Міністерство освіти і науки України
Севастопольський національний технічний університет
Кафедра інформаційних систем
Контрольна робота
З дисципліни: Інтелектуальна власність
Тема: Правовий захист авторського права і суміжних прав
Виконала:
ст. гр. І-53 д.
Сухарева О.А.
Перевірила:
Кокодей Т.А.
Севастополь
2008
Зміст
1. Характеристика порушень авторського права і суміжних прав
2. Поняття контрафактних творів та фонограм
3. Характеристика піратства у сфері інтелектуальної власності
4. Порядок захисту особистих та майнових прав власників авторського права і суміжних прав
5. Процедури захисту авторського права і суміжних прав
Бібліографічний список
Введення
Гідність людини - загальнолюдська цінність, для нормального функціонування будь-якої держави, суспільства в цілому необхідно визнання даної тези. Гідність невід'ємно від людини, воно виражає природу людини, на ньому базуються і з нього випливають права людини, вони є якоюсь формою існування гідності, в них воно отримує своє втілення.
До числа загальновизнаних прав людини Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права відносить право на участь у культурному житті, право користуватися результатами наукового прогресу, право на освіту.
Для реалізації даних прав необхідно створити сприятливі умови створення і використання творів.
Культурні права і свободи сприяють підтримці людської гідності, що відзначається в Статуті ЮНЕСКО, в якому, зокрема говориться: для підтримки людської гідності необхідно широке розповсюдження культури та освіти серед усіх людей.
Таким чином, якщо держава піклуватися про творчої інтелігенції, то це "мудре" держава, бо воно в кінцевому підсумку "думає" про самозбереження і розвитку суспільства.
Крім того, інтелектуальна власність є не тільки духовне багатство, вона відіграє важливу роль в економічному обороті. Лише реалізація одних авторських прав в ряді країн Заходу забезпечує від 4 до 7% валового збору. Це ще раз підкреслює необхідність надати питань охорони інтелектуальної власності належну увагу, заохочувати творчість або, як сказав Авраам Лінкольн підтримувати полум'я генія паливом інтересу.
1. Характеристика порушень авторського права і суміжних прав
Авторське право і суміжні права є однією з основних частин всієї системи права інтелектуальної власності. Авторське право захищає права авторів творів та інших правовласників, яким відповідні права належать в силу закону або договору. Суміжні права охороняють інтереси виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного та кабельного мовлення. Згідно з "Глосарію термінів з авторського права та суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності", суміжні права - це права, надані для охорони інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення у зв'язку з публічним використанням творів авторів, всіляких виступів артистів або доведенням до загального відома подій , інформації та будь-яких звуків або зображень).
Порушення авторських прав і суміжних прав може бути виражене в незаконному використанні об'єктів авторського права, а також у привласненні авторства. Розглянемо зміст даних порушень та їх особливості в окремих сферах.
Прикладами незаконного використання об'єктів авторського права або суміжних прав є: "переробка" чужого твору, яка не надає нового твору художньої чи наукової самостійності, примусове співавторство (примус автора до включення в співавтори осіб, що не мають відношення до створення твору), незаконне відтворення чужого твору (перевидання без відома автора його твори, вилучення частини твору, включення у твір коментаря, пояснювального тексту), незаконне поширення чужого твору (реалізація, публічне виконання, подання) всупереч волі автора.
Присвоєнням авторства є випуск у повному обсязі або частині чужого твору під своїм ім'ям, а також видання під своїм ім'ям твору, створеного у співавторстві з іншими особами, без вказівки їх прізвищ.
Продукція, виготовлена і розповсюджується з порушенням авторських прав, називається контрафактної. Частка контрафактної продукції в різних сферах досягає 95 - 98%. Дане кримінальне явище прийняло організовані форми і відрізняється високою суспільною небезпекою.
Кримінальний бізнес, пов'язаний з виготовленням та розповсюдженням контрафактної продукції не відрізняється надприбутковим. Його привабливість пов'язана з вкрай невисоким рівнем ризику. Це є причиною стійкого інтересу до даної діяльності з боку організованих злочинних груп.
