Міністерство освіти і науки України
Європейський університет
Юридичний факультет
Контрольна робота по Податковому праву
на тему
Поняття і види податкових пільг в Україні
Київ 2008

ЗМІСТ
Введення .. 3
1. Поняття податкових пільг. 4
2. Види податкових пільг в Україні. 8
Заключні висновки ... 13
Література .. 15

Введення

Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави, розвиток і зміна форм якого незмінно супроводжується перетворенням податкової системи. У сучасному суспільстві податки - основне джерело доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податки використовуються для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науково-технічного прогресу.
Податок - це обов'язковий безоплатний платіж (внесок), встановлений законодавством і здійснюваний платником у певному розмірі і в певний термін. Податки зараховуються до бюджету відповідного рівня і знеособлюються в них. Цим податки відрізняються від всіляких зборів, які теж в обов'язковому порядку безоплатно сплачуються платниками до бюджету відповідного рівня, але при цьому повинні використовуватися тільки на ті цілі, заради яких вони стягувалися.
Сучасне податкове законодавство України не повною мірою підходить до нових умов. Його основні недоліки такі: зайва твердість, заплутаність, а також наявність великої кількості пільг для різних категорій платників, не стимулюють зростання ефективності виробництва. Світовий досвід свідчить, що податкове законодавство - не застигла схема, воно постійно змінюється, пристосовується до відтворювальним процесам, ринку.
Вирішення актуальних податкових проблем сучасної економіки України (таких як раціоналізація системи податкових пільг, оцінка їх обсягу і втрат бюджету, обумовлених їх наданням) показує актуальність теоретичного дослідження податкових стимулів, зокрема податкових пільг, їх поняття і видів.

