Міністерство освіти України
Запорізький Державний Університет
Економічний факультет
Реферат
Структура доказів, їх класифікація та вимоги, які до них пред'являються
Запоріжжя 2000
Введення ................................................. ................................................ 3
1. Доказовість як стандарт аудиту .............................................. . 4
2. Доказовість інформації ................................................ ........... 5
3. Структура і види аудиторських доказів ................................ 6
4. Вимоги, що пред'являються до доказів .............................. 9
Висновок ................................................. .......................................... 11
Список використаної літератури ............................................... ... 12
За допомогою аудиторського контролю різні рівні управління одержують інформацію про фактичний стан виробничої, комерційно-збутової, фінансової та іншої діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом і використання бюджетних коштів за призначенням.
В умовах ринку особливий інтерес у зацікавлених сторін викликає інформація про фінансову діяльність підприємства, її кінцевому результаті - прибуток або збиток. При цьому економічні інтереси державних органів управління та контролю, адміністрації підприємства, його засновників і працівників не збігаються.
Держава зацікавлена в одержанні підприємствами як можна більшого прибутку, а через прибуток - великих податків і різних зборів для покриття бюджетних асигнувань. Господарські суб'єкти прагнуть отримати якомога більше прибутку, скоротити податки і різні збори до держбюджету. У ряді випадків це досягається не за рахунок нарощування обсягів виробництва та покращення якості продукції, що випускається, а за рахунок шахрайства або шляхом спотворення облікових і звітних даних.
Крім того, достовірна інформація про підприємство потрібна для банків, що кредитують підприємство, фондових бірж, пускають в обіг цінні папери цього підприємства, його акціонерів. Таким чином, кожен господарюючий суб'єкт, банки та окремі фізично особи, які перебувають віл взаєминах з підприємством, зацікавлені в отриманні достовірної інформації про діяльність підприємства.
У цих умовах виникає необхідність в отриманні доказів про достовірність показників обліку, балансу і фінансової звітності. Такі докази можуть бути отримані при проведенні аудиторсько-ревізійних процедур незалежними аудиторами чи ревізорами.
Стандарти практичної роботи з аудиту встановлюють, що для визначення обсягу аудиту необхідно не тільки вивчити та проаналізувати внутрішній контроль, але й встановити, наскільки можна довіряти його висновкам.
Щоб отримати переконливі підстави для складання висновку, необхідно одержати досить доказові матеріали. Для цього використовують обстеження, перевірки, спостереження, інспекції, опитування, а також інші способи і прийоми документального і фактичного контролю.
Аудиторські докази повинні дозволити аудитору скласти тверда думка про перевіреній інформації та обгрунтувати допущені та приховані клієнтом обман або помилки (включаючи умисні). Перевіряються відомості, на яких грунтується висновок аудитора, повинні бути надійними і достовірними. Тим самим задовольняються потреби в об'єктивній інформації держави, власника підприємства та інших зацікавлених сторін.
У взаємозв'язку між собою знаходяться всі сторони діяльності підприємства: виробнича (господарська), постачальницька (комерційна), фінансова та ін Тому незалежно від поставлених цілей ревізія чи аудит не може обмежуватися якоюсь однією сторони діяльності підприємства, наприклад, тільки фінансової або тільки виробничої . Без вивчення взаємопов'язаних показників виробничої діяльності неможливо дати об'єктивні докази достовірності фінансової діяльності і навпаки.
Повна і всебічна оцінка діяльності підприємства і його платоспроможності, достовірності показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності повинна базуватися на принципах достатності і переконливості доказів.
Для отримання необхідних доказів у процесі ревізії та аудиту використовуються прийоми документального і фактичного контролю.
Аудитори повинні зібрати достатню кількість доказової інформації для складання висновку про фінансові звіти. Облікові записи (журнали, книги, керівництва по обліковій політиці, комп'ютерні файлу і т.п.) є інформацією про обліковому процесі, але недостатньою інформацією про фінансові звіти. Цю інформацію аудитори повинні отримати, грунтуючись на власних знаннях, перевірці документів і опитуванні співробітників компанії. Збір та аналіз інформації - це практичне здійснення аудиторської перевірки і база для висновків про відповідність фінансових звітів загальноприйнятим бухгалтерським принципам.
