Функції фондових бірж

ПЛАН Стор. 1. ФУНКЦІЇ, ВИКОНУВАНІ ФОНДОВИМ БІРЖАМ .................. 2 2. ДЕЯКІ ПРИНЦИПИ І ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВИХ БІРЖ ....................... 2 3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВИХ БІРЖ НА ПРИКЛАДІ БІРЖІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У Франкфурті-на-МАЙНІ ................................ .... 6 4. Найбільших фондових біржах світу ........................ 13 5. ФОНДОВІ БІРЖІ В РОСІЇ ............................... 16 6. Список використаної літератури ........................ 19. Фондова біржа являє собою ринок позичкових капіта-лов, на якому відбувається торгівля цінними паперами - акці-ями, облігаціями, паями і т.п., що називаються часто більш загальним терміном "титули власності" або просто титули, а також торгівля платіжними документами, виписаними в іноземній валюті - девізами. Торгівля девізами здійснюється часто на спеціальній біржі, іменованої девізної або валютною. 1. ФУНКЦІЇ, ВИКОНУВАНІ ФОНДОВИМ БІРЖАМ Основна роль фондової біржі полягає в обслуговуванні руху грошових капіталів, що опосередковує розподілений-ня і перерозподіл національного доходу як в цілому в народному господарстві, так і між соціальними групами, галу-лями і сферами економіки. Фондова біржа виконує такі функції: - мобілізацію і концентрацію тимчасово вільних грошових накопичень і заощаджень шляхом продажу цінних паперів біржовим посередникам на первинному і вторинному фондових ринках;-кредитування та фінансування держави і приватного сектора шляхом придбання їхніх цінних паперів на первинному ринку і перепродажу на вторинному, а також кредитування і фінансу-вання біржових спекулянтів шляхом здійснення угод на вторинному ринку; - концентрацію операцій з цінними паперами, встановлення на них цін, що відображають рівень і співвідношення попиту і пред-пропозиції. Під первинним ринком фахівці розуміють ринок, на кото-ром відбувається продаж вперше випущених паперів (або нових партій таких паперів), а під вторинним - ринок, на якому ве-ся торгівля вже звертаються паперами. 2.НЕКОТОРИЕ ПРИНЦИПИ І ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВИХ БІРЖ Біржова котирування акцій має важливе значення для компа-нії, так як одна з передумов отримання кредитів і позик нею служить сприятлива картина біржових показників їх ак-цій (ринковий курс, дивіденди, загальний прибуток на акції і т.д.). Рух курсів акцій перебуває під впливом багатьох еко-номічного і політичних чинників, до яких відносяться: - прибутковість (поточний і очікуваний відсоток по облігаціях, очікувані розміри дивідендів і зростання курсів по акціях); - величина позичкового відсотка, яка в свою чергу за-висить від розмірів грошових накопичень і заощаджень у країні, рівня ділової активності, величини державного боргу і його частки, профінансованої емісією цінних паперів; - ступінь ризику вкладень, на яку впливає стійкість, збалансованість і перспективи зростання еконо-міки, надійність банківської системи; Курс облігацій коливається в менш значних межах в порівнянні з курсом акцій і залежить від співвідношення між відсотком, встановленим за облігаціями, і середнім рівнем позичкового відсотка на даному грошовому ринку, причому враховуються ются умови погашення позики і надійність позичальника. Попит на цінні папери з боку інвесторів (вкладників у цінні папери) формується виходячи з прибутковості, ризик-ванность і ліквідності (можливості швидкої реалізації, тобто перетворення на гроші) приміщення в них коштів в порів-рівняно з іншими формами інвестицій. Формування курсу, а також сам курс, що публікується в таб-лиці біржових курсів, називається котируванням. Для того, щоб цінний папір котирувалася на біржі, вона повинна бути допущена-на до котирування рішенням відповідного органу фондової біржі. Оскільки на біржі котирується одночасно велику кіль-кість акцій та інших цінних паперів, ціни на яких в цілому рухаються в різних напрямках, для оцінки середнього зраді-ния цін застосовуються узагальнюючі індекси курсів акцій, най-леї важливим з яких є індекс Доу-Джонса в США. Фондові біржі можуть бути організовані як приватні акціо-нерних суспільства (Великобританія, Японія, Австрія) або як публічно-правові інститути (Німеччина, Франція). У Франції, наприклад, фондові біржі