Зміст
Введення
1 Поняття і класифікація функцій держави
1.1 Ознаки функцій держави
1.2 Еволюція і класифікація функцій держави
2 Внутрішні функції держави
4 Форми здійснення функцій держави
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Функції держави - це основні напрямки його діяльності, що виражають сутність, соціальне призначення, завдання та цілі держави з управління суспільством у властивих йому формах та властивими йому методами.
Функції держави рухливі і мінливі, їх виникнення та зміну залежить від черговості завдань, що постають перед суспільством у ході історичної еволюції, і цілей, які воно переслідує. Завдання - це те, що потребує вирішення, а функція - вид діяльності, спрямованої на таке рішення.
1 Поняття і класифікація функцій держави
1.1 Ознаки функцій держави
У функціях проявляється діяльна цілеспрямованість держави, його динамічна суть.
Функція держави не будь-яке, а саме основне, головний напрям його діяльності, без якого держава на даному історичному етапі або протягом усього свого існування обійтися не може. Це необхідна, стійка предметна діяльність держави у тій чи іншій сфері-в економіці, політиці, охороні природи та ін
У функціях виражається саме глибинне і стійке в державі - його сутність. Тому через функції можна більш предметно пізнати сутність держави, його багатосторонні зв'язки з суспільством. Їх зміст враховує класові, групові, корпоративні, національні і приватні інтереси членів суспільства.
Виконуючи свої функції, держава тим самим вирішує завдання з управління громадськими справами, здійснює різнобічну практичну діяльність всередині країни і на міжнародній арені.
Функції держави - поняття управлінські. У них конкретизуються завдання та цілі державного управління на кожному історичному етапі розвитку суспільства.
Реалізуються функції держави в певних (переважно правових) формах і з використанням різноманітних методів державної діяльності.
Функції держави за своєю суттю є об'єктивними. Вони, за загальним правилом, обумовлюються життєвими потребами суспільства, які і задають основні напрямки внутрішньої і зовнішньої діяльності держави. Тому у держави немає вибору, виконувати їх чи не виконувати. Невиконання державою тієї чи іншої функції неминуче викликає ланцюгову реакцію негативних (кризових) наслідків у суспільному житті. Якщо, наприклад, держава перестане виконувати функцію із забезпечення правопорядку, то рано чи пізно суспільство буде дестабілізоване, наступить анархія, хаос, ведуть до його руйнування.
Об'єктивний характер функцій держави зовсім не означає, що вони реалізуються мимо волі і свідомості людей. Навпаки, роль суб'єктивного фактора тут дуже велика. Держава тоді плідно функціонує, коли його функції повною мірою відповідають об'єктивним потребам суспільства. Отже, спочатку повинні бути усвідомлені об'єктивні суспільні потреби, а вже потім визначено функції держави та механізм їх здійснення. Все це забезпечується свідомою діяльністю людей. Велика тут роль науки. А помилки і недоліки у функціонуванні держави обертаються для суспільства різної гостроти кризовими явищами.
Завдання і функції - взаємопов'язані, але не тотожні поняття і явища. В окремі історичні періоди пріоритетне значення набувають то одні, то інші завдання та цілі держави, слідом за цим змінюються і його функції. Повне виконання будь-яких завдань веде до зникнення одних функцій, поява нових завдань - до виникнення інших функцій.
Кожна функція держави має свій об'єкт впливу та своє утримання. Об'єкт - певна суспільна сфера (економіка, культура, екологія тощо), на яку спрямоване державний вплив. Об'єкти і служать критерієм розмежування функцій держави. Зміст функцій показує, що робить держава, які управлінські дії в даній сфері вона вчиняє, чим конкретно займаються його відповідні органи.
Функції держави слід відрізняти від функцій його окремих органів. Останні розкривають соціально-цільове призначення кожного конкретного державного органу, який через функції реалізує свою компетенцію. На відміну від функцій державних органів функції держави виконуються усіма або багатьма органами. Проте сказане не виключає того, що окремі державні органи можуть грати переважну (лідируючу) роль у справі здійснення будь-якої функції держави. Наприклад, у здійсненні функції держави «оборона країни» лідируюча роль, безсумнівно, належить військовому відомству.
