Оцінка фінансового стану підприємства
Аналіз розглянутої проблеми.
Оцінений фінансовогоположенія підприємства - це сукупність методів, що дозволяють визначити стан справ підприємства в результаті аналізу його діяльності на кінцевому інтервалі часу.
Мета аналізу фінансового стану підприємства - інформація про його фінансове становище, платоспроможності та прибутковості.
Оцінка фінансового стану підприємства необхідна наступним особам: 1) інвесторам, яким необхідно ухвалити рішення про формування портфеля цінних паперів, 2) кредиторам, які повинні бути впевнені, що їм заплатять, 3) аудиторам, яким необхідно розпізнавати фінансові хитрості своїх клієнтів; 4) фінансовим керівникам, які хочуть реально оцінювати діяльність і фінансовий стан своєї фірми; 5) керівникам маркетингових відділів, які хочуть створити стратегію просування товару на ринки.
Джерела аналізу фінансового стану підприємства - форми звіту і додатки до них, а також відомості з самого обліку, якщо аналіз проводиться усередині підприємства.
У кінцевому результаті аналіз фінансового стану підприємства повинен дати керівництву підприємства картину його дійсного стану, а особам, безпосередньо не працюють на даному підприємстві, але зацікавленим у його фінансовому стані - відомості, необхідні для неупередженого судження, наприклад, про раціональність використання вкладених у підприємство додаткових інвестиціях і т.п.
1. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства.
1.1. Попередня оцінка платоспроможності та ліквідності.
Попередня оцінка фінансового положення підприємства здійснюється на підставі даних бухгалтерського балансу, "Звіту про фінансові результати та їх використання", а також "Додатки до балансу підприємства".
На даній стадії аналізу: - формується первинне уявлення про діяльність підприємства, - виявляються зміни в складі майна підприємства і їх джерелах; - встановлюються взаємозв'язки між показниками.
З цією метою: - визначають співвідношення окремих статей активу і пасиву балансу, їх питома вага в загальному підсумку (валюті) балансу; - розраховують суми відхилень у структурі основних статей балансу в порівнянні з попереднім періодом.
При цьому загальна сума зміни балансу розчленовується на складові частини, що дозволяє зробити попередні висновки про характер мали місце зрушень у складі активів, джерела їх формування і їх взаємної обумовленості. Так, в процесі попереднього аналізу зміни в обсязі нерухомого майна та поточних (оборотних) коштів розглядається у зв'язку із змінами в зобов'язаннях підприємства.
Для зручності проведення такого аналізу доцільно використовувати так званий ущільнений аналітичний баланс - нетто, що формується шляхом додавання однорідних по своєму складу елементів балансових статей у необхідних аналітичних розрізах (нерухоме майно, поточні активи і т.д.), як це показано на таблиці 1.
Таблиця 1.
Показники | На початок року, тис. руб. | У% до валюти балансу | На кінець року, тис. руб. | У% до валюти балансу | Відхилення (Гр. 4 - гр. 2) |
АКТИВ | |||||
Нерухоме майно | 1183 | 37.1 | 1635 | 43.1 | +6.0 |
Поточні активи, усього в тому числі: | 2004 | 62.9 | 2161 | 56.9 | -6.0 |
734 | 23.0 | 752 | 19.8 | -3.8 | |
187 | 5.9 | 172 | 4.5 | -1.4 | |
- Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення | 299 | 9.4 | 259 | 6.2 | -3.2 |
612 | 19.2 | 780 | 20.5 | 1.3 | |
ПАСИВ | |||||||||
Джерела фінансових коштів | 1932 | 60.6 | 2205 | 58.0 | -2.6 | ||||
Позикові кошти - всього | 1255 | 39.4 | 1591 | 42.0 | -2.6 | ||||
Короткострокові позики банків | 357 | 11.3 | 888 | 23.3 | +12.0 | ||||
Короткострокові позики | 245 | 7.6 | - | - | -7.6 | ||||
Розрахунки з кредиторами | 653 | 20.4 | 703 | 18.5 | -1.9 | ||||
Як видно з даних в таблиці 1, за звітний період активи підприємства зросли на 609 тис. руб., Або 19.1%, у тому числі за рахунок збільшення обсягу нерухомого майна - на 452 тис. руб. (1652-1183) і приросту оборотних коштів - на 157 тис. руб. (2161-2004). Інакше кажучи, за звітний період в нерухоме майно було вкладено майже втричі більше коштів, ніж у поточні активи. При цьому враховуючи, що підприємство протягом звітного року не користувалося довгостроковими позиками, можна зробити висновок про те, що всі інвестиційні вкладення здійснювалися за рахунок власних джерел підприємства.