фактично є урядового-ними установами і підпорядковуються міністерству фінансів. У США біржі є асоціаціями, і тому уряд не мо-жет контролювати безпосередньо їх діяльність. Особливий вид регулювання діяльності організованого фондового ринку використовується у Швеції, де біржі є акціонерними підприємствами, на 50% належать уряду. Принципи організації фондової біржі Фондова біржа є юридичною особою, і в питаннях свого пристрою і роботи вона користується повною самостійно-ності. Діяльність біржі фінансується за рахунок внесків учасників біржі, що придбали на ній "місце", щорічних внесків підприємств, котирують на біржі свої цінні папери, зборів від біржових операцій та інших виплат учасниками бір-жі та клієнтури (наприклад, плата за видачу довідок, реєстра- цію біржових угод, за надання підрозділами біржі кон-консультативної посередницьких, інформаційних, юридичний та інших видів послуг). Крім офіційної фондової біржі, у ряді міст, являю-трудящих центрами біржової торгівлі, існують ще полуофіці-ний або неофіційні біржі. У Німеччині є два види подібних ринків - "регульований" і нерегульований ", спостереження-ня за якими, однак, здійснюють офіційні біржі. Членами біржі можуть бути фізичні та юридичні особи. До числа перших відносяться індивідуальні торговці цінними буму-гами (фахівці з фінансових та інвестиційних питань, що задовольняють кваліфікаційним вимогам біржі). юриди-чеських особи представлені на біржі спеціалізованими кре-дитно-фінансовими інститутами, до складу яких входять преж-де всього вузькоспеціалізовані біржові фірми (брокерські фірми та інвестиційні банки), а також універсальні коммер-етичні банки. Всі операції на біржі здійснюються через її членів. Основні риси функціонування фондових бірж Члени фондової біржі поділяються на дві категорії. Од-ну з становлять брокери (біржові маклери) - посередники при укладанні угод між покупцем і продавцями цінних бу-маг, валют і інших фінансових активів, які отримують за пос-реднічество певну винагороду (комісійні, або куртаж, відповідно до встановленого відсотком). Ставка ко-Міссион винагород біржовиків будується в залежності від обсягу угоди. Брокери призначаються біржовим комітетом. Здійснюючи посеред-нические угоди з цінними паперами , брокери діють за по-ням і за рахунок клієнтів. У деяких випадках вони можуть здійснювати операції за свій рахунок. В даний час основну частину посередницьких операцій здійснюють великі брокерс-кі фірми з широкою мережею філій і мають тісні зв'язки з банками. Іншу групу членів фондової біржі становлять дилери (джобери, фахівці) - окремі особи або фірми, банки, що займаються купівлею-продажем цінних паперів. Вони діють від свого імені і за свій рахунок. Дилери можуть укладати угоди тільки між собою і з брокерами. посередницькими операціями дилери не займаються і, як правило, не мають право укладати угоди безпосередньо з клієнтурою. Прибуток дилерів форми-ється за рахунок різниці між курсом продавця і курсом поку-Пател, а також за рахунок зміни курсів валют і цінних бу-маг, тобто в кінцевому рахунку, як різниця в цінах, по яких вони купують і продають цінні папери. Наявність джоббе-рів в Англії і фахівців у США, що мають право здійснювати операції тільки за свій рахунок, є характерною рисою бір-жевих систем цих країн. Серед біржовиків, які беруть участь в операціях з цінними буму-гами, виділяють "ведмедів" і "биків". Біржові спекулянти, що грають на пониження ("медеведі"), продають на строк цінні папери, яких ще не мають, за курсом, зафіксованим при укладанні угоди, і сподіваються , що незадовго до закінчення терміну угоди вони зможуть купити цінні папери за більш низько-му курсу і продати їх за вищою ціною, встановленою у договорі термінової угоди. Біржовики, що грають на підвищення ("бики"), навпаки, купують цінні папери на термін в сподівання-нии підвищення курсу і сподіваються згодом їх вигідно про-дати. У порівнянні з біржовими системами США і Англії системи інших країн мають деякі відмінності. Так, у Німеччині члена-ми фондових бірж є перш за все курсові маклери. За своїм статусом - це державні службовці, приведені до присяги, відповідно до якої вони не повинні здійснювати операції за свій рахунок. Крім того, вони не можуть бути Співвлас-ділками, або учасниками будь-якої комерційної фірми. Курсові маклери