Проект освітлювальної установки свинарника для опоросів

Вапняна фарба

(30 × 10 × 10)

12

Службове приміщення (6,3 х3, 1х3, 17)

сухе

Вапняна фарба

(50 × 30 × 10)

13

Санвузол (3,1 х2, 2х3, 17)

сире

Вапняна фарба

(50 × 30 × 10)

14

Коридор (14,3 х6, 3х3, 17) (4,5 х2, 7х3, 17) (6,3 х2, 9х3, 17)

сире

Вапняна фарба

(30 × 10 × 10)

№ за планом і найменування приміщення

Категорія середовища

Е, лк

К _з

Площина нормування

Система освітлення

Мінімально допустимий ступінь захисту

Вид освітлення

Прийнятий світильник

Найменування серії

Тип КСС

Ступінь захисту

1 Приміщення для опоросів

сире, з хімічно активним середовищем

75

1,3

Пол

Загальна

рівномірна у всіх приміщеннях

5 '4

Робоче та дежурноево

ЛСП18-40

Д-1

5'4

2 Приміщення для поросят от'емишей і ремонтних свинок

сире, з хімічно активним середовищем

75

1,3

Пол

5'4

ЛСП18-40

Д-1

5 '4

3 Приміщення неодружених супоросних маток і відділення для кнурів

сире, з хімічно активним середовищем

75

1,3

Пол

5'4

ЛСП18-40

Д-1

5 '4

4 Тамбур

сире

50

1,15

Пол

IP53

НСП21

Д-2

Iр53

5 Інвентарна

сухе

10

1,15

Пол

IP20

НСП21

Д-2

Iр53

6 Приміщення теплового вузла

сире

75

1,3

В-1, 5

5'3

ЛСП18-40

Д-1

5 '4

7 Електрощитова

сухе

150

1,15

В-1, 5

IP20

НСП21

Д-2

Iр53

8 Машинне відділення з навозозборніком

сире, з хімічно активним середовищем

20

1,15

Пол

IP54

НСП21

Д-2

Iр53

9 Припливна венткамер

сухе

20

1,15

Пол

IP20

НСП21

Д-2

Iр53

10 Допоміжне приміщення

2.5 Розміщення освітлювальних приладів у освітлюваному просторі

Розміщення світильників при рівномірному освітленні виробляють по кутах прямокутника або вершин ромба з урахуванням допуску до світильників для обслуговування.

Вимоги до мінімально допустимої висоті установки світильників викладені в ПУЕ і залежать від категорії приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом, конструкції світильника, напруги живлення ламп.

2.6 Розрахунок потужності або визначення кількості світильників, які встановлюються у приміщенні

Приміщення № 1. За табл. П.3.3, висота звису світильника h _{c в} = 0,2 м.

Світильник підвішується на тросу, розташованому на висоті

Н _тр = 3,1 м.

Розрахункова висота установки світильника:

Н _р = Н _тр - h _св - h _p = 3,1-0,2-0 = 2,9 м. (2.1)

де Н _тр - висота підвісу троси, м;

h _св - висота звису світильника (відстань від світлового центру світильника до перекриття), що визначається з урахуванням розмірів світильників і способу їх установки, м;

Для світильника ЛСП18-40 λ _с = 1,2-1,6 (табл.2.14 [1]). Приймаються λ _с = 1,55.

Відстань між рядами світильників і між світильниками в ряду.

L _'у = 1,55 · Н _р = 1,55 · 2,9 = 4,5 м. (2.2)

Відстань від стіни до крайнього ряду і до крайнього світильника в ряду.

L _{В, А} = (0,3 ... 0,5) * L _'в = 0,5 * 4,5 = 2,25 м (2.3)

Число рядів:

(2.4)

де В - ширина приміщення, м;

Приймаються N ₂ = ₂ ряду.

Дійсне відстань між рядами світильників

Відстань від стіни до крайнього ряду l _В = 2,25 м, l _А = 2,25 м

Приміщення № 2. За табл. П.3.3, висота звису світильника h _{c в} = 0,2 м.

Світильник підвішується на тросу, розташованому на висоті

Н _тр = 3,1 м.

Розрахункова висота установки світильника:

Н _р = Н _тр - h _св - h _p = 3,1-0,2-0 = 2,9 м.

Для світильника ЛСП18-40 λ _с = 1,2-1,6 (табл.2.14 [1]). Приймаються λ _с = 1,45.

Відстань між рядами світильників і між світильниками в ряду.

