеландія — острівна держава в південно-західній частині Тихого океану. Країна включає два великі острови — Північний і Південний, розділені протокою Кука, а також ряд дрібніших островів. Нова Зеландія витягнута більш ніж на 1500 км із північного сходу на південний захід і розташована на південний схід від Австралії. Площа країни у 2,5 разу менша за площу України.
Нова Зеландія омивається водами Тихого океану, у тому числі Тасманового моря. Протяжність берегової лінії — понад 15 тис. км, найбільш порізані північна частина острова Північний та південно-західна — острова Південний. Узбережжя острова Північний ускладнюється півостровами, затоками й бухтами. Більшість території країни не віддаляється від океану більш ніж на 140 км.
Природа країни різноманітна і в багатьох випадках унікальна. У рельєфі вражає поєднання рівнинних і гірських територій, діючих і згаслих вулканів, снігових вершин і піщаних дюн. Основну частину країни займають гори й горбисті місцевості, на рівнини припадає менше десятої частини території. Найбільша рівнина — Кентерберійська, що розкинулася на сході острова Південний. Її розміри й досить родючі ґрунти сприяли формуванню тут важливого сільськогосподарського району Нової Зеландії. У західній частині острова Південний височіє ланцюжок найбільшої гірської системи — Південних Альп. Тут розташована найвища точка країни — гора Кука.
Загалом на новозеландських островах понад 200 вершин, які мають висоту понад 2280 м. Тут налічуються десятки льодовиків. Уздовж узбережжя, у тому числі поблизу найбільшого міста країни Окленда, розташовані рівнинні ділянки.
Нова Зеландія входить у зону сейсмічної активності. Підземні поштовхи тут відбуваються до 200 разів на рік, але руйнівні землетруси є рідкістю. У країні поширені гейзери, грязьові «котли», гарячі джерела, у тому числі мінеральні.
На більшій частині території країни клімат субтропічний морський. Його особливості визначаються кількома чинниками, у першу чергу острівним і широтним положенням Нової Зеландії, а також її меридіональною протяжністю. Велике значення мають гірські хребти, вони захищають східне узбережжя від західних вітрів і сприяють високій зволоженості окремих областей. На крайній півночі країни клімат теплий і вологий, він нагадує середземноморський. У цій частині, на паралелі 37° пд. ш., розташоване місто Окленд (приблизно на тій самій широті, але в Північній півкулі розташований острів Сицилія). На Кентерберійській рівнині холодніше й набагато сухіше.
Середні температури на території країни в січні (літо) — +14…+19 °С, у липні (зима) — +5…+12 °С, у гірських районах трапляються морози до –12 °С. Для Нової Зеландії характерні значні відмінності в кількості опадів. На більшій частині річна норма опадів становить 400—700 мм, на західному узбережжі острова Південний — понад 2000 мм, на навітряних (західних) схилах гір — до 5000 мм.
Велика кількість опадів і гірський характер території визначають наявність густої мережі повноводних, але коротких річок. У верхній і середній течіях вони стрімкі, стиснуті скелями, із водоспадами й порогами. На рівнині річки сповільнюються, а в нижній течії часто поділяються на рукави.
У країні багато озер, причому на острові Північний багато з них мають вулканічне походження, а на острові Південний — льодовикове. Найбільше озеро — Таупо — розташоване на Північному острові.
Запаси корисних копалин у Новій Зеландії відносно незначні. Найбільше значення має кам’яне вугілля, є родовища природного газу, золота та будівельних матеріалів (пісок, бутовий камінь, гравій і галька). На острові Північний виявлені відносно невеликі запаси нафти. Країна також багата на гідро- й термальну енергію.
2) Населення. Система розселення. Заселення Нової Зеландії полінезійцями маорі відбувалося в X—XIV ст. Упродовж сотень років вони освоювали країну й до появи тут європейців мали досить розвинену цивілізацію. Маорі займалися землеробством, полюванням і рибальством.
Зараз маорі становлять десяту частину населення, новозеландці європейського походження, переважно англійці, — 75 %, полінезійці з інших районів Океанії — 3,8 %, решта — вихідці з Азії та інших регіонів.
Більшість корінних жителів зараз населяє міста, багато їх в Окленді та прилеглих районах, а також у столиці країни — Веллінгтоні. Основна частина сільського населення маорі традиційно зосереджена в північній частині острова Північний.
Густота населення країни невисока — 16 осіб/км2, причому найбільш густо заселений острів Північний. Зараз кількість населення тут збільшується швидше, ніж на Південному острові. Кількість жителів Нової Зеландії зростає як за рахунок природного приросту (5 ‰ на рік), так і за рахунок міграції. В останні десятиліття посилився потік переселенців з Азії. Деякі новозеландці переселяються в Австралію, для них в’їзд на найближчий континент вільний. Демографічна ситуація досить сприятлива, на це вказує середній вік жителів — 39 років.
Більшість населення країни є протестантами; частина населення — католики.
Нова Зеландія — високоурбанізована країна, у містах проживає 86 % жителів. Населення столиці держави Веллінгтона перевищує 340 тис. осіб. Місто розташоване на острові Північний, на березі протоки Кука. Тут розміщуються урядові установи, підприємства харчової, легкої, деревообробної та паперової промисловості, машинобудування і металургії, а також великий морський порт. Більшість промислових підприємств зосереджено в районах Лоуер-Хатт та Аппер-Хатт. Широко відома Національна галерея мистецтв й Національний музей, де зберігаються колекції дерев’яних скульптур та інші вироби, що розповідають про етнографію та історію країни.