1.2 Еволюція і класифікація функцій держави
Проблема класифікації функцій держави ускладнюється тим, що у різних історичних типів та видів держав функції істотно розрізняються. І все ж між ними зберігається певна історична спадкоємність. Тому їх можна класифікувати за певними загальними для держав ознаками.
Як вже зазначалося, на функції вирішальний вплив справляє сутність держави. Сутність держави суперечлива, але має дві основні сторони, два начала - загальносоціальне («спільні справи») і класове, схильні до поступових змін. Загальносоціальне початок обумовлено потребами суспільства в цілому, класове - його класовими суперечностями.
За радянських часів перебільшувалася роль класового початку. Стверджувалося, що всі функції держави породжуються класовими протиріччями, що немає і бути не може позакласо або надкласових функцій. Це спотворювало уявлення про взаємодію суспільства і держави. Насправді навіть суспільство, розділене на класи, є хоч і суперечливий, але єдиний організм, в якому різні класи і верстви населення співіснують і взаємодіють. Держава як форма організації такого суспільства не може не виконувати певною мірою «спільні справи», общесоциальную діяльність, виступати по ряду напрямків в інтересах всього суспільства, навіть тоді, коли воно жорсткими заходами стримує протиборство класів.
Класові функції держави породжені класовою боротьбою. Наукова думка багато століть підкреслювала наявність класових функцій у всіх держав світу.
У сучасному суспільстві, де класи та інші верстви суспільства вороже протистоять один одному, перш за все за економічною ознакою, де корінні інтереси класів непримиренні, держава здебільшого стає політичною організацією економічно панівного класу, обслуговує в першу чергу його інтереси. Звідси головна функція такої держави - придушення опору експлуатованих класів шляхом використання каральних органів держави - армії, поліції та ін Дана функція в різний час конкретно і чітко виявлялася в придушенні повстань рабів, кріпаків, революційних виступів робітничого класу і носила яскраво виражену класову спрямованість. Щоправда, й інші функції держави набували класову забарвлення. Сказане відноситься до рабовласницького, феодального і капіталістичного (XIX і першої чверті XX ст.) Суспільству і державі.
У XX ст. в самих класах відбувалися значні зміни, з'явився середній клас - потужний стабілізуючий фактор суспільства. Це негайно і істотно відбилося на функціональній діяльності держави: функції, народжені класовими протиріччями, відійшли на другий план, змінилися форми і методи їх здійснення. Словом, в нових умовах XX ст. класові функції виявилися вельми мінливими.
У науковій літературі деякі автори класові функції держави не без підстави називають політичними. Дійсно, міжкласові, міжнаціональні відносини утворюють політичну сферу суспільства, а основна мета їх регулювання - утвердження в суспільстві політичної стабільності.
Науково-технічний і соціальний прогрес, розвиток цивілізації і демократії відкривають великі можливості для загальносоціальної діяльності багатьох держав світу. У наш час загальносоціальні функції держави (економічна, соціальна, забезпечення демократичного правопорядку) стають пріоритетними і затребуваними. Розширюється і активізується діяльність держав в інтелектуально-духовній сфері (освіта, культура, наука). Загальносоціальні функції держави забезпечують необхідний ступінь стабільності в суспільстві, його солідарність і цілісність на основі загальносоціальних потреб та інтересів (економічних, політичних, національних, духовних). Чим більша питома вага загальносоціальних функцій держави, тим вище і значніше його роль у суспільстві як надійного інструменту подолання протиріч, як засобу узгодження різних інтересів та досягнення суспільного компромісу. Тут не підходять методи примусу, насильства, а тому державі доводиться звертатися до демократичних, гуманістичних ідей і інститутів (правова держава, дотримання прав і свобод людини і громадянина, захист національних меншин, зміцнення юридичних гарантій законності і правопорядку і т. д.).
Отже, за причинами виникнення (генезису) функції держави можна спочатку класифікувати:
на функції, що випливають з класових протиріч (придушення опору експлуатованих класів і ін);
на функції, що випливають з потреб суспільства в цілому («функції загальних справ» - економічна, екологічна та ін.)
