ЛСП02-40 | 2 | ЛБ36 | 144 |
| Майданчик для зважування | 2,5 х1, 8х3, 17 | вологе | 30 × 10 × 10 |
| 100 | Г-0, 8 | НСП21 | 1 | Б220-230-100 | 100 |
| Службове приміщення | 6,3 х3, 1х3, 17 | сухе | 50 × 30 × 10 |
| 150 | Г-0, 8 | ЛСП02-40 | 2 | ЛБ36 | 144 |
| Санвузол | 3,1 х2, 2х3, 17 | сире | 50 × 30 × 10 |
| 50 | Пол | НСП21 | 1 | Б220-230-60 | 60 |
| Коридор | 14,3 х6, 3х3, 17. 4,5 х2, 7х3, 17, 3х2, 9х3, 17 | сире | 30 × 10 × 10 |
| 50 | Пол | ЛСП18-40 | 6 1 1 | ЛБ36 | 288 | Умовно розбито на три | Вуличне освітлення | - | - | - | - | - | - | ПСХ | 5 | Б220-230-60 | 300 |
|
3. Розрахунок електричних мереж освітлювальних установок 3.1 Вибір напруги та схеми живлення електричної мережі У загальному випадку вибір напруги електричної мережі освітлювальної установки визначається ступенем небезпеки ураження людей і тварин електричним струмом в розглянутому приміщенні. У приміщеннях без підвищеної небезпеки напруга 220 В допускають для всіх світильників загального призначення незалежно від висоти їх установки. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних при установці світильників з лампами розжарювання на висоті більше 2,5 м над підлогою або обслуговуючої майданчиком так само допускають напругу 220 В. При висоті підвісу менше 2,5 м повинні застосовувати світильники, конструкція яких виключає можливість доступу до лампи без спеціальних пристосувань, або напруга має бути не вище 42 В. Дозволяється встановлення світильників з люмінесцентними лампами на висоті менше 2,5 за умови, що їх контактні частини будуть недоступні для випадкових дотиків. Світильники місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання в приміщеннях без підвищеної небезпеки повинні харчуватися напругою 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних - не вище 42 В. Для живлення переносних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних також повинно застосовуватися напруга не вище 42 В. При цьому застосовують трансформатори типу ОСОВ-0.25 і ТСЗІ. У випадках, якщо небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням працюючого, зіткненням з великими металевими добре заземленими поверхнями, харчування переносних світильників повинно бути не вище 12 В. Найбільш часто для живлення електричного освітлення в сільськогосподарському виробництві застосовують систему трифазного струму з глухим заземленням нейтралі напругою 380/220 В. Джерела світла при цьому підключають, як правило, на фазну напругу. Газорозрядні лампи високого тиску (ДРЛ, ДРІ, ДНаТ, ДКсТ та ін), розраховані на напругу 380 В, допускається підключати на лінійну напругу 380 В системи 380/220 В. Освітлювальні і опромінювальні мережі, що прокладаються від джерел живлення до споживачів, складаються з групових і пі танучих ліній. Групові лінії прокладають від групових щитків до світильників або опромінювачів і штепсельних розеток. До лiнiй живлення відносять ділянки мережі від джерела живлення до групових щитків. Живильні лінії зазвичай виконують п'ятипровідні (трифазними), а групові - три - та чотирипровідними в залежності від навантаження і довгі. Живильні лінії можуть бути магістральними, радіальними або радіально-магістральними. Найбільш широке поширення на сільськогосподарських підприємствах знайшли радіально-магістральні схеми. Схеми живлення освітлювальної або опромінювальним установки вибирають за такими умовами: надійність електропостачання, економічність (мінімальні капітальні та експлуатаційні витрати), зручність в управлінні і простота експлуатації. Радіальні мережі в порівнянні з магістральними мають менший переріз проводів, менші