L _'в = 1,6 · Н _р = 1,45 · 2,9 = 4,2 м.

Відстань від стіни до крайнього ряду і до крайнього світильника в ряду.

L _{В, А} = (0,3 ... 0,5) * L _'в = 0,5 * 4,2 = 2,1 м

Число рядів:

Дійсне відстань між рядами світильників

де В - ширина приміщення, м;

Приймаються N ₂ = 3 рядів.

Відстань від стіни до крайнього ряду l _В = 2,1 м, l _А = 2,1 м

Приміщення № 4. За табл. П.3.3, висота звису світильника h _{c в} = 0,4 м.

Світильник підвішується на гаку, розташованому на висоті

Н _о = ​​3,17 м

Розрахункова висота установки світильника:

Н _р = Н _о - h _св - h _p = 3,17-0,4-0 = 2,77 м.

Для світильника НВВ 21 λ _с = 1,2-1,6 (табл.П.2.14 [1]). Приймаються λ _с = 1,3.

Відстань між рядами світильників і між світильниками в ряду.

L _'a = L' _в = λ _з · Н _р = 1,3 · 2,77 = 3,6 м.

Відстань від стіни до крайнього ряду і до крайнього світильника в ряду.

l _а = l _в = (0,3 ... 0,5) * L _'a = 0,5 · 3,6 = 1,8 м.

Число рядів:

де В - ширина приміщення, м;

Приймаються N ₂ = 1 ряд.

Число світильників в ряду:

де А - довжина приміщення, м;

Приймаються N ₁ = _1.

Загальне число світильників у приміщенні:

(2.5)

Відстань від стіни до крайнього ряду l _в = 1,25 м; l _a = 1,8 м

Аналогічно розміщуємо світильники і в інших приміщеннях, і результати зносимо в таблицю 3.

Таблиця 3 - Параметри розміщення світильників у приміщеннях

2.6.1 Точковий метод розрахунку

Метод застосовують при розрахунку загального рівномірного і локалізованого освітлення, місцевого освітлення, освітлення вертикальних і похилих до горизонту площин, зовнішнього освітлення. Послідовність розрахунку наступна. На плані приміщення позначають контрольні точки - точки з мінімальною освітленістю. Потім обчислюють значення умовної освітленості в контрольних точках.

Виконуємо світлотехнічний розрахунок точковим методом для приміщення № 1 (формат А1), прийнявши вихідні дані по табл. 3.

1. За табл.2 визначаємо Е _н = 75 лк, коефіцієнт запасу К _з = 1,3. Розрахункова висота встановлення світильників Н _р = 2,9 м (табл. 3)

Рис.1 - План приміщення № 1.

2. Розміщуємо ряди світильників на плані приміщення у відповідності з вихідними даними і намічаємо контрольну точку А (рис.1).

3. Визначаємо довжини напіврядів і відстань від контрольної точки до проекції рядів на робочу поверхню (Рис.1).

L ₁₁ = L ₂₁ = Н _р = 2,9 м. (2.6)

L ₁₂ = L ₂₂ = А - 2 l _а - L ₁₁ = 41,7-2 · 2,25-2,9 = 34,3 м. (2.7)

Р ₁ = Р ₂ = 2,25 м.

4. Визначаємо наведені розміри:

(2.8)

За лінійним изолюкс для світильників з ЛЛ і КСС типу Д-1 (рис.2.13) [1] визначаємо умовну освітленість в контрольній точці від всіх напіврядів:

Е ₁₁ = Е ₂₁ = 65 лк; Е ₁₂ = Е ₂₂ = 85 лк

Умовна сумарна освітленість в контрольній точці

Σ е _а = е ₁₁ + е ₂₁ + е ₁₂ + е ₂₂ = 65 + 65 + 85 + 85 = 300 лк. (2.9)

5. Визначаємо розрахункове значення лінійної щільності світлового потоку

лм · м ^-1 (2.10)

де Е _н - нормоване значення освітленості робочої поверхні, лк; К _з - коефіцієнт запасу;

μ - коефіцієнт додаткової освітленості, що враховує вплив «віддалених» світильників і відбитих світлових потоків на висвітлювану поверхню (приймаємо рівним 1,1 ... 1,2);

6. Вибираємо тип джерела світла (табл.1.7) [1] в залежності від характеристики зорової роботи - відмінність кольорових об'єктів без контролю і зіставлення при освітленості 150 ... 300 лк. Приймаються лампу типу ЛБ і з огляду на потужність світильника, остаточно - ЛБ - 36. За табл. 1. 7, потік лампи Ф _л = 30 00 лм.