виступають посередниками в торгівлі на біржі - вони здійснюють укладання торговельних угод з цінними бу-магами, допущеними до офіційної торгівлі, і фіксують їх курс. Іншими учасниками біржової торгівлі в Німеччині є-ются спеціальні представники банків і так звані вільних (приватні) маклери, що діють на біржі самостоятель-но. Банківські представники виконують операції від імені та за рахунок банку, який вони представляють, або виступають як комісіонери при проведенні операцій для клієнтів банку. Лише вони передають на біржу доручення, що стосуються купівлі, або продажу цінних паперів. Біржові агенти банків та їх допоміжного такі підпорядковані персонал складають більшість учасників бірж Німеччини. Вільні маклери є посередниками в операціях з усіма видами цінних паперів, офіційно котируються на бір-ж, але не встановлюють при цьому їх курсів. Вони регулярно публікують ціни на регульованому і нерегульованому ринках у межах своїх повноважень. Маклери посередником лише між учасниками біржової торгівлі і не контактують з приватними вкладниками. Німецькі біржі підлягають нагляду з боку уряди земель, які, однак, не мають права залучати-ся в біржовий процес. 3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВИХ БІРЖ НА ПРИКЛАДІ БІРЖІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ВО ФРАНКФУРТ-НА-МАЙНІ Прикладом, який ілюструє структуру та організацію діяль-ності фондової біржі, може служити біржа цінних паперів у Франкфурті-на-Майні. Керівництво Франкфуртської біржі здійснюється Правлінням (радою керуючих). Іншими органами є Управління по допуску на біржу, Комітет з допуску, Третейський суд, Ко-мітет честі. Курсові маклери утворюють Палату маклерів, ко-торая є публічно-правової корпорацією. До завдань Правління входить вирішення питань, пов'язаних з допуском підприємств і фізичних осіб до торгівлі на біржі; регулювання організації та процесу біржових угод ; нагляд за дотриманням законів, приписів та умов, що стосуються біржових угод; підтримання порядку в приміщенні біржі тощо Правління складається з 22 членів. Управління по допуску вирішує питання про допуск цінних паперів до офіційно котируються-ке. Палата курсових маклерів представляє інтереси курсових маклерів. У її ведення входить спостереження за маклерами, роз-ределеніе угод між ними (кожен маклер повинен "опікуватися" певну кількість цінних паперів), спостереження за фіксацію-цією курсу та публікація офіційного курсового бюлетеня. Офіційні маклери підпорядковуються правилам, виданим в 1962 році міністром землі Гессен (відповідає за нагляд за бір-лень), які регулюють маклерську діяльність на Франк-фуртской біржі. Правлінням допускаються до торгівлі на біржі як підприєм-буття, так і діючі від їхнього імені і за їх дорученням фізичних-етичні особи, серед яких розрізняють два види - самостійно-тільні учасники і службовці допущеного до торгівлі підпри-ємства, які вправі укладати угоди за підприємство. Іншими учасниками біржової торгівлі в Німеччині є кредитні установи та вільні маклери. Лише банки переда-ють на біржу доручення, що стосуються покупки або продажу цінних паперів. Курсові маклери здійснюють укладання торговельних угод з цінними паперами, допущеними до торгівлі та фіксуються-ють їх курс. Вільні маклери є посередниками в сдел-ках з усіма видами цінних паперів, офіційно котируються на біржі, але не встановлюють при цьому їх курсів. Для фінансування витрат Франкфуртської біржі установ-льон ряд зборів, які сплачуються за допуск до участі у біржовій торгівлі, за допуск і введення цінних паперів в торговий оборот. За окреме використання службових приміщень поль-зователя виплачує обумовлену в договорі відшкоду-ніе.Важное значення у фінансуванні витрат біржі мають також доходи від розповсюдження інформації про курси. Правові основи допуску цінних паперів до офіційної тор-лю встановлені законом про біржу та розпорядженнями, регулюються-ючий порядок допуску на біржу. Підприємство, що бажає по-лучити від Правління допуск до торгівлі , має дотримуватися таких Напруга - воно має заявити про своє бажання брати участь у тор-лю цінними паперами або іноземними платіжними кошти-ми; - діючі на користь підприємства особи повинні володіти необхідною для біржової торгівлі надійністю і професійній підготовкою; - проведення підприємством біржових угод повинно здійснюватися-вляться в суворій відповідності з встановленим порядком; - у випадках, коли цього вимагають біржові правила, припускає-ріятія має представити гарантії виконання своїх операцій. Основними умовами допуску до офіційної біржової тор-лю в Німеччині є наступні: - загальний обсяг допускаються до котирування акцій повинен сос-поставляти не менше 0.5 млн.