зони аварійного режиму при несправності в живильних мережах, але більшу загальну довжину. Необхідність застосування радіальної мережі може бути також викликана умовами взаємної планування місць підстанцій і освітлювальних щитків, при яких траса магістральної живильної мережі буде надмірно подовжена. Застосування чисто магістральної мережі доцільно для скорочення загальної протяжності. У місці розгалуження лінії встановлюють розподільний пункт, від якого можуть відходити як магістральні, так і радіальні групові лінії. При плануванні мережі можливі різні варіанти її виконання, навіть у межах однієї радіально магістральної системи. Якщо застосування одного варіанту не очевидно, тоді необхідно вдаватися до техніко-економічного зіставлення варіантів. Приміщення належить до приміщенням без підвищеної небезпеки. ПУЕ в цьому випадку допускає застосування напруги 220В. При цьому конструкція світильника повинна виключати доступ до лампи без спеціальних пристосувань (для світильників з лампами розжарювання) і випадковий дотик до контактних частинам (для світильників з люмінесцентними лампами). 3.2 Визначення кількості і місць розташування групових щитків, вибір їх типу і компонування траси мережі Кількість групових щитків освітлювальної установки визначають, виходячи з розмірів будівлі і рекомендованої протяжності групових ліній. Приймають довжину чотирипровідних трифазних групових ліній напругою 380/220В рівною 80 м, напругою - 220/127 В - 60 м і, відповідно, двопровідних однофазних - рівною 35 м і 25 м. Однофазні групові лінії доцільно застосовувати в невеликих конторах, а також в середніх приміщеннях при установці в них світильників з лампами розжарювання потужністю до 200 Вт і з люмінесцентними лампами. Застосування трифазних групових ліній економічно у великих приміщеннях (пташниках, корівниках і т.д.), освітлюваних як лампами розжарювання, так і газорозрядними лампами. Орієнтовна кількість групових щитків можна визначити за формулою: (3.1) де n щ - рекомендована кількість групових щитків, шт.; А, В - довжина і ширина будівлі, м; r - рекомендована довжина групової лінії, м. Для зменшення протяжності і перетину проводів групової мережі щитки встановлюють по можливості в центрі електричного навантаження, координати якого ; (3.2) де х ц, у ц - координати центру електричних навантажень в координатних осях х, у; Р i - потужність i-й електричного навантаження, кВт; х i, у i - координати i-й електричного навантаження в координатних осях х, у; При виборі місць встановлення групових освітлювальних щитків враховують також і те, що групові щитки, призначені для управління джерелами оптичного випромінювання, встановлюють у місцях, зручних для обслуговування: проходах, коридор ax і на сходових клітинах. Щитки, що мають відключають апарати, встановлюють на доступній для обслуговування висоті (1,8 ... 2,0 м від підлоги). При компонуванні внутрішніх мереж світильники об'єднують у групи так, щоб на одну фазу групи припадало трохи більше 20 ламп розжарювання, ДРЛ, ДРН, ДНаТ і розеток або 50 люмінесцентних ламп. Освітлювальні щитки вибирають в залежності від кількості груп, схеми з'єднання, апаратів управління та захисту, а також за умовами середовища, в яких вони будуть працювати. Залежно від умов середовища в приміщеннях застосовують групові щитки незахищені, захищені і захищені з ущільненням. Щитки захищені з ущільненням призначені для установки у виробничих приміщеннях з важкими умовами середовища. Велике значення має також вибір траси мережі, яка повинна бути не тільки найкоротшою, але і найбільш зручною для монтажу та