7. Кількість світильників у сяючому ряду довжиною

L _р = А-2 · l _а = 41,7-2 · 2,25 = 37,2 м

світильників (2.11)

де n _з - число ламп в світильнику, шт.;

L _р - довжина світиться ряду, м

Приймаються N ₁ = 10 світильників.

8.Загальна число світильників у приміщенні (за формулою 2,5).

світильників

9. Відстань між світильниками в ряду, попередньо визначивши довжину світильника по табл. 1.17 [1] l _с = 1,33 м

м (2.12)

10. Перевіряємо розташування світильників у ряду з урахуванням вимог рівномірності:

0 ≤ l _р ≤ 1,5 · L 'в (2.13)

0 <2,66 <6,75

Вимога рівномірності виконано.

2.6.2 Метод коефіцієнта використання світлового потоку

Метод коефіцієнта використання світлового потоку освітлювальної установки застосовують при розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь у приміщеннях.

Приміщення № 2.

1. Визначаємо в залежності від матеріалу і забарвлення поверхонь коефіцієнти відбиття (табл.2.17 [1]) стелі: ρ _п = 30%, стін: ρ _с = 10%, робочої поверхні: ρ _р = 10%.

2. Індекс приміщення

(2.14)

3. За КСС світильника Д-1, індексу приміщення i = 0,81 і коефіцієнтів відбиття поверхонь ρ _п = 30%, ρ _с = 10%, ρ _р = 10% визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку η = 19% (табл.2.15 [1 ]).

4. Вибираємо тип джерела світла (табл.1.7) [1] в залежності від зорової роботи - робота з ахроматичними об'єктами при освітленості менше 150 лк. Приймаються лампу типу ЛБ виходячи з потужності світильника, остаточно вибираємо лампу ЛБ-36, потік якої Ф _л = 3000 лм (табл. 2.2).

5. Сумарне число світильників у приміщенні:

світильника (2.15)

де S - площа освітлюваного приміщення, м ^2.

z - коефіцієнт мінімальної освітленості (відношення середньої освітленості до мінімальної);

η - коефіцієнт використання світлового потоку в частках одиниці.

Приймаються N _Σ = 9 світильників

6. Число світильників в ряду (за формулою 2.5):

шт

7. Відстань між світильниками в ряду. (Довжина світильника таблиця 2.15 l _с = 1,33 м) (за формулою 2.12)

м

8. Перевіряємо розташування світильників у ряду з урахуванням вимог рівномірності (за формулою 2,13):

0 ≤ l _р ≤ 1,5 · L _'в

0 ≤ 4,76 ≤ 6,75

Вимога рівномірності виконано.

2.6.3 Метод питомої потужності

Метод питомої потужності застосовують для наближеного розрахунку освітлювальних установок приміщень, до висвітлення яких не пред'являють особливих вимог і в яких відсутні суттєві затінення робочих поверхонь, наприклад, допоміжних і складських приміщень, комор, коридорів і т.п.

Приміщення № 4.

1. Перевіряємо застосовність методу. Так як приміщення не затемнено громіздкими предметами, то для наближеного світлотехнічного розрахунку застосовуємо метод питомої потужності.

2. Табличне значення питомої потужності (табл.2.18 [1])

Р _уд ^т = 18,4 Вт / м ^2.

3. Визначаємо в залежності від матеріалу і забарвлення поверхонь коефіцієнти відбиття стелі: ρ _п = 30%, стін: ρ _с = 10%, робочої поверхні: ρ _р = 10% (табл. 2.17).

4. Обчислюємо поправочні коефіцієнти:

(2.16)

де К ₁ - коефіцієнт приведення коефіцієнта запасу до табличному значенню;

К _з ^реал = 1,15 - реальне значення коефіцієнта запасу освітлювальної установки (табл.2);

К _з ^табл = 1,3 - табличне значення коефіцієнта запасу освітлювальної установки;

К ₂ - коефіцієнт приведення коефіцієнтів відбиття поверхонь приміщення до табличному значенню,

До ₂ = (2.17)

До ₂ =

Розрахункове значення питомої потужності:

Вт · м ² (2.18)

де К ₃ - коефіцієнт приведення напруги живлення джерел до табличному значенню (До ₃ = 1 так як U з = 220 В.);

5. Розрахункове значення потужності лампи:

Вт (2.19)

_6. Підбираємо потужність лампи з урахуванням вимог (табл.1.2):

0,9 Р _р ≤ Р _л ≤ 1,2 Р _р

0,9 · 72,9 ≤ Р _л ≤ 1,2 · 72,9

65,61 ≤ 75 ≤ 87,48

Вибираємо лампу В220-230-75

7. Перевіряємо можливість установки лампи в світильник:

Р _л ≤ Р _світло

Р _л = 75 Вт <Р _світло = 100 Вт.