Велике місце в незаконному обороті об'єктів інтелектуальної власності займає контрафактна аудіопродукція. За оцінками експертів, в 1996 році в світі було продано 1,5 млрд. піратських аудіокасет і 350 млн. піратських компакт-дисків. Таким чином, кожен третій аудіоносій був зроблений і реалізований з порушенням прав на інтелектуальну власність. Рівень піратства на ринку аудіопродукції трохи знизився (в основному за рахунок великих міст).
Значна частина контрафактної аудіопродукції імпортується з Китаю та Болгарії. У цей бізнес залучені добре організовані злочинні групи
. Лідерами з випуску нелегальної продукції до останнього часу були Китай (включаючи Гонконг), Тайвань, Малайзія, Макао, Болгарія і Чехія.Останнім часом відзначаються такі види незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності як публічний показ програм супутникового телебачення і організація студій кабельного телебачення без відповідних дозволів (ліцензій).
В області поліграфії та книговидавництва рівень "піратства" становить близько 70 відсотків. Найбільш поширеним видом порушень є збільшення видавництвами тиражу понад зазначений у заявці правовласника, а також незаконний випуск перекладних видань.
Злочини, пов'язані з порушенням авторських прав в більшості випадків є основою інших серйозних економічних злочинів (незаконне використання товарного знака, лжепредпрінімательство, ухилення від сплати податків, митних платежів, обман споживачів та інших).
2. Поняття контрафактних творів та фонограм
Під незаконним «відтворенням» або «виготовленням» розуміється виготовлення за допомогою наявного запису «контрафактних» повторів цього запису, тобто примірників (копій) запису на матеріальних носіях.
Слово «контрафактна», «контрафактний» (contrefacon - фр.) Означає порушення прав інтелектуальної власності. Останнім часом під терміном «контрафактний» мають на увазі «піратський», як похідне від англійського неологізму «piracu» - також порушення прав інтелектуальної власності.
Поняття контрафактних творів та фонограм описані в Законі України "Про авторське право та суміжні права". Введеного в дію постановою ВР № 3793-XII (3793-12) від 23.12.93, ВВР, 1994, N 13, ст.65)
Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення - суміжні права.
У його статті № 1 (визначення термінів) вказано наступне: «Контрафактні прімірнік твору, фонограми, відеограмі - прімірнік твору, фонограми чи відеограмі, відтвореній, опублікованій І (або) розповсюджуваній з порушення авторських прав і (або) суміжніх прав, у тому чіслі прімірнікі захіщеніх в Україні творів, фонограм І відеограм, Що ввозяться на митну теріторію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторських прав і (або) суміжніх прав, зокрема з країн, в якіх ці твори, фонограми І відеограмі Ніколи не охороняється або перестали охоронятіся; »(контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися;)
Таким чином, контрафактними є примірники творів, виготовлення або розповсюдження яких тягне за собою порушення авторських прав. Контрафактними також є екземпляри, імпортовані без згоди автора.
Яким же чином виникають контрафактні продукти? Розглянемо два способи на прикладі відео касет:
Перший - закупівля завідомо контрафактної продукції у тиражують фірм. Іноді «пірати-продавці» вишукують своїх клієнтів біля прилавків магазинів або на розташованих неподалік зупинках транспорту. В інших випадках підприємцям пропонують готові контрафактні касети на їх же торгових точках. Часто сам «пірат» їх туди і постачає.
Другий спосіб - виготовлення контрафактних відеокасет. Це пов'язано з додатковими витратами з придбання:
а) відеомагнітофонів;
б) «піратських» обкладинок на відеокасети (тобто, необхідний канал їх поставок);
в) спеціального пакувального матеріалу (термоусадочний целофан), а також пристосувань для «закачування» відеокасет (може бути використаний і простий праска!);
г) «балок» - чистих відеокасет різного метражу;
д) оригіналів відеопрограм (майстер - касети) для їх подальшого тиражування. Крім того «бізнесменові» доведеться шукати приміщення для тиражування (використовується власна квартира або квартира родичів) і наймати робітників (часто їх роль виконують родичі підприємця).