По спрямованості функції держави поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні функції спрямовані на вирішення внутрішніх завдань країни, показують ступінь активності впливу держави на дане суспільство, а зовнішні - на встановлення і підтримання взаємовигідних відносин з іншими (зарубіжними) державами та світовим співтовариством у цілому. У сучасних умовах між внутрішніми і зовнішніми функціями посилюється взаємозв'язок, взаємозалежність і взаємопроникнення.
Функції держави класифікуються і за іншими підставами. За час дії вони поділяються на постійні, здійснювані державою на всіх етапах його існування (охорона правопорядку, існуючих форм власності) і тимчасові (поява нової - інформаційної - функції). Класифікують функції на основні і неосновні. Тут мова йде про основні функції держави.
2 Внутрішні функції держави
До внутрішніх функцій держави відносяться: економічна, соціальна, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, охорона правопорядку; екологічна; стимулювання науково-технічного прогресу і обмеження його шкідливих наслідків; інформаційна.
Економічна функція держави увійшла до числа основних у всіх розвинених країнах світу у другій половині XX ст. Її поява відобразило реальні зміни в соціально-економічного життя і пов'язане, перш за все, із зростанням ролі держави в економіці. Сучасна держава втручається в економіку, впливає на її динаміку, прагне встановити пропорції між окремими її галузями. Виникли державний сектор економіки, тобто державна власність, і державне управління підприємствами і організаціями, на ній базуються. У багатьох країнах поряд з приватним і кооперативним з'явилося державне підприємництво. Держава здатна прогнозувати і гнучко регулювати економічні процеси всієї країни.
Економіку, в якій поєднуються ринкове саморегулювання з державно-правовим регулюванням, прийнято називати змішаною. Сьогодні держави зі змішаною економікою домінують у світі і навряд чи збереглися країни, що мають економіку в класичному (чистому) ринковому варіанті.
Економічна функція сучасної держави має антикризову спрямованість і націлена на створення соціально орієнтованої ринкової економіки, що враховує і узгоджуючої інтереси виробників і споживачів. Цьому присвячено законодавство про компанії, про акціонерні товариства та інших об'єднаннях. Воно захищає права та інтереси громадян-акціонерів, вкладників, споживачів, не допускає до участі в ринку недобросовісних контрагентів. Держава бере антимонопольне законодавство, здійснює ліцензування виробництва низки товарів та торгівлі цими товарами, контроль над експортом та імпортом окремих товарів, стимулює розвиток пріоритетних галузей економіки і т. д. Ця функція держави забезпечила економіці капіталістичних країн як би друге дихання: пішли в історію руйнівні економічні кризи, затяжні депресії, економіка придбала велику стійкість і динамізм. Невід'ємною частиною економічної функції держави є охорона існуючих форм власності - економічного фундаменту будь-якої держави.
Соціальна функція різноманітна за видами і обсягом державної діяльності. Головне її призначення - усунути або пом'якшити можливу соціальну напруженість у суспільстві, не допускати великого розриву між багатством і бідністю, розвивати охорону здоров'я, освіту, культуру. Великий китайський мислитель Конфуцій стверджував, що якщо держава управляється згідно з розумом, ганебні бідність і нужда; коли держава не управляється згідно з розумом, ганебні багатства і почесті. Розглянута функція пов'язана з поняттям соціальної держави, діяльність якого спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини, захист сім'ї, соціальну захищеність.
Для виконання соціальної функції держава створює фонди, що витрачаються на виплату пенсій, допомог, охорону здоров'я, освіту. Воно розробляє і реалізує програми, стабілізуючі зайнятість населення і скорочують безробіття. Великих успіхів у соціальній сфері домоглися Скандинавські держави, в яких державно-правове регулювання націлене на досягнення економічної стабільності і перерозподіл доходів на користь найменш забезпечених верств населення. У цих державах встановлений високий рівень прогресивного оподаткування. Держава, виступаючи рівноправним господарюючим суб'єктом, реалізує функцію забезпечення високого рівня життя населення і бере на себе відповідальність за створення гідних умов життя своїх громадян.