Щоб бути доказовою, інформація повинні бути реальною, доречною і неупередженою. В [Робертсон] приведений наступний перелік видів інформації (від більш цінною до менш цінної).
1. Власні знання аудитора, отримані в результаті його особистих спостережень і матеріальних обчислень. Вони зазвичай розглядаються як найбільш доказова інформація.
2. Документальна інформація, отримана безпосередньо з незалежних зовнішніх джерел (зовнішня інформація). Вона розглядається як доказова.
3. Документальна інформація, отримана і оброблена клієнтом на підставі відомостей, зібраних незалежно від системи обробки інформації клієнта (інформація і зовнішня, і внутрішня одночасно). Така інформація зазвичай розглядається як доказова, проте слід враховувати якість внутрішнього контролю.
4. Доказовість внутрішньої інформації, яка складається з документів, складених оброблених і зберігаються в інформаційній системі клієнта, зазвичай вважається низькою. Але якщо внутрішній контроль задовільний, така інформація використовується дуже широко. Іноді єдино доступною інформацією є внутрішня.
5. Найменш доказовими зазвичай вважаються усні та письмові повідомлення керівних працівників, директора, власників та службовців компанії. Вони повинні обов'язково підтверджуватися інформацією інших видів.
Визначаючи аудиторські процедури для збору інформації, аудитори повинні прагнути одержати найбільш доказову інформацію. Якщо зробити огляд або математичні підрахунки неможливо або дуже дорого, аудитори повинні отримати найбільш доказову інформацію в існуючих умовах.
Докази, необхідні або для підтвердження, або непідтвердження висновків, зроблених на основі даних фінансових документів, і, отже, для формування аудитором основи для видачі висновку, зазвичай виходять шляхом розробки та реалізації процедур аудиторської перевірки. Нижче описуються різні види доказів, одержуваних аудитором.
У Положенні про аудиторські стандарти SAS № 31 (AU, раздел326) вказується, що докази, необхідні для підтвердження обгрунтованості суджень, відображених у фінансових документах, включають базові дані з бухобліку та всю підтверджує інформацію, отриману аудитором. Вони складаються з бухгалтерських даних, з використанням яких були підготовлені фінансові документи, і включають журнали, бухгалтерські книги, комп'ютерні файли, посібники з ведення бухобліку, меморандуми і робочі записи, які підтверджують такі операції, як розподіл витрат, розрахунки та звірки.
Інформацію, що підтверджує базові докази, аудитор отримує як всередині підприємства, так і з зовнішніх джерел. Однак аналіз базових бухгалтерських даних недостатній для задоволення вимог третьої стандарту. Аудитор повинен бути задоволений якістю основних доказів, для чого він використовує підтверджує інформацію. Наприклад, зазвичай аудитор вважає за необхідне підтвердити надходження за відповідними рахунками для того, щоб підтвердити правильність сальдо.
Для отримання вагомих доказів аудитори використовують різні методи або процедури: опитування, спостереження, перевірка активів, підтвердження, аналіз документів, перерахунок та аналітичні процедури. Питання класифікації не має великої ваги. Важлива здатність аудитора оцінити кожен тип доказів, а також перевірити його надійність і відповідність.
Опитування. Одним з найпростіших шляхів досягнення зазначеної мети є проведення опитувань. Аудитор може провести опитування персоналу, керуючого ланки підприємства, а також третіх осіб. У всіх випадках оцінка аудитором відповідей є невід'ємною частиною процесу опитування.
Спостереження передбачає ведення прямого візуального спостереження за співробітниками підприємства, які виконують свої обов'язки. Воно може допомогти аудитору скласти думку про багато поточних аспектах діяльності підприємства і його співробітників.
Перевірка і розрахунок активів. Дозволяють аудитору отримати необхідні свідчення про фінансовий стан підприємства, а також про надійність ведення внутрішнього обліку і контролю.
Підтвердження. Передбачає отримання думки за фактом або умовами від третьої особи, бажано в письмовому вигляді. Залежно від конкретних умов практично будь-яка ділова операція, подія або бухгалтерський баланс можуть бути підтверджені третьою стороною.
Перевірка документів і записів. Включає в себе прочитання, вибірку та ознайомлення з документацією, проведення порівняння і вивірки.