марок за номінальною вартістю; - емітент допускаються до торгівлі акцій повинен функціонує-вати як підприємство не менше 3-х років; - допустимі до котирування акції повинні бути досить широко розосереджені серед публіки , в руках якої має знаходитися не менше 25% продаваних акцій за номінальною вартістю; - заявка на допуск акцій повинна поширюватися на всі акції одного і того ж виду і ін Заявка на допуск акцій до торгівлі на біржі складається разом з банком. До неї повинні бути прикладений ряд документів. Висновок про допуск цінних паперів компанії на біржу при-приймається Управлінням з допуску. Після прийняття рішення мо-же бути опублікований проспект. Офіційна котирування починаючи-ється як правило, в межах 3-х місяців. Витрати по введе-ня цінних паперів включають: плату за допуск, витрати по опуб-радості заяви про допуск та проспекту, типографські рас-ходи по опублікуванню відповідних річних звітів, рас-ходи на запрошення на загальні збори і оголошення про диви-денді. Сенс процедури допуску полягає в тому , щоб дати необ-дімую інформацію публіці. Управління по допуску проводить вивчення поданих документів. Емітент та інші заяви-ки несуть відповідальність за представлену для публікації інформацію відповідно до параграфа 45 Закону про біржу. Методи котирування можуть бути зведені до двох основних: - визначення єдиного середнього біржового курсу, за яким може бути виконано більшість даних маклеру поруче-ний (єдиний курс вважається найбільш репрезентативним і поетів-тому зазвичай публікується в пресі); - фіксація курсів, за якими були фактично укладені угоди (у цьому випадку публікують або всяка зміна курей-сов, або тільки крайні їх відхилення, тобто вищий і нижчий курси, за якими фактично були укладені угоди). На фондових біржах використовуються як лімітовані, так і нелімітовані заявки. При лімітованої цінової заявці в дорученні вказується ціна, яку не можна перевищити про угоді про покупку і знизити при угоді про продаж. Якщо був отриманий нелімітований замовлення, то це означає, що дане доручення буде виконано в залежності від співвідношення спро-са і пропозиції на ринку. При покупці цінних паперів за нелі-мітірованной ціною клієнт вказує , що угода повинна бути виконана по можливо низькій ціні. випадку продажу за неліміті-рова ціною клієнт вказує, що цінні папери повинні бути продані за максимально високою ціною. Обов'язковим елементом заявки на біржову операцію є-ється вказівку тривалості її дії. При цьому можливі різні варіанти, наприклад, "дійсна тільки на се-придатні", "дійсна до кінця місяця". У заявці вказує-ся біржа, де повинна проводитися операція. До 11 години ранку у відділі фондових операцій банку собира-ются все що надійшли в банк доручення на здійснення зро-лок. Замовлення розкладаються по ринках і видами цінних паперів. На даному етапі банк може сам включитися в операції. Якщо цього не відбувається, то біржовий агент, отримавши замовлення клі-ентов, спрямовується на біржу, де за традицією з 11.30 до 13.30 здійснюється торгівля цінними паперами, транслюючи-травня місцевим телебаченням. Кожен з офіційних маклерів обслуговує певну групу акцій, тому між ними не може виникнути конкуренції. Відразу після початку роботи біржі вільні маклери і бір-жевие агенти передають замовлення відповідним офіційним маклерів. Останні спочатку заносять заявки в спеціаль-ву книгу. Заявки на операції розташовуються в певному порядку залежно від складності проведення операцій, напри-заходів, спочатку найбільш легко здійснювані угоди - покупки по "максимально низькою ціною" та продажу по "якомога вищою ціною". У сучасних умовах для цієї мети застосовують ють комп'ютери. Приблизно о 12.30 припиняється подача заявок на опе-рації з акціями, а о 12.15 - заявок на угоди з облігаціями. Потім починається встановлення єдиного курсу. Поряд з цінними-ми паперами, що мають єдиний курс, існують цінні папери, зі змінним курсом. На біржах Німеччині частка таких