Результати розрахунку наведені на плані приміщення (формат А1).

2.7 Складання світлотехнічної відомості

Після розрахунку всіх приміщень будівлі складається світлотехнічна відомість об'єкта. У ній зведені всі дані, що використовувалися для проектування освітлювальної установки, а також остаточні рішення щодо вибору освітлювальних приладів і джерел світла. Світлотехнічна відомість наведена в таблиці 4.

Таблиця 4. Світлотехнічна відомість

3. РОЗРАХУНОК ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ освітлювальних установок

3.1 Вибір напруги та схеми живлення електричної мережі

У загальному випадку вибір напруги електричної мережі освітлювальної установки визначається ступенем небезпеки ураження людей і тварин електричним струмом в розглянутому приміщенні.

У приміщеннях без підвищеної небезпеки напруга 220 В допускають для всіх світильників загального призначення незалежно від висоти їх установки.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних при установці світильників з лампами розжарювання на висоті більше 2,5 м над підлогою або обслуговуючої майданчиком так само допускають напругу 220 В. При висоті підвісу менше 2,5 м повинні застосовувати світильники, конструкція яких виключає можливість доступу до лампи без спеціальних пристосувань, або напруга має бути не вище 42 В. Дозволяється встановлення світильників з люмінесцентними лампами на висоті менше 2,5 за умови, що їх контактні частини будуть недоступні для випадкових дотиків.

Світильники місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання в приміщеннях без підвищеної небезпеки повинні харчуватися напругою 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних - не вище 42 В. Для живлення переносних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних також повинно застосовуватися напруга не вище 42 В. При цьому застосовують трансформатори типу ОСОВ-0.25 і ТСЗІ.

У випадках, якщо небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням працюючого, зіткненням з великими металевими добре заземленими поверхнями, харчування переносних світильників повинно бути не вище 12 В.

Найбільш часто для живлення електричного освітлення в сільськогосподарському виробництві застосовують систему трифазного струму з глухим заземленням нейтралі напругою 380/220 В. Джерела світла при цьому підключають, як правило, на фазну напругу. Газорозрядні лампи високого тиску (ДРЛ, ДРІ, ДНаТ, ДКсТ та ін), розраховані на напругу 380 В, допускається підключати на лінійну напругу 380 В системи 380/220 В.

Освітлювальні і опромінювальні мережі, що прокладаються від джерел живлення до споживачів, складаються з групових і пі танучих ліній. Групові лінії прокладають від групових щитків до світильників або опромінювачів і штепсельних розеток. До лiнiй живлення відносять ділянки мережі від джерела живлення до групових щитків.

Живильні лінії зазвичай виконують п'ятипровідні (трифазними), а групові - трьох-і чотирипровідними в залежності від навантаження і довгі.

Живильні лінії можуть бути магістральними, радіальними або радіально-магістральними. Найбільш широке поширення на сільськогосподарських підприємствах знайшли радіально-магістральні схеми.

Схеми живлення освітлювальної або опромінювальним установки вибирають за такими умовами: надійність електропостачання, економічність (мінімальні капітальні та експлуатаційні витрати), зручність в управлінні і простота експлуатації.

Радіальні мережі в порівнянні з магістральними мають менший переріз проводів, менші зони аварійного режиму при несправності в живильних мережах, але більшу загальну довжину. Необхідність застосування радіальної мережі може бути також викликана умовами взаємної планування місць підстанцій і освітлювальних щитків, при яких траса магістральної живильної мережі буде надмірно подовжена.

Застосування чисто магістральної мережі доцільно для скорочення загальної протяжності. У місці розгалуження лінії встановлюють розподільний пункт, від якого можуть відходити як магістральні, так і радіальні групові лінії.

При плануванні мережі можливі різні варіанти її виконання, навіть у межах однієї радіально магістральної системи. Якщо застосування одного варіанту не очевидно, тоді необхідно вдаватися до техніко-економічного зіставлення варіантів.

