Автор: Бочкарьов Микола Віталійович,
Караваєвської середня школа,
11 "А" клас
1999
2 ЗМІСТ
1. Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
2. Експериментальна частина.
2.1. Збудник діфіллоботріозе. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
2.2. Джерела і шляхи зараження діфіллоботріозом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
2.3. Діагноз на дифиллоботриоз. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
2.4. Зараженість хижих риб плероцеркоідамі діфіллоботрій
в Костромській області. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
2.5. Симптоми захворювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
2.6. Лікування діфіллоботріозе. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
2.7. Досліди з лікування і профілактики діфіллоботріозе. . . . . . . . . . . . . . 8
2.8. Профілактика. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
3. Результати роботи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
4. Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
5. Список використаної літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
3
1. ВСТУП
Дифиллоботриоз м'ясоїдних - антропозоонози, що має осередкове розповсюдження, викликається різними видами лентецов з роду Diphyllobothrium, серед яких найбільш поширений лентец широкий - Diphyllobothrium latum. Хворіють собака, кішка, лисиця, песець, куниця, а також людина.
Хвороба часто реєструють у Ленінградській, Архангельської, Тюменській областях, рідше - в інших зонах Російської Федерації.
На Тихоокеанському флоті (ТОФ) залишається постійна загроза занесення гельмінтозів з молодим поповненням з інших регіонів Російської Федерації.
За даними паразитологічної СЕО Тофан, ураженість гельмінтозами і кишковими найпростішими на 100 обстежених молодих воїнів весняного призову 1997 р. склала 30%. Найбільша зараженість була виявлена у молодого поповнення з Іркутської області, далі йдуть Новосибірська область, Бурятія, Якутія, Алтайський край і Читинська область. У видовій структурі паразитів переважна кількість складають ентеробіоз і аскаридоз, крім того виділені фасціольоз, теніоз, опісторхоз і дифиллоботриоз. (Межерская С.В., Мелешко В.А., 1998).
Дифиллоботриоз зустрічається в 59 районах Білорусі, або 45,4% їх загальної кількості. Основний локус неблагополучних територій охоплює м. Мінськ, 4 обласних центри і вісім суміжних районів Гомельської і Могильовської областей, прилеглих до долини річки Дніпро (Чістенко Г.Н., Жуковський В.Г. та ін, 1998).
2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
2.1. Збудник діфіллоботріозе
Збудник - Diphyllobothrium latum - велика цестода з довгим членистим тілом. Стробила широкого лентеца може досягати у лисиць 1,6 м довжини, у песців - 3 м, у собак і
4
кішок - до 10 м, у людини - 15 м. Членики короткі, широкі, з трьома статевими отворами. Численні насінники (у кількості 700-800) поширюються дорсально в латеральних полях члеників. Яєчник за формою нагадує крила метелика. Статеві отвори розташовуються посередині вентральній поверхні тіла, в кожному членику три статевих отвори: чоловіче, вагіни і матки (рис. I.). Паразитує в тонкому кишечнику собак, кішок, песців, лисиць, єнотовидних собак. Паразитує і в людини (дефінітивного господарі).
Рідше зустрічаються D. erinacei, D. minus, D. strictum, D. tugussicum.
2.2. Джерела і шляхи зараження
Розвиток паразита відбувається за участі проміжних та додаткових хазяїв. Інвазовані тварини виділяють у зовнішнє середовище з фекаліями яйця гельмінта. Потрапляючи у воду, яйця дозрівають, з них виходять вкриті війками корацидий, які потрапляють до проміжного хазяїна - рачка-циклопові (Cyclops stenuus) або діаптомусу (Diaptomus gracilis). Проглинула циклопом корацидий скидає війчастий покрив, проникає в порожнину тіла і через три тижні розвивається до стадії процеркоіда довжиною 0,5 мм, з шістьма гачками.
Подальший розвиток личинок відбувається в порожнині тіла додаткового господаря - риб (минь, щука, окунь, плотва, йорж, форель, прохідний та озерної лососі). У травному тракті прісноводних риб циклоп перетравлюється, а звільнені процеркоіди проникають в товщу кишкової стінки, порожнина тіла, печінка, яєчники, заселяють м'язи, де через 3-4 тижні перетворюються на остаточну личинкову стадію ¾ плероцеркоід. Хижі риби (минь, щука, йорж та ін) заражаються личинкової стадією широкого лентеца і при проковтуванні більш дрібної риби, инвазированной плероцеркоідамі цього Гельміні
5
після поїдання ураженої плероцеркоідамі риби. Тривалість розвитку широко лентеца з моменту зараження до статевозрілої стадії в організмі песців дорівнює 11-26 дням, лисиць - 16-36, собак - 13-23 днів. Тривалість життя D. latum в організмі різних тварин неоднакова. У людини вона обчислюється роками (до 29 років), в організмі песців - 389 днів, лисиць - до 112 днів.