Слід зазначити, однак, що в цілому структура сукупних активів характеризується значним перевищенням в їх складі частки обігових коштів, які становили 62.9% на початку року і 56.9% - в кінці.
У складі поточних активів при загальному скороченні їхньої частки на 6% (56.9% -62.9%) звертає на себе увагу зростання дебіторської заборгованості, питома вага якої під кінець року в струтуре сукупних активів збільшився на 1.3% (20.5% - 19.2%), в струтуре оборотних коштів - на 5.5% (36.0% - 30.5%). Це робить необхідним подальший структурний аналіз складу і структури дебіторської заборгованості за даними аналітичного обліку.
Пасивна частина балансу характеризується переважним питому вагу власних джерел коштів, хоча їх частка в загальному обсязі джерел скорочується протягом року з 60.6% до 58%. Структура позикових коштів протягом звітного періоду зазнала серйозних для підприємства зміни. Так, частка кредиторської заборгованості постачальникам у загальному обсязі скоротилася до кінця року на 1.9%, крім того, підприємству не вдалося отримати безвідсоткові позики, що становлять на початок року істотне джерело фінансування його діяльності. Все це зробило необхідним для підприємства залучення короткострокових позичок банку, частка яких у загальному обсязі джерел засобів до кінця року збільшилася на 12%. Беручи до уваги високу вартість банківських кредитів, а також діючий порядок віднесення на собівартість продукції лише частини величини відсотків, що сплачуються банку за користування кредитами, треба думати, що такі зміни в структурі позикових коштів з'явилися для підприємства вимушеною мірою, пов'язаною з гострою потребою в додаткових джерелах фінансування.
Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися за своїми довгостроковими зобов'язаннями. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.
Здатність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. Основні кошти, якщо тільки вони не набуваються з метою подальшого перепродажу, в більшості випадків не можуть бути джерелами погашення поточної заборгованості підприємства в силу, по-перше, своєю особливою функціональної ролі в процесі виробництва і, по-друге, дуже скрутних умов їх термінової реалізації .
Для попередньої оцінки ліквідності підприємства залучаються дані бухгалтерського балансу. Інформація, відображена в II і III розділах активу балансу, характеризує величину поточних активів на початку і в кінці звітного року. Відомості про короткострокові зобов'язання підприємства містяться в III розділі пасиву балансу-нетто.
Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, оскільки до складу поточних активів входять різнорідні оборотні кошти, серед яких є як легкореалізуемие, так і важкореалізоване для погашення зовнішньої заборгованості.
У той же час у складі короткострокових пасивів можуть бути виділені зобов'язання різного ступеня терміновості. Тому одним із способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу і пасиву між собою. З цією метою зобов'язання підприємства групуються за ступенем їх терміновості, а його акцизи - за ступенем ліквідності (реалізованим). Так, найбільш строкові зобов'язання підприємства (строк оплати яких настає в поточному місяці) співставляються з величиною активів, що володіють максимальною ліквідністю (кошти, легкореалізуемие цінні папери). При цьому частина строкових зобов'язань, які залишаються непокритими, повинна врівноважуватися менш ліквідними активами - дебіторською заборгованістю підприємств із стійким фінансовим становищем, легкореалізуемие запасами товарно-матеріальних цінностей.
