Соціологія гендерної рівності
Протягом останніх років мало ділянок соціології досягли такого розвитку або займають центральне місце в цій дисципліні, як вивчення гендерних відносин. Більшою мірою це відображає зміни в самому суспільстві.
Питання, пов'язані з особливостями статі людини та її психологічними відмінностями, останнім часом входять в число найбільш активно-обговорюваних у суспільстві. Дана проблема хвилює уми багатьох сучасних соціологів і психологів таких як Ентоні Гіденс, Шон Берн, Євген Ільїн, Світлана Айвазова, Ірина Жеребкина.
Вважається, що вперше поняття «гендер» було введено в науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлер у роботі «Стать і гендер: про розвиток мужності і жіночності» (1968). «Гендер» він розглядав як поняття, яке виражає психологічні, соціальні, культурні особливості особистості. Тому не обов'язково пов'язувати буття жінки з «жіночністю», а буття чоловіка з «мужнім» поведінкою. Такий підхід був підтриманий багатьма соціологами, він став основоположником нового напрямку соціальних досліджень - гендерних.
Українська дослідниця Наталія Лавриненко пропонує розглянути гендер одночасно як соціальний інститут і на індивідуальному рівні. Елементами гендеру як соціального інституту є:
- Гендерні статуси, тобто соціально обумовлені суспільством ролі, норми, поведінка, жестикуляція, емоції;
- Гендерна поділ праці (робота жіноча / чоловіча);
- Гендерні сексуальні сценарії. (Нормативні образи прояви сексуального бажання і поведінки в залежності від гендерного статусу);
- Гендерні якості особистості.
На індивідуальному рівні гендер можна розглянути:
- Категорії біологічної статі, зумовлені з народження і засновані на наявності певних фізичних ознак;
- Гендерна ідентичність (приналежність до певної статі);
- Гендерний шлюбний і репродуктивний статус (участь у шлюбі або відмова від нього; сімейні ролі);
- Гендерна презентація себе як особистості, яка має відповідні якості, за допомогою одягу, косметики, аксесуарів.
Тобто, якщо з підлогою пов'язані тільки фізичні особливості будови тіла, то з гендером - психологічні, соціальні, культурні відмінності між чоловіком і жінкою.
Нормативні уявлення і установки, якими мають бути і, отже, чим повинні займатися чоловіки і жінки у цьому суспільстві і в даний час детермінують існування таких понять як маскулінність і фемінінність. Вони визначають нашу гендерну ідентичність і прямо пов'язані з нашими уявленнями про себе та інших.
Маскулінність асоціюється з активністю, незалежністю, самовпевненістю, а фемінінність - із залежністю, боязкістю, сентиментальністю. Вищий рівень зв'язку якостей маскулінності і фемінінності, досягнутий однією особистістю, свідчить про її андрогінності.
Андрогінна особистість має великий вибір варіантів моделювання поведінки. Професор психології Сандра Бем (США) пояснює андрогінність як індивідуальну особливість людини залежно від конкретних ситуативних умов діяти одночасно по-жіночому і по-чоловічому.
Гендер виступає в якості важливого критерію категоризації почасти й тому, що в нашому суспільстві постійно йдеться про важливу роль гендерних відмінностей. Телебачення, література і народний фольклор дуже часто зображують чоловіків і жінок істотами, зовсім несхожими один на одного. Батьки, вчителі і однолітки також часто підштовхують дітей звертати особливу увагу на гендер, і як наслідок у тих з'являються думки, що чоловіки і жінки різняться між собою не тільки статурою. Діти помічають, що чоловіки і жінки прагнуть виглядати по-різному і робити різні речі. Подібне переконання виходить у них при спостереженні за такими представниками суспільства, як, наприклад, їх батьки.
Дослідники гендерних стереотипів Ешмор і Дель Бока (Ashmore & Del Boca, 1979) були одними з перших, хто припустив, що статеві стереотипи впливають на нашу поведінку по відношенню до інших людей і можуть викликати відповідні дії, що відповідають нашим очікуванням.
Поділ праці на основі статевої належності притаманне всім культурам, як притаманні їм гендерні стереотипи, диференційована соціалізація хлопчиків і дівчаток і більш низький статус і менші владні можливості жінок порівняно з чоловіками.
Поділ праці за статевою ознакою починається в дитинстві. У цілому, батько проводять з дітьми приблизно третину того часу, який їм присвячують матері. Жінки в усьому світі виконують велику частину домашніх обов'язків, навіть коли вони працюють поза домом.
Історично склалося так, що практично в будь-якій культурі жінки і чоловіки виконували різну роботу. За даними ООН (1991), в усьому світі робочі місця розділені за статевою ознакою.