2.3. Діагноз на дифиллоботриоз
Прижиттєвий - на підставі виявлення в екскрементах звірів яєць діфіллоботріід методом Фюллеборна із застосуванням насиченого розчину гіпосульфіту або за допомогою послідовного промивання фекалій. Яйця овальної форми, жовтуватого кольору, розмір їх 0,063-0,073 '0 ,042-0, 052 мм, на одному кінці забезпечені кришечкою. Діагноз можна поставити і на підставі виявлення на сітчастому підлозі клітин окремих частин стробіли широкого лентеца, а на поверхні фекалій - члеників цієї цестоди. Посмертно - при розтині в кишечнику знаходять цестод D. latum.
При дослідженні риби на зараженість плероцеркоідамі у них розкривають черевну порожнину і оглядають поверхню кишечника, шлунок, печінку, ікру та молочко на наявність фіброзних капсул. Нерідко личинок виявляють у внутрішніх органах у вільному стані. Потім досліджують неозброєним оком шматочки м'язів товщиною 5 мм. Найбільшу активність плероцеркоіди набувають в теплому (28-30оС) фізіологічному розчині.
2.4. Зараженість хижих риб плероцеркоідамі діфіллоботрій в Костромській області
Досліджені нами риби в трьох районах Костромської області були вражені плероцеркоідамі на 25,5%. Практично кожна четверта риба інвазовано плероцеркоідамі діфіллоботріозе (Таблиця 1).
II
Рис. II. Схема розвитку Diphyllobothrium latum
6
При дослідженні риб, виловлених в р. Волзі, що протікає на території Подільського району, було встановлено, що 30% риб заражені плероцеркоідамі діфілоботрій, з інтенсивністю інвазування від 2 до 7 плероцеркоідов.
У Красносельском районі, екстенсінвазірованность риб становить 20% з інтенсивністю інвазування від 10 до 12 плероцеркоідов.
У Нерехтском районі екстенсінвазірованность риб становить 25% з інтенсивністю інвазування від 7 до 8 плероцеркоідов.
Таблиця 1.
Зараженість риб плероцеркоідамі діфіллоботріозе в Костромській області у 1998 році
| Райони | Кількість розкритих риб | ЕІ,% | ШІ |
| 1. Костромської | 20 | 30 (6) | 2-7 |
| 2. Красносельський | 15 | 20 (3) | 10-12 |
| 3. Нерехтський | 16 | 25 (4) | 7-8 |
| Всього | 51 | 25,5 (13) |
Таким чином, нами встановлено, що зараженість риби в районах, прилеглих до м. Кострома, вельми велика. І представляє епідеміологічну небезпеку як для жителів м. Костроми, так і для людей, які проживають у прилеглих районах.
2.5. Симптоми захворювання
Патогенез хвороби і клінічний перебіг захворювання найбільш повно вивчені у песців.
При слабкій інвазування (до трьох примірників гельмінтів) дифиллоботриоз клінічно майже не проявляється. Інтенсивне зараження (5-12 і більше примірників) призводить до досить важким переболевания, може закінчитися загибеллю звірів. Відзначаються збочений апетит (ненажерливість), схуднення. Окремі звірі дратівливі, неко-
7
торие, навпаки, пригноблені, малорухливі, сонливі і байдужі до оточення, можуть відзначатися конвульсії. У більшості звірів порушується діяльність шлунково-кишкового тракту. Понос зазвичай проявляється через 3-4 тижні після зараження (випорожнення рідкі, водянисті, з домішкою невеликої кількості кормових мас). Потім пронос стає профузним. Часто відзначається блювота, причому з блювотними масами часто виділяються не тільки членики паразита, а й стробіли.
Патогенність D. latum залежить не тільки від кількості гельмінтів, а й від віку тварини, стану вгодованості, конституційних особливостей "господаря", фізіологічного стану його, ступеня резистентності та ін
Дані зміни були відзначені нами і у собак, природно заражених.
2.6. Лікування діфіллоботріозе
Песців та лисиць дегельмінтізіруют бромисто-водневим ареколіном. Препарат застосовують у вигляді 2%-ного водного розчину в дозі 2,5 мл на дорослого звіра або 0,01 г / кг маси тварини. Медикамент ретельно змішують з невеликою кількістю м'ясного фаршу і дають окремо кожному звірові. Перед дегельмінтизацією їх витримують на 16-20-годинний голодної дієти.
Ареколін володіє не тільки антгельмінтним, але і послаблюючу дію, тому наступною дачі проносного не потрібно. Відходження лентецов починається через 10 хвилин після застосування медикаменту. Деякі звірі мають підвищену чутливість до ареколіну, тому для запобігання блювоти їм за 10-15 хвилин до прийому антгельмінтик слід випаювати по 2-3 краплі настоянки йоду в столовій ложці води. З цією ж метою лисиці і песці рекомендується дача 1%-ного розчину ареколіна на 0,5%-ном розчині новокаїну (доза 1 мл / кг) у суміші з кормом.
8
Через 2-3 дні після дегельмінтизації у звірів зникають ознаки порушення діяльності кишечника, припиняється пронос. Загальний стан тварин поліпшується, але відновлення порушених функцій організму у песців відбувається повільно і наближається до норми через 30-45 днів після дегельмінтизації. Тому рекомендується відразу ж після дегельмінтизації застосовувати білкові гідролізати і вітамін В12. Ці препарати вводять цуценятам підшкірно в область стегна через кожні 2-3 дні протягом двох тижнів у дозах: аминопептид-2 - по 20 мл, вітамін В12 - по 20 мкг.
