1. Оскільки російська мова домінує в усіх сферах спілкування, циганська мова виступає як один із знаків етнічної приналежності (як одяг, соматика, спосіб життя в цілому) [Шаповал 1995: 164].
Зразок письмового дискурсу чоловіки середнього віку з Миколаївської обл. (Обсяг 4,5 стор машинопису, 6 листів двомовному адресату) дає наступний розподіл за мовами: росіяни фрагменти - 71%, циганські - 29%. По-циганськи написані: (а) вітання, подяки, вибачення, тобто етикетні зачин; (б) благі побажання, звичайні і для усного спілкування, в кінці листів; (в) питання про спільних знайомих (циган); (г) про гроші і ціни; (д) підсумкові фрази в російських абзацах, що дають емоційну або моральну оцінку повідомлення; (е) конкретні поради з "приватним" питанням (наприклад: "Сир пучела гаже соске на авьян .., пхенеса кай ту упав адава ничі нажінес, одо ісис вавір мануш", "напиши романес зі бічавеса"). За листами коливання частки циганського тексту становить розкид від 10 до 43%.
Можна зробити висновок, що значущим є не відсоток циганських "розмов", а перемикання на циганський у зв'язку з певним колом тем.
2. Специфічна маркированность рідної мови пов'язана з її високим статусом, усвідомленими носієм як загальна позитивна конотація. У зв'язку з цим хочеться звернутися до особливих сторонам мовного етикету: на відміну від російського рис, циганське Бенг (вимовлене в гостях, у чужій машині) може викликати у відповідь формулу оберега "Те перел по тиро Шоро!" ("Хай впаде на твою голову");
слово повія при обговоренні мильної опери допустимо, але замість Лубни вживається раклорі дівчина (не циганка).
3. Репліка на рідній мові характеризується щодо вищої емфатічностью, категоричністю: наприклад, ставить крапку в суперечці матері з сином-підлітком ("ДАТ авела, лела ТЕ кошел!") Після довгих сперечань по-російськи.
4. Циганські слова, невідомі в активі сім'ї, подібним статусом не володіють (буhло, фелда, фенштра - не циганські, на думку молодих людей). З іншого боку, оцінюються як циганські улюблені слова, обороти старших родичів: "Караул!" або "без вини винен виявився". Цей тип пуризму зумовлює труднощі впровадження будь-якого міждіалектного койне.
5. Система способів морфологічної адаптації різних частин мови при ситуативній запозиченні з російської в циганський дозволяє "перелицювати" будь-який техст. Автоматизм подібних трансформацій "по-циганськи-романес" добре усвідомлюється і в художніх текстах використовується помірно.
6.В системі способів адаптації увагу дослідників привернула так звана "парокситонні іменних запозичень зі слов'янських". Представляється більш доречним говорити про звільнення від наголосу кінцевого складу іменний основи. Його ударних в непрямих відмінках і ненаголошеності в називному - це таке ж засіб диференціації непрямих і прямого відмінків, як чергування формантов -ес-/-0, -ес-/-о-ударное, -а-/-і,-ен-/ -а, -ен-/-е в споконвічних іменах. Зокрема, це важливо для перенесення категорії одухотвореності на запозичені слов'янські імена: дикхтем Маша, другос, але река, велике, видак ("бачив я Машу, друга, але річку, велосипед, відеомагнітофон"), при називному Маша, друго. Вирівнювання дає: весна, Душа (ім'я, від душу), але наголос на третьому від кінця залишається: рекіца, гожінько, телевізорі.
Список літератури
В. В. Шаповал. "СВОЄ" І "ЧУЖЕ" З ТОЧКИ ЗОРУ НОСІЯ ЦИГАНСЬКОГО МОВИ