цінних паперів становить близько 20% всіх котируються там акцій і в останні роки має тенденцію до зростання. Поточне котирування полягає в тому, що протягом біржового робочого дня постійно надходять заявки на покупки та продажу цінних паперів, що призводить до зміни офіційної курсової котирування. У маклера-спеціаліста (дилера) знаходиться багато заявок з різними курсовими побажаннями з купівлі та про-навіть цінних паперів. У цьому випадку офіційний курсової маклер повинен встановити, при якому курсі можливо задоволення найбільшого числа заявок . Встановлений в результаті цього курс вважається офіційним. Для більш повного інформування публіки про курси в бюл-летенях про курси вносяться додаткові позначки. По термінах угоди на фондовій біржі, так само, як і на те-варною діляться на касові, термінові, і їх механізм у принци-пе однаковий. До касових операцій, які в даний час є переважаючими на всіх фондових біржах світу, відно-сятся угоди, що підлягають виконанню в той же день, або в ті-чення 2-3 днів після укладення угоди. Покупець або розраховується готівкою, або отримують від продавця або банку кредит. У Німеччині касова угода повинна бути ви-повно не пізніше другого дня після укладення угоди, в США і Великобританії - з інтервалом від одного до 5 днів. Термінові угоди відрізняються великою різноманітністю форм і видів . Вони можуть укладатися з оплатою в середині місяця "пров медио" (per medio) і з оплатою в кінці місяця - "пер Ультима" (per ultimo). Термінові угоди поділяються на тверді (прості), умовні і Пролонгаціонние. Умовні угоди включають: угоди з попередньою премією (премію платить покупець), угоди із зворотного премією (премію платить про-продавець), опціони, що дають право вибору одного з учасників угоди після закінчення певного терміну купити чи продати продані або куплені цінні папери, стелаж (надають право учаснику угоди або купити цінні бу-маги за максимальною ціною, або продати їх за мінімальною ціною.) Пролонгаціонние угоди, що передбачають продовження (про-лонгації) терміну купівлі, або продажу цінних паперів, бувають двох видів - репортних, якщо здійснюється продаж цінного бу- маги за нижчою ціною і покупка папери за більш високою з наступним продажем за нижчою, (тобто зі знижкою, званої депорт). Термінові угоди по суті є договорами про постачання, в силу яких одна сторона зобов'язується здати у встановлений термін певну кількість фондових цінностей, інша - негайно прийняти ці цінності і заплив-тить за них встановлену суму грошей. Вони полягають звичайні-но на строк від 1 до 3 місяців. Термінові операції з цінностями фондовими дозволені не в усіх зарубіжних країнах. У Німеччині, наприклад, вони були зап-рещени в 1931 році і дозволені лише у 1970 році з визначений-ними обмеженнями. У США термінові угоди з фондовими ценнос-тями обмежені законом - їх частка на Нью-Йоркській фондовій біржі складає менше 5% всього обороту цінних паперів. Цей вид угод широко поширений на біржах Швейцарії. Практично всі термінові угоди з цінними паперами в нас-тоящее час супроводжуються умовами про опціони. Угода з опціоном по суті кажучи не що інше, як термінова операція. Вирішальне відмінність між опціонним контрактом і терміновим конт-Ракта полягає в тому . що покупець опціону має право використані або не використовувати опціон. За це право він пла-тит продавцю опціону при укладанні контракту опціонну ціну (премію). Опціонна угода розпадається на дві частини - покупку або продаж опціону і виконання його з наступним завершенням угоди . Вона полягає в придбанні права продати або купити у контрагента (утримувача-поручителя) за заздалегідь узгодженою ("базисної") ціною певне (мінімальне) кількість ак-цій встановленого зразка в будь-який час. За це право по-займаються пошуком покупців при укладенні опціонної угоди сплачує продавцю опціону так звану опціонну ціну. Розрізняють опціон на покупку ("call") і опціон на продаж ("put"). При опціон на покупку покупець набуває право вимагати від продавця (власника-поручителя) купити у нього (у покупця) акції по базисною ціною. При опціон на продаж покупець набуває право протягом терміну дії опціону продати продавцеві оп-ціон за базисною ціною акції, які є об'єктом опціонної угоди. Базисна ціна орієнтується на курс відповідних цін-них паперів і по ній відбувається