2.7. Досліди з лікування і профілактики діфіллоботріозе
Досвід № 1. У досвід були підібрані 2 собаки спонтанно заражені діфіллоботріозом.
Першою собаці було згодую 150 г голів від солоної оселедця. Згодовування проводили щоденно, протягом 3-х днів, попередньо собаку витримували на голодній дієті. Виділилося 2 цестоди.
Другий собаці було згодую 150 г голів від солоної кільки. Згодовування проводили щоденно, протягом 3-х днів, попередньо собаку витримували на голодній дієті. Виділилося 3 цестоди.
Додаткова профілактична дегельмінтизація бромістоводородним ареколіном підтвердило відсутність цестод D. latum.
Досвід № 2. Хворий В при роботі в рибному цеху заразився D. latum. Діагноз був встановлений після виявлення стрічки цестоди в його фекаліях.
Протягом 3-х днів їм на голодний шлунок з'їдалася солона кілька разом з головами. Кількість поедаемой риби склало 150 г щодня.
Через два дні виділилися зрілі цестоди D. latum, ще через два дні виділилася стрічка з голівкою.
9
Додаткова діагностична дегельмінтизація більтроцідом показала відсутність члеників D. latum.
2.8. Профілактика
У районах із стаціонарним діфіллоботріозом хутрових звірів можна згодовувати інвазованих плероцеркойдамі широкого лентеца рибу, але тільки після її знешкодження від личинок діфіллоботріід. Способи знешкодження:
а) заморожування при температурі не вище мінус 15о С одним шаром протягом доби;
б) вакуумна сушка рибного фаршу;
в) проварка;
г) в'ялення;
д) хімічна консервація рибного фаршу 1-2%-ним розчином соляної, мурашиної або сорбінової кислоти протягом від 6 годин до 5 діб, 2%-ним піросульфіту натрію протягом 5 діб;
е) послом в тузлуці фортецею 24о по Боме протягом 7 діб.
У неблагополучних господарствах лисиць і песців дегельмінтізіруют за 3-4 тижні до гону.
Після лікувальних і профілактичних дегельмінтизацію проводять механічне очищення клітин, будиночків, Шедова і території звіроферми з подальшою їх дезінфекцією. Фекалії звірів знезаражують.
Необхідно здійснювати охорону водойм від забруднення екскрементами людей, заражених широким лентецом.
Людей необхідно лікувати препаратом більтрацідом.
10
3. РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ
Проведені нами дослідження показали, що дифиллоботриоз риб широко поширений у прилеглих до м. Костромі районах. Практична кожна четверта щука є носієм плероцеркоідов D. latum.
По всій імовірності зараженість риб збільшується за рахунок попадання забруднених фекалій м'ясоїдних і людини в басейн річки Волги.
Нами розроблено спосіб профілактики діфіллоботріозе, який у період відсутності надійних лікувальних препаратів та у зв'язку з їх великою вартістю показав хорошу ефективність.
Застосування м'ясоїдним голови риб солоної оселедця і кільки, а людині тільки кільку надійно дегельмінтізіруют організм.
Випробуваний надійний препарат більтроцід для лікування D. latum у людини. Він не справляє побічної дії на організм людини.
4. ВИСНОВКИ
1. Дифиллоботриоз широко поширений серед щук, виловлених в р. Волзі, що протікає на території Костромської області. Практично кожна четверта риба (25,5%) інвазовано плероцеркоідамі діфіллоботріозе;
2. Зараженість риби в районах, прилеглих до м. Костромі, представляє паразитологічну небезпеку як для жителів міста, так і для людей, які проживають у прилеглих районах;
3. Заборонити продаж свіжих (заснули) щук, виловлених в басейні річки Волги на базарах м. Костроми і районах Костромської області;
11
5. Надійним профілактичним засобом боротьби з діфіллоботріозом є згодовування собакам голів солоної оселедця і кільки. При виявленні члеників цестоди D. latum у фекаліях м'ясоїдних проводити додаткову дегельмінтизацію бромістоводородним ареколіном або фенасалом;
6. Застосування в їжу людям солону кільку, є надійним способом профілактики D. latum. Як антгельмінтик рекомендувати більтроцід.
5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ nВ.С. Ронін, Г.М. Старобінец, Н.Л. Утєвський. Керівництво до прктически занять за методикою клінічних лабораторних досліджень .- 3-тє вид. М.: Медицина, 1982 - 320 с., Іл.
Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин / К.І. Абуладзе, Н.В. Димид, А.А. Непоклонов та ін; Під ред. К.І. Абуладзе .- 3-е вид ..; перероб. і доп .- М.: Агропромиздат, 1990.-464 с.
Матеріали П'ятої Всеросійської наукової конференції "Актуальні питання медичної паразитології"; Під ред. Професори А.Ф. Нікітіна.-СПб, 1998 - 200 с.