In this article speech strategy and speech tactics of discredit are examined; cognitive and semantic devices of these tactic's use are discovered.
Кримінальну справу проти журналіста газети "Московський комсомолець" Вадима Поеглі було порушено прямо в день виходу статті "Паша-" Мерседес ": злодій повинен сидіти у в'язниці". Ставилося в провину образу колишнього міністра оборони Павла Грачова. Обвинувальний вирок оголосив назву людини за відомим не лише найближчому оточенню прізвисько, а також кримінально-правову характеристику "злодій" непристойними виразами, що ображають честь і гідність посадової особи. Ймовірно, мало хто засумнівається, що в цьому мовному дії - образі - проглядається стратегія газети - дискредитувати міністра оборони, що заплямував себе негідними справами.
Цей сюжет ще раз переконує в тому, що мовне взаємодія завжди визначається немовними завданнями. Соціальні відносини, політична ситуація, групові і суспільні інтереси знаходять відображення у мові, зокрема в конструюванні моделі світу, бажаною говорить. Мова має такі інтерпретаційними можливостями, які дозволяють планувати мовленнєвий вплив. Сутність мовного впливу полягає в такому використанні мови, при якому в модель світу реципієнта (слухача, читача) "вводяться нові знання і модифікуються вже наявні" [1, 12]. Таким чином, мова, як стверджує Блакар, є "інструмент соціальної влади", оскільки висловитися нейтрально неможливо: будь-яке використання мови передбачає впливає ефект [2, 92]. Здійснення "соціальної влади" передбачає, що за мовним виразом завжди стоять будь-які інтереси, цілі, чиясь точка зору. Ці інтереси визначають комунікативні цілі дискурсу. Останні можуть бути описані не просто в термінах конкретних мовних актів і пропозицій, а через поняття більш високого рівня, наприклад глобального наміри (глибинної стратегії, за ван Дейку) та комунікативної тактики. Аналізу стратегії дискредитації і присвячено даний дослідження.
Дискредитація як мовна стратегія
Політичне життя, з її реальною боротьбою за владу, зіткненням інтересів, маніпуляцією фактами і думками, дає можливість спостерігати цілий спектр мовних стратегій. Політичні інтереси вимагають, по-перше, позитивної самопрезентації партії, суспільно-політичної течії або конкретного лідера (стратегія самопрезентації), по-друге, спонукання суспільних груп до яких-небудь дій (імперативна стратегія), по-третє, розмежування "своїх" і "чужих" (стратегія формування "свого кола") і т.д. Не претендуючи на створення повної і строгої класифікації, відзначимо, що опис буде неповним без такої популярної стратегії політичного дискурсу, як стратегія дискредитації.
Розмежування "своїх" і "чужих", створення образу "МИ-групи" через через очорнення супротивника - досить традиційний прийом політичної боротьби. Стратегія дискредитації може бути розглянута в рамках глобальної стратегії в галузі мовного впливу, яку можна позначити як "гру на пониження" (downplay, по Ларсену).
Дискредитація - підрив довіри до кого-, чого-небудь, применшення авторитету, значення кого-, чого-небудь (МАС). Сама по собі дискредитація, зрозуміло, включає не лише мовні дії: підривати довіру може оприлюднення будь-яких негативних фактів або думки, дії проти кого-небудь, що сигналізують про недовіру (прямо чи опосередковано), і т. д. Нас же цікавлять мовні дії , мета яких - підірвати довіру, викликати сумнів у позитивних якостях кого-небудь.
У російській мові для позначення цих дій використовуються такі лексичні одиниці, як образити (образа), знущатися (глузування), насміхатися (насмішка), образити (нанесення образи).
Подану групу дієслів та іменників об'єднує сема "словесне вираження негативної оцінки" (хоча образу і нанесення образи можливо здійснити і невербальними діями). При цьому однією з комунікативних завдань (крім інформування про негативну оцінку) є негативний вплив на почуття адресата: намір принизити, вразити, виставити у смішному вигляді [СР: 6, 60-67]. Висміювання передбачає публічність мовних дій і розраховано на реакцію спостерігачів. Це, на наш погляд, найбільш яскрава тактика в реалізації стратегії дискредитації (применшення авторитету через осміяння).
Таким чином, успіх стратегії дискредитації слід оцінювати за результатами мовного впливу (по перлокутивний ефект): N скривджений, ображений, відчуває себе об'єктом глузування., Причому несправедливо.
Мовна стратегія і мовні тактики
Загальна мовна стратегія дискредитації реалізується в приватних стратегіях когнітивного, семантичного і риторичного типу.