У розвинених країнах соціальна діяльність держави регулюється особливою галуззю права - соціальним правом. Наприклад, у ФРН вже багато років діє Соціальний кодекс, в якому зведено воєдино (кодифіковані) норми про різні види соціальних пільг і соціального забезпечення, про форми соціальної допомоги (жертвам війни, сім'ям військовослужбовців, молоді, дітям, багатодітним сім'ям і т. д. ).
У сучасних умовах зростає роль держави в справі підтримки та розвитку охорони здоров'я, освіти і культури. Для управління названими видами діяльності державою створюються і фінансуються відповідні органи та установи.
Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина, охорони правопорядку. Охорона правопорядку - функція, притаманна будь-якій державі в усі історичні періоди його розвитку. Правопорядок - необхідна умова нормальної життєдіяльності будь-якого організованого в державу суспільства, його об'єктивна необхідність. Не випадково багато вчених саме поняття і основне призначення держави пов'язували з правопорядком. Правопорядок є підсумкове стан урегульованості, впорядкованості відносин у суспільстві. Його одиничним актом є правомірна поведінка конкретного суб'єкта права. Так само як одиничним актом його підриву (деформації) служить протиправну поведінку (правопорушення). Панування правомірної поведінки всіх суб'єктів права призводить у результаті до ідеального правопорядку, до бажаного для всіх спокою і повної громадської безпеки. Іншими словами, якщо усі суб'єкти права будуть вести себе правомірно, то всі виявляться в безпеці. Реальний же правопорядок мінливий. Його стан залежить від численних і різноманітних факторів. В останні десятиліття в демократичних державах набула особливої актуальності проблема надійного забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина, без чого неможливий демократичний правопорядок. Стаття 2 Конституції РФ говорить: «Людина, її права і свободи є найвищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина - обов'язок держави ». Поэтому функция охраны правопорядка модифицируется и становится функцией государства по обеспечению прав и свобод человека и гражданина, охране правопорядка.
Экологическая функция или функция охраны природы и рационального использования природных ресурсов. В конце XX — начале XXI в. все мыслящие люди на планете отмечают факт обострения экологических проблем. В больших масштабах загрязнение воздуха, водных источников, повышение радиации, кислотные дожди, сокращение лесов — «легких Земли» — создают реальную угрозу растительному и животному миру, здоровью и жизни человека. В этих условиях экологическая функция приобрела исключительное значение не только в отдельных странах, но и в глобальном, международном масштабе, превратилась в проблему спасения планеты, сохранения человечества.
Если каждое современное государство не будет поддерживать условия экологически безопасного существования людей на собственной территории, не станет взаимодействовать с другими государствами в области сохранения общепланетарной сферы обитания человечества, то в ближайшее время неминуем мировой экоцид, умерщвление природы. Таков современный экологический императив в его государственном преломлении.
Охрана природы и окружающей среды — не только важная функция государства, но и первостепенная проблема мировой общественности. Буддийская методология, к примеру, не без основания считает, что загрязнение окружающей среды является следствием загрязнения человеческого сознания, но люди не видят этого загрязнения, ибо оно скрыто от глаз. Пока не произойдет «очищение» сознания, человечество не сможет решить экологической проблемы в целом.
Названная проблема осложняется тем, что удовлетворение растущих потребностей человека связано с растущим потреблением природных ресурсов. Разрушение окружающей среды есть проявление этой патологической тенденции эгоцентрированного сознания человека, это неизбежный результат идеологии «общества потребления». Чтобы разрешить мировую экологическую проблему, необходимо преодолеть эгоизм человеческого рода по отношению к природе.
Научно-технические достижения XX в. предопределили появление у многих государств мира новой функции — стимулирование научно-технического прогресса и ограничение его вредных последствий. Данная функция имеет двоякое проявление.