Жінки обмежені «скляною стелею», який не дозволяє їм займати керівні позиції, і вони часто стикаються з так званої «прихованої» дискримінацією на ринку праці. А також є тенденція - різкого зниження участі жінок у процесі прийняття рішень і в політичному житті.
Зараз у багатьох суспільствах здійснюється спроба інтегрувати якомога більше жінок у владні та управлінські бізнес структури. Переважно так роблять дуже успішні країни. Це держави, які розуміють, що без жінок неможливо досягти прогресу ні в суспільстві, ні в політиці, ні в економіці. Варто поглянути на ту ж Норвегію, яка з 2006 року має закон, за яким 40% членів всіх наглядових рад мають бути жінки. Якщо компанії цей закон порушують, то це загрожує штрафними санкції. Схожим чином діє і прем'єр-міністр Іспанії. Половина міністрів в іспанському уряді - це жінки. Схожі тенденції спостерігаються і в азіатських країнах. Мова йде не про те, як розвинута країна. Мова йде, перш за все, про те, що жінки мають право голосу.
Політичне змагання у другому турі президентських виборів 2010 року в Україну - це не лише змагання політичних партій, уявлень про внутрішній і зовнішній політиці або про пристрій економіки, а ще й дуель між чоловіком і жінкою.
Те, що права жінок в Україні утискають, легко доводиться цифрами. За статистикою, заробітна плата жінок складає 73,7% від заробітної плати чоловіків на аналогічних посадах. Жінки працюють на 4-6 годин більше в домашньому господарстві, але ця робота не враховується як продуктивна і не враховується у пенсійних схемах.
За даними Інституту Демографії Україні, лише 5-10% жінок контролюють в Україні економічні ресурси. За статистикою Держкомстату, тільки 38% з числа приватних підприємців становлять жінки.
У політиці жінок теж критично мало. Приміром, з числа вітчизняних парламентаріїв лише 8,2% жінок. У той же час в Європарламенті число жінок-політиків досягає 35%. У Швеції жінок-парламентаріїв 47%, у Фінляндії - 41,5%, в Болгарії - 21,7%, в Естонії - 20,8%, у Польщі - 20,2%, в Латвії - 20%.
Замість того, щоб дивитися на чоловіків і жінок як представників двох різних груп, людей треба заохочувати до створення громадських інститутів, у яких ніхто нікого не розглядає як ворога. Також важливо, щоб обидва гендеру при оцінці поведінки один одного не вдавалися б до стереотипів, не вважали прояв слабкості фактом неминучим, обумовленим вродженою схильністю. Натомість людям потрібно фокусувати увагу на ситуаційних причини відмінностей між гендером. Це дасть нам велику надію на зміни і буде направляти наші зусилля на те, щоб ці зміни відбулися якомога швидше.
Соціальна гендерна психологія перемикає нашу увагу з біології на ситуативні та соціальні сили, що лежать в основі поділу на чоловіків і жінок, і тим самим забезпечує нас вказівками щодо того, як можна домогтися гендерної рівності. У той же час соціальна психологія пояснює, чому зміни в гендерних ролях і стереотипах будуть протікати повільно і мати невизначений характер у відсутності погоджених зусиль. Ці зусилля зазвичай виходять від жінок, але зміни можуть відбуватися більш швидкими темпами, якщо ми визнаємо, що традиційні ролі несправедливі, не підходять для сучасного суспільства і обмежують не тільки жінок, а й чоловіків.
***
На сьогоднішній день роль жінки в суспільстві багатократно зросла, як в економічній, соціальній, так і в політичній сфері суспільного життя. Але все це результат довгої і завзятої боротьби, яку вели жінки протягом кількох століть, жертвуючи всім: сім'єю, благополуччям, іноді власним життям. Нерідко жінка виявляється мудрішим багатьох чоловіків і таким чином надовго утримується при владі, прикладом служить правління королеви Єлизавети, прем'єр-міністра Англії Маргарет Тетчер.
Просування по шляху гендерної рівності у великій мірі залежить від усвідомлення і систематичного звернення на всіх рівнях - від парламенту до місцевих адміністративних органів, підприємств, родин і окремих людей - до специфічних і часто різних між собою проблем і потреб жінок і чоловіків.
Відстоюючи принцип гендерної рівності, ми виступаємо за рівність прав, соціальну справедливість, продуктивність праці та розвиток бізнесу. Таким чином, роблячи ще один крок назустріч загальному соціальному прогресу.
Література
1. Костюк В.В. Феміністська методологія / / Соціологія: Енциклопедія. Мінськ, 2003.
2. Світлана Айвазова, «Гендерна рівність у контексті прав людини», Москва - 2001
3. Шон Бурн, «Гендерна психологія», видавництво: Прайм-Еврознак, 2007 р.
4. Http: / / www. Rfi. Fr /