Перерахунок. Передбачає повторення в цілому або частково процедур, використаних співробітниками підприємства, зокрема процедур обрахування та перевірки математичної точності розрахунків. Крім того, при проведенні оцінки розрахунків управлінської ланки, зробленого вибору і використовуваних принципів бухобліку аудитор може повторити всі дії управлінської ланки.
Аналітичні процедури. Представляють різновид перевірок фінансової інформації шляхом проведення досліджень та порівняння даних і тенденцій зміни. Аналітичні процедури передбачають аналіз бухгалтерських записів. Аналітичні процедури використовуються на ранніх етапах аудиту і полегшують аудитору процес планування інших процедур перевірки, наприклад, проведення перевірок на істотність, спрямованих на отримання конкретних свідчень, а також наприкінці аудиторської перевірки для загального аналізу фінансових документів.
Щоб бути корисним аудитору, доказ має бути і надійним. Визначення надійності, наведене FASB, також прийнятно в контексті доказів, одержуваних при проведенні аудиторської перевірки. Надійність - це якість інформації, яке забезпечує обгрунтоване відсутність в ній помилок і спотворень і відображення належної інформації.
На ступінь надійності доказів, одержуваних у процесі аудиторської перевірки, впливає безліч факторів: незалежність джерела; компетентність джерела; структура внутрішнього контролю; об'єктивність доказів.
Подвійна мета дотримання вимог стандартів аудиту полягає в отриманні необхідного ступеня впевненості на користь думки, що склався в ході аудиторської перевірки, та проведення перевірки з максимальною ефективністю. Тому на додаток до обгрунтованості та надійності доказів аудитор повинен визначити їх придатність, своєчасність, а також вартість.
Для перевірки певного виду даних, відображених у фінансових документах, аудитор повинен мати два джерела або використовувати стільки ж методів отримання доказів.
Достатність обсягу доказів. Визначення достатності обсягу доказів являє собою проблему, яка полягає в ухваленні рішення з питання, який їх обсяг є достатнім, щоб аудитор був упевнений в правильності наявного у нього думки. Достатність обсягу доказів залежить як від того, наскільки ретельно аудитор їх шукає, так і від його здатності оцінити їх об'єктивність.
2. Аудиторські докази повинні дозволити аудитору скласти тверда думка про перевіреній інформації та обгрунтувати допущені та приховані клієнтом обман або помилки (включаючи умисні). Перевіряються відомості, на яких грунтується висновок аудитора, повинні бути надійними і достовірними
3. Для отримання вагомих доказів аудитори використовують різні методи або процедури: опитування, спостереження, перевірка активів, підтвердження, аналіз документів, перерахунок та аналітичні процедури.
4. Детальне розуміння третього стандарту аудиту практичної роботи важливо для всіх етапів аудиторського процесу. Цей стандарт включає як «компетентність», так і «достатність» доказів. Під компетентністю докази мається на увазі його доречність і надійність; достатність залежить від ступеня впевненості, яка, на думку аудитора, необхідна для підкріплення думки, що фінансові звіти не фальсифіковані.
2. Баришніков Н.П. Організація і методика проведення загального аудиту. М.: Філін, 1995.
3. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. К.: Вища школа, 1994.
4. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. К.: Вища школа, 1999
5. Робертсон Дж. Аудит. М.: Контакт, 1993.
Запорізький Державний Університет
Економічний факультет
Реферат
Структура доказів, їх класифікація та вимоги, які до них пред'являються
Запоріжжя 2000
Зміст
"1-3" Зміст ............................................ ................................................ 2Введення ................................................. ................................................ 3
1. Доказовість як стандарт аудиту .............................................. . 4
2. Доказовість інформації ................................................ ........... 5
3. Структура і види аудиторських доказів ................................ 6
4. Вимоги, що пред'являються до доказів .............................. 9
Висновок ................................................. .......................................... 11
Список використаної літератури ............................................... ... 12
Введення
За допомогою аудиторського контролю різні рівні управління одержують інформацію про фактичний стан виробничої, комерційно-збутової, фінансової та іншої діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом і використання бюджетних коштів за призначенням. В умовах ринку особливий інтерес у зацікавлених сторін викликає інформація про фінансову діяльність підприємства, її кінцевому результаті - прибуток або збиток. При цьому економічні інтереси державних органів управління та контролю, адміністрації підприємства, його засновників і працівників не збігаються.