1. Поняття податкових пільг

Проаналізуємо сучасні визначення категорії "податкові пільги". Аналізуючи визначення податкових пільг, які зустрічаються у вітчизняній та російській фінансовій літературі, необхідно констатувати, що не всі вони відповідають поставленим вимогам. Наприклад, визначення податкових пільг як зниження тягаря оподаткування або зменшення обсягу сплачуваних податків ^[1], не відповідає вимогам вичерпної повноти характеристики описуваного явища. Такі визначення дозволяють віднести до податкових пільг і те, що не може кваліфікуватися як пільга. Зокрема, оптимізація податкових платежів та ухилення від сплати податків також забезпечують зниження податкового тягаря, хоча не можуть бути віднесені до категорії податкових пільг.
Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу Росії, пільгами по податках і зборах визнаються передбачені законодавством про податки і збори переваги (в тому числі можливість не платити податок чи збір або платити їх у меншому розмірі), які надаються окремим категоріям платників податків і зборів порівняно з іншими ^[2] . Фактично таке визначення ототожнює податкові пільги з преференціями і має досить загальний характер, дозволяючи трактувати як пільгу будь-яке з переваг, до яких, зокрема, можна віднести списання та реструктуризацію податкової заборгованості. Одночасно воно не охоплює всіх видів пільг (зокрема, загальних пільг, які надаються всім категоріям платників і не можуть трактуватися як переваги, що надаються одним платникам порівняно з іншими).
Більш вдалими можна назвати такі визначення:
"Податкові пільги - повне або часткове звільнення від сплати податку, надане податковим законодавством за наявності об'єкта оподаткування, а також інше пом'якшення податкового тягаря для платника податків" ^[3];
"Податкові пільги - це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги - це звільнення від податків відповідно до чинного законодавства" ^[4];
"Пільга - звільнення (повне або часткове) платника податків, що враховує його особливості, від сплати податку" ^[5].
Всі ці визначення характеризуються загальними рисами:
· Містять вказівку на спосіб зниження податкового тягаря, характерний лише для податкових пільг, - шляхом повного або часткового звільнення від сплати податків;
· Акцентують увагу (крім наведеного М. Кучерявенко) на тому, що таке звільнення може вважатися пільгою, якщо передбачається і регламентується чинним податковим законодавством.
Основна відмінність наведених визначень корениться в різному тлумаченні поняття "повне або часткове звільнення від сплати податків". Зокрема, на думку М. Кучерявенко, повне звільнення має місце, "якщо платник повністю звільняється від сплати податку", а часткове - "якщо скорочується податковий тягар за рахунок зменшення об'єкта (предмета тощо) або розстрочення сплати податку" ^{[ 6].} Отже, всі види і форми податкових пільг він розглядає як різноманітні форми прояву повного або часткового звільнення від сплати податку: зниження податкової ставки - часткове звільнення від сплати податку, відстрочка платежу - звільнення від оподаткування на певний строк із зобов'язанням сплатити податок після його закінчення і т . д.
Характер інших визначень свідчить про те, що звільнення від сплати податку фактично розглядається як одна з форм податкових пільг, тоді як той ефект, який виявляється наданням податкових пільг в інших формах (зменшення об'єкта, податкової бази, податкової ставки, відстрочка (розстрочка) виконання податкових зобов'язань), точніше передають такі вирази, як "інше пом'якшення податкового тягаря", "звільнення від виконання встановлених правил і обов'язків або полегшення умов їх виконання".
Сказане дозволяє зробити висновок, що адекватне визначення категорії "податкова пільга" повинно мати кілька основних ознак.
Найбільш загальною і разом з тим істотною характеристикою податкових пільг, яка повинна враховуватися у визначенні цієї категорії, є їх трактування як полегшення податкового навантаження на платників податків.
Наступним важливим ознакою податкових пільг є те, що до них можна зарахувати лише полегшення податкового тягаря, передбачене і регламентоване нормами чинного податкового законодавства при наявності об'єкта оподаткування ^[7].
Необхідно підкреслити не тільки те, що пільги надаються законами, але і те, що лише звільнення від оподаткування операцій, які є об'єктом оподаткування, може кваліфікуватися як пільга.
Однак і ці характеристики є недостатніми для ідентифікації податкових пільг, оскільки не дозволяють відмежувати податкові пільги від "податкових лазівок", використовуючи які платники податків домагаються зменшення податкового тягаря, не порушуючи податкового законодавства.
Уточнити визначення поняття "податкова пільга" можна, вказавши в ньому, яким саме шляхом відбувається полегшення податкового тягаря, яка може кваліфікуватися як податкова пільга. На думку більшості вчених, під визначення категорії "податкова пільга" підпадає таке зниження податкового тягаря, яке здійснюється шляхом повного або часткового звільнення платників податків від його сплати.
Іншим важливим моментом, який не отримав віддзеркалення у визначеннях, наведених у монографічної та навчальної літератури, виданої в Україні і в Росії, є те, що в якісних податкових пільг можуть розумітися не всі звільнення від оподаткування. Серед них є такі, які необхідні з точки зору дотримання нормативних вимог оподаткування та її фундаментальних принципів. Вони розглядаються як невід'ємний елемент (складова частина) механізму перерахунку та стягнення податку. Разом з тим пільга - це відхилення від нормативних вимог, або (як на цьому акцентується увага в словнику Ожегова) виключення із загальних правил.
Враховуючи сказане, можна дати таке визначення податкової пільги - це передбачене і регламентоване нормами податкового законодавства (за наявності об'єкта оподаткування) відхилення від нормативних вимог оподаткування, яке відбувається у формі повного або часткового звільнення платників податку від його сплати з метою полегшення податкового тягаря.

2. Види податкових пільг в Україні

Податкові пільги, передбачені вітчизняним податковим законодавством, розглядаються у формах ^[8]:
Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку, передбачає в умовах інфляційної економіки затвердження парламентом величини грошової суми, кратної мінімальної заробітної плати, яка може автоматично збільшуватися у разі зміни мінімальної зарплати.
Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта оподаткування заради інтересу платниками податків питаннями охорони природи, енергозбереження, іпотечного кредитування, благодійності і т.п.
Звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій платників, яке передбачає збільшення реальних доходів окремих категорій платників податків (інваліди, малозабезпечені, учні, студенти, аспіранти, ординатори, ад'юнкти, постраждалі від наслідків ЧАЕС і т.д.), які потребують соціального захисту з боку держави . Таким чином держава підтримує таких платників, уникаючи зайвого руху грошових коштів в бюджет і тому до їх платникам. Більш того, знижується собівартість податкових надходжень і ймовірність зловживань з ними, як з боку платників, так і з боку податкових та соціальних органів.
Зниження податкових ставок, спрямоване на стимулювання державою окремих видів фінансово-господарської діяльності, в яких найбільш проявляється його інтерес. Так, нульову ставку з податку на додану вартість застосовують щодо операцій з продажу товарів, вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.
Відрахування з податкового складу, передбачає стягнення з податкового складу, здійснене за певний розрахунковий період.
Цільові податкові пільги, передбачають різні форми відстрочки стягнення податків і зборів. Як приклад - механізм використання податкового кредиту ^[9].
Інші податкові пільги, що надають право, зокрема, суб'єктам малого підприємництва перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, за умов визначених Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". В Україні знову розглядаються питання впровадження податкової амністії щодо отриманих співвітчизниками в минулому доходів, з яких не сплачені податки. Такі заходи часто використовують європейські держави, що дозволяє забезпечити значні додаткові доходи до бюджету.
Крім вищезгаданої класифікації податкових пільг, існує ще таке їх поділ на основі віднесення пільг на прибуток або витрати платника, впливу на елементи податкового механізму. Відповідно ці пільги поділяються на три основні види: вилучення, знижка, податковий кредит.
Вилучення (відрахування) - вид податкової пільги, при якій відбувається вилучення окремих складових частин із загальної бази оподаткування з метою його зменшення. Механізм надання такого виду пільг безпосередньо проектується на об'єкт оподаткування. Подібні зменшення можна класифікувати наступним чином ^[10]:
· За видами платників: повні (надаються всім платникам) або часткові (надаються певним категоріям платників);
· За термінами дії: постійні (які діють постійно протягом тривалого часу) або тимчасові (які діють протягом визначеного заздалегідь, обмеженого періоду);
· За видами об'єкта: майнові (відрахування певної частини майна, оподатковуваного податками) та прибуткові відрахування (застосовуються до частини прибутку платника);
· За видами діяльності.
Знижка - це вид податкової пільги, яка зменшує податкову базу або суму податку на певні розміри. Величина цієї знижки визначається сумою витрат платника, законодавчо виводиться з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну величину податкової бази. Шляхом надання такого виду пільг держава стимулює розвиток пріоритетних для суспільства напрямків діяльності господарюючих суб'єктів. Виділяються такі види знижок ^[11]:
· Лімітовані, розмір яких прямо обмежений;
· Нелімітовані, при яких підсумкова база оподаткування може зменшуватися на всю суму витрат платника податку.
Податковий кредит - вид пільг, при якому звільнення стосується загальної суми податкового платежу, нарахованого для сплати. За формами надання податкові кредити діляться на ^[12]:
· Зниження ставки податку;
· Скорочення оподатковуваної суми;
· Перенесення терміну сплати або сплата податку частинами;
· Повернення раніше сплаченого податку (частини податку);
· Зарахування перш сплаченого податку в рахунок майбутніх платежів.
В Україні податковий кредит застосовується у вигляді перенесення терміну сплати податкового платежу суб'єкта господарювання до бюджету відповідного рівня, наданого органом податкової служби у формі кредитної угоди, за умови використання платником податків звільнених коштів на законодавчо визначені цілі.
Платник податків має право використовувати податкові пільги з моменту виникнення відповідних підстав для їх застосування і в період усього терміну їх дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.
Податкова політика України містить заходи щодо стимулювання вітчизняного товаровиробника з метою підвищення купівельного попиту і конкурентоспроможності окремих видів товарів за допомогою надання платникам податків пільг та інших преференцій. Саме системою податкових пільг держава реалізує стимулюючу функцію податків, виходячи з загальнообов'язкової конституційного обов'язку сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стимулююча функція податків виявляється і в розвиненому ринковому відношенні, оскільки виникає необхідність стимулювання підвищення саме ефективності виробництва.
Як свідчить досвід західних країн, в умовах повного забезпечення попиту населення продуктами харчування і підприємств сировиною вітчизняного виробництва, виключно стимулююча функція податків забезпечує обмеження виробництва.
Отже, фіскальна і стимулююча функції є визначальними, а, крім того, система оподаткування повинна сприяти формуванню бюджету, але не бути похідною від нього. Саме на таких засадах має формуватися податкова система і адекватний їй податковий механізм.
Таким чином, система податкових пільг виступає необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку товаровиробництва і т.п. Види, форми і розмір податкових пільг, передбачених чинним податковим законодавством, визначаються особливостями об'єктів і суб'єктів оподаткування, їх значимістю для економіки держави, а також станом фінансової безпеки країни.

Заключні висновки

Податкові пільги - це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку і стосуються об'єкта, ставки або інших складових частин оподаткування. Також податковою пільгою визначається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку або сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України. Найбільш частий випадок - це повне або часткове звільнення від податку.
Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід дотримуватися системного підходу, який може забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів.
Возможности применения налоговых льгот в Украине регламентируются соответствующими налоговыми законами. Правовое регулирование льгот осуществляется, во-первых, на уровне налоговых законов, которые устанавливают основные принципы предоставления льгот определенным категориям плательщиков, во-вторых, на уровне подзаконных актов, определяющих конкретные льготы для конкретных субъектов налогообложения.
В соответствии с действующим налоговым законодательством Украины предусмотренные следующие формы предоставления налоговых льгот: установление необлагаемого налогами минимума; изъятие из налогообложения определенных элементов объекта налогообложения; освобождение от налогообложения отдельных лиц или категорий налогоплательщиков; уменьшение налоговых ставок; применение целевых налоговых льгот, в т. ч. налоговых кредитов.
Основными видами налоговых льгот являются: освобождение, изъятие, скидки и налоговый кредит. Освобождение от налога - это законодательное определение конкретных физических и юридических лиц, освобожденных от уплаты определенных видов налогов. Изъятие - это исключения из налогооблагаемого дохода, то есть ситуация, когда отдельные виды доходов не учитываются для определения объекта налогообложения. Скидки - это форма налоговых льгот, связанные с затратами плательщика. Налоговый кредит - это вид льготы, объектом которой является исчисленная сумма налога, а не доходы или затраты плательщика. Этот вид льгот используется в формах: уменьшение налогового оклада, уменьшение ставки налога, отсрочки платежа, уменьшение налоговой ставки для части доходов и т.п.
Налогоплательщик вправе использовать налоговые льготы с момента возникновения соответствующих оснований для их применения и в период всего срока их действия самостоятельно, без предшествующего сообщения налоговых органов.

Література

1. Про податок на додану вартість Закон України вiд 03.04. 1997 № 168/97-ВР (ред. вiд 04.06. 2008) // Відомості Верховної Ради, 1997, № 21. Ст.156.
2. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України вiд 28.12. 1994 № 334/94-вр (ред. вiд 04.06. 2008) // Відомості Верховної Ради 1995, № 4. Ст.28.
3. Стоян В.І. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України, № 7, 2001, С.115-118.
4. Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів. - М., Соцэкгиз, 1962.
5. Попович В.М. Реформування податкової системи - підґрунтя для зміцнення дохідної частини держбюджету // Фінанси України, № 6, 2003, С.22-26
6. Загорський В.С., Благун І.Г. Принципи функціонування податкової системи ринкового типу // Фінанси України, № 10, 2003, С.92-99.
7. Соколовська А., Луніна І. - Визначення категорії "податкова пільга" та його практичне значення // Економіка України, 2005. С.21-30.