Ван Дейк визначає когнітивну стратегію як "спосіб обробки інформації в пам'яті" [3, 277]. Нове знання повинно бути введено в модель світу адресата таким чином, щоб він "прийняв його, співвідніс з уже відомим і усвідомив як своє, особисте (" приватизація знань ", за Баранову). Отже, когнітивна стратегія є план, мета якого - допомогти адресату у процедурі обробки інформації, тобто приватизації нового знання. Адресату необхідно "допомогти" перейти від приватного прикладу до узагальнення, із загальних положень зробити висновки про конкретні речі, перенести інформацію (у нашому випадку негативну) з однієї когнітивної області в іншу і т.д. Надалі ми проілюструємо подібні прийоми в рамках стратегії дискредитації.
Семантична стратегія може бути визначена як спосіб індукування бажаною семантики, яке здійснюється через використання різних мовних ресурсів. Семантичні стратегії визначають, як і якими мовними засобами мета може бути досягнута. Отже, стратегії цього типу мають безпосереднє відношення до вибору семантичних, стилістичних і прагматичних засобів. Можливість досягти мети різними шляхами знаходить відображення в понятті мовної тактики. яке в деякій мірі співвідноситься з поняттям семантичного ходу у ван Дейка. (Семантичний хід реляционна, тобто визначається функціонально по відношенню до попереднього і подальшого ходам; тактики ж відносно незалежні, вони можуть використовуватися як ізольовано, так і комплексно).
Деякі когнітивні та семантичні стратегії володіють і риторичними властивостями. Риторичне аспект мовних дій передбачає максимальну прийнятність стратегічних цілей мовця, він пов'язаний з прийомами переконання, залучення уваги (повтори, применшення, перебільшення, метафори та ін.) Після цих попередніх зауважень перейдемо до безпосереднього аналізу мовної стратегії і мовних тактик дискредитації.
А. Чубайс як протеже старого Хоттабича
Наступний фрагмент взятий з газети "Правда" і характеризує одну з ключових політичних фігур останнього часу - А. Чубайса. "Вітер дме в спину А. Чубайса. Одні вниз тормашкой з високих крісел, а він прямо-таки летить вгору. Простаки скребуть в потилицях, силкуючись зрозуміти незрозуміле. За які заслуги? Якась незбагненна удачливість, ніби він - Барон Мюнхгаузен, стрельнувшій рушничним шомполом і нанизав гірлянду качок. Ніби під магічний шепотіння старого Хоттабича перед ним розсуваються футбольні ворота, і він беспромашно заганяє туди м'ячі. Виходить, зробив свою справу добре, навіть дуже. А справа-то, всі знають, у нього було наітруднейшее, такого , здається, ні в кого не було і немає. Роздати, розчленувати державну суспільну власність. та так, щоб кожній сестрі дісталося по сережці і щоб "сестри" не помітили, як замість сережки їм навішали дірки від бубликів. " ("Правда", 1994, 23 листопада) Загальна стратегія дискредитації реалізується в представленому фрагменті тексту як глузування, оскільки очевидна мета: зло, образливо висміяти політичного діяча. Мета досягається в результаті застосування комплексу прийомів когнітивного та семантичного плану.
1. Когнітивний прийом "загадка". Читач "розгадує" її разом з автором: і чому це Чубайс "прямо-таки летить вгору"? Ілюзія спільного семантичного виведення - один із продуктивних способів впровадження нових знань в модель світу реципієнта. Читачеві уготована роль "тямущого простака", який сам знаходить відгадку.
2. Когнітивний прийом літературної алюзії. Порівняння з казковими героями (брехав бароном Мюнхгаузеном, а також протеже старого Хоттабича) дозволяє грунтовно засумніватися у закономірності "злету" героя: заслуг немає, все як у казці.
3. Псевдологіческій висновок (провокація): "Виходить, зробив свою справу добре?!" - По суті блокує позитивне умовивід і припускає перехід до доказів, що справу зроблено погано. (Зазначимо в дужках, що доказів немає, а є емоційна констатація факту: "навішав дірки від бубликів". Подібний семантичний хід істотно відрізняє тактику образи і кпини від тактики обвинувачення).
4. Гіпербола, яка доходила до абсурду: "прямо-таки летить вгору".
5. Лексико-граматична модель з негативною конотацією: "За які заслуги?". Це риторичне питання завжди передбачає імпліцитний негативний висновок.
6. Акцент на серйозності справи, що вимагає високої кваліфікації ("справа-то наітруднейшее") готує до експліцитному семантичному висновку про невиправдані очікування.