Держава зацікавлена в одержанні підприємствами як можна більшого прибутку, а через прибуток - великих податків і різних зборів для покриття бюджетних асигнувань. Господарські суб'єкти прагнуть отримати якомога більше прибутку, скоротити податки і різні збори до держбюджету. У ряді випадків це досягається не за рахунок нарощування обсягів виробництва та покращення якості продукції, що випускається, а за рахунок шахрайства або шляхом спотворення облікових і звітних даних.
Крім того, достовірна інформація про підприємство потрібна для банків, що кредитують підприємство, фондових бірж, пускають в обіг цінні папери цього підприємства, його акціонерів. Таким чином, кожен господарюючий суб'єкт, банки та окремі фізично особи, які перебувають віл взаєминах з підприємством, зацікавлені в отриманні достовірної інформації про діяльність підприємства.
У цих умовах виникає необхідність в отриманні доказів про достовірність показників обліку, балансу і фінансової звітності. Такі докази можуть бути отримані при проведенні аудиторсько-ревізійних процедур незалежними аудиторами чи ревізорами.
1. Доказовість як стандарт аудиту
Аудиторська робота будується на основі стандартів. Аудиторські стандарти об'єднані в три групи: загальні стандарти аудиту, стандарти практичної роботи і стандарти складання висновку.Стандарти практичної роботи з аудиту встановлюють, що для визначення обсягу аудиту необхідно не тільки вивчити та проаналізувати внутрішній контроль, але й встановити, наскільки можна довіряти його висновкам.
Щоб отримати переконливі підстави для складання висновку, необхідно одержати досить доказові матеріали. Для цього використовують обстеження, перевірки, спостереження, інспекції, опитування, а також інші способи і прийоми документального і фактичного контролю.
Аудиторські докази повинні дозволити аудитору скласти тверда думка про перевіреній інформації та обгрунтувати допущені та приховані клієнтом обман або помилки (включаючи умисні). Перевіряються відомості, на яких грунтується висновок аудитора, повинні бути надійними і достовірними. Тим самим задовольняються потреби в об'єктивній інформації держави, власника підприємства та інших зацікавлених сторін.
У взаємозв'язку між собою знаходяться всі сторони діяльності підприємства: виробнича (господарська), постачальницька (комерційна), фінансова та ін Тому незалежно від поставлених цілей ревізія чи аудит не може обмежуватися якоюсь однією сторони діяльності підприємства, наприклад, тільки фінансової або тільки виробничої . Без вивчення взаємопов'язаних показників виробничої діяльності неможливо дати об'єктивні докази достовірності фінансової діяльності і навпаки.
Повна і всебічна оцінка діяльності підприємства і його платоспроможності, достовірності показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності повинна базуватися на принципах достатності і переконливості доказів.
Для отримання необхідних доказів у процесі ревізії та аудиту використовуються прийоми документального і фактичного контролю.
2. Доказовість інформації
Необхідна інформація може бути якісної або кількісної, вона може безпосередньо впливати на аудиторський рішення, а може бути тільки допоміжною. Завдання аудиторів - зібрати і оцінити достатня кількість компетентних відомостей, щоб створити логічно обгрунтовану базу для прийняття рішень. Дані мають важливі кількісні та якісні характеристики, а процес їх збору - істотна частина аудиторської роботи.Аудитори повинні зібрати достатню кількість доказової інформації для складання висновку про фінансові звіти. Облікові записи (журнали, книги, керівництва по обліковій політиці, комп'ютерні файлу і т.п.) є інформацією про обліковому процесі, але недостатньою інформацією про фінансові звіти. Цю інформацію аудитори повинні отримати, грунтуючись на власних знаннях, перевірці документів і опитуванні співробітників компанії. Збір та аналіз інформації - це практичне здійснення аудиторської перевірки і база для висновків про відповідність фінансових звітів загальноприйнятим бухгалтерським принципам.
Щоб бути доказовою, інформація повинні бути реальною, доречною і неупередженою. В [Робертсон] приведений наступний перелік видів інформації (від більш цінною до менш цінної).
1. Власні знання аудитора, отримані в результаті його особистих спостережень і матеріальних обчислень. Вони зазвичай розглядаються як найбільш доказова інформація.