обслуговування. Прокладання мережі по геометрично найкоротшим трасах практично неможлива або недоцільна з причин конструктивного і технологічного характеру. Трасу відкритої проводки, як за конструктивними, так і з естетичних міркувань намічають паралельно і перпендикулярно основних площинах приміщень. Тільки при прихованій проводці на горизонтальних площинах можна застосовувати прямолінійну трасування між фіксованими точками мережі. Вибрані траси живлять і групових ліній, місця встановлення групових щитків, світильників, вимикачів і розеток наносять на план приміщення згідно умовним позначенням, прийнятим у ГОСТ 21.608 - 84 і ГОСТ 2.754 - 72. Відповідно до результатів світлотехнічного розрахунку вичерчуємо план будівлі (формат А1). Наносимо на нього у вигляді умовних позначень світильники (ряди світильників). Приймаються щиток з трифазними групами. Рекомендована довжина ліній r = 80 м. Обчислюємо необхідну кількість групових щитків за формулою (3.1): Приймаються один щиток. Для визначення місця його встановлення розраховуємо координати центру електричного навантаження. Виходячи з кількості світильників та потужності ламп, в кожному приміщенні визначаємо встановлену потужність за формулою Р i = N i · n ci · P л i (3.3) Р 1 = 19.1.0, 036 = 0,684 кВт, Р 7 = 2.1.0, 1 = 0,2 кВт, Р 2 = 11.1.0, 036 = 0,396 кВт, Р 8 = 2.1.0, 04 = 0,08 кВт, Р 3 = 17.1.0, 036 = 0,612 кВт, Р 9 = 1.1.0, 04 = 0,04 кВт, Р 4 (1) = 1.1.0, 075 = 0,075 кВт, Р 10 = 2.2.0, 036 = 0,144 кВт, Р 4 (2) = 1.2.0, 06 = 0,06 кВт, Р 11 = 1.1.0, 1 = 0,1 кВт, Р 4 (3) = 1.1.0, 06 = 0,06 кВт, Р 12 = 2.2.0, 036 = 0,144 кВт, Р 5 = 2.1.0, 04 = 0,08 кВт, Р 13 = 1.1.0, 06 = 0,06 кВт Р 6 = 2.1.0, 036 = 0,072 кВт, Р 14 = 8.1.0, 036 = 0,288 кВт, Прийнявши, що навантаження кожного приміщення зосереджена в центрі, і побудувавши осі координат, визначимо координати центрів всіх приміщень, вважаючи лівий нижній кут початком координат. Дані зводимо в таблицю 5. Таблиця 5 - визначення координат центру навантажень № за планом і найменування приміщення | Р вуст, к Вт | Х, м | У, м |
|
|
|
| 1 Приміщення для опоросів | 0,684 | 31,7 | 13,5 | 2 Приміщення для поросят от'емишей і ремонтних свинок | 0,396 | 59,3 | 9 | 3 Приміщення неодружених супоросних маток і відділення для кнурів | 0,612 | 32,6 | 4,5 | 4 Тамбур | 0,075 0,06 0,06 | 50,3 71,1 71,1 | 1,6 13,3 4,7 | 5 Інвентарна | 0,08 | 68,9 | 9 | 6 Приміщення теплового вузла | 0,072 | 68,9 | 16,2 | 7 Електрощитова | 0,2 | 70,2 | 1,6 | 8 Машинне відділення з навозосборники | 0,08 | 9,5 | 16,2 | 9 Припливна венткамер | 0,04 | 10,9 | 1,6 | 10 Допоміжне приміщення | 0,144 | 8,6 | 9 | 11 Майданчик для зважування | 0,1 | 11,3 | 9,4 | 12 Службове приміщення | 0,144 | 3,6 | 1,6 | 13 Санвузол | 0,06 | 7,7 | 1,6 | 14 Коридор | 0,288 | 3,4 | 10,8 |
Визначаємо координати центру електричних навантажень всієї будівлі за формулою: (3.2) С учётом рассчитанного центра электрических нагрузок и с целью обеспечения удобства обслуживания и экономии проводникового материала размещаем групповой щиток в помещении №4 на стене, максимально близко к центру электрической нагрузки, с координатами x =51 м; y =1,6 м. Определяем требуемое количество групповых линий в групповом щитке: (3.4) n =2. Для удобства управления освещением в разных половинах здания принимаем три группы. Выбираем из [4] табл. П.5.2 групповой щиток ЯРН 8501-8301 с 6-ью однополюсными автоматическими выключателями. На плане здания намечаем трассы прокладки сетей, места установки выключателей, обозначаем, номера групп и приводим данные светильников. 3.3 Вибір марки проводів (кабелів) і способів прокладання мережі Освітлювальну електропроводку, як правило, слід виконувати проводами і кабелями з алюмінієвими жилами. С медными жилами ее выполняют только во взрывоопасных помещениях классов В-1 и В- la . Гнучкі кабелі з мідною жилою і гумовою ізоляцією марки КРПТ, КРПГ застосовують для підключення переносних або пересувних джерел оптичного випромінювання. При проектуванні сільськогосподарських об'єктів використовують такі способи прокладки електропроводок: на тросі; на лотках і в коробах; в пластмасових і сталевих трубах; металевих і гнучких гумотехнічних рукавах; в каналах будівельних конструкцій; проводом та кабелем з будівельних основ та конструкцій (ОСТ 70.004.0013 - 81). При виборі того або іншого способу прокладки електропроводки необхідно враховувати умови середовища приміщення, його будівельні особливості, архітектурно-художні економічні вимоги. В помещении №1,2,3 и 5 способ прокладки кабеля - на тросе, во всех остальных помещениях - скрытая проводка. За категорії приміщення та умов навколишнього середовища з табл. П.5.1 [4] выбираем кабель АВВГ. Рис.2 - Расчётная схема осветительной сети Составляем расчётную схему сети, на которой указываем номера расчетных точек, длины участков и присоединенные мощности. 3.4 Захист електричної мережі від аварійних режимів До аварійних режимів в освітлювальних мережах відносять: струми короткого замикання, неповнофазних режим роботи (для трифазної лінії), струми витоку. Для захисту від струмів короткого замикання служать автоматичні вимикачі ВА 14 - 26. Для защиты от токов утечки согласно ПУЭ принимаем УЗО с установкой 30 мкА. 3.5 Розрахунок і перевірка перерізу провідників електричної мережі Принимаем допустимые потери напряжения Δ U = 2,5% и коэффициент спроса К с =0,8 [4] П.5.5. Тогда расчётное значение сечения проводника на участке: (3.5) де S - переріз проводів ділянки, мм 2; Σ М = ∑Р· l - сумма моментов рассчитываемого и всех последующих участков с тем же числом проводов, что и у рассчитываемого, кВт·м; Σα· m - сумма моментов всех ответвлений с числом проводов, отличающихся от числа проводов рассчитываемого участка, кВт·м; α - коэффициент приведения моментов, зависящий от числа проводов рассчитываемого участка и в ответвлениях [4] П.5.3; С - коефіцієнт залежить від матеріалу проводів, системи та напруги мережі, Δ U - допустимая потеря напряжения, % от U н ; l - длина участка, м. Определяем сечение линии от ВРУ до щитка освещения: С учётом механической прочности принимаем ближайшее, стандартное большее сечение S 0-1 =2,5 мм 2 . Принимаем для люминесцентных светильников со sφ л. л.1 =0,85, для ламп накаливания cos φ л. н =1,0. Определим коэффициент мощности на участке 0-1: (3.6) Определяем расчётный ток на участке 0-1: (3.7) где U л =380В Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Тривало допустимий струм для даного перетину I доп = 19А. I доп ≥ I р ( 3.8) 19 ≥ 5,7 А - условие выполняется. Определяем действительную потерю напряжения в магистрали. (3.9), По расчётному току выбираем ток установки электромагнитного расцепителя автоматического выключателя. I у ≥1,4* I р. =1,4*5,7= 7,98А (3.10) I у = 8 > 7,98 А (из табл. П.5.10 [3]) Перевіряємо вибраного розтин на відповідність вставці захисного апарату I доп ≥ β· I у ( 3.11) где β - коэффициент, учитывающий нормированное соотношение между длительно допустимым током проводников и током уставки защитного аппарата (П.5.1 [3]) β = 1 . I доп = 19А > 1 · 8 = 8 А - условие выполняется. Визначаємо перетин першого групової лінії: С учётом механической прочности принимаем ближайшее, стандартное большее сечение S 1-2 =2,5 мм 2 . На остальных участках данной группы сечение кабеля также будет S =2,5 мм 2 . Определим коэффициент мощности на участке 1-2 (по формуле 3.6): Определяем расчётный ток на участке 1-2 (по формуле 3.7): Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Длительно допустимый ток для данного сечения I доп =19А (по формуле 3.8): I доп ≥ I р 19 ≥ 2,4А - условие выполняется. Определяем действительную потерю напряжения в линии 1 (по формуле 3.9). Потеря напряжения на последующих участках будет ещё меньше. По расчётному току выбираем ток установки электромагнитного расцепителя автоматического выключателя. (по формуле 3.10) I у ≥ 1,4* I р. = 1,4*2,4=3,36А I у = 4 > 3,36 А (из табл. П.5.10 [3]) Проверяем выбранное сечение на соответствие вставке защитного аппарата (по формуле 3,11) I доп ≥ β· I у I доп = 19А > 1 · 3,36 = 3,36 А - условие выполняется. Определяем сечение второй групповой линии: С учётом механической прочности принимаем ближайшее, стандартное большее сечение S 1-23 =2,5 мм 2 . На остальных участках данной группы сечение кабеля также будет S =2,5 мм 2 . Определим коэффициент мощности на участке 1-23 (по формуле 3.6): Определяем расчётный ток на участке 1-23 (по формуле 3.7): Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Тривало допустимий струм для даного перетину I доп = 19А. (по формуле 3.8) I доп ≥ I р 19 ≥ 2,56 А - условие выполняется. По расчётному току выбираем ток установки электромагнитного расцепителя автоматического выключателя. (по формуле 3.10) I у ≥ 1,4* I р. =1,4*2,56=3,58 А I у = 4 > 3,58 А (из табл. П.5.10 [3]) Проверяем выбранное сечение на соответствие вставке защитного аппарата (по формуле 3.11) I доп ≥ β· I у I доп = 19А > 4 А - условие выполняется. Определяем действительную потерю напряжения в линии 2 (по формуле 3.9). Потеря напряжения на последующих участках будет ещё меньше. Определяем сечение третьей групповой линии: С учётом механической прочности принимаем ближайшее, стандартное большее сечение S 1-48 =2,5 мм 2 . Определим коэффициент мощности на участке 1-48: Определяем расчётный ток на участке 1-48 (по формуле 3.7): Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Длительно допустимый ток для данного сечения I доп =19А (по формуле 3.8). I доп. ≥ I р. 19 ≥ 0,78 А - условие выполняется. По расчётному току выбираем ток установки электромагнитного расцепителя автоматического выключателя. (по формуле 3.10) I у ≥ 1,4* I р. =1,4*0,78=1,09 А I у = 1,25 > 1,09 А (из табл. П.5.10 [3]) Проверяем выбранное сечение на соответствие вставке защитного аппарата (по формуле 3.11) I доп ≥ β· I у I доп = 19А > 1·1,25 А - условие выполняется. Определяем действительную потерю напряжения в линии 3 на участке (1-48) (по формуле 3.9): Исходя из условий экономии электроэнергии и проводникового материала для подключения осветительного щитка, используем кабель АВВГ 5 ×2,5, для выполнения групповых линий кабель АВВГ 5 ×2,5 . 3.6 Заходи щодо підвищення коефіцієнта потужності електричної мережі освітлювальної установки Підвищення коефіцієнта потужності електроустановок - важливе завдання, тому що низький cos φ призводить до перевитрати металу на спорудження електричних мереж, збільшує втрати електроенергії, недовикористання потужності та зниження коефіцієнта корисної дії первинних двигунів і генераторів електростанцій і трансформаторів електричних підстанцій. Для сільських електроустановок найбільш прийнятним способом підвищення коефіцієнта потужності є компенсація реактивної потужності за допомогою статичних конденсаторів. Статичні конденсатори мають дуже малі втрати потужності, безшумні в роботі, зносостійкі, прості й зручні в експлуатації. Статичні конденсатори можуть бути підібрані на малі потужності, що особливо важливо для сільськогосподарських установок. Крім того, вибір конденсаторних установок проводиться з урахуванням всіх приймачів будівлі. 4.Эксплуатация осветительной установки 4.1 Визначення заходів захисту від ураження електричним струмом Для защиты людей от возможного поражения электрическим током электрические сети здания блока дезинфекции транспортных средств выполняются трёхпроводным кабелем, одна из жил которого выполняет роль специального защитного проводника. До неї підключаються всі металеві предмети і корпусу світильників. Захисний провідник з'єднаний з нульовою точкою трансформатора і заземлюючим контуром. В помещении установлено УЗО, защищающее от токов утечки более 30 мкА. При монтажі світильників на тросах несучі троси зануляют не менше ніж у двох точках по кінцях лінії, шляхом приєднання до захисного (РЕ) провіднику, гнучким мідним провідником. З'єднання гнучкого провідника з тросом виконується за допомогою відгалужувальні затискачі. Опір ізоляції кабелів освітлювальної мережі має бути не менше 0.5МОм. Светильники во всех помещениях расположены на высоте более 2.5м, что затрудняет к ним доступ без специальных приспособлений и способствует электробезопасности. 4.2 Вказівки з енергозбереження та експлуатації освітлювальної установки При проектуванні освітлювальної установки були використані наступні світлотехнічні рішення: 1. для виробничих приміщень використані найбільш економні джерела освітлення, а саме: газорозрядні лампи низького тиску; 2. стіни приміщення покриті побілкою з метою збільшення коефіцієнта використання світлового потоку; 3. схема живлення освітлення - радіальна; 4. прийнято найбільше дозволене напруга живлення; 5. груповий щит встановлений в центрі електричних навантажень; 6. лампи мають діапазон робочої напруги рівний напрузі живлення, що дозволяє уникнути перевитрати електроенергії і зменшення терміну служби. Експлуатація електрообладнання здійснюється енергетичної службою підприємства за участю "Агропроменерго" Енергозберігаючі заходи при експлуатації освітлювальних установок: своєчасне очищення світильників; своєчасна заміна ламп; забарвлення робочих поверхонь у світлі тони; чистка віконних прорізів. Література 1. Светотехническое оборудование в сельскохозяйственном производстве. Довідковий посібник. Степанцов В.П. - Мн.: “Ураджай", 1987г. 2. Правила улаштування електроустановок. - М.: Вища школа, 2000р. 3. Стандарт підприємства. СТП БАТУ01.11 - 98. Правила оформлення дипломних і курсових проектів (робіт) для спеціальності С.03.02. - 00 "Електрифікація і автоматизація сільського господарства" - Мн.: Ротапринт БАТУ 1999р. 4. Ніколаенок М.М., Заєць О.М. Розрахунок освітлювальних і опромінювальних установок сільськогосподарського призначення. Під ред. Зайця Є.М. - Мн.: ТОВ "Лазурак", 1999р.
Додати в блог або на сайт
Цей текст може містити помилки. Фізика та енергетика | Курсова 191.3кб. | скачати
Схожі роботи: Проект освітлювальної установки свинарника для опоросів Проект освітлювальної установки свинарника на 1840 голів поросят-от`емишей Проект освітлювальної установки стрігательний пункт для овець Проект освітлювальної установки Проект освітлювальної установки пташника Проект освітлювальної установки молочного блоку продуктивністю 3 тонни молока на добу Розрахунок освітлювальної установки Розрахунок освітлювальної установки приміщення корівника на 25 корів Зоогигиенические обгрунтування свинарника для поросят од мишей на 284
|