розрахунок за цими паперами в разі не - чае реализации опциона. Покупатель опциона имеет право про- дать купленный опцион третьему лицу за три дня до истечения срока опциона. Продавец опциона остается для покупателя га- рантом его прав. При покупном опционе, при котором продавец опциона по требованию покупателя обязан поставить ему объект опционной сделки (ценные бумаги), часть бумаг (в Германии до 30%) должна в момент заключения сделки находиться в руках продавца-поручителя. При опционе на продажу, обязывающем продавца купить у покупателя опциона соответствующие ценные бумаги у продавца должны быть средства в размере 30 % объема сделки. Сроки действия опциона оканчиваются пятнадцатыми числами каждого из следующих месяцев - января, апреля, июля и октября. Опцион, не использованный в течение срока действия, теря- ет силу. Риск покупателя ограничивается оплаченной ценой оп- циона. У продавца опциона риск на покупку теоретически неог- раничен. К опционным сделкам допускаются преимущественно ак- ции, имеющие большой оборот на бирже. Кроме того, компания, акции которой продаются с опциона- ми, должна регулярно публиковать промежуточные (предвари- тельные) балансы. Решение о допуске акций к опционной тор- говле принимает Правление биржи. Помимо сделок с опционами, широкое распространение на биржах получили также сделки с условными финансовыми фьючер- сами. С 80-хгодов возникла так называемая "компьютеризиро- ванная биржевая торговля". Ее смысл состоит в том, что од- новременно ведется торговля на Нью-Йоркской фондовой бирже и одной из бирж финансовых фьючерсов. Курсы фьючерсов меняются в соответствии с одним из биржевых индексов (большинство ин- дексных фьючерсов привязано к индексу SP 500). Однако между курсом фьючерсов и биржевым индексом всегда есть разрыв, возникающий из-за технических условий торговли и отсутствия перелива капитала между биржами. На этом разрыве, который называется "спрэд", и основывается получение прибыли при программной торговле. Покупая финансовый фьючерс и продавая акции, копирующие состав индекса SP 500, спекулянт ждет бла - гоприятного изменения "спрэда" и закрывает сделку, продавая фьючерс и покупая акции. Сами ценные бумаги в сделках не участвуют. После того, как торговая сделка с ценными бумагами произ- ведена на фондовой бирже, или через компьютеризованную авто- матическую систему, проводится еще ряд послеторговых опера- ций. Первая группа операций, включающая взаимные зачеты и расчеты (клиринг), обеспечивает своевременную доставку цен- ных бумаг продавцом покупателю и своевременный платеж поку- пателя продавцу. Вторая группа операций обеспечивает, чтобы компания-эмитент имела информацию о личности покупателя , или уполномоченного лица покупателя бумаг, с тем, чтобы иметь возможность уплачивать дивиденды или проценты. В США клиринг и расчеты осуществляется имеющимися почти при каждой бирже клиринговыми корпорациями, которые выполня- ют три основные функции: - сравнение, или согласование данных для каждой торговой сделки , чтобы выверить точный, согласованный контракт; - бухгалтерская "расчистка" всех торговых сделок с целью сведения к минимуму числа перемещений ценных бумаг между брокерами; - расчет, то есть отправка ценных бумаг между покупающими и продающими брокерами, обычно в обмен за платеж за отправ- ленные ценные бумаги. 4.КРУПНЕЙШИЕ ФОНДОВЫЕ БИРЖИ МИРА Ведущая роль в мировом биржевом обороте принадлежит се- годня именно фондовым биржам. В настоящее время в мире действует около 200 фондовых бирж.(см. таб.1). В США насчитывается 13 таких бирж, крупней- шей из которых не только в США, но и в мире является Нью-Йоркская фондовая биржа. Ее оборот составляет около 50% всего оборота фондовых бирж зарубежного мира. Значимость этой биржи может характеризовать и такой факт, что в 1990г.для торговых операций на этой бирже было допущено бо- лее 5600 различных акций и облигаций. Знаменитое место на американском фондовом рынке занимает и другая фондовая биржа - Америкен Сток Эксчейндж. Кроме этих двух, в США выделяются также такие биржи, как Среднезападная, Тихоокеанская, Бос- тонская фондовые биржи, Фондовая биржа Цинцинатти, а также Чикагская биржа опционов. В Великобритании насчитывается 22 фондовые биржи( в том числе в Лондоне, Глазго, Бирмингеме, Ливерпуле). Лондонская фондовая биржа является одним из ведущих мировых финансовых центров.