Контрафактні примірники підлягають обов'язковій конфіскації. Крім того, як превентивний правової міри може бути застосована конфіскація матеріалів і устаткування, використовуваних для виготовлення і відтворення контрафактних примірників творів (папір, картон, ватман, різографи, ксерокси, комп'ютери, відеомагнітофони та ін.)
3. Характеристика піратства у сфері інтелектуальної власності
Всупереч поширеній думці піратство у сфері авторського права і суміжних прав завдає шкоди не тільки авторам, виконавцям, компаніям аудіо-, відео-чи комп'ютерної індустрії. Його тіньова природа сприяє втрат економіки загалом, а висока рентабельність приваблює всіх, хто прагне ним займатися і приховувати свої доходи. Відсутність винагороди авторам, виконавцям стає перешкодою розвитку культури в країні, створенню нових фільмів, комп'ютерних програм, написання пісень тощо.
На сьогодні, за даними міжнародних експертів, кожний третій музичний компакт-диск, який продається у світі - піратський. За даними Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI), обсяги продажу піратської музичної продукції, не менш ніж в 25 країнах, перевищують легальний ринок і становлять близько 4,5 млрд доларів.
Серед умов становлення сучасного ринку авторського права і суміжних прав важливе місце займає заборона піратства та боротьба з ним. Що ж таке піратство і як це поняття визначається міжнародним та вітчизняним законодавством?
Як відомо, піратство зародилося в далекій давнині одночасно з розвитком морської справи та, як наслідок, торгівлі. Грецької peirates означає грабіжник, розбійник, морський розбій. У міжнародному праві - це насильницькі дії (затримка чи затоплення, грабіж), вчинені проти торгових судів у відкритому морі приватними чи державними судами.
Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у його сучасному розумінні пов'язане з можливістю копіювання творів або їх записів без дозволу автора, виконавця, виробника фонограми (відеограми), радіотелеорганізаціі або іншої особи, якій такі права належать. Незабаром після винаходу фонографа Едісона, який зробив можливим запис звуку, у 1908 р. в США відбулося перше судове провадження у справі недозволеного розповсюдження копій записів музики. Тим не менш до того часу не було законодавчих підстав для притягнення до відповідальності піратів і їх виправдали. Проте з часом американський Конгрес вніс зміни до закону про авторське право, визнавши розповсюдження та продаж записів незаконним. З того часу справи про піратство стали повсякденно розглядатися судами, і на сьогодні поняття «піратський» є звичним у праві інтелектуальної власності.
Так, регламентом № 3295/94 Ради Європейського співтовариства від 22 грудня 1994 р. передбачені заходи, спрямовані на заборону вільного розповсюдження, експорту або реекспорту, і встановлення режиму тимчасової заборони для підроблених і піратських товарів. Останні визначаються як «товари, які є копіями або містять копії, виготовлені без згоди власника авторських або суміжних прав, або власника прав щодо малюнка або моделі, зареєстрованих у відповідному національному праві».
Одна з угод, укладених у рамках Світової організації торгівлі - TRIPS (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності) відносить до товарів, які порушують авторські права «будь-які товари, які є копіями, зробленими без згоди правовласника або особи, належним чином уповноваженої власником права у країні виробництва товару, і які прямо або опосередковано виготовлені з будь-якого виробу, якщо виготовлення такої копії стало порушенням авторського права або суміжних прав відповідно до законодавства країни імпортування ». Таким чином, ознакою піратства є відтворення опублікованих творів або фонограм будь-яким способом для публічного розповсюдження без відповідного дозволу. Схоже визначення дає і Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон). У переліку порушень авторського права і (або) суміжних прав є і піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав. Це - «опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення».