2. Документальна інформація, отримана безпосередньо з незалежних зовнішніх джерел (зовнішня інформація). Вона розглядається як доказова.
3. Документальна інформація, отримана і оброблена клієнтом на підставі відомостей, зібраних незалежно від системи обробки інформації клієнта (інформація і зовнішня, і внутрішня одночасно). Така інформація зазвичай розглядається як доказова, проте слід враховувати якість внутрішнього контролю.
4. Доказовість внутрішньої інформації, яка складається з документів, складених оброблених і зберігаються в інформаційній системі клієнта, зазвичай вважається низькою. Але якщо внутрішній контроль задовільний, така інформація використовується дуже широко. Іноді єдино доступною інформацією є внутрішня.
5. Найменш доказовими зазвичай вважаються усні та письмові повідомлення керівних працівників, директора, власників та службовців компанії. Вони повинні обов'язково підтверджуватися інформацією інших видів.
Визначаючи аудиторські процедури для збору інформації, аудитори повинні прагнути одержати найбільш доказову інформацію. Якщо зробити огляд або математичні підрахунки неможливо або дуже дорого, аудитори повинні отримати найбільш доказову інформацію в існуючих умовах.
3. Структура і види аудиторських доказів
У третьому стандарті, що регламентує порядок роботи аудиторів, зазначається: «Досить вагомі докази слід отримувати шляхом проведення перевірок, спостережень, опитувань і отримання підтверджень стосовно фінансових документів, що вивчаються під час проведення аудиторської перевірки» (AU, розділ 326.01).Докази, необхідні або для підтвердження, або непідтвердження висновків, зроблених на основі даних фінансових документів, і, отже, для формування аудитором основи для видачі висновку, зазвичай виходять шляхом розробки та реалізації процедур аудиторської перевірки. Нижче описуються різні види доказів, одержуваних аудитором.
У Положенні про аудиторські стандарти SAS № 31 (AU, раздел326) вказується, що докази, необхідні для підтвердження обгрунтованості суджень, відображених у фінансових документах, включають базові дані з бухобліку та всю підтверджує інформацію, отриману аудитором. Вони складаються з бухгалтерських даних, з використанням яких були підготовлені фінансові документи, і включають журнали, бухгалтерські книги, комп'ютерні файли, посібники з ведення бухобліку, меморандуми і робочі записи, які підтверджують такі операції, як розподіл витрат, розрахунки та звірки.
Інформацію, що підтверджує базові докази, аудитор отримує як всередині підприємства, так і з зовнішніх джерел. Однак аналіз базових бухгалтерських даних недостатній для задоволення вимог третьої стандарту. Аудитор повинен бути задоволений якістю основних доказів, для чого він використовує підтверджує інформацію. Наприклад, зазвичай аудитор вважає за необхідне підтвердити надходження за відповідними рахунками для того, щоб підтвердити правильність сальдо.
Для отримання вагомих доказів аудитори використовують різні методи або процедури: опитування, спостереження, перевірка активів, підтвердження, аналіз документів, перерахунок та аналітичні процедури. Питання класифікації не має великої ваги. Важлива здатність аудитора оцінити кожен тип доказів, а також перевірити його надійність і відповідність.
Опитування. Одним з найпростіших шляхів досягнення зазначеної мети є проведення опитувань. Аудитор може провести опитування персоналу, керуючого ланки підприємства, а також третіх осіб. У всіх випадках оцінка аудитором відповідей є невід'ємною частиною процесу опитування.
Спостереження передбачає ведення прямого візуального спостереження за співробітниками підприємства, які виконують свої обов'язки. Воно може допомогти аудитору скласти думку про багато поточних аспектах діяльності підприємства і його співробітників.
Перевірка і розрахунок активів. Дозволяють аудитору отримати необхідні свідчення про фінансовий стан підприємства, а також про надійність ведення внутрішнього обліку і контролю.
Підтвердження. Передбачає отримання думки за фактом або умовами від третьої особи, бажано в письмовому вигляді. Залежно від конкретних умов практично будь-яка ділова операція, подія або бухгалтерський баланс можуть бути підтверджені третьою стороною.
Перевірка документів і записів. Включає в себе прочитання, вибірку та ознайомлення з документацією, проведення порівняння і вивірки.