Более половины обращающихся на ней ценных бу - маг - иностранного происхождения. Во Франции имеется 8 фон- довых бирж (Париж, Лион, Марсель, Лилль, Нанси, Бордо, Нант, Тулуза). Крупнейшая из них - Парижская фондовая биржа. В Германии - 7 фондовых бирж (Франкфурт-на -Майне, Дюссельдорф, Гамбург, Мюнхен, Штутгарт, Бремен, Ганновер). Крупнейшая - во Франкфурте-на-Майне. В Японии имеется 9 фондовых бирж (Токио, Нагоя, Киото, Осака, Хиросима, Коба, Ниигата, Фукуо- ка, Саппоро). Из них Токийская фондовая биржа "Кабута Хо" занимает по обороту третье место в мире после Нью-Йоркской и Лондонской.В Канаде 5 фондовых бирж (Монреаль, Торонто, Ван- кувер, Калгари, Виннипег). В каждой из названных стран действует своя национальная система бирж, характеризующаяся исторически сложившимися особенностями, которые определяют функционирования биржевой системы в целом, а также место конкретной биржи в ней. В за- висимости от функций в стране можно классифицировать как мо- ноцентрические и полицентрические. В первом случае в стране доминирует одна биржа, располо- женная в главном финансовом центре страны, а остальные имеют в основном местное значение (Англия, Япония, Франция). Нап- ример, во Франции обороты провинциальных бирж едва превышает 1% валовых оборотов биржевой системы. При моноцентрической системе иностранные фондовые ценности котируются только на одной - ведущей бирже.Так на Французских биржах запрещена котировка бумаг, представленных на Парижской бирже. При полицентрической системе в стране, наряду с главной биржей, имеется еще одна или несколько других крупных бирж ( Германия, Австрия, Канада), и иностранные ценные бумаги котируются на нескольких биржах. Например, в Швейцарии акции ряда иностранных компаний одновременно котируются на биржах Базеля, Цюриха, Женевы, Лозанны. В Германии центрами коти- ровки иностранных бумаг являются биржи Франкфурта-на-Майне, Дюссельдорфа, Мюнхена, Гамбурга. США по этой классификации можно отнести скорее к смешанной системе, поскольку, несмот- ря на лидерство Нью-Йоркской фондовой биржи, остальные биржи страны сохраняют довольно прочные позиции. Нью-Йоркская фондовая биржа была организована в 1792 го- ду после выпуска правительством США государственного займа в 80 млн.долларов для покрытия расходов в ходе революции. Но важное значение она приобрела только после первой мировой войны и уже в течение нескольких десятилетий не имеет себе равной среди бирж мира. Членами Нью-Йоркской фондовой биржи могут быть только физические лица лишь при условии , что что они приобрели "место" на бирже. Члены Нью-Йоркской фондовой биржи заключают операции меж- ду собой, не прибегая к помощи маклера. У соответствующих стоек в помещении биржи они сообщают котировки, полученные от биржевых слушателей. Ценные бумаги распределяются либо по стойкам, либо по от- раслям, либо в алфавитном порядке. Поручения, выдаваемые членами биржи в зависимости от вида операции, либо лимитмру- ются, либо принимаются неограниченно. На Нью-Йоркской фондовой бирже главным образом ведется кассовая торговля, срочные сделки ограниченны опционными сделками , распространена покупка ценных бумаг в кредит, при- этом наличными выплачивается около 30% курсовой стоимости. Токийская биржа основана в 1878 году. Торговля ведется как правило акциями внутренних эмитентов. Оборот ценных бу- маг с фиксированным доходом незначителен. В основном ведется кассовая торговля, срочный рынок как таковой отсутствует. Членами биржи являются маклерские фирмы, имеющие разреше- ние министра финансов на осуществление биржевых операций. Физические лица не могут быть членами биржи. Биржевые фирмы действуют через своих уполномоченных, выступающих в качестве регурярных членов биржи, посреднических фирм (сантори) и специальных брокеров. Регулярные члены биржи - маклерские фирмы, осуществляющие операции с ценными бумагами как за собственный счет, так и за счет клиентов. Сантори - маклерские фирмы, являющиеся посредниками между покупателями и продавцами, они концентрируют у себя спрос и устанавливают курс ценных бумаг. Специальные брокеры - фирмы, специализирующиеся на покуп- ке и продаже ценных бумаг между японскими биржами. Лондонская биржа - до первой мировой войны была ведущей. Имеет наибольший оборот твердопроцентных ценных бумаг, на ней ведется также торговля инвестиционными сертификатами, особенно высока доля иностранных бумаг. Большая часть сделок - кассовые операции, но практикуются также и опционные опе- рации. На английских биржах действуют также государственные брокеры, которые имеют поручение правительства размещать но- вые государственные займы и осуществлять другие операции с ценными бумагами государства. 