Однак словник термінів з авторського права і суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності до терміна піратства включає також недозволену «ретрансляцію чужих радіопередач». Природа такого порушення схожа - несанкціоноване використання чужої власності. Разом з тим у даному випадку немає необхідності робити примірники творів чи фонограм. Більше того, у цифрову епоху, в якій ми живемо, стало поширеним копіювати твори і їх записи, не виготовляючи їх примірники, через Інтернет. Чи є це порушення авторського права і суміжних прав піратством відповідно до визначення цього поняття в зазначеному Законі? Питання на сьогодні залишається відкритим.
Разом з тим, Інтернет-піратство пов'язане з використанням глобальної мережі не тільки для незаконні копіювання, а і для незаконні розповсюдження комп'ютерних програм. Відповідно до положень Закону під піратство підпадає розповсюдження саме контрафактних примірників творів, фонограм, комп'ютерних програм, баз даних тощо, зокрема, скопійованих через мережу «всесвітньої павутини».
За визначенням Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI), до фонографічної піратству належить «неавторизоване виробництво і розповсюдження звукозапису». Відповідно до положень Закону звукозапис на матеріальному носії виконання або будь-яких звуків є фонограмою. Тому визначення поняття піратства в Законі взагалі збігається з визначенням, запропонованим IFPI.
Важливо, що при спробі визначення поняття «піратство» часто береться до уваги саме комерційна сторона і протиправний аспект діяльності. Наприклад, «піратство - у сфері авторського права і суміжних прав розуміється як будь-які дії, спрямовані на відтворення, розповсюдження чи будь-яке інше використання творів або об'єктів суміжних прав без дозволу правовласника, як правило, з метою отримання прибутку і в комерційному масштабі». У даному визначенні піратство охоплює не тільки примірники творів, фонограм тощо, а включає в себе використання творів або об'єктів суміжних прав, яке є більш широким визначенням поняття піратства. Одним з основних ознак піратства є незаконне використання авторського права і суміжних прав без дозволу суб'єктів цих прав і як наслідок - без виплати їм винагороди. Потрібно зазначити, що метою незаконної діяльності є отримання прибутку від використання авторського права і суміжних прав (прямої чи опосередкованої).
Отримання прибутку передбачає також надання в прокат примірників, наприклад, відеокасет, дисків. Прокат примірників без дотримання прав авторів, суб'єктів суміжних прав до певної міри може впливати на зменшення продажу, і як наслідок невиплати авторської винагороди. Також один-єдиний прокатний примірник може бути безконтрольного відтворений багато разів. Останнє міркування є особливо важливим щодо цифрових технологій, які забезпечують прості та недорогі способи відтворення і розповсюдження необмеженої кількості примірників твору без втрати якості.
Законодавством передбачено, що прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних на рівні з розповсюдженням, виробництвом має здійснюватися з дотриманням прав авторів, виконавців, виробників фонограм тощо. Однак на сьогодні положення стосовно прокату не відображено у визначенні поняття піратства.
Взагалі піратство у сфері авторського права і суміжних прав можна розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому - ці законодавчі визначення піратства: незаконне виробництво та введення в обіг саме контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм передач. Статті Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, насправді передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав - це незаконне розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм і програм передач, привласнення авторства на об'єкт права інтелектуальної власності, а також незаконне відтворення , тиражування та розповсюдження на аудіо-та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації. При цьому лише останнє з перелічених порушень відповідно до Закону є піратством. Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у широкому розумінні - це порушення прав шляхом використання творів або об'єктів суміжних прав без дозволу суб'єктів цих прав, при цьому основна мета такого використання - отримання прибутку.
Таким чином, в України піратство визначається в законодавстві у вузькому значенні. А тому залишається питання віднесення до поняття піратства використання творів, фонограм, комп'ютерних програм, розповсюджених без виробництва їх копій, а також надання в прокат їх примірників з порушенням прав авторів, виконавців інших суб'єктів суміжних прав.
4. Порядок захисту особистих та майнових прав власників авторського права і суміжних прав
Автор - головний суб'єкт авторського права. Це фізична особа, творчою працею якої створено твір, що є об'єктом авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права являетс я завершення створення твору, без офіційного оформлення авторства, незалежно від опублікування. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрації твору, або іншого спеціального оформлення, чи дотримання будь-яких формальностей.
Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці. Іноземні громадяни - автори користуються захистом авторського законодавства в Україні якщо створені ними твори знаходяться в будь-якій об'єктивній формі на території Україні, а якщо ні - то відповідно до міжнародних договорів України та спільними конвенціями з авторського права (Женевської, Бернської).
Суб'єктами авторського права можуть бути співавтори, якщо твір створений спільною творчою працею двох або більше осіб. Розрізняються два види співавторства:
1) твір утворює одне нерозривне ціле (наприклад, «Золоте теля», «Дванадцять стільців» Ільфа і Петрова);
2) твір складається з 16 частин, кожна з яких виконана певним співавтором і може мати самостійне значення (наприклад, підручник, написаний колективом автора, кожен з яких написав окремі глави).
Суб'єктами авторського права є правонаступники автора - спадкоємці, контрагенти по авторських договорах, до них переходять деякі авторські права.
Авторські права поділяються на:
1) особисті
2) майнові
Особисті немайнові права - це право авторства, право на авторське ім'я, право на захист твору від усяких перекручувань і зазіхань, право опублікування твору (обнародування).
Особисті немайнові права - Право авторства, право на ім'я і право на захист твору і репутації автора безстрокові. Ці права не переходять у спадок. Але спадкоємці можуть здійснювати захист цих прав, і ці правомочності спадкоємців строками не обмежуються.
Особисті (немайнові) права автора закріплені в ст. 13 Закону «Про авторське право та суміжні права» і полягають у наступному:
1) вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
2) забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімним;
3) вибирати псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з використанням твору;
4) протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора;
5) право на обнародування твору.
Майнові права - це виключні права на використання твору, тобто право відтворювати його, поширювати, привселюдно показувати, привселюдно виконувати, повідомляти для загального відома в ефір мул і по кабелю, перекладати і т.д., а також одержувати авторську винагороду. Розмір винагороди встановлюється договорами, а в законі визначаються лише мінімальні ставки.
Майнові права автора перераховані в ст. 14 зазначеного Закону, де передбачається, що автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема йому належить виключне право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічний показ;
4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;
8) здача в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів, у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;
імпорт примірників творів.
5. Процедури захисту авторського права і суміжних прав
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України будь-яка особа (як приватна, так і юридична) має право звернутися до суду за захистом своїх немайнових або майнових прав. Автор або інша особа, яка є власником авторських прав, має право звернутися до суду за захистом авторських прав незалежно від того, чи пов'язано порушення з невиконанням зобов'язань за авторським договором або є незаконним використанням авторських прав. Правом на звернення до суду у зв'язку з порушенням авторських прав мають громадяни, які досягли віку 18 років, і юридичні особи, яким авторські права належать на передбаченому законом підставі.
Громадянин має право представляти свої інтереси в суді як особисто, так і через представника. Наявність спеціальної освіти у представника не потрібно. Однак для кваліфікованого забезпечення захисту інтересів громадянина дуже бажана наявність у представника професійної освіти.
Вкрай важливе значення для правильного вирішення спору має чітку вказівку обставин, на яких позивач засновує свою позовну вимогу до відповідача. Мова йде про обставини, що послужили приводом звернення до суду.
Судовий захист прав інтелектуальної власності (згідно свідоцтва, патенти, ліцензійним договором, договором передачі прав і т.д.) здійснюється:
- У місцевому суді загальної юрисдикції;
- У місцевому господарському суді;
- У третейському суді.
Згідно з Законодавством України право інтелектуальної власності включає немайнові та майнові права. Обсяг прав на об'єкт інтелектуальної власності визначено в Цивільному кодексі і соотверствующіх законах. Перш ніж говорити про захист права інтелектуальної власності, таке право треба отримати. І мати документальне підтвердження своїх прав (Свідоцтво, Патент, ліцензійний договір, договір передачі прав і т.д.).