Інші короткострокові зобов'язання співвідносяться з такими активами, як дебітори, готова продукція, виробничі запаси і ін
Виходячи зі сказаного, у практиці аналітичної роботи використовують цілу систему показників ліквідності (див. таблицю). Розглянемо найважливіші з них.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється як грошових коштів і бистрореалізуемих цінних паперів (III розділ активу) до короткострокової заборгованості (підсумок розділу III пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату.
За даними нашого прикладу співвідношення коштів і короткострокових зобов'язань складає 0.24: 1 (299: 1255) на початок року та 0.16: 1 (259: 1591) на кінець. Це говорить про те, що погасити свої зобов'язання в терміновому порядку підприємство не змогло б. Проте, враховуючи малу ймовірність того, що всі кредитори підприємства одночасно пред'являть йому свої боргові вимоги, і беручи до уваги той факт, що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення 0.2: 1, можна попередньо припустити допустимість сформованих на підприємстві співвідношень легко реалізованих активів і короткострокової заборгованості.
Проте, слід відзначити різке зниження значення коефіцієнта терміновості до кінця року на 8 пунктів (0.16 - 0.24), пов'язане в основному із зростанням короткострокових зобов'язань до кінця року на 26.7% ((1591-1255): 1255 * 100%).
Уточнений коефіцієнт точності - визначається як відношення грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості (III розділ активу) до короткострокових зобов'язань (результат III розділу пасиву балансу-нетто).
Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги.
Для нашого прикладу це співвідношення склало на початок року 0.73: 1 ((299 +612): 1255) і на кінець року 0.65: 1 ((259 +780): 1591), тобто скоротилося на 8 пунктів.
Слід мати на увазі, що достовірність висновків за результатами розрахунків зазначеного коефіцієнта та його динаміки в значній мірі залежать від "якості" дебіторської заборгованості (термінів освіти, фінансового становища боржника тощо) Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.
Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (підсумок II раздeла + підсумок III розділу активу) до короткострокових зобов'язань (результат III розділу пасиву балансу нетто). Він дозволяє встановити, в якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. У загальному випадку нормальними вважаються значення цього показника, що знаходяться в межах від 2 до 3.
Слід мати на увазі, що якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче, ніж 1: 1, то можна говорити про високий фінансовий ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.
Співвідношення 1: 1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Беручи до уваги різний ступінь ліквідності активів, можна з упевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, а, отже, і в даній ситуації виникає загроза фінансової стабільності підприємства.
Якщо ж значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1: 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має в своєму розпорядженні значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел.
З позиції кредиторів підприємства подібний варіант формування оборотних коштів є найбільш кращим. У той же час з точки зору менеджера значне накопичення запасів на підприємстві, відволікання коштів в дебіторську заборгованість може бути пов'язано з невмілим управлінням активами.