С одной стороны, деятельность государства проявляется в стимулировании научно-технического прогресса. Это вызвано тем, что современные масштабы научных исследований и экспериментальных работ чрезвычайно велики и постоянно растут. Поэтому государство берет на себя обязанность стимулировать научно-технический прогресс, почти полностью оплачивать расходы на фундаментальные теоретические исследования. Государство поддерживает и защищает интеллектуальную собственность, создает условия для успешной научной деятельности, обеспечивает справедливую оценку научного труда и достойное вознаграждение за внедрение результатов научных разработок в наукоемкие технологии.
С другой стороны, человечество отнюдь не сразу осознало вредные последствия научно-технического прогресса, а государство с опозданием и недостаточно энергично стало применять адекватные меры по ограничению этой грозной опасности. В современных условиях создание экологически чистых производств, безотходных технологий — одна из важнейших целей, достижение которой позволит человечеству выжить. Без их создания, повсеместного и широкого применения, как полагают многие ученые, всемирная катастрофа неизбежна. Сегодня экологическая функция и по этой причине приобретает новые черты, выходит на иной качественный уровень, требует иной степени обязательности, ответственности, применения предупредительных и карательных средств и мер против экологических правонарушений.
К появлению новой информационной функции государства подталкивает быстро развивающаяся информатизация общества, создание баз данных, всемирных информационных систем, формирование общемирового информационного пространства.
Информационная функция имеет свой объект воздействия, содержание, способы и структуры обеспечения. Специфика данной функции заключается в способах ее воздействия на общество: целенаправленное информирование населения (а подчас и манипулирование общественным сознанием), другие способы передачи информации создают необходимые условия для нормального функционирования всех ветвей власти и органов государства.
3 Внешние функции государства
К внешним функциям государства относятся: оборона страны; интеграция в мировую экономику, взаимовыгодное экономическое сотрудничество; обеспечение мира; сотрудничество с другими государствами в решении глобальных проблем современности, поддержание мирового правопорядка.
Функция обороны страны. Данная функция обеспечивает суверенитет, неприкосновенность государственных границ, внешнюю безопасность страны. Оборона страны осуществляется на основе индивидуальных и коллективных действий мирового сообщества по защите от агрессии со стороны других государств или их объединений. С учетом геополитического положения России в основу концепции обороны страны положен принцип создания относительно небольших, но достаточно мощных вооруженных сил, готовых к оперативному использованию в районах, где возникнет угроза безопасности России.
Функция интеграции в мировую экономику, взаимовыгодного экономического сотрудничества. Интернационализация мировой экономики, формирование мирового рынка, переплетение экономических интересов, появление транснациональных компаний, другие экономические факторы обусловили появление этой функции. Путь от конфронтации к взаимовыгодному экономическому сотрудничеству и партнерству проходит большинство государств современного мира. Функция интеграции выражается в создании различных объединений государств для решения общих вопросов в совместной политической, экономической и иной деятельности. Некоторые объединения государств приобретают черты надгосударственной организации, элементы федерализма.
Функция обеспечения мира. Миролюбивые демократические государства заинтересованы в сохранении мира во всем мировом пространстве, исключений локальных и мировых войн, разрешении международных конфликтов и противоречий мирными, дипломатическими средствами. Они заботятся об укреплении миротворческих позиций ООН, ее важнейшего в этом отношении органа — Совета Безопасности. Для обеспечения международной безопасности создаются миротворческие вооруженные силы, мировое сообщество направляет своих посредников для разрешения конфликтов и др. Сегодня особую остроту приобрела проблема исключения самой возможности использования ядерного и другого оружия массового поражения, устранения опасности бесконтрольного использования ядерных, химических технологий.
Функция сотрудничества с другими государствами в решении глобальных проблем современности, поддержания мирового правопорядка. Названная функция является, пожалуй, самой динамичной и многообразной по направленности: количество глобальных (мировых) проблем не сокращается, а увеличивается, актуализируются задачи поддержания мирового правопорядка. Эта функция предполагает нахождение взаимоприемлемых решений таких проблем, которые затрагивают интересы каждого народа данной страны и человечества в целом и требуют участия в их решении всех государств мира.