Приміщення належить до приміщенням без підвищеної небезпеки. ПУЕ в цьому випадку допускає застосування напруги 220В. При цьому конструкція світильника повинна виключати доступ до лампи без спеціальних пристосувань (для світильників з лампами розжарювання) і випадковий дотик до контактних частинам (для світильників з люмінесцентними лампами).

3.2 Визначення кількості і місць розташування групових щитків, вибір їх типу і компонування траси мережі

Кількість групових щитків освітлювальної установки визначають, виходячи з розмірів будівлі і рекомендованої протяжності групових ліній. Приймають довжину чотирипровідних трифазних групових ліній напругою 380/220В рівною 80 м, напругою - 220/127 В - 60 м і, відповідно, двопровідних однофазних - рівною 35 м і 25 м. Однофазні групові лінії доцільно застосовувати в невеликих конторах, а також в середніх приміщеннях при установці в них світильників з лампами розжарювання потужністю до 200 Вт і з люмінесцентними лампами. Застосування трифазних групових ліній економічно у великих приміщеннях (пташниках, корівниках і т.д.), освітлюваних як лампами розжарювання, так і газорозрядними лампами.

Орієнтовна кількість групових щитків можна визначити за формулою:

(3.1)

де n _щ - рекомендована кількість групових щитків, шт;

А, В - довжина і ширина будівлі, м;

r - рекомендована довжина групової лінії, м.

Для зменшення протяжності і перетину проводів групової мережі щитки встановлюють по можливості в центрі електричного навантаження, координати якого

; (3.2)

де х _ц, у _ц - координати центру електричних навантажень в координатних осях х, у;

Р _i - потужність i-й електричного навантаження, кВт;

х _i , У _i - координати i-й електричного навантаження в координатних осях х, у;

При виборі місць встановлення групових освітлювальних щитків враховують також і те, що групові щитки, призначені для управління джерелами оптичного випромінювання, встановлюють у місцях, зручних для обслуговування: проходах, коридор ax і на сходових клітинах. Щитки, що мають відключають апарати, встановлюють на доступній для обслуговування висоті (1,8 ... 2,0 м від підлоги).

При компановке внутрішніх мереж світильники об'єднують у групи так, щоб на одну фазу групи припадало трохи більше 20 ламп розжарювання, ДРЛ, ДРН, ДНаТ і розеток або 50 люмінесцентних ламп.

Освітлювальні щитки вибирають в залежності від кількості груп, схеми з'єднання, апаратів управління та захисту, а також за умовами середовища, в яких вони будуть працювати. Залежно від умов середовища в приміщеннях застосовують групові щитки незахищені, захищені і захищені з ущільненням. Щитки захищені з ущільненням призначені для установки у виробничих приміщеннях з важкими умовами середовища. Велике значення має також вибір траси мережі, яка повинна бути не тільки найкоротшою, але і найбільш зручною для монтажу та обслуговування. Прокладання мережі по геометрично найкоротшим трасах практично неможлива або недоцільна з причин конструктивного і технологічного характеру. Трасу відкритої проводки, як за конструктивними, так і з естетичних міркувань намічають паралельно і перпендикулярно основних площинах приміщень. Тільки при прихованій проводці на горизонтальних площинах можна застосовувати прямолінійну трасування між фіксованими точками мережі.

Вибрані траси живлять і групових ліній, місця встановлення групових щитків, світильників, вимикачів і розеток наносять на план приміщення згідно умовним позначенням, прийнятим у ГОСТ 21.608 - 84 і ГОСТ 2.754 - 72.

Відповідно до результатів світлотехнічного розрахунку вичерчуємо план будівлі (формат А1). Наносимо на нього у вигляді умовних позначень світильники (ряди світильників). Приймаються щиток з трифазними групами. Рекомендована довжина ліній r = 80 м.

Обчислюємо необхідну кількість групових щитків за формулою (3.1):

Приймаються один щиток. Для визначення місця його встановлення розраховуємо координати центру електричного навантаження. Виходячи з кількості світильників та потужності ламп, в кожному приміщенні визначаємо встановлену потужність за формулою

Р _i = N _i · N _ci · P _{л i} (3.3)