Перерахунок. Передбачає повторення в цілому або частково процедур, використаних співробітниками підприємства, зокрема процедур обрахування та перевірки математичної точності розрахунків. Крім того, при проведенні оцінки розрахунків управлінської ланки, зробленого вибору і використовуваних принципів бухобліку аудитор може повторити всі дії управлінської ланки.
Аналітичні процедури. Представляють різновид перевірок фінансової інформації шляхом проведення досліджень та порівняння даних і тенденцій зміни. Аналітичні процедури передбачають аналіз бухгалтерських записів. Аналітичні процедури використовуються на ранніх етапах аудиту і полегшують аудитору процес планування інших процедур перевірки, наприклад, проведення перевірок на істотність, спрямованих на отримання конкретних свідчень, а також наприкінці аудиторської перевірки для загального аналізу фінансових документів.
4. Вимоги, що пред'являються до доказів
Значимість доказів. Аудитор повинен прийняти рішення про те, чи є отримане доказ надійним і корисним (значуще доказ) і чи достатньо отримано вагомих доказів. Значимість докази залежить від його надійності та походження. Доказ має володіти даними властивостями для того, щоб впливати на формування думки аудитора з фінансових документів. Кожна група отриманих доказів проходить оцінку її корисності. Доказ є настільки корисним, наскільки воно дозволяє вирішити зазначені проблеми.Щоб бути корисним аудитору, доказ має бути і надійним. Визначення надійності, наведене FASB, також прийнятно в контексті доказів, одержуваних при проведенні аудиторської перевірки. Надійність - це якість інформації, яке забезпечує обгрунтоване відсутність в ній помилок і спотворень і відображення належної інформації.
На ступінь надійності доказів, одержуваних у процесі аудиторської перевірки, впливає безліч факторів: незалежність джерела; компетентність джерела; структура внутрішнього контролю; об'єктивність доказів.
Подвійна мета дотримання вимог стандартів аудиту полягає в отриманні необхідного ступеня впевненості на користь думки, що склався в ході аудиторської перевірки, та проведення перевірки з максимальною ефективністю. Тому на додаток до обгрунтованості та надійності доказів аудитор повинен визначити їх придатність, своєчасність, а також вартість.
Для перевірки певного виду даних, відображених у фінансових документах, аудитор повинен мати два джерела або використовувати стільки ж методів отримання доказів.
Достатність обсягу доказів. Визначення достатності обсягу доказів являє собою проблему, яка полягає в ухваленні рішення з питання, який їх обсяг є достатнім, щоб аудитор був упевнений в правильності наявного у нього думки. Достатність обсягу доказів залежить як від того, наскільки ретельно аудитор їх шукає, так і від його здатності оцінити їх об'єктивність.
Висновок
1. Щоб отримати переконливі підстави для складання висновку аудиту, необхідно отримати достатньо доказові матеріали. Для визначення критеріїв суттєвості доказів і їх достовірності розглядаються доказів, які мають істотне значення для достовірності висновків аудиту. При виявленні аудитом недоліків у суб'єктів господарювання істотні зараховуються, а несуттєві - ігноруються.2. Аудиторські докази повинні дозволити аудитору скласти тверда думка про перевіреній інформації та обгрунтувати допущені та приховані клієнтом обман або помилки (включаючи умисні). Перевіряються відомості, на яких грунтується висновок аудитора, повинні бути надійними і достовірними
3. Для отримання вагомих доказів аудитори використовують різні методи або процедури: опитування, спостереження, перевірка активів, підтвердження, аналіз документів, перерахунок та аналітичні процедури.
4. Детальне розуміння третього стандарту аудиту практичної роботи важливо для всіх етапів аудиторського процесу. Цей стандарт включає як «компетентність», так і «достатність» доказів. Під компетентністю докази мається на увазі його доречність і надійність; достатність залежить від ступеня впевненості, яка, на думку аудитора, необхідна для підкріплення думки, що фінансові звіти не фальсифіковані.
Список використаної літератури
1. Адамс Р. Аудит. М.: Юніті, 1995.2. Баришніков Н.П. Організація і методика проведення загального аудиту. М.: Філін, 1995.
3. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. К.: Вища школа, 1994.
4. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. К.: Вища школа, 1999
5. Робертсон Дж. Аудит. М.: Контакт, 1993.