7. Сема "обман, шахрайство" наводиться за допомогою лексичного значення певних слів і словосполучень: "незбагненна удачливість", "вітер дме у спину", "сестри не помітили, ... як їм навішали дірки від бубликів", "магічний шепотіння старого Хоттабича" . У сукупності всі розглянуті прийоми мають на меті підштовхнути читача до висновку про те, що А. Чубайс - некомпетентний обманщик. Крім того, у читача виникає питання про те, хто той Хоттабич, що допомагає Чубайсу, і звідки дме вітер, що піднімає нашого героя вгору. У цьому натяку на можливого патрона полягає в даному разі прагматичний аспект стратегії дискредитації. Мета - підірвати довіру до Чубайсу - досягається не прямою образою особистості (обманщик, шахрай), а шляхом порівняння героя публікації з літературними персонажами, мають певну "репутацію" в національній свідомості. У цілому такий тактичний хід може бути умовно позначений "Він схожий на ....", де порівняння явно принижує і дискредитує особистість.
Наведений вище приклад дає деяке уявлення про те, в чому полягає суть стратегії дискредитації і якого роду прийоми і тактичні ходи можуть зустрічатися в політично загострених текстах. Цей неформальний і далеко не завершений аналіз дозволяє сформулювати подальші дослідницькі завдання. Які типові мовні тактики дискредитації? Які основні прийоми образи і знущання? Які мовні засоби використовуються для реалізації цих прийомів?
Матеріалом для аналізу послужили тексти інтерв'ю, статей у національно-патріотичної і демократичної пресі ("Правда", "Комсомольська правда" - далі "КП", "Омський час" - далі "ОВ", "Новий час" - далі "НВ", "Сибірське час" - далі "СВ") за 1993-1997 рр.., а також матеріали "Словника російських політичних метафор". Відзначимо попутно, що газети різної ідеологічної орієнтації вельми схожі у тактиках приниження і висміювання політичного противника.
Аналіз дозволив виявити продуктивні мовні тактики (РТ) нанесення образи, знущання і образи. Для їх позначення ми використовуємо прийом присвоєння семантичних "бирок" - мовленнєвих реплік-кліше [Див 4.].
РТ -1 Пряме образа. "Він дурень (злодій, шахрай, непрофесіонал, хворий ...)"
РТ-2 Навішування ярликів. "У нього обличчя як млинець, і це все, що можна про нього сказати".
РТ-3 Непряме образа. "Він схожий на ...".
РТ-4 Розвінчання домагань. "Він не схожий на ...., хоча і претендує".
Безсумнівно, що список може бути продовжений, але, обмежуючись рамками статті, ми розглянемо найбільш частотні тактичні ходи, мета яких полягає в дискредитації опонента. У даній роботі аналізуються РТ-1. У наступній публікації - "Подивіться, на кого він схожий!": До питання про тактики дискредитації "- будуть описані РТ-3 і РТ-4.
РТ-1 "Він дурень (злодій, шахрай, непрофесіонал, хворий ...)"
Тактика передбачає експліцитну негативну характеристику особистості. У образливі вислови такого типу виявляємо применшення інтеллектуалних, моральних, професійних, фізичних якостей опонента. Розглянемо кілька прикладів.
(1) Безперечно, що будь-яка нормальна людина зможе краще керувати країною, ніж Їв ьцін ("ОВ", 1994, 18 дек.) Через протиставлення Президента "всім нормальним людям" применшується компетенція і інтелект Єльцина.
Найбільш традиційним засобом, вживаним в даній тактиці, є експресивна і оцінна лексика (в першу чергу з негативним конотативний компонент). У свідомості носіїв мови семантичні ознаки існують в основному несвідомо, але в процедурі вибору слова вони враховуються, а в акті мови ці ознаки актуалізуються.
(2) У день початку на планеті року Собаки Є. Т. Гайдар вибухнув в "Известиях" ошірнейшей статтею. ("ОВ", 1994, 15 січня.) Дієслово вибухнути означає 'бурхливо висловити, проявити чого-небудь'. Поєднання таких слів, як "рік Собаки" і "вибухнути", в даному контексті формує натяк на неуровновешенний характер Гайдара - відбувається наведення семи 'гавкіт, лайку'.