Р ₁ = 19.1.0, 036 = 0,684 кВт, Р ₇ = 2.1.0, 1 = 0,2 кВт,

Р ₂ = 11.1.0, 036 = 0,396 кВт, Р ₈ = 2.1.0, 04 = 0,08 кВт,

Р ₃ = 17.1.0, 036 = 0,612 кВт, Р ₉ = 1.1.0, 04 = 0,04 кВт,

Р _{4 (1)} = 1.1.0, 075 = 0,075 кВт, Р ₁₀ = 2.2.0, 036 = 0,144 кВт,

Р _{4 (2)} = 1.2.0, 06 = 0,06 кВт, Р ₁₁ = 1.1.0, 1 = 0,1 кВт,

Р _{4 (3)} = 1.1.0, 06 = 0,06 кВт, Р ₁₂ = 2.2.0, 036 = 0,144 кВт,

Р ₅ = 2.1.0, 04 = 0,08 кВт, Р ₁₃ = 1.1.0, 06 = 0,06 кВт

Р ₆ = 2.1.0, 036 = 0,072 кВт, Р ₁₄ = 8.1.0, 036 = 0,288 кВт,

Прийнявши, що навантаження кожного приміщення зосереджена в центрі, і побудувавши осі координат, визначимо координати центрів всіх приміщень, вважаючи лівий нижній кут початком координат. Дані зводимо в таблицю 5.

Таблиця 5 - визначення координат центру навантажень

Визначаємо координати центру електричних навантажень всієї будівлі за формулою: (3.2)

З урахуванням розрахованого центру електричних навантажень та з метою забезпечення зручності обслуговування та економії провідникового матеріалу розміщуємо груповий щиток в приміщенні № 4 на стіні, максимально близько до центру електричного навантаження, з координатами x = 51 м; y = 1,6 м.

Визначаємо необхідну кількість групових ліній в груповому щитку:

(3.4)

n = 2.

Для зручності керування освітленням в різних половинах будівлі приймаємо три групи.

Вибираємо з [4] табл. П.5.2 груповий щиток ЯРН 8501-8301 з 6-ма однополюсними автоматичними вимикачами.

На плані будинку намічаємо траси прокладки мереж, місця встановлення вимикачів, позначаємо, номери груп і наводимо дані світильників.

3.3 Вибір марки проводів (кабелів) і способів прокладання мережі

Освітлювальну електропроводку, як правило, слід виконувати проводами і кабелями з алюмінієвими жилами. З мідними жилами її виконують тільки у вибухонебезпечних приміщеннях класів В-1 і В-la. Гнучкі кабелі з мідною жилою і гумовою ізоляцією марки КРПТ, КРПГ застосовують для підключення переносних або пересувних джерел оптичного випромінювання.

При проектуванні сільськогосподарських об'єктів використовують такі способи прокладки електропроводок: на тросі; на лотках і в коробах; в пластмасових і сталевих трубах; металевих і гнучких гумотехнічних рукавах; в каналах будівельних конструкцій; проводом та кабелем з будівельних основ та конструкцій (ОСТ 70.004.0013 - 81).

При виборі того або іншого способу прокладки електропроводки необхідно враховувати умови середовища приміщення, його будівельні особливості, архітектурно-художні економічні вимоги.

У приміщенні № 1,2,3 і 5 спосіб прокладки кабелю - на тросі, у всіх інших приміщеннях - прихована проводка.

За категорії приміщення та умов навколишнього середовища з табл. П.5.1 [4] вибираємо кабель АВВГ.

Складаємо розрахункову схему мережі, на якій вказуємо номери розрахункових точок, довжини ділянок і приєднані потужності.

Рис. 2 - Розрахункова схема освітлювальної мережі

3.4 Захист електричної мережі від аварійних режимів

До аварійних режимів в освітлювальних мережах відносять: струми короткого замикання, неповнофазних режим роботи (для трифазної лінії), струми витоку. Для захисту від струмів короткого замикання служать автоматичні вимикачі ВА 14 - 26. Для захисту від струмів витоку згідно ПУЕ приймаємо ПЗВ з уставкою 30 мкА.

3.5 Розрахунок і перевірка перерізу провідників електричної мережі

Приймаються допустимі втрати напруги Δ U = 2,5% і коефіцієнт попиту К _з = 0,8 [4] П.5.5.Тогда розрахункове значення перерізу провідника на ділянці:

(3.5)

де S - переріз проводів ділянки, мм ^2;

Σ М = ΣР · l - сума моментів розраховується і всіх наступних ділянок з тим же числом проводів, що і у розраховується, кВт · м;

Σα · m - сума моментів усіх відгалужень з числом проводів, відрізняються від числа проводів розраховується ділянки, кВт · м;

α - коефіцієнт приведення моментів, що залежить від числа проводів розраховується ділянки і в відгалуженнях [4] п.5.3;

С - коефіцієнт залежить від матеріалу проводів, системи та напруги мережі,

Δ U - допустима втрата напруги,% від U _н;

l - довжина ділянки, м.