Форми захисту права інтелектуальної власності:
Юрисдикційна, тобто та, що забезпечується з використанням держапарату (кримінальне та цивільне судочинство та провадження у справах про адміністративні порушення). Ця форма захисту права інтелектуальної власності, особливо захист захисту права інтелектуальної власності в суді, - найбільш гостре і ефективну зброю захисту.
Неюрисдикційна, тобто та, що охоплює собою дії громадян та організацій (у т.ч. через їх представників - патентних повірених), здійснювану ними самостійно, без звернення до держорганів.
Способи захисту права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України (п.2 ст.16):
1) визнання права (тобто якогось конкретного права інтелектуальної власності; особливо актуально - щодо авторських і суміжних прав);
2) визнання договору недійсним (наприклад, ліцензійного договору);
3) припинення дії, яка порушує право (тобто право інтелектуальної власності);
4) відновлення становища, яке існувало до порушення права (інтелектуальної власності);
5) примусове виконання зобов'язань в натурі (наприклад, виплата неперерахованої ліцензійного платежу за використання об'єкта інтелектуальної власності);
6) зміна правовідносин (наприклад, зміна умов ліцензійного договору на використання об'єкта інтелектуальної власності);
7) припинення правовідносин (наприклад, припинення дії ліцензійного договору на використання об'єкта інтелектуальної власності);
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (наприклад, відшкодування збитків, завданих порушенням права інтелектуальної власності);
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади (наприклад, припинення дії патенту, виданого Держдепартаментом інтелектуальної власності).
Захист майнових прав - найбільш поширена мета захисту права на об'єкт інтелектуальної власності.
Майнові права на об'єкт інтелектуальної власності:
право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені Законом;
Документи - основа будь-якого судочинства. Починаючи від точності вказівки назви юридичної особи та її адреси в правовстановлюючих документах та закінчуючи правильним оформленням кожного документа, що направляється до суду, - все може справити вкрай важливий вплив на результати розгляду справи судом. Основну складність у суперечці, що виникає у зв'язку із захистом авторських прав, складає необхідність підтвердити приналежність прав авторства на твір, використання якого є предметом спору. Наприклад, молодий автор приніс у видавництво розповідь для публікації, але йому було відмовлено у зв'язку з малохудожній його твори. Через деякий час він дізнається, що його розповідь був опублікований у збірнику, виданому цим видавництвом під іншим ім'ям. Ніхто, крім самого автора і видавця, не був знайомий з цією розповіддю. Відповідно до чинного законодавства встановлена презумпція авторства, заснована на тому, що автором вважається особа, яка вказана в якості такого на оригіналі або примірнику твору. Ступінь труднощі доведення авторства цього парубка буде визначатися наявністю додаткових обставин: наявності у нього інших творів, які або опубліковані, або приналежність їх авторства не заперечується, наявністю інших творів у тієї особи, під ім'ям якого було опубліковано спірне твір, та іншими. Тим не менш, доведення авторства спірного твору буде ускладнено необхідністю призначення експертизи, запрошенням свідків, що значно збільшить тривалість судового процесу. Кілька простіша ситуація з доведенням авторства в інших сферах мистецтва. Наприклад, у художній фотографії та живопису, де оригінал твору невід'ємно пов'язана з самим твором. У цих випадках достатнім підтвердженням авторства твору буде служити наявність на ньому імені або псевдоніма автора, зроблених його рукою. Однак найбільш надійним доказом авторства твору є попередня реєстрація примірника твору.
Захист прав інтелектуальної власності в суді - найбільш ефективний спосіб захисту права на об'єкт інтелектуальної власності.
Бібліографічний список
Охорона ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін .. - К.: Форум, 2002. - 139 с.
Бондаренко С.В. Авторське право І суміжні права. - К.: Інст. Інтел. власн. І права, 2004. - 260 с.
Зінов В.Г. Управління інтелектуальною власністю. - М.: Справа, 2003. - 512 с.
Цивільний процесуальний кодекс України, від 18.03.2004 р., № 1618 - IV;
Матеріали зі сторінок Internet (http://copyright.com.ua, http://intuit.ru).