5.ФОНДОВЫЕ БИРЖИ В РОССИИ В России первой была Петербургская биржа, основанная Пет- ром Великим (1723г.) В России фондовая и товарная биржа сос- тавляли одно учреждение, имели общую администрацию, правила, здание. Первоначально в России биржи распространялись очень медленно. К 1800 г. было только две биржи - Санкт-Петербург- ская и Одесская. Реформы 60-х гг. послужили импульсом для стимулирования биржевой торговли. К 1913г. в России было уже около 100 бирж. На российских биржах в начале нынешнего сто- летия котировались следующие финансовые активы: государс- твенные займы, облигации частных железных дорог, займы иностранных государств, займы различных городов России, ипо- течные бумаги, закладные листы, акции и облигации различных банков, страховых и транспортных обществ, торгово-промышлен- ных предприятий. Декретом СНК от 23 декабря 1917г. операции с ценными бумагами были запрещены, а декрет ВЦИК от 21 янва- ря 1918г. аккумулировал облигации государственных займов, выпущенных царским правительством. Однако в связи с крахом "военного коммунизма" и переходом к НЭПу, постепенно нача- лось оживление и в области оптовой рыночной торговли . В 1922г. вышли правительственные постановления о фондовых биржевых операциях и при товарных биржах начали организовы- ваться фондовые отделы. В них стали совершаться сделки по торговле иностранной валютой, векселями, чеками и другими платежными документами, драгоценными металлами в слитках, государственными и коммунальными ценными бумагами , облигаци- ями государственных и кооперативных организаций, акциями и облигациями акционерных обществ, отдельными иностранными ценными бумагами. Сделки по покупке, продаже и размену валю- ты и фондовых ценностей облагались особым государственным "гербовым сбором". Важную роль в валютных операциях играла Вечерняя фондовая биржа - "американка", работающая для удобства клиентов во второй половине дня. Она, в основном, собирала и направляла в русло общегосударственных капиталов- ложений частные капиталы. В конце 20-хгг. с "удушением" НЭПа и рынка покончено бы- ло и со всеми биржами. Новое поколение бирж возникает в на- шей стране в 90-хгг. - в мае 1990г. открывается Московская товарная биржа. В конце 1991 г. в стране было около 400 бирж и иных структур, называющих себя биржами. Только в Москве открылось более 20 бирж. Среди наиболее известных - Московс- кая Центральная фондовая биржа, Российская фондовая биржа, Южно-Уральская фондовая биржа и др. Но можно сказать, что российский фондовый рынок находится только в стадии формиро- вания и это формирование происходит у нас на глазах . Наличие налаженного фондового рынка - неотъемлемой части современной кредитно-финансовой системы, включает развитую систему фон- довых бирж. Остается надеяться, что это дело близжайшего бу- дущего в нашей стране. ПРИЛОЖЕНИЕ Таб.1 Крупнейшие фондовые биржи мира ------ ----------------------T----------------------¬ ¦ биржи ¦ оборот , млн.долларов ¦ +---------------------------+---------------- ------+ ¦ Нью-Йоркская ¦ 1023.2 ¦ ¦ Токийская ¦ 392.3 ¦ ¦ Средне-Западная (США) ¦ 79.1 ¦ ¦ Лондонская ¦ 76.4 ¦ ¦ Осакская ¦ 68.1 ¦ ¦ Тихоокеанская (США) ¦ 36.8 ¦ ¦ Торонтская ¦ 31.7 ¦ ¦ Американская ¦ 26.7 ¦ ¦ Амстердамская ¦ 20.0 ¦ ¦ Парижская ¦ 19.8 ¦ ¦ Филадельфийская ¦ 17.9 ¦ ¦ Бостонская ¦ 14.4 ¦ ¦ Стокгольмская ¦ 10.8 ¦ ¦ Монреальская ¦ 7.5 ¦ L------------ ---------------+----------------------- СПИСОК ИСПОЛЬЗУЕМОЙ ЛИТЕРАТУРЫ 1.В.В.Глухов, Ю.М.Бахрамов "Финансовый менеджмент" // Санкт-Петербург, 1995 2.Д.Н.Таганов "Акции и биржа: как приумножить, а не потерять ваши деньги" // Москва "Нова-пресс",1991 3." Как работает биржа" // ТОО"Вариант",1991 4. К.А.Улыбин "Брокер и биржа: пособие для брокеров и их клиентов" 5. Ю.И.Фединский, Р.Т.Юлдашев "Биржа:вчера, сегодня завтра" 6."Фондовые биржи" // "Рынок ценных бумаг" 3'93;2'93;1'93;