Визначаємо перетин лінії від ВРУ до щитка освітлення:

З урахуванням механічної міцності приймаємо найближче, стандартне більший перетин S _0-1 = 2,5 мм ^2.

Приймаємо для люмінесцентних світильників з sφ _л.л.1 = 0,85, для ламп розжарювання cos φ _{Л. Н} = 1,0.

Визначимо коефіцієнт потужності на ділянці 0-1:

(3.6)

Визначаємо розрахунковий струм на ділянці 0-1:

(3.7)

де U _л = 380В

Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Тривало допустимий струм для даного перетину I _доп = 19А.

I _доп ≥ I _р (3.8)

19 ≥ 5,7 А - умова виконується.

Визначаємо дійсну втрату напруги в магістралі.

(3.9)

За розрахунковим току вибираємо струм уставки електромагнітного розчеплювача автоматичного вимикача.

I _у ≥ 1,4 * I _р. = 1,4 * 5,7 = 7,98 А (3.10)

I _в = 8> 7,98 А (з табл. П.5.10 [3])

Перевіряємо вибраного розтин на відповідність вставці захисного апарату

I _доп ≥ β · I _у (3.11)

где β – коэффициент, учитывающий нормированное соотношение между длительно допустимым током проводников и током уставки защитного аппарата (П.5.1[3]) β = 1.

I _доп = 19А > 1 · 8 = 8 А - условие выполняется.

Определяем сечение первой групповой линии:

С учётом механической прочности принимаем ближайшее, стандартное большее сечение S _1-2 =2,5 мм ² . На остальных участках данной группы сечение кабеля также будет S =2,5 мм ² .

Определим коэффициент мощности на участке 1-2 (по формуле 3.6) :

Определяем расчётный ток на участке 1-2 (по формуле 3.7):

Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Длительно допустимый ток для данного сечения I _доп =19А (по формуле 3.8):

I _доп ≥ I _р

19 ≥ 2,4А – условие выполняется.

Определяем действительную потерю напряжения в линии 1 (по формуле 3.9).

Потеря напряжения на последующих участках будет ещё меньше.

По расчётному току выбираем ток уставки электромагнитного расцепителя автоматического выключателя. (по формуле 3.10)

I _у ≥ 1,4* I _р. = 1,4*2,4=3,36А

I _у = 4 > 3,36 А (из табл. П.5.10[3] )

Проверяем выбранное сечение на соответствие вставке защитного аппарата (по формуле 3,11)

I _доп ≥ β · I _у

I _доп = 19А > 1 · 3,36 = 3,36 А - условие выполняется.

Определяем сечение второй групповой линии:

С учётом механической прочности принимаем ближайшее, стандартное большее сечение S _1-23 =2,5 мм ² . На остальных участках данной группы сечение кабеля также будет S =2,5 мм ² .

Определим коэффициент мощности на участке 1-23 (по формуле 3.6):

Определяем расчётный ток на участке 1-23 (по формуле 3.7):

Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Длительно допустимый ток для данного сечения I _доп =19А. (по формуле 3.8)

I _доп ≥ I _р

19 ≥ 2,56 А – условие выполняется.

По расчётному току выбираем ток уставки электромагнитного расцепителя автоматического выключателя. (по формуле 3.10)

I _у ≥ 1,4* I _р. =1,4*2,56=3,58 А

I _у = 4 > 3,58 А (из табл. П.5.10[3])

Проверяем выбранное сечение на соответствие вставке защитного аппарата(по формуле 3.11)

I _доп ≥ β· I _у

I _доп = 19А > 4 А - условие выполняется.

Определяем действительную потерю напряжения в линии 2 (по формуле 3.9).

Потеря напряжения на последующих участках будет ещё меньше.

Определяем сечение третьей групповой линии:

С учётом механической прочности принимаем ближайшее, стандартное большее сечение S _1-48 =2,5 мм ² .

Определим коэффициент мощности на участке 1-48:

Определяем расчётный ток на участке 1-48 (по формуле 3.7):

Перевіряємо прийняте розтин на нагрів. Длительно допустимый ток для данного сечения I _доп =19А (по формуле 3.8).

I _доп. ≥ I _р.

19 ≥ 0,78 А – условие выполняется.