У нашому прикладі значення коефіцієнта покриття міняється протягом року від 1.60: 1 (2004: 1255) до 1.36: 1 (2161: 1591), що нижче рекомендованих значень для аналізованого показника. При цьому слід відзначити скорочення величини аналізованого показника до кінця року на 24 пункти, що стало результатом впливу двох факторів: збільшення поточних активів на 7.8% ((2161-2004): 2004 * 100%) при одночасному зростанні короткострокових зобов'язань до кінця року на 27.6 %. Для з'ясування причин такого різкого скорочення ліквідності підприємства складається таблиця 2:
Приріст | ||
Статті активу | тис. руб. | % |
Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення (Рахунки 50,51,52,55) | -40.0 | -13.4 |
(Рахунки 45,62,61,68,73,76) | +168.0 | +27.4 |
Запаси товарно-матеріальних цінностей (рахунки 10,12,40,41) | +18.0 | +2.4 |
Основні засоби та інші необоротні активи (01,04,06) | +452 | +38.2 |
Баланс | +609 | +19.1 |
Приріст | ||
Статті пасиву | тис. руб. | % |
Розрахунки з кредиторами за нетоварними операціями (з оплати праці, за розрахунками з органами соц. Страхування, з бюджетом тощо) (Рахунки 67,68,69,70) | +134.0 | +36.7 |
Кредиторська заборгованість (Рахунки 60,64,76) | +50 | +7.6 |
Кпаткосрочние позики банку | +531.0 | +148.7 |
Джерела власних коштів | +471 | +24.3 |
Баланс | +609 | +19.1 |
Як випливає з даних таблиці 2, загальна величина найбільш термінових зобов'язань підприємства під кінець року зросла, тоді як обсяг коштів скоротився. Недостатність високоліквідних засобів у підприємства привела до того, що значний обсяг строкових зобов'язань виявився покритим активами з відносно невисокою оборотністю (дебіторською заборгованістю покупців, запасами товарно-матеріальних цінностей). При цьому звертає на себе увагу вкрай небезпечна в умовах інфляції фінансова політика збільшення обсягу кредитування своїх покупців: у порівнянні з кінцем минулого року дебіторська заборгованість зросла на 127-4%, тоді як величина кредиторської заборгованості постачальникам збільшилася лише на 107.6%. Внаслідок цього значні суми, отримані підприємством по короткострокових позиках банку, були в основній масі передані покупцям і замовникам (як дебіторську заборгованість); частину отриманих на позиковій (платній) основі коштів пішла на "безкоштовне" кредитування постачальників (аванси видані) і лише залишилася величина залучених протягом року коштів була використана на поповнення запасів товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, підприємство порушило основний принцип успішної фінансової політики, що передбачає кредитування своїх дебіторів на тих же умовах, на яких саме підприємство отримує кредити.
Іншим показником, що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, який визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, поки Поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне). За даними аналізованого підприємства оборотний капітал за звітний рік зменшився з 749 тис. руб. до 570 тис. руб. При цьому співвідношення оборотного капіталу і короткострокових зобов'язань склало 0.59 на початку року і 0.36 в кінці. Це свідчить про те, що в аналізованому періоді поточні активи більш ніж наполовину сформовані за рахунок позикових коштів і в меншій мірі - за рахунок власних джерел.
У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи. Для цього розраховується так званий коефіцієнт маневреності.
У нашому прикладі коефіцієнт маневреності складає 749: 1932 = 0.397 на початку року і 570: 2205 = 0.259 в кінці, що в цілому підтверджує раніше зроблені висновки щодо структури джерел формування поточних активів на підприємстві. На формування поточних активів було спрямовано близько 40% власних коштів на початку року і лише 26% до кінця року. Маючи на увазі, що збільшення поточних витрат за період склало 157 тис. руб., А скорочення оборотного капіталу - 179 тис. руб., Можна зробити висновок, що джерелом поповнення оборотних коштів стали позикові кошти.
В умовах недостатності обігових коштів життєздатність підприємства буде залежати від стану і "якості" активів: складу виробничих запасів, попиту на продукцію, надійності покупців, а також терміновості його зобов'язань. Тому остаточні висновки щодо фінансової стійкості та ліквідності підприємства можуть бути зроблені за результатами внутрішнього аналізу поточних активів і короткострокових зобов'язань.
1.2. Внутрішній аналіз стану активів.
З метою поглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріях ризику. Приміром, є велика ймовірність того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати, ніж незавершене виробництво, або витрати майбутніх періодів. При цьому слід враховувати область застосування того чи іншого виду оборотних коштів. Ті активи, які можуть бути використані тільки з певною метою (специфічні активи), мають більший ризик, ніж багатоцільові активи. Чим більше коштів вкладено в активи, що потрапили в категорію високого ризику, тим нижче фінансова стійкість підприємства.
Орієнтовна класифікація поточних активів по категоріях ризику представлена в таблиці 3.