Окленд — найбільше місто країни (1,3 млн осіб із передмістями). Тут проживає майже третина населення країни. У місті виробляється близько третини промислової продукції, тут працюють підприємства машинобудування, хімічної, харчової, легкої, деревообробної промисловості. Окленд розташований в унікальному місці — на вузькому перешийку; з одного боку він омивається водами Тихого океану, а з іншого — Тасмановим морем.
Життя оклендців неможливо уявити без морських просторів. Про це нагадують численні яхти й човни, що погойдуються в затоках і бухтах.
3) Види господарської діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Тривалий час економіка Нової Зеландії базувалася на високорозвиненому сільському господарстві. Однак упродовж останніх десятиліть країна досягла значних успіхів у розвитку сфери послуг та промисловості. Так, сфера послуг забезпечує майже 70 % ВВП, а промисловість — чверть. Найбільш розвинені виробництва пов’язані з наявними тут природними ресурсами та сільським господарством. У країні видобувають вугілля (в основному на Південному острові), природний газ (на шельфі поблизу острова Північний), розробляються руди окремих видів металів.
Нова Зеландія — один із лідерів у використанні альтернативних джерел енергії для виробництва електроенергії. Так, на острові Північний працює одна з найбільших геотермальних електростанцій світу. Проте головну частку електроенергії країни зараз виробляють ГЕС. Комплекс гідроелектростанцій розташований на річці Уаїкато.
Найважливішими галузями промисловості залишаються харчова (у першу чергу м’ясна й молочна), целюлозно-паперова та деревообробна (в основному використовують штучні ліси), легка (килими, переробка вовни, шкіри, виробництво текстилю). Швидко розвивається хімічна промисловість (пластмаси, побутова хімія) та машинобудування (електротехніка, електроніка, транспортне обладнання). Поблизу Окленда розташований металургійний завод, де виплавляють високоякісну сталь.
Районами концентрації промислового виробництва є північна частина острова Північний і східна частина острова Південний. Найбільші промислові центри: Окленд, Веллінгтон, Крайстчерч, Гамільтон.
Провідне місце в сільському господарстві належить тваринництву. У країні налічується понад 30 млн овець і близько 8 млн голів великої рогатої худоби (приблизно половина — корови). Головні райони молочного тваринництва зосереджені на острові Північний, тут також вирощують ківі, яблука та груші, які продають за кордон.
Основною складовою експорту є м’ясопродукти, особливо баранина (вивозиться до 90 % м’яса молодих тварин і 75 % дорослих) та яловичини (експортується 80 %). Вивозиться й основна частина продукції молочного тваринництва у вигляді масла, сиру, сухого молока. На них припадає приблизно 20 % загального обсягу експорту.
Найважливіший сільськогосподарський район острова Південний — Кентерберійська рівнина. Тут займаються відгодівлею ягнят, вирощують пшеницю, овес, ячмінь, кукурудзу, горох, фрукти й овочі. В окремих районах обох островів розвинено виноградарство.
Чільне місце в економіці країни посідають також лісівництво та рибальство. Прибережні води Нової Зеландії багаті на цінні види промислової риби та інші морепродукти.
Важливим джерелом доходів Нової Зеландії є туризм. Найчастіше відвідують країну сусіди з Австралії, а також британці, китайці, американці США. Найбільш популярні напрямки: екологічний, пізнавальний, освітній та кінематографічний. Останній передбачає знайомство з місцями, де проходили зйомки відомих фільмів, наприклад, «Володаря перснів» знятого за романами Дж. Толкіна. Приваблює і дивовижна природа островів, яка не схожа на природу інших куточків світу.
Високий рівень мають новозеландські університети, до того ж навчання в них коштує приблизно в 1,5 разу менше, ніж в американських. За кількістю іноземних студентів на одну особу Нова Зеландія поступається лише Австралії.
Основою транспортної системи країни є мережа швидкісних автомобільних доріг. Одна з магістралей прямує з півночі на південь по всій довжині Північного й Південного островів.
Залізничних магістралей мало, вони в основному використовуються для перевезення вантажів. Острови Північний та Південний з’єднують кілька поромних переправ, які перевозять поїзди й автомобілі. Нова Зеландія має порівняно густу мережу внутрішніх авіаліній. Головні міжнародні аеропорти розташовані в Окленді та Веллінгтоні, повітряними трасами країна з’єднана з Австралією, Великою Британією, США та іншими країнами.
Специфіка географічного положення країни обумовлює провідну роль морського транспорту в зовнішній торгівлі. Найбільшим портом є Окленд, хоча значна частина імпорту й експорту, в основному лісоматеріали і молочні продукти, проходить через порт Тауранга.
4) Зовнішні економічні зв’язки. Зовнішня торгівля має важливе значення для економіки країни, адже здавна Нова Зеландія спеціалізувалася на виробництві досить вузького асортименту продукції. І сьогодні більшість експорту складають молочні продукти (у 2016—2017 рр. країна посідала перше місце у світі за експортом вершкового масла), сир, м’ясо, лісоматеріали та інша продукція деревообробної промисловості, риба, вовна. Дещо зросла роль в експорті продукції машинобудування, фруктів та овочів. Найважливіші статті імпорту: нафта і нафтопродукти, машини й обладнання, автомобілі, літаки, електроніка, текстиль, пластмаси.
Деякий час головним торговельним партнером Нової Зеландії була Велика Британія, потім її змінила Австралія, а зараз — Китай. На цю країну припадає 20 % новозеландського імпорту і 19 % експорту. Важливими партнерами також є США та Японія. На ці п’ять країн (із Китаєм) припадає приблизно половина зовнішньоторговельного обігу Нової Зеландії.