ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
Управління оборотним капіталом підприємства
(На прикладі ТОВ Агро-Інвест)
ЗМІСТ
ВСТУП
Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ
1.1 Роль ефективного управління оборотними коштами в умовах ринкової економіки
1.2 Економічні нормативи управління фінансовим циклом організації
1.3 Характеристика джерел формування оборотного капіталу
Глава 2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ У ТОВ «АГРО-ІНВЕСТ»
2.1Організаціонная характеристика ТОВ «Агро-Інвест»
2.2 Управління дебіторською заборгованістю і грошовими засобами
2.3 Аналіз оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості
Глава 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ВООО «АГРО-ІНВЕСТ»
3.1 Оцінка інвестицій в оборотні кошти підприємства
3.2 Формування облікової управлінської інформації в системі раціонального та ефективного управління оборотним капіталом
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Список використаної літератури
ВСТУП
Управління оборотним капіталом - актуальне завдання, яку щодня вирішує кожен підприємець.
Згідно з економічною теорією, оборотними засобами (поточними активами) є активи, які можуть бути звернені в готівку протягом одного року. Як показує статистика, оборотні активи становлять у середньому від 58 до 75% всіх активів підприємств усіх форм власності країн Західної Європи.
Склад і структура оборотних коштів відображають також галузеву специфіку. Статистичні дані по Російській Федерації говорять про те, що найбільшу питому вагу запасів усіх видів у складі оборотних коштів спостерігається в сільському господарстві (71,9%), на другому місці - промисловість (28,6%), частка запасів в оборотних коштах торговельних підприємств значно нижче (17,6%).
Оборотні активи - це частина майна організації, предмети якого беруть участь в одному циклі виробництва і обігу товару, послідовно переносять свою вартість з однієї стадії кругообігу в іншу і відшкодовують її з виручки поточного періоду.
Поліпшення використання оборотних активів націлене на прискорення оборотності, тобто на збільшення числа оборотів і скорочення періоду обороту.
Для цього слід оптимізувати строки поставок, вибирати дисциплінованих, надійних постачальників, застосовувати прогресивні методи організації виробничих процесів для скорочення їх тривалості, досліджувати ринок і стимулювати збут для попередження затоварення. У рамках управління заборгованостями необхідно оцінювати платоспроможність клієнтів, контролювати своєчасність платежів. Основна умова управління заборгованостями - оборотність дебіторської заборгованості повинна бути вище, ніж оборотність кредиторської заборгованості.
Задача визначення потреби в оборотному капіталі ніколи не втрачала своєї актуальності. Для підприємств торгівля вона одна з основних у системі управління фінансовим результатом і ефективністю використання активів. Складність її визначається специфікою ведення бізнесу.
Так, наприклад, для компанії ВАТ «Агро-Інвест» разом з класичним набором впливів зовнішнього середовища значну роль займають додаткові фактори ризику: сезонність (обмежені терміни продажів типологій консервної продукції), якість, та ін
Запорука успіху у вирішенні задачі визначення потреби в оборотних коштах лежить на стику оптимізації бізнес-процесів операційної та фінансової діяльності підприємства. В операційній діяльності - це налагоджений процес управління продажами (по всьому ланцюжку створення споживної вартості). У фінансовій сфері - відпрацьовані алгоритми фінансового планування і прогнозування, оперативне управління грошовими потоками.
Основна мета даної роботи - систематизувати отримані теоретичні знання з предметів економічного циклу в області управління оборотним капіталом, а також застосувати їх на практиці.
Основними завданнями даної роботи є огляд літератури, організаційно-економічна та правова характеристика підприємства, висвітлення теоретичних питань з обраної теми, критична оцінка та аналіз практики управління оборотним капіталом і розробка рекомендацій щодо її вдосконалення на основі розкриття недоліків в управлінському обліку та менеджменті.
Необхідність вивчення цих факторів на окремому підприємств зумовило вибір теми дипломної роботи, побудованої за даними поточного бухгалтерського обліку і звітності ТОВ «Агро-Інвест».
Методологічною основою дослідження послужив принцип системного підходу, також нормативні документи, економічна література російських і зарубіжних авторів, а також первинні, звітні та інші документи ТОВ «Агро-Інвест».
Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів і висновку, що включає висновки і пропозиції за результатами дослідження, списку використаних джерел.
У першому розділі наведено теоретичні основи управління оборотними коштами підприємства: висвітлено їх роль в ринковій економіці, висвітлені питання організації оборотних коштів на підприємстві, а також особливості їх функціонування в сучасних російських умовах.
Другий розділ дипломної роботи присвячена методичним аспектам аналізу та управління оборотними засобами: охарактеризовано методи визначення потреби підприємства в оборотних коштах; розкрито суть моделей управління оборотними коштами та джерелами їх фінансування; описані способи управління чистим оборотним капіталом і поточними фінансовими потребами підприємства.
У третьому розділі розроблено низку практичних пропозицій щодо вдосконалення механізму управління оборотними коштами підприємства в межах поставлених завдань.
У дипломній роботі використані статистичний, монографічний, економіко-математичний та інші методи дослідження.
У висновку підведені підсумки написання дипломної роботи.
Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ
1.1 Роль ефективного управління оборотними коштами в умовах ринкової економіки
Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання одне з основних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації.
Інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання. Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів праці 1.
У процесі функціонування засоби праці та предмети праці по-різному і, в різній мірі, переносять свою вартість на вартість виробленого продукту. Цим і обумовлено розподіл виробничих фондів на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції, змінюючи первісну форму в процесі одного виробничого циклу. У своєму обороті оборотні фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форми, що відповідає їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу 2.
Оборотні виробничі фонди являють собою необхідні для виробництва запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, запасних частин для ремонту, незавершеного виробництва 3. [33, с.43]
Фонди обігу включають: готову продукцію, кошти й кошти в розрахунках.
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, перебуваючи в постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. Кругообіг фондів підприємств починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість.
Авансована вартість знову змінює свою форму-із продуктивної вона переходить у товарну. Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою грошових коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції %