Міністерство науки і освіти України
Одеський національний морський університет
Кафедра кримінального та адміністративного права
Курсова робота з дисципліни:
«Організація судових і правоохоронних органів»
На тему:
«Поняття адвокатури та її функції»
Одеса 2010
Зміст
Введення
Розділ 1. Поняття адвокатури
1.1 Закон «Про адвокатуру»
1.2 Адвокатські об'єднання
Розділ 2. Функції адвокатури
2.1 Принципи адвокатської діяльності
2.1.1 Адвокатська таємниця
2.2 Адвокатська діяльність
2.3 Гарантії адвокатської діяльності
2.4 Надання юридичної допомоги
2.5 Професійне право адвоката
2.6 Обов'язки адвоката
Висновки
Список використаних джерел
Введення
У сучасному світі розроблені й ефективно функціонують основи правового захисту людини, її прав і основних свобод. Так, Статут Організації Об'єднаних Націй підтверджує право людей усього світу на створення таких умов, за яких буде дотримуватися законність, і проголошує як одну з цілей досягнення співробітництва у створенні і підтримці поваги до прав людини і основних свобод без поділу за расовими, статевими, мовних і релігійних ознаками.
Законодавчі акти України враховують міжнародний досвід. Так у статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесені ряд положень, які сприяють діяльності адвокатури і перш за все це пункт, згідно з яким обвинуваченому забезпечується право на захист. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у статті 14 проголошує право кожної людини в разі його звинувачення у вчиненні протиправної дії захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника. Це ж положення закріплене і в статті 59 Конституції України. Слід вказати, що адвокатура представлена і у Вищій раді юстиції трьома представниками, рекомендованими з'їздом адвокатів України.
Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року. Перша стаття якого, дає визначення адвокатури як добровільного професійного громадського об'єднання, покликаного згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України та інших країн, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.
Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.
Поява професійної адвокатури в Україні пов'язане із судовою реформою 1864 року, яка проголосила принципи незалежності суддів, гласності, усності та змагальності судового процесу, ліквідувала становий суд. Були введені суд присяжних, адвокатура, мирові суди. Отримавши законодавче закріплення в судових статутах, вона стала новим юридичним установою.
Формування правової держави і громадянського суспільства в Україні неможливо без створення гарантій захисту прав і законних інтересів людини і громадянина, без забезпечення умов для ефективного функціонування такого специфічного демократичного інституту, як адвокатура.
Розділ 1. Поняття адвокатури
1.1 Закон України «Про адвокатуру»
Конституційне призначення полягає в забезпеченні кожному права на захист від обвинувачення та подання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах [1, ст.59]. Це завдання адвокатура виконує через адвокатів.
Згідно із Законом «Про адвокатуру», прийнятий Верховною Радою України 19 грудня 1992 року, [2] - адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням юристів, покликаними сприяти захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб шляхом надання їм різноманітної юридичної допомоги.
Адвокат-особа, що мають вище юридичну освіту, що підтверджують дипломом України або відповідним міжнародним договором України дипломом іншої країни. Стаж роботи не менше двох років. Повинен володіти державною мовою. Здав кваліфіковані іспити. Отримав в Україні свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю. Прийняв «Присягу адвоката України» [3, С.71].
1.2 Адвокатські об'єднання
При цьому особи, які отримали свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, мають право практикувати індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднатися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють на підставі Закону «Про адвокатуру» та своїх статутів. Вся діяльність адвокатських об'єднання базується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності, що обумовлено специфічним статусом адвокатури як громадської організації. Адвокатські об'єднання реєструються в Міністерстві юстиції України, після чого повідомляють органи місцевої виконавчої влади про свою легалізації з одночасним повідомленням адвокатів про отримання свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю. Адвокати, що практикують індивідуально, повідомляють про отримання свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю самостійно.
Відповідно до закону «про адвокатуру» до компетенції відповідних адвокатських об'єднань належать практично всі питання своєї внутрішньої організації, а саме:
- Порядок створення адвокатських об'єднань;
- Визначення напрямів їх діяльності;
- Питання реорганізації та ліквідації;
- Формування штатів;
- Порядку витрачання фінансових коштів;
- Обрання та визначення функцій і повноважень їх керівних органів та ін
Ці об'єднання (в тому числі колегії, бюро, фірми контори і т. п.) є юридичними особами, мають рахунки в банках на території України, у встановленому законодавством порядку можуть відкривати рахунки в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням, вступають в різні правовідносини від свого імені. Причому відносини адвокатських об'єднань та адвокатури в цілому з державними структурами здійснюються на засадах самостійності та незалежності. Міністерство юстицій не втручається в діяльність адвокатів і адвокатських об'єднань, хоча відповідно до своєї компетенції забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі їх участі справах за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статичну звітність про адвокатську діяльність, сприяє здійсненню різних заходів, спрямованих на підвищення професійного рівня адвокатів.
Адвокатські об'єднання мають право створити регіональні та міжнародні спілки та асоціації адвокатів, які:
- Представляють інтереси адвокатів у державних органах і громадських об'єднаннях;
- Захищають їх соціальні та професійні права;
- Здійснюють методичну та видавничу роботу;
- Сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів;
- Формують спеціальні цільові фонди.
Вищою формою професійного об'єднання адвокатів є Спілка адвокатів України, заснований у вересні 1990 року на установчому з'їзді, який визначив цей Союз як добровільну, суспільну, самоврядну і незалежною організацію. Метою Спілки адвокатів згідно з його статутом є об'єднання зусиль адвокатів для будівництва демократичної правової держави, поліпшення юридичної допомоги, що надається населенню, установам і організаціям (включаючи іноземних фізичних та юридичних осіб).
В Автономній Республіці Крим та областях України створені відділення Спілки юристів. Його почесними членами є також адвокати з США, Канади, Аргентини, Польщі, Болгарії та інших країн.
Розділ 2. Функції адвокатури
Принципи адвокатської діяльності
Відповідно до закону адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах:
- Незалежності;
- Законності;
- Демократизму;
- Гуманізму;
- Конфіденційності.
Ці принципи взаємодіють і доповнять один одного, забезпечуючи високу ефективність захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, осіб без громадянства, а також юридичних осіб, які звертаються за юридичною допомогою до адвокатури.
Так, принцип незалежності адвокатури означає перш за все її самостійність у вирішенні поставлених перед нею завдань незалежно від впливу будь-яких органів державної виконавчої влади, судових органів, а також громадських організацій та об'єднань (політичних партій, організацій, руху тощо). Цей принцип забезпечується в першу чергу громадським (недержавним) характером формування адвокатури та її самостійністю як добровільного професійного об'єднання юристів.
Адвокати, що діють самостійно або в рамках відповідних адвокатських об'єднань, має право здійснювати свої обов'язки на засадах втручання держави в їх професійну діяльність, оскільки законом запитано їх кримінальне або громадянське правове переслідування за письмові або усні заяви у справі, висловлені в процесі здійснення своїх функцій в суді, трибуналу чи іншому юридичному або адміністративному органі.
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У разі участі останнього в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.
Якщо договір розривається достроково, оплата праці проводиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення внесена плата повертається чи громадянину юр особі повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнає свою провину в скоєнні злочину, адвокат, при наявності підстав для цього, повинен відстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнати доведеної провину свого підзахисного, якщо останній її заперечує
2.1.1 Адвокатська таємниця
Будь-яка адвокатська діяльність заснована на довірі. Однак повне довіра можлива лише в тому випадку, коли клієнт (довіритель) упевнений в тому, що його таємниця буде збережена. Тому дотримання адвокатської таємниці є одним із ключових принципів діяльності адвоката, а її порушення у всі часи вважалося і вважається одним з найтяжчих порушень і закону, і кодексу про адвокатську етику (у ряді країн за порушення адвокатської таємниці адвокатів карається позбавленням ліцензії).
Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, з яким громадяни або юридичні особи зверталися до адвоката, а також суть конституції, рад, роз'яснення та інших відомостей отриманих ним при здійсненні професійних обов'язків. Даний попереднього слідства, що стало відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора [4, с.345].
Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і, використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
Адвокатською таємницею є будь-які відомості, пов'язані з наданням адвокатом юридичної допомоги своєму довірителю. Адвокат не може бути викликаний і допитаний як свідок про обставини, які стали йому відомими у зв'язку зі зверненням до нього за юридичною допомогою або в зв'язку з її наданням.
Проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій щодо адвоката (в тому числі в житлових і службових приміщеннях, що використовуються ним для здійснення адвокатської діяльності) допускається тільки на підставі судового рішення.
Отримані в ході оперативно-розшукових заходів або слідчих дій (у тому числі після призупинення або припинення статусу адвоката) відомості, предмети та документи можуть бути використані як докази обвинувачення тільки в тих випадках, коли вони не входять у виробництво адвоката у справах його довірителів. Зазначені обмеження не поширюються на знаряддя злочину, а також на предмети, які заборонені до обігу або обіг яких обмежено відповідно до законодавства Російської Федерації.
Довіри до адвоката не може бути без впевненості в збереженні професійної таємниці. Професійна таємниця адвоката забезпечує імунітет довірителя, наданий останньому Конституцією Російської Федерації.
Дотримання професійної таємниці є безумовним пріоритетом діяльності адвоката. Термін зберігання таємниці не обмежений у часі.
Адвокат не може бути звільнений від обов'язку зберігати професійну таємницю ніким, крім довірителя.
Без згоди довірителя адвокат має право використовувати повідомлені йому довірителем відомості в обсязі, який адвокат вважає розумно необхідним для обгрунтування своєї позиції при розгляді цивільного спору між ним і довірителем або для свого захисту у порушеній проти нього дисциплінарного провадження або кримінальній справі.
Правила збереження професійної таємниці поширюються на:
-Факт звернення до адвоката, включаючи імена і назви довірителів;
всі докази і документи, зібрані адвокатом у ході підготовки до справи;
-Відомості, отримані адвокатом від довірителів;
інформацію про довірителя, яка стала відомою адвокату у процесі надання юридичної допомоги;
-Зміст правових рад, даних безпосередньо довірителю або йому призначених;
-Всі адвокатське провадження у справі;
-Умови угоди про надання юридичної допомоги, включаючи грошові розрахунки між адвокатом і довірителем;
-Будь-які інші відомості, пов'язані з наданням адвокатом юридичної допомоги
Адвокатська діяльність
Адвокатська діяльність, яка не є підприємницькою діяльністю, - це кваліфікована юридична допомога, що надається на професійній основі особами, які отримали статус адвоката у встановленому порядку, фізичним і юридичним особам з метою захисту їх прав, свобод і законних інтересів, забезпечення доступу до правосуддя. До адвокатської діяльності не належить юридична допомога, що надається працівниками юридичних служб організацій, працівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування, учасниками та працівниками організацій, що надають юридичні послуги, індивідуальними підприємцями, нотаріусами, патентними повіреними (винятком є випадки, коли в якості патентних повірених виступає адвокат), іншими особами, спеціально уповноваженими законом на ведення своєї професійної діяльності.
Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.
Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутами адвокатських об'єднань.
Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, пов'язані з їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.
Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням.
Адвокатська діяльність є різноманітною і здійснюється в різних видах, які можуть бути класифіковані наступним чином:
- Консультаційна допомога довірителю;
- Складання документів (заяв, скарг та інше) правового характеру;
- Виступ у якості представника чи захисника довірителя.
2.3 Гарантії Адвокатської діяльності
Зокрема, Законом України «Про адвокатуру» Встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом, забороняється:
- Будь-яке втручання в адвокатську діяльність;
- Вимога від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських фірм і об'єднань надання свідків, що становлять адвокатську таємницю;
- Адвокати не можуть бути допитані в якості свідків
-Не допускається офіційне негативне реагування з боку правоохоронних органів (дізнання, слідства і суду) на правову позицію адвоката у конкретній справі.
- Документи, пов'язані з виконанням адвокатом відповідних доручень, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди;
- Забороняється прослуховування переговорів адвокатів без санкції прокуратури [5, С.6].
Санкції (від лат., Одн. sanction - строге постанова) - заходи і рішення, як правило, мають остаточний характер. Мають чотири основних значення:
1. Заходи, що застосовуються до правопорушника і манливі йому певні несприятливі наслідки. У залежності від характеру заходів і які використовують їх органів, діляться на кримінально-правові, адміністративно-правові, дисциплінарно-правові, майнові.
Кримінально-правові - (позбавлення волі, штраф тощо) застосовуються тільки судом;
Адміністративно-правові (адміністративний штраф, адміністративний арешт) - міліцією.;
Дисциплінарно - правові (зниження в посаді, звільнення) - посадовими особами та адміністрацією;
Майнові. (Напр., відшкодування потерпілому шкоди або стягнення на його користь майна, визнання угоди недійсною) призначаються судом, арбітражним судом у якості окремої заходи або у поєднанні з іншими заходами;
2. Структурна частина загальної норми права, яка вказує на можливі заходи впливу на порушника даної норми;
3. Постанова прокурора, що дозволяє примусові заходи до особи, яка підозрюється у злочині (взяття під варту, обшук та ін);
4. У міжнародному праві - заходи впливу на державу, яка порушила норми цього права, свої міжнародні зобов'язання (див. Санкції міжнародні) [6].
Кримінальну справу проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками прокурорами Автономної Республіки Крим, областей та міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної відповідальності або погрожувати йому її застосуванням у зв'язку з поданням ним юридичної допомоги громадянам та організаціям.
2.4 Надання юридичної допомоги
Надаючи юридичну допомогу адвокат:
- Дає консультації та довідки з правових питань як в усній, так і в письмовій формі;
- Складає заяви, скарги, клопотання і інші документи правового характеру;
- Представляє інтереси довірителя у конституційному судочинстві;
- Бере участь в якості представника довірителя в цивільному та адміністративному судочинстві;
- Бере участь в якості представника або захисника довірителя у кримінальному судочинстві та провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
- Бере участь в якості представника довірителя в розгляді справ у третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі (суді) та інших органах вирішення конфліктів;
- Представляє інтереси довірителя в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських об'єднаннях та інших організаціях;
- Представляє інтереси довірителя в органах державної влади, судах та правоохоронних органах іноземних держав, міжнародних судових органах, недержавних органах іноземних держав, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів і інших міжнародних організацій або міжнародними договорами України;
- Бере участь в якості представника довірителя у виконавчому виробництві, а також при виконанні кримінального покарання;
- Виступає як представник довірителя в податкових правовідносинах.
Відповідно до світових стандартів утримання цих принципах полягає в тому, що надання адвокатської допомоги клієнтам повинно здійснюватися на законних підставах з дотриманням саме тих прав і свобод особи і громадянина, які офіційно визнані міжнародним і офіційним право. При цьому моральна і юридична відповідальність адвоката за дотримання вимог професійної етики істотно підвищується. Він зобов'язаний суворо дотримуватися «кодексу професійної поведінки» і не порушувати «професійних стандартів етичних норм».
2.5 Професійні права адвоката
При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:
- Представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємств, установ та організаціях;
- Збирає відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення:
- Запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ організацій, об'єднань, а від громадян їх - за їх згодою;
- Ознайомитися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
- Отримувати позмінне висновок фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
- Застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
- Доповідати клопотання і скарги на прийомі посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
- Бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданні колегіальних органів і давати пояснення по суті клопотання і скарг.
Клопотання - офіційне прохання або подання, адресоване державним органам (громадської організації) вищестоящої інстанції. Клопотання може розглядатися як одна з форм звернення громадян (поряд із заявами, петиціями). У судочинстві під клопотанням розуміється офіційне прохання учасника процесу про вчинення процесуальних дій або прийняття рішень, звернена до органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду [6].
Одним із завдань кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому. Тому участь у справі захисника, в першу чергу адвоката, є найважливішою гарантією їх права на захист. Захисник зобов'язаний використовувати всі законні засоби захисту з метою з'ясування обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого і підсудного або пом'якшують або виключають їх відповідальність і надати їм необхідну юридичну допомогу.
Захисник допускається до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи, а у випадку затримання особи підозрюваного у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття підлогу варту - з моменту ознайомлення з протоколом затримання або постанови про застосування такого запобіжного заходу , але не пізніше 24 годин з моменту затримання. Коли попереднє слідство не проводилося, захисник допускається до участі у справі після переїдання обвинуваченого до суду.
Захисників можуть запросити самі підозрювані, підсудні або обвинувачені, а їх законні представники, родичі або інші особи-тільки за їх дорученням або на прохання [7, С.112].
2.6 Обов'язки адвоката
Адвокат зобов'язаний захищати тільки законні інтереси підозрюваного, обвинуваченого або підсудного, тобто інтереси засновані на вимогах закону, або, принаймні, їм не суперечать. Виходячи з презумпції невинності обвинуваченого або підозрюваного, захисник, в залежності від обставин справи та зібраних доказів, доводить невинність чи меншу винність підзахисного, наявність обставин, що виключають провадження у справі. З метою захисту він повинен повною мірою використовувати правило, що будь-який сумнів у винності підозрюваного та обвинуваченого тлумачиться на їх користь [8, С.154].
При захисті, адвокат має обирати лише такі засоби і способи захисту, які допускаються законом. Для виконання обов'язків по захисту законних інтересів обвинуваченого, закон наділяє захисника досить широким колом процесуальних прав.
Вже з моменту допуску до участі у справі він має право:
- Мати з ним побачення наодинці, а після першого допиту - без обмеження їх числа їх числа і тривалості;
- Бути присутнім при допитах підозрюваного чи обвинуваченого, також при інших слідчих дій, виконуваних їх участю або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого або самого захисника;
- Знайомитися з усіма матеріалами справи і виписувати з них необхідні відомості;
- Брати участь у судовому розгляді справи;
- Представляти докази, заявляти клопотання і відводи;
- Подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого прокурора, судді і суду
Відведення - інститут громадянського, арбітражного та кримінально-процесуального права, засіб забезпечення об'єктивності і неупередженості судового розгляду і попереднього слідства. Чи означає відсторонення судді, арбітражного судді, народного засідателя, присяжного засідателя, прокурора, слідчого, секретаря судового засідання, експерта чи перекладача від участі у справі у зв'язку з його особистою (прямої або непрямої) зацікавленістю в результаті справи або з інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості [5].
У цивільному процесі на адвоката покладається виконання подвійних функцій. Він одночасно виконує функції правозахисту та представництва
Правовідносини між адвокатом і довірителем мають матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правової грунтуються на договорі доручення. Процесуально-правовий зв'язку виникають із приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі і регулюється Цивільно-процесуальним кодексом.
Правовідносини між адвокатом і судом у цивільному судочинстві врегульовано нормами процесуального права і є цивільними процесуально-правовими. Процесуальне представництво є найбільш поширеним в судочинстві України.
Для ведення справи в суді, адвокат зобов'язаний мати повноваження, підтверджені ордером юридичної консультації. Повноваження дають адвокату право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій, крім передачі справи до товариського або третейський суд, повної або часткової відмови від позовних вимог, на згоді з позовом, зміну позову, укладення мирової угоди, передачі повноважень іншій особі, оскарження рішення суду, передачі виконавчого листа для стягнення, на одержання присудженого майна або грошей.
Повноваження адвоката на звершення кожного із зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені виданим йому доручень.
Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захисник або представляти інтереси декількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються або істотно відрізняються.
Висновки
Як вже зазначалося, адвокатура - організація громадська і самокерованою. В основі її організації та діяльності лежить принцип незалежності.
Адвокат - професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України:
-Сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу;
-Діяти в складі адвокатури України, яка відповідно до Закону України "Про адвокатуру" (19.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону, незалежності, демократії, гуманізму, конфіденційності;
-Давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз'яснення, довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом а здійсненню підприємницької діяльності;
-Володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення - захищати не злочин, а людину [9].
Громадська самоврядна організація - адвокатура, грунтуючись на принципі законності, і керуючись принципами правосуддя та незалежності, діючи в суворій відповідності з законом, у взаємодії з правоохоронними органами, сприяє зміцненню законності, вихованню громадян у повазі до права, дотримання правил співжиття і дисципліни праці, поваги до прав, честі і гідності інших громадян. Її основна роль у правоохоронній діяльності: це всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини по справі і допомогти суду прийняти правильне судове рішення.
Думка адвоката, його позиція з низки питань може збігатися з позицією осіб, які ведуть розслідування, прокурора, суду. Проте він часом вимушений вступати з ними в певні ділові колізії. У процесі попереднього розслідування він оскаржить дії слідчого, особи, яка провадить дізнання; в судовому розгляді спростовує висунуте проти підзахисного звинувачення, оскаржить вирок у кримінальній справі і рішення по цивільному.
Адвокат обов'язково повинен стояти на захисті прав і свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь і гідність, у тісній з'єднанні з законом.
На жаль, окремі права адвокатів на сьогоднішній день не врегульовані законодавством або здійснюються формально [10].
Список використаних джерел
1. Конституція України Харків «Одісей» 2004 р.
2. Відомості Верховної Ради України-1993-№ 9-ст.62
О.Ф Скакун «Юридична деонтологія» Тхорів-2006
А.М. Бондарчуки «Судові та правоохоронні органи» м. Харків «Еспада» -1999
Кузьменко В.М. «Організація судових і правоохоронних органів» optimum Одеса 2007
Б.В Яцененко «Короткий словник термінів» 2001
З.С. Погорелко «Конституційне право України» Київ 2009 стр.340
Ратушняк С.Б «Правознавство» Тернопіль 2007 стр.397
9. Ківалов С. В. Музиченко П.П. «Основи правознавства Україна» Харків «Одісей» 2004
10. Фіолевскій Д.П. «Адвокатура» Алерта 2007