Негативна характеристика особистості може створюватися за рахунок порушення деяких прагматичних правил, зокрема максими кількості (по Грайс), яка свідчить: не будь більш інформативним, ніж потрібно. Так, про економічну програму уряду, запропонованої Президенту О. І. Лобовим, повідомляється наступне. (3) Б. М. Єльцин "принципово підтримав" 5-сторінкові "пропозиції" О. І. Лобова і з властивою президенту рішучістю "попросив" в 10-денний термін подати проект указу. ("КП", 1993, 5 серпня.) Хіба важливо, скільки сторінок у проекті? Суть даної кпини наступна: Єльцин не економіст, не компетентний, тому йому можна підсунути 5-сторінкові тези під видом економічної програми і він їх "принципово" (тобто в загальному) "підтримає". Імпліцитний висновок: компетентність Єльцина уявна. Звернемо увагу, що негативний зміст фрагмента посилюється за рахунок лапок - традиційного сигналу прихованої іронії і знущання.
Імплікатура як спосіб формування негативної оцінності - вельми частотний прийом, який застосовується в усіх без винятку тактиках. Проілюструємо його на прикладі теми алкоголізму Єльцина, досить популярної в його "доопераційний" період. (4) І ось нарешті після неодноразових обіцянок, переносів у зв'язку то з грипом, то ще незрозуміло з якими хворобами Б. Єльцин виступив у парламенті зі своїм посланням. ("КП", 1994, 23 квітня.)
Встановлення причинно-наслідкових зв'язків між переносами термінів виступу в парламенті і "незрозуміло якими хворобами" натякає на несерйозність хвороби, зокрема, на проблеми з алкоголем. Натяк підкріплюється зіткненням лексичних одиниць з різною стилістичною забарвленням: виступ з посланням (кн.) - хвороби (прост. 'хвороба, нездужання').
Тема нездоров'я Президента знову стала плідно розроблятися в пресі восени-взимку 1996-97 рр. у зв'язку з тривалою відсутністю Єльцина в Кремлі. Остання послужило причиною прямих негативних оцінок і чергових натяків.
(5) Те, що, ледве ставши на ноги, Єльцин знову погрожує пальцем, - погано ... Нагадування про знаменитих бійцівських якостях Бориса Єльцина порядком набридли. Бійців, куди не глянь, навалом - мудреців дефіцит. Хотілося б, ... щоб замість суворого похитування тремтячого ще пальцем Борис Миколайович зважився б на несподівану фразу ... ("КП", 1997,25 февр.) Побудоване на антитезі узагальнення ("бійців багато - мудреців мало") у сукупності з попереднім вказівкою на бійцівські якості Єльцина натякає на те, що до мудреців главу держави віднести трудно.Аллюзія на відому приказку " сила є - розуму не треба "посилює натяк. Образ "тремтячого перста", втім, не свідчить про монаршу силі як в прямому, так і в переносному сенсі.
Таким чином, РТ-1 здійснюється як безпосередня негативна характеристика кого-небудь. Вона може бути експліцитно (виражатися в прямих номінаціях, оціночних висловлюваннях) або імпліцитної. Імпліцитно семантика образи, знущання, глузування формується за рахунок спеціальних прийомів. До них слід віднести порушення максими кількості (3), встановлення бажаних причинно-наслідкових зв'язків (4), нав'язування прихованого дедуктивного виведення (5), антитезу (1, 5). Ця ж мета досягається й засобами лексичного рівня мови: образливий зміст створюється за рахунок наведення семи (2), закавичіванія (3), вживання в одному контексті стилістично неоднорідних одиниць (4,5), маніпуляції з сигніфікативним компонентом лексичного значення (4).
О.С. Іссерс, Омський державний університет, кафедра загального мовознавства
Список літератури
[1] Баранов О.М. Лінгвістична теорія аргументації (когнітивний підхід). АДД. М., 1989
[2] Блакар Р.М. Мова як інструмент соціальної влади / / Мова та моделювання соціальної взаємодії. М., 1987. С.88-125
[3] Ван Дейк, Т.А. Мова, пізнання, комунікація. М., 1989 Верещагін Є.М., Ротмайр Р., Ройтер Р. Мовні тактики "призову до відвертості" / / Питання мовознавства. 1992, N 6.
[4] Лакофф Дж., Джонсон М. Метафори, якими ми живемо. / / Мова та моделювання соціальної взаємодії. М., 1987. С.126-172
[5] Федосюк М.Ю. Семантика іменників мовленнєвої діяльності та теорія жанрів мовлення. / / Російське слово в язикеLarson, Charles U. Persuasion: reception and responsibility. Wadsnorth Publishing Company. Belmont, Ca 1995, тексті та культурному середовищі. Єкатеринбург, 1997. С.60-73