По расчётному току выбираем ток уставки электромагнитного расцепителя автоматического выключателя. (по формуле 3.10)

I _у ≥ 1,4* I _р. =1,4*0,78=1,09 А

I _у = 1,25 > 1,09 А (из табл. П.5.10[3])

Проверяем выбранное сечение на соответствие вставке защитного аппарата (по формуле 3.11)

I _доп ≥ β· I _у

I _доп = 19А > 1·1,25 А - условие выполняется.

Определяем действительную потерю напряжения в линии 3 на участке (1-48) (по формуле 3.9):

Исходя из условий экономии электроэнергии и проводникового материала для подключения осветительного щитка, используем кабель АВВГ 5 ×2,5, для выполнения групповых линий кабель АВВГ 5 ×2,5 .

3.6 Заходи щодо підвищення коефіцієнта потужності електричної мережі освітлювальної установки

Підвищення коефіцієнта потужності електроустановок - важливе завдання, тому що низький cos φ призводить до перевитрати металу на спорудження електричних мереж, збільшує втрати електроенергії, недовикористання потужності та зниження коефіцієнта корисної дії первинних двигунів і генераторів електростанцій і трансформаторів електричних підстанцій.

Для сільських електроустановок найбільш прийнятним способом підвищення коефіцієнта потужності є компенсація реактивної потужності за допомогою статичних конденсаторів. Статичні конденсатори мають дуже малі втрати потужності, безшумні в роботі, зносостійкі, прості й зручні в експлуатації.

Статичні конденсатори можуть бути підібрані на малі потужності, що особливо важливо для сільськогосподарських установок.

Крім того, вибір конденсаторних установок проводиться з урахуванням всіх приймачів будівлі.

4. Експлуатація освітлювальних УСТАНОВКИ

4.1 Визначення заходів захисту від ураження електричним струмом

Для захисту людей від можливого ураження електричним струмом електричні мережі будинку блоку дезінфекції транспортних засобів виконуються трьохдротяним кабелем, одна з жил якого виконує роль спеціального захисного провідника. До неї підключаються всі металеві предмети і корпусу світильників. Захисний провідник з'єднаний з нульовою точкою трансформатора і заземлюючим контуром. У приміщенні встановлено ПЗВ, що захищає від струмів витоку більше 30 мкА.

При монтаже светильников на тросах несущие тросы зануляют не менее чем в двух точках по концам линии, путём присоединения к защитному (РЕ) проводнику, гибким медным проводником. Соединение гибкого проводника с тросом выполняется с помощью ответвительного зажима.

Опір ізоляції кабелів освітлювальної мережі має бути не менше 0.5МОм.

Светильники во всех помещениях расположены на высоте более 2.5м, что затрудняет к ним доступ без специальных приспособлений и способствует электробезопасности.

4.2 Вказівки з енергозбереження та експлуатації освітлювальної установки

При проектуванні освітлювальної установки були використані наступні світлотехнічні рішення:

1. для производственных помещений использованы наиболее экономные источники освещения, а именно: газоразрядные лампы низкого давления;

2. стены помещения покрыты побелкой с целью увеличения коэффициента использования светового потока;

3. схема живлення освітлення - радіальна;

4. прийнято найбільше дозволене напруга живлення;

5. групповой щит установлен в центре электрических нагрузок;

6. лампи мають діапазон робочої напруги рівний напрузі живлення, що дозволяє уникнути перевитрати електроенергії і зменшення терміну служби.

Эксплуатация электрооборудования осуществляется энергетической службой предприятия с участием «Агропромэнерго»

Енергозберігаючі заходи при експлуатації освітлювальних установок:

- Своєчасне очищення світильників;

- Своєчасна заміна ламп;

- Забарвлення робочих поверхонь у світлі тони;

- Чищення віконних прорізів.

ЛІТЕРАТУРА

1.Светотехническое оборудование в сельскохозяйственном производстве. Довідковий посібник. Степанцов В.П.-Мн.: “Ураджай”, 1987г.

2. Правила улаштування електроустановок. - М.: Вища школа, 2000р.

3. Стандарт підприємства. СТП БАТУ01. 11 - 98. Правила оформлення дипломних і курсових проектів (робіт) для спеціальності С. 03. 02. – 00 «Электрификация и автоматизация сельского хозяйства» - Мн.: Ротапринт БАТУ 1999г.

4. Николаёнок М. М., Заяц Е. М. Расчёт осветительных и облучательных установок сельскохозяйственного назначения. Під ред. Зайца Е. М. – Мн.: ООО «Лазурак», 1999г.