К числу таких проблем, несомненно, относится заинтересованность мирового сообщества в активном сотрудничестве государств мира по предотвращению надвигающейся мировой экологической катастрофы.
Для этих целей целесообразно создавать независимые международные органы для мониторинга экологической ситуации в мире и отдельных его частях, устанавливать международный контроль и международные санкции в отношении государств, плохо выполняющих экологическую функцию на своей территории.
В последние десятилетия в борьбу за защиту природы и окружающей среды активно включилась мировая общественность. В ФРГ, Франции, Голландии, например, растет авторитет и влияние движения «зеленых». С радикальных позиций решения глобальных экологических проблем выступает философско-религиозное буддийское направление мысли.
В мире растет озабоченность в сохранении и рациональном использовании сырьевых и энергетических ресурсов, лесов. Без широкого и взаимовыгодного сотрудничества государств тут тоже не обойтись.
В наше время наибольшая угроза мировому порядку исходит от международного терроризма. Чудовищные по своим разрушительным последствиям преступления террористов сотрясают весь мир и требуют адекватных совместных, скоординированных действий государств мирового сообщества. Обеспечение мирового правопорядка предполагает наступательную борьбу с международной, особенно организованной преступностью — контрабандой, наркобизнесом и др. В этом направлении государству тоже трудно функционировать в одиночку, требуется межгосударственное объединение усилий.
Обеспечение мирового порядка предполагает участие мирового сообщества в решении межнациональных конфликтов, которые обычно сопровождаются нарушениями прав человека, интересов национальных меньшинств, что требует международного вмешательства.
Следовательно, развивающееся сотрудничество государств мира в решении глобальных проблем современности обусловлено ростом взаимозависимости всех стран мира и признанием человеческих ценностей в качестве главных ориентиров в международном общении.
4 Формы осуществления функций государства
Государство выполняет свои функции в присущих ему формах, использует в своей деятельности различные методы. Под формами осуществления функций понимается однородная по своим внешним признакам деятельность органов государства по выполнению функций государства. Различают правовые и неправовые формы реализации функций государства.
В правовых (основных) формах отражается связь права и государства, обязанность последнего действовать на основе норм права и в рамках закона. Кроме того, они показывают, как государственные органы и должностные лица работают, какие юридические действия совершают. Обычно выделяют ряд правовых форм осуществления функций государства — правотворческую, правоисполнительную, правоохранительную, правосудие и контроль.
Правотворческая деятельность — это подготовка и издание законов и других нормативно-правовых актов, образующих нормативно-правовую основу деятельности государственных органов и должностных лиц по выполнению функций государства.
Правоисполнительная деятельность — это деятельность государства, направленная на исполнение законов и других нормативно-правовых актов государства. От эффективности правоисполнительной деятельности во многом зависит, будут ли законы и другие нормативно-правовые акты реализованы (претворены в жизнь) или они останутся лишь благими пожеланиями законодателя. Основное бремя по исполнению правовых норм лежит на органах управления (исполнительно-распорядительные органы), возглавляемых правительством страны. Это повседневная работа по решению разнообразных вопросов управленческого характера, для выполнения которой исполнительно-распорядительные органы издают соответствующие правовые акты, контролируют их исполнение и др.
Правоохранительная деятельность — властная оперативная и правоприменительная работа государственных органов и должностных лиц по охране правопорядка, прав и свобод граждан. Она включает в себя меры по предупреждению правонарушений, разрешению юридических дел, привлечению к юридической ответственности и др.
В современных условиях возросла роль договорной формы осуществления функций государства. Это обусловлено развитием рыночных отношений, появлением правового саморегулирования, когда стороны определяют взаимные права и обязанности.
Правосудие осуществляется только судом. Суд призван в особой процессуальной форме разрешать споры о праве, различные конфликты, рассматривать уголовные, гражданские и иные дела, используя государственную власть. Приговоры и решения суда непререкаемы и обязательны для тех, кому они адресованы.