Частка трупи в загальному обсязі поточних активів,% | Відхилення (гр.2-гр. 4) | |||
Ступінь ризику | Група поточних активів | на початок року | на кінець року | |
Мініма-льная | Готівкові кошти, легкореалізуемие коротко-строкові цінні папери. | 4.9 | 2.9 | -2.0 |
Мала | Дебіторська заборгованість із нормальним фінансовим положенням + запаси (исклю- чаю залежані) + готова про- дукція, що користується попитом. | 53.8 | 49.8 | -4.0 |
Середня | Продукція виробничо- технічного призначення, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів. | 8.8 | 9.5 | +0.7 |
Висока | Дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції ції, що вийшла з вжив-лення, залежані запаси, не- ліквідний. | 32.5 | 40.7 | +8.2 |
Наведені в таблиці 3 дані показують, що 41.3% (8.8 +32.5) поточних активів підприємства мали на початок року середню і високу ступінь ризику; до кінця року, внаслідок збільшення частки активів з високим ступенем ризику на 8.2%, становище ще більше погіршилося. Все це представляє серйозну загрозу фінансовій стійкості підприємства.
У розвиток проведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізоване активів і загальної величини активів, а також важкореалізоване і легко реалізованих активів. Тенденція до зростання названих співвідношень указує на зниження ліквідності.
При проведенні такого аналізу слід пам'ятати, що класифікація оборотних коштів на важкореалізоване і легкореалізуемие не може бути постійною, а змінюється зі зміною конкретних економічних умов. Наприклад, в умовах нестабільності постачання і триваючого знецінення рубля підприємства зацікавлені вкласти кошти у виробничі запаси та інші види товарно-матеріальних цінностей, що мають стабільне зростання ринкових цін, що дає підставу зарахувати зазначену групу активів до легкореалізуемие.
Припустимо, стан важкореалізованих активів за даними аналітичного обліку підприємства характеризується даними, представленими в таблиці 4.
Показники | На нача- ло року, тис. руб. | На кінець року, тис. руб. | Відхиленням ня. |
1. Витрати майбутніх періодів | 61 | 79 | 18 |
2. Незавершене виробництво | 110 | 118 | 8 |
3. Залежані запаси, неліквіди | 246 | 341 | 95 |
4. Готова продукція, що не користується попитом | 37 | 34 | -3 |
5. Сумнівна дебіторська заборгованість | 170 | 301 | 131 |
6. Разом - важкореалізоване активи (Р. 1 + р. 2 + р. 3 + р. 4 + стор. 5) | 624 | 873 | 249 |
7. Загальна величина поточних активів | 2004 | 2161 | 457 |
8. Ставлення важкореалізованих акти- вов до загальної величини поточних активів% (р. 6 / стор 7 * 100%) | 31.1 | 40.4 | 9.3 |
9. Ставлення важкореалізованих акти- вов до легко реалізованих активів (Стор. 6 / (стор. 7 - р. 6) * 100%) | 42.5 | 67.8 | 22.6 |
Як бачимо, частка важкореалізоване активів у загальному обсязі поточних активів до кінця року збільшилася на 9.3%, а їх ставлення до легко реалізованих активів підвищився з 45.2% до 67.8%. Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства податок на майно підприємства береться з усієї сукупності основних і оборотних коштів і фінансових активів, підприємству необхідно позбавлятися від подібного баласту. Так, за результатами проведеної інвентаризації залежані запаси і неліквіди повинні бути списані; на величину сумнівної дебіторської заборгованості в установленому порядку формується резерв по сумнівних боргах; готова продукція, що не користується попитом, може бути реалізована зі знижкою та ін
Зведені узагальнюючі дані про стан поточних активів на підприємстві представлені в таблиці 5.
На початок року | На кінець року | Зміни за рік | ||||
Група поточних активів | тис. руб. | у% до вели-чині теку-щих активів | тис. руб. | у% до вели-чині теку-щих активів | тис. руб. | пункт. (Гр. 4 - - Гр. 2) |
А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
1. Виробничі запаси, | 734.0 | 36.6 | 752.0 | 34.7 | 18.0 | -1.9 |
1а. в тому числі - залежані | 246.0 | 12.2 | ||||