Контрольная деятельность осуществляется в форме инспектирования, проверки соответствия деятельности органов государства, должностных лиц, принимаемых ими решений, правовых актов конституции, законам, нормативным актам других вышестоящих органов. Такова деятельность конституционных судов, конституционных советов по проверке конституционности законов. Контрольной деятельностью в ряде стран занимается прокуратура, специальные ведомства. В России контроль за соблюдением прав человека осуществляет Уполномоченный по правам человека в Российской Федерации, избираемый Государственной Думой.
Контрольные органы обычно не дают каких-либо указаний, распоряжений. Они устанавливают факты и по результатам своей деятельности обращаются в соответствующие органы, могут возбудить дело в суде.
Неправовые формы охватывают большой объем организационно-подготовительной работы в процессе осуществления функций государства. Такая фактическая работа и необходима, и правомерна, но она не связана с юридически значимыми действиями, влекущими за собой правовые последствия. Это, например, подготовительная работа по сбору, оформлению, изучению различной информации, необходимой для принятия управленческих решений, ознакомление с письмами, жалобами граждан и др. Сюда же относятся бухгалтерский учет, статистика, организация снабжения, сбыта и т. д.
Методы осуществления функций государства многообразны и зависят от вида функций, государственных органов, которые их осуществляют. Так, для выполнения функции обеспечения прав и свобод человека и гражданина, охраны правопорядка используются методы дозволения, требования, запрета, убеждения и принуждения. Для реализации экономической функции помимо административно-правовых необходим целый набор экономических методов — моральное и материальное стимулирование, прогнозирование, планирование, льготное кредитование и инвестирование, государственные субсидии, защита потребителей и др.
Висновок
Функции государства имеют объективный характер, но реализуются сознательной деятельностью людей. Все они тесно взаимосвязаны, действуют в системе, осуществляются соответствующими государственными органами. Динамика и изменчивость функций государства зависит от задач, стоящих перед обществом в ходе исторической эволюции, и целей, которые оно преследует.
Все функции конкретных государственных органов подчинены функциям государства, не могут им противоречить. Поэтому деятельность всех государственных органов должна протекать в русле основных функций государства.
Список використаних джерел
1. «ГАРАНТ» - справочная правовая система. НЛП «Гарант-Сервис» 1990-2007 Версия 5.5.е
2. Конституция Российской Федерации (с гимном России). - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. - 32 с.
3. Справочная правовая система «Консультант Плюс» Версия 3000.01.15 © 1992-2007.
4. Григонис Э. П. Теория государства и права: Курс лекций. - СПб.: Пітер, 2002. – 320 с.
5. Теория государства и права: Учебник для вузов / Отв. ред. В. Д. Перевалов. - 3-е изд., Перераб. і доп. – М.: Норма, 2004. - 496 с.
6. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. чл-корр. РАН, д. ю. н. Е А. Лукашева. — М.: Издательство НОРМА, 2003.—573с.
7. Венгеров, А. Б. Теория государства и права: учеб. для вузов / А. Б. Венгеров.- 3-е изд.. - М. : Юриспруденция, 2000. - 528с.
8. Комаров, С.А. Теория государства и права: учебно-методическое пособие: краткий учебник для вузов / С.А. Комаров, А.В. Малько. - М. : Норма: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. - 448 с.
9. Малько, А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: учеб.-метод. посібник / О.В. Малько.- 3-е изд., перераб. і доп. - М. : Юристъ, 1999. - 272 с.
10. Общая теория права и государства: учеб. для юрид. вузов / под ред. В. В. Лазарева. - М. : Юрист, 1994. - 360 с.
11. Теория государства и права: Схемы и комментарии.- 2-е изд. - М. : Юриспруденция, 2001. - 96 с. : Табл. - ISBN 5-8401-0094-3.
12. Закомлистов, А.Ф.
13. Юридическая философия / А.Ф. Закомлистов. - CПб. : Юридический центр Пресс, 2003. - 548 с.
14. Теорія держави і права. Курс лекций: для вузов / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько.- 2-е изд., перераб. і доп. - М. : Юристъ, 2003. - 776 с.
15. Жинкин, С.А. Теория государства и права: конспект лекций / С.А. Жинкин.